Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/2348/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2022. Зареєстровано: 18.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2022.
Дата набрання законної сили: 22.03.2022
Номер судового провадження: 2/591/56/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 591/2348/19
		Провадження № 2/591/56/22
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 лютого 2022 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
		                       головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.
		                       при секретарі - Устименко М.В.
		 
		розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна»
		про стягнення грошових коштів в порядку захисту прав споживачів -
		встановив:
		Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» про стягнення грошових коштів в порядку захисту прав споживачів і просила суд стягнути з Відповідача 41000,00 грн. тіла заборгованості, відсотки за користування кредитними коштами станом на день прийняття рішення та 41,00 грн. пені і судові витрати по справі. Заявою представника Позивачки від 08.11.2019 року позовні вимоги було збільшені щодо стягнення з Відповідача 41,00 грн. пені за кожен день, починаючи від дня неналежного переказу до дня прийняття рішення судом. Свої позовні вимоги позивачка мотивувала посилаючись на ст. ст. 15, 16, 1073 ЦК України, п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", пункти 6.7, 6.8 Положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання". Також зазначила, що в АТ «Ощадбанк» на її ім`я відкриті карткові рахунки № НОМЕР_1 з кредитним лімітом 100 000,00 грн. та № НОМЕР_2 з кредитним лімітом 50 000,00 грн.. 15.01.2019 року приблизно о 12-00 при спробі входу до он-лайн банкінгу "Ощад 24/7" виявила зміну паролю, на її мобільний номер НОМЕР_3 було надіслано смс-повідомлення про неправильний ввод пароля. Після цього зв`язалась з консультантом АТ "Ощадбанк", щоб перевірити баланс по карткам та отримала відповідь, що з належного їй рахунку № НОМЕР_2 (картка НОМЕР_4 ) були списані кошти на банківську карту НОМЕР_5 в сумі 41 000,00 власних та кредитних коштів. Зазначених операцій щодо переводу грошових коштів в сумі 41 000,00 грн. вона не виконувала, про що одразу повідомила консультанта АТ "Ощадбанк". Після отримання виписки з рахунку з`ясувала, що о 15-09 год. 14.01.2019 року на її картковий рахунок № НОМЕР_1 невідомою особою були перераховані кошти в сумі 100,00 грн.. Потім з цього карткового рахунку на її рахунок № НОМЕР_2 були перераховані належні їй кошти в сумі 15 000,00 грн. двома переказами: о 15-58 год. на суму 14 500,00 грн. та о 15-58 год. на суму 500,00 грн.. Надалі з карткового рахунку № НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти: о 16-08 год. 600,00 грн., о 16-11 год. на суму 19 900,00 грн., о 16-14 год. 19 900,00 грн., о 16-15 год. 500,00 грн. та о 16-24 год. 100,00 грн., всього на суму 41 000,00 грн..16.01.2019 року вона звернулась до оператора мобільного зв`язку ПрАТ "Водафон Україна", від якого 22.01.2019 року отримала відповідь, що 14.01.2019 року її SIM-карту було двічі замінено. 15.01.2019 року звернулась до Сумського ВП із заявою про вчинення злочину, передбаченого ст.ст. 185, 200 КК України. 16.01.2019 року звернулась до Філії - Сумське обласне управління АТ "Ощадбанк" із заявою про зняття коштів з її рахунку шляхом перевипуску SIM-карти. 24.01.2019 року отримала від Сумського ВП висновок про результати розгляду заяви про злочин згідно якого відмовлено в реєстрації кримінального провадження. За її скаргою, відповідно до ухвали суду від 01.02.2019 року, були внесені відомості до ЄРДР про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. 20.02.2019 року відправила АТ "Ощадбанк" та Філії - Сумське обласне управління АТ "Ощадбанк" заяви про повернення безпідставно списаних коштів, припинення нарахування відсотків за користування коштами та проведення службового розслідування за фактом несанкціонованого списання коштів з рахунків. Відповіді на заяви не отримала, банк продовжував нараховувати відсотки. Посилаючись на ст. 1073 ЦК України, п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", вважає списання банком коштів з її рахунку безпідставним, а переказ неналежним та просить стягнути з Відповідача 41 000,00 грн. тіла заборгованості, відсотки за користування кредитними коштами станом на день прийняття рішення та 41,00 грн. пені і судові витрати по справі. Посилаючись на пп. 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою НБУ № 223 від 30.04.2010 року позивачка зазначила, що емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідач АТ "Ощадбанк" надав письмовий відзив на позовну заяву від 16.05.2019 року, в якому позов не визнав. У відзиві зазначив, що АТ «Ощадбанк» на заяву Позивачки від 20 лютого 2019 року надав відповідь листом від 22 березня 2019 року № 11/5-17/505/1508/2019-00/с в якому повідомив, що операції з використанням інтернет-ресурсу «Mobil-banking» проведені з правильним введенням паролів, які відомі лише Клієнту та направлені на номер мобільного телефону, підстави для повернення грошових коштів відсутні, рекомендовано продовжити співпрацю з правоохоронними органами. На підтвердження направлення СМС-повідомлень 14.01.2019 року, тобто під час проведення спірних операцій, виключно на фінансовий номер Позивачки надав Витяг з автоматизованої системи АТ «Ощадбанк» про надходження смс - повідомлень. Вважає, що спірні операції проведені за розпорядженням позивачки, перекази не є помилковими або неналежними та підтверджені паролями, які є аналогом її власноручного підпису і були відомі тільки їй. Враховуючи що при вході до системи дистанційного обслуговування Mobile-банкінг «Ощад 24/7» та проведенні операцій з переказу коштів проведена електронна ідентифікація самого електронного платіжного засобу і його користувача - Позивачки, відсутності доказів вини банку, саме Позивачка несе відповідальність за проведені нею операції по власному рахунку в тому числі у разі втрати нею фінансового номеру (SIM-карти).  При наявності електронної ідентифікації платіжного засобу та його держателя застосування норми про відсутність відповідальності Користувача є безпідставним. Незаконне використання інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, в результаті втрати SIM-карти, можливе виключно в результаті дій або бездіяльності Позивачки на яку покладені обов`язки її захисту та пов`язана з цим відповідальність.
		Представник позивачки надав відповідь на відзив від 31.05.2019 року в якій додатково зазначив, що позивачка  ОСОБА_1  повністю виконала свій обов`язок щодо захисту свого мобільного телефону, SIM-карти та будь-якої інформації що надає можливість ідентифікації електронного платіжного засобу, як мобільний телефон так і SIM-карта не вибували з володіння позивачки, покладення на неї ризику технічного перехоплення інформації не було належним чином доведено до її відома. 
		В запереченнях на відповідь на відзив від 05.06.2019 року представник АТ "Ощадбанк" вказав, що твердження представника Позивачки щодо виконання останньою в повному обсязі своїх обов`язків щодо захисту мобільного телефону, SIM-картки та інформації не спростовує, а відповідає висновку щодо проведеної електронної ідентифікації платіжного засобу та його користувача - Позивачки при вході до системи дистанційного обслуговування Mobile-банкінг «Ощад 24/7» та проведенні операцій з переказу коштів та свідчить про відсутність як належних доказів щодо проведення операцій сторонніми особами поза волею та бажанням Клієнта, так і відсутність доказів вини банку. Звернув увагу, що згідно відповіді ПрАТ "ВФ Україна" від 22.01.2019 року, копія якої була додана Позивачкою операції по заміні SIM-карти проведені коректно, згідно з чинними процедурами ідентифікації ПрАТ "ВФ Україна", а ініціатор першого запиту на заміну  SIM-карти надав PUK-код (Personal Unlock Key) персональний код розблокування SIM-карти фінансового номеру Позивачки НОМЕР_3 . Щодо укладання кредитного договору зазначив, що письмова заява про встановлення відновлювальної кредитної лінії як частина заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування містить всі необхідні умови кредитного договору, підписана сторонами та повністю відповідає вимогам до письмової форми правочину передбаченим ст. 207 ЦК України.
		За клопотанням представника відповідача, доданого до заперечень, до матеріалів справи залучена відповідь, надана АТ «Ощадбанк» позивачці листом від 22 березня 2019 року № 11/5-17/505/1508/2019-00/с.
		Також за клопотанням представника відповідача від 15.08.2019 року до матеріалів справи залучений лист відділу захисту операцій з банківськими платіжними картами АТ "Ощадбанк" на адресу Філії - Сумське обласне управління АТ "Ощадбанк" про відсутність підстав про повернення коштів клієнту.
		В додаткових письмових поясненнях від 12.08.2019 року представник позивачки ОСОБА_2 зазначив, що зранку 15.01.2019 року колеги Позивачки звернулись до неї з питанням, чому їм у телекомунікаційній системі Вайбер прийшли повідомлення про заміну нею номеру телефону.Під час розслідування кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 використовувала SIM-карту оператора стільникового звязку ПрАТ "ВФ Україна" з номером НОМЕР_6 , а її мобільний номер був замінений зловмисником на НОМЕР_13 і саме з цього номеру відбувались операції з переказу коштів в системі "Ощад 24/7". Також вказав, що позивачка одразу після виявлення факту несанкціонованого списання коштів з її рахунку повідомила про цю подію на гарячу лінію банку, після чого з нею неодноразово зв`язувався представник банку.
		Вважає безпідставними твердження позивача про те, що підписанням заяв про приєднання до договорів комплексного банківського обслуговування №775632 та №838721 від 23.11.2017 позивачка беззастережно підтвердила приєднання до ДКБО в редакції, що розміщена на інтернет-сторінці банку (зокрема п. 9.15), є безпідставними, оскільки ризик клієнта та негативні наслідки втрати або незаконного заволодіння мобільним телефоном, або SIM-картою, а також ризик технічного перехоплення інформації, направленої на номер мобільного телефона Клієнта, не були передбачені в заявах про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування №775632 та №838721 від 23.11.2017.
		Посилаючись на ст. 207 ЦК України вказав, що правочин вважається вчиненим в письмовій формі якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах або телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		З посиланням на ст.ст. 1054, 1055 ЦК України та практику зазначив, що кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.
		Договір комплексного банківського обслуговування, розміщений на сайті АТ "Ощадбанк" не визнається позивачкою та не містить її підпису, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23.11.2017 шляхом підписання заяви про приєднання до ДКБО. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді ризики та негативні наслідки, які несе позивачка внаслідок втрати або незаконного заволодіння мобільним телефоном, або SIM-картою, а також ризик технічного перехоплення інформації, направленої на номер мобільного телефона.
		При цьому послався на правові позиції викладені в постановах Верховного суду України від 11.03.2015року та Верховного суду від 03.07.2019року.
		Вважає, що при укладання договору з позивачкою відповідач не дотримав вимог ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача щодо умов кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
		Відповідно до заяви представника позивачки, що містилась в даних поясненнях, до справи долучені копії скріншотів з телекомунікаційної системи Вайбер з повідомленням про зміну номеру позивачки, копії скріншотів щодо дзвінків на гарячу лінію позивача, копію заяви на отримання та збереження інформації до ПрАТ "ВФ Україна", копію ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.03.2019 року про надання тимчасового доступу до документів, копії 1,6,7 сторінок роздруківки ПрАТ "ВФ Україна".
		Крім того, відповідно до клопотання представника Позивачки ОСОБА_2 від 05.11.2019 року до матеріалів справи долучені додаткові докази: роздруківка SMS-повідомлень, які надійшли ОСОБА_1 15.01.2019 року, копія протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 04.09.2019 року та роздруківку інформації ПрАТ "ВФ Україна" про трафік абонентського номеру НОМЕР_7 , яким користується Позивачка за період з 14.01.2019 року по 16.01.2019 року.
		Судом було задоволено клопотання представника Відповідача про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
		Позивачка ОСОБА_1 , її представник адвокат Цуканов В.В у судовому засіданні викладені у позові обгрунтування підтримали повністю, просили суд позов задоволити, додали, що банк неналежним чином зберігав їх кошти в результаті чого ними заволоділи сторонні особи, послались на судову практику.
		Представник Відповідача ПАТ «Державний ощадний банк України» адвокат Солдатенко А.М. у судовому засіданні проти позову заперечував, вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача грошових коштів, просить суд в позові відмовити, послався на судову практику. Додав, що інформацію необхідну як для заміни SIM-карти, так і персоналізації мобільного додатку та проведення операцій за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування могла знати лише позивачка за її свідомої та обачливої поведінки. Крім того, зазначив, що саме позивачка є потерпілою в кримінальному провадженні відкритому за її заявою та в разі встановлення винних осіб, які заволоділи її коштами, не позбавлена права звернутись до них з відповідним позовом.
		За клопотанням представника Відповідача до участі в справі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача, залучене Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна».
		Представник третьої особи ПрАТ «ВФ Україна» Лисих Р.В. надав письмові пояснення третьої особи, в яких зазначив, що номер телефону НОМЕР_7 до 15.01.2019 року обслуговувався в мережі ПрАТ «ВФ Україна» на умовах попередньої оплати послуг, без укладання договору в письмовій формі, знеособленно, тобто такий абонент був анонімним для ПрАТ «ВФ Україна». В результаті проведеного аналізу фахівцями оператора по обслуговуванню номеру НОМЕР_7 встановлено, що 14.01.2019 року двічі відбулась заміна SIM-карти в результаті розгляду заявок, поданих при дзвінках до Центру обслуговування абонентів оператора. Ці операції були проведені згідно з вимогами законодавства та чинними процедурами компанії оператора щодо ідентифікації. Особа, яка телефонувала 14.01.2019 року о 15-52 год. надала необхідні та достатні відомості стосовно обслуговування згаданого вище номеру (була надана достовірна інформація щодо PUK-коду - 5 цифр, які вказані на пластиковому тримачі від старої SIM-карти номеру НОМЕР_7 ). В зв`язку з тим, що користувач станом на 14.01.2019 року був абонентом сервісу передплаченого зв`язку та обслуговувався в мережі ПрАТ «ВФ Україна» знеособлено, будь-які персональні дані цієї особи оператору не надавались. Особа, яка телефонувала 14.01.2019 року о 17-12 надала необхідні для ідентифікації відомості стосовно обслуговування згаданого вище номеру - дзвінок був здійснений безпосередньо з номеру НОМЕР_7 . В зв`язку з тим, що користувач станом на 14.01.2019 року був абонентом сервісу передплаченого зв`язку та обслуговувався в мережі ПрАТ «ВФ Україна» знеособлено, будь-які персональні дані особою, що проводила (замовляла) відновлення зазначеного номеру оператору не надавались. Просив суд проводити судові засіданні в справі без участі представника третьої особи ПрАТ «ВФ Україна» за наявними в справі документами.
		Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
		У відповідності з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Судом встановлено, що 23 листопада 2017 року між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладений Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (ДКБО) шляхом підписання заяв про приєднання № 775632 та № 838721, складовою частиною яких є заяви про встановлення відновлювальної кредитної лінії, які містять всі необхідні умови кредитного договору та підписані як позивачкою так і представником банку.
		Відповідно до вказаного Договору відкриті поточний рахунок № НОМЕР_8 на умовах тарифного пакету «Зарплатний» та поточний рахунок № НОМЕР_9 на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронного платіжного засобу (картка/платіжна картка) та надані платіжні картки, за заявою позивачки встановлений кредитний ліміт 100 000,00 грн. та 50 000,00 грн. відповідно.
		Номер мобільного телефону повідомлений Банку Клієнтом, який використовується Банком для ідентифікації Клієнта, надання сервісів через Контакт центр Банку в тому числі послугу СМС інформування, та вважається фінансовим номером Клієнта є номер НОМЕР_7 (п. 2.2 та 3.3.2 Заяви).
		Відповідно до п. 3.1 підписаних позивачкою заяв про приєднання, вона беззастережно приєднується до Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (ДКБО) в редакції, яка на день підписання заяв на приєднання розміщена на інтернет-сторінці банку www.oshadbank.ua та укладає з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку та кредитного договору.
		14.01.2019 року по рахункам позивачки за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування з використанням пристрою клієнта (мобільний телефон), що передбачено умовами укладеного договору з банком, проведені наступні операції (копія виписки з рахунку додана до позовної заяви).
		По рахунку НОМЕР_10 / НОМЕР_11 : о 15-09 год. зарахування переказу в сумі 100,00 грн., о 15-59 год. переказ коштів в сумі 500,00 грн., о 15-58 год. переказ коштів в сумі 14 500,00 грн..
		По рахунку НОМЕР_9 : о 15-58 год. зарахування переказу в сумі 14 500,00 грн., о 15-59 год. зарахування переказу в сумі 500,00 грн., о 16-08 год. переказ коштів в сумі 600,00 грн., о 16-11 год. переказ коштів в сумі 19 900,00 грн., о 16-14 год. переказ коштів в сумі 19 900,00 грн., о 16-15 год. переказ коштів в сумі 500,00 грн., о 16-24 год. переказ коштів в сумі 100,00 грн..
		Про ці операції позивачка сповіщена за допомогою СМС-повідомлень на її фінансовий номер телефону НОМЕР_7 , на який надсилались і паролі для підтвердження операцій з переказу коштів, що підтверджується витягом з автоматизованої системи АТ «Ощадбанк» про надходження СМС-повідомлень наданою Відповідачем та інформацією про дзвінкі та SMS-повідомлення за номером НОМЕР_7 наданою ПрАТ «ВФ Україна» на ухвалу суду та залученою до матеріалів справи за клопотанням представника позивачки.
		З пояснень позивачки встановлено, що 15.01.2019 року приблизно о 12-00 год. при спробі входу до он-лайн банкінгу "Ощад 24/7" вона виявила зміну паролю, на її мобільний номер НОМЕР_3 було надіслано смс-повідомлення про неправильний ввод пароля, після розмови з консультантом АТ "Ощадбанк" отримала відповідь, що з належного їй рахунку були списані кошти на в сумі 41 000,00 власних та кредитних коштів.
		16.01.2019 року позивачка звернулась до оператора мобільного зв`язку ПрАТ "Водафон Україна", від якого 22.01.2019 року отримала відповідь, що 14.01.2019 року її SIM-карту було двічі замінено.
		Абонентський номер НОМЕР_7 до 15.01.2019 року використовувався знеособлено без укладання письмового договору з використанням картки попередньо оплаченої послуги. 
		Заміна SIM-карти за цим номером відбулась 14.01.2019 року двічі о 15-52 год. і 17-12 год. та проведена коректно, відповідно до вимог законодавства та чинних процедур компанії ПрАТ "Водафон Україна" щодо ідентифікації.
		Особа, яка телефонувала з номера НОМЕР_7 надала необхідні для ідентифікації відомості стосовно обслуговування даного номера, належного позивачці.
		Крім того, для заміни була надана достовірна інформація щодо PUK-коду - 5 цифр, які вказані на пластиковому тримачі від старої SIM-карти номеру НОМЕР_7 - фінансового номеру позивачки.
		15.01.2019 року позивачка звернулась до Сумського ВП із заявою про вчинення злочину, передбаченого ст.ст. 185, 200 КК України та отримала висновок про результати розгляду заяви про злочин, згідно якого відмовлено в реєстрації кримінального провадження.
		За скаргою позивачки, відповідно до ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.02.2019 року, були внесені відомості до ЄРДР про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, щодо таємного викрадення майна позивачки та розпочато кримінальне провадження № 12019200440000417, в якому остання є потерпілою (копії ухвали суду та виписки з ЄРДР додані до позовної заяви).
		20.02.2019 року позивачка звернулась до АТ "Ощадбанк" та Філії - Сумське обласне управління АТ "Ощадбанк" із заяви про повернення безпідставно списаних коштів, припинення нарахування відсотків за користування коштами та проведення службового розслідування за фактом несанкціонованого списання коштів з рахунків.
		Відповідно до листа відділу захисту операцій з банківськими платіжними картами АТ "Ощадбанк" від 13.03.2019 року на адресу Філії - Сумське обласне управління АТ "Ощадбанк" проведеною перевіркою встановлена відсутність підстав для повернення коштів клієнту, спірні операції проведені коректно з використанням реквізитів та паролів, які могли бути відомі тільки Клієнту, який в свою чергу зобов`язаний забезпечити неможливість їх отримання третіми особами.
		Письмова відповідь з урахуванням результатів проведеної перевірки надана АТ «Ощадбанк» позивачці листом від 22.03.2019 року № 11/5-17/505/1508/2019-00/с.
		Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		При цьому банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (ч. 3 ст. 1066 ЦК України).
		До даних правовідносин підлягають застосуванню також Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (Закон), який визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами та Постанова Правління НБУ №705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», якою затверджено Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання (Положення).
		Так, за правилами п. 14.12. ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Відповідно до п. 2 Розділу VI Положення Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пре`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (п. 9 Розділу VI Положення).
		Відповідно до п. 3.1 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (ДКБО) сторони визнали, що отримані Банком Розрахункові документи, створені в системі «Ощад 24/7» та підтверджені Паролем Клієнта або ПІН-кодом до системи «Ощад 24/7», мають таку ж юридичну силу, як і документи, що були подані Клієнтом на паперовому носії та підписані власноруч Клієнтом.
		Сторони домовились, що послідовне введення Одноразового цифрового паролю, отриманого на Номер мобільного телефону, повідомлений Клієнтом Банку в порядку та спосіб, визначений Договором або ідентифікація клієнта шляхом Біометрії, є аналогом власноручного підпису Клієнта (п.17.1.5 ДКБО).
		Тобто спірні операції підтверджені Паролем клієнта, який є аналогом його власноручного підпису і проведені банківські операції з використанням CMC-коду є операціями, що проведені за власним розпорядженням Позивача, за його прямим волевиявленням.
		Пунктом 11.11.2 ДКБО передбачено, що персоналізація мобільного додатку здійснюється Клієнтом шляхом введення номеру мобільного телефону, реквізитів Картки та підтвердження операції по персоналізації Одноразовим цифровим паролем.
		Ситуація отримання сторонніми особами дублікату SIM-карти, на яку посилається позивачка, навіть якщо вона мала місце, врегульована п. 9.15 ДКБО, який передбачає, що Клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі ним третій особі мобільного телефону (відповідної SIM-карти), номер якого визначений в Заяві-анкеті на відкриття рахунку фізичній особі та видачу платіжної картки або повідомлений Банку в іншому встановленому Договором порядку як Номер мобільного телефону Клієнта, їх втрати, незаконного заволодіння ними, а також ризик технічного перехоплення інформації, направленої на Номер мобільного телефону Клієнта.
		Забезпечення захисту свого мобільного телефону та SIM-картки, на номер якої Система ДБО надсилає коди підтвердження операцій є обов`язком Клієнту відповідно до пп.3 п. 17.4.1 ДКБО.
		Враховуючи що при вході до системи дистанційного обслуговування «Ощад 24/7» та проведенні операцій з переказу коштів проведена електронна ідентифікація самого електронного платіжного засобу і його користувача - позивачки за реквізитами картки та паролями, відсутності доказів вини банку, саме позивачка несе відповідальність за проведені ним операції по власному рахунку.
		Крім того, суд враховує, що інформацію необхідну як для заміни SIM-карти, так і персоналізації мобільного додатку та проведення операцій за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування могла знати лише позивачка за її свідомої та обачливої поведінки.
		Саме такий правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 01 липня 2020 року по справі № 712/9107/18, який в постанові по цій справі зазначив, що необхідну для здійснення блокування абонентського номеру інформацію (номер телефону, на який найчастіше дзвонили за останні 30 днів, суму, на яку останній раз поповнювався рахунок, місяць та рік останнього поповнення рахунку в чисельному вигляді, суму коштів, яка повинна бути на особовому рахунку), як і інформацію необхідну для здійснення грошового переказу коштів (номер картки, термін її дії та CVV2), могла знати лише позивачка за її обачної та свідомої поведінки, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов до обґрунтованого висновку, що позивач своїми діями сприяла втраті чи незаконному використанню ПІН - коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Переказ грошових коштів з карткового рахунку відбувся внаслідок її необачної поведінки, не надання нею належних та допустимих доказів на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з її карткового рахунку та заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок неправомірних дій банку, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необгрунтованість зазначених позовних вимог.
		Верховний суд також зазначив, що доводи касаційної скарги про не урахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 (постанова на яку посилається позивачка ОСОБА_1 ) є необгрунтованими, оскільки зазначені постанови ухвалені за наявності інших фактичних обставин справи.
		Крім того, у даній постанові ВСУ від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 спірні операції були проведені в іншій країні в банкоматі з використанням ПІН-коду без використання системи дистанційного обслуговування та електронної ідентифікації держателя спеціального платіжного засобу, в нашому випадку, за твердженням самої Позивачки, вона втратила контроль над фінансовим номером телефону (SIM-картою),
		Інша постанова Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду від 11.02.2019 року по справі № 552/1543/17 містить правовий висновок відповідно до якого обов`язок банку відшкодувати, завдані клієнту збитки настає у разі, якщо шкоду спричинено за наявності вини банку і саме через його неправомірні дії або бездіяльність.
		Як зазначено вище, позивачкою не доведені вина банку, його неправомірні дії або бездіяльність, 
		Натомість ст.614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Наведені Позивачем постанови Верховного суду ухвалені за наявності інших фактичних обставин справи та не враховують ситуацію коли інформацію необхідну як для заміни SIM-карти, так і персоналізації мобільного додатку та проведення операцій за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування могла знати лише позивачка за його свідомої та обачливої поведінки.
		Оцінюючи інші аргументи Позивача суд зазначає наступне:
		Посилання Позивача п. 6 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання (Положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання" - на яке міститься посилання в позовній заяві, на час виникнення спірних правовідносин вже було нечинним), яким передбачено, що до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк є безпідставним. За твердженням самого Позивача він виявив непрацюючу SIM-карту та повідомив банк про спірні операції вже після їх проведення.
		Також безпідставними є посилання Позивача на ст. 1073 ЦК та Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» щодо безпідставного списання банком коштів з рахунку та ініціювання неналежного переказу. 
		Як встановлено при розгляді справи у банку були всі підстави виконати розпорядження власника рахунку про переказ коштів, який був належним чином ідентифікований системою дистанційного банківського обслуговування за правилами передбаченими правилами банківського обслуговування та погодженими сторонами.
		Твердження представника позивачки, щодо відсутності в заявах, безпосередньо підписаних ОСОБА_1 , положень щодо її ризиків технічного перехоплення інформації та відповідальності за захист мобільного телефону та SIM-карти спростовуються тим, що обов`язок позивачки використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень прямо передбачений вимогами закону - п. 14.12. ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
		Крім того, банк не має можливості впливати на забезпечення позивачкою безпеки свого власного мобільного телефону та SIM-карти.
		При цьому суд приймає до уваги, що пояснення позивачки про виконання нею в повному обсязі своїх обов`язків щодо захисту мобільного телефону, SIM-картки та інформації не спростовують, а відповідають доводам відповідача щодо проведеної електронної ідентифікації платіжного засобу та його користувача - позивачки при вході до системи дистанційного банківського обслуговування та проведенні операцій з переказу коштів.
		Не відповідає та спростовується матеріалами справи твердження Позивача про нікчемність кредитного договору, укладеного між сторонами в зв`язку з недотриманням письмової форми. 
		Складовою частиною письмових заяв про приєднання є заяви про встановлення відновлювальної кредитної лінії, які містять всі необхідні умови кредитного договору та підписані як позивачкою так і представником банку.
		Відповідно до п. 6.1 даних письмових заяв Позивачка підтвердила, що підписанням цієї заяви ініціює одержання та погоджується з умовами користування кредитом відповідно до умов договору та підтверджує укладання між нею та банком кредитного договору. 
		Таким чином, письмові заяви про встановлення відновлювальної кредитної лінії як частина заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування містить всі необхідні умови кредитного договору, підписані сторонами та повністю відповідають вимогам до письмової форми правочину, передбаченим ст. 207 ЦК України.
		При цьому не може бути застосований правовий висновок наведеній в постанові Верховного суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, на який посилається представник позивачки, в зв`язку з наявністю письмових заяв з умовами кредитного договору, безпосередньо підписаних як банком так і позивачкою (постанови Верховного суду від 02.06.2021 по справі 201/2449/19 та від 24.06.2021 по справі 369/6441/20).
		Під час розгляду справи не встановлено вини банку, порушення банком правил розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів, недоліків його платіжної системи та невиконання обов`язків щодо захисту інформації за умови, що забезпечення захисту телефону та фінансового номеру клієнта за будь-яких обставин банком забезпечене бути не може. Банком підтверджено виконання переказів від відповідно до вимог законодавства та положень укладеного договору.
		Натомість позивачка належних та допустимих доказів на підтвердження не виконання банком законодавства або умов договору суду не надав та не довів обставин, що становлять підставу заявленого позову.
		Також суд враховує, що позивачка в разі встановлення в кримінальному провадженні факту заволодіння її коштами сторонніми особами та таких винних осіб, не позбавлена права звернутись до них з відповідним позовом як потерпіла.
		Допитані свідки, які на час проведення спірних операцій працювали з позивачкою, підтвердили її знаходження на робочому місці в день проведення спірних операцій, що при використанні системи дистанційного банківського обслуговування, за допомогою якої проведені спірні перекази, не заперечувалось відповідачем та не підтверджує позицію позивачки.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Виходячи з вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України з позивача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11-13, 76-81, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
		                                               ВИРІШИВ:
		 
		       
		В задоволенні позову ОСОБА_1  до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» про стягнення грошових коштів в порядку захисту прав споживачів - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_12 ) на користь держави 768 грн. 40 коп. судового збору.
		Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Повний текст судового рішення виготовлено 18 лютого 2022 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...