Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/14436/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2022. Зареєстровано: 18.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2022.
Дата набрання законної сили: 15.02.2022
Номер судового провадження: 11-кп/4808/69/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020090010002031

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/14436/20 
		Провадження № 11-кп/4808/69/22 
		Категорія ч.2 ст.286 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
		головуючого судді ОСОБА_3 
		суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
		прокурора ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого ОСОБА_8 ,
		захисників-адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		потерпілого ОСОБА_11 ,
		представника потерпілого-адвоката ОСОБА_12 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12020090010002031 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника  адвоката ОСОБА_9 , прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська Івано-Франківської області ОСОБА_7 , та потерпілого ОСОБА_11 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2021 року, яким 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківська, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, інваліда 3 групи, неодруженого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимого, 
		визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
		 в с т а н о в и л а :
		 
		За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі із позбавленням прав керування транспортними засобами на строк 3 роки.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід - заставу ОСОБА_8 залишено без змін. Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 262 750, 00 гривень, внесену як запобіжний захід за ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні  ухвалено повернути заставодавцю. 
		Зараховано ОСОБА_8 у строк відбуття покарання перебування під вартою з 08.09.2020 року по 11.09.2020 року.
		Цивільний позов ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_11 ,- задоволено.
		Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 :
		- на користь потерпілого ОСОБА_11 81 762 (вісімдесят одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні 43 коп. витрат, пов`язаних з лікуванням потерпілої ОСОБА_14 ;
		- на користь потерпілого ОСОБА_11 17 600 (сімнадцять тисяч шістсот) гривень витрат, пов`язаних з похованням потерпілої ОСОБА_14 ;
		- на користь потерпілого ОСОБА_11 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень завданої морально шкоди;
		- на користь потерпілої ОСОБА_13 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_11 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень завданої морально шкоди;
		- на користь потерпілого ОСОБА_11 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень процесуальних витрат на правову допомогу.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.
		Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
		Так, 08.09.2020 приблизно о 18 годині 45 хвилин водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки ВАЗ-21140, реєстраційний номер НОМЕР_2 рухався лівою крайньою смугою руху по вул. Івасюка у м. Івано-Франківську у напрямку перехрестя з вул. Миколайчука. В цей час у попутному напрямку із автомобілем марки ВАЗ-21140, правою смугою, рухався автомобіль марки Mitsubishi L 200, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_15 , який при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, що навпроти будинку № 42, та позначений інформаційно-вказівними знаками 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід», горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра» ПДР України, зменшував швидкість, щоб надати перевагу у русі пішоходу ОСОБА_14 , яка розпочала перетинати проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході справа наліво, відносно напрямку руху транспортних засобів. Відповідно до вимог п. 4.16. а) ПДР України пішохід ОСОБА_14 під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами мала перевагу у русі. При наближенні до цього ж пішохідного переходу, водій ОСОБА_8 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав перевагу пішоходу, для якого може бути створена перешкода чи небезпека та вчинив наїзд на ОСОБА_14 .
		При цьому водій ОСОБА_8 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:
		п. 2.3. який вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху; 
		п. 4.16. а) в якому зазначено, що пішоходи мають право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;
		п. 12.1., в якому вказано, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу контролювати його рух та безпечно керувати ним;
		п. 12.3., який зобов`язує водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об`їзду перешкоди;
		п. 18.1., де зазначено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;
		п. 18.4. відповідно до якого, якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
		У результаті порушення ОСОБА_8 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_14 , згідно висновку експерта № 68 від 13.10.2020, померла від поєднаної закритої тупої травми грудної клітки, живота, заочеревинного простору, їх органів, правої верхньої кінцівки, із забоями та розривами внутрішніх органів, переломами кісток скелету, яка супроводжувалась масивною внутрішньою кровотечею та призвела до розвитку тяжкого травматичного шоку.
		Не погодившись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_8 , його захисник  адвокат ОСОБА_9 , прокурор Окружної прокуратури міста Івано-Франківська Івано-Франківської області ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_11 подали апеляційні скарги.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_8  адвокат ОСОБА_9 просив скасувати вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.10.2021 року і закрити дане кримінальне провадження. Вважає, що вирок суду ґрунтується на припущеннях та не відповідає обставинам провадження, ухвалений з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Зокрема вважає, що вирок суду першої інстанції ґрунтується на недопустимих доказах. Так, згідно постанови про визнання речовим доказом від 11.09.2020р. за підписом старшого слідчого СВ Івано-Франківського ВП ГУ НП ОСОБА_16 (т. І а.с. 175) вбачається, що 08.09.2020p. свідком ОСОБА_15 надано відеозапис з відеореєстратора на оптичному CD-R-диску марки «Verbatim700 МВ 52Х speed vitesse 80 Min, який визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів провадження. Однак при відкритті даного диску вбачається, що до нього були внесені зміни 10.09.2020р. о 10 год 13 хв. Жодних інших доказів, які б підтверджували автентичність даного речового доказу матеріали провадження не містять. В подальшому на підставі даних цього диска було проведено: висновок експерта № СЕ-19/109/10-51ФП/20 від 05.10.2020 року за результатами судової фототехнічної експертизи, висновок експерта № СЕ-19/09/13/3-7571Т/20 від 13.10.2020 року за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, протокол огляду та перегляду цифрового носія інформації від 11.09.2020 року, яким є CD-R-диск марки «Verbatim700 MB 52X speed vitesse 80 Min» із записаним файлом VID-20200910-WA0000.mp4. Таким чином, зазначені докази, відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева», слід вважати недопустимими.
		Разом з тим, до початку апеляційного розгляду захисник подав зміни до своєї апеляційної скарги. Просив змінити вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.10.2021 року: застосувати норми ст.ст. 75, 76 КК України та звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк та поклавши на нього відповідні обов`язки; цивільні позови ОСОБА_11 та ОСОБА_13 залишити без розгляду.
		Зокрема посилається на те, що суд не в повній мірі врахував те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, є інвалідом ІІІ групи з дитинства з діагнозом: дитячий церебральний параліч зі стійкими, тяжкими руховими порушеннями, є студентом коледжу електронних приладів, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується по місцю навчання, на обліку в наркологічному та психоневрологічному центрах не перебуває, згідно висновку органу пробації його виправлення без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в т.ч. окремих осіб), оскільки має низький рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та аналогічний рівень ризику небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, його молодий вік (на час вчинення злочину було 19 років), його поведінку до і після вчинення злочину, яка свідчить про прагнення винного згладити наслідки вчиненого ним злочину, критичне ставлення до вчиненого, а також ряд пом`якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин. Також просить суд врахувати те, що ОСОБА_8 визнав вину та відшкодував шкоду потерпілому.
		Обвинувачений ОСОБА_17 просив скасувати вирок Івано-Франківського міського суду від 28 жовтня 2021 року та закрити кримінальне провадження у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК Украйни
		Прокурор Окружної прокуратури міста Івано-Франківська Івано-Франківської області ОСОБА_7 просив скасувати вирок Івано-Франківського міського суду від 28.10.2021 року стосовно ОСОБА_8 за ч.2 ст. 286 КК України з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з позбавленням прав керування транспортними засобами на строк 3 роки. 
		Потерпілий ОСОБА_11 просив скасувати вирок Івано-Франківського міського суду від 28.10.2021 року та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на шість років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
		Разом з тим, до початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 , прокурор ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_11 відмовилися від своїх апеляційних скарг, на підставі ст. 403 КПК України, тому їхні апеляційні скарги колегією суддів не розглядались. Крім того, потерпілий ОСОБА_11 подав заяву про залишення його цивільного позову та позову його малолітньої дочки ОСОБА_13 , в інтересах якої він діє, без розгляду, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 відшкодував завдану шкоду.
		Під час апеляційного розгляду: 
		- захисник адвокат ОСОБА_9 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив звільнити обвинуваченого від відбування покарання у відповідності до вимог ст.75 КК України та залишити без розгляду цивільні позови;
		- захисник адвокат ОСОБА_18 підтримав доводи апеляційної скарги, звернув увагу суду на порушення кримінального процесуального закону, допущені судом першої інстанції і просив скасувати вирок суду та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції;
		- потерпілий та його представник  адвокат ОСОБА_12 просили прийняти рішення у відповідності до обставин, які встановлені судом під час апеляційного розгляду кримінального провадження;
		- прокурор не заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 та умовного звільнення обвинуваченого від відбування покарання у відповідності до вимог ст.75 КК України.
		Під час апеляційного розгляду за клопотанням захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_9 повторно досліджено відеозапис з відеореєстратора (т.1 а.п. 176), схему ДТП (т.1 а.с.143), а також габаритні дані автомобіля Mitsubishi L200.
		Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що в зміненій апеляційній скарзі захисника  адвоката ОСОБА_9 не заперечується правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин вчиненого правопорушення, та ставиться питання про зміну вироку суду в частині призначеного обвинуваченому покарання та залишення без розгляду цивільного позову. 
		Проте, під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_9 звернув увагу суду на те, що суд першої інстанції не дав жодної оцінки діям водія автомобіля Mitsubishi L200, із салона якого вівся запис на відеореєстратор, оскільки даний водій перед пішохідним переходом, по якому рухалась потерпіла, не зупинився, а продовжував рух, чим фактично злякав останню, внаслідок чого вона вимушена почати бігти, а фактично тікати від зіткнення з автомобілем Mitsubishi L200. На думку захисника, з відеозапису відеореєстратора та схеми ДТП вбачається, що обвинувачений застосував екстрене гальмування ще перед пішохідним переходом, по якому рухалась потерпіла, крім того оглядовість проїжджої частини закривали габарити автомобіля Mitsubishi L200, висота якого становить 180 см.
		За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі, оскільки в ході перегляду вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено порушень вимог процесуального та кримінального закону, які могли б потягти за собою скасування вироку.
		Судом у вироку в повному обсязі безпосередньо досліджено всі обставини вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також надано оцінку та спростовано доводи обвинуваченого, що аналогічні апеляційним доводам захисника ОСОБА_9 , зокрема, щодо дій водія автомобіля Mitsubishi L200 і потерпілої, обмеженої оглядовості проїжджої частини із-за габаритів автомобіля Mitsubishi L200 та відсутності в обвинуваченого технічної можливості уникнути зіткнення.
		Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 в порушенні правил безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_14 .
		Свої висновки про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував сукупністю доказів, які були досліджені судом першої інстанції. 
		Зокрема, суд першої інстанції вказав на те, що згідно протоколу огляду та перегляду цифрового носія інформації від 11.09.2020 року, на якому мітиться відеозапис з транспортного засобу, яким зафіксовані обставини вчиненого правопорушення. 
		Зазначений оптичний диск із відеозаписом з відеореєстратора, який був встановлений на передньому вітровому склі автомобіля марки «Mitsubishi L200», наданий ОСОБА_15 було безпосередньо переглянуто в судовому засіданні суду першої інстанції.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказаний відеозапис має надзвичайно високу інформативність, оскільки ним зафіксовані обставини, які стосуються вчиненого правопорушення, що свідчить про його особливе значення та вимагає ретельного і уважного дослідження вищевказаного доказу. 
		Враховуючи наведене, під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції було повторно досліджено та переглянуто відеозапис з відеореєстратора, який був встановлений на автомобілі марки «Mitsubishi L200».
		Колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказаним відеозаписом зафіксовано реальні дані, які носять об`єктивний характер та не можуть бути спотворені, мають істотне значення для розгляду провадження, оскільки дозволяють встановити обставини вчиненого кримінального правопорушення та детально відновити послідовність дії кожного із учасників дорожньо-транспортної пригоди. 
		Колегія суддів вважає, що вищевказаний відеозапис в сукупності з іншими доказами, які були досліджені судом першої інстанції, повністю спростовують доводи сторони захисту та прямо вказують на винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні правопорушення. 
		Зокрема, зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що коли транспортний засіб, на якому встановлено відеореєстратор, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, зменшує швидкість для того, щоб надати можливість пішоходу ОСОБА_14 перетнути проїзну частину дороги і остання розпочинає рухатися з прискоренням по нерегульованому пішохідному переході справа наліво, відносно напрямку руху транспортного засобу, то транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_8 на достатньо великій швидкості здійснює наїзд на пішохода.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на висновки експертиз по кримінальному провадженню. 
		Так, згідно з даними висновку експерта №СЕ-19/109/13/3-7571Т/20 від 13.10.2020 року, за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, в заданій дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля марки ВАЗ-21140 реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_8 повинен був, із технічної точки зору, керуватися вимогами пунктів 2.36; 12.4 та 18.4 Правил дорожнього руху України. У відповідності до вимог вказаних пунктів ПДР України в ситуації, яка склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля ОСОБА_8 повинен був рухатися даною ділянкою проїзної частини із швидкістю, яка не перевищує 50 км/год, під час руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, а з моменту виявлення автомобіля, який рухаючись правою смугою того ж напрямку, зменшує швидкість перед нерегульованим пішохідним переходом - зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. За заданим комплексом вихідних даних, водій автомобіля марки ВАЗ-21140 реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_14 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, з заданого моменту виникнення небезпеки для руху. При заданому комплексі вихідних даних, причиною настання дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору були обставини, які пов`язані із невідповідністю дій водія автомобіля марки ВАЗ-21140 реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_8 вимогам пункту 18.4 Правил дорожнього руху України.
		Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/109-21/7128-ІТ від 05.07.2020 року, при заданому комплексі вихідних даних, величина швидкості руху автомобіля марки ВАЗ-21140 реєстраційний номер НОМЕР_2 , враховуючи довжину зафіксованих на місці події слідів гальмування його коліс, становила біля 55...58 км/год, в залежності від коефіцієнту зчеплення коліс із дорожнім покриттям. Дійсне значення швидкості руху даного транспортного засобу перед гальмуванням могло бути більшим, оскільки сліди гальмування могли повністю не відобразитися на поверхні проїзної частини дороги. У даній дорожній ситуації небезпека для руху водію автомобіля марки ВАЗ-21140 реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_8 , виникає з моменту виходу пішохода ОСОБА_14 на проїзну частину дороги. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля марки ВАЗ-21140 реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_8 повинен був, із технічної точки зору, керуватися вимогами пунктів 2.3. б); 12.4; 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України. У відповідності до вимог вказаних пунктів ПДР України в ситуації, яка склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля ОСОБА_8 повинен був, з технічної точки зору, рухатися даною ділянкою проїзної частини із швидкістю, яка не перевищує 50км/год, під час руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, а з моменту виходу пішохода ОСОБА_14 на проїзну частину дороги, про що водій додатково був попереджений діями водія попутного автомобіля, який рухаючись правою смугою того ж напрямку, зменшував швидкість перед нерегульованим пішохідним переходом, надаючи перевагу у русі вищевказаному пішоходу, - також зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. При заданому комплексі вихідних даних, в діях водія автомобіля марки ВАЗ-21140 реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_8 з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.4 ПДР України, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням даної ДТП. При заданому комплексі вихідних даних, причиною настання дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору були обставини, які пов`язані із невідповідністю дій водія автомобіля марки ВАЗ-21140 реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_8 вимогам пункту 18.4 Правил дорожнього руху України.
		Будь-яких сумнівів щодо належності та допустимості вказаних доказів, які суд поклав в обґрунтування вироку, колегія суддів не вбачає.
		Таким чином, висновки зазначених експертиз, відеозапис з відеореєстратора автомобіля ОСОБА_15 у сукупності з іншими доказами, які були досліджені судом першої інстанції та наведені у мотивувальній частині вироку беззаперечно доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення.
		Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними апеляційні доводи захисника ОСОБА_9 про те, що дорожньо-транспортна пригода сталась у зв`язку з тим, що водій автомобіля Mitsubishi L200 ОСОБА_15 перед пішохідним переходом, по якому рухалась потерпіла, не зупинився, а продовжував рух, внаслідок чого потерпіла вибігла перед автомобілем обвинуваченого, оскільки вищевказані доводи повністю спростовуються сукупністю доказів, які були досліджені судом та наведені у мотивувальній частині вироку суду.
		Колегія суддів вважає безпідставними доводи сторони захисту про те, що автомобіль Mitsubishi L200 обмежував обвинуваченому оглядовість, внаслідок чого останній не мав технічної можливості своєчасно виявити потерпілу на пішохідному переході, оскільки водій ОСОБА_8 здійснив наїзд на пішохода на нерегульованому пішохідному переході, який мав можливість своєчасно побачити та відвернути вчинення дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог ПДР України. 
		Зокрема, судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено, що водієм ОСОБА_8 було порушено вимоги п. 12.1. та п. 18.1. Правил дорожнього руху України відповідно до яких, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу контролювати його рух та безпечно керувати ним, а при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. 
		Під час апеляційного розгляду встановлено, що оскарженим вироком ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі на три роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, тобто в межах санкції ч. 2 ст.286 КК України, за якою його засуджено.
		Призначаючи покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий, являється інвалідом, третьої групи з дитинства, діагноз:дитячий церебральний параліч; згідно консультаційного висновку спеціаліста №64/339 від 22.05.2018року діагноз: Дитячий церебральний параліч, правобічний спастичний геміпарез, зі стійкими, тяжкими руховими порушеннями; є студентом коледжу електронних приладів, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується по місцю навчання позитивно, на обліку в наркологічному та психоневрологічному центрах не перебуває, висновок органу пробації, згідно якого виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( в т.ч. окремих осіб), а також відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		При ухваленні вироку судом першої інстанції також було враховано позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченому покарання за вчинений злочин у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, позицію потерпілого ОСОБА_11 , який просив зважити на те, що після смерті в ДТП його дружини ОСОБА_14 в нього на руках залишилася малолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не може усвідомити, що залишилася без матері, і отримала психологічну травму на все життя; позицію представника потерпілого ОСОБА_12 , який просив задовольнити цивільний позов в повному обсязі, а обвинуваченого покарати відповідно до закону та в межах інкримінованої йому статті КК України, позицію обвинуваченого, що ствердив, що його прямої вини в спричиненні ДТП з наслідком смерті потерпілої немає, просив суворо не карати, призначити умовне покарання або інше, не пов`язані із позбавленням волі, позицію захисника, який просив виправдати обвинуваченого в зв`язку із недоведеністю його вини, а кримінальне провадження щодо нього закрити.
		У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно врахував наведені обставини та з дотриманням вимог ст. ст. 50, 65 КК України призначив покарання, яке за своїм видом і розміром відповідає ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення.
		Разом з тим, під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та відшкодував потерпілому ОСОБА_11 завдану шкоду.
		Відповідно до ч. 1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Колегія суддів, вирішуючи питання про можливість застосування ст. 75 КК України, враховує, що обвинувачений вчинив необережний тяжкий злочин, особу винного, а зокрема його молодий вік та те, що він являється інвалідом, третьої групи з дитинства, згідно консультаційного висновку спеціаліста №64/339 від 22.05.2018 року діагноз: дитячий церебральний параліч, правобічний спастичний геміпарез, зі стійкими, тяжкими руховими порушеннями; є студентом коледжу електронних приладів, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується по місцю навчання позитивно, на обліку в наркологічному та психоневрологічному центрах не перебуває, згідно висновку органу пробації, виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( в т.ч. окремих осіб).
		Отже, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та вищевказані обставини стосовно особи обвинуваченого ОСОБА_8 , який під час апеляційного розгляду повністю визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та відшкодував потерпілому ОСОБА_11 завдану шкоду, колегія суддів вважає можливим виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього обов`язків і застосування до нього вимог ст.ст. 75, 76 КК України.
		При визначенні обов`язків, які необхідно покласти на обвинуваченого та тривалості іспитового строку, колегія суддів враховує характер і тяжкість вчиненого злочину, вид і строк призначеного покарання, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують покарання.
		На думку колегії суддів, призначене покарання з подальшим звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк два роки є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин в кримінальному провадженні у їх сукупності, таким, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Колегія суддів звертає увагу, що звільнення від відбування покарання з випробуванням полягає у звільненні засудженого від основного покарання за умови, що він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Так, відповідно до ст. 78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
		Колегія суддів погоджується з апеляційними вимогами захисника ОСОБА_9 про залишення цивільного позову ОСОБА_11 та ОСОБА_13 без розгляду, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 відшкодував шкоду потерпілому та потерпілий ОСОБА_11 подав заяву про залишення цивільного позову без розгляду.
		В силу п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
		Згідно з ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції необхідно змінити в частині призначення покарання та вирішення цивільного позову.
		Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
		 
		 п о с т а н о в и л а :
		 
		Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково. 
		Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_8 змінити в частині призначення покарання та вирішення цивільного позову.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від основного покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2021 року, з випробуванням, за умови, що протягом двох років іспитового строку він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.
		На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Цивільний позов ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , в інтересах якої дії законний представник ОСОБА_11  залишити без розгляду.
		В решті вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2021 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_3 
		 
		 Судді: ОСОБА_4 
		 
		 ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...