Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1436/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; підряду.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2022. Зареєстровано: 19.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2022.
Дата набрання законної сили: 07.02.2022
Номер судового провадження: 3656 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 лютого 2022 року м. Харків Справа №905/1436/21 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І. , суддя Терещенко О.І.,
		 
		при секретарі судового засідання Легуші Я.С.,
		представники учасників справи:
		від позивача  не з`явився, 
		від відповідача  Проценко О.Є., паспорт серія НОМЕР_1 від 08.10.2008; Рогожук С.Л., свідоцтво №3823/10 від 27.11.2008, ордер серія АІ №1125456 від 18.06.2021; Климов О.Ю., посвідчення №4842/10 від 11.04.2012, ордер серія КС №833445 від 25.10.2021,
		від третьої особи  Радченко Є.В., паспорт серія НОМЕР_2 від 30.08.1996,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Проценко О.Є. (вх.№3656Х/1 від 29.11.2021) на рішення Господарського суду Донецької області від 09.11.2021 (м. Харків, суддя Лейба М.О., повний текст складено 09.11.2021) у справі №905/1436/21,
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Григор`ївський рудник», с. Григорівка, Бахмутський район, Донецька область,
		до Фізичної особи-підприємця Проценко Олега Євгеновича, м. Костянтинівка, Донецька область,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , м. Дружківка, Донецька область,
		про визнання договору недійсним,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Григор`ївський рудник», с.Григорівка, Бахмутський район, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Проценко Олега Євгеновича, м.Костянтинівка, Донецька область про визнання договору недійсним.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Григор`ївський рудник» договір підряду №1 від 01.01.2019 було підписано посадовою особою з перевищенням наданих їй повноважень, за відсутності згоди загальних зборів учасників Товариства.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.11.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Григор`ївський рудник», с.Григорівка, Бахмутський район, Донецька область, до відповідача Фізичної особи-підприємця Проценко Олега Євгеновича, м.Костянтинівка, Донецька область про визнання договору недійсним, задоволено. Визнано недійсним договір підряду №1 від 01.01.2019 укладений між Фізичною особою-підприємцем Проценко Олегом Євгеновичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Григор`ївський рудник» із змінами та доповненнями до нього, внесеними додатковими угодами №1 від 13.12.2019 та №2 від 10.03.2020. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Проценко Олега Євгеновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Григор`ївський рудник» судовий збір в сумі 2270,00 грн.
		Відповідач з вказаним рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 09.11.2021 у справі №905/1436/21 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення у повному обсязі; стягнути з позивача судові витрати.
		В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач посилається на наступне:
		- судом неправомірно було відмовлено в задоволенні клопотань про відкладення судового засідання, призначеного на 09.11.2021, що в свою чергу призвело до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки сторону було позбавлено можливості взяти участь у провадженні на рівних засадах з іншою стороною, яка була представлена адвокатом;
		- судом першої інстанції не встановлено, а позивачем не обґрунтовано підстави звернення до суду, а саме у чому полягає порушення його прав, які саме його права порушено укладанням спірного договору підряду та які права підлягають захисту;
		- судом не надано оцінки доводам відповідача стосовно того, що звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Григор`ївський рудник» до суду є наслідком відкриття провадження по справі №905/1191/21 за позовом ФОП Проценко О.Є. до ТОВ «Григор`ївський рудник» про стягнення частково неоплачених коштів; відповідне на думку апелянта свідчить про зловживання позивачем правом, оскільки позов у даній справі поданий не на захист свого порушеного права, а з метою уникнення цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов`язань за договором підряду від 01.01.2018;
		- апелянт посилається на неврахування судом доктрини заборони суперечливої поведінки. Зокрема вказує, що між сторонами вже укладались відповідні договори; матеріали справи містять докази виконання договору відповідачем, що в свою чергу свідчить про реальність наміру укладання та виконання договору;
		- судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, здійснено помилкове трактування ст.241 ЦК України й відповідно зроблено помилкові висновки щодо відсутності наступного схвалення правочину;
		- суд допустився помилкового ототожнення надання попередньої згоди на вчинення правочину та наступного схвалення вже вчиненого правочину;
		- наявні в справі матеріали свідчать про те, що ТОВ «Григор`ївський рудник» в подальшому було схвалено оспорюваний договір підряду; зокрема, позивач скористався правами з отримання податкового кредиту щодо сум, сплачених по договору підряду від 01.01.2019, у зв`язку з чим зменшив свої податкові зобов`язання на зазначену суму;
		- судом не взято до уваги те, що наведені позивачем підстави позову про укладання договору підряду від 01.01.2019 одночасно внаслідок перевищення повноважень (ст.241 К України), а також внаслідок зловмисної домовленості представника позивача (третя особа) з другою стороною (відповідач) (ст.232 ЦК України) є взаємовиключними, так як предмет доказування кожної із обставин, на яку посилається на підтвердження своїх вимог позивач, передбачає встановлення відмінних та протилежних за правовою природою юридичних фактів;
		- позивачем не доведено настання негативних наслідків для підприємства внаслідок укладення спірного договору, адже спірний договір підряду виконаний, роботи позивачем прийняті та частково оплачені; також позивачем не доводиться умисел в діях представника, який є необхідним задля доведеності протиправності оскаржуваного договору;
		- судом першої інстанції застосовано судову практику у справах, які є зовнішньо схожими, проте не тотожними. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено позивачу та третій особі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати будь-які документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1436/21. Призначено справу №905/1436/21 до розгляду на 25.01.2022. 
		09.12.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Донецької області на запит надійшли всі матеріали справи №905/1436/21.
		Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Григор`ївський рудник» надійшов відзив (вх.№493 від 17.01.2022), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду  без змін; всі судові витрати та суму фактично понесених витрат покласти на відповідача.
		В обґрунтування своєї позиції по справі позивач вказує про наступне:
		- позивачем у своїй позовній заяві було викладено правові підстави для звернення до суду та в чому саме полягає порушення прав позивача, а саме підписання керівником товариства без належного на те обсягу повноважень, договорів, додаткових угод, первинних документів, чим було завищено об`єкт фактично виконаних робіт з метою розкрадання коштів позивача на суму більш ніж 2,783 млн грн, завдання збитків та накладення на товариство непропорційних господарських санкцій, що є фактично майновим тягарем для товариства;
		- саме відповідач повинен був проявити розумну обачність та звернути увагу на обмеження повноважень керівника відповідно до положень Статуту; підписанням договору та додаткових угод у відповідній редакції відповідач підтвердив свою обізнаність із положеннями Статуту та обмеженнями повноважень керівника товариства, що також може свідчити про те, що договір підряду укладений внаслідок зловмисної домовленості між генеральним директором та ФОП Проценко О.Є.;
		- позивач не погоджується із позицією апелянта, що відбулось наступне схвалення правочину шляхом складення та підписання актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), платіжних доручень, товаро-транспортних накладних, оскільки всі зазначені документи були підписані саме керівником позивача Радченко Є.В. з перевищенням повноважень, а будь-яких інших дій, які підтверджують наступне схвалення правочину як загальними зборами учасників, так і самим товариством не відбувалось;
		- податкова накладна, виписана однією стороною в договорі на користь другої не може бути доказом правочину та не свідчить про схвалення укладеного договору підряду, оскільки всі дії по оплаті підрядних робіт, відображенні податкового кредиту та ін. були ланкою в ланцюзі дій колишнього директора;
		- посилання апелянта на те, що договір від 01.01.2019 виконувався більше річного строку і зазначений термін охоплює і звітність директора перед загальними зборами  є припущеннями;
		- щодо зазначення апелянтом того, що для доведення обставин справи щодо зловмисної домовленості необхідною умовою є визнання/підтвердження позивачем того, що представник товариства  третя особа, як директор позивача на час укладання договору підряду, діяв в межах наданих йому повноважень є неспроможними, тому що наявність зловмисної домовленості не є взаємовиключною умовою укладення договору підряду без відповідних повноважень;
		- застосована судом першої інстанції судова практика Верховного Суду відповідає змісту правовідносин, що були предметом судового розгляду; посилання апелянта на те, що справи є лише зовнішні схожими, але не тотожними є некоректним.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 оголошено перерву у розгляді справи №905/1436/21 до 07.02.2022. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце судового засідання. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Попереджено учасників процесу, що у разі неявки представників з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.
		Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Григор`ївський рудник» надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи (вх.№1420 від 04.02.2022). Зокрема позивач просить долучити до справи відповідь Національної поліції України ГУ НП в Донецькій області Бахмутський районний відділ поліції від 02.02.2022 за №1386-401/2022. Згідно вказаної відповіді в провадженні Слідчого відділу Бахмутського РВП ГУ НП України в Донецькій області перебуває кримінальне провадження №12021052150000666 від 14.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 Кримінального кодексу України.
		Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не сповістив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Вказане підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення позивачу  01.02.2022.
		В судовому засіданні представники відповідача надану ним скаргу підтримали, просили її задовольнити в повному обсязі. Третя особа у справ апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі.
		Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
		Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Григор`ївський рудник» (замовник, позивач у справі) в особі генерального директора Радченка Євгена Вікторовича, що діє на підставі Статуту та фізичною особо-підприємцем Проценко Олегом Євгеновичем (виконавець, відповідач у справі) укладений договір підряду №1 (далі  договір), за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується за дорученням замовника виконати своїми силами і засобами наступні роботи в кар`єрі Григорівського родовища бентонітових глин: - розкривні роботи, - видобувні роботи, - навантаження глини з кар`єра та промсклада замовника, - інші роботи в кар`єрі.
		Згідно з пунктом 1.2. договору виконавець зобов`язаний виконати вищевказані роботи в обсягах та в терміни, зазначені в Технічному завданні до даного договору (Додаток №1), а замовник зобов`язаний оплатити їх вартість.
		Орієнтовна вартість робіт за цим договором становить 21 000 000,00грн., в т.ч. ПДВ  3 500 000,00грн. (пункт 2.1. договору).
		Ціни на роботи узгоджуються в Додатку 2 до цього договору при фіксованій ціні на ДП. Перегляд цін відбувається за ініціативою однієї із сторін, при умові зміни ціни на ДП не менше, ніж на 5%, з підписанням протоколу узгодження договірної ціни (Додаток 2) кожною із сторін (пункт 2.2. договору).
		За умовами пункту 2.3. договору щомісяця, не пізніше останнього числа звітного місяця, виконавець представляє замовнику акти виконаних робіт. Замовник протягом 3-х днів з моменту надання підрядником актів виконаних робіт зобов`язаний підписати їх або надати мотивовану відмову. У разі мотивованої відмови замовника від підписання актів виконаних робіт сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання.
		Відповідно до пунктів 2.4., 2.5. договору вартість робіт визначається на підставі договірної ціни, узгодженої сторонами. Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.
		Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року включно (пункт 4.1. договору в редакції додаткової угоди 1 від 13.12.2019).
		Всі доповнення, зміни та додатки до цього договору складаються тільки в письмовій формі, узгоджуються і підписуються сторонами і є його невід`ємною частиною (пункт 4.12. договору).
		Договір підписаний керівником замовника - генеральним директором Радченко Є.В. та відповідачем, підписи скріплені печатками.
		Сторонами договору підписано Технічне завдання (Додаток 1 до договору), згідно з яким ТОВ «Григор`ївський рудник» (замовник) в особі генерального директора Радченка Є.В. доручає, а виконавець ФОП Проценко О.Є. зобов`язується на умовах даного договору виконати наступні роботи: розкривні роботи  90000 м3, видобувні роботи  180000 т, навантаження глини з п/с  180000 т; інші роботи в кар`єрі: а) планування доріг, б) розробка канав, в) водовідлив, г) планування проміжного складу (п/с), д) перевезення шлаку із складу заводу на кар`єр. Термін виконання: з 01 січня по 31 грудня 2019 року.
		Згідно з Додатком №2 до договору «Протокол узгодження договірної ціни» замовник оплачує виконавцю надані послуги з розрахунку: розкривні роботи  31,80грн. (з ПДВ за 1 м3), видобувні роботи  25,05грн. (з ПДВ за 1т), навантаження глини з п/с  18,00грн. (з ПДВ за 1т); інші роботи в кар`єрі (всього на суму не більше 900000,00грн. без ПДВ) виконуються з розрахунку): робота екскаватора  1200,00грн. за 1 м/час з ПДВ, роботи грейдера  568,14грн. за 1 м/час з ПДВ, робота бульдозера  557,88грн. за 1 м/час з ПДВ. Розрахунок вартості послуг виконаний при ціні на ДП  28,50грн./л з ПДВ.
		13.12.2019 сторонами договору підряду №1 від 01.01.2019 укладено додаткову угоду №1 до договору якою визначили: розмір заборгованості замовника в сумі 3 361 188,14грн.; строк її оплати - до 10.03.2020; строк дії договору  до 31.12.2020.
		10.03.2020 сторонами договору підряду №1 від 01.01.2019 укладено додаткову угоду №2 до договору, згідно з якою сторони, зокрема, визнають простроченим з 13.12.2019 року грошове зобов`язання у розмірі 3 361 188,14грн. за договором підряду №1 від 01.01.2019; грошове зобов`язання замовника за договором підряду №1 від 01.01.2019, за відрахуванням сплачених у 2020 році сум, складає 2 931 188,14грн. та має еквівалент в іноземній валюті  долар США, та по курсу НБУ (23,5632) станом на дату виникнення боргу (13.12.2019 року) сторони визнають еквівалент в сумі 124 396,86 долара США.
		Також даною додатковою угодою доповнено договір пунктом 4.14., який передбачає штрафні санкції за невиконання замовником умов договору, та який в подальшому було викладено у новій редакції згідно додаткової угоди №2 від 10.03.2020.
		Додаткові угоди підписані керівником замовника - генеральним директором Радченко Є.В. та ФОП Проценко О.Є., підписи скріплені печатками.
		За твердженнями позивача актами надання послуг №6 від 29.01.2019, №50 від 31.05.2019, №64 від 16.07.2019, №74 від 16.08.2019, №84 від 16.09.2019, №92 від 10.10.2019, №99 від 31.10.2019, №107 від 29.11.2019 оформлені виконані виконавцем та відповідно прийняті замовником роботи по договору підряду №1 від 01.01.2019.
		При цьому згідно з матеріалами справи сторонами договору також були оформлені акти надання послуг №45 від 16.05.2019, №27 від 25.03.2019, №58 від 30.06.2019, №70 від 31.07.2019, №80 від 31.08.2019, №90 від 30.09.2019. 
		Акти підписані керівником замовника - генеральним директором Радченко Є.В. та ФОП Проценко О.Є. без зауважень, підписи скріплені печатками.
		За твердженнями позивача при підписанні (укладанні) договору підряду №1 від 01.01.2019 генеральним директором Радченко Є.В. було вчинено правочин з порушенням визначених Статутом обмежень. Жодних дій щодо схвалення правочину, який був вчинений генеральним директором Радченко Є.В. від імені позивача, загальними зборами не вчинялося.
		Позивач вказує, що загальним зборам учасників ТОВ «Григор`ївський рудник» не було відомо про будь-які правочини, укладені між Товариством та ФОП Проценко О.Є. Оспорюваний правочин не було надано на погодження загальних зборів учасників Товариства, у зв`язку з чим останнє не мало змоги мати інформацію щодо дії такого договору, виконання обов`язків по договору, надати правове обґрунтування та доцільності такого договору. Додаткову угоду №2 від 10.03.2020 Товариство отримало лише у серпні 2020 року після звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора. 
		Також позивач посилаючись на висновок №26/05-2020 від 02.07.2020 складений за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, зазначає, що генеральний директор Радченко Є.В. та ФОП Проценко О.Є. діючи за попередньою змовою з корисливих мотивів внесли до актів надання послуг недостовірні відомості значно завищивши обсяг фактично виконаних розкривних робіт, з метою подальшого розкрадання коштів Товариства на суму більшу ніж 2,783млн.грн.
		Пунктом 3.1. Статуту ТОВ «Григор`ївський рудник» передбачено, що Товариство має право від свого імені укладати будь-які угоди як в Україні, так і за її межами, не заборонені законодавством України. 
		Пунктом 5.2. Статуту ТОВ «Григор`ївський рудник» передбачено, що вищим органом управління товариства є загальні збору учасників, виконавчим органом  Дирекція, контролюючим органом  Ревізійна комісія.
		Згідно з підпунктами 5.3.1., 5.3.3. пункту 5.3. Статуту ТОВ «Григор`ївський рудник» вищим органом Товариством є загальні збори учасників. До компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, надання попередньої згоди на укладання Товариством договорів (угод), в тому числі на покупку чи продаж, відчуження в інший спосіб, передачі в оренду, іпотеку, заставу або інше розпорядження матеріальними активами Товариства, включаючи об`єкти нерухомості, на суму, що перевищує 250 000 грн.
		Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4. Статуту ТОВ «Григор`ївський рудник» керівництво поточною діяльністю Товариства здійснює його виконавчий орган  Дирекція, яку очолює Генеральний директор, який є вищою посадовою виконавчою особою Товариства.
		Підпункт 5.4.8. пункту 5.4. Статуту передбачає, що Генеральний директор має наступні повноваження, зокрема: самостійно укладати від імені Товариства будь-які угоди на суму, що не перевищує 250 000 грн.
		Вказуючи про те, що договір підряду з боку ТОВ «Григор`ївський рудник» укладений генеральним директором з перевищенням наданих йому Статутом повноважень, за відсутності подальшого його схвалення, а також внаслідок зловмисної домовленості між директором ТОВ «Григор`ївський рудник» та ФОП Проценко О.Є., ТОВ «Григор`ївський рудник» звернулось до суду з відповідним позовом про визнання договору недійсним.
		В подальшому у письмових поясненнях позивач зазначив, що з метою встановлення факту наявності умислу в діях генерального директора Радченка Є.В. та ФОП Проценко Є.Є., позивач звернувся до Бахмутського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області із заявою від 12.07.2021 про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що вчинили правочин у вигляді договору підряду №1 від 01.01.2019 внаслідок зловмисної домовленості сторін, на підставі якої зареєстровано кримінальне провадження за №12021052150000666 та на даний час тримає розслідування.
		Отже, предметом позову у даній справі, є вимога ТОВ «Григор`ївський рудник», заявлена до ФОП Проценко О.Є. про визнання недійсним договору підряду, який на думку позивача, укладений та підписаний з боку ТОВ «Григор`ївський рудник» директором з перевищенням наданих йому Статутом повноважень, за відсутності подальшого його схвалення Товариством. Також, на думку позивача, договір підряду укладений внаслідок зловмисної домовленості між генеральним директором ТОВ «Григор`ївський рудник» та ФОП Проценко О.Є.
		Суд першої інстанції встановив, що оспорюваний договір укладено генеральним директором з перевищенням повноважень, а також те, що подальше схвалення такого договору товариством не відбулось, а отже наявні підстави для прийняття рішення пр задоволення позову.
		Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. 
		За змістом положень статей 11, 509, 526, 599 ЦК України зобов`язальні правовідносини виникають, у тому числі, з договорів, які мають виконуватися належним чином відповідно до їх умов та вимог законодавства, припинення яких обумовлюється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
		Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
		Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).
		На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
		Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган юридичної особи діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами такої юридичної особи, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані юридичній особі збитки.
		Згідно зі статтею 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
		Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17.
		Отже, зі змісту частини першої статті 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). 
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №910/18812/17, від 08.07.2019 №910/19776/17, від 18.02.2021 у справі №924/658/20.
		Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). 
		При цьому при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 зі справи № 910/8794/16, 30.09.2021 зі справи №916/3583/20).
		Так, суд першої інстанції зазначив, що підписання актів наданих по договору послуг, перерахування грошових коштів на рахунок відповідача також відбулось з перевищенням повноважень директора Радченка Є.В.
		Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне. 
		Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав і обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону.
		Відповідно до статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).
		Помилковим є ототожнення повноваження керівника юридичної особи на укладення договору з повноваженнями керівника юридичної особи на вчинення інших дій від її імені (наприклад, прийняття товару та підписання товаро-розпорядчих документів, листування з контрагентами). Відповідні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 зі справи №916/3583/20.
		Так, відповідно до п.5.4.3 Статуту позивача дирекція вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників. В аспекті даного спору до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить лише питання надання попередньої згоди на укладення Товариством договорів (угод) на суму, що перевищує 250000,00 грн. (п.п.ї, п.5.3.3). Тобто, колегія суддів зазначає, що в даному випадку дії директора стосовно вчинення діяльності підприємства в частині підписання актів наданих послуг тощо не були вчинені із перевищенням повноважень, наданих Статутом. У зв`язку з чим протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим. 
		Також, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають зображенню в бухгалтерському обліку. Для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Отже за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та відображають реальні господарські операції (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19).
		Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно актів надання послуг відповідачем були виконані, а позивачем були прийняті роботи (надані послуги) на загальну суму 6 855 326, 28 гривень: від 29 січня 2019 року за№ 6 на суму 247 991,04 грн., у тому числі ПДВ 41 331, 84 грн.; від 25 березня 2019 року за№ 27 на суму 131 589, 00 грн., у тому числі ПДВ 21 031,00 грн.; від 16 травня 2019 року за№ 45 на суму 115 285, 80 грн., у тому числі ПДВ 19 214, 30 грн.; від 31 травня 2019 року за№ 50 на суму 569 278, 86 грн., у тому числі ПДВ 94 879, 81 грн.; від 30 червня 2019 року за № 58 на суму 771 493, 32 грн., у тому числі ПДВ 128 582, 22 грн.; від 16 липня 2019 року за № 64 на суму 912 482, 64 грн., у тому числі ПДВ 152 080, 44 грн.; від 31 липня 2019 року за № 70 на суму 453 885, 48 грн., у тому числі ПДВ 75 647, 58 грн.; від 16 серпня 2019 року за № 74 на суму 792 870, 18 грн., у тому числі ПДВ 132 145, 03 грн.; від 31 серпня 2019 року за № 80 на суму 478 153, 80 грн., у тому числі ПДВ 79 692, 30 грн.; від 16 вересня 2019 року за № 84 на суму 330 330, 72 грн., у тому числі ПДВ 55 055, 12 грн.; від 30 вересня 2019 року за №90 на суму 790 092, 72 грн., у тому числі ПДВ 131 682, 12 грн.; від 31 жовтня 2019 року за № 99 на суму 739 327, 02 грн., у тому числі ПДВ 123 221, 17 грн.; від 10 жовтня 2019 року за № 92 на суму 260 593, 02 грн., у тому числі ПДВ 43 432, 17 грн.; від 29 листопада 2019 року за №107 на суму 261 952, 56 грн., у тому числі ПДВ 43 658, 76 грн.
		Також видано платіжні доручення: №741 від 28.03.2019 р. призначення платежу оплата з/но дог.№ 1 від 01.01.2019 року за послуги в т. ч. ПДВ 2833, 33 грн., №745 від 08.04.2019 р. призначення платежу оплата з/но дог.№1 від 01.01.2019 року за послуги в т. ч. ПДВ 19098, 19 грн., № 731 від 17.05.2019 р. призначення платежу оплата з/но дог.№1 від 01.01.2019 року за послуги в т. ч. ПДВ 19214, 30грн., №748 від 05.06.2019 р. призначення платежу оплата з/но дог.№1 від 01.01.2019 року за послуги в т. ч. ПДВ 53333, 33 грн., № 758 від 11.06.2019 р. призначення платежу оплата з/но дог.№ 1 від 01.01.2019 року за послуги в т. ч. ПДВ 41546, 48 грн., № 784 від 03.07.2019 р. призначення платежу оплата з/но дог.№1 від 01.01.2019 року за послуги в т. ч. ПДВ 83333, 33 грн., № 8 від 08.07.2019 р. призначення платежу оплата з/но дог.№1 від 01.01.2019 року за послуги в т. ч. ПДВ 45248, 89 грн., №10 від 11.07.2019 р. призначення платежу оплата з/но дог.№ 1 від 01.01.2019 року за послуги в т. ч. ПДВ 83333, 33 грн., № 19 від 19.07.2019 р. призначення платежу оплата з/но дог.№ 1 від 01.01.2019 року за послуги в т. ч. ПДВ 66666,67 грн., № 847 від 03.10.2019 р. призначення платежу оплата з/но дог.№ 1 від 01.01.2019 року за послуги в т. ч. ПДВ 16666, 67 грн., № 872 від 23.10.2019 р. призначення платежу оплата з/но дог.№ 1 від 01.01.2019 року за послуги в т. ч. ПДВ 109750, 00 грн., № 970 від 06.02.2020 р. призначення платежу оплата з/но дог.№1 від 01.01.2019 року за послуги в т. ч. ПДВ 16666, 67 грн.
		Видано товарно - транспортні накладні: №7 від 22.01.2019, №3 від 13.05.2019, від 04.07.2019, №38 від 30.05.2019, № 11 від 05.06.2019, №66 від 24.06.2019, №46 від 28.06.2019, №11 від 09.08.2019, №34 від 24.08.2019, №17 від 13.09.2019, №30 від 19.09.2019, №3 від 03.10.2019, №12 від 10.10.2019, №4 від 09.11.2019.
		В рамках даного судового провадження відповідні обставини позивачем не спростовані. Отже, вищезазначені первинні документи свідчать про реальність господарської операції та про виконання вказаного договору сторонами у справі.
		 
		Також, згідно з пунктом 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
		Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють для отримувача правові наслідки.
		Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
		Зважаючи на викладене, позивач скористався правами з отримання податкового кредиту щодо сум, сплачених по договору підряду від 01.01.2019, у зв`язку з чим зменшив свої податкові зобов`язання на зазначену суму.
		Відповідно до висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 14.02.2020 у справі №640/18643/18, податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. 
		Окрім того, дана постанова визначає, що згідно з абзацом першим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку  продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац другий цього пункту).
		Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		 
		Отже, вищенаведене свідчить про те, що спірний правочин виконувався сторонами, що не було спростовано позивачем відповідно до вимог ст.74 ГПК України та у сукупності встановлених обставин свідчить про безумовне схвалення спірного правочину.
		 
		Окрім того, між ФОП Проценко О.Є. та ТОВ «Григор`ївський рудник» раніше укладалися та виконувалися договори на суму вище ніж 250000,00 грн. А саме, між сторонами укладено та виконано такі договори підряду:
		- від 02.01.2014 року на загальну суму 7200000 (сім мільйонів двісті тисяч) грн., в т. ч. ПДВ 1200000,00 грн.;
		- від 01.04.2015 року на загальну суму 7800000 (сім мільйонів вісімсот тисяч) грн., в т. ч. ПДВ - 1300000,00 грн., який пролонговано на 2016 та 2017 рік шляхом укладання додаткових угод;
		- від 01.01.2018 року на загальну суму 12000000(дванадцять мільйонів) грн., в т. ч. ПДВ - 2000000,00 грн.;
		Відповідні обставинами позивачем не спростовані. 
		Систематичність виконання робіт підтверджує реальність наміру укладання та виконання договору. Враховуючи, що внаслідок укладених договорів позивач видобував корисні копалини, тобто здійснював свою статутну діяльність, які в подальшому реалізовував та отримував прибуток, такі договори, в тому числі оскаржуваний, укладалися виключно в інтересах та на користь позивача.
		 
		Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог підпункту б пункту 5.3.3. статуту Товариства до компетенції загальних зборів належить затвердження планів діяльності Товариства за поданням генерального директора Товариства та затвердження звітів генерального директора Товариства про виконання планів діяльності Товариства, в тому числі затвердження порядку розподілу прибутку. Розробка планів діяльності товариства та організація їх виконання передбачено пп. і) п. 5.4.8 Статуту. Звітність перед загальними зборами Товариства про проведену роботу передбачена п. 5.4.12 Статуту Товариства. Отже, Статут товариства передбачає контроль товариства щодо роботи директора. Між тим, матеріали справи не містять доказів того, що протягом періоду виконання Радченком Є.В. посадових обов`язків генерального директора до нього заявлялись будь-які претензії щодо діяльності директора посадовими особами, представниками власників або загальними зборами товариства. Відповідно, є безумовним, що плани діяльності розроблялись, а звіти про виконання планів діяльності товариства, в тому числі щодо співпраці з ФОП Проценко О.Є. подавались. Матеріали справи не містять доказів того, що загальними зборами Товариства висловлювались претензії щодо укладення договору підряду №1 від 01.01.2019 року з Проценко О.Є. 
		 
		Також, колегією суддів враховано, що 29.06.2021 Господарським судом Донецької області було відкрито провадження у справі №905/1191/21 за позовом Фізичної особи  підприємця Проценко Олега Євгеновича до Товариства з обмежено відповідальністю «Григор`ївський рудник» про стягнення 6522579,67 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов Договору підряду №1 від 01.01.2019. Тоді як позов про визнання недійсним договору підряду №1 від 01.01.2019 було подано до суду  22.07.2021, що в свою чергу дає суду підстави вважати, що ініціювання спору у даному провадженні зумовлено вирішенням спору про справі №905/1191/21 про стягнення заборгованості. 
		 
		Щодо посилань суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/2030/18, колегія суддів зазначає наступне.
		На відміну від справи що переглядається, у справі №910/2030/18 обмеження повноважень директора не були пов`язані із сумою правочинів які директор має право вчиняти, а стосувалися реалізації виключної компетенції вищого органу товариства стосовно відчуження певної категорії майна, що засвідчує відмінності у фактичних обставинах, встановлених судами попередніх інстанцій у цих двох справах.
		 
		За приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
		Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
		Таким чином, цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.
		Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття «розумність і справедливість». При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.
		Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.
		При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.
		Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.
		Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).
		Крім того, колегія суддів вважає, що встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
		Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		Оскільки матеріалами справи встановлено, що позивачем своїми конклюдентними діями було схвалено оскаржуваний правочин, судова колегія дійшла висновку, що наявність даного спору свідчить, що позивач діє всупереч своїй попередній поведінці.
		Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору на підставі ст.241 Цивільного кодексу України.
		 
		Як на підставу для визнання недійсними договору підряду від 01.01.2019 №1 позивач також посилався на наявність зловмисної домовленості генерального директора позивача Радченка Є.В. та ФОП Проценко О.Є. (заява про зміну підстав позову, вх.№19319/21 від 15.09.2021).
		Між тим, доводи позивача про зловмисну домовленість сторін при укладенні договору підряду, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
		Згідно з частиною першою статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
		За змістом зазначеної правової норми необхідними ознаками правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: 
		1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 
		2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 
		3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.
		Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 14.09.2020 №912/2771/19.
		Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином, має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.
		Під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, яку представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним.
		Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, та бажав (або свідомо допускав) настання негативних наслідків для довірителя. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову, - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин, - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на вчинення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє.
		Судом апеляційної інстанції не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що між генеральним директором позивача Радченко Є.В. та ФОП Проценко О.Є. були досягнуті будь-які зловмисні домовленості щодо укладення спірного договору підряду всупереч інтересам ТОВ «Григор`ївський рудник». Позивачем не доведено і настання негативних наслідків для підприємства внаслідок укладення спірного договору, також не доводиться позивачем і умисел в діях представника, який є необхідним задля доведеності протиправності оскаржуваного договору.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що як було зазначено вище за змістом ст.232 Цивільного кодексу України однією із необхідних ознак правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є те, що дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень. Таким чином, наведені позивачем підстави позову про укладання договору підряду від 01.01.2019 одночасно внаслідок перевищення повноважень (ст.241 ЦК України), а також внаслідок зловмисної домовленості представника позивача з другою стороною (ст.232 ЦК України) є взаємовиключними, а саме за ст.241 ЦК України доведенню підлягає обставина, що представник діяв з перевищенням повноважень, тоді як за ст.232 ЦК України доведенню підлягає обставина, що дії представника вчинялись в межах його повноважень. 
		 
		Щодо посилань позивача на те, що директор Радченко Є.В. фігурує у кримінальному провадженні №12021052150000666 від 14.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 Кримінального кодексу України, колегія суддів зазначає, що належним доказом у розрізі кримінального провадження є вирок чи інший процесуальний документ, який позивачем не надано (положення ч.6 ст. 75 ГПК України).
		 
		При цьому посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження. Колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на те, що судом було неправомірно відмовлено у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи є необґрунтованими, оскільки:
		1) в силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні; 
		2) у відповідних випадках учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, відповідачем не доведено неможливість заміни представників; 
		3) судом повинен враховуватись принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк. Суд обмежений строками розгляду справи.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У даній справі учасникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
		З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційних вимог, скасування рішення суду з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Згідно частині 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Здійснюючі розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст.ст.123,129 ГПК України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову витрати апелянта за подання до суду апеляційної скарги покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст.129, 269, 270, п.2 ст.275, п.п.1,2,3 ч.1 ст.277, ст.282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Проценко Олега Євгеновича задовольнити.
		Рішення Господарського суду Донецької області від 09.11.2021 у справі №905/1436/21 скасувати.
		Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Григор`ївський рудник» (адреса: 84550, Донецька обл, Бахмутський р-н, село Григорівка (Калінінська с/р) (пн), вулиця Перемоги, будинок 1; код ЄДРПОУ 31399134) на користь Фізичної особи-підприємця Проценко Олега Євгеновича (адреса: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3405,00 грн (три тисячі чотириста п`ять гривень нуль копійок).
		 
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складено 17.02.2022.
		 
		Головуючий суддя Р.А. Гетьман
		 
		Суддя О.І. Склярук 
		 
		Суддя О.І. Терещенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...