Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/1396/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2022.
Дата набрання законної сили: 14.02.2022
Номер судового провадження: 51-4464км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016170000000211

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14лютого 2022 року
		м. Київ
		справа № 554/1396/17 
		провадження № 51-4464км21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 
		виправданої (відеоконференція)  ОСОБА_6 ,
		захисника (відеоконференція) ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на вирок Октябрського районного суду м.Полтави від 27січня 2020року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від09серпня 2021року в кримінальному провадженні, внесеному доЄдиного реєстру досудових розслідувань за №42016170000000211, заобвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с.Сари Гадяцького району Полтавської області, мешканки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2КК України.
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Октябрський районний суд м.Полтави вироком від 27 січня 2020року визнав невинуватою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2КК України, та виправдав у зв`язку з недоведеністю у її діянні складу кримінального правопорушення. 
		Органом досудового розслідування  ОСОБА_6 обвинувачувалась в тому, що вона, працюючи на посаді начальника відділу Держгеокадастру в Полтавському районі Полтавської області, умисно, з корисливих мотивів, одержувала для себе в 2016 році неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
		Зокрема, 21 вересня 2016 року, приблизно о 16.00 год., ОСОБА_6 , знаходячись у своєму службовому кабінеті АДРЕСА_2 , умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що отримання відомостей з Державного земельного кадастру про земельні ділянки здійснюється державними кадастровими реєстраторами у формі витягів, посвідчуються особистими підписами та власними печатками через Центри надання адміністративних послуг, тобто усвідомлюючи те, що це не входить в її службові обов`язки, одержала від ОСОБА_8 для себе неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за здійснення впливу на державних кадастрових реєстраторів, тобто осіб, уповноважених на виконання функцій держави, за пришвидшення формування витягів у кількості 32 штук та за їх надання поза встановленим порядком надання адміністративних послуг.
		Також вона 28 вересня 2016 року, приблизно об 11.00 год, у своєму службовому кабінеті АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що отримання відомостей з Державного земельного кадастру про земельні ділянки здійснюється державними кадастровими реєстраторами у формі витягів, посвідчуються особистими підписами та власними печатками через Центри надання адміністративних послуг, тобто усвідомлюючи, що це не входить в її службові обов`язки, одержала від ОСОБА_8 для себе неправомірну вигоду в сумі 1700 гривень за здійснення впливу на державних кадастрових реєстраторів, тобто осіб, уповноважених на виконання функцій держави, за пришвидшення формування відомостей з Державного земельного кадастру у формі витягів у кількості 34 штук та за їх надання поза встановленим порядком надання адміністративних послуг.
		Полтавський апеляційний суд ухвалою від 09 серпня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м.Полтави від 27 січня 2020року  без зміни. 
		 
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Октябрського районного суду м.Полтави від 27січня 2020року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від09серпня 2021рокуі призначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону танеправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Зокрема, прокурор вважає, що судом першої інстанції безпідставно визнано недопустимими доказами всі протоколи за результатами проведення НСРД у зв`язку з тим, що було порушено вимоги ст.290КПК України стосовно відкриття ухвал слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області, які слугували підставою для проведення цих дій, стороні захисту, оскільки ці ухвали не є самостійними доказами у кримінальному провадженні.
		Також вважає, що суд безпідставно визнав недопустимими доказами протоколи за результатами НСРД, а саме зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі мобільного оператора ПрАТ «Київстар» що має номер НОМЕР_1 , а також аудіо та відеоконтролю особи, які записувались на диск №1542/к від 24червня 2016року і флешкарти №1591/к від 31серпня 2016року та №940 від 15березня 2016року, з тих підстав, що стороні захисту та суду не відкрито дані, які містяться на цих флешкартах та диску, які є додатками до протоколів і містять гриф «таємно». Зазначає, що ці диск та флешкарти є лише додатками до протоколів, а самі протоколи є належними та допустимими доказами.
		Крім цього, прокурор вважає необґрунтованими висновки судів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_6 не у цьому кримінальному провадженні.
		Враховуючи викладене, прокурор зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки доказами, які, на його думку, підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2КК України.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор не підтримав подану касаційну скаргу і просив залишити її без задоволення.
		Виправдана та захисник також заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора. 
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час тамісце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		За частиною 1 цієї статтісуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності йобґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК України. 
		Зі змісту положень ч.2 ст.418, ст.419 КПК України вбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення  підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, наводяться докази, що спростовують її доводи. У цьому кримінальному провадженні зазначені вимоги закону виконано.
		Суд першої інстанції, виправдовуючи  ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 369-2 КК України, виходив з того, що не було доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину, стороною обвинувачення, крім іншого, були надані суду протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу в рамках оперативно-розшукової справи № 110 від 4 липня 2016 року про зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі мобільного оператора ПрАТ«Київстар» стосовно ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 133-143); протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 25 жовтня 2016 року про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з номеру мобільного зв`язку ПрАТ «МТС» стосовно ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 144-146); протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіоконтролю особи стосовно  ОСОБА_6 від 25 жовтня 2016 року (т. 1 а. с. 147-148); протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії відеоконтролю особи від 25 жовтня 2016 року стосовно ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 149-150, 151-152); протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з номеру мобільного зв`язку ПрАТ «МТС» стосовно ОСОБА_6 від 6 жовтня 2016 року (т. 1 а.с.155-156); протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіоконтролю особи ОСОБА_6 від 6 жовтня 2016 року (т. 1 а. с. 157-158); протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії відеоконтролю особи ОСОБА_6 від 6 жовтня 2016 року (т.1 а. с. 159-160).
		Ці докази судом першої інстанції обґрунтовано було визнано недопустимими, оскільки під час виконання вимог ч.2 ст.290КПК України та під час судового розгляду стороні захисту не було відкрито ухвал слідчих суддів апеляційного суду, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД.
		Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
		Згідно з ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Великою Палатою Верховного Суду були сформульовані висновки щодо застосування норм права, передбачених ст. 290 КПК України.
		Зокрема, Велика Палата Верховного Суду постановою від 16 жовтня 2019 року у справі 640/6847/15-к (провадження № 13-43кс19) уточнила висновки щодо застосування норми права, зроблені раніше у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у провадженні № 13-37кс18, акцентувавши увагу на тому, що для доведення допустимості результатів негласних слідчих (розшукових) дій мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою для їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки за змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій. Сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), з метою їх надання стороні захисту, і виконувати в такий спосіб вимоги щодо відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до ст. 290 КПК України.
		Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що, якщо сторона обвинувачення не вживала необхідних і своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД іяких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст.290КПК України.
		Зі змісту протоколів за результатами оперативно-технічних заходів та НСРД убачається, що слідчі дії були проведені на підставі ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Полтавської області від 16лютого, 14квітня, 26липня, 30серпня, 27вересня 2016року. Однак стороною обвинувачення ні під час виконання вимог ст.290КПК України, ні під час судового розгляду, не було відкрито стороні захисту вказаних ухвал слідчих суддів.
		Враховуючи викладене, з огляду на положення КПК України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів погоджується з тим, що всі протоколи за результатами НСРД є недопустимими доказами, а доводи касаційної скарги прокурора в цій частині вважає безпідставними.
		Крім цього, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, додатково вказав на визнання недопустимими доказами окремих протоколів за результатами проведення НСРД (від 25 жовтня 2016року №14/6759п, №14/6760п, №14/6761п, від 06жовтня 2016року №14/6366п, №14/6367п) з тих підстав, що стороні захисту при виконанні вимог ст.290КПК України не були відкриті матеріальні носії, на яких були зафіксовані ці слідчі дії, зокрема флеш-карти Kingston-2016 №1591/к від 31серпня 2016року, HDD TOSCHIBA DEC-2013 №940 від 15березня 2016року та диску DVD-R №1542/к від 24червня 2016року, що підтверджується протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 16лютого 2017року (т. 7 а. с. 1-9). 
		Колегія суддів Верховного Суду не може визнати такий висновок достатньо обґрунтованим, оскільки не відкриття стороні захисту змісту матеріальних носіїв з відеозаписом фіксації певних слідчих дій не призводить автоматично до недопустимості й змісту протоколів таких слідчих дій як окремих доказів, однак ставить під сумнів за вказаних умов можливість належної перевірки достовірності змісту таких протоколів. 
		Також суд, вказавши, що дані про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.369-2КК України, внесені до ЄРДР за №42016170000000211 від 27жовтня 2016року, тоді як в обвинувальному акті датою початку цього кримінального провадження вказано 11липня 2016року, а також вказавши, що 11липня 2016року під цим же номером до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368КК України, дійшов висновку, що негласні слідчі (розшукові) дії щодо ОСОБА_6 проведено у іншому кримінальному провадженні. 
		При цьому, суд не послався на конкретні докази, які підтверджують такий висновок, з огляду на те, що зміст даних про внесення відомостей в ЄРДР щодо певного правопорушення може бути змінений, в тому числі й щодо попередньої кваліфікації дій особи. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає такий висновок також недостатньо обґрунтованим.
		Однак, оскільки основною підставою для визнання всіх матеріалів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій недопустимими доказами є саме не відкриття стороні захисту під час досудового розслідування та судового розгляду документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, колегія суддів вважає, що вказані вище аспекти в цілому не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення.
		Суд першої інстанції, оцінивши інші докази, надані стороною обвинувачення, а саме показання свідків у судовому засіданні, зокрема свідка ОСОБА_8 , який заперечував факт надання ОСОБА_6 неправомірної вигоди; ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які заперечували будь-який тиск на них зі сторони ОСОБА_6 , дійшов умотивованого висновку, що вони в сукупності не доводять наявність в діянні ОСОБА_6 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення, з чим погоджується й колегія суддів Верховного Суду.
		Перевіривши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та, зазначивши підстави ухваленого рішення, обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. 
		Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогамст. 419 КПК України. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, не встановлено.
		Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Октябрського районного суду м.Полтави від 27січня 2020року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від09серпня 2021року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...