Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/1876/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано судом: 18.01.2022. Зареєстровано: 19.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2022.
Дата набрання законної сили: 28.07.2022
Результат оскарження 28.07.2022 Шостий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		18 січня 2022 року                               м. Київ                              № 320/1876/20
		Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
		У С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № Ф-224350-17 від 16.05.2019 на суму 21  030,90 грн, розрахованої станом на 05.11.2019 та вимогу № Ф-224350-17 від 11.02.2020, розрахованої станом на 31.01.2020 на суму 18  128,66 грн; стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок Головного управління Державної податкової служби у м. Києві судовий збір 840,80 грн та безпідставно сплачену суму недоїмки в розмірі 11  164,70 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що вона не має статусу фізичної особи-підприємця. Наголосила, що згідно з інформації в Єдиному державному реєстрі станом на 02.01.2020 відсутня інформація щодо неї як суб`єкта господарювання. 
		Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, у якому зазначено, що вимога про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування сформована та надіслана позивачу у відповідності до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
		Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
		Згідно інформаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві ФОН Філоненко О.В. (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (Святошинський район м. Києва) як платник податків з 26.11.2007, на загальній системі оподаткування.
		В інтегрованій картці ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 2017 рік та з І кварталу 2018 року по IV квартал 2019 року, в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, як ФОП, що перебуває на загальній системі оподаткування.
		Засобами інформаційної системи органів ДФС в автоматичному режимі сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 16.05.2019 № Ф-224350-17 та від 11.02.2020 №Ф-224350-17.
		Відповідно до  статті 67 Конституції України  кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює  Податковий кодекс України  (далі -  ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Згідно з підпунктом  14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України  самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
		Згідно з пунктом 2 частини першої    статті 1 Закону № 2464    єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Як визначено пунктом 4 частини першої    статті 4 Закону № 2464    платниками єдиного внеску, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
		В силу частини 4    ст. 4 вказаного Закону    особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого    статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до    закону    пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Пунктом 3 частини першої статті 7    Закону № 2464    передбачено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої    статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9    Закону № 2464    (в редакції, яка діяла до 31.12.2017), платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої    статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
		У редакції    Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, яка діє з 01.01.2018, вищевказана стаття передбачає, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої    статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
		Частиною дванадцятою  статті 9 Закону № 2464-VI  встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
		Отже, єдиний соціальний внесок повинні сплачувати, зокрема фізичні особи-підприємці.
		Відповідно до вимог частини четвертої статті 25 Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
		У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
		Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що фізична особа-підприємець сплачує єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вона була платником такого, незалежно від отримання доходу.
		Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449  затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі -  Інструкція № 449), розділ VI якої регулює порядок стягнення заборгованості з платників.
		Так, відповідно до п. 1 розділу VI  Інструкції № 449  до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
		У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (пункт 2 розділу VI  Інструкції № 449).
		Згідно із пунктом 3 розділу VI  Інструкції № 449  органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
		Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (пункт 4 розділу VI  Інструкції № 449).
		Проте контролюючим органом не враховано положення  статті 61 Конституції України, в якій зазначається, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		За правилом частини другої  статті 50 Цивільного кодексу України  фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому        законом.
		Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"                 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
		Пунктом другим частиною другою  статті 55 Господарського кодексу України  визначено, що суб`єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
		З огляду на зазначене, вбачається, що фінансові санкції у разі порушення норм  Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"  можуть бути застосовані, зокрема, до фізичних осіб - підприємців, відомості про реєстрацію яких внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, та лише після внесення вказаних відомостей до реєстру, фізична особа набуває статусу підприємця (фізичної особи-підприємця).
		У той же час, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не містить зібраної, накопиченої, обробленої та облікованої інформації щодо фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1 , що вказує на безумовну відсутність такого суб`єкта господарювання.
		Положенням про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого  наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 575/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.04.2012 за № 569/20882, врегульовано порядок утворення, завдання та    повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
		Комісії створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року,    відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру.
		Пунктом 3.2 зазначеного Положення врегульовано, що комісія відповідно до покладеного на неї завдання: приймає від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців (далі - уповноважені органи), аналітичну інформацію про невключених суб`єктів; розглядає, аналізує прийняту від уповноважених органів аналітичну інформацію; складає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів; передає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів реєстраційним службам головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб - підприємців для подальшого включення їх державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр); передає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів Державній реєстраційний службі України; виконує інші повноваження, що випливають з покладених на неї завдань.
		Відповідно до пункту п`ятого цього Положення, державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зобов`язано забезпечити включення до Єдиного державного реєстру відомостей про невключених суб`єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
		Буквальний зміст наведених положень нормативно-правового акта, дає підстави для висновку, що навіть у разі набуття особою статусу фізичної особи-підприємця до початку функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесення відомостей про таку особу до Єдиного державного реєстру забезпечується державою, через відповідні органи, тому в обов`язковому порядку містяться у такому реєстрі.
		Окрім цього, до матеріалів справи позивачем надано копію свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 12.02.1998 (запис в журналі обліку реєстрації за номером 09768) та наявні доказі підтвердження припинення такої підприємницької діяльності, зокрема, платіжне доручення від 27.10.2010 № 5 та меморіальний ордер від 27.10.2010 № 15020, призначенням яких є публікація про ліквідацію для фізичних осіб ОСОБА_1 , (запис в журналі обліку реєстрації від 12.02.1998 № 09768).                
		Згідно з даними пошуку від 02.01.2020 в Єдиному державному реєстрі будь-яка інформація щодо реєстрації ОСОБА_1 як підприємця відсутня.
		Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що твердження відповідача про наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця не базується на фактичних обставинах та нормах права. Надані позивачем докази цілком доводять відсутність у ОСОБА_1 такого статусу, а надані відповідачем докази абсолютно не спростовують цього факту.
		Така обставина вказує на те, що позивач не є страхувальником у розумінні  Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"  та не має обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску, а отже, вимоги про сплату боргу прийняті стосовно ОСОБА_1 від 16.05.2019 № Ф-224350-17 та від 11.02.2020 № Ф-224350-17 необґрунтовано та безпідставно.
		Судом установлено, що позивачем сплачено суму недоїмки за 4-й квартал 2020 року ЄСВ в сумі 3  793,24 згідно з квитанції від 17.01.2020 № 24837240 та за 2-4 квартали 2018 року в сумі 7  371,54 грн згідно з квитанцією від 27.01.2020 № 25014117.
		Поряд з цим, суд зазначає, що позовна вимога щодо стягнення надмірно сплаченої суми ЄСВ не підлягає задоволенню, оскільки вказана сума є сумою коштів, яка після набрання даним рішенням законної сили, набуде статусу надміру сплачених коштів, та підлягатиме поверненню відповідно до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів.
		Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. 
		При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3  ст. 139 КАС України).
		Керуючись статтями    72- 78,    90,    139,    241,    244,    246,  255,    257,    262,    293,    295- 297 КАС України, суд,
		В И Р І Ш И В :
		1.          Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2.          Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № Ф-224350-17 від 16.05.2019 на суму 21  030,90 грн, розрахованої станом на 05.11.2019, та вимогу № Ф-224350-17 від 11.02.2020, розрахованої станом на 31.01.2020 на суму 18  128,66 грн.
		3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		4.          Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.)    за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
		 
		          Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
		Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 КАС України відповідно.
		 
		Суддя                                                                                                Н.М. Шевченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...