Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 29/5005/6325/2011 (904/8849/21) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2022. Зареєстровано: 19.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2022.
Дата набрання законної сили: 10.05.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.02.2022м. ДніпроСправа № 29/5005/6325/2011 (904/8849/21)Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В. за участю секретаря судового засідання Сечиної Ю.Ю., розглянувши матеріали справи 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Таміра (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, 9) в особі арбітражного керуючого Леонова Костянтина Юрійовича (Київська обл., Вишгородський р-н, Боденьки, вул. Старе Село 18 (будівля літера Д) адреса для листування: 04212, м. Київ, а/с 141) 
		до відповідача-1 Спільного Українсько-Американське підприємства Європоль у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61093, Харківська обл., м. Харків, пров. Володимира Усенка, буд. 2)
		відповідача -2 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Ідалія(61044, м. Харків, просп. Московський, буд. 257)
		Третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Діадема Батерфляй (61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Клочківська, буд. 244)
		Третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Ятрань Плюс (61044, Харківська обл., м. Харків, просп. Московський, буд. 257, кімната 7)
		Третя особа-3, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
		Третя особа-4, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
		Третя особа-5, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )
		Третя особа-6, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПОЛІС (01024, місто Київ, вул. Шовковична, будинок 42-44, офіс 13-В) 
		Третя особа-7, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство ВТБ БАНК (01004, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26) 
		Третя особа-8, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головне Управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46)
		Третя особа-9, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю СМАРТ ЕСЕТС МЕНЕДЖМЕНТ (49089, Дніпропетровська обл.. місто Дніпро, вул. Янгеля академіка, будинок 22-А)
		Третя особа-10, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю ГОЛДЕН ВАЛЛЕТ (03150, місто Київ, вул. Анрі Барбюса, будинок 5-Б, офіс 11) 
		Третя особа-11, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
		Третя особа-12, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 ) 
		про визнання недійсним правочину та витребування майна 
		Представники:
		від позивача представник адвокат Савенко Є.О. дов. № б/н від 05.04.21р. 
		від позивача представник адвокат Білоцерковиць Н.В. дов. № б/н від 05.04.21р. 
		від відповідача 1 представник адвокат Чубаренко О.О. дов. № б/н від 01.05.21р. 
		від відповідача 2 представник не з`явився 
		від третіх осіб 1-12 представники не з`явились
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю Таміра в особі арбітражного керуючого Леонова Костянтина Юрійовича звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача Спільного Українсько-Американське підприємства Європоль у формі товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Ідалія, третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Діадема Батерфляй, третьої особи-3, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Ятрань Плюс, третьої особи-4, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , третьої особи-5, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , третьої особи-6, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , третьої особи-7, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПОЛІС, третьої особи-8, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство ВТБ БАНК, третьої особи-9, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головне Управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, третьої особи-10, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю СМАРТ ЕСЕТС МЕНЕДЖМЕНТ, третьої особи-11, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю ГОЛДЕН ВАЛЛЕТ про визнання недійсним правочину та витребування майна.
		В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на порушення прав ТОВ Таміра, як законного власника, на вільне користування та розпорядження належним йому нерухомим майном. 
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі Третю особу-1, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Ідалія(61044, м. Харків, просп. Московський, буд. 257). Залучено до участі у справі Третю особу -2, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Діадема Батерфляй (61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Клочківська, буд. 244). Залучено до участі у справі Третю особу -3, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Ятрань Плюс (61044, Харківська обл., м. Харків, просп. Московський, буд. 257, кімната 7). Залучено до участі у справі Третю особу -4, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). Залучено до участі у справі Третю особу -5, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ). Залучено до участі у справі Третю особу -6, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ). Залучено до участі у справі Третю особу -7, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПОЛІС (01024, місто Київ, вул. Шовковична, будинок 42-44, офіс 13-В). Залучено до участі у справі Третю особу -8, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство ВТБ БАНК (01004, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26). Залучено до участі у справі Третю особу -9, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головне Управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46). Залучено до участі у справі Третю особу -10, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю СМАРТ ЕСЕТС МЕНЕДЖМЕНТ (49089, Дніпропетровська обл.. місто Дніпро, вул. Янгеля академіка, будинок 22-А). Залучено до участі у справі Третю особу -11, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю ГОЛДЕН ВАЛЛЕТ (03150, місто Київ, вул. Анрі Барбюса, будинок 5-Б, офіс 11). Призначено підготовче засідання на 01.12.2021 о 11:40год. Викликано у підготовче засідання повноважних представників позивача, відповідача та третіх осіб-1, 2, 3, 4,5,6,7,8,9,10, 11, визнавши їх явку обов`язковою. Клопотання позивача про надання відповідей на питання в порядку ст. 90 ГПК України  задоволено. Зобов`язано відповідача Спільне Українсько-Американське підприємства Європоль у формі товариства з обмеженою відповідальністю, надати вичерпну письмову відповідь на питання позивача, у порядку та спосіб, визначений приписами ст. 90 ГПК України, перелік яких наведено в ухвалі суду. До суду подати: позивачу - протягом 10 календарних днів з дня отримання відзиву, надати відповідь на відзив; документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; оригінали документів, доданих до заяви (для огляду в судовому засіданні); повідомити відповідачів та третіх осіб про час і місце судового засідання, докази повідомлення надати суду. У випадку подання відповіді на відзив, направити її копію на адресу відповідачів, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Відповідачу  протягом 15 календарних днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України; заперечення на відповідь на відзив (протягом 10 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив), складене відповідно до вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу. У випадку подання заперечень на відповідь на відзив, направити їх копію на адресу позивача, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). третім особам-1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11 - протягом 15 календарних днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі надати письмові пояснення (заперечення) на позов, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; сторонам: - належним чином засвідчені копії документів на підтвердження процесуальних повноважень їх представників відповідно до вимог, передбачених статтею 60 Господарського процесуального кодексу України (оригінали надати для огляду в судове засідання). У випадку подання письмових пояснень (заперечень) на позовну заяву та заяву про забезпечення позову, направити їх копію на адресу позивача та відповідачів, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у Спільного Українсько-Американського підприємства Європоль у формі товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: Україна, 61093, Харківська обл., місто Харків, провулок Володимира Усенка, буд. 2, ідентифікаційний код: 30751167) та зобов`язано СУАП Європоль надати: - копію договору іпотеки від 28.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. за №3226, укладеного між ТОВ Ятрань Плюс та ТОВ Діадема Батерфляй як іпотекодавцями та СУАП Європоль як іпотекодержателем, а також усіх додаткових угод та додатків до нього. - копію договору купівлі-продажу від 03.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за №418, за яким ТОВ Діадема Батерфляй та ТОВ Ятрань Плюс відчужили нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:- 49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 95а, 103-:-113 в літ. Г-1, які знаходяться за адресою: м. Харків, просп.Московський, буд. 257, на користь СУАП Європоль, а також усіх додаткових угод та додатків до нього; - копію договору купівлі-продажу від 03.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за № 419, за яким ТОВ Діадема Батерфляй та ТОВ Ятрань Плюс відчужили нежитлові приміщення антресолі № 119 в літ. Г-1, загальною площею 1157,7 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Харків, просп.Московський, буд. 257, на користь СУАП Європоль, а також усіх додаткових угод та додатків до нього. Витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Самощенко Олени Анатоліївни (свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю №3096, адреса: АДРЕСА_6 ) та зобов`язано приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Самошенко Олену Анатоліївну надати: - копію договору купівлі-продажу від 03.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за №418, за яким ТОВ Діадема Батерфляй та ТОВ Ятрань Плюс відчужили нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:- 49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 95а, 103-:-113 в літ. Г-1, які знаходяться за адресою: м. Харків, просп.Московський, буд. 257, на користь СУАП Європоль, а також усіх додаткових угод та додатків до нього; - копію договору купівлі-продажу від 03.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за №419, за яким ТОВ Діадема Батерфляй та ТОВ Ятрань Плюс відчужили нежитлові приміщення антресолі № 119 в літ. Г-1, загальною площею 1157,7 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Харків, просп.Московський, буд. 257, на користь СУАП Європоль, а також усіх додаткових угод та додатків до нього. Витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Наталії Владиславівни (свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю № 2462, адреса: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 9) та зобов`язати приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Наталію Владиславівну надати копію договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. за № 3226, укладеного між ТОВ Ятрань Плюс та ТОВ Діадема Батерфляй як іпотекодавцями та СУАП Європоль як іпотекодержателем, а також усіх додаткових угод та додатків до нього. Зобов`язано Спільне Українсько-Американського підприємства Європоль у формі товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: Україна, 61093, Харківська обл., місто Харків, провулок Володимира Усенка, буд. 2, ідентифікаційний код:30751167), приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Самощенко Олени Анатоліївни (свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю № 3096, адреса: АДРЕСА_6 ), приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Наталії Владиславівни (свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю № 2462, адреса: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 9) та їх посадових осіб надати Господарському суду Дніпропетровської області документи, витребувані ухвалою суду, протягом 10 календарних днів з моменту отримання ухвали суду про витребування доказів. 
		17.11.2021 до суду від представника позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому представник позивача просив суд судове засідання по справі № 29/5005/6325/2011 (904/8849/21), призначене на 01.12.2021 об 11:40, проводити в режимі відеоконференції. Забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "ЕasуСоn".
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		01.12.2021 до господарського суду від представника позивача надійшла заява про залучення третіх осіб. Судом заява прийнята до розгляду.
		01.12.2021 представник позивача подав до суду клопотання про залучення співвідповідача. Судом клопотання прийнято до розгляду.
		01.12.2021 представник відповідача подав до суду заяву про відкладення підготовчого засідання. Судом заява прийнята до розгляду.
		01.12.2021 представник третьої особи-2 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання прийнято до розгляду.
		01.12.2021 представник третьої особи-3 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання прийнято до розгляду. 
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2021 заяву представника позивача про залучення третіх осіб задоволено. Залучено у якості третьої особи-12, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ). Залучити у якості третьої особи-13, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ). Клопотання позивача про залучення співвідповідача задоволено. Залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Ідалія до участі в справі №29/5005/6325/2011 (904/8849/21) в якості відповідача-2. Заяву представника відповідача про відкладення підготовчого засідання задоволено. Клопотання представника третьої особи-2 про відкладення розгляду справи задоволено. Клопотання представника третьої особи-3 про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено підготовче судове засідання на 21.12.2021 року о 12:00 год. Викликано у підготовче засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою. До суду подати: позивачу - протягом 10 календарних днів з дня отримання відзиву, надати відповідь на відзив; документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; оригінали документів, доданих до заяви (для огляду в судовому засіданні); повідомити відповідачів та третіх осіб про час і місце судового засідання, докази повідомлення надати суду. У випадку подання відповіді на відзив, направити її копію на адресу відповідачів, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Відповідачу  1 надати відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України у строк до 15.12.2021. - заперечення на відповідь на відзив (протягом 10 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив), складене відповідно до вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів. У випадку подання заперечень на відповідь на відзив, направити їх копію на адресу позивача, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Відповідачу  2  протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали суду надати відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України; заперечення на відповідь на відзив (протягом 10 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив), складене відповідно до вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів. У випадку подання заперечень на відповідь на відзив, направити їх копію на адресу позивача, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Третім особам-2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13 - у строк до 15.12.2021 надати письмові пояснення (заперечення) на позов, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів.
		07.12.2021 до суду від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Самощенко Олени Анатоліївни надійшли витребувані судом документи разом з супровідним листом вих. №58/01-16 від 19.11.2021. Судом долучено до матеріалів справи подані докази.
		08.12.2021 до суду від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Наталії Владиславівни надійшов лист вих. №505/01-16 від 23.11.2021. Судом прийнято до відома та долучено до матеріалів справи лист приватного нотаріуса.
		08.12.2021 до суду від представника ТОВ "Еліт Комерсі" надійшло клопотання про розгляд справи без участі ТОВ "Еліт Комерсі". Судом клопотання прийнято до відома.
		13.12.2021 представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Судом долучено до матеріалів справи подані докази.
		15.12.2021 представник ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПОЛІС подав до суду заяву про продовження процесуального строку на подання письмових пояснень. Судом заява прийнята до розгляду. 
		16.12.2021 до суду від відповідача-1 (СУАП Європоль у формі ТОВ) надійшов відзив на позовну заяву. Судом відзив прийнято до відома.
		20.12.2021 представник ТОВ Діадема Батерфляй подав до суду письмові пояснення щодо позову. Судом письмові пояснення прийнято до відома.
		20.12.2021 представник ТОВ Ятрань Плюс подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання прийнято до розгляду.
		21.12.2021 представник ТОВ ГОЛДЕН ВАЛЛЕТ подав до суду письмові пояснення щодо позову. Судом письмові пояснення прийнято до відома.
		21.12.2021 представник ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПОЛІС подав до суду уточнення до заяви про продовження процесуального строку на подання письмових пояснень та клопотання про відкладення розгляду справи. Судом прийнято до розгляду подані уточнення до заяви та клопотання.
		21.12.2021 представник відповідача-1 (СУАП Європоль у формі ТОВ) подав до суду заяву про відкладення розгляду справи. Судом заява прийнята до розгляду.
		21.12.2021 представник ТОВ Діадема Батерфляй подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання прийнято до розгляду.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2021 клопотання про відкладення розгляду справи ТОВ Ятрань Плюс, ТОВ Діадема Батерфляй, ТОВ ФК Поліс та СУАП Європоль у формі ТОВ  задоволено. Заяву ТОВ ФК Поліс щодо продовження строку для надання пояснень з урахуванням уточнень  задоволено. Продовжено ТОВ ФК Поліс строк для надання пояснень до 05.01.2022 р. Відкладено підготовче судове засідання на 12.01.2022 року о 11:00год. Викликано у підготовче засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою. Зобов`язано всіх учасників провадження надати витребувані ухвалами від 15.11.2021 р. та 01.12.2021 р. документи до 05.01.2022 р.
		06.01.2022 представник позивача подав до суду відповідь на відзив СУАП Європоль у формі ТОВ. Судом відповідь на відзив прийнята до відома.
		11.01.2022 до суду від представника ТОВ ФК Поліс надійшли письмові пояснення щодо позову. Судом письмові пояснення прийнято до відома.
		11.01.2022 представник позивача подав до суду заперечення на пояснення ТОВ Діадема Батерфляй. Судом заперечення на пояснення прийнято до відома.
		11.01.2022 представник ТОВ Ятрань Плюс подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання прийнято до розгляду.
		11.01.2022 представник ТОВ Ятрань Плюс подав до суду клопотання про витребування у ТОВ Таміра в особі в особі арбітражного керуючого Леонова Костянтина Юрійовича оригінали доказів. Судом клопотання прийнято до розгляду.
		Також, 11.01.2022 представник ТОВ Ятрань Плюс подав до суду клопотання про виправлення описки в письмових поясненнях ТОВ Ятрань Плюс, посилаючись на те, що у письмових поясненнях було зазначено невірний номер справи: замість № 29/5005/6325/2011 (904/8849/21) було вказано № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21). Судом клопотання прийнято до відома.
		12.01.2022 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо недобросовісності СУАП Європоль у формі ТОВ. Судом письмові пояснення прийнято до відома.
		12.01.2022 представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів. Судом долучено до матеріалів справи подані позивачем докази.
		12.01.2022 представник СУАП Європоль у формі ТОВ подав до суду письмові пояснення. Судом письмові пояснення прийнято до відома.
		12.01.2022 до суду від представника СУАП Європоль у формі ТОВ надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на інший день. Судом клопотання прийнято до розгляду.
		12.01.2022 до суду від представника ТОВ Діадема Батерфляй надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату. Судом клопотання прийнято до розгляду.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2022, клопотання ТОВ Ятрань Плюс, ТОВ ДІАДЕМА БАТЕРФЛЯЙ та Спільного Українсько-Американське підприємства Європоль у формі товариства з обмеженою відповідальністю про відкладення розгляду справи - залишено без задоволення. Клопотання ТОВ Ятрань Плюс про витребування письмових доказів  залишено без задоволення. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.01.2022 о 11:00год. Встановлено строк сторонам позовного провадження для надання відзивів, заперечень тощо до 24.01.2022р. Явку у судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов`язковою.
		25.01.2022 представник позивача подав до суду клопотання в якому просив суд визнати поважними причини пропущення строку на подання доказу та приєднати до матеріалів справи копію висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 19.12.2017 №0275/17, виготовленого ТОВ "Архілаін". Судом долучено до матеріалів справи подані позивачем докази.
		25.01.2022 представник ТОВ Діадема Батерфляй подав до суду письмові пояснення. Судом письмові пояснення прийнято до відома та долучено до матеріалів справи.
		26.01.2022 представник позивача надіслав на електронну пошту суду докази направлення учасникам справи копії клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Судом долучено до матеріалів справи подані позивачем докази. 
		26.01.2022 представник ТОВ Діадема Батерфляйнадіслав на електронну пошту суду заперечення на письмові пояснення ТОВ "Таміра" щодо недобросовісності СУАП "Європоль" ТОВ. Судом заперечення на письмові пояснення прийнято до відома та долучено до матеріалів справи.
		26.01.2022 представник позивача подав до суду клопотання про повторне витребування доказів, в якому просив суд повторно витребувати у Спільного Українсько-Американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та зобов`язати СУАП "Європоль" надати: - копію договору іпотеки від 28.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за №3226, укладеного між ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй" як іпотекодавцями та СУАП "Європоль" як іпотекодержателем, а також усіх додаткових угод до нього; - копію договору купівлі-продажу від 03.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за № 418, за яким ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" відчужили нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 9а, 10а, 11-.-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:- 49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 95а, 103-:-113 в літ. "Г-1", які знаходяться за адресою: м. Харків, просп. Московський, буд. 257, на користь СУАП "Європоль"; - копію договору купівлі-продажу від 03.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за № 419, за яким ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" відчужили нежитлові приміщення антресолі № 119 в літ. "Г-1", загальною площею 1157,7 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Харків, просп. Московський, буд. 257, на користь СУАП "Європоль". Повторно зобов`язати Спільне Українсько-Американського підприємство "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надати вичерпну письмову відповідь на питання ТОВ "Таміра", у порядку та спосіб, визначені приписами ст. 90 ГПК України.
		26.01.2022 представник СУАП "Європоль" ТОВ подав до суду клопотання про зупинення розгляду справи, в якому просив суд зупинити провадження у справі №29/5005/6325/2011(904/8849/21) до набрання законної сили рішенням у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21).
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 клопотання ТОВ Таміра про повторне витребування доказів  залишено без розгляду. Клопотання СУАП Європоль ТОВ про зупинення провадження у справі  залишено без задоволення. Відкладено розгляд справи по суті з дослідження доказів на 07.02.2022 року об 11:00 год. Зобов`язано всіх учасників по справі надати до в судове засідання господарському суду Дніпропетровської області всі витребувані ухвалами господарським судом Дніпропетровської області документальні докази в підтвердження позовних вимог, а також в заперечення позовних вимог (оригінали для огляду, копії належним чином засвідчені до матеріалів справи). Зобов`язано Спільне Українсько-Американське підприємство "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надати належним чином засвідчені копії: договору іпотеки від 28.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за №3226, укладеного між ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй" як іпотекодавцями та СУАП "Європоль" як іпотекодержателем, а також усіх додаткових угод до нього; договору купівлі-продажу від 03.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за №418, за яким ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" відчужили нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 9а, 10а, 11-.-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:- 49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 95а, 103-:-113 в літ. "Г-1", які знаходяться за адресою: м. Харків, просп. Московський, буд. 257, на користь СУАП "Європоль"; договору купівлі-продажу від 03.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за № 419, за яким ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" відчужили нежитлові приміщення антресолі № 119 в літ. "Г-1", загальною площею 1157,7 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Харків, просп. Московський, буд. 257, на користь СУАП "Європоль". Зобов`язано Спільне Українсько-Американського підприємство "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надати вичерпну письмову відповідь на питання ТОВ "Таміра", у порядку та спосіб, визначені приписами ст. 90 ГПК України. Викликано в судове засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою.
		26.01.2022, після закінчення судового засіданні, до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Таміра в особі арбітражного керуючого Леонова Костянтина Юрійовича про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на наступні об`єкти нерухомого майна, належні Спільному Українсько-Американському підприємству "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61093, Харківська обл., м. Харків, пров. Володимира Усенка, буд. 2, код ЄДРПОУ 30751167): - нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 95а, 103-:-113 в літ. "Г-1" загальною площею 6830,6 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1453214663101). - нежитлове приміщення антресолі № 119 в літ. "Г-1", загальною площею 1157,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1797065963101). Заборонено Спільному Українсько-Американському підприємству "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61093, Харківська обл., м. Харків, пров. Володимира Усенка, буд. 2, код ЄДРПОУ 30751167), а також будь-яким державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, усім посадовим особам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії, спрямовані на зміну власника, поділ, об`єднання, зміну інших характеристик, передачу третім особам будь-яких речових прав, щодо належних Спільному Українсько-Американському підприємству "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 30751167) наступних об`єктів нерухомого майна: - нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 95а, 103-:-113 в літ. "Г-1" загальною площею 6830,6 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1453214663101). - нежитлових приміщень антресолі № 119 в літ. "Г-1", загальною площею 1157,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1797065963101).
		07.02.2022 до суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів на підтвердження направлення доказів учасникам справи. Судом долучено до матеріалів справи подані докази.
		07.02.2022 представник відповідача-1 подав до суду письмові пояснення. Судом письмові пояснення прийнято до відома та долучено до матеріалів справи.
		07.02.2022 представник ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПОЛІС (третя особа-6) подав до суду клопотання про приєднання доказів на підтвердження недобросовісності СУАП "Європоль" у формі ТОВ. Судом клопотання прийнято до відома та долучено до матеріалів справи.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 відкладено розгляд справи по суті з дослідження доказів на 14.02.2022 року об 11-00 год. Зобов`язано Спільне Українсько-Американське підприємство Європоль у формі Товариства з обмеженою відповідальністю надати господарському суду належним чином засвідчені копії: договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. укладеного між ТОВ Ятрань Плюс та ТОВ Діадема Батерфляй як іпотекодавцями та Спільним Українсько-Американським підприємством Європоль у формі Товариства з обмеженою відповідальністю номер запису про іпотеку: 24232672 дата та час державної реєстрації: 29.12.2017 р. 00:56:06 відомості про який містяться в довідці про інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Зобов`язано всіх учасників по справі надати до в судове засідання господарському суду Дніпропетровської області всі витребувані ухвалами господарським судом Дніпропетровської області документальні докази в підтвердження позовних вимог, а також в заперечення позовних вимог (оригінали для огляду, копії належним чином засвідчені до матеріалів справи). Викликано в судове засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою.
		10.02.2022 представник відповідача-1 подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Судом долучено до матеріалів справи подані відповідачем-1 докази.
		10.02.2022 представник позивача подав до суду клопотання про приєднання копії іпотечного договору від 29.12.2017 до матеріалів справи та пояснення щодо змісту цього іпотечного договору. Судом долучено до матеріалів справи подані позивачем докази.
		Також, у своєму клопотанні про приєднання доказів позивач просив суд постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю штрафу за: - невиконання процесуальних обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 42 ГПК України, а саме: порушення вимоги добросовісно користуватися процесуальними правами, порушення вимоги надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, що ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, порушення обов`язку сприяти встановленню всіх обставин справи, порушення заборони щодо приховування доказів -у зв`язку з ненаданням відповіді на питання суду про те, яка саме помилка була допущена в записі про іпотеку № 24232672 від 29.12.2017 щодо реквізитів Іпотечного Договору та у зв`язку з ухиленням від надання копії Іпотечного Договору з огляду на описку в його реквізитах (п. 1 ч. 1 ст. 135 ГПК України); - вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, а саме: невиконання ТОВ "Європоль" ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021, від 01.12.2021, від 26.01.2022 про витребування доказів; невиконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 про надання відповідей на поставлені ТОВ "Таміра" питання у строк за 5 днів до підготовчого засідання, всупереч вимозі ч. 3 ст. 90 ГПК (п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України); - неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021, від 01.12.2021, від 26.01.2022 про витребування доказів, всупереч вимозі ч. 8 ст. 81 ГПК України (п. 3 ч. 1 ст. 135 ГПК України).
		Суд не вбачає підстав для застосування до Спільного Українсько-Американського підприємства Європоль у формі Товариства з обмеженою відповідальністю заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, з огляду на таке.
		Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
		Частиною п`ятою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:
		1) керує ходом судового процесу;
		2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
		3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
		4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
		5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді.
		Лише здійснення сторонами своїх процесуальних прав для досягнення тих процесуальних цілей, які визначені законом, та сумлінне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків може забезпечити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення господарської справи, у межах якого будуть встановлені дійсні права та обов`язки сторін.
		Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.
		У відповідному контексті "добросовісність" слід розуміти як використання правових важелів процесуального статусу сторони виключно для досягнення встановленої законом процесуальної мети.
		За приписами частини 2 та 3 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
		Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		Відповідно до статті 131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
		Заходами процесуального примусу, згідно зі статті 132 Господарського процесуального кодексу України, є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф. 
		Положеннями частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.
		Господарський суд зазначає, що під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду із справедливого та своєчасного розгляду і вирішення господарської справи.
		Отже, з аналізу вказаних вище положень чинного процесуального законодавства слідує, що застосування заходів процесуального примусу до сторін спору та учасників судового розгляду є правом, а не обов`язком суду; застосування заходів процесуального примусу є крайньою мірою впливу на сторін спору та учасників судового розгляду з метою спонукання вказаних осіб (їх представників) до добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
		Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 було зобов`язано відповідача-1, серед іншого, надати до суду вичерпну письмову відповідь на питання позивача, у порядку та спосіб, визначений приписами ст. 90 ГПК України, відповідно до переліку викладеному в ухвалі суду, а також витребувано у Спільного Українсько-Американського підприємства Європоль у формі товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: Україна, 61093, Харківська обл., місто Харків, провулок Володимира Усенка, буд. 2, ідентифікаційний код: 30751167) та зобов`язано СУАП Європоль надати: - копію договору іпотеки від 28.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. за № 3226, укладеного між ТОВ Ятрань Плюс та ТОВ Діадема Батерфляй як іпотекодавцями та СУАП Європоль як іпотекодержателем, а також усіх додаткових угод та додатків до нього. - копію договору купівлі-продажу від 03.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за № 418, за яким ТОВ Діадема Батерфляй та ТОВ Ятрань Плюс відчужили нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:- 49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 95а, 103-:-113 в літ. Г-1, які знаходяться за адресою: м. Харків, просп. Московський, буд. 257, на користь СУАП Європоль, а також усіх додаткових угод та додатків до нього; - копію договору купівлі-продажу від 03.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за № 419, за яким ТОВ Діадема Батерфляй та ТОВ Ятрань Плюс відчужили нежитлові приміщення антресолі № 119 в літ. Г-1, загальною площею 1157,7 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Харків, просп. Московський, буд. 257, на користь СУАП Європоль, а також усіх додаткових угод та додатків до нього.
		Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2021, 12.01.2022, 26.01.2022, було зобов`язано всіх учасників по справі, у тому числі і відповідача-1, виконати вимоги попередніх ухвал суду.
		З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2022 представником відповідача-1 подано до суду письмові пояснення по справі, в яких були надані відповіді на питання позивача, у порядку ст. 90 ГПК України. 
		Також, у поданих письмових поясненнях відповідачем-1 було наведено причини неможливості надання витребуваного ухвалою суду від 15.11.2021 договору іпотеки від 28.12.2017, у зв`язку з тим що вказаний договір між відповідачем-1 та ТОВ Діадема Батерфляй та ТОВ Ятрань Плюс не укладався. Також, відповідачем-1 було повідомлено суд про неможливість надання до суду витребуваних договорів купівлі-продажу від 03.04.2019 за №418, від 03.04.2019 за №419, у зв`язку з їх відсутністю в розпорядженні підприємства, у тому числі у зв`язку з можливою їх втратою.
		У судовому засіданні, яке відбулось 07.02.2022 представник ТОВ "Європоль" також зазначив, що іпотечний договір від 28.12.2017 ТОВ "Європоль" не укладався, а тому надання вказаного доказу відповідачем-1 є неможливим.
		Отже, відповідачем -1 в процесі розгляду справи було надано до суду відповіді на питання позивача, у порядку ст. 90 ГПК України, а також повідомлено суд про неможливість надання витребуваних доказів.
		Одночасно з цим, господарський суд приймає до уваги, що про витребування у відповідача-1 вказаних вище договорів, у тому числі договору іпотеки від 28.12.2017, заявлено було саме позивачем, який в подальшому самостійно надав вказані докази до суду, із посиланням на те, що в записі про іпотеку № 24232672 дата та час державної реєстрації: 29.12.2017, нотаріусом було допущено помилку в реквізитах Іпотечного Договору, адже іпотечний договір було укладено не 28.12.2017, а 29.12.2017.
		Суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами та постановлення ухвали про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить ці повноваження до виключної компетенції судів.
		Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №58/505 та від 28.04.2020 року у справі №910/6245/19, від 07.09.2020 року у справі №910/16497/19.
		Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Таміра в частині застосування до Спільного Українсько-Американського підприємства Європоль у формі Товариства з обмеженою відповідальністю заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
		В судове засідання 14.02.2022 з`явились представники позивача та відповідача-1.
		Представники відповідача 2 та третіх осіб 1-12 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення ухвали суду на адреси учасників судового процесу, які відомі суду та зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 
		При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
		Суд зазначає, що ухвали суду у цій справі направлялись на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
		Окрім того, ухвали суду у цій справі було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
		У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
		Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
		При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
		В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні14.02.2022р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Встановлені судом обставини переходу речових прав на Спірне Майно, які є предметом доказування у справі.
		1.1. 09.06.2009 між ТОВ "Таміра" як продавцем та ТОВ фірма "Ідалія" як покупцем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що належало на праві власності ТОВ "Таміра", а саме: Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №1-8, 9а, 10а, 11-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 65а, 66а, 67-88, I, II, III, IV; приміщень антресолі №89-115, 166, V в літ. Г-1 загальною площею 14 575,5 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, просп.Московський, буд. 257, від 09.06.2009 (далі по тексту  "Приміщення літ. Г-1", "Нерухоме Майно"), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за реєстровим № 2086 (далі по тексту  "Оскаржуваний Договір").
		Вимоги про недійсність зазначеного Оскаржуваного Договору є предметом позову ліквідатора ТОВ "Таміра" у цій справі.
		Внаслідок укладення Оскаржуваного Договору ТОВ фірма Ідалія придбало Нерухоме Майно у ТОВ Таміра.
		З матеріалів реєстраційної справи щодо Нерухомого Майна, які були надані Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради (вх. № 50887/21), судом було встановлено, що у 2010 році Нерухоме Майно тимчасово вибуло з володіння ТОВ фірма "Ідалія" та перейшло у володіння ТОВ "Севан" та ТОВ "Сандор". Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.10.2010 у справі № 27/240-10 визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені ТОВ "Севан" та ТОВ "Сандор" щодо Нерухомого Майна та зобов`язано комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити в Реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстрацію права власності за ТОВ фірма "Ідалія" на Нерухоме Майно. Судом також встановлено, що у рішенні Господарського суду Харківської області від 13.10.2010 у справі № 27/240-10 питання законності придбання ТОВ фірма "Ідалія" у ТОВ "Таміра" Нерухомого Майна не досліджувалось, ТОВ "Таміра" до участі у справі не залучалось. 
		1.2. В подальшому, Нерухоме Майно вибуло з володіння ТОВ фірма "Ідалія" та перейшло у володіння ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй".
		Так, 10.02.2011 загальні збори ТОВ фірма Ідалія прийняли ряд рішень, оформлених Протоколом № 1 від 10.02.2011, зокрема: з другого питання порядку денного - затвердити вихід із складу учасників ТОВ фірма Ідалія ОСОБА_2 , яка володіє 50 % статутного капіталу ТОВ фірма Ідалія, що становить 12 500,00 грн.; з третього питання порядку денного  повернути ОСОБА_2 , яка вибула із складу учасників ТОВ фірма Ідалія, її вклад до ТОВ фірма Ідалія пропорційно її частці (50%) у статутному капіталі ТОВ фірма Ідалія та передати ОСОБА_2 , яка вибула із складу учасників ТОВ фірма Ідалія, Ѕ частку у праві власності ТОВ фірма Ідалія пропорційно її частці (50%) у статутному капіталі ТОВ фірма Ідалія та передати ОСОБА_2 , яка вибула із складу учасників ТОВ фірма Ідалія, Ѕ частку у праві власності на Нерухоме Майно.
		29.04.2011 Виконавчим комітетом Харківської міської ради було видано свідоцтво ОСОБА_2 про право власності на Ѕ частку у праві власності на Нерухоме Майно.
		Отже, після виходу ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" та реєстрації за нею як за фізичною особою права власності на набуте нею нерухоме майно, Нерухоме Майно перебувало у володінні ТОВ фірма "Ідалія" та ОСОБА_2 , за кожним з яких було зареєстровано право власності на Ѕ частку у Нерухомому Майні.
		11.07.2012 право власності на Ѕ частку у Спірному Майні було зареєстровано за ТОВ Ятрань Плюс внаслідок внесення цього майна ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ Ятрань Плюс. Підставою для державної реєстрації права власності ТОВ Ятрань Плюс стало свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.07.2012.
		Отже, після внесення ОСОБА_2 Ѕ частки у праві власності на Нерухоме Майно до статутного капіталу ТОВ "Ятрань Плюс", Нерухоме Майно перебувало у володінні ТОВ фірма "Ідалія" та ТОВ "Ятрань Плюс", за кожним з яких було зареєстровано право власності на Ѕ частку у Нерухомому Майні.
		24.03.2016 між ТОВ фірма "Ідалія" як продавцем та ТОВ "Діадема Батерфляй" як покупцем було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за № 571, за яким ТОВ Діадема Батерфляй придбало у ТОВ фірма "Ідалія" Ѕ частку у праві власності на Нерухоме Майно.
		Отже, після відчуження ТОВ фірмою "Ідалія" Ѕ частки у праві власності на Нерухоме Майно на користь ТОВ "Діадема Батерфляй", Нерухоме Майно перебувало у володінні ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", за кожним з яких було зареєстровано право власності на Ѕ частку у Нерухомому Майні.
		1.3. Під час перебування Нерухомого Майна у володінні ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", Нерухоме Майно було неодноразово поділено, що підтверджується наведеними нижче та встановленими судом обставинами.
		Так, 28.12.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано відомості про збільшення площі Нерухомого Майна (Приміщень літ. Г-1) з 14 575,5 кв. м. на 15 242,7 кв.м. Відомості про збільшення площі були зареєстровані на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 19.12.2017 № 0275/17, виготовленого ТОВ "Архілаін".
		Надалі, 28.12.2017 було проведено поділ Приміщень літ. Г-1 площею 15 242,7 кв.м. на три окремі об`єкти:
		(1) нежитлові приміщення 1-го поверху № 3а, 63б, 67-:-102, 114-:-116, приміщення антресолі № 125-:-147 в літ. Г-1, загальною площею 6 219,5 кв.м. (реєстраційний номер 1453220463101) (далі по тексту  Об`єкт № 1);
		(2) нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:- 49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 95а, 103-:-113 в літ. Г-1, загальною площею 6 830,6 кв.м. (реєстраційний номер 1453214663101) (далі по тексту  Об`єкт № 2);
		(3) нежитлові приміщення антресолі № 118-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. Г-1, загальною площею 2 192,6 кв.м. (реєстраційний номер 1453200563101) (далі по тексту  Об`єкт № 3).
		1.4. В подальшому, ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" відчужили частину належного їм Нерухомого Майна (Приміщень літ. Г-1) на користь Спільного Українсько-Американського підприємства Європоль у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
		Так, 03.04.2019 ТОВ Діадема Батерфляй та ТОВ Ятрань Плюс відчужили Об`єкт № 2 загальною площею 6 830,6 кв.м. на користь СУАП Європоль за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за № 418.
		Отже, СУАП Європоль стало єдиним власником Об`єкта № 2.
		Об`єкт № 3 загальною площею 2 192,6 кв.м. (частки, належні ТОВ Діадема Батерфляй та ТОВ Ятрань Плюс) був поділений на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 16/2019, виданий 22.03.2019, видавник: ФОП Ганжя О.О.
		03.04.2019, в результаті цього поділу було відкрито розділи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 2 окремих об`єкта, а саме:
		(1) нежитлові приміщення антресолі № 119 в літ. Г-1, загальною площею 1157,7 кв.м. (реєстраційний номер 1797065963101) (далі по тексту  Об`єкт № 3-1);
		(2) нежитлові приміщення антресолі № 118, 120-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. Г-1, загальною площею 1034,9 кв.м. (реєстраційний номер 1797042863101) (далі по тексту  Об`єкт № 3-2).
		03.04.2019 ТОВ Діадема Батерфляй та ТОВ Ятрань Плюс відчужили Об`єкт № 3-1 на користь СУАП Європоль за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за № 419.
		Отже, СУАП Європоль стало єдиним власником Об`єкта № 3-1.
		1.5. 01.04.2019 ТОВ Діадема Батерфляй та ТОВ Ятрань Плюс передали належний їм Об`єкт № 3-2 в оренду СУАП Європоль на підставі договору оренди від 01.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. за № 1154.
		1.6. Таким чином, предметом спору у цій справі є нерухоме майно, що знаходиться у м. Харкові по проспекту Московському 257, право власності на яке на момент звернення з позовом зареєстровано за СУАП "Європоль", а саме:
		(1) Об`єкт № 2 площею 6 830,6 кв.м. (частина Приміщень літ. Г-1).
		(2) Об`єкт № 3-1 площею 1 157,7 кв.м. (частина Об`єкта № 3, який є частиною Приміщень літ. Г-1), (далі по тексту разом  "Спірне Майно").
		2. Оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення вимог про визнання недійсним Оскаржуваного Договору.
		2.1. Звертаючись із даним позовом, ліквідатор ТОВ "Таміра" просить визнати недійсним Оскаржуваний Договір, що укладений ТОВ "Таміра", з тих підстав, що такий договір є фраудаторними  вчиненим внаслідок зловживання ТОВ "Таміра" своїм правом власності на Спірне Майно на шкоду кредиторам, що мало наслідком погіршення стану неплатоспроможності ТОВ "Таміра".
		Надаючи оцінку таким доводам ТОВ "Таміра", суд виходить з наступного.
		Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
		Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі N 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі N 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.
		Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
		2.2. Оскаржуваний Договір купівлі-продажу був укладений у червні 2009 року, тобто до дати введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (далі по тексту  "КУзПБ"). Тому суд вважає, що приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню в цьому випадку.
		Водночас, укладення боржником правочинів поза межами "підозрілого періоду", визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником. Саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.
		2.3. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
		Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
		Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 N 2-р (II)/2021 у справі N 3-95/2020 (193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України, та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).
		Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
		-особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";
		-наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);
		-враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
		Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.
		Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається про людське око, таким критеріям відповідати не може.
		Суд наголошує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
		Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник має піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, має відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18).
		Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. 
		До таких обставин, зокрема, відноситься: 
		-момент укладення договору; 
		-контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); 
		-ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
		Отже, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18).
		Через це будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі N 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі N 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі N 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі N 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі N 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі N 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі N 908/794/19 (905/1646/17)).
		Вищенаведені висновки Верховного Суду є проявом застосування складного механізму взаємоузгодження різних засад цивільного права. Фундаментальні принципи цивільного права покликані убезпечити учасників цивільних відносин від порушень принципу добросовісності, а при недотриманні основоположних засад - забезпечити захист права, порушеного недобросовісною поведінкою. Окреслена конструкція цивільного законодавства України відображає правило римського права: Contra juris civilis regulas pacta conventa rata non habentur (приватні угоди, які суперечать принципам цивільного права - недійсні).
		Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі N 369/11268/16-ц (провадження N 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
		Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").
		За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
		На думку суду, обставини, за яких між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" було укладено Оскаржуваний Договір, у своїй сукупності дають підстави вбачати порушення принципу добросовісності сторонами цього Договору, а так само іншими причетними до нього особами  учасниками та керівниками ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія".
		Такий висновок зроблений судом за результатами надання оцінки обставинам щодо особи-контрагента ТОВ "Таміра" за Оскаржуваним Договором, обставинам, які характеризують момент укладення Оскаржуваного Договору, а також дефектам проведення оплати за Оскаржуваним Договором.
		2.4. Щодо особи-контрагента ТОВ "Таміра" за Оскаржуваним Договором, суд зазначає наступне.
		2.4.1. Станом на час укладення Оскаржуваного Договору купівлі-продажу склад учасників юридичних осіб, які були сторонами цього Договору, виглядав таким чином:
		ТОВ Таміра (продавець):
		ОСОБА_3 з часткою у розмірі 8 250,00 грн.(50 %);
		ОСОБА_4 з часткою у розмірі 2 750,00 грн. (16,6 %);
		ОСОБА_1 з часткою у розмірі 2 750,00 грн. (16,6 %); 
		ОСОБА_5 з часткою у розмірі 2 750,00 грн. (16,6 %).
		ТОВ фірма Ідалія (покупець):
		ОСОБА_2 з часткою у розмірі 6 250,00 грн. (25 %);
		ОСОБА_4 з часткою у розмірі 6 250,00 грн. (25 %);
		ОСОБА_1 з часткою у розмірі 6 250,00 грн. (25 %);
		ОСОБА_5 з часткою у розмірі 6 250,00 грн. (25 %).
		На підставі зазначених обставин судом встановлено, що Спірне Майно було відчужено Боржником на користь юридичної особи, яка перебувала під контролем трьох учасників Боржника.
		Крім цього, суд враховує, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній станом на дату укладення Оскаржуваного Договору) заінтересованими особами стосовно боржника є особи, що входять до складу органів управління боржника. Зазначена норма Закону не містила вимог щодо володіння часткою у статутному капіталі боржника у певному розмірі для того, щоб особа вважалась заінтересованою особою щодо боржника.
		Тому, незалежно від розміру частки, якою володіли ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у статутному капіталі ТОВ "Таміра", кожен з них окремо та всі вони у сукупності вважались заінтересованими особами щодо ТОВ "Таміра", адже входили до складу органу управління Боржника  загальних зборів ТОВ "Таміра".
		Водночас, три ці ж самі заінтересовані особи щодо Боржника здійснювали контроль над ТОВ фірма "Ідалія"  покупцем майна (адже володіли сукупно часткою у розмірі 75 % статутного капіталу ТОВ фірма "Ідалія").
		2.4.2. Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_9 , яка була четвертим учасником ТОВ "Таміра" та володіла часткою у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ "Таміра", була призначена директором ТОВ фірма "Ідалія" 08.07.2009, тобто менш як через місяць після укладення Оскаржуваного Договору, та перебувала на посаді директора ТОВ фірма "Ідалія" у період з 08.07.2009 по 10.02.2011 року.
		Рішення про призначення ОСОБА_10 директором ТОВ фірма "Ідалія" було прийнято одноголосно усіма учасниками ТОВ фірма "Ідалія", що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія" № 2 від 08.07.2009.
		Отже, суд доходить висновку, що Спірне Майно було відчужено на користь товариства (ТОВ фірма "Ідалія"), яке перебувало під контролем учасників ТОВ "Таміра", кожен з яких до того ж вважався заінтересованою особою щодо Боржника (ТОВ "Таміра").
		2.4.3. На правильність цього висновку суду не впливають доводи Відповідача та третіх осіб-2,3 про те, що розмір частки, якою ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 володіли у ТОВ "Таміра", не дозволяв їм у сукупності здійснювати контроль над ТОВ "Таміра" та приймати будь-які рішення без участі ОСОБА_10 (четвертого учасника ТОВ "Таміра", який одночасно не був учасником ТОВ фірма "Ідалія"). 
		На думку суду, наявність чи відсутність у ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 контролю над ТОВ "Таміра" не має значення для даної справи. Адже для вирішення даної справи має значення лише те, чи один або декілька учасників ТОВ "Таміра" могли здійснювати контроль над ТОВ фірма "Ідалія" як контрагентом ТОВ "Таміра", на користь якого було відчужено Спірне Майно. 
		Більше того, відсутність у ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 достатньої кількості голосів для прийняття рішення загальними зборами ТОВ "Таміра" без участі ОСОБА_10 не впливає на можливість задоволення позову також з тих підстав, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "Таміра" про відчуження Спірного Майна приймалося одноголосно усіма учасниками, у тому числі ОСОБА_12 , що підтверджується змістом протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Таміра" від 18.05.2009.
		2.4.4. Також суд критично ставиться до доводів Відповідача та третіх осіб про те, що ТОВ фірма "Ідалія" як юридична особа-контрагент ТОВ "Таміра", станом на дату укладення Оскаржуваного Договору не було заінтересованою особою щодо ТОВ "Таміра" у розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній станом на дату укладення Оскаржуваного Договору).
		Суд наголошує, що цей позов подано ліквідатором ТОВ "Таміра" на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом, а не на підставі спеціальних норм законодавства про банкрутство.
		Тому сама по собі відсутність у ТОВ фірма "Ідалія" формального статусу заінтересованої особи щодо ТОВ "Таміра" у розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не впливає на можливість кваліфікації Оскаржуваного Договору як фраудаторного.
		Суд враховує, що ані норми законодавства України, ані судова практика не містять чітких критеріїв та ознак, яким має відповідати контрагент боржника для того, щоб правочин, укладений боржником з таким контрагентом, міг вважатися фраудаторним, тобто таким, що вчинений на шкоду кредиторам, якщо позов подається на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.
		У п. 155 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 зазначено, що до обставин, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, відноситься "контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа)". Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) та від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).
		Тобто, ані законодавство України, ані висновки Верховного Суду не містять вимог (вказівок) про те, що контрагент боржника має обов`язково бути заінтересованою особою щодо боржника у формальному розумінні законодавства про банкрутство для того, щоб визнати фраудаторним договір, укладений боржником з таким контрагентом.
		ТОВ фірма "Ідалія" як контрагент ТОВ "Таміра" за Оскаржуваним Договором була юридичною особою, яка перебувала під контролем учасників ТОВ "Таміра". Такий правовий статус ТОВ фірма "Ідалія" як контрагента ТОВ "Таміра" у сукупності з іншими обставинами може дозволити суду зробити висновок про те, що укладений з ТОВ фірма "Ідалія" Оскаржуваний Договір вчинений на шкоду кредиторам ТОВ "Таміра".
		2.4.5. Щодо доводів Відповідача про те, що сама по собі пов`язаність між продавцем та покупцем не може бути підставою для визнання правочину фраудаторним, суд зазначає наступне.
		Підставою для визнання Оскаржуваного Договору фраудаторним є не сам по собі факт перебування контрагента ТОВ "Таміра" під контролем учасників ТОВ "Таміра", пов`язаність ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", але також й інші обставини, встановлені судом далі у цьому рішенні, які вказують на порушення сторонами цього Договору принципів добросовісності та заборони зловживання правом.
		2.5. Щодо оплати контрагентом ціни за Оскаржуваним Договором, суд зазначає наступне.
		2.5.1. 01.06.2009 на рахунок ТОВ Таміра № НОМЕР_4 , відкритий в АТ Укрексімбанк, надійшли кошти від ТОВ фірма Ідалія у формі 73-х платежів на загальну суму 36 832 785,00 грн. з призначенням платежів Сплата за майно зг уг К-12/01/06 від 12.01.06. У лютому 2019 року ліквідатору ТОВ Таміра з листа директора ТОВ фірма Ідалія стало відомо, що вказані грошові кошти були направлені на рахунок ТОВ Таміра саме з метою оплати за Нерухоме Майно, що розташоване у м. Харкові по просп. Московському 257 (тобто в тому числі за майно, яке було предметом Оскаржуваного Договору).
		В ході розгляду справи судом встановлено, що переказ грошових коштів 01.06.2009 на загальну суму 36 832 785,00 грн. відбувся ще до укладення 09.06.2009 Оскаржуваного Договору. Така хронологія платежів була зумовлена домовленостями між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", які були зафіксовані у попередньому договорі купівлі-продажу № К-12/01/06 від 12.01.2006, посилання на який і міститься в призначенні платежів. Саме на підставі попереднього договору купівлі-продажу № К-12/01/06 від 12.01.2006 ТОВ фірма Ідалія було здійснено перерахунок ТОВ Таміра грошових коштів завчасно (01.06.2009) в рахунок виконання майбутніх зобов`язань щодо купівлі-продажу Спірного Майна. Ці попередні зобов`язання щодо купівлі-продажу Спірного Майна були зафіксовані пізніше  09.06.2009 в Оскаржуваному Договорі.
		Однак, цього ж дня, 01.06.2009 грошові кошти у сумі 36 832 785,00 грн. за тою ж самою кількістю платежів (73 платежі) були перераховані з рахунку ТОВ Таміра на рахунок Іноземного підприємства Аврора, код ЄДРПОУ 34756588.
		Станом на 01.06.2009 єдиним засновником ІП Аврора була компанія-нерезидент ISIDA TRADING LLC (країна реєстрації  США).
		Відомостей про бенефіціарного власника ІП Аврора ані станом на 2009 рік (дату укладення Оскаржуваного Договору), ані станом на сьогодні Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містив та не містить.
		У травні 2020 року, за результатами співпраці з ліквідатором ТОВ "Ольга." ОСОБА_13 на підставі укладеного договору про співробітництво від 04.03.2020, та за результатами примусового розкриття вказаних відомостей на підставі рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 у справі № 254 (2020), ліквідатору ТОВ Таміра стало відомо, що єдиним кінцевим бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC, яке було засновником ІП Аврора, з 29.03.2009 та щонайменше до 2016 року був ОСОБА_1 .
		Ця обставина була підтверджена наявними у матеріалах справи нотаріально засвідченими Афідевітами від 22.05.2020 та від 28.05.2020, зробленими під присягою директора компанії Worldwide Corporate Services Limited Ангелітою Голдсон, яка діяла в якості номінального директора та номінального акціонера компанії ISIDA TRADING LLC.
		ОСОБА_1 , який є учасником цієї справи, у своїй заяві свідка не заперечив, що саме він був бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC у 2009 році.
		Таким чином, судом встановлено, що станом на 01.06.2009 єдиним кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Іноземного підприємства "Аврора", на рахунок якого було перераховано усі отримані ТОВ "Таміра" грошові кошти за Спірне Майно, був ОСОБА_1 .
		При цьому, ОСОБА_1 , як встановлено судом, в цей самий час також був учасником ТОВ фірма Ідалія (покупця Спірного Майна) та ТОВ Таміра (продавця Спірного Майна).
		Перебування ІП "Аврора" під контролем ОСОБА_1 у сукупності з іншими обставинами дозволяє суду зробити висновок, що ІП Аврора не було незалежним та добросовісним кредитором (контрагентом) ТОВ Таміра. Натомість, ІП Аврора було ще одним підприємством, що перебувало під контролем учасника ТОВ "Таміра", на користь якого було перераховано усі грошові кошти, отримані ТОВ Таміра в якості розрахунку за Спірне Майно.
		В результаті укладення Оскаржуваного Договору ТОВ Таміра позбавило кредиторів як можливості звернути стягнення на Спірне Майно, так і отримати погашення своїх вимог за рахунок коштів, отриманих від його продажу.
		Отже, незважаючи на те, що технічно кошти проходили через рахунки, однак отримані ТОВ Таміра грошові кошти за Спірне Майно не були спрямовані для розрахунків з кредиторами. Натомість ці кошти були виведені з рахунку ТОВ Таміра на рахунок іншого підприємства, яке перебувало під контролем учасника ТОВ Таміра та ТОВ фірма Ідалія - ОСОБА_1 .
		Ця обставина є додатковою ознакою, яка вказує на фраудаторність Оскаржуваного Договору.
		2.5.2. Щодо подальшого руху вказаних грошових коштів, суд враховує, що Позивачем до позовної заяви у цій справі було долучено виписки по банківських рахунках ІП "Аврора" та ТОВ фірма "Ідалія" за 01.06.2009, які були витребувані судом та надані АТ "Укрексімбанк" 28.09.2021 у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21).
		На підставі виписки по банківському рахунку ІП Аврора № НОМЕР_5 , відкритому в АТ Укрексімбанк за 01.06.2009; виписки по банківському рахунку ТОВ фірма Ідалія № НОМЕР_6 , відкритому в АТ Укрексімбанк за 01.06.2009; витягу із виписки операцій по рахунку НОМЕР_4 ТОВ Таміра за 01.06.2009, відкритому в АТ Укрексімбанк, суд встановив наступне:
		- 01.06.2009 грошові кошти у формі 73 платежів на загальну суму 36 832 785,00 грн. були перераховані з банківського рахунку ТОВ фірма Ідалія на банківський рахунок ТОВ Таміра з призначенням платежів: Сплата за майно зг уг К-12/01/06 від 12.01.06.
		-Пізніше, цього ж дня (01.06.2009) грошові кошти у сумі 36 832 785,00 грн. за тою ж самою кількістю платежів (73 платежі) були перераховані з рахунку ТОВ Таміра на рахунок ІП Аврора з призначенням платежів: повернення зайво перерахованих коштів зг ут К 12/01/06 від 12.01.06.
		-ІП Аврора, отримавши грошові кошти від ТОВ Таміра, того ж дня здійснило переказ усієї суми отриманих грошових коштів на банківський рахунок ТОВ фірма Ідалія.
		На підставі наведених доказів судом встановлено, що уся сума грошових коштів, яка підлягала сплаті ТОВ Таміра як продавцю Спірного Майна, була повернена на банківський рахунок покупця Спірного Майна - ТОВ фірма Ідалія. Суд наголошує, що повернення коштів на рахунок покупця майна відбулося ще до укладення Оскаржуваного Договору. Ці обставини дозволяють суду зробити висновок, що на момент укладення Оскаржуваного Договору (09.06.2009) ТОВ фірма Ідалія вже знало, що не буде розраховуватись з ТОВ Таміра за Спірне Майно (Приміщення Г-1), адже на момент укладення такого договору сплачені ТОВ фірма "Ідалія" грошові кошти вже були повернуті (01.06.2009) на рахунок ТОВ фірма "Ідалія".
		В результаті зазначених обставин ТОВ фірма Ідалія заволоділо Спірним Майном, але фактично не понесло фінансових витрат на його придбання.
		Неспівмірно вигідні обставини розрахунків за Оскаржуваним Договором для ТОВ фірма Ідалія стали причиною порушення прав кредиторів ТОВ Таміра через збільшення боргових зобов`язань та недостатність активів для задоволення вимог кредиторів в останнього.
		Повернення грошових коштів із банківського рахунку ТОВ Таміра на користь ТОВ фірма Ідалія безумовно свідчить про те, що ТОВ Таміра та ТОВ фірма Ідалія, укладаючи Оскаржуваний Договір, переслідували інші цілі та наміри, ніж передбачені умовами Оскаржуваного Договору. ТОВ фірма Ідалія всупереч умовам Оскаржуваного Договору насправді не переслідувало мету здійснити оплату за Спірне Майно.
		На підставі інформації із виписок по банківських рахунках суд робить висновок, що Оскаржуваний Договір укладалися лише про людське око і був інструментом для зменшення активів ТОВ Таміра для ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами.
		2.5.3. Відповідач та треті особи-2,3, заперечуючи вказані обставини, стверджують, що зазначення Позивачем в якості підстави для визнання недійсними Оскаржуваного Договору, правочину, за яким ТОВ "Таміра" перерахувало грошові кошти на рахунок ІП "Аврора", є безпідставним, оскільки це два окремих правочини, які укладені між різними сторонами, мають різні правові наслідки та відповідно різні підстави для визнання таких правочинів недійсними. Також стверджують, що обставини перерахування ТОВ "Таміра" грошових коштів на користь ІП "Аврора" не можуть братися судом до уваги, оскільки підлягають дослідженню лише у разі звернення ліквідатора з вимогою про оспорювання правочину, на підставі якого ТОВ "Таміра" перерахувало грошові кошти на користь ІП "Аврора".
		Однак, такі заперечення Відповідача та третіх осіб-2,3 не ґрунтуються на матеріалах справи, адже правочин, на підставі якого на рахунок ТОВ "Таміра" технічно надійшли кошти від ТОВ фірма "Ідалія" за придбання Спірного Майна, та правочин, на підставі якого ці ж грошові кошти були перераховані на рахунок ІП "Аврора"  це один і той же правочин - договір № К-12/01/06 від 12.01.2006. У призначенні платежів від ТОВ фірма "Ідалія" до ТОВ "Таміра" та у призначенні платежів від ТОВ "Таміра" до ІП "Аврора" зазначається один і той же договір № К-12/01/06 від 12.01.2006, що спростовує доводи Відповідача та третіх осіб-2,3 про наявність двох різних правочинів, укладених між ТОВ фірма "Ідалія" та ТОВ "Таміра" і між ТОВ "Таміра" та ІП "Аврора".
		З цих же підстав спростовуються доводи Відповідача та третіх осіб-2,3 про те, що ТОВ "Таміра" має подавати окремий позов для визнання недійсним "іншого" правочину, на підставі якого грошові кошти були виведені на рахунок ІП "Аврора".
		Договір № К-12/01/06 від 12.01.2006 був укладений між ТОВ "Таміра" як продавцем та ТОВ фірма "Ідалія" як покупцем, який за своєю правовою природою є попереднім договором купівлі-продажу, за яким ТОВ фірма "Ідалія" зобов`язалося придбати у ТОВ "Таміра" Спірне Майно.
		ІП "Аврора", на користь якого на підставі цього ж правочину було перераховано отримані ТОВ "Таміра" грошові кошти, не було стороною договору № К-12/01/06 від 12.01.2006.
		Тому обставина перерахування отриманих Боржником грошових коштів на рахунок ІП "Аврора" на підставі правочину, стороною якого ІП "Аврора" взагалі не було, та за яким Боржник отримав ці ж кошти від ТОВ фірма "Ідалія" за Спірне Майно, лише підтверджують доводи Позивача про те, що відчуження Спірного Майна та перерахування отриманих за Спірне Майно коштів на користь ІП "Аврора" вчинялось саме з метою унеможливити задоволення вимог кредиторів ТОВ "Таміра" за рахунок Спірного Майна або за рахунок отриманих від його реалізації грошових коштів.
		2.5.4. Відповідач також стверджує, що посилання на обставину перерахування грошових коштів, які були отримані ТОВ "Таміра", на пов`язану з ним особу - ІП "Аврора", є недостатнім для визнання правочинів недійсними.
		Однак суд зазначає, що підставою для визнання Оскаржуваного Договору недійсним Позивачем наведено сукупність взаємопов`язаних обставин, які вказують на їх незаконність, зокрема: (1) контрагент, (2) ціна (оплата ціни), (3) момент укладення договору. У свою чергу, перерахування коштів на рахунок ІП "Аврора", а в подальшому  на рахунок ТОВ фірма "Ідалія, є лише однією із обставин, яка вказує на зловживання правом власності при відчуженні Спірного Майна, і яка розглядається судом з урахуванням інших обставин. 
		2.5.6. Також Відповідач стверджує про відсутність будь-яких доказів того, що ціна Спірного Майна за Оскаржуваним Договором була неринковою. На думку Відповідача, оплата ринкової ціни за Оспорюваним Договором була здійснена в повному обсязі 01.06.2009, що унеможливлює визнання Оскаржуваного Договору фраудаторним.
		Однак, суд наголошує, що на фраудаторність Оскаржуваного Договору вказують дефекти у проведенні "розрахунків", а не відсутність перерахування (проведення через рахунки) коштів взагалі. Насправді підставою позову, яку враховує суд, є обставина технічного проходження коштів за придбання Спірного Майна з рахунку ТОВ фірма "Ідалія" на рахунок ТОВ "Таміра", однак з подальшим (в той же день) перерахуванням цих коштів на рахунок ТОВ фірма "Ідалія" (покупця майна), що вказує на реальну відсутність намірів ТОВ фірма "Ідалія" розраховуватись за Спірне Майно та свідчить про укладення Оскаржуваного Договору між пов`язаними особами саме з метою уникнути виконання грошових зобов`язань перед кредиторами ТОВ "Таміра".
		За таких обставин ціна Спірного Майна (ринкова чи неринкова) не має значення, адже ні ТОВ "Таміра", ні кредитори ТОВ "Таміра" цих грошових коштів не отримали, бо вони були повернуті на рахунок покупця Спірного Майна  ТОВ фірма Ідалія, що й вказує на фраудаторність Оскаржуваного Договору.
		2.5.7. Також Відповідач зазначає, що перерахування коштів за Спірне Майно є обставиною, яка свідчить про особливості саме виконання Оскаржуваного Договору, адже ця обставина мала місце після його укладення, а тому не може впливати на дійсність Оскаржуваного Договору. Якщо таке перерахування грошових коштів було безпідставне, тоді Позивач мав би пред`являти претензії саме щодо такого перерахування, внаслідок якого ТОВ "Таміра" позбулось належних їй грошових коштів, а інші кредитори не отримали погашення своїх вимог.
		Однак, з таким твердженням суд погодитись не може. 
		Суд наголошує, що технічне проходження коштів за Спірне Майно через рахунки ТОВ "Таміра", ІП "Аврора" та ТОВ фірма "Ідалія" було здійснено раніше (01.06.2009), ніж було укладено Оскаржуваний Договір від 09.06.2009. Тому ця обставина має значення для визнання Оскаржуваного Договору недійсним, адже є доказом справжніх намірів сторін саме на момент їх укладення.
		Крім цього суд зазначає, що ознакою фраудаторності як підстави визнання договору недійсним, є невідповідність договору критеріям розумності, добросовісності та фактична наявність у сторін договору очевидно неправомірної та недобросовісної мети. Недоброчесні боржники використовують різноманітні механізми, щоб приховати очевидно неправомірну та недобросовісну мету укладеного ними договору. Тому на фраудаторність укладеного боржником договору можуть також вказувати обставини, які мали місце і після його укладення та дозволили виявити дійсні наміри сторін договору на момент його укладення.
		Близький за змістом висновок зроблено у п. 111 постанови Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), згідно з яким "Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку".
		Тому на думку суду, обставина повернення грошових коштів за Спірне Майно 73-ма платежами впродовж 1 дня з рахунку продавця на рахунок покупця Спірного Майна має значення для встановлення дійсної мети сторін Оскаржуваного Договору, перебуває у нерозривному зв`язку з обставинами укладення Оскаржуваного Договору та впливає на дійсність цього Договору.
		2.6. Щодо моменту укладення Оскаржуваного Договору як ознаки його фраудаторності, суд зазначає наступне.
		2.6.1. Оскаржуваний Договір було укладено ТОВ "Таміра" 09.06.2009.
		З метою визначення фінансового стану ТОВ "Таміра" у вказаний період суд бере до уваги фінансову звітність ТОВ "Таміра", яка наявна у матеріалах справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній станом на дату укладення Оскаржуваного Договору) звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).
		Першим звітним періодом після укладення Оскаржуваного Договору є 2009 рік.
		Згідно з балансом ТОВ "Таміра" станом на 31.12.2009, розмір зобов`язань ТОВ "Таміра" перед кредиторами станом на початок звітного періоду (01.01.2009) становив 226 128000,00 грн., а станом на кінець звітного періоду (станом на 31.12.2009) розмір зобов`язань ТОВ Таміра перед кредиторами збільшився та становив 276 460 000,00 грн.
		При цьому, розмір активів ТОВ "Таміра" станом на початок звітного періоду (01.01.2009) становив 225 346 000,00 грн., а на кінець звітного періоду (станом на 31.12.2009) розмір активів становив 255 053 000,00 грн.
		Чисті активи ТОВ "Таміра" згідно з балансом ТОВ "Таміра" станом на 31.12.2009 становили: станом на початок звітного періоду (01.01.2009) "-" 785 000,00 грн. (від`ємне значення), а станом на кінець звітного періоду (станом на 31.12.2009) "-" 24 379 000,00 грн. (від`ємне значення).
		Також у матеріалах справи наявна проміжна квартальна фінансова звітність ТОВ "Таміра", зокрема, баланси ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009 та станом на 30.06.2009.
		Дані цих балансів узгоджуються з відомостями річної фінансової звітності, адже станом на 31.03.2009 чисті активи ТОВ "Таміра" становили "-" 755 000,00 грн., а станом на 30.06.2009 чисті активи ТОВ "Таміра" становили "-" 792 000,00 грн., тобто також становили від`ємні значення.
		Таким чином, фінансова звітність ТОВ "Таміра" підтверджує, що у першому звітному періоді, що передував укладенню Оскаржуваного Договору, розмір чистих активів ТОВ "Таміра" становив від`ємне значення, тобто активів ТОВ "Таміра" на момент укладення Оскаржуваного Договору було недостатньо для виконання наявних у ТОВ "Таміра" зобов`язань перед кредиторами. Розмір чистих активів мав від`ємне значення також і після укладення Оскаржуваного Договору.
		2.6.2. Відповідач заперечує факт від`ємного значення чистих активів ТОВ "Таміра" як до, так і після укладення Оскаржуваного Договору, стверджуючи про начебто достатність активів ТОВ "Таміра" для погашення зобов`язань перед кредиторами згідно з балансами станом на 31.03.2009 та 30.06.2009.
		Щодо балансу станом на 31.03.2009 Відповідач-4 зазначає наступне: "фактичний актив ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009 становив 229 495 тис. грн.
		В той же час, пасив у балансі складається з кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги у сумі 116 856 тис. грн., а також вартості виданих векселів у сумі 107 406 тис. грн. Крім того, пасив балансу містив рядок 610 інші поточні зобов`язання, де зазначене значення 3 605 тис. грн.
		В той же час, стаття 610 балансу передбачає відображення сум зобов`язань, які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі Поточні зобов`язання. У цій статті наводиться, зокрема, сальдо субрахунку 644 Податковий кредит і сума валової заборгованості замовникам за будівельними контрактами. Відтак, фактично, в статті 610 балансу відображається сума, на яку підприємством не зареєстровано податкові накладні з ПДВ. В той же час, аналізуючи відповідний рядок балансу на предмет його реальності в частині можливого завдання шкоди кредиторам, необхідно враховувати, що зважаючи на дані рядка 550 балансу (сума 223 тис. грн) та рядка 460 балансу (сума 18 тис. грн.), в наступних періодах додаткових податкових зобов`язань у підприємства виникати не буде. З урахуванням викладеного, СУАП Європоль ТОВ вважає, що на час подання балансу відсутні підстави вважати, що відповідний рядок балансу є реальним пасивом, що фактично може в поточному чи наступних податкових періодах погіршити фінансовий стан підприємства.
		Таким чином, пасив балансу можливо рахувати у сумі 225 890 тис. грн. Відтак, з огляду на викладене, станом на 31.03.2009 року, активів ТОВ Таміра було достатньо для погашення кредиторської заборгованості".
		Щодо балансу станом на 30.06.2009 Відповідач зазначає наступне: "фактичний актив ТОВ "Таміра" станом на 30.06.2009 становив 260 835 тис. грн.
		В той же час, пасив у балансі складається з кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги у сумі 7 972 тис. грн., поточних зобов`язань за рахунками з одержаних авансів у сумі 133 550 тис. грн., а також вартості виданих векселів у сумі 53 247 тис. грн. Крім того, пасив балансу станом на містив рядок 610 інші поточні зобов`язання, де зазначене значення 66 601 тис. грн.
		В той же час, стаття 610 балансу передбачає відображення сум зобов`язань, які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі Поточні зобов`язання. У цій статті наводиться, зокрема, сальдо субрахунку 644 Податковий кредит і сума валової заборгованості замовникам за будівельними контрактами. Відтак, фактично, в статті 610 балансу відображається сума, на яку підприємством не зареєстровано податкові накладні з ПДВ. В той же час, аналізуючи відповідний рядок балансу на предмет його реальності в частині можливого завдання шкоди кредиторам, необхідно враховувати, що зважаючи на дані рядка 550 балансу (сума 221 тис. грн) та рядка 460 балансу (сума 18 тис. грн.), в наступних періодах додаткових податкових зобов`язань у підприємства виникати не буде. З урахуванням викладеного, СУАП Європоль ТОВ вважає, що на час подання балансу відсутні підстави вважати, що відповідний рядок балансу є реальним пасивом, що фактично може в поточному чи наступних податкових періодах погіршити фінансовий стан підприємства".
		Таким чином, пасив балансу можливо рахувати у сумі 192 034 тис. грн. Відтак, з огляду на викладене, станом на 30.06.2009 року, активів ТОВ Таміра було достатньо для погашення кредиторської заборгованості".
		Фактично Відповідач стверджує, що зобов`язання ТОВ "Таміра" мають бути зменшені на суму зобов`язань, зазначену у рядку 610 балансу "Інші поточні зобов`язання", адже вони не є реальним пасивом, а є сумою, на яку підприємством не зареєстровано податкові накладні з ПДВ. У разі зменшення зобов`язань ТОВ "Таміра" в запропонований Відповідачем-4 спосіб, розмір зобов`язань ТОВ "Таміра" буде меншим, ніж розмір його активів, відповідно значення чистих активів буде позитивним.
		Однак, з такими висновками Відповідача суд погодитись не може, адже вони суперечать вимогам законодавства України у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підтверджені доказами.
		По-перше, доводи Відповідача про те, що до рядка 610 балансу ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009 та станом на 30.06.2009 включено лише суму, на яку підприємством не зареєстровано податкові накладні з ПДВ, є лише припущеннями.
		Відповідно до п. 60 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 (в редакції від 18.11.2008), у статті "Інші поточні зобов`язання" відображаються суми зобов`язань, які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі "Поточні зобов`язання". У цій статті наводиться, зокрема, сальдо субрахунку 644 "Податковий кредит" і сума валової заборгованості замовникам за будівельними контрактами.
		Таким чином, у рядку 610 балансу наводилось не лише сальдо субрахунку 644 "Податковий кредит", як стверджує Відповідач, а й будь-які інші зобов`язання, які не могли бути включені до інших статей балансу. Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження його аргументу про те, що до рядка 610 балансів ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009 та станом на 30.06.2009 було включено саме сальдо субрахунку 644 "Податковий кредит".
		По-друге, доводи Відповідача про можливість "виключення" та "неврахування" окремих статей щодо зобов`язань у балансі ТОВ "Таміра" як нібито недостовірних суперечать принципам бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
		Відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007) одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.
		Таким чином, фінансова звітність презюмується повною, правдивою та достовірною, допоки вона не буде спростована належними та допустимими доказами, зокрема, висновком економічної експертизи бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності. Однак, відповідного висновку судового експерта Відповідач не надав, у зв`язку з чим його висновок про недостовірність фінансової звітності ТОВ "Таміра" в частині суми інших поточних зобов`язань (рядок 610) є передчасним.
		Натомість ліквідатор ТОВ "Таміра" як третя особа має право використовувати дані фінансової звітності ТОВ "Таміра" як повну та правдиву інформацію про фінансове станови ТОВ "Таміра" у 2009 році.
		По-третє, суд звертає увагу, що на дату складання кожного із зазначених балансів ТОВ "Таміра" (станом на 31.03.2009, 30.06.2009, 31.12.2009), до складу загальних зборів учасників ТОВ "Таміра" входили, зокрема, Владислав, Андрій та ОСОБА_8 . При цьому, ці ж особи входили до складу загальних зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія" на момент придбання Спірного Майна.
		Тому доводи про начебто неправильність фінансової звітності ТОВ "Таміра", складеної керівником ТОВ "Таміра", який був підзвітний та підконтрольний загальним зборам учасників ТОВ "Таміра", які водночас були учасниками ТОВ фірма "Ідалія", не можуть використовуватись для заперечень проти позову про визнання недійсним договору, укладеного з ТОВ фірма "Ідалія".
		По-четверте, відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 (в редакції від 18.11.2008), підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов`язань та власного капіталу. 
		Таким чином, усім пасивам (у т.ч. зобов`язанням) балансу кореспондують активи балансу. Тому виключення з балансу певних зобов`язань (пасивів), як це пропонує зробити Відповідач, без перегляду відповідних значень активів суперечить положенням бухгалтерського обліку.
		По-п`яте, відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007) одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип обачності  застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.
		Тобто, складаючи баланс, уповноважена особа мала дбати про запобігання саме заниженню розміру зобов`язань, а не їх завищенню. З огляду на принцип обачності, розмір зобов`язань підприємства, зазначений у балансі, становить найменшу можливу суму зобов`язань, що визнана підприємством, а тому міг би ставатись під сумнів лише у частині заниження розміру цих зобов`язань. Тому припущення Відповідача про нібито завищення розміру зобов`язань ТОВ "Таміра" у балансах суперечать принципу обачності, закріпленому у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007). До того ж, ці припущення Відповідача не підтверджені жодними доказами.
		По-шосте, згідно з балансом ТОВ "Таміра" станом на 31.12.2009, ТОВ "Таміра" визнало "інші поточні зобов`язання" в сумі 66 714 тис. грн., що підтверджує наявність та реальність цих "інших поточних зобов`язань" перед третіми особами станом на 31.03.2009 та станом на 30.06.2009, що спростовує доводи Відповідача про те, що "в наступних періодах додаткових податкових зобов`язань виникати не буде".
		2.6.3. Також Відповідач стверджує, що усі зобов`язання ТОВ "Таміра", зазначені у балансах, віднесені до поточних. Тому, на думку Відповідача, відсутні підстави вважати, що їх строк виконання на час подання фінансової звітності настав.
		Однак, такі твердження не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
		Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 (в редакції від 18.11.2008) поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
		З цього вбачається, що до поточних зобов`язань включаються зобов`язання, які будуть погашені протягом 12 місяців з дати балансу, що дозволяє включати до складу поточних зобов`язань також ті, строк виконання яких вже настав, однак які ще не були виконані та плануються до виконання підприємством протягом 12 місяців.
		Однак, Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами своїх тверджень про те, що до складу поточних зобов`язань ТОВ "Таміра" станом на дату укладення Оскаржуваного Договору були включені лише ті зобов`язання, строк виконання яких ще не настав на дату укладення Оскаржуваного Договору, а мав настати у майбутньому.
		Більше того, переважання у структурі зобов`язань ТОВ "Таміра" саме поточних зобов`язань, а не довгострокових, навпаки вказує на більш критичний фінансовий стан ТОВ "Таміра", адже строк настання більшої частину зобов`язань ТОВ "Таміра" мав настати у термін, більш наближений до моменту укладення Оскаржуваного Договору.
		Крім цього, для цілей визнання правочину боржника з відчуження свого майна фраудаторним, не є обов`язковим факт настання строку виконання зобов`язання перед кредитором на момент укладення такого правочину. Важливою є сама по собі наявність зобов`язання, яке з огляду на приписи ст.ст. 11, 509 ЦК України виникає з моменту укладення договору. Адже вже у момент виникнення зобов`язання (укладення договору з кредитором) боржник усвідомлює невідворотність настання строку виконання відповідного зобов`язання у майбутньому та може вчиняти дії, спрямовані на недобросовісне зменшення своїх активів з метою їх убезпечення від стягнення кредитором у майбутньому.
		У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для неврахування поточних зобов`язань ТОВ "Таміра", зазначених у балансах станом на 31.03.2009, 30.06.2009 та 31.12.2009 у складі пасивів ТОВ "Таміра", та не вбачає підстав для зменшення значень пасивів ТОВ "Таміра", зазначених у балансах.
		Таким чином, Відповідачем не спростовано доводів Позивача про те, що розмір чистих активів ТОВ "Таміра" на момент укладення Оскаржуваного Договору становив від`ємне значення, тобто активів ТОВ "Таміра" вже було недостатньо для виконання зобов`язань перед кредиторами.
		2.6.4. Суд також наголошує, що неплатоспроможність ТОВ "Таміра" на момент укладення Оскаржуваного Договору підтверджується не лише від`ємним значенням чистих активів підприємства на момент їх укладення, а й рядом інших показників, що вбачається з наступного.
		Разом з позовною заявою ліквідатором ТОВ "Таміра" було подано Аналіз фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного Підприємства (ТОВ Таміра) за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, зроблений на підставі показників, визначених в Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006.
		Цей аналіз було виконано Сушком Дмитром Сергійовичем, директором ТОВ АК П.С.П. Аудит, сертифікованим аудитором, судовим експертом, кандидатом економічних наук, та оформлено у вигляді Звіту про фактичні результати виконання узгоджених процедур від 05.08.2021 (надалі по тексту  Звіт Аудитора).
		У Звіті Аудитора від 05.08.2021 щодо ТОВ Таміра зроблено наступні висновки:
		-У 2009 році діяльність Підприємства є збитковою, відбувається істотне зменшення доходу на фоні істотного зростання інших витрат (с. 1).
		-Основні показники балансу за (2010 рік) вказують на вибуття виробничих основних засобів, продовження розпочатої у 2009 році тенденції зростання кредиторської та дебіторської заборгованості при зменшенні необоротних активів. Відбулося істотне збільшення показника непокритого збитку на кінець 2010 року. Це вказує на критичний стан показників фінансово-господарської діяльності Підприємства (с. 2).
		-Незважаючи на істотне зростання чистого доходу від реалізації у 2009 році, починаючи саме з цього звітного періоду чистий фінансовий результат діяльності Підприємства  це збиток, який у 2009 та 2010 роках мав динаміку різкого зростання та призвів до накопичення непокритого збитку на 31.12.2010 у сумі 107 990 000,00 грн. (с. 5).
		-Чисті активи підприємства є від`ємними на всі звітні дати: 31.12.2008, 31.12.2009, 31.12.2010. Власні оборотні засоби мали від`ємне значення на протязі всього періоду, який підлягав аналізу. Це свідчить про повну фінансову залежність Підприємства (с. 5).
		-Коефіцієнт фінансової залежності у 2008-2009 роках має від`ємне значення. В динаміці це свідчить про зростання частки зобов`язань Підприємства та скорочення його активів (с. 6).
		-Коефіцієнт забезпечення власними засобами протягом 2008-2009 років був від`ємним і спостерігається динаміка збільшення від`ємного значення (с. 6).
		-Від`ємний показник поточної платоспроможності у 2008-2010 роках свідчить про відсутність у Підприємства в достатньому обсязі коштів і їхніх еквівалентів для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Наявна динаміка вказує на погіршення цього показника (с. 6).
		-Таким чином, переважна більшість показників фінансової стійкості Підприємства вказують на його неплатоспроможність, незадовільну фінансову стійкість. Негативні зміни в усіх ключових показниках простежуються починаючи з 2009 року і є піковими у 2010 році (с. 6).
		-Власні оборотні засоби Підприємства у 2008-2010 роках були від`ємними, що вказує на недостатність коштів Підприємства сплатити свої поточні борги (с. 7).
		-За 2010 рік відбулося нарощування заборгованості перед третіми особами, що вказує на високий ризик неможливості виконання Підприємством своїх поточних зобов`язань (с. 8).
		-За 2009 та 2010 роки у Підприємства коефіцієнт рентабельності власного капіталу (фінансова рентабельність) мав від`ємне значення і з динамікою погіршення.
		-Всі показники рентабельності за 2009-2010 роки мають негативну динаміку у порівнянні зі значенням показників за 2008 рік. За 2008 рік такі показники також характеризували низьку рентабельність реалізації послуг та діяльності в цілому зі здавання в оренду власного нерухомого майна (с. 10).
		-Таким чином, всі розраховані показники, починаючи з 2009 року, вказують на стійку фінансову неспроможність Підприємства, та відсутність можливості задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі (с. 11).
		2.6.5. Відповідач та треті особи-2,3 стверджують, що відомості, зазначені в Звіті Аудитора, начебто суперечать даним, які містяться у балансах та даних щодо оборотів коштів по рахунку ТОВ "Таміра" за перше півріччя 2009 р., що свідчить про те, що такий аудиторський звіт не є належним та вірогідним доказом, який свідчить про наявність у ТОВ "Таміра" ознак неплатоспроможності. Відповідач та треті особи-2,3 стверджують, що прибуток ТОВ "Таміра" за перший квартал 2009 року склав 30 тис. грн. Кредитові обороти коштів по банківському рахунку ТОВ "Таміра", відкритому в АТ "Укрексімбанк", за період з 01.04.2009 по 30.06.2009, склали 228 680 880,77 грн.
		Однак, суд вважає, що відповідні доводи Відповідача та третіх осіб-2,3 не знайшли свого підтвердження.
		Так, Відповідач та треті особи-2,3 посилаються на наявність незначного прибутку ТОВ "Таміра" у першому кварталі 2009 року (за період з 01.01.2009 по 31.03.2009).
		Однак, наявність у ТОВ "Таміра" прибутку у першому кварталі 2009 року не має значення для даної справи, адже Спірне Майно було відчужено 09.06.2009  у другому кварталі 2009 року.
		Саме тому для оцінки прибутковості чи збитковості діяльності ТОВ "Таміра" аудитором у Звіті було вірно використано дані за більш тривалі періоди  за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 31.12.2010, які охоплювали період як до, так і після укладення Оскаржуваного Договору.
		Звітами про фінансові результати ТОВ "Таміра" за перше півріччя 2009 року та за 2009 рік, які наявні в матеріалах справи, підтверджується, що як за перше півріччя 2009 року, так і за весь 2009 рік фінансовий результат ТОВ "Таміра"  це збиток, який у 2009-2010 рр. мав динаміку різкого зростання. Жодного чистого прибутку після укладення Оскаржуваного Договору ТОВ "Таміра" не отримало.
		Крім цього, достовірність та об`єктивність висновків аудитора підтверджується тим, що аудитором було проаналізовано не лише відомості про прибуток на основі звіту про фінансовий результат за один з кварталів 2009 року (як це зроблено Відповідачем), але також звіти за інші періоди, велику кількість інших документів фінансової звітності та інших фінансових коефіцієнтів (коефіцієнти забезпечення власними засобами, показники поточної платоспроможності, коефіцієнти фінансової залежності, рентабельності тощо).
		Кредитові обороти коштів по одному з численних банківських рахунків ТОВ "Таміра" взагалі не можуть бути у розумінні ч. 1 ст. 77 ГПК допустимим доказом наявності у ТОВ "Таміра" прибутку чи збитку у будь-який проміжок часу. Адже такі обставини можуть підтверджуватись виключно документами фінансової звітності.
		2.6.6. Відповідач також зазначає, що аудиторський звіт від 05.08.2021 містить ряд зауважень аудитора Сушка Дмитра Сергійовича щодо недостатньої кількості документів, на основі яких можна було б зробити повний та обґрунтований висновок щодо показників фінансово-господарського стану Підприємства у 2009 році.
		Однак, суд звертає увагу, що Звіт аудитора містить застереження щодо відсутності деяких документів лише за 2008 та за 2010 роки, а не за 2009 рік, в якому були укладені Оскаржуваний Договір. Відсутність лише окремих документів за 2008 та 2010 роки не перешкодили аудитору зробити однозначні висновки про критичний фінансовий стан ТОВ "Таміра" у 2009 році роках навіть на основі наявних документів.
		Також аудитор зазначив, що для того, щоб підтвердити або спростувати такі можливі причини погіршення показників фінансового стану підприємства рекомендовано провести перевірку фінансово-господарських договорів підприємства, що і зроблено у цій справі, предметом оскарження у якій є господарські договори ТОВ "Таміра" щодо відчуження цим підприємством Спірного Майна.
		2.6.7. Відповідач, заперечуючи проти достовірності висновків Звіту аудитора, зазначає, що намір на відчуження Спірного Майна сторонами Оскаржуваного Договору був висловлений за два роки до того періоду, який аналізувався  у 2006 році. Якщо Позивач вважає, що фінансовий стан продавця повинен впливати на можливість або неможливість відчуження майна, абсолютно логічним виглядало б дослідження фінансового стану ТОВ "Таміра" станом на 2006 рік.
		Однак, з такими доводами суд погодитись не може, адже у межах цього спору не має значення, коли було укладено попередній договір № К-12/01/06 від 12.01.2006, бо ключовим моментом для встановлення ознак фраудаторності є здійснення розрахунків та фактичне відчуження Спірного Майна на підставі Оскаржуваного Договору, яке відбулося у 2009 році. Попередній договір № К-12/01/06 від 12.01.2006 не призвів до жодних правових наслідків, окрім, створення зобов`язання для укладення Оскаржуваного Договору, і саме обставини укладення Оскаржуваного Договору у 2009 році вказують на ознаки для визнання його фраудаторним. Тому необхідність проведення оцінки фінансового стану ТОВ "Таміра" станом на 2006 рік Відповідачем не доведена.
		2.6.8. Стверджуючи про нерепрезентативність Звіту аудитора, Відповідач зазначає, що розмір кредиторської заборгованості ТОВ "Таміра" за товари, роботи, послуги за звітний період скоротився зі 149 894 тис. грн. до 7 972 тис. грн. (р. 530 балансу), а в цілому за 2009 рік кредиторська заборгованість скоротилася з 149 894 тис. грн. до 30 214 тис. грн.; у 2009 році відбулось істотне зростання показника чистого доходу в порівнянні з 2008 роком. На думку Відповідача, ці обставини не були враховані аудитором.
		Однак, такі доводи Відповідача не заслуговують на увагу, адже Відповідач звертає увагу лише на довгострокову заборгованість ТОВ "Таміра", оминаючи увагою поточну заборгованість ТОВ "Таміра". Такий вибірковий аналіз Відповідачем фінансових показників не відображає дійсний фінансовий стан підприємства. На противагу доводам Відповідача, Звіт аудитора містить комплексний аналіз тенденції зміни фінансового стану ТОВ "Таміра", як поточних, так і довгострокових зобов`язань, що на переконання суду більш детально та достовірно відображає реальні показники фінансового стану ТОВ "Таміра". Хоча розмір довгострокової заборгованості ТОВ "Таміра" у 2009 році справді зменшився, однак розмір поточної заборгованості суттєво збільшився, що в сукупності призвело до суттєвого збільшення розміру заборгованості ТОВ "Таміра" перед кредиторами в цілому.
		2.6.9. Щодо доводів Відповідача про зростання чистого доходу ТОВ "Таміра" у 2009 році, то факт зростання чистого доходу може мати значення лише у сукупності з витратами підприємства. Різниця між доходом та витратами становить чистий прибуток, якого у ТОВ "Таміра" не було в 2009 році.
		З цього приводу аудитор на сторінці 5 Звіту аудитора зазначив, що "незважаючи на істотне зростання чистого доходу від реалізації у 2009 році, починаючи саме з цього звітного періоду чистий фінансовий результат діяльності Підприємства це збиток, який у 2009 та 2010 роках мав динаміку різкого зростання".
		Таким чином, Відповідачем не спростовано висновків аудитора, викладених у Звіті від 05.08.2021, про неплатоспроможність та критичний фінансовий стан ТОВ "Таміра" станом на дату укладення Оскаржуваного Договору.
		2.7. Висновки про те, що фактична мета укладення Оскаржуваного Договору була очевидно неправомірною та недобросовісною, спрямованою на уникнення сплати боргу перед кредиторами, підтверджуються також іншими діями керівництва ТОВ "Таміра", які мали місце одразу після укладення Оскаржуваного Договору.
		2.7.1. 15.06.2009, через 6 днів після укладення Оскаржуваного Договору, директор ТОВ Таміра звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство. У цій заяві було зазначено, що виконання ТОВ Таміра грошових зобов`язань перед одним із кредиторів призведе до неможливості виконання в повному обсязі грошових зобов`язань перед іншими кредиторами.
		Ухвалою господарського суду від 24.06.2009 у справі № Б-24/92-09 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Таміра. В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2009 було скасовано згадану ухвалу господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ Таміра.
		Однак, суд погоджується з доводами Позивача, що для цілей доведення фраудаторності Оскаржуваного Договору, з огляду на його очевидно неправомірну та недобросовісну мету, мають значення саме наміри ТОВ Таміра, а не успішність їх реалізації. 
		Доказом намірів ТОВ Таміра укласти Оскаржуваний Договір саме на шкоду кредиторам з метою штучного зменшення своїх активів та утруднення виконання в повному обсязі грошових зобов`язань перед кредиторами є сам по собі факт звернення ТОВ Таміра до суду із заявою про порушення справи про власне банкрутство та визнання своєї неплатоспроможності вже на 6-й день після їх укладення.
		Більше того, ухвала господарського суду від 24.06.2009 у справі № Б-24/92-09 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ Таміра була скасована судом касаційної інстанції саме за касаційною скаргою АТ Укрексімбанк як кредитора ТОВ Таміра, який вважав, що цією ухвалою порушуються його права. Ця обставина слугує додатковим підтвердженням того, що звернення ТОВ Таміра із заявою про власне банкрутство було вчинено на шкоду кредиторам ТОВ Таміра.
		2.7.2. Відповідач стверджує, що факт скасування судом касаційної інстанції ухвали господарського суду від 24.06.2009 у справі № Б-24/92-09 про порушення першої справи про банкрутство ТОВ "Таміра" доводить факт платоспроможності ТОВ "Таміра" у 2009 році, а обставина порушення першої справи про банкрутство не може братися судом до уваги з огляду на припинення цього провадження.
		Однак, такі доводи Відповідача не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
		По-перше, з позову ліквідатора ТОВ "Таміра" вбачається, що ухвала господарського суду від 24.06.2009 у справі № Б-24/92-09 про порушення першої справи про банкрутство була подана Позивачем на підтвердження реальних намірів та дійсної мети ТОВ "Таміра" при укладенні Оскаржуваного Договору, а не на підтвердження неплатоспроможності ТОВ "Таміра". Натомість, обставина неплатоспроможності ТОВ "Таміра" підтверджувалась Позивачем іншими доказами  фінансовою звітністю, Звітом Аудитора та іншими доказами.
		По-друге, зі змісту заяви ТОВ "Таміра" про порушення першої справи про банкрутство, а також зі змісту ухвали від 24.06.2009 у справі № Б-24/92-09 про порушення першої справи про банкрутство вбачається, що до заяви було долучено фінансову звітність станом ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009, тобто складену до моменту укладення Оскаржуваного Договору. Крім цього, до заяви не було долучено жодного звіту аудитора (аудиторського висновку), який би підтвердив дійсний фінансовий стан ТОВ "Таміра" на момент порушення першої справи про банкрутство.
		Натомість, у цій справі ліквідатор ТОВ "Таміра" долучив фінансову звітність ТОВ "Таміра", складену вже після укладення Оскаржуваного Договору, а також долучив Звіт Аудитора, в якому на підставі численних критеріїв зроблено висновок про критичну неплатоспроможність ТОВ "Таміра" на момент укладення Оскаржуваного Договору.
		Тому у цій справі наявні докази, які не були предметом дослідження у справі № Б-24/92-09, та які підтверджують неплатоспроможність ТОВ "Таміра" в період укладення Оскаржуваного Договору.
		По-третє, у постанові від 17.11.2009 у справі № Б-24/92-09 Вищий господарський суд України, скасовуючи ухвалу про порушення справи про банкрутство ТОВ "Таміра", не зробив висновку про те, що у ТОВ "Таміра" відсутня безспірна заборгованість перед кредиторами, а також не зробив висновку про те, що активів ТОВ "Таміра" вистачає для погашення цієї заборгованості.
		Натомість, Вищий господарський суд України зазначив, що "при поданні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, судом не було з`ясовано, як того вимагають приписи ч. 3 ст. 6 та п. 5 ст. 7 Закону розмір безспірної суми заборгованості перед кредиторами та не було з`ясовано чи вистачає активів підприємства для погашення вимог усіх кредиторів".
		Такі висновки Вищого господарського суду України в іншій справі № Б-24/92-09 не спростовують доводів Позивача у цій справі про те, що така заборгованість об`єктивно існувала, та не перешкоджають ліквідатору ТОВ "Таміра" у цій справі довести на підставі нових доказів обставини наявності такої заборгованості та довести факт недостатності активів ТОВ "Таміра" для погашення вимог усіх кредиторів.
		Сам по собі факт нез`ясування іншим судом обставин достатності активів ТОВ "Таміра" для погашення вимог перед кредиторами не є доказом об`єктивної достатності цих активів, і не спростовує можливість ліквідатора ТОВ "Таміра" у цій справі на підставі нових (інших) доказів довести факт недостатності активів ТОВ "Таміра" для погашення вимог кредиторів в момент укладення Оскаржуваного Договору.
		2.8. Відповідач також стверджує, що посилання Позивача на те, що Оскаржуваний Договір був укладений в період наявності у ТОВ "Таміра" невиконаних грошових зобов`язань перед кредиторами в значних розмірах, не підтверджені належними доказами. Відповідач зазначає, що Позивачем не наведено перелік конкретних кредиторів, які були в наявності у ТОВ "Таміра" станом на червень 2009 року. До розгляду справи в якості третіх осіб були залучені кредитори, заборгованість яких була визнана в межах процедури банкрутства ТОВ "Таміра", проте, з врахуванням того, що Оскаржуваний Договір був вчинений майже за 2 роки до порушення провадження у справі про банкрутство, є незрозумілим, чи існувала заборгованість перед такими кредиторами станом на червень 2009 року.
		З такими доводами суд погодитись не може, з огляду на наступне.
		По-перше, станом на дату розгляду цієї справи розмір непогашених вимог кредиторів ТОВ "Таміра", які виникли саме до порушення провадження у справі про банкрутство, становить 240 402 582,86 грн., що підтверджується наявним в матеріалах цієї справи реєстром вимог кредиторів ТОВ "Таміра" станом на 30.11.2021.
		До переліку кредиторів ТОВ Таміра, вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, входить Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, ТОВ Голден Валлет, ТОВ Фінансова компанія Поліс, ТОВ Смарт Есетс Менеджмент. 
		Вимоги таких кредиторів на дату розгляду судом цієї справи залишаються непогашені внаслідок неплатоспроможності ТОВ Таміра, а тому права таких кредиторів, незалежно від того, чи настав строк виконання зобов`язань перед ними саме на момент укладення Оскаржуваного Договору, порушуються Оскаржуваним Договором. Адже внаслідок його укладення погіршився й так критичний стан фінансової неплатоспроможності ТОВ Таміра, погіршилася спроможність ТОВ Таміра виконати зобов`язання перед такими кредиторами, а ТОВ Таміра в подальшому було визнано банкрутом.
		По-друге, у матеріалах справи є докази, що підтверджують наявність у ТОВ "Таміра" кредиторів, перед якими існували невиконані поточні грошові зобов`язання саме на момент укладення Оскаржуваного Договору (на 09.06.2009). Такими доказами є фінансова звітність ТОВ "Таміра", зокрема, баланси ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009, 30.06.2009, 31.12.2009.
		Зі змісту цих балансів судом встановлено, що станом на 01.01.2009 розмір невиконаних зобов`язань ТОВ "Таміра" перед кредиторами становив 226 110 018,00 грн.; станом на 31.03.2009  230 247 000,00 грн., станом на 30.06.2009  261 608 018,00 грн., станом на 31.12.2009  276 454 000,00 грн.
		Розмір заборгованості ТОВ "Таміра" упродовж 2009 року лише збільшувався.
		Як вже було зазначено судом, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
		Відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007) одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.
		Таким чином, фінансова звітність є належним, допустимим та вірогідним доказом, який підтверджує інформацію про фінансове становище підприємства, зокрема, розмір його зобов`язань перед кредиторами. Фінансова звітність ТОВ "Таміра" підтверджує, що розмір зобов`язань перед кредиторами у період укладення Оскаржуваного Договору становив 230 247 000,00 грн.
		При цьому, суд враховує, що розмір непогашених та визнаних судом конкурсних кредиторів ТОВ "Таміра" четвертої черги задоволення, вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а саме: вимоги ТОВ "Голден Валлет" та ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", станом на дату розгляду цієї справи становить 236 792 822,29 грн.
		Відповідачами не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б могли спростувати відомості фінансової звітності та спростувати обставини наявності у ТОВ "Таміра" кредиторів з вимогами на суму 230 247 000 грн. на момент укладення Оскаржуваного Договору. Відповідачами не надано доказів, які б могли спростувати відомості такої фінансової звітності, з огляду на зазначені судом принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які закріплені у ст.ст. 3, 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007).
		Відсутність у матеріалах справи первинних документів, які б могли підтвердити реквізити конкретних кредиторів (найменування, код ЄДРПОУ), перед якими у ТОВ "Таміра" існували поточні зобов`язання у розмірі 230 247 000 грн. на момент укладення Оскаржуваного Договору, зумовлені тим, що такі первинні документи складаються власником або посадовою особою підприємства (ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007), тобто особами, які у спірних правовідносинах причетні до укладення Оскаржуваного фраудаторного Договору, а тому відсутні у ліквідатора ТОВ "Таміра". 
		Однак, сама по собі відсутність у ліквідатора таких первинних документів, які б могли підтвердити реквізити усіх конкретних кредиторів, на думку суду, не спростовує наявності у ТОВ "Таміра" такої поточної кредиторської заборгованості у розмірі 230 247 000 грн. на момент укладення Оскаржуваного Договору. Адже така кредиторська заборгованість підтверджується фінансовою звітністю, яка згідно зі ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007) надає користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансове становище підприємства.
		Також суд враховує, що поточна заборгованість ТОВ "Таміра" у розмірі 230 247 000 грн. була визнана керівником ТОВ "Таміра" директором Л.В. Козаченко, яка подала до Господарського суду Харківської області заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ "Таміра" від 15.06.2009, до якої долучила копію балансу ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009, згідно з яким поточна заборгованість ТОВ "Таміра" перед кредиторами становила 230 247 000 грн. При цьому, саме директор ТОВ "Таміра" Козаченко Л.В. підписала від імені ТОВ "Таміра" Оскаржуваний Договір.
		По-третє, матеріали справи про банкрутство ТОВ "Таміра" містять докази того, що непогашені та визнані судом вимоги конкретних кредиторів третьої черги задоволення виникли (строк виконання цих зобов`язань настав) ще до моменту укладення Оскаржуваного Договору.
		Зазначене підтверджується наступним.
		Розмір визнаних кредиторських вимог податкових органів в особі Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, до ТОВ "Таміра" становить 3 609 206,30 грн, що підтверджується реєстром вимог кредиторів ТОВ "Таміра" станом на 30.11.2021, а також ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2017 про затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ Таміра, копії яких наявні в матеріалах цієї справи.
		Кредиторські вимоги ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова до ТОВ Таміра у розмірі 95 050,05 грн. визнано ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2011 в цій справі № 29/5005/6325/2011.
		Цією ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2011 в цій справі № 29/5005/6325/2011 встановлено, що заявлена кредитором (Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова) вимога складається з суми заборгованості боржника за період 2009 рік відповідно до податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 рік №1993 від 29.01.2009 (складена до моменту укладення Оскаржуваного Договору).
		Правонаступником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова є Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495), яке є кредитором ТОВ Таміра згідно з реєстром вимог кредиторів від 30.11.2021, копія якого наявна в матеріалах справи.
		Таким чином, судом встановлено, що кредиторські вимоги чинного кредитора ТОВ "Таміра"  ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в розмірі щонайменше 95 050,05 грн, є такими, що вже існували станом на дату укладення Оскаржуваного Договору, та в подальшому погашені не були.
		Крім цього, судом встановлено, що кредиторські вимоги ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова до ТОВ "Таміра" у розмірі 1 191 553,77 грн., які складаються з 1 135 796,01 грн.  суми заборгованості боржника по платі за землю та 55 757,76 грн. нараховані штрафні санкції, визнано ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2011 в цій справі № 29/5005/6325/2011.
		З матеріалів заяви ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Таміра" судом встановлено, що вказані вимоги виникли на підставі договорів оренди землі від 28.03.2006, від 28.03.2006, від 29.12.2004, від 3.01.2005, від 26.08.2005, що укладені між ТОВ "Таміра" та Харківською міською радою та ґрунтуються на податковій декларації з орендної плати № 1476 від 28.01.2010.
		Отже, договори, які є підставою виникнення кредиторських вимог ДПІ у Фрунзенському районі до ТОВ "Таміра" у сумі 1 135 796,01 грн., були укладені ТОВ "Таміра" у 2004-2006 рр.  ще до укладення Оскаржуваного Договору.
		Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що станом на дату укладення Оскаржуваного Договору ТОВ "Таміра" вже було суб`єктом договірних правовідносин щодо користування земельними ділянками у м. Харкові, вже мало відповідні зобов`язання перед ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо сплати орендної плати, та могло чітко усвідомлювати настання строку виконання цих зобов`язань перед ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова у сумі 1 135 796,01 грн. в наступному році (в найближчому звітному періоді).
		Крім цього, такі зобов`язання станом на дату укладення Оскаржуваного Договору вже мали характер поточних, адже підлягали виконанню протягом 12 місяців.
		Однак, незважаючи на те, що у 2009 році ТОВ "Таміра" (1) було обізнано про недостатність наявних у неї активів для погашення поточних зобов`язань перед кредиторами (значення чистих активів вже становило від`ємне значення), (2) було обізнано про наявність чинних договорів оренди землі, укладених у 2004-2006 рр., (3) могло бути обізнано з розміром своїх зобов`язань у сумі 1 135 796,01 грн. за чинними договорами оренди землі, строк виконання яких (зобов`язань) перед ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова настане в найближчому звітному періоді, ТОВ "Таміра" все ж уклало Оскаржуваний Договір, який призвів до сумнівного зменшення й так від`ємного значення активів ТОВ "Таміра" та зрештою призвів до неможливості виконання цих зобов`язань, які залишаються невиконаними станом на дату розгляду цієї справи.
		Тому суд доходить висновку, що Оскаржуваний Договір укладений на шкоду конкретним кредиторам ТОВ "Таміра" - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, правонаступником яких є Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, вимоги якого залишаються непогашеними.
		По-четверте, станом на дату укладення Оскаржуваного Договору кредитором ТОВ "Таміра" було ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України". Саме ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.06.2009 у справі № Б-24/92-09, обґрунтовуючи порушення своїх прав внаслідок відкриття провадження у першій справі про банкрутство ТОВ "Таміра" (копія касаційної скарги наявна в матеріалах справи). Більше того, Вищий господарський суд України, розглянувши по суті та задовольнивши касаційну скаргу банку, визнав факт наявності у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" статусу кредитора ТОВ "Таміра".
		Судом встановлено, що ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на момент порушення провадження у справі про банкрутство був кредитором ТОВ "Таміра", вимоги якого до ТОВ "Таміра" були забезпечені заставою майна боржника. Такі вимоги ґрунтувались на підставі іпотечного договору 6806Z67 від 27.03.2006 та іпотечного договору № 68108Z197 від 19.12.2008.
		Незважаючи на те, що ТОВ "Таміра" не було боржником ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за основним зобов`язанням, а також незважаючи на те, що заставне майно ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" було реалізовано у справі про банкрутство ТОВ "Таміра", а вимоги банку зрештою погашені, зазначене не спростовує доводів Позивача про те, що укладений у червні 2009 року Оскаржуваний Договір був укладений на шкоду в тому числі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".
		Суд враховує висновок Верховного Суду про те, що системний аналіз положень ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 19, ст. 23 Закону про банкрутство, а також ч. 2 ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок про те, що з моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно, а також після порушення провадження у справі про банкрутство пред`явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть відбуватися лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження. Отже, завданням процедури банкрутства є задоволення всіх вимог кредиторів боржника, зокрема, й скаржника, як заставодержателя майна боржника, і тільки в межах процедури банкрутства буде здійснюватися звернення стягнення на майно боржника тими способами, які допускає Закон про банкрутство.
		Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04.12.2018 у справі № 916/2611/14.
		Таким чином, неплатоспроможність боржника, який є лише заставодавцем у відносинах з кредитором, впливає на обсяг (звужує обсяг) прав такого забезпеченого кредитора. Тому суд доходить висновку, що укладення боржником фраудаторного правочину, який має наслідком неплатоспроможність боржника, порушує права заставного кредитора навіть у разі, якщо предметом такого фраудаторного правочину є майно, що не перебуває у заставі такого кредитора.
		По-п`яте, станом на дату укладення Оскаржуваного Договору кредитором ТОВ "Таміра" було ПАТ "ВТБ Банк".
		Зі змісту пояснень ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", яке є правонаступником ПАТ "ВТБ Банк", та доказів, доданих до цих пояснень, судом встановлено наступні обставини.
		ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" зазначає, що банкрутство ТОВ "Таміра" призвело до порушення інтересів ПАТ "ВТБ Банк", який на той час був кредитором ТОВ "Таміра" за кількома іпотечними договорами. Такий висновок ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" обґрунтовує наступними обставинами, які встановлені судом.
		ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області в межах справи про банкрутство ТОВ "Таміра" із заявою від 07.07.2011 щодо грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Таміра".
		Вимоги ПАТ "ВТБ Банк" підтверджувались трьома договорами іпотеки, кожен з яких був чинний на дату укладення Оскаржуваного Договору:
		-Іпотечний договір N 173-Z/2 від 17.04.2008, згідно якого ТОВ "Таміра" передано в іпотеку наступне нерухоме майно, яке належало ТОВ "Таміра" на праві власності: нежитлові приміщення підвалу N 32-37 літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257; нежитлові приміщення N 9,10, 50-77 в літ. "Г-1", загальною площею 1 827,2 кв. м, за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257;
		-Іпотечний договір N 162-Z/1 від 20.03.2008, згідно якого ТОВ "Таміра" передано в іпотеку наступне нерухоме майно, яке належало ТОВ "Таміра" на праві власності: нежитлова будівля літ. "Т-5", загальною площею 10 441,4 кв. м, за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13;
		-Іпотечний договір N 196-Z/1 від 09.09.2008, згідно якого ТОВ "Таміра" передано в іпотеку наступне нерухоме майно, яке належало ТОВ "Таміра" на праві власності: нежитлова будівля літ. "Х/1-4", загальною площею 24 980,7 кв. м, за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126.
		Незважаючи на те, що предметом іпотечних договорів ПАТ "ВТБ Банк" було майно, відмінне від того, яке було відчужено ТОВ "Таміра" за Оскаржуваним Договором, суд враховує, що наслідком укладення Оскаржуваного Договору стала неплатоспроможність ТОВ "Таміра" та банкрутство цього підприємства. Тоді як неплатоспроможність та банкрутство ТОВ "Таміра" призвели до порушення прав та інтересів ПАТ "ВТБ Банк", з огляду на наступне.
		Внаслідок банкрутства ТОВ "Таміра" ПАТ "ВТБ Банк" було обмежене у реалізації способів та процедури звернення стягнення на своє заставне майно, адже внаслідок настання процедури банкрутства ТОВ "Таміра", ПАТ "ВТБ Банк" було суттєво обмежено у своїх способах захисту, єдиним з яких залишився спосіб визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство та реалізація заставного майна на підставі Закону про банкрутство для позачергового погашення вимог ПАТ "ВТБ Банк". Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.12.2018 у справі № 916/2611/14 та від 22.06.2021 у справі № 904/4512/20.
		Однак, реалізація навіть цих способів захисту була суттєво обмежена та ускладнена для ПАТ "ВТБ Банк" у справі про банкрутство ТОВ "Таміра", що підтверджується встановленими судом та викладеними далі обставинами.
		Незважаючи на чинність договорів іпотеки, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 у цій справі № 29/5005/6325/2011 вимоги ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Таміра" на суму 231 011 643,70 грн. було відхилено.
		Натомість, вимоги ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Таміра" на підставі вказаних договорів іпотеки були зрештою визнані лише через 4 роки після порушення справи про банкрутство ТОВ "Таміра", а саме: ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2015.
		Саме в цей період, коли ПАТ "ВТБ Банк" не зміг набути формального статусу кредитора ТОВ "Таміра" у справі про банкрутство, заставне майно ПАТ "ВТБ Банк" було незаконно реалізовано ліквідатором ТОВ "Таміра" Дубницькою Н.Ю., а ПАТ "ВТБ Банк" не отримав грошових коштів від реалізації цього майна.
		Так, судом встановлено, що 28.12.2012 на Товарній біржі "Європейська" відбулися прилюдні торги у формі цільових аукціонів з реалізації майна ТОВ "Таміра", яке перебувало в іпотеці ПАТ "ВТБ Банк".
		14.03.2014 ПАТ "ВТБ Банк" звернувся зі скаргою на дії Дубницької Н.Ю., в якій просив визнати протиправними дії ліквідатора Дубницької Н.Ю. щодо проведення аукціонів з реалізації заставного майна ПАТ "ВТБ Банк".
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 у цій справі № 29/5005/6325/2011 в задоволенні скарги ПАТ "ВТБ Банк" відмовлено саме з тих підстав, що ПАТ "ВТБ Банк" не є кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Таміра".
		Таким чином, ПАТ "ВТБ Банк" був обмежений у захисті своїх порушених прав, пов`язаних з реалізацією ліквідатором ТОВ "Таміра" його заставного майна у справі про банкрутство, з тих підстав, що перед цим у цій же справі про банкрутство ТОВ "Таміра" його вимоги були відхилені.
		В подальшому постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у цій справі № 29/5005/6325/2011 зазначену ухвалу про відмову у задоволенні скарги ПАТ "ВТБ Банк" скасовано, прийнято нове рішення, яким скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено, визнано незаконними дії ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н.Ю. з реалізації заставного майна ПАТ "ВТБ Банк" на аукціонах 28.12.2012 та зобов`язано ліквідатора Дубницьку Н.Ю. повернути до ліквідаційної маси ТОВ "Таміра" заставне майно.
		У вказаній постанові колегія суддів дійшла висновку, що ліквідатор Дубницька Н.Ю. допустила протиправне зарахування зустрічних однорідних вимог з переможцем аукціону (який також був кредитором ТОВ "Таміра"), у зв`язку з чим грошові кошти від реалізації заставного майна ПАТ "ВТБ Банк" на рахунок ТОВ "Таміра" не надходили.
		Таким чином, ПАТ "ВТБ Банк" внаслідок протиправних дій ліквідатора ТОВ "Таміра" у справі про банкрутство цього підприємства не отримав грошових коштів від реалізації свого заставного майна, натомість був змушений шукати захисту своїх прав шляхом оскарження дій ліквідатора ТОВ "Таміра".
		Судом встановлено, що в подальшому ані Дубницька Н.Ю., ані наступний ліквідатор ТОВ "Таміра" Івіна В.В. не виконали вимог постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у цій справі № 29/5005/6325/2011 та не вжили заходів з повернення заставного майна ПАТ "ВТБ Банк" до ліквідаційної маси ТОВ "Таміра" (ці факти встановлено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 у справі № 29/5005/6325/2011).
		Таким чином, ПАТ "ВТБ Банк" був змушений самостійно звертатися із заявою про визнання недійсними торгів з реалізації його заставного майна,.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 у справі № 29/5005/6325/2011 задоволено заяву ПАТ "ВТБ Банк" та визнано недійсними результати прилюдних торгів, які відбулися 28.12.2012 з реалізації заставного майна ПАТ "ВТБ Банк".
		Таким чином, суд встановив, що реалізація заставного майна ПАТ "ВТБ Банк" у справі про банкрутство ТОВ "Таміра" була здійснена з грубими порушеннями, чим порушено права ПАТ "ВТБ Банк".
		Однак, до моменту визнання недійсними результатів торгів з реалізації заставного майна ПАТ "ВТБ Банк", переможець цих торгів (ТОВ "Харківспецнадра"), не провівши розрахунки з ТОВ "Таміра", протиправно визнав за собою право власності на заставне майно ПАТ "ВТБ Банк" у судовому порядку.
		Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 29.01.2013 у справі №922/295/13-г за позовом ТОВ "Харківспецнадра" до ТОВ "Таміра" було визнано за ТОВ "Харківспецнадра" право власності на заставне майно ПАТ "ВТБ Банк".
		При цьому, ліквідатор ТОВ "Таміра" Дубницька Н.Ю. навіть не оскаржила дане рішення в апеляційному порядку.
		У зв`язку з цим, ПАТ "ВТБ Банк" (якого не було залучено до участі у цій справі) був змушений самостійно звернутися з апеляційною скаргою на дане судове рішення.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 у справі № 922/295/13-г відхилено клопотання ПАТ "ВТБ Банк" про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги та протиправно повернуто апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк".
		Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2014 у справі № 922/295/13-г касаційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 у справі № 922/295/13-г про повернення апеляційної скарги скасовано, справу направлено для подальшого розгляду.
		Постановою Харківського апеляційного господарського від 18.12.2014 у справі № 922/295/13-г апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено, рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2013 у справі №922/295/13-г скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ "Харківспецнадра".
		Таким чином, ПАТ "ВТБ Банк" був змушений самостійно та за власний рахунок оскаржувати не лише торги у справі про банкрутство ТОВ "Таміра", а й оскаржувати судове рішення в іншій справі, за яким його заставне майно внаслідок бездіяльності ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н.Ю. перейшло у володіння ТОВ "Харківспецнадра" (переможця торгів).
		Враховуючи те, що ТОВ "Харківспецнадра" відчужило три об`єкта заставного майна ПАТ "ВТБ Банк" на користь інших осіб, самого по собі скасування рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2013 у справі №922/295/13-г було недостатньо для повернення заставного майна ПАТ "ВТБ Банк" до ліквідаційної маси ТОВ "Таміра".
		Тому новий (призначений за заявою ПАТ "ВТБ Банк") ліквідатор ТОВ "Таміра" Куліченко М.В. звернувся з позовами про витребування належного ТОВ "Таміра" заставного майна ПАТ "ВТБ Банк" з чужого незаконного володіння третіх осіб.
		Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 у справі № 922/4711/15 витребувано у ТОВ "БРІСТОЛЬ ЛТД" нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10441,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2017 у справі № 29/5005/6325/2011 витребувано у ТОВ "Верея Інвест" нежитлову будівлю літ. "Х/1-4", загальною площею 25 339,1 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.
		Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі № 29/5005/6325/2011 витребувано у СУАП "Європоль" нежитлові приміщення в літ. "АГ-1" (колишня літ. Г-1), що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257.
		Внаслідок витребування заставного майна ПАТ "ВТБ Банк" та його повернення до ліквідаційної маси ТОВ "Таміра", новим ліквідатором Куліченком М.В. було повторно проведено законні аукціони з реалізації двох об`єктів заставного майна.
		Зокрема, за результатами проведення другого повторного аукціону з реалізації майна ТОВ "Таміра", між ТОВ "Таміра" як продавцем та ПАТ "ВТБ Банк" як покупцем було укладено договір купівлі-продажу від 05.03.2018, за яким ПАТ "ВТБ Банк" набуло у власність нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10441,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова,13.
		Таким чином, судом встановлено, що внаслідок настання неплатоспроможності ТОВ "Таміра" та порушення справи про банкрутство цього товариства, ПАТ "ВТБ Банк" знадобилося майже 7 років, щоб захистити та відновити свої права заставного кредитора ТОВ "Таміра". Такий тривалий та складний процес захисту прав заставного кредитора ТОВ "Таміра" був зумовлений перш за все перешкодами, безпосередньо пов`язаними з наявністю справи про банкрутство ТОВ "Таміра" та неплатоспроможністю останнього, і неможливістю для ПАТ "ВТБ Банк" використовувати інші способи звернення стягнення. Такі перешкоди, як встановлено судом, зводились до наступних обставин: 
		Відхиленням грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Таміра" та їх визнанням лише через 4 роки після відкриття провадження у справі про банкрутство;
		Неправомірною реалізацією ліквідатором ТОВ "Таміра" заставного майна ПАТ "ВТБ Банк" без проведення будь-яких розрахунків з ПАТ "ВТБ Банк";
		Тривалою неможливістю ПАТ "ВТБ Банк" оскаржити неправомірні дії ліквідатора ТОВ "Таміра" щодо реалізації заставного майна ПАТ "ВТБ Банк" з огляду на невизнання ПАТ "ВТБ Банк" кредитором ТОВ "Таміра";
		Необхідністю звернення з заявою про визнання недійсними результатів проведених ліквідатором ТОВ "Таміра" Дубницькою Н.Ю. торгів з реалізації заставного майна ПАТ "ВТБ Банк";
		Оскарженням ПАТ "ВТБ Банк" судового рішення, на підставі якого за переможцем незаконних торгів визнано право власності на заставне майно ПАТ "ВТБ Банк", та утрудненням у поновленні строків на апеляційне оскарження цього судового рішення, з огляду на незалучення ліквідатором ТОВ "Таміра" банку до участі у цій справі та з огляду на протиправну бездіяльність ліквідатора ТОВ "Таміра" у вигляді неподання власної апеляційної скарги на таке судове рішення;
		Необхідністю витребування заставного майна ПАТ "ВТБ Банк" з чужого незаконного володіння та повторного продажу цього майна у справі про банкрутство ТОВ "Таміра".
		Тому суд погоджується з доводами ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", що Оскаржуваний Договір, внаслідок якого ТОВ "Таміра" стало неплатоспроможним, порушило права заставного кредитора ТОВ "Таміра"  ПАТ "ВТБ Банк".
		Отже, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах Оскаржуваний Договір був укладений також на шкоду іншим конкретним кредиторам ТОВ "Таміра"  ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ПАТ "ВТБ Банк", які були забезпеченими кредиторами ТОВ "Таміра" станом на дату укладення Оскаржуваного Договору.
		Таким чином, Відповідачем не спростовано доводів Позивача про те, що у ТОВ "Таміра" станом на дату укладення Оскаржуваного Договору існували грошові зобов`язання у розмірі щонайменше 230 000 000,00 грн., у тому числі перед конкретними кредиторами, частина з яких (грошових зобов`язань) визнана у цій справі про банкрутство ТОВ "Таміра" та залишається непогашеною.
		2.9. Також Відповідач стверджує, що Позивачем не доведено причино-наслідкового зв`язку між відчуженням ТОВ "Таміра" Спірного Майна та неплатоспроможністю ТОВ "Таміра". Зокрема, Відповідач стверджує, що між укладенням Оскаржуваного Договору та порушенням існуючої справи про банкрутство пройшло майже 2 роки, а провадження у першій (попередній) справі про банкрутство ТОВ "Таміра" було припинено як безпідставно порушене, що нібито спростовує причино-наслідковий зв`язок між укладенням Оскаржуваного Договору та неплатоспроможністю ТОВ "Таміра".
		Однак, з такими запереченнями суд погодитись не може.
		2.9.1. З фінансової звітності ТОВ "Таміра" вбачається, що чисті активи підприємства були від`ємними станом на 31.12.2008, 31.12.2009, 31.12.2010, що підтверджується Звітом Аудитора (стр. 5) та відомостями з рядка 380 балансів ТОВ "Таміра" станом на вказані звітні дати, які наявні у матеріалах справи. При цьому, суд наголошує, що станом на 01.01.2009 чисті активи становили "-" 785 000,00 грн., а на 31.12.2009 року чисті активи становили вже "-" 24 379 000,00 грн., тобто зменшились у 30 разів.
		Отже, станом на дату укладення Оскаржуваного Договору у ТОВ "Таміра" уже було недостатньо майна для виконання грошових зобов`язань перед кредиторами, тобто ТОВ Таміра вже перебувало у стані фінансової неспроможності.
		Тому укладення Оскаржуваного Договору лише погіршило уже наявний стан неплатоспроможності ТОВ "Таміра".
		2.9.2. Незважаючи на те, що провадження у першій справі про банкрутство ТОВ "Таміра" № Б-24/92-09 було припинено як безпідставно порушене, 31.01.2011 (через 19 місяців після укладення Оскаржуваного Договору) загальними зборами ТОВ "Таміра" було прийнято рішення про повторне звернення до суду із заявою про власне банкрутство. За результатами виконання заходів, передбачених вказаним рішенням загальних зборів учасників ТОВ Таміра, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2011 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Таміра, а 02.06.2011  визнано ТОВ Таміра банкрутом.
		У постанові Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 у цій новій справі про банкрутство ТОВ "Таміра" зазначено, що на момент порушення справи про банкрутство "показники активів та зобов`язань ТОВ "Таміра" становлять: 54 500 121,36 грн. - вартість майна (рухомого та нерухомого) ТОВ "Таміра"; 112 598 479,27 грн. - дебіторська заборгованість, в т. ч. 20 706 764,53 грн. - дебіторська заборгованість, за якою нараховано резерв сумнівних боргів; 10 853,94 грн. - залишок грошових коштів та еквівалентів; 554 302 154,76 грн. - поточні зобов`язання. Враховуючи ринкову оцінку вартості майна ТОВ "Таміра", загальний актив ТОВ "Таміра" дорівнює сумі 264 585 568,21 грн., загальний пасив ТОВ "Таміра" дорівнює сумі 554 302 154,76 грн. Таким чином, згідно поданих документів господарським судом встановлено, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів".
		Тобто, менш ніж у дворічний строк після укладення Оскаржуваного Договору судом було остаточно визнано неплатоспроможність ТОВ Таміра у зв`язку з недостатністю активів для погашення вимог кредиторів. При цьому, у кожному зі звітних періодів упродовж такого дворічного строку активів ТОВ Таміра вже було менше, аніж пасивів; ТОВ Таміра працювало лише у збиток. Тому фраудаторність Оспорюваних Договорів додатково підтверджується не лише зверненням ТОВ Таміра із першою заявою до суду щодо власної неплатоспроможності після укладення цих Договорів у 2009 році, але також і визнанням цієї неплатоспроможності судом у 2011 році після звернення ТОВ "Таміра" з другою заявою про власне банкрутство.
		Станом на дату розгляду цієї справи розмір непогашених вимог кредиторів ТОВ "Таміра" в цілому становить 361 557 791, 86 грн., що підтверджується реєстром вимог кредиторів ТОВ "Таміра" станом на 30.11.2021, що наявний в матеріалах цієї справи.
		Тому припинення провадження в одній з попередніх справ про банкрутство ТОВ "Таміра" у 2009 році, за умови подальшого визнання ТОВ "Таміра" банкрутом у судовому порядку та підтвердження його неплатоспроможності у 2011 році, не спростовує наявності причинно-наслідкового зв`язку між укладенням Оскаржуваного Договору та банкрутством ТОВ "Таміра".
		2.9.3. Враховуючи те, що станом на дату укладення Оскаржуваного Договору основним видом діяльності ТОВ "Таміра" було здавання в оренду власного нерухомого майна, має значення те, що востаннє ТОВ "Таміра" одержало чистий прибуток від своєї діяльності у першому кварталі 2009 року, тобто до укладення Оскаржуваного Договору.
		Однак, в подальшому після укладення Оскаржуваного Договору у жодному звітному періоді ТОВ "Таміра" не отримало чистого прибутку, натомість діяльність товариства за результатами 2009 та 2010 років  це збиток, що підтверджується Звітом Аудитора та звітами про фінансові результати ТОВ "Таміра" за відповідні звітні періоди, які наявні в матеріалах справи.
		2.9.4. Заперечуючи причино-наслідковий зв`язок між відчуженням Спірного Майна та неплатоспроможністю ТОВ "Таміра", Відповідач та треті особи 2, 3 також зазначають, що у період з 01.01.2009 по 31.12.2009 вартість основних засобів згідно з балансом ТОВ "Таміра" зменшилась з 66 624 000,00 грн. до 62 478 000,00 грн., тобто зменшилась лише на 9%. Наполягають, що за таких умов відчуження Спірного Майна призвело лише до незначної зміни структури основних засобів.
		Однак, не вдаючись до аналізу того, якою була балансова вартість Спірного Майна на момент його відчуження ТОВ "Таміра" та яку частку в основних засобах ТОВ "Таміра" становило Спірне Майно, суд зазначає, що ця обставина не має суттєвого значення для розгляду спору та не впливає на можливість задоволення позову.
		Обставина дійсної балансової вартості Спірного Майна могла б мати значення, якби на момент його відчуження чисті активи ТОВ "Таміра" становили позитивне значення, адже в такому разі мало б значення, чи відчуження такого майна призвело до від`ємного значення чистих активів, тобто до недостатності решти майна ТОВ "Таміра" для задоволення вимог кредиторів.
		Однак, враховуючи те, що на момент укладення Оскаржуваного Договору у ТОВ "Таміра" уже не було достатньо активів (навіть з урахуванням Спірного Майна) для погашення вимог кредиторів, то угоди щодо відчуження Спірного Майна в будь-якому разі є такими, що вчинені з метою сумнівного зменшення активів на шкоду кредиторам навіть за умови, що частка Спірного Майна в основних засобах ТОВ "Таміра" становила "лише" 9%, як стверджує Відповідач.
		2.9.5. Отже, на думку суду, відчуження Спірного Майна (1) на користь товариства, яке перебувало під контролем учасників ТОВ "Таміра", (2) з одночасним поверненням усіх отриманих грошових коштів на рахунок покупця Спірного Майна, (3) у момент фінансової неспроможності ТОВ "Таміра", коли показники чистих активів уже мали від`ємне значення, та (4) різке зменшення значень чистих активів, погіршення інших ключових показників фінансової звітності після укладення Оскаржуваного Договору, у сукупності доводить причинно-наслідковий зв`язок між укладенням цих Договорів та неплатоспроможністю ТОВ "Таміра".
		Таким чином, суд доходить висновку, що в момент укладення Оскаржуваного Договору у ТОВ Таміра існували невиконані грошові зобов`язання перед кредиторами, розмір яких вже перевищував розмір активів ТОВ "Таміра" (чисті активи становили від`ємне значення), а також існували інші ознаки стійкої фінансової неспроможності, які значно погіршилися, починаючи з 2009 року.
		2.10. Надаючи оцінку тому, чи був Оскаржуваний Договір спрямований на ухилення сплати заборгованості перед кредиторами, суд звертається до висновків Верховного Суду про те, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16.
		Тому обставина укладення Оскаржуваного Договору у 2009 році у період фінансової неплатоспроможності ТОВ "Таміра", на підставі якого було відчужено належне ТОВ Таміра Спірне Майно на користь ТОВ фірма "Ідалія" - юридичної особи, що перебувала під контролем учасників ТОВ Таміра, а також обставина повернення отриманих ТОВ Таміра грошових коштів за Спірне Майно на рахунок покупця Спірного Майна у сукупності дозволяють суду зробити висновок, що мета укладення цього Договору була неправомірною та недобросовісною, вчинена з метою сумнівного зменшення розміру активів ТОВ "Таміра" шляхом зловживання правом власності на шкоду кредиторам, адже внаслідок відчуження Спірного Майна погіршився вже існуючий стан неплатоспроможності ТОВ "Таміра", що в подальшому призвело до банкрутства ТОВ "Таміра".
		Такі дії ТОВ "Таміра", а також звернення ТОВ Таміра до суду із заявою про власне банкрутство одразу після укладення Оскаржуваного Договору, вказують на невідповідність такої поведінки ТОВ Таміра критеріям розумності та економічної обґрунтованості, натомість вказують на використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню, а саме: використання правомочності розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредиторів.
		2.11. Щодо нормативної підстави недійсності Оскаржуваного Договору, тобто нормативно-правової кваліфікації спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
		2.11.1. Суд погоджується з доводами Відповідача та третіх осіб-2,3 про те, що Оскаржуваний Договір не є фіктивними, а тому не може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 234 ЦК України. Тому суд не може погодитись з посиланням Позивача на ст. 234 ЦК України як на підставу для визнання цього Договору недійсним.
		Водночас, суд звертає увагу, що у господарському процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: (1) суд знає право; (2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; (3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в господарському процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права.
		Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 927/531/18).
		Тому суд самостійно може вирішити, чи застосовувати до спірних правовідносин норму ст. 234 ЦК України, чи визнати Оспорювані Договори недійсними як фраудаторні з інших нормативних підстав.
		Суд зазначає, що укладення боржником правочинів поза межами "підозрілого періоду", визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником. 
		Саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.
		Керуючись принципом "jura novit curia" ("суд знає закони"), з метою правильної нормативно-правової кваліфікації спірних правовідносин суд звертається до висновків Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
		У цій постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) Верховним Судом зазначено наступне:
		"103. боржники не лише за допомогою фіктивних правочинів унеможливлюють звернення стягнення на своє майно. Недоброчесні боржники використовують різноманітні механізми, і протистояти відповідним зловживанням лише за допомогою конструкції фіктивного правочину навряд чи можливо. Отже, виникає сумнів у кваліфікації фіктивного правочину або правочину, що порушує публічний порядок, як видів фраудаторного.
		104. Тому судова палата вважає за необхідне розмежовувати кваліфікацію фіктивних та фраудаторних правочинів.
		105. Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма статті 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. В свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3 ст. 234 ЦК України).
		106. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони не бажають настання правових наслідків, обумовлених договором; усі сторони договору поінформовані про його фіктивність; письмовим текстом договору створюється лише видимість правовідносин між сторонами; мета вчинення фіктивного правочину не має значення. […]
		108. Практичне правозастосування виходить з того, що "фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним" (постанова ВС від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18).
		109. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/11715/17, від 08.08.2018 у справі № 920/1144/17, від 21.08.2018 у справі № 910/11565/17, від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16.
		110. Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом).
		111. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. 
		124. Підсумовуючи наведене, слід дійти висновків про те, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України.
		125. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника".
		Тому суд у цій справі доходить висновку, що Оскаржуваний ліквідатором ТОВ "Таміра" Договір суперечить пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, а також частині третій, шостій статті 13 ЦК України як такий, що вчинений ТОВ "Таміра" внаслідок зловживання правом власності на шкоду кредиторам.
		2.11.2. З цих підстав також спростовуються доводи Відповідача про те, що Оскаржуваний Договір не суперечить жодній нормі права, адже ТОВ "Таміра" як власник мала право відчужити Спірне Майно навіть на користь пов`язаної особи.
		Суд зазначає, що правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18).
		2.11.3. При цьому, суд також відхиляє доводи Відповідача про те, що Оскаржуваний Договір не може бути визнаний фраудаторним з тих підстав, що за результатами його укладення було передано майно.
		Суд звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.07.2021 у справі № 927/531/18 (п. 119), згідно з яким "Доводи щодо відсутності підстав для визнання правочину недійсним з посиланням на дійсність умов договору та виконання сторонами умов цього договору щодо передачі та оплати майна не спростовують встановлених судами обставин справи щодо вчинення оспорюваного правочину без очевидної економічної мети задля зменшення обсягу майнових активів боржника та його неплатоспроможності. Такі дії боржника не можуть розцінюватися як добросовісні щодо кредиторів, тому не можуть бути підставою для висновку, навіть за умови вчинення певних дій на виконання цього правочину, що оспорюваний договір не містить ознак фраудаторного правочину.
		Отже, факти передання майна чи вчинення інших дій на виконання Оскаржуваного Договору не можуть бути перешкодою для кваліфікації цього Договору як фраудаторного, вчинених задля зменшення обсягу майнових активів боржника.
		2.12. Водночас, вирішуючи питання про можливість задоволення вимоги Позивача про визнання Оскаржуваного Договору недійсним через призму ефективного способу захисту порушених прав Позивача, суд зазначає наступне.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).
		Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)). Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).
		Кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.
		Подання заяв про визнання недійсними правочинів боржника в разі встановлення арбітражним керуючим наявності фраудаторних правочинів боржника, вчинених у підозрілий період, - це обов`язок арбітражного керуючого, який спрямований на виявлення та повернення майна боржника у справі про банкрутство, та свідченням безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.
		Обов`язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника (частина перша статті 65 КУзПБ), кореспондується з правовою презумпцією сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника у справі про банкрутство. Зазначені висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
		Однак, суд погоджується з доводами Відповідача про те, що у спірних правовідносинах визнання недійсними Оскаржуваного Договору за позовом ліквідатора ТОВ "Таміра" не є належним способом захисту, адже не відновить порушеного права ТОВ "Таміра" та його кредиторів.
		Суд враховує, що Оскаржуваний Договір був укладений між ТОВ "Таміра" як продавцем та ТОВ фірма "Ідалія" як покупцем.
		Водночас, на дату звернення з позовною заявою право власності на Спірне Майно зареєстровано за іншою особою  СУАП "Європоль", яке було зареєстровано 03.04.2019.
		Тому визнання Оскаржуваного Договору недійсним не призведе до повернення Спірного Майна у володіння ТОВ "Таміра".
		У зв`язку з цим, суд звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.12.2021 у справі № 522/3885/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, у яких зроблено висновки про те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається.
		Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19 зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу.
		У цій справі № 910/18647/19 Велика Палата Верховного Суду скасувала постанову апеляційного господарського суду в частині визнання недійсним правочину, за яким спірне майно вибуло з володіння власника, при цьому залишивши без змін постанову апеляційного господарського суду в частині витребування майна.
		Реституція обмежена можливістю застосування за суб`єктним складом - повернення майна за реституційним позовом допустиме лише від сторони недійсного правочину іншій стороні такого недійсного правочину. Якщо ж остання вже здійснила подальше відчуження спірної речі, то єдиним ефективним способом захисту прав її власника залишається віндикація - витребування речі в натурі з чужого незаконного володіння (п. 84.4 постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).
		Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд зазначає, що хоча Оскаржуваний Договір є фраудаторним та суперечить ст.ст. 3, 13 ЦК України, підстави для задоволення вимог Позивача про визнання його недійсним відсутні з огляду на те, що право власності на Спірне Майно зареєстровано за ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", тому ефективним способом захисту права власності ТОВ Таміра, яке було порушено укладенням фраудаторних договорів, є пред`явлення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння до СУАП "Європоль". Тому у задоволенні вимог Позивача про визнання Оскаржуваного Договору недійсним слід відмовити.
		3. Оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення вимог про витребування Спірного Майна.
		3.1. Враховуючи те, що Позивачем заявлено вимоги про витребування Спірного Майна з чужого незаконного володіння СУАП "Європоль", суд вважає за необхідне розглянути питання щодо можливості задоволення цієї позовної вимоги.
		3.2. Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Згідно із ч. 1. ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. 
		Отже, власник має право звертатись із віндикаційним позовом до особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа майном власника.
		Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. 
		Витребування майна шляхом віндикації застосовується, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
		Наведене вище відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права, сформульованих у постановах від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц.
		Рішення суду про витребування майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанова Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
		Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
		3.3. За приписами ст. 387, 388 ЦК України особою, яка може звернутися з віндикаційним позовом, є саме власник майна.
		Право на витребування майна з чужого незаконного володіння має виключно особа (власник, який не володіє), яка має відповідні правовстановлюючі документи, що беззаперечно підтверджують належність їй конкретно визначеного майна, яке було незаконно привласнено іншою особою (не власник, який володіє). Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 27.03.2018 у справі № 916/723/15-г, від 27.03.2018 у справі № 916/1979/15).
		Судом встановлено, що Спірне Майно (Приміщення літ. Г-1) було придбано ТОВ Таміра у власність на підставі Договору купівлі-продажу № 1 від 13.01.2004, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. (реєстраційний номер майна: 4248508).
		Копія відповідного договору купівлі-продажу, який є правовстановлюючим документом для ТОВ "Таміра", наявна в матеріалах цієї справи.
		Однак, ТОВ Таміра втратило володіння спірною нерухомою річчю, адже у якості власника такої речі в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначена інша особа  СУАП "Європоль". 
		Розвиток правового регулювання обороту нерухомості свідчить про поступове запровадження в Україні спеціальних правил щодо визначення факту володіння нерухомою річчю. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Саме така позиція викладена у п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц та у п. 86 постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).
		Так, за змістом ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
		Однак, суд погоджується з доводами Позивача про те, що ТОВ Таміра не втратило права власності на Спірне Майно, адже відчуження ТОВ Таміра Спірного Майна відбулося протиправно, на підставі фраудаторного правочину, з порушенням ст.ст. 3, 13 ЦК України.
		Також суд зазначає, що наявність рішення Господарського суду Харківської області від 13.10.2010 у справі № 27/240-10, яким зобов`язано поновити реєстрацію права власності на Спірне Майно за ТОВ фірма "Ідалія", жодним чином не спростовує той факт, що право власності на Спірне Майно належить ТОВ "Таміра". Адже у рішенні Господарського суду Харківської області від 13.10.2010 у справі № 27/240-10 питання законності придбання ТОВ фірма "Ідалія" у ТОВ "Таміра" Спірного Майна не досліджувалось, ТОВ "Таміра" до участі у справі не залучалось. У вказаній справі № 27/240-10 вирішувалось питання про повернення Спірного Майна у володіння ТОВ фірма "Ідалія" з тих підстав, що треті особи заволоділи Спірним Майном уже після того, як ТОВ фірма "Ідалія" придбало Спірне Майно у ТОВ "Таміра". Відповідно, предметом спору у вказаній справі № 27/240-10 було питання законності вибуття майна з володіння ТОВ фірма "Ідалія" на користь третіх осіб, а не питання законності придбання Спірного Майна у ТОВ "Таміра".
		Титул власника у ТОВ Таміра наділяє останнього правом звертатися до суду із віндикаційною вимогою для відновлення порушеного права власності.
		Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 387, 388 ЦК України, які викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 907/631/17, від 08.04.2021 у справі № 10/2180, від 28.07.2020 у справі № 916/1572/17 про те, що позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник; предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
		3.4. Вирішуючи питання про те, на підставі якої норми права Спірне Майно може бути витребувано з володіння ТОВ "Європоль", суд зауважує, що закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки  добросовісне володіння та недобросовісне володіння. Умови задоволення віндикаційного позову залежать від характеру незаконного володіння, в якому перебуває річ.
		3.5. Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. За змістом частини першої статті 388 ЦК України добросовісним має вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має право його відчужувати.
		З огляду на приписи ч. 5 ст. 12 ЦК України, добросовісність набувача майна презюмується (постанова Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 911/3312/17). 
		Якщо добросовісний набувач придбав річ за плату, власник має право витребувати таку річ тільки у випадках, коли вона вибула з володіння поза його (або особи, якій річ була передана власником) волею, зокрема загублена власником або іншою особою, якій річ була передана власником, або була викрадена у власника чи такої особи.
		Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Зазначена норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
		Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.
		У своїй позовній заяві ТОВ "Таміра" зазначає: "Оскільки наразі у ТОВ Таміра відсутні докази, які б доводили недобросовісність ТОВ Європоль, то презюмується його добросовісність".
		Щодо можливості витребування Спірного Майна з володіння СУАП "Європоль" на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК виходячи з презумпції його добросовісності, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (презумпція добросовісності поведінки особи).
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Суд погоджується з доводами Позивача про те, що дії ТОВ Таміра в особі її органів управління при укладенні Оспорюваного Договору з ТОВ фірма Ідалія свідчать про спрямованість волі не на досягнення розумної ділової мети, а на виведення активів з метою порушення прав кредиторів.
		На думку суду, вибуття майна з володіння власника на підставі фраудаторного правочину свідчить про відсутність волі власника на законне відчуження цього майна, оскільки за таким правочином воля власника спрямована не на правомірну реалізацію свого права власності, а на зловживання ним для досягнення неправомірної цілі  завдання шкоди кредиторам.
		Воля власника на відчуження майна може бути виражена виключно в рамках здійснення права власності. Тоді як у спірних правовідносинах, на думку суду, мало місце не здійснення права власності, а вживання ТОВ Таміра свого права власності з іншою метою, яка не захищається позитивним правом.
		Тому укладення Оскаржуваного Договору внаслідок недобросовісних, та таких, що суперечать інтересам товариства, дій керівника та учасників ТОВ "Таміра", укладення цього Договору фактично в особистих інтересах учасників ТОВ "Таміра" свідчить про відсутність волі ТОВ "Таміра" як юридичної особи на відчуження Спірного Майна.
		Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2020 у справі № 922/719/16 та у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), в яких Верховний Суд витребував з чужого незаконного володіння майно, яке вибуло з володіння позивача-власника на підставі фраудаторного правочину.
		Отже, на думку суду, презумпція добросовісності СУАП "Європоль" (ч. 5 ст. 12 ЦК) не є перешкодою для витребування у нього Спірного Майна, оскільки Спірне Майно вибуло з володіння ТОВ "Таміра" не з його волі (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК).
		3.6. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним потрібне встановлення наміру чи грубої необережності, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача (постанова Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 911/3312/17).
		Згідно із роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними в постанові № 5 від 07.02.2014, відплатність придбання майна, так само як і запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача, не є безспірним доказом добросовісності набувача.
		Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку (постанова Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 5023/4477/12).
		Недобросовісний набувач (володілець) зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна (ст. 400 ЦК України).
		Тобто ст. 400 ЦК України дає підставу для висновку про те, що закон допускає необмежену віндикацію майна у недобросовісного набувача.
		У своїй позовній заяві ТОВ "Таміра" зазначено: "В подальшому, зокрема за результатами витребування та аналізу додаткових доказів у ході розгляду цієї справи та отримання відповідей від ТОВ "Європоль" на письмові запитання, поставлені ТОВ "Таміра", Позивач на підставі ч. 4 ст. 80 ГПК України залишає за собою право навести підстави недобросовісності ТОВ "Європоль".
		В ході розгляду справи Позивачем були надані додаткові письмові пояснення від 11.01.2022 щодо недобросовісності СУАП "Європоль", в яких ТОВ "Таміра" обґрунтовує, що СУАП "Європоль" є недобросовісним набувачем Спірного Майна, а тому Спірне Майно має бути витребувано на підставі ст. 387 ЦК.
		На думку суду, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що поведінка СУАП "Європоль" на момент придбання Спірного Майна, а також після його придбання, була недобросовісною. Такий висновок суду ґрунтується на наступних встановлених судом обставинах.
		3.6.1. Судом встановлено, що СУАП "Європоль" набуло у володіння Спірне Майно за двома тристоронніми договорами купівлі-продажу, укладеними 03.04.2019 між ТОВ "Європоль" як покупцем та продавцями ТОВ "Діадема Батерфляй" (продавець Ѕ частки у праві власності на Спірне Майно) та ТОВ "Ятрань Плюс" (продавець Ѕ частки у праві власності на Спірне Майно).
		СУАП "Європоль" повинно було і могло усвідомлювати, що ТОВ "Діадема Батерфляй", у якої СУАП "Європоль" придбав Ѕ частку у Спірному Майні, не має право на його відчуження, що вбачається з наступного.
		ТОВ "Діадема Батерфляй" набуло Ѕ частку у Спірному Майні 24.03.2016 на підставі Договору купівлі-продажу Приміщення літ. Г-1, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за № 571 (далі по тексту  "Договір № 571"), який було укладено між ТОВ "Діадема Батерфляй" як покупцем та ТОВ фірма "Ідалія" як продавцем.
		Відтак, СУАП "Європоль" мало під час придбання частини Спірного Майна у ТОВ "Діадема Батерфляй" ознайомлюватись та аналізувати, зокрема, Договір № 571 як документ, який посвідчує право власності особи, в якої ТОВ "Європоль" придбавав частину Спірного Майна.
		Відповідаючи на питання № 1, що було поставлено Позивачем Відповідачу у порядку ст. 90 ГПК, СУАП "Європоль" підтвердив, що перед придбанням Спірного Майна перевірив правовстановлюючий документ ТОВ "Діадема Батерфляй" на Спірне Майно, тобто Договір № 571.
		Суд доходить висновку, що завдяки ознайомленню зі змістом Договору № 571, СУАП "Європоль" повинно було і могло знати про те, що ТОВ "Діадема Батерфляй" незаконно набуло у володіння Ѕ частку у Спірному Майні, тому не має права на його відчуження.
		Так, судом встановлено, що від імені ТОВ фірма "Ідалія" як продавця вказаний Договір № 571 був підписаний ОСОБА_1 в якості виконуючого обов`язки директора, заступника директора ТОВ фірма "Ідалія". Також СУАП "Європоль" з відкритих джерел міг бути обізнаним, що ОСОБА_1 станом на 24.03.2016 був учасником ТОВ фірма "Ідалія" як продавця Спірного Майна, який володів часткою у розмірі 33% статутного капіталу ТОВ фірма "Ідалія".
		Водночас, станом на 24.03.2016 ОСОБА_1 також був єдиним учасником ТОВ "Діадема Батерфляй" як покупця вказаного нерухомого майна, інформація про що також була публічною та загальнодоступною в ЄДРПОУ, а тому також могла бути відома СУАП "Європоль".
		Таким чином, на момент придбання СУАП "Європоль" Спірного Майна з відкритих джерел можливо було встановити, що ОСОБА_1 не мав права діяти від імені ТОВ фірма "Ідалія" при відчуженні Ѕ частки у Спірному Майні на користь іншого товариства, єдиним учасником якого був той самий ОСОБА_1 (ТОВ "Діадема Батерфляй"), оскільки це суперечить ч. 3 ст. 238 ЦК України, що вказує на невідповідність цього договору вимогам ЦК України. 
		Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
		Згідно ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
		Таким чином, зі змісту Договору № 571 щодо представника, який діяв від імені ТОВ фірма "Ідалія" як продавця, та відритої інформації в ЄДРПОУ щодо кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Діадема Батерфляй" як покупця, ТОВ "Європоль" міг та повинен був знати про неправомірність набуття ТОВ "Діадема Батерфляй" Ѕ частки у Спірному Майні за Договором № 571, внаслідок чого міг та повинен був знати, що ТОВ "Діадема Батерфляй" не має права відчужувати Спірне Майно на користь ТОВ "Європоль". Однак, незважаючи на зазначені обставини, ТОВ "Європоль" придбав Ѕ частку у Спірному Майні у ТОВ "Діадема Батерфляй".
		Крім цього, суд враховує, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.03.2019 (за 9 днів до придбання СУАП "Європоль" Спірного Майна) було відкрито провадження у справі за позовом ТОВ фірма "Ідалія" до ТОВ "Діадема Батерфляй" про визнання недійсним Договору № 571 саме з тих підстав, що він суперечить вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України. Цією ж ухвалою про відкриття провадження до участі у справі № 922/743/19 у якості третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, було залучено СУАП "Європоль".
		Таким чином, з огляду на наявність відкритого судового провадження у справі № 922/743/19 на момент придбання СУАП "Європоль" Ѕ частки у Спірному Майні, СУАП "Європоль" тим більше мав би засумніватися у праві ТОВ "Діадема Батерфляй" відчужувати СУАП "Європоль" Ѕ частку у Спірному Майні та міг бути обізнаним про невідповідність правовстановлюючого документа ТОВ "Діадема Батерфляй" вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України.
		Той факт, що провадження у справі № 922/743/19 було закрито у зв`язку з відмовою позивача (ТОВ фірма "Ідалія") від позову, жодним чином не усуває факт обізнаності СУАП "Європоль" з об`єктивно існуючою невідповідністю Договору № 571 вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України.
		3.6.2. Вирішуючи питання про добросовісність поведінки СУАП "Європоль", суд також бере до уваги той факт, що починаючи з 16.08.2018 в межах цієї справи про банкрутство ТОВ "Таміра" розглядався інший спір за позовом ТОВ "Таміра" до СУАП "Європоль", предметом якого було витребування з володіння СУАП "Європоль" об`єктів нерухомого майна, які незаконно вибули з володіння ТОВ "Таміра" та через ланцюжок правочинів з відчуження перейшли в незаконне володіння СУАП "Європоль", а саме: нежитлового приміщення підвалу №0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м. в літ "АГ-1" та нежитлового приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-5 площею 1737,2 кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходяться за адресою: м. Харків, пр-т. Московський, 257 (далі по тексту  "Приміщення літ. АГ-1").
		Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у цій справі № 29/5005/6325/2011 було задоволено позов ТОВ "Таміра" та витребувано Приміщення літ.АГ-1 з чужого незаконного володіння СУАП "Європоль" як недобросовісного набувача.
		Зі змісту постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у цій справі № 29/5005/6325/2011, яка долучена Позивачем до позову, судом встановлено, що Приміщення літ. АГ-1 до 22.08.2014 було складовою частиною Спірного у цій справі Майна (Приміщення літ. Г-1) та утворилось внаслідок формального виділу. Про зазначені обставини було достовірно відомо ТОВ "Європоль" як стороні (відповідачу) у справі за позовом ТОВ "Таміра", провадження у якій було відкрито у серпні 2018 року (до моменту придбання СУАП "Європоль" Спірного Майна у цій справі).
		Однак, не зважаючи на вказані обставини, під час спору за позовом ТОВ "Таміра" щодо витребування належних ТОВ "Таміра" Приміщень літ. АГ-1 (які до формального їх виділу були складовими частинами спірного Приміщення літ. Г-1), СУАП Європоль 03.04.2019 все ж придбав у ТОВ Діадема Батерфляй та ТОВ Ятрань Плюс також і Спірне у цій справі Майно  Об`єкт № 2 та Об`єкт № 3-1, які були складовими тих же самих Приміщень літ. Г-1, що також належали ТОВ "Таміра".
		Вказані обставини, на думку суду, дозволяють зробити висновок, що на момент придбання Спірного Майна 03.04.2019 СУАП "Європоль" міг та повинен був знати історію банкрутства ТОВ Таміра, міг знати про те, що він придбаває майно, яке вибуло з володіння банкрута, а отже міг перевірити, наскільки законно вибули з володіння ТОВ Таміра ті активи, які придбавав ТОВ Європоль за адресою м. Харків, пр. Московський, 257, зокрема Спірне Майно.
		Суд погоджується з доводами Позивача про те, що встановлені обставини свідчать про відсутність в діях СУАП "Європоль" під час придбання Спірного Майна належної розумності та обачності, оскільки СУАП "Європоль", враховуючи розгляд справи за позовом ТОВ "Таміра" до СУАП "Європоль" щодо витребування інших складових частин Приміщень літ. Г-1, провадження у якій було відкрито у серпні 2018 року, могло усвідомлювати ризики витребування в нього також і спірних у цій справі об`єктів як складових частин тих самих Приміщення літ. Г-1. Однак незважаючи на це, СУАП "Європоль" на свій ризик все ж придбало Спірне Майно. Відтак, встановлені судом обставини підтверджують недобросовісність поведінки СУАП "Європоль" як набувача Спірного Майна, а отже дозволяють суду зробити висновок, що саме СУАП "Європоль" має нести негативні наслідки витребування у нього Спірного Майна.
		3.6.3. Вирішуючи питання про добросовісність поведінки СУАП "Європоль", суд також бере до уваги поведінку СУАП "Європоль" вже після придбання ним Спірного Майна.
		Суд враховує висновок Верховного суду України, що викладений у постанові від 18.01.2017 у справі №6-2776цс16, який в контексті дослідження добросовісності набувача вказав, що судом має досліджуватись поведінка набувача після придбання об`єкта, який може бути витребувано.
		3.6.3.1. Судом встановлено, що СУАП "Європоль" було подано заяву про забезпечення позову у справі № 922/744/19.
		В зазначеній заяві СУАП "Європоль" просить суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді, зокрема, арешту зареєстрованого за СУАП "Європоль" Спірного Майна у цій справі №904/8849/21 та заборони реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо Спірного Майна у цій справі.
		Зі змісту заяви СУАП "Європоль" про забезпечення позову № 922/744/19, копія якої наявна в матеріалах справи, судом встановлено, що СУАП "Європоль" обґрунтував заяву тим, що Спірне Майно може вибути з власності СУАП "Європоль" внаслідок його витребування на користь ТОВ "Таміра" на підставі судового рішення у цій справі. До своєї заяви про забезпечення позову СУАП "Європоль" у формі ТОВ долучив ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про призначення на 26.01.2022 судового засідання з розгляду цієї справи по суті.
		При цьому, судом встановлено, що на сторінці 11 заяви про забезпечення позову СУАП "Європоль" визнано, що Спірне Майно незаконно вибуло з володіння ТОВ "Таміра" у володіння ТОВ "Діадема Батерфляй", ТОВ "Ятрань Плюс" та СУАП "Європоль", про що СУАП "Європоль" зазначив у тексті заяви про забезпечення.
		Проте, незважаючи на таке визнання та обізнаність про незаконність вибуття Спірного Майна з володіння ТОВ "Таміра", СУАП "Європоль" у заяві про забезпечення позову зазначає, що заходи забезпечення позову в справі № 922/744/19 все ж мають бути вжиті, щоб унеможливити вибуття спірного майна на користь ТОВ "Таміра" внаслідок його витребування судом. 
		Тому суд доходить висновку, що СУАП "Європоль" на момент подання заяви про забезпечення позову у справі № 922/744/19, усвідомлювало, що вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення у цій справі та повернення спірного майна у володіння ТОВ "Таміра". 
		Суд враховує, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.01.2022 у справі № 922/744/19 заява СУАП "Європоль" про забезпечення позову була залишена судом без розгляду за заявою СУАП "Європоль". Однак сам по собі факт подання такої заяви про забезпечення позову доводить мету, яку переслідувало СУАП "Європоль". 
		3.6.3.2. Також судом встановлено, що СУАП "Європоль" було подано до Господарського суду Харківської області заяву про забезпечення позову у справі № 69з-22.
		В зазначеній заяві СУАП "Європоль" просив суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді: арешту належного ТОВ "Ятрань Плюс" спірного майна у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21); заборони реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо належного ТОВ "Ятрань Плюс" Спірного Майна у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21).
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.01.2022 у справі № 69з-22, копія якої наявна в матеріалах справи, було задоволено заяву СУАП "Європоль" про забезпечення позову. Зі змісту зазначеної ухвали судом встановлено, що заява СУАП "Європоль" про забезпечення позову була обґрунтована наступними обставинами.
		01.04.2019 між СУАП "Європоль", ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" укладено договір генерального підряду, предметом якого є виконання заявником поточного ремонту нерухомого майна, яке розташоване за адресою м. Харків проспект Московський 257. 19.09.2020 були складені остаточні акти приймання - передачі робіт за вищевказаним договором генерального підряду. ТОВ "Ятрань Плюс" з 19.09.2020 має борг перед СУАП "Європоль" за договором генерального підряду. СУАП "Європоль" має намір звернутись з позовом про стягнення з ТОВ "Ятрань Плюс" грошових коштів та просить суд забезпечити цей позов до його подання.
		Зі змісту ухвали Господарського суду Харківської області від 25.01.2022 у справі № 69з-22 судом встановлено, що борг ТОВ "Ятрань Плюс" перед СУАП "Європоль" існує з 19.09.2020, тобто більше ніж півтора року, однак заяву про забезпечення позову СУАП "Європоль" подало саме 24.01.2022 (за 2 дні до засідання у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21).
		В ухвалі Господарського суду Харківської області від 25.01.2022 у справі № 69з-22 відсутні будь-які відомості про те, що СУАП "Європоль" проінформував Господарський суд Харківської області про існування спору щодо право власності ТОВ "Ятрань Плюс" на спірне майно, який вирішувався у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21), та про унеможливлення виконання рішення суду у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21) у разі вжиття заходів забезпечення позову, які запропоновані СУАП "Європоль".
		Встановлені обставини, на думку суду, також доводять недобросовісність поведінки СУАП "Європоль" по відношенню до ТОВ "Таміра" та дозволяють зробити висновок про сприяння СУАП "Європоль" недобросовісному набувачу ТОВ "Ятрань Плюс" в унеможливленні витребування майна у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21) на користь ТОВ "Таміра".
		3.6.4. 09.02.2022 Позивачем було подано клопотання про поновлення строку на подання доказів та про приєднання до матеріалів справи копії Іпотечного Договору. У своєму клопотанні Позивач зазначає, що після того, як 07.02.2022 у судовому засіданні Позивачу зі слів представника СУАП "Європоль" стало відомо про помилку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в реквізитах Іпотечного Договору та про приховування СУАП "Європоль" відповідного доказу, представник Позивача адвокат Н. Білоцерковець вжив інших заходів з метою доведення недобросовісної поведінки СУАП "Європоль" та 08.02.2022 отримав з реєстраційної справи в електронній формі щодо об`єкта нерухомого майна 1453214663101 окремі документи  копію Іпотечного Договору та пов`язаних з ним договорів. У своєму клопотанні Позивач стверджує, що ані Позивач, ані адвокат Позивача жодним законом України не зобов`язані використовувати такий доступ до реєстраційних справ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На думку Позивача, з огляду на приписи ч. 3 ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та норми Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, такий розширений доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не надається за умовчанням кожному адвокату, однак вимагає проходження спеціальної процедури, здійснюється за допомогою спеціальних програмних засобів та є платним. За твердженням представника Позивача, доступ до реєстраційних справ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно адвокат Н.Білоцерковець отримав лише у грудні 2021 року.
		З наданих Позивачем документів судом встановлено, що підставою для внесення запису про іпотеку № 24232672 дата та час державної реєстрації: 29.12.2017 00:56:06 щодо Спірного Майна став Іпотечний Договір № 3226 від 29.12.2017, який був укладений в забезпечення зобов`язань ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" за договором купівлі-продажу Спірного Майна від 28.12.2017, укладеного між СУАП "Європоль" як покупцем та ТОВ "Діадема Батерфляй", ТОВ "Ятрань Плюс" як продавцями.
		Судом встановлено, що в записі про іпотеку № 24232672 дата та час державної реєстрації: 29.12.2017, нотаріусом справді було допущено помилку в реквізитах Іпотечного Договору, адже Іпотечний Договір було укладено не 28.12.2017, а 29.12.2017.
		3.6.5. Зі змісту Іпотечного Договору від 29.12.2017, судом було встановлено інші обставини, які вказують на недобросовісність СУАП "Європоль" як набувача Спірного Майна.
		Станом на дату розгляду судом цієї справи право власності СУАП "Європоль" на Спірне Майно зареєстровано на підставі договорів купівлі-продажу Спірного Майна від 03.04.2019, які укладені з ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" як продавцями.
		Однак, обставина укладення СУАП "Європоль" Іпотечного Договору від 29.12.2017 підтверджує, що СУАП "Європоль" насправді вперше вступив у договірні відносини з ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" щодо придбання Спірного Майна значно раніше  28.12.2017 та 29.12.2017, адже у ці дати СУАП "Європоль" уклав з ними договір купівлі-продажу Спірного Майна та Іпотечний Договір щодо Об`єкта № 2 (один з об`єктів Спірного Майна) відповідно.
		У зв`язку з цим, суд враховує, що у п. 90.2 постанови від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) про витребування майна внаслідок вибуття цього майна за фраудаторним правочином, Верховний Суд зробив висновок, що товариство "є господарюючим суб`єктом, який здійснює підприємницьку діяльність, а тому повинно проявляти щодо власних справ більше обачливості, ніж пересічний громадянин чи некомерційна організація. З цих причин ТОВ "Білд Коммерс Груп" повинно було поцікавитися попередньою долею майна, яке воно набуває, зважити на відповідність його оцінки для мети внесення до статутного капіталу ринковій вартості, співставити ціну майна при внесенні до статутного капіталу та при продажу з торгів тощо, що є стандартною діловою практикою при придбанні будь-яких цінних активів".
		Близькі за змістом висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 922/634/19, згідно з якими набувач майна повинен проявити добросовісну та розумну обачність і дослідити історію вибуття майна у попередніх власників хоча б за останні три роки, що є стандартною діловою практикою", зокрема, дізнатися про результати розгляду судових справ щодо долі спірного майна.
		Також суд враховує висновок Верховного Суду у постанові від 09.07.2021 у справі № 520/10188/17-ц про те, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.
		Таким чином, обов`язок СУАП "Європоль" як суб`єкта господарювання поцікавитися та перевірити історію вибуття майна у попередніх власників хоча б за останні три роки зумовлений принципами господарської діяльності та принципами цивільних правовідносин, що підтверджується наведеними висновками Верховного Суду. Однак, такий обов`язок ТОВ "Діадема Батерфляй" виконаний не був, що додатково вказує на його недобросовісність як набувача Спірного Майна.
		Суд враховує, що укладаючи у грудні 2017 року з ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" договір купівлі-продажу Спірного Майна та Іпотечний Договір щодо Спірного Майна, СУАП "Європоль" мав перевірити правовстановлюючі документи продавців на Спірне Майно та перевірити історію Спірного Майна щонайменше за останні 3 роки, що є звичайною діловою практикою. Проявивши таку обачність, СУАП "Європоль" між би виявити, що станом на 29.12.2014 (за три роки до першого придбання Спірного Майна Відповідачем) власником Спірного Майна була ТОВ фірма "Ідалія", правовстановлюючим документом для якої на Спірне Майно були оскаржувані у цій справі договори купівлі-продажу, укладені з ТОВ "Таміра".
		Таким чином, обставина укладення Іпотечного Договору 29.12.2017 з ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" істотно послаблює позиції СУАП "Європоль" щодо начебто його добросовісності та обачності, адже підтверджує, що СУАП "Європоль" вступив у правовідносини купівлі-продажу Спірного Майна з ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" значно раніше, ніж квітень 2019 року, і вперше вступаючи у такі правовідносини мав та міг виявити, що Спірне Майно вибуло з володіння ТОВ "Таміра", а особи, які відчужують йому Спірне Майно, пов`язані відносинами контролю з ТОВ "Таміра", ТОВ фірма "Ідалія" та їх учасниками.
		Хоча в подальшому 03.04.2019 вказаний договір купівлі-продажу від 28.12.2017 було розірвано за згодою сторін, внаслідок чого припинено Іпотечний Договір, та укладено нові договори купівлі-продажу Спірного Майна від 03.04.2019, зазначене жодним чином не спростовує факту укладення СУАП "Європоль" першого договору купівлі-продажу Спірного Майна ще у грудні 2017 року, та не спростовує обізнаності СУАП "Європоль" про відповідні обставини, які мали стати йому відомі внаслідок укладення першого договору купівлі-продажу Спірного Майна у грудні 2017 року.
		Таким чином, встановлені судом обставини у їх сукупності дозволяють суду дійти висновку, що СУАП "Європоль" є недобросовісним набувачем Спірного Майна, адже міг знати про те, що особи, які відчужили йому Спірне Майно  ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй", не мають права його відчужувати. А отже, Спірне Майно може бути витребувано з володіння СУАП "Європоль" на підставі ст. 387 ЦК України.
		3.7. При розгляді даної справи суд також враховує, що особи, які відчужили Відповідачу Спірне Майно  ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", - також були недобросовісними набувачами Спірного Майна.
		3.7.1. Щодо недобросовісності ТОВ Діадема Батерфляй, суд зазначає наступне.
		Станом на дату вибуття Спірного Майна з володіння ТОВ Таміра на користь ТОВ фірма Ідалія у 2009 році, ОСОБА_14 був як учасником ТОВ Таміра (з часткою у розмірі 16,6% статутного капіталу), так і учасником ТОВ фірма Ідалія (з часткою у розмірі 25% статутного капіталу).
		В подальшому у 2016 році ТОВ Діадема Батерфляй придбало у ТОВ фірма Ідалія Ѕ частку у Спірному Майні за договорами купівлі-продажу від 24.03.2016.
		Станом на дату придбання ТОВ Діадема Батерфляй Спірного Майна Владислав Протас був, з одного боку, єдиним учасником ТОВ Діадема Батерфляй, а з іншого боку  учасником ТОВ фірма "Ідалія" з часткою у розмірі 33% статутного капіталу та виконуючим обов`язки директора ТОВ фірма Ідалія.
		Договори, за якими ТОВ фірма Ідалія відчужило Спірне Майно на користь ТОВ Діадема Батерфляй, були підписані ОСОБА_15 в якості виконуючого обов`язки директора, заступника директора ТОВ фірма Ідалія.
		Отже, на момент набуття ТОВ Діадема Батерфляй Спірного Майна Владислав Протас входив до вищого органу управління ТОВ Діадема Батерфляй - загальних зборів його учасників з правом вирішального голосу.
		Зазначені докази є вірогідними доказами того, що ОСОБА_14 станом на дату придбання ТОВ Діадема Батерфляй у ТОВ фірма Ідалія Спірного Майна, знав і міг знати про незаконність володіння ТОВ фірма Ідалія Спірним Майном. Адже будучи (1) учасником ТОВ Таміра, (2) учасником ТОВ фірма Ідалія, (3) єдиним учасником ТОВ Діадема Батерфляй, ОСОБА_14 знав і міг знати про те, що дійсною метою укладення Оскаржуваного Договору є безпідставне або сумнівне зменшення розміру активів ТОВ Таміра на шкоду кредиторам останнього.
		У заяві ОСОБА_16 як свідка зазначеного спростовано не було.
		Із зазначеного слідує, що вищому органу управління ТОВ Діадема Батерфляй - загальним зборам учасників, на момент придбання Спірного Майна було відомо про те, що ТОВ фірма Ідалія є незаконним володільцем Ѕ частки у Спірному Майні та не має права на його відчуження на користь ТОВ Діадема Батерфляй.
		Відповідно до ст. 1 ст. 92 ЦК України (у редакції станом на 24.03.2016), юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України Про господарські товариства (у редакції станом на 24.03.2016) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.
		Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦК України (у редакції станом на 24.03.2016) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
		Суд також враховує висновок Верховного Суду у постанові від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011 про те, що "З`ясування заінтересованості, контролю, пов`язаності набувача майна з боржником (попередніми набувачами майна) у межах справи про банкрутство безпосередньо пов`язане з визначенням критерію добросовісності/недобросовісності набувача і це питання повинно досліджуватися за наявними у матеріалах справи доказами".
		Отже, оскільки на момент придбання ТОВ Діадема Батерфляй Спірного Майна вищому органу управління цим товариством, через який це товариство реалізує права і обов`язки, було відомо про незаконність володіння ТОВ фірма Ідалія Спірним Майном, то ТОВ Діадема Батерфляй вважається таким, що знало про набуття Спірного Майна від особи, яка не має права на його відчуження. Отже, на думку суду, ТОВ Діадема Батерфляй не є добросовісним набувачем спірного майна.
		3.7.2. Щодо недобросовісності ТОВ Ятрань Плюс, суд зазначає наступне.
		Право власності на Ѕ частку у праві власності на Спірне Майно було зареєстровано за ТОВ Ятрань Плюс 11.07.2012.
		Право володіння Ѕ часткою Спірного Майна перейшло до ТОВ Ятрань Плюс внаслідок внесення цього майна ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ Ятрань Плюс.
		ОСОБА_2 станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів була учасником ТОВ фірма Ідалія (покупця Спірного Майна) та володіла часткою у розмірі 25% статутного капіталу ТОВ фірма Ідалія.
		При цьому, ОСОБА_2 станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів також була свекрухою ОСОБА_3  учасника ТОВ Таміра. Це було зумовлено тим, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_17 , а ОСОБА_3 була дружиною ОСОБА_17 , що підтверджується листом Міністерства юстиції України від 30.09.2021 і долученими до нього записами актового стану, які наявні в матеріалах цієї справи.
		Зазначені докази є вірогідними доказами того, що ОСОБА_2 станом на дату внесення нею Спірного Майна до статутного капіталу ТОВ Ятрань Плюс, знала і могла знати про незаконність володіння нею Спірним Майном. Адже (1) будучи учасником ТОВ фірма Ідалія, (2) будучи свекрухою учасника ТОВ Таміра ОСОБА_10 , (3) володіючи корпоративними правами ТОВ фірма Ідалія спільно з ОСОБА_6 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які також були учасниками ТОВ Таміра, ОСОБА_2 знала і могла знати про те, що дійсною метою укладення Оскаржуваних Договорів є безпідставне або сумнівне зменшення розміру активів ТОВ Таміра на шкоду кредиторам останнього.
		Станом на 11.07.2012 (дата державної реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ Ятрань Плюс) ОСОБА_2 була єдиним учасником ТОВ Ятрань Плюс та володіла часткою у розмірі 100% статутного капіталу цього товариства.
		Відповідно, ОСОБА_2 входила до вищого органу управління ТОВ Ятрань Плюс - загальних зборів його учасників з правом вирішального голосу.
		Із зазначеного слідує, що вищому органу управління ТОВ Ятрань Плюс - загальним зборам учасників було відомо про те, що ОСОБА_2 є незаконним володільцем Ѕ частки у спірному майні та не має права на його відчуження на користь ТОВ Ятрань Плюс.
		Відповідно до ст. 1 ст. 92 ЦК України (у редакції станом на 11.07.2012), юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України Про господарські товариства (у редакції станом на 11.07.2012) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.
		Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦК України (у редакції станом на 11.07.2012) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
		Отже, оскільки на момент придбання Спірного Майна ТОВ Ятрань Плюс вищому органу управління цього товариства було відомо про незаконність володіння Спірним Майном ОСОБА_2 , то ТОВ Ятрань Плюс вважається таким, що знало про набуття Спірного Майна від особи, яка не має права на його відчуження. Отже, на думку суду, ТОВ Ятрань Плюс не є добросовісним набувачем Спірного Майна.
		3.8. Суд зазначає, що можливість набуття добросовісним набувачем права власності унормована ст. 330 ЦК України.
		Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		Судом було встановлено, що власником Спірного Майна є ТОВ Таміра.
		Укладений між ТОВ Таміра та ТОВ фірма Ідалія Оскаржуваний Договір не наділив ТОВ фірма Ідалія достатнім обсягом правомочностей для подальшого відчуження майна. Вибуття Спірного Майна із законного володіння ТОВ Таміра на підставі фраудаторного правочину до ТОВ фірма Ідалія свідчить про те, що останнє не набуло прав на розпорядження майном. Подальше відчуження майна від ТОВ фірма Ідалія, як неправомочного володільця, до ТОВ Діадема Батерфляй, ТОВ Ятрань Плюс та до СУАП "Європоль" означає, що останнє володіє Спірним Майном без належних правових підстав.
		Наступний перехід майна від ТОВ фірма Ідалія до ТОВ Діадема Батерфляй та ТОВ Ятрань Плюс, а в подальшому  до СУАП "Європоль", не відповідає правилу Nemo ad alterum plus iuris transfere potest quam ipse habet (Ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам).
		З огляду на це особи, за якими з 2009 року було зареєстровано право власності на Спірне Майно, були лише його недобросовісними набувачами (володільцями), але не набували права власності на таке майно, а тому не мали права його відчужувати, і саме в таких набувачів (володільців)  у ТОВ Ятрань Плюс та ТОВ Діадема Батерфляй  СУАП "Європоль" придбав Спірне Майно. 
		Тому суд доходить висновку, що СУАП "Європоль" придбав Спірне Майно не у власника, а в осіб, які не мали права його відчужувати. У цьому рішенні судом також було обґрунтовано, що Спірне Майно може бути витребувано з володіння СУАП "Європоль", у тому числі на підставі ст. 388 ЦК України. Тому з огляду на приписи ст. 330 ЦК України суд доходить висновку, що СУАП "Європоль" не набув право власності на Спірне Майно.
		Крім цього, суд враховує, що ТОВ Ятрань Плюс та ТОВ Діадема Батерфляй, які відчужили СУАП "Європоль" Спірне Майно, були його недобросовісними набувачами, а недобросовісні набувачі не можуть набувати право власності на майно. Тому ТОВ Європоль придбав Спірне Майно у осіб (ТОВ Ятрань Плюс та ТОВ Діадема Батерфляй), які не набули і не могли набути права власності на ці об`єкти.
		Виходячи з викладеного вище, суд доходить висновку, що СУАП "Європоль" як набувач Спірного Майна ніколи не набував право власності на Спірне Майно, незважаючи на факт державної реєстрації права власності на нього за ТОВ "Європоль", а його власником з моменту придбання було ТОВ Таміра.
		3.9. Також суд зазначає, що у цьому рішенні (п. 3.6 цього рішення) судом встановлено ряд обставин та наведено мотиви, які вказують на недобросовісність СУАП "Європоль" як набувача Спірного Майна та дозволяють застосувати до спірних правовідносин ст. 387 ЦК України.
		Однак, норми законодавства України взагалі не передбачають можливості набуття недобросовісним набувачем права власності на майно, що перебуває у його володінні.
		Тому встановлена судом обставина недобросовісності СУАП "Європоль" як набувача Спірного Майна є додатковою та самостійною підставою, яка дозволяє суду зробити висновок про те, що незважаючи на факт державної реєстрації права власності, ТОВ "Європоль" не набуло права власності на Спірне Майно.
		3.10. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України) та практику Суду [Європейського суду з прав людини] як джерело права.
		Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У світлі практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції поділена на три правила: 
		-у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 
		-друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 
		-другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі.
		Таким чином, у статті 1 Першого протоколу до Конвенції закріплено можливість втручання в право власності при умові дотримання превалюючого принципу мирного володіння майном. 
		Зі змісту норми статті 1 Першого протоколу до Конвенції випливає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, зміст попередніх положень не виключає застосування заходів втручання у право власності, за умови дотримання обов`язкових критеріїв.
		Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є:
		-втручання має ґрунтуватись на національному законі;
		-втручання має переслідувати легітимну мету;
		-втручання має бути пропорційним та відповідати легітимній меті.
		Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
		Однак, на думку суду, у межах цієї справи витребування майна не становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з огляду на дотримання усіх 3-х критеріїв втручання
		3.10.1. Національний закон, а саме ст.ст. 387, 388, 400 ЦК України передбачають можливість витребування майна з чужого незаконного володіння;
		3.10.2. Витребування Спірного Майна становить легітимну мету  повернення Спірного Майна до ліквідаційної маси ТОВ Таміра з метою захисту прав кредиторів ТОВ Таміра, які порушені через недобросовісні дії ТОВ Таміра під час укладення Оскаржуваного Договору внаслідок відчуження майна без розумного економічного інтересу. За обставин конкретної справи принцип добросовісності (і заборона зловживання правом, що випливає із нього) можуть переважувати вимоги непорушності права власності і принцип свободи договору. Концепція добросовісності може використовуватися в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила.
		3.10.3.1. Витребування майна у СУАП "Європоль" є пропорційним втручанням у його право володіння спірним майном, адже ця особа є недобросовісним набувачем цього майна і придбаваючи його, вона могла, проявивши розумну обачність, знати про те, що придбаває його в особи, яка не має права відчужувати їй це майно.
		3.10.3.2. Самостійною підставою, яка обґрунтовує пропорційність втручання суду у мирне володіння СУАП "Європоль" Спірним Майном, є також обставина придбання СУАП "Європоль" Спірного Майна за заниженою ціною.
		Так, судом встановлено, що ціна Спірного Майна, за яку воно було придбано СУАП "Європоль" на підставі договорів купівлі-продажу від 03.04.2019, становить сукупно 9 184 864,44 грн., а саме: Об`єкт № 2 площею 6 830,6 кв.м.  7 876 631,08 грн; Об`єкт № 3-1 площею 1 157,7 кв.м.  1 308 233,36 грн.
		Однак, зі змісту Іпотечного Договору судом встановлено, що предметом цього договору був Об`єкт № 2 площею 6 830,6 кв.м., а згідно з п. 1.5. Іпотечного Договору "За згодою Сторін вартість Предмета Іпотеки складає 111 760 000,00 грн. (сто одинадцять мільйонів сімсот шістдесят тисяч) гривень 00 коп., що на день укладення Договору купівлі-продажу за курсом НБУ еквівалентно приблизно 4 000 000 дол. США (чотирьом мільйонам доларів США).
		Крім цього, 28.12.2017 між ТОВ "Європоль" як покупцем та ТОВ "Діадема Батерфляй" і ТОВ "Ятрань Плюс" як продавцями було укладено договір купівлі-продажу № 3225 щодо Об`єкта № 2 площею 6 830,6 кв.м., за яким вартість нерухомого майна, яке придбав ТОВ "Європоль", становить 111 760 000,00 грн. (сто одинадцять мільйонів сімсот шістдесят тисяч) гривень 00 коп.
		Згідно з п. 3.3. договору купівлі-продажу від 28.12.2017, право власності до СУАП "Європоль" переходить після повної сплати вартості (ціни) нерухомого майна.
		Таким чином, судом встановлено, що у грудні 2017 року СУАП "Європоль" самостійно оцінив Об`єкт № 2 за 111 760 000,00 грн., уклавши щодо нього договори купівлі-продажу та іпотеки. Тобто, СУАП "Європоль" добровільно погодився та визнав, що ринкова ціна одного лише Об`єкта № 2 становить 111 760 000,00 грн.
		Хоча в подальшому 03.04.2019 вказаний договір купівлі-продажу від 28.12.2017 було розірвано за згодою сторін, внаслідок чого припинено Іпотечний Договір, зазначене жодним чином не спростовує того, що сам же СУАП "Європоль" підтвердив, що ринкова ціна Об`єкта № 2 становить більш як сто одинадцять мільйонів гривень.
		Незважаючи на це, 03.04.2019, розірвавши договір купівлі-продажу від 28.12.2017 та припинивши дію Іпотечного Договору, цього ж дня СУАП "Європоль" уклав два нові договори купівлі-продажу, зокрема Об`єкта № 2, ціна придбання якого за новим договором купівлі-продажу становила 7 876 631,08 грн.
		Отже, судом встановлено, що 03.04.2019 СУАП "Європоль" придбав Об`єкт № 2 за 7 876 631,08 грн. (292 051 дол. США за курсом Національного банку України станом на 03.04.2019), хоча СУАП "Європоль" як іпотекодержатель 29.12.2017 оцінив його в Іпотечному Договорі у 111 760 000,00 грн. (4 000 000 дол. США), тобто придбав його за ціною приблизно у 13 разів меншою.
		На думку суду, ціна у розмірі 7 876 631,08 грн. (292 051 дол. США) у порівнянні з ціною 111 760 000,00 грн. (4 000 000 дол. США) є символічною, що дозволяє зробити висновок про придбання СУАП "Європоль" Спірного Майна за заниженою ціною.
		З огляду на це, суд погоджується з доводами Позивача про пропорційність втручання в право володіння СУАП Європоль в разі задоволення віндикаційного позову ТОВ Таміра, адже СУАП Європоль, сплативши за придбання Спірного Майна символічну плату, не зазнає значних майнових втрат у разі витребування в нього цього майна.
		3.10.3.3. Також суд враховує, що Спірне Майно було придбане СУАП "Європоль" під час судового спору щодо права власності на нього, в рамках якого вирішувалось питання про законність придбання Спірного Майна особою (ТОВ "Діадема Батерфляй"), у якої СУАП "Європоль" придбав Ѕ частку у праві власності на нього.
		Так, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.03.2019 у справі № 922/743/19 (за 9 днів до придбання СУАП "Європоль" Спірного Майна) було відкрито провадження у справі за позовом ТОВ фірма "Ідалія" до ТОВ "Діадема Батерфляй" про визнання недійсним Договору № 571  правовстановлюючого документа ТОВ "Діадема Батерфляй" на Спірне Майно. Цією ж ухвалою про відкриття провадження до участі у справі № 922/743/19 у якості третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, було залучено СУАП "Європоль".
		Таким чином, суд доходить висновку, що щонайменше з 25.03.2019 СУАП Європоль було достеменно відомо про наявність судового спору щодо права власності на Приміщення літ. Г-1, який існував між ТОВ фірма Ідалія та ТОВ Діадема Батерфляй в межах справи № 922/743/19.
		Отже, станом на момент купівлі у ТОВ Діадема Батерфляй Об`єкта № 2 та Об`єкта № 3-1, які утворились внаслідок поділу Приміщення літ. Г-1, ТОВ Європоль було відомо про наявність триваючих та невирішених судових спорів щодо права власності ТОВ Діадема Батерфляй (особа, яка продала СУАП Європоль спірне майно) на Приміщення літ. Г-1.
		Однак, незважаючи на таку обізнаність, СУАП Європоль придбало, в тому числі у ТОВ Діадема Батерфляй, Об`єкт № 2 та Об`єкт №3-1, які утворились внаслідок поділу Приміщення літ. Г-1.
		Суд погоджується, що такі дії СУАП Європоль доводять, що останнє повинно було та могло усвідомлювати наявність реального ризику подальшого витребування у нього Об`єкту № 2 та Об`єкту №3-1. 
		Однак, незважаючи на усвідомлення таких ризиків та спірність права власності особи, в якої СУАП Європоль придбавало нерухомість (ТОВ Діадема Батерфляй), ТОВ Європоль все ж придбало спірні об`єкти нерухомого майна, тому на нього можуть покладатися ризики щодо витребування придбаного майна, що є додатковою підставою, яка обґрунтовує пропорційність втручання суду у мирне володіння СУАП "Європоль" Спірним Майном.
		3.10.3.4. Додатковою підставою, яка обґрунтовує пропорційність втручання у мирне володіння СУАП "Європоль" Спірним Майном, є обставина того, що СУАП "Європоль" придбав Спірне Майно під час розгляду іншого судового спору за позовом ТОВ "Таміра" до СУАП "Європоль" щодо витребування належних ТОВ "Таміра" Приміщень літ. АГ-1, які є суміжними зі Спірним Майном, тобто мають спільні з Спірним Майном стіни та інші конструктивні елементи, знаходяться за тією ж самою адресою, що й Спірне Майно.
		Провадження у зазначеній справі про витребування Приміщення літ. АГ-1 з володіння СУАП "Європоль" було відкрито у серпні 2018 року; позовна заява ТОВ "Таміра" була задоволена постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у цій справі.
		Вказані обставини встановлені судом у п. 3.6.2. цього рішення.
		Суд враховує те, що Позивачем у порядку ст. 90 ГПК разом з поданням позову було поставлено питання № 9 про те, чи відомо СУАП "Європоль", що придбані ним Приміщення літ. АГ-1, що знаходяться за адресою: м. Харків, пр-т. Московський, 257, є суміжними зі Спірним Майном, тобто мають спільні зі Спірним Майном стіни та інші конструктивні елементи.
		Однак, СУАП "Європоль" ухилився від надання відповіді на поставлене питання, та не скористалось своїм правом заявити заперечення щодо своєї обізнаності про вказані обставини.
		Ці обставини, на думку суду, дозволяють зробити висновок, що на момент придбання Спірного Майна 03.04.2019 СУАП "Європоль" міг та повинен був знати історію банкрутства ТОВ Таміра, міг знати про те, що він придбаває майно, яке вибуло з володіння банкрута, а отже міг перевірити, наскільки законно вибули з володіння ТОВ Таміра ті активи, які придбавав СУАП Європоль, за адресою м. Харків, пр. Московський, 257, зокрема Спірне Майно. Відтак, саме СУАП Європоль може нести негативні наслідки витребування у нього Спірного Майна.
		На підставі встановленої сукупності обставин суд доходить висновку, що витребування майна у СУАП "Європоль" на користь ТОВ Таміра є законним, становить легітимну мету та є пропорційним втручанням у його право володіння цим майном, а отже є правомірним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		3.11. Щодо збереження Спірного Майна в натурі з моменту його вибуття з володіння Позивача, суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що Приміщення літ. Г-1, під час його перебування у незаконному володінні ТОВ Діадема Батерфляй та ТОВ Ятрань Плюс, було поділене у розумінні ст. 14 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		28.12.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано відомості про збільшення площі Приміщень літ. Г-1 з 14 575,5 кв. м. на 15 242,7 кв.м. Підставою для вказаної реєстраційної дії у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено висновок ТОВ "Архілаін" №0275/17. Відповідно до Висновку ТОВ "Архілаін" №0275/17, копія якого наявна в матеріалах справи, змінено нумерацію та площу приміщень з нежитлові приміщення: 1-го поверху № 1-8, 9а, 10а, 11-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 65а, 66а, 67-88, І, ІІ, ІІІ, IV; антресолі № 89-115, 166, V в літ. Г-1 загальною площею 14575,5 кв. м., на нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-3, 3а, 4-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 63б, 64а, 67-:-95, 95а, 96-:-116; приміщення антресолі №118-:-125, 125а, 126-:-147; приміщення антресолі 2-го рівня №148 в літ. "Г-1" площею 15242,7 кв.м. за рахунок демонтування та влаштування перегородок без порушення несучих стін, несучих конструкцій, опор, утеплення і оздоблення стін, не є самочинним".
		Цього ж дня 28.12.2017 Приміщення літ. Г-1 було поділено на три об`єкта нерухомості: Об`єкт № 1 площею 6 219,5 кв.м., Об`єкт № 2 площею 6 830,6 кв.м. та Об`єкт № 3 площею 2 192,6 кв.м. 
		В подальшому, 03.04.2019 Об`єкт № 3 площею 2 192,6 кв.м. (як частина Приміщень літ. Г-1) був поділений на 2 об`єкти нерухомості: Об`єкт № 3-1 площею 1157,7 кв.м. та Об`єкт № 3-2 площею 1034,9 кв.м.
		Спірним Майном у цій справі є Об`єкт № 2 та Об`єкт № 3-1.
		Отже, будь-якої добудови чи реконструкції спірної нерухомості у встановленому законом порядку учасниками справи не проводились, адже відомості про документи про прийняття Спірного нерухомого Майна як реконструйованого об`єкта в експлуатацію матеріали справи не містять. Жодних доказів на проведення добудови чи реконструкції Спірного Майна, які б могли призвести до створення нового об`єкта нерухомості під час перебування Спірного Майна у володінні учасників справи (проміжних володільців) чи СУАП "Європоль" не надано.
		Надаючи оцінку зазначеним обставинам державної реєстрації поділу Спірного Майна, суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права (ст. ст. 331, 387, 388 ЦК України), які викладені у постановах від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/2011, від 27.02.2020 у справі № 5013/458/11. У вказаних справах зазначено, що об`єкти нерухомого майна, створені внаслідок формального поділу іншого (-их) об`єкту/об`єктів, не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм ЦК України.
		Не є новоствореним об`єктом об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів. реконструкція (перебудова) не спричинює створення нового нерухомого майна, а лише свідчить про зміни вже існуючого об`єкта, а вже існуючий об`єкт зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами не може визнаватися новоствореною нерухомістю (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16 та у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17, від 19.04.2018 у справі №161/3376/17, від 30.05.2018 у справі № 5013/462/12, від 04.07.2018 у справі № 335/640/15, від 28.05.2019 у справі № 924/60/18, від 11.06.2019 у справі № 902/1414/13, від 27.02.2020 у справі № 5013/458/11, від 16.09.2020 у справі № 201/10517/16-ц).
		Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у п. 88 постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), про те, що результат реконструкції чи будь-якої іншої перебудови нерухомого майна не є новоствореною нерухомою річчю в розумінні приписів статей 331, 332 ЦК України незалежно від того, чи додержано при такій реконструкції чи перебудові (добудові) вимоги публічного законодавства про будівництво, архітектуру та регулювання містобудівної діяльності.
		Перепланування і реконструкції внутрішніх приміщень у ході капітального ремонту в межах капітальної будівлі не створює нову річ, а лише його поліпшує (правова позиція, сформульована у постанові Верховного Суду України від 12.09.2006 у справі №13/359пн).
		Також суд враховує висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 349 ЦК України, викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 922/2598/18 та від 17.01.2019 у справі № 708/254/18, згідно з яким умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статті 349 ЦК України, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру. Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.
		Разом з тим, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також наявні в матеріалах справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували, що спірні приміщення є фактично знищеними. Жодна зі змін у характеристиках Спірного Майна упродовж незаконного володіння відповідачами, не є доказом знищення належного ТОВ Таміра Спірного Майна, тобто припинення його фактичного існування в натурі. Також у матеріалах справи відсутні докази звернення власників/набувачів спірних приміщень щодо припинення права власності через знищення майна, що є однією із обов`язкових підстав для суду вважати, що спірні приміщення знищені.
		Отже, суд доходить висновку, що Спірне Майно слід вважати таким, що збереглося в натурі як індивідуально визначене майно.
		3.12. Таким чином, суд доходить висновку, що Позивачем доведено наявність усіх підстав, які дозволяють витребувати Спірне Майно з володіння СУАП "Європоль" як на підставі ст. 387, так і на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, а саме: доведено, що Позивач є законним власником Спірного Майна; це майно вибуло з його володіння не з його волі; ТОВ фірма Ідалія, ТОВ "Діадема Батерфляй", ТОВ "Ятрань Плюс" не мали права на відчуження Спірного Майна; СУАП "Європоль" придбало це майно за відплатним правочином в особи, яка не мала права на його відчуження; Спірне Майно збереглося в натурі як індивідуально визначена річ; витребування Спірного Майна не становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Тому позовна заява в частині вимог про витребування майна підлягає задоволенню.
		4. Оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення вимог про скасування державної реєстрації та припинення права власності на Спірне Майно.
		4.1. Щодо похідних вимог Позивача про припинення права власності СУАП "Європоль" на спірне майно, суд зазначає наступне.
		На думку суду, вказані вимоги підлягають задоволенню, з огляду на нижченаведені мотиви.
		Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Тому обраний Позивачем спосіб захисту в частині припинення права власності СУАП "Європоль" узгоджується з приписами ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та може забезпечити більш ефективне виконання судового рішення.
		5. Оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо пропущення Позивачем позовної давності.
		5.1. Оскаржуваний Договір був укладений між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" у 09.06.2009. Позовну заяву ліквідатором ТОВ "Таміра" про визнання Оскаржуваного Договору недійсним та про витребування Спірного Майна з чужого незаконного володіння у цій справі подано 09.11.2021.
		5.2. У своєму відзиві СУАП "Європоль" заявив про застосування судом наслідків спливу позовної давності за вимогами про визнання недійсними Оскаржуваного Договору та за вимогами про витребування Майна як основними позовними вимогами. Про застосування наслідків спливу позовної давності також заявили ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс".
		СУАП "Європоль" у своєму відзиві зазначає, що строк позовної давності для звернення з вимогами про визнання Оскаржуваного Договору недійсним та про витребування Спірного Майна з чужого незаконного володіння СУАП "Європоль" сплив 12.06.2012.
		5.3. Суд частково погоджується з доводами СУАП "Європоль" про сплив строків позовної давності для звернення ТОВ "Таміра" з позовом у цій справі, з огляду на наступне.
		Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
		5.4. Суд зазначає, що вимоги про витребування Спірного Майна пред`явлено Позивачем до СУАП "Європоль" як до особи, за якою на момент звернення з позовом зареєстровано право власності на Спірне Майно, та відповідні похідні вимоги про скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та інші похідні вимоги.
		Тоді як ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" є лише третіми особами, тобто не є сторонами спору.
		Тому ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" не є у розумінні ст. 257 ЦК України належним суб`єктом подання заяви про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами про витребування Спірного Майна з володіння СУАП "Європоль".
		У зв`язку з цим, суд розглядає лише заяву СУАП "Європоль" про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами про витребування Спірного Майна як відповідача саме за цими вимогами.
		5.5. Розглядаючи заяву СУАП "Європоль" про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами про витребування у нього Спірного Майна, суд враховує встановлені у цьому рішенні обставини недобросовісності СУАП "Європоль" при придбанні Спірного Майна.
		З огляду на це, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у п. 94.5 постанови від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), що "застосування норм про позовну давність підпорядковується загальним засадам матеріального цивільного права, які мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії (постанова Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 758/10761/13-ц), включаючи й загальні положення щодо справедливості, добросовісності та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин".
		З огляду на це, заявлення СУАП "Європоль" про сплив позовної давності за вимогами про витребування у нього Спірного Майна за позовом ліквідатора ТОВ "Таміра", не узгоджується з принципами справедливості, добросовісності та розумності, адже СУАП "Європоль" є недобросовісним набувачем Спірного Майна. 
		5.6. Водночас, незважаючи на недобросовісність СУАП "Європоль" як набувача Спірного Майна, з метою дотримання принципу змагальності судового процесу та з огляду на право учасників справи бути почутими судом, суд розглядає по суті заяву СУАП "Європоль" про сплив позовної давності та зазначає наступне.
		5.7. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). 
		Суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норми ст. 261 ЦК України, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, а також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, та висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 16.11.2016 у справі № 487/10132/14-ц.
		У зазначених справах, з-поміж іншого, Верховним Судом висловлено наступні правові позиції, які враховуються судом у цій справі.
		Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
		Згідно з положеннями частини першої статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.
		Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		І в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника.
		Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.
		У спірних правовідносинах за заявою ТОВ Таміра про визнання недійсними Оскаржуваного Договору та про витребування Спірного Майна суб`єктом прав є саме Боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі за позовом ТОВ Таміра, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись Боржник в особі уповноваженого органу.
		Отже, при дослідженні питання пропуску позовної давності в спорі слід з`ясовувати, коли про порушення своїх прав довідався або міг довідатися Боржник в особі уповноваженого органу.
		При вирішенні судами спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються у справах про банкрутство, є недопустимим відхід від встановленого ЦК України порядку перебігу позовної давності зі зміною наведеного порядку визначення початку перебігу позовної давності з урахуванням виду позовних вимог у спірних правовідносинах.
		При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.
		Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
		Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.
		5.8. Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Так як Оскаржуваний Договір було укладено 09.06.2009, то для ТОВ Таміра строк позовної давності для вимог про витребування об`єктів Спірного Майна, які вибули на підставі цього Договору, слід на думку суду обчислювати з 10.06.2009, тобто з дня, наступного після укладення Оскаржуваного Договору.
		5.9. Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
		Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
		Судом встановлено, що 10.06.2012 був вихідним днем (неділя).
		Тому на думку суду, строк позовної давності для витребування об`єктів Спірного Майна, які вибули на підставі Оскаржуваного Договору, сплив 11.06.2012.
		5.10. В той же час, відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Аналізуючи застосування приписів ч. 5 ст. 267 ЦК України, суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
		Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Фінікарідов проти Кіпру механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фінікарідов проти Кіпру).
		Суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 5 ст. 267 ЦК України, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012.
		Відповідно до вказаної позиції Верховного Суду, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов: по-перше, особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України); по-друге, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв`язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права.
		Судом встановлено, що від ТОВ "Таміра" було подано відповідь на відзив СУАП "Європоль", в якому ТОВ "Таміра", заперечуючи проти заяв Відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, просить суд визнати поважними причини пропущення ТОВ "Таміра" позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсними правочинів та витребування майна у цій справі та захистити порушене право ТОВ "Таміра" на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України поза межами строків позовної давності.
		5.11. Розглядаючи заяви ТОВ "Таміра" про захист порушеного права ТОВ "Таміра" на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України поза межами строків позовної давності, суд виходить з наступного.
		Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому розв`язання цього питання покладається безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає справу по суті заявлених вимог з урахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих доказів.
		Суд враховує висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 5 ст. 267 ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, згідно з яким у спорі, що вирішується у справі про банкрутство, обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропуску цього строку.
		Таким чином, самі по собі обставини порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра", а також обставини призначення ліквідаторів ТОВ Таміра, зокрема, обставина призначення арбітражного керуючого Леонова К.Ю. ліквідатором ТОВ Таміра у березні 2021 року, не розглядаються судом як виключення, що вказують на їх винятковий характер та не свідчать, на думку суду, про об`єктивність перешкоди для ТОВ Таміра звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно не є поважною причиною (причинами) пропуску цього строку.
		Однак, зазначене не є перешкодою для задоволення позовної заяви ТОВ Таміра про витребування Спірного Майна у цій справі, адже Позивач посилається на ряд інших самостійних об`єктивних обставин, що унеможливлювали звернення з позовом у межах строків позовної давності та підтверджують поважність причин пропущення позовної давності, які є відмінними від обставин зміни ліквідатора ТОВ Таміра.
		Виходячи з доводів позовної заяви ліквідатора ТОВ Таміра, а також відповідей ТОВ "Таміра" на відзиви Відповідачів, на підставі наявних у справі про банкрутство ТОВ Таміра доказів, судом було встановлено наявність об`єктивних перешкод, які унеможливлювали обізнаність ТОВ Таміра як банкрута про порушення його прав внаслідок вибуття Спірного Майна з володіння ТОВ "Таміра" на підставі Оскаржуваних фраудаторних Договорів у межах строку позовної давності та, як наслідок, істотно утруднювали подання ТОВ Таміра позовної заяви, спрямованої на захист такого права власності.
		5.12. Однією з поважних причин пропущення Позивачем позовної давності, яку враховує суд, є не самі по собі обставини порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ Таміра чи призначення того чи іншого ліквідатора ТОВ Таміра, а конкретні недобросовісні та протиправні дії та бездіяльність попередніх ліквідаторів ТОВ Таміра, які вплинули на момент звернення ТОВ Таміра з цим позовом.
		Так, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб`єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника; ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника.
		Через арбітражного керуючого здійснюються відносини між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство.
		Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа.
		При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника.
		Можливість належного та своєчасного захисту порушених прав підприємства-банкрута залежить від добросовісності реалізації ліквідатором своїх повноважень (прав та обов`язків), передбачених законом. Адже повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом з моменту введення ліквідаційної процедури припиняються (ч. 2 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції до 18.01.2013). Така правова позиція наведена Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14 та від 03.05.2018 у справі № 904/7981/17.
		Судом встановлено, що повноваження ліквідаторів ТОВ Таміра виконували наступні арбітражні керуючі.
		У період з 02.06.2011 до 22.09.2014 повноваження ліквідатора ТОВ Таміра виконувала арбітражний керуючий Дубницька Н.Ю., яка була призначена ліквідатором ТОВ Таміра постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 у цій справі.
		У період з 23.09.2014 по 23.03.2015 повноваження ліквідатора ТОВ Таміра виконувала арбітражний керуючий Івіна В.В., яка була призначена ліквідатором ТОВ Таміра ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 у цій справі.
		У період з 24.03.2015 до 04.03.2019 повноваження ліквідатора ТОВ Таміра виконував арбітражний керуючий Куліченко М.В., якого було призначено ліквідатором ТОВ Таміра ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 у цій справі.
		У період з 05.03.2019 до 30.03.2021 повноваження ліквідатора ТОВ Таміра виконував арбітражний керуючий Шаповалов І.В., якого було призначено ліквідатором ТОВ Таміра ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 у цій справі.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у цій справі ліквідатором ТОВ Таміра призначено арбітражного керуючого Леонова К.Ю. 
		5.13.1. Надаючи оцінку діяльності арбітражного керуючого Дубницької Н.Ю. як попереднього ліквідатора ТОВ "Таміра", суд зазначає наступне.
		5.13.1.1. Судом встановлено, що рішення припинити ТОВ Таміра та призначити ліквідатором ТОВ Таміра Дубницьку Н.Ю. було прийнято 31.01.2011 учасниками ТОВ Таміра: компанією TOLEDO LIMITED, яка володіла 95% статутного капіталу, та фізичною особою ОСОБА_20 , яка володіла 5% статутного капіталу.
		Також судом встановлено, що починаючи з квітня 2009 року та щонайменше до 2016 року єдиним кінцевим бенефіціарним власником компанії-нерезидента TOLEDO LIMITED був ОСОБА_14 .
		Суд також зазначає, що бенефіціарний власник ТОВ Таміра - ОСОБА_14 (учасник цієї справи) у своїй заяві свідка від 27.10.2021 у порядку ст. 90 ГПК, відповідаючи на питання ТОВ Таміра, не заперечив того, що брав участь у призначенні ОСОБА_21 ліквідатором ТОВ Таміра.
		При цьому, ОСОБА_14 був учасником ТОВ фірма "Ідалія" на момент придбання цим товариством Спірного Майна.
		Таким чином, судом встановлено, що ліквідатор ОСОБА_21 була призначена на посаду ліквідатора ТОВ "Таміра" за рішенням учасників ТОВ "Таміра", а тому була пов`язана відносинами контролю із ОСОБА_15 , який на момент її призначення був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Таміра" і водночас був учасником ТОВ фірма Ідалія, на користь якого і було відчужено Спірне Майно. Тому суд доходить висновку, що ОСОБА_21 не була ліквідатором, повністю незалежним від учасників банкрута (продавця Спірного Майна) та від учасників ТОВ фірма "Ідалія" (покупця Спірного Майна).
		5.13.1.2. Крім цього, на підставі наявних у справі доказів судом встановлено, що 29.11.2011 відбувся аукціону з продажу майна ТОВ Таміра - будівлі літ. У-2 по АДРЕСА_7 . Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у цій справі результати аукціону визнано недійсними. 
		Незважаючи на те, що у вказаній постанові Центральний апеляційний господарський суд з процесуальних підстав дійшов висновку про неможливість розглянути скаргу на дії ліквідатора Дубницької Н.Ю., апеляційний суд вказав, що зазначене "не спростовує однак допущених нею ( ОСОБА_21 ) порушень законодавства в частині неповноти поданого оголошення про проведення аукціонів, відсутності правовстановлювального документа на майно у часі його продажу з аукціонів, наявність триваючих судових розглядів щодо індивідуальних характеристик спірного майна, невключення його до ліквідаційної маси у тому вигляді, в якому воно було продано на аукціонах". 
		Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 05.08.2020 було встановлено, що ця будівля була реалізована ОСОБА_21 з рядом порушень, зокрема, з порушенням правил добросовісної конкуренції заздалегідь визначеному учаснику аукціону  ТОВ Харків-Надра, яке було підприємством групи компаній Таргет, що підтверджувалось змістом статті 2 Генеральної кредитної угоди № 68111N5 від 28.10.2011.
		Натомість у цій справі господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що фактичним керівником групи компаній "Таргет", а також бенефіціарним власником інших компаній-сторін зазначеної Генеральної кредитної угоди, які входили до групи компаній "Таргет" (ІП "Індра, ІП "Аврора", ТОВ "Чудо База"), був ОСОБА_14 , що підтверджується його декларацією бенефіціарного власника компанії TOLEDO LIMITED та іншими документами, які були додані разом з позовною заявою.
		Таким чином, реалізуючи на аукціоні будівлю літ. У-2 по АДРЕСА_7 , ліквідатор ТОВ "Таміра" Дубницька Н.Ю. фактично діяла в інтересах ОСОБА_16 .
		При цьому, у контексті саме Спірного Майна, суд зауважує, що ОСОБА_14 був учасником ТОВ фірма "Ідалія" та єдиним учасником ТОВ "Діадема Батерфляй" (особи, в якої СУАП "Європоль" придбав Спірне Майно) на момент придбання цими товариствами Спірного Майна.
		Тому суд погоджується з доводами Позивача про те, неможливо очікувати вчинення дій щодо витребування Спірного Майна, відчуженого в інтересах учасників ТОВ Таміра, від ліквідатора, який був призначений цими ж самими учасниками ТОВ Таміра і систематично вчиняв інші протиправні дії в їхніх особистих інтересах.
		5.13.1.3. З цього приводу Відповідач зазначає, що призначення ОСОБА_21 на посаду ліквідатора ТОВ "Таміра" за рішенням учасників ТОВ "Таміра" не суперечило чинному на той час законодавству України, а тому ОСОБА_21 була призначена у правомірний спосіб та не є заінтересованою особою щодо ТОВ "Таміра".
		Однак, суд звертає увагу, що поважною причиною пропущення позовної давності не є неправомірність призначення ОСОБА_21 головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) ТОВ "Таміра". Тому такі заперечення Відповідача жодним чином не стосуються підстав позову.
		Натомість, обставина призначення ОСОБА_21 ліквідатором ТОВ "Таміра" за пропозицією та за рішенням учасників цього товариства, безвідносно до законності/незаконності цієї процедури, має важливе значення для визнання поважними причин пропущення позовної давності за позовом ТОВ "Таміра" про повернення Спірного Майна, адже таке майно було відчужено за фраудаторним правочином в інтересах учасників ТОВ "Таміра", які ж і призначили ОСОБА_21 на посаду ліквідатора.
		5.13.1.4. Також судом встановлено, що колишнім ліквідатором ОСОБА_21 вчинялись інші дії та бездіяльність всупереч інтересам ТОВ "Таміра" та його кредиторів.
		Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у цій справі № 29/5005/6325/2011 встановлено, що ОСОБА_21 вчинялися неправомірні дії також під час реалізації іншого майна ТОВ Таміра, а саме: трьох об`єктів нерухомості, що знаходились, зокрема, за тою ж адресою, що й Спірне Майно (м. Харків, просп. Московський, 257).
		Так, у вказаній постанові встановлено, що ОСОБА_21 допустила проведення розрахунків за придбане майно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок якого були погашені вимоги кредитора IV черги задоволення при наявності вимог кредиторів І та III черг задоволення; протиправно не оскаржила рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2019 у справі № 922/295/13-г (на підставі якого з володіння ТОВ "Таміра" вибуло три об`єкта нерухомого майна) та своїми пасивними діями сприяла проведенню заліку зустрічних однорідних вимог в процедурі банкрутства підприємства, що є порушенням законодавства про банкрутство.
		Цією ж постановою зобов`язано ОСОБА_21 повернути до ліквідаційної маси ТОВ Таміра відповідні об`єкти нерухомості, які були реалізовані на прилюдних торгах 28.12.2012 на Товарній біржі Європейська, а також зобов`язано в строк до 16.07.2014 скликати збори кредиторів ТОВ Таміра з метою утворення комітету кредиторів.
		Однак, жоден із цих обов`язків, встановлених судом, ліквідатором ОСОБА_21 виконаний не був.
		Тобто, ОСОБА_21 як ліквідатор ТОВ "Таміра" протиправно не оскаржувала правочини щодо вибуття майна банкрута навіть на пряму вимогу суду, що є додатковим доказом поважності причин пропущення позовної давності для звернення ТОВ "Таміра" у період виконання ОСОБА_21 повноважень ліквідатора з позовом про оскарження спірних у цій справі Договорів.
		Цією ж постановою Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що ОСОБА_21 протиправно не були вжиті заходи по скликанню зборів кредиторів та створенню комітету кредиторів ТОВ Таміра, в тому числі з метою погодження порядку продажу майна банкрута, складу, умов та строків придбання майна тощо.
		Однак, цей обов`язок, встановлений судом, ліквідатором ОСОБА_21 також виконаний не був.
		Тому доводи Позивача про те, що колишнім ліквідатором ОСОБА_21 вчинялись інші дії та бездіяльність всупереч інтересам ТОВ "Таміра" та його кредиторів, знайшли своє підтвердження.
		5.13.1.5. Відповідач натомість зазначає, що немає жодного рішення суду, яким би на підставі спеціального закону і за дотримання спеціальної процедури, передбаченої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", було усунуто ОСОБА_21 від виконання нею обов`язків ліквідатора ТОВ "Таміра". Відповідач стверджує, що повноваження ОСОБА_21 були припинені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 на підставі власної заяви ОСОБА_21 , яка свідчить про те, що вона знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.
		Однак, такі заперечення Відповідача не впливають на поважність причин пропущення позовної давності під час виконання ОСОБА_21 повноважень ліквідатора, з огляду на наступне.
		Як вже встановлено судом, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у цій справі № 29/5005/6325/2011 зобов`язано ОСОБА_21 в строк до 16.07.2014 скликати збори кредиторів ТОВ "Таміра" з метою утворення комітету кредиторів. Суд апеляційної інстанції зазначив, що "створеному комітету кредиторів, господарському суду Дніпропетровської області слід розглянути питання щодо усунення арбітражного керуючого Дубницької Н.Ю. від виконання обов`язків ліквідатора ТОВ "Таміра" і призначення іншого ліквідатора".
		Однак, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 у цій справі (якою припинено повноваження ОСОБА_21 ) було встановлено, що станом на 23.09.2014 комітет кредиторів ТОВ "Таміра" ОСОБА_21 не був створений.
		На підставі цих обставин суд доходить висновку, що комітет кредиторів, який мала створити ОСОБА_21 на вимогу апеляційного суду, та який на вимогу апеляційного суду мав розглянути питання усунення ОСОБА_21 , не був створений внаслідок протиправної пасивної поведінки самої ж ОСОБА_21 . Отже, неусунення ОСОБА_21 від виконання повноважень ліквідатора, на думку суду, знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з протиправною бездіяльністю самої ж ОСОБА_21 .
		Щодо доводів Відповідача про відсутність рішення суду, яким би за скаргою учасника справи було б усунуто ОСОБА_21 від виконання повноважень ліквідатора, суд додатково зазначає наступне.
		З ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 вбачається, що 15.09.2014 до суду надійшло клопотання ПАТ "ВТБ Банк" як кредитора ТОВ "Таміра", в якому кредитор просив припинити повноваження ОСОБА_21 як ліквідатора ТОВ "Таміра".
		Однак, у вказаній ухвалі суд першочергово розглянув та задовольнив власну заяву ОСОБА_21 про дострокове припинення повноважень ліквідатора ТОВ "Таміра".
		Далі в цій же ухвалі суд зазначив, що "У зв`язку з викладеним, суд не вбачає підстав для розгляду клопотання Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК", яке надійшло до господарського суду Дніпропетровської області 15.09.2014 р. щодо припинення повноважень ліквідатора ОСОБА_21 у даній справі, оскільки суд задовольнив заяву ліквідатора Дубницької Н.Ю. та припинив її повноваження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальності "Таміра".
		У зв`язку з цим, надаючи оцінку діям ліквідатора ТОВ "Таміра" ОСОБА_21 для цілей визнання поважними причин пропущення позовної давності, суд бере до уваги обставини протиправності її дій, які встановлені іншими судовими рішеннями у цій справі про банкрутство  постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 та Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020.
		Тому доводи Відповідача не можуть бути перешкодою для надання судом оцінки діям ОСОБА_21 . Адже в матеріалах справи наявні інші судові рішення, якими задоволено скаргу на дії ліквідатора Дубницької Н.Ю., визнано недійсними ряд аукціонів з продажу майна ТОВ "Таміра", замовником яких була ОСОБА_21 тощо.
		5.13.1.6. Також у своїх поясненнях Відповідач стверджує, що висновки Дніпропетровського апеляційного господарського суду у постанові від 26.06.2014 щодо порушень ОСОБА_21 , не мають юридичного значення для вирішення питання щодо застосування строків позовної давності до спірних правовідносин з огляду на те, що встановлені у цій постанові порушення відбувались вже після пропущення строків позовної давності  скарга ПАТ "ВТБ Банк" стосувалась аукціону від 28.12.2012, тоді як строк позовної давності у спірних правовідносинах сплив 10.06.2012.
		Однак з такими запереченнями Відповідача суд погодитись не може.
		Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у п. 10.20 постанови від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, суд, з огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.
		Тому для вирішення питання про те, чи наявні поважні причини пропущення позовної давності, мають значення дії, які вчиняла ОСОБА_21 як колишній представник Позивача як до, так і після спливу позовної давності у спірних правовідносинах. Такі неправомірні дії ОСОБА_21 , навіть вчинені після спливу позовної давності, впливають на висновок про її добросовісність в цілому як ліквідатора ТОВ "Таміра".
		Крім цього, інша протиправна бездіяльність ОСОБА_21 , що встановлена постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014, була вчинена також і до спливу позовної давності у спірних правовідносинах. Зокрема, протиправне нестворення ОСОБА_21 комітету кредиторів ТОВ "Таміра" тривало упродовж усього періоду виконання нею своїх повноважень.
		5.13.1.7. Відповідач також зазначає, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2013 у цій справі було відмовлено у задоволенні скарги ДПІ у Дзержинському районі на дії ОСОБА_21 , що нібито підтверджує правомірність її дій.
		Однак, такі доводи Відповідача не ґрунтуються на матеріалах справи.
		Так, в наведеній Відповідачем ухвалі зазначено, що "скарга від 18.02.2013 р., яка надійшла до господарського суду 22.02.2013 р., підписана невідомою особою. Довіреність до заяви не надано. В судові засідання призначені господарським судом представник не з`явився.". Крім цього, в ході розгляду скарги скаржник зазначив, що "у зв`язку з визнанням кредиторських вимог у повному обсязі, претензій ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова по справі не має".
		Таким чином, правомірність чи неправомірність дій ліквідатора ОСОБА_21 взагалі не була по суті предметом дослідження суду в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2013 у цій справі, суд не надавав оцінки законності дій ліквідатора ОСОБА_21 , з огляду на що заперечення Відповідача-4 відхиляються судом.
		5.13.1.8. Судом встановлено, що трирічний строк для звернення ТОВ "Таміра" до суду за захистом свого права власності на Спірне Майно сплив 11.06.2012.
		В цей час повноваження ліквідатора ТОВ Таміра виконувала саме ОСОБА_21 .
		Отже, трирічний строк позовної давності у спірних правовідносинах сплив саме у той час, коли ліквідатором ТОВ "Таміра" була ОСОБА_21 .
		Більше того, ОСОБА_21 залишалася ліквідатором ТОВ Таміра упродовж ще більше двох років після того, як сплив трирічний строк з моменту укладення Оскаржуваний Договорів (тобто в сукупності протягом більше 5 років з моменту укладення Оскаржуваного Договору).
		Таким чином, Позивачем доведено, що неподання позову про визнання недійсними Оскаржуваного Договору та витребування Спірного Майна у межах трирічного строку з моменту його вибуття з володіння ТОВ "Таміра" безпосередньо пов`язане з протиправною бездіяльністю недобросовісного ліквідатора ТОВ "Таміра" ОСОБА_21 , яка була призначена ліквідатором ТОВ "Таміра" за рішенням самих же учасників ТОВ "Таміра", причетних до відчуження Спірного Майна.
		5.13.2. Надаючи оцінку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_22 як попереднього ліквідатора ТОВ "Таміра", суд зазначає наступне.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 у справі № 29/5005/6325/2011, якою усунуто ОСОБА_22 від виконання повноважень ліквідатора ТОВ Таміра, встановлено ряд обставин вчинення ОСОБА_22 протиправних дій всупереч інтересам кредиторів.
		Так, цією ухвалою встановлено, що ані ОСОБА_22 , ані ОСОБА_21 не виконали вимоги постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 щодо дій, спрямованих на повернення у ліквідаційну масу іншого майна ТОВ Таміра (трьох об`єктів нерухомості, що перебували в іпотеці ПАТ ВТБ Банк та були реалізовані на аукціоні 28.12.2012). Цією ухвалою визнано недійсними результати цих аукціонів, проведених ОСОБА_21 і ще раз підтверджено протиправність її дій щодо реалізації цього майна.
		Також цією ухвалою встановлено, що всупереч вимогам суду ОСОБА_21 та ОСОБА_22 не були організовані збори кредиторів для обрання комітету кредиторів ТОВ Таміра.
		Крім цього, з матеріалів справи про банкрутство вбачається, що ОСОБА_22 тривалий час затримувала передачу документів щодо банкрутства ТОВ Таміра новому ліквідатору ОСОБА_23 , чим фактично блокувала його повноцінну роботу. Так, ОСОБА_23 звертався до ОСОБА_22 із запитами та вимогами про надання документів від 02.04.2015, від 20.05.2015, від 19.08.2015, які тривалий час залишались без відповіді. ОСОБА_22 передала ОСОБА_23 першу частину документів лише 28.09.2015 (більше як через півроку після його призначення новим ліквідатором ТОВ Таміра), що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, а ще частину  лише 03.03.2016, що вбачається з проміжного звіту ліквідатора ОСОБА_23 від 28.03.2016, які наявні в матеріалах справи.
		На підставі викладеного судом встановлено, що ані ОСОБА_21 , ані ОСОБА_22 не вчинили належних дій щодо захисту прав та інтересів ТОВ Таміра та його кредиторів під час виконання ними своїх повноважень ліквідаторів ТОВ "Таміра", протиправно не звернулися до суду з позовом про визнання недійсними Оскаржуваного Договору та про витребування Спірного Майна.
		5.14. З огляду на встановлені обставини, суд погоджується з доводами Позивача про те, що діяльність ліквідаторів ТОВ Таміра ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у період з 02.06.2011 по 23.03.2015 в цілому характеризувалася вчиненням дій (бездіяльності) всупереч інтересам ТОВ Таміра і його кредиторів, внаслідок чого ці ліквідатори протиправно не звернулися з позовом про визнання Оскаржуваного Договору недійсним та про витребування Спірного Майна протягом трирічного строку з моменту їх укладення.
		Суд доходить висновку, що протягом 6 років з моменту вибуття Спірного Майна з володіння ТОВ "Таміра" управління цим товариством здійснювали учасники ТОВ "Таміра", ліквідатори ТОВ "Таміра", які не були заінтересовані в захисті прав його кредиторів, вчиняли дії всупереч їхнім інтересам, а тому вочевидь не були заінтересовані в оскарженні тих правочинів Банкрута, які вчинені на шкоду кредиторам, що є однією з поважних причин пропущення ТОВ Таміра позовної давності.
		5.15. Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду щодо можливості визнання поважними причин пропущення позовної давності у зв`язку з протиправними діями та бездіяльністю раніше призначених ліквідаторів банкрута та вчинення ними дій не в інтересах банкрута та його кредиторів, тобто, обставини, які робили своєчасне пред`явлення позову утрудненим, які викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 902/357/18 та від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14.
		Більше того, суд враховує, що ця позиція була підтверджена у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 у цій справі № 29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ "Таміра". У цій справі Верховний Суд погодився з тим, що поважною причиною пропущення ліквідатором ТОВ Таміра строків позовної давності для оскарження правочинів ТОВ Таміра, вчинених у 2011 році, були обставини недобросовісної поведінки попередніх ліквідаторів ТОВ Таміра Дубницької Н.Ю. та ОСОБА_22 .
		5.16. Надаючи оцінку діяльності наступних арбітражних керуючих, які виконували повноваження ліквідаторів ТОВ "Таміра"  Куліченка М.В. та ОСОБА_24 , суд враховує, що ці ліквідатори, хоч і не вчиняли протиправних дій всупереч інтересам банкрута та його кредиторів, однак стикалися з об`єктивними перешкодами, які унеможливлювали звернення з цим позовом раніше та утруднювали виявлення ознак фраудаторності Оскаржуваного Договору під час виконання ними своїх повноважень (з 24.03.2015 по 30.03.2021).
		Такі висновки суду зумовлені наступними встановленими судом обставинами.
		5.17. Суд враховує, що виявлення ознак фраудаторності Оскаржуваного Договору купівлі-продажу було утрудненим внаслідок дефектів проведення розрахунків за цими Договорами та некоректності відображення цих розрахунків у первинних документах.
		Позивач стверджує, що для добросовісних ліквідаторів ТОВ "Таміра" перш за все існували труднощі у виявленні того, чи взагалі було проведено розрахунки за Оскаржуваним Договором між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія".
		Такі труднощі, як стверджує Позивач, були зумовлені наступними обставинами:
		-матеріали справи про банкрутство ТОВ Таміра не містили доказів оплати за Оскаржуваним Договором;
		-в тексті Оскаржуваного Договору зазначено, що розрахунки за цими Договорами станом на дату їх укладення ще не проведені, натомість мали бути проведені протягом 5 днів з дня їх укладення;
		-більшість Оскаржуваного Договору не містять жодних відомостей про реквізити рахунку ТОВ Таміра, на який мали бути перераховані кошти.
		Зі змісту виписки по банківському рахунку ТОВ "Таміра" № НОМЕР_4 , відкритому в АТ "Укрексімбанк", ліквідаторам ТОВ "Таміра" могла бути відома обставина того, що 01.06.2009 на цей рахунок ТОВ "Таміра" надійшли грошові кошти від ТОВ фірма Ідалія на загальну суму 36 832 785,00 грн. 
		Однак, Позивач стверджує, що існували об`єктивні труднощі у встановленні того, що відображені у цій виписці транзакції стосувались саме розрахунків за Оскаржуваним Договором.
		Суд погоджується з такими доводами Позивача, з огляду на наступне:
		-вказані транзакції фактично були проведені 01.06.2009, тобто на 9 днів раніше, ніж було укладено ключовий з Оскаржуваного Договору, тоді як відповідно до Оскаржуваного Договору, на зміст яких спиралися ліквідатори, розрахунки за Спірне Майно мали бути проведені після їх укладення;
		-у призначенні платежів було зазначено Сплата за майно зг уг К-12/01/06 від 12.01.06; тобто реквізити угоди, вказаної у призначенні платежів, зовсім не співпадали з датами та номерами Оскаржуваного Договору, розбіжність у даті укладення становила більш як три роки; призначення проведених 01.06.2009 платежів взагалі не містило реквізитів Оскаржуваного Договору;
		-грошові кошти від ТОВ фірма Ідалія у сумі 36 832 785,00 грн. надійшли на рахунок ТОВ Таміра частинами, а саме: 73 платежі по 500 000,00 грн. та 1 платіж на 332 785,00грн.;
		-при цьому загальна сума коштів, яка надійшла на рахунок ТОВ Таміра у цей день з цим призначенням платежу (36 832 785,00 грн.), не в повній точності відповідала ціні продажу Спірного Майна (33234663,00 грн)  розбіжність становила більше 3 млн. грн.
		Судом встановлено, що у зв`язку з такими розбіжностями ліквідатор ТОВ Таміра Куліченко М.В. звернувся з листом до ТОВ фірма Ідалія від 23.10.2018, в якому просив підтвердити, чи справді отримані ТОВ Таміра 01.06.2009 від ТОВ фірма Ідалія грошові кошти в сумі 36 832 785,00 грн. є оплатою за Спірне Майно, придбане у 2009 році.
		Відповідь від ТОВ фірма Ідалія була надана листом від 20.02.2019, в якому зазначено, що грошові кошти у сумі 36 832 785,00 грн. були направлені на рахунок ТОВ Таміра саме з метою оплати, зокрема, за Спірне Майно, що розташоване у м. Харкові по просп. Московському 257.
		При цьому, ТОВ фірма Ідалія повідомило, що у його розпорядженні відсутній договір № К-12/01/06 від 12.01.2006, який вказаний у призначенні платежів, а тому директор ТОВ фірма Ідалія не може пояснити, чому саме цей договір, укладений у 2006 році, вказаний як підстава платежів за Договорами купівлі-продажу, укладеними у 2009 році. Копію договору № К-12/01/06 від 12.01.2006 ТОВ фірма "Ідалія" не надало.
		У зв`язку з цим, суд погоджується з доводами Позивача про те, що лише з моменту отримання відповідного листа-підтвердження від ТОВ фірма "Ідалія" від 20.02.2019 ліквідатор ТОВ Таміра отримав достатні підстави вважати (обґрунтовано припускати), що розрахунки за Оскаржуваним Договором відбулися, і що вони були проведені саме 01.06.2009 по рахунку, відкритому в АТ Укрексімбанк. Адже були наявні суттєві дефекти у цих платежах, внаслідок яких залишався прихованим факт призначення цих платежів саме за придбання Спірного Майна. Тому лише з моменту отримання такого листа-підтвердження ліквідатор зміг обґрунтовано припускати, що 73 транзакції від 01.06.2009 на загальну суму 36 832 785,00 грн. можуть стосуватися Спірного Майна.
		5.18. Судом встановлено, що у березні 2016 року ліквідатор ТОВ Таміра Куліченко М.В. вперше звернувся з листом до ТОВ фірма Ідалія від 04.03.2016, в якому просив надати інформацію про те, чи були проведені розрахунки за Оскаржуваними Договорам, а в разі, якщо вони не були проведені  просив провести розрахунки та направити відповідні грошові кошти на рахунок ТОВ Таміра, відкритий в АТ Укрексімбанк.
		Від ТОВ фірма Ідалія надійшов лист-відповідь від 16.03.2016, в якому ТОВ фірма Ідалія стверджувала, що вона є законним власником спірного майна, а розрахунки за його придбання були проведені із застосуванням векселів. 
		Однак, як встановлено судом, надана ТОВ фірмою "Ідалія" інформація не відповідала дійсності, адже розрахунки за Спірне Майно із застосуванням векселів не проводились.
		При цьому, ТОВ фірма "Ідалія" не лише надало неправдиву інформацію ліквідатору ТОВ"Таміра", а й через 8 днів після направлення листа-відповіді ліквідатору ТОВ "Таміра"  відчужило належну їй на той час Ѕ частку у Спірному Майні на користь ТОВ "Діадема Батерфляй".
		Такі дії ТОВ фірма Ідалія, на думку суду, були недобросовісними, а подальший перепродаж Спірного Майна (враховуючи дату та інші обставини його проведення) був вочевидь спрямований на створення труднощів для ліквідатора ТОВ Таміра у поверненні цього майна у володіння ТОВ Таміра. Адже з листа ТОВ Таміра вбачалися наміри новопризначеного ліквідатора вчиняти дії щодо повернення Спірного Майна у володіння ТОВ Таміра у разі виявлення невідповідності Оскаржуваного Договору купівлі-продажу вимогам законодавства.
		В подальшому, у квітні 2016 року, ліквідатор ТОВ Таміра Куліченко М.В. вдруге звернувся з листом до ТОВ фірма Ідалія від 13.04.2016, в якому просив вказати, на підставі яких саме векселів було проведено розрахунки та коли саме ці розрахунки були проведені.
		У вересні 2016 року від ТОВ фірма Ідалія надійшов лист-відповідь від 19.09.2016, в якому ТОВ фірма Ідалія змінило попередню позицію та зазначило, що розрахунки за Оскаржуваним Договором були проведені не із застосуванням векселів, а у грошовій формі. При цьому, ТОВ фірма Ідалія повідомило, що товариству начебто невідомо, коли саме і на який саме рахунок було направлено грошові кошти за придбання майна, адже виписки по банківських рахунках ТОВ фірма Ідалія начебто знищено через задавненість інформації, а будь-яких документів на підтвердження вказаної інформації товариство надати ліквідатору не може.
		Однак, як встановлено судом в цій справі, надана ТОВ фірмою "Ідалія" інформація не відповідала дійсності, адже в ході розгляду цієї справи ТОВ фірма Ідалія надала відомості про розрахунки на вимогу ухвали суду про витребування доказів, що додатково доводить введення ліквідатора ТОВ "Таміра" в оману діями ТОВ фірма "Ідалія".
		В подальшому, самостійно виявивши факт надходження на рахунок ТОВ Таміра від ТОВ фірма Ідалія 01.06.2009 грошових коштів у сумі 36 832 785,00 грн., ліквідатор ТОВ Таміра Куліченко М.В. у жовтні 2018 року втретє звернувся з листом до ТОВ фірма Ідалія від 23.10.2018, в якому просив підтвердити, чи є ці кошти оплатою за Спірне Майно, придбане за Оскаржуваним Договором купівлі-продажу.
		У листі-відповіді від ТОВ фірма Ідалія від 20.02.2019 зазначено, що грошові кошти у сумі 36 832 785,00 грн. справді були направлені на рахунок ТОВ Таміра саме з метою оплати за нерухоме майно, що розташоване у м. Харкові по просп. Московському 257 (тобто за Спірне Майно). При цьому, ТОВ фірма Ідалія повідомило, що у його розпорядженні відсутній договір № К-12/01/06 від 12.01.2006, який вказаний у призначенні платежів, а тому директор ТОВ фірма Ідалія не може пояснити, чому саме цей договір, укладений у 2006 році, вказаний як підстава платежів за Договорами купівлі-продажу, укладеними у 2009 році.
		Однак, як встановлено судом, в ході розгляду цієї справи ТОВ фірма Ідалія надала копію цього договору на вимогу ухвали суду про витребування доказів.
		5.19. Суд також враховує, що виявлення ознак фраудаторності Оскаржуваного Договору було утрудненим внаслідок приховування доказів того, що ОСОБА_14 , будучи засновником ТОВ Таміра (продавця), ТОВ фірма Ідалія (покупця) та ТОВ Діадема Батерфляй (останнього набувача), в той же самий час був власником ІП Аврора - підприємства, на користь якого були виведені кошти, що отримані ТОВ Таміра від ТОВ фірма Ідалія.
		Так, судом встановлено, що 01.06.2009 на рахунок ТОВ Таміра від ТОВ фірма Ідалія надійшли грошові кошти, які, як було з`ясовано ліквідатором ТОВ Таміра, були перераховані з метою проведення розрахунків за Оскаржуваним Договором.
		Цього ж дня, 01.06.2009, як встановлено судом, ці грошові кошти у сумі 36 832 785,00 грн. у повному обсязі були перераховані з рахунку ТОВ Таміра на рахунок ІП Аврора.
		Станом на 01.06.2009 єдиним засновником ІП Аврора була компанія-нерезидент ISIDA TRADING LLC (країна реєстрації  Сполучені Штати Америки). 
		Однак, жоден державний реєстр України, Сполучених Штатів Америки не містив відомостей про контролера (кінцевого бенефіціарного власника) компанії ISIDA TRADING LLC чи ІП Аврора як її дочірньої компанії. Як станом на червень 2009 року (дата укладення Оскаржуваного Договору), станом на 24.03.2015 (дата призначення першого добросовісного ліквідатора ТОВ "Таміра" Куліченка М.В.), так і станом на дату розгляду справи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були відсутні відомості про кінцевого бенефіціарного власника ІП Аврора
		Тому суд погоджується з Позивачем, що внаслідок відсутності таких відомостей транзакція щодо перерахування з рахунку ТОВ "Таміра" грошових коштів на рахунок ІП Аврора за звичайних обставин мала б всі ознаки транзакції щодо виконання ТОВ Таміра певних грошових зобов`язань перед ІП Аврора як його начебто добросовісним контрагентом (кредитором).
		Відсутність та неможливість отримання належних та допустимих доказів того, яка саме особа здійснювала бенефіціарне володіння ІП Аврора, на рахунок якого були зараховані отримані за Спірне Майно кошти, була зумовлена перешкодами:
		-недобросовісною поведінкою ТОВ фірма Ідалія, приховування цим товариством від ліквідатора ТОВ "Таміра" інформації про бенефіціарного власника ІП "Аврора";
		-утрудненістю отримання відомостей від ІП Аврора щодо бенефіціарного власника цього підприємства внаслідок його ліквідації;
		-недобросовісною поведінкою ОСОБА_16 , приховування ним відповідної інформації.
		5.19.1. Щодо недобросовісної поведінки ТОВ фірма "Ідалія" та приховування цим товариством інформації про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора", суд, додатково до вже встановлених та викладених у цьому рішенні обставин, виходить з наступного.
		Судом встановлено, що у квітні 2019 року ліквідатор ТОВ Таміра, виявивши, що грошові кошти, які 01.06.2009 надійшли від ТОВ фірма Ідалія на рахунок ТОВ Таміра, того ж дня були у повному обсязі перераховані на рахунок ІП Аврора, звернувся з четвертим листом до ТОВ фірма Ідалія від 03.04.2019, в якому просив надати інформацію про те, чи ІП Аврора пов`язана відносинами контролю з ТОВ фірма Ідалія чи її учасниками, та хто є бенефіціарним власником ІП Аврора.
		У травні 2019 року ТОВ фірма Ідалія надало лист-відповідь від 21.05.2019, в якому зазначило, що ІП Аврора як станом на 2009 рік, так і станом на 2019 рік начебто не пов`язане жодними відносинами із засновниками ТОВ фірма Ідалія.
		Однак, як встановлено судом в цій справі, надана ТОВ фірмою "Ідалія" інформація не відповідала дійсності, адже в ході розгляду цієї справи відповідаючи на питання, поставлені ТОВ Таміра у порядку ст. 90 ГПК, ТОВ фірма Ідалія зазначено, що станом на 21.05.2019 йому було відомо, що ОСОБА_14 був також бенефіціарним власником ІП Аврора.
		Таким чином, незважаючи на звернення ліквідатора ТОВ "Таміра", ТОВ фірма "Ідалія" приховувало від ліквідатора ТОВ "Таміра" відому ТОВ фірма "Ідалія" інформацію про те, яка особа є бенефіціарним власником ІП "Аврора"  підприємства, на рахунок якого виведені кошти, отримані за Спірне Майно.
		5.19.2. Щодо утрудненості отримання відомостей від ІП "Аврора" про бенефіціарного власника цього ж підприємства, суд виходить з наступного.
		Суд погоджується з доводами Позивача, що утрудненість в отриманні відомостей про кінцевого бенефіціарного власника ІП Аврора від цього ж підприємства утруднювалась тим, що постановою Господарського суду Харківської області від 05.10.2015 у справі № 922/5028/15 ІП Аврора визнано банкрутом, а ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2016 у справі № 922/5028/15 ліквідовано юридичну особу ІП Аврора.
		При цьому, опубліковані судові рішення у справі № 922/5028/15 вказують на те, що ліквідатором ІП Аврора не було вчинено жодних дій щодо пошуку, виявлення бенефіціарного власника ІП Аврора та/або притягнення його до юридичної відповідальності.
		Тому суд доходить висновку, отримання добросовісними ліквідаторами ТОВ Таміра (зокрема ліквідатором Куліченком М.В., який 03.03.2016 отримав від попереднього ліквідатора документів щодо ТОВ "Таміра") відомостей про бенефіціарного власника ІП "Аврора" було суттєво утрудненим, адже звернутися до ІП "Аврора" було неможливо внаслідок ліквідації цього підприємства 28.01.2016.
		5.19.3. Щодо недобросовісної поведінки ОСОБА_16 , приховування ним інформації про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора", суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що ОСОБА_14 як учасник ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" також вчиняв дії, спрямовані на приховування тих доказів та відомостей, що могли б вказати на фраудаторний характер Оскаржуваного Договору, зокрема доказів про те, що ІП "Аврора" перебувало під його контролем.
		Як вже встановлено судом, станом на дату виведення грошових коштів з рахунку ТОВ Таміра на рахунок ІП Аврора (01.06.2009) у публічних реєстрах була відсутня інформація про те, яка фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником ІП Аврора. Водночас, в ЄДРПОУ була наявна інформація, що власником ІП "Аврора" на цю дату є компанія-нерезидент ІSIDA TRADING LLC.
		Крім цього, станом на дату прийняття засновниками ТОВ Таміра рішення про ліквідацію (31.01.2011) у публічних реєстрах була відсутня інформація про те, яка фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ Таміра на цю дату. Водночас, в реєстрах була наявна інформація, що учасником ТОВ "Таміра" на цю дату є компанія-нерезидент TOLEDO LIMITED.
		Тому попередній ліквідатор ТОВ Таміра Шаповалов І.В., співпрацюючи разом з ліквідатором ТОВ Ольга. Гусаром О.І. в інтересах кредиторів цих товариств, уклавши 04.03.2020 договір про співробітництво щодо розкриття бенефіціарного власника ТОВ Таміра та ТОВ Ольга. та інших пов`язаних компаній групи Таргет, вживав активних заходів для розкриття прихованих Владиславом Протасом відомостей.
		Так, судом встановлено, що у квітні 2020 року до Верховного Суду Белізу (The Supreme Court of Belize) за підписом ліквідатора ТОВ Ольга. було подано позов, який був підготовлений спільними зусиллями з ліквідатором ТОВ Таміра, відповідачами за яким були International Corporate Services Limited (1-й відповідач) та Worldwide Corporate Services Limited (2-й відповідач), які виступали агентами (довірчими управителями) зазначених вище компаній-нерезидентів у період з 2009 по 2014 рр.
		За результатами розгляду вказаного позову, рішенням (наказом) Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 року у справі № 254 (2020) Верховний Суд Белізу зобов`язав агентів (адміністраторів) вказаних компаній-нерезидентів надати документи, які б підтверджували імена та адреси справжніх бенефіціарних власників, директорів та зареєстрованих акціонерів цих компаній та розміри їх часток з моменту створення цих компаній до моменту постановлення даного рішення Верховного Суду Белізу.
		За результатами отримання документів від агентів (адміністраторів) вказаних компаній-нерезидентів на виконання вказаного рішення Верховного Суду Белізу, ліквідатору ТОВ Таміра вдалося встановити, що з квітня 2009 року та станом на теперішній час Владислав Протас є одноосібним та незмінним бенефіціарним власником компаній:
		-TOLEDO LIMITED (країна реєстрації Беліз), 
		-ISIDA TRADING LLC (країна реєстрації США).
		Ці обставини, з-поміж іншого, були підтверджені нотаріально засвідченим Афідевітом під присягою директора компанії Worldwide Corporate Services Limited Ангелітою Голдсон від 22.05.2020 копія та переклад якого наявні в матеріалах справи та були досліджені судом.
		У пунктах 2-3 цього афідевіту вказано, що компанія WCSL діяла в якості номінального директора та номінального акціонера компанії ISIDA TRADING LLC, юридичної особи, створеної за Законом про Корпорації Штату Арканзас, з реєстраційним номером 19 810. Доказом того, що вказана компанія діяла як номінальний директор компанії ISIDA TRADING LLC слугують також копії довіреностей від компанії ISIDA TRADING LLC, підписаних представником WCSL від 25.03.2011, 15.03.2012.
		На виконання вказаного рішення Верховного Суду Белізу директором компанії WCSL Ангелітою Голдсон було також надано другий нотаріально засвідчений Афідевіт під присягою від 28.05.2020, в пунктах 5-9 якого вказано, що протягом усього часу, коли компанія WCSL була номінальним директором та акціонером компанії ISIDA TRADING LLC, тобто з 29.03.2009 бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC був ОСОБА_1 . Однак, з огляду на сплив тривалого часу з моменту припинення співпраці між компанією WCSL та ОСОБА_15 у 2016 році, копії відповідних документів були знищені на підставі закону.
		Суд також зазначає, що ОСОБА_14 (учасник цієї справи) у своїй заяві свідка від 27.10.2021 у порядку ст. 90 ГПК, відповідаючи на питання ТОВ Таміра, не заперечив того, що саме він був бенефіціарним власником ISIDA TRADING LLC  власника ІП "Аврора" у 2009 році, а також бенефіціарним власником TOLEDO LIMITED  учасника ТОВ "Таміра" на момент призначення ліквідатором ТОВ "Таміра" ОСОБА_21 .
		Виявлені ліквідатором ТОВ Таміра обставини бенефіціарного володіння компаніями TOLEDO LIMITED та ISIDA TRADING LLC були в подальшому встановлені судовим рішенням, а саме: ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2021 у справі № 29/5005/6381/2011 у справі про банкрутство ТОВ Ольга.
		В ухвалі Господарського суду від 14.04.2021 у справі № 29/5005/6381/2011 суд встановив, що 21.02.2021 від ІП Малахіт, єдиним бенефіціарним власником якого є ОСОБА_14 , надійшли пояснення, в яких ІП Малахіт стверджує, що йому начебто не відомо про те, хто є кінцевим бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC. Хоча таке твердження не могло відповідати дійсності.
		Копія відповідних пояснень ІП Малахіт від 21.02.2021 у справі № 29/5005/6381/2011, а також копія доказу того, що саме ОСОБА_14 був бенефіціарним власником ІП "Малахіт" на дату підписання таких пояснень, наявні в матеріалах справи та були досліджені судом.
		5.20. Відповідач з цього приводу стверджує, що ОСОБА_14 , який вчиняв перешкоди у зверненні ліквідатора ТОВ "Таміра" з позовом та приховував необхідну інформацію, не був єдиним учасником ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", не мав значного або вирішального впливу або контролю над діяльністю ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія". Відповідач стверджує, що ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" є самостійними юридичними особами.
		Однак, на думку суду, розмір частки ОСОБА_16 на момент укладення Оскаржуваного Договору у статутному капіталі ТОВ "Таміра" (16,6%) та ТОВ фірма "Ідалія" (33%) не спростовує доводів Позивача про те, що ОСОБА_14 вчиняв відповідні перешкоди, що утруднювало своєчасне звернення з позовом.
		Для цілей розгляду цієї справи недобросовісні дії саме ОСОБА_16 після укладення Оскаржуваного Договору мають важливе значення.
		По-перше, саме ОСОБА_14 після укладення Оскаржуваного Договору (у жовтні 2010 року) отримав контроль та вирішальний вплив на ТОВ "Таміра" через компанію-нерезидента TOLEDO LIMITED, яка придбала частку у розмірі 95% у статутному капіталі ТОВ "Таміра".
		По-друге, саме ОСОБА_14 був єдиним учасником (на 100%) ТОВ "Діадема Батерфляй" станом на 24.03.2016  дату, коли ТОВ "Діадема Батерфляй" зареєстрував за собою право власності на Спірне Майно.
		У свою чергу, той факт, що ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" є самостійними юридичними особами, жодним чином не спростовує доводів Позивача про те, що ОСОБА_14 , який був учасником кожного з цих товариств, вчиняв перешкоди та приховував інформацію, яка стала підставою для звернення з позовом, внаслідок чого було пропущено строки позовної давності.
		5.21. Відповідач зазначає, що про існування зв`язків між ОСОБА_15 , як одним з засновників Торгової групи "Таргет" та ІП "Аврора", в якості підприємства, яке входило до складу вказаної торгової групи, Позивач мав можливість дізнатись з відкритих джерел. Позивач мав повну можливість отримати прямі докази пов`язаності ІП "Аврора" та ОСОБА_16 внаслідок звернення до Верховного Суду Беліза значно раніше квітня 2020 року та отримати такі докази значно раніше квітня-травня 2020 року.
		На підтвердження своєї позиції Відповідач надав суду роздруківку статті з сайту "Главное", датовану 19.06.2013 та роздруківку статті з сайту "Уніан", датовану 20.07.2009.
		Однак, такі доводи Відповідача суд вважає необґрунтованими, адже відкриті джерела інформації (засоби масової інформації) не можуть слугувати доказом контролю ОСОБА_16 над ІП "Аврора" в розумінні ГПК України. Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям: (1) належності, (2) допустимості, (3) достовірності, (4) достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України.
		Більше того, надані Відповідачем публікації не вказують на кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора", а лише містять згадки про керівника Торгової групи "Таргет"  ОСОБА_16 та про ймовірні наявні зв`язки останнього із ІП "Аврора".
		5.22. Суд зазначає, що отримана ліквідатором ТОВ Таміра інформація на виконання рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 за результатами примусового розкриття раніше прихованих Владиславом Протасом відомостей, мала важливе значення для визначення ознак фраудаторності Оскаржуваного Договору ліквідатором ТОВ Таміра.
		По-перше, до моменту такого розкриття добросовісним ліквідаторам ТОВ "Таміра" могло бути відомо про те, що рішення про призначення ОСОБА_21 ліквідатором ТОВ Таміра 31.01.2011 приймала компанія TOLEDO LIMITED. Однак не було і не могло бути відомо про те, що бенефіціарним власником цієї компанії є саме ОСОБА_14 , що вперше стало відомо зі змісту конфіденційної декларації про довірче управління компанією TOLEDO LIMITED, наданої на вимогу рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020.
		По-друге, до моменту такого розкриття добросовісним ліквідаторам ТОВ "Таміра" могло бути відомо про те, що засновником ІП "Аврора" (підприємства, на рахунок якого виведено кошти за Спірне Майно), була компанія ISIDA TRADING LLC. Однак, не було і не могло бути відомо про те, що бенефіціарним власником цієї компанії є саме ОСОБА_14 , що вперше стало відомо зі змісту нотаріально засвідченого Афідевіту під присягою директора компанії WCSL Ангеліти Голдсон від 28.05.2020, наданого на вимогу рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020.
		По-третє, інформація про бенефіціарного власника компанії ISIDA TRADING LLC була відсутня у публічному доступі протягом 11 років.
		Допоки інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП Аврора залишалась закритою, ліквідатор ТОВ Таміра, як і будь-який інший сторонній спостерігач, не знав і навіть не мав підстав вважати чи припускати, що Оскаржуваний Договір вчинені на шкоду кредиторам. Відповідно, сприймаючи ІП Аврора як незалежного контрагента та презюмуючи добросовісність поведінки цього кредитора ТОВ Таміра (на підставі ч. 5 ст. 12 ЦК України), добросовісний ліквідатор ТОВ Таміра не мав підстав вважати, що Оскаржуваний Договір порушують права ТОВ Таміра чи його кредиторів.
		До моменту отримання відомостей принаймні про імовірного бенефіціарного власника ІП Аврора у добросовісного ліквідатора ТОВ Таміра були відсутні підстави припускати, що Оскаржуваний Договір є фраудаторними, вчиненими на шкоду кредиторам.
		Лише з моменту обізнаності про особу  кінцевого бенефіціарного власника ІП Аврора, і про те, що цей бенефіціарний власник водночас є засновником ТОВ Таміра та ТОВ фірма Ідалія - у ліквідатора могли б з`явитися підстави вважати, що укладений між ТОВ Таміра та ТОВ фірма Ідалія Оскаржуваний Договір є фраудаторним.
		Тому навіть потенційна обізнаність ліквідатора ТОВ Таміра про сам по собі факт укладення Оскаржуваного Договору, дату його укладення та склад його сторін, сама по собі не створювала будь-яких підстав для ліквідатора ТОВ Таміра вважати, що дії з укладення цього Договору були вчинені з наміром завдати шкоди кредиторам ТОВ Таміра.
		З цих підстав суд не погоджується з запереченнями Відповідача про те, що інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" начебто не має правового значення для цієї справи. Навпаки, відомості про те, що саме ОСОБА_14 є єдиним кінцевим бенефіціарним власником ІП "Аврора", дозволили зробити висновок про фраудаторність Оскаржуваного Договору. Адже саме ця обставина засвідчила, що ІП "Аврора" не було добросовісним кредитором ТОВ "Таміра", перед яким було виконане дійсне зобов`язання ТОВ "Таміра". 
		Тим більше, як встановлено судом, факт "виведення" грошових коштів за Спірне Майно на рахунок ІП "Аврора", з огляду на специфіку правовідносин у справі, мав місце ще до укладення Оскаржуваного Договору. А тому ця обставина входить до предмета доказування у цій справі, впливає на законність договору, що спростовує протилежні доводи Відповідача.
		З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку, що протягом 11 років були прихованими відомості про відчуження Спірного Майна та виведення отриманих за нього грошових коштів в особистих інтересах учасника ТОВ Таміра та ТОВ фірма Ідалія ОСОБА_16 , а не для погашення вимог кредиторів ТОВ Таміра. При цьому, отримати ці відомості раніше не видавалось за можливе з огляду на недобросовісну поведінку та приховування цієї інформації самим же ОСОБА_15 , ТОВ фірмою Ідалія як покупцем Спірного Майна, утрудненістю отримання від них відповідної інформації, а також ліквідацією ІП Аврора як юридичної особи.
		Тому суд погоджується з доводами Позивача, що до моменту розкриття прихованої інформації про бенефіціарного власника ІП Аврора ліквідатор ТОВ Таміра не мав підстав вважати, що Оскаржуваним Договором порушено права ТОВ Таміра, а тому не мав підстав звертатися до суду з позовом (у матеріально-правовому розумінні  не мав права на задоволення позову) про визнання цього Договору недійсним з підстав його фраудаторності.
		Ця інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" була примусово розкрита ліквідатором ТОВ "Таміра" Шаповалова І.В. на підставі отримання та виконання рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 у справі, ініційованій ліквідатором ТОВ Таміра та ліквідатором ТОВ Ольга..
		5.23. Відповідач, заперечуючи проти поважності причин пропущення позовної давності, у своєму відзиві зазначає, що вже станом на 03.03.2016 у ліквідатора Куліченка М.В. були відомості щодо проведення розрахунків за Оскаржуваним Договором, а тому він з цього моменту міг пред`являти позов про визнання недійсними Оскаржуваного Договору.
		Однак, проаналізувавши зміст позовної заяви, суд констатує, що підставою позову, якою обґрунтовано фраудаторність Оскаржуваного Договору, є не факт відсутності перерахування коштів за цими Договорами, а факт лише технічного проходження коштів за придбання Спірного Майна з рахунку ТОВ фірма "Ідалія" на рахунок ТОВ "Таміра", однак з подальшим (в той же день) перерахуванням цих коштів на рахунок ІП "Аврора" (єдиним бенефіціарним власником якої був учасник ТОВ "Таміра") та зрештою  на рахунок ТОВ фірма "Ідалія" (покупця майна). Саме ці обставини вказують на реальну відсутність намірів ТОВ фірма "Ідалія" розраховуватись за Спірне Майно та свідчить про укладення Оскаржуваного Договору саме з метою уникнути виконання грошових зобов`язань перед кредиторами ТОВ "Таміра".
		Навпаки, відсутність відомостей про перерахування коштів за Спірне Майно унеможливлювала встановлення обставин подальшого виведення цих коштів в інтересах покупця Спірного Майна. Не володіючи інформацією про те, коли саме, по якому саме рахунку була проведена оплата за Спірне Майно, ліквідатор ТОВ "Таміра" не міг прослідкувати подальший рух цих коштів, не міг встановити факт виведення цих коштів і повернення їх покупцю.
		Тому відсутність у ліквідатора Куліченка М.В. станом на 03.03.2016 відомостей щодо проведення розрахунків за Оскаржуваним Договором не спростовує поважності причин пропущення позовної давності для звернення з цим позовом, з огляду на дійсні підстави позову, а навпаки лише додатково підтверджує поважність цих причин.
		5.24. Також Відповідач стверджує, що виписки по рахунку ТОВ "Таміра", відкритому в АТ "Укрексімбанк", були долучені банком до матеріалів справи № Б-24/92-09 ще у листопаді 2009 року, тому ліквідатор Куліченко М.В. міг ще в 2016 році розкрити банківську таємницю, отримати відповідну виписку по рахунку та дізнатися всі необхідні йому обставини проведення розрахунків за Спірне Майно.
		Також Відповідач з цього приводу зазначає, що більше ніж два роки знадобилось добросовісному ліквідатору ТОВ "Таміра" Куліченку М.В., щоб звернутись до банківської установи, яка обслуговувала боржника, для отримання виписки по банківському рахунку і встановлення факту надходження грошових коштів. Такі дії ліквідатор ТОВ "Таміра" міг вчинити раніше.
		Однак, з такими запереченнями Відповідача суд погодитись не може.
		Поважною причиною пропущення позовної давності, яка врахована судом, не є утрудненість в отриманні виписки по рахунку ТОВ "Таміра". Позивач також не посилається на утрудненість в отриманні виписки по рахунку ТОВ "Таміра".
		Між отриманням (неможливістю отримання) виписки по банківському рахунку ТОВ "Таміра" та пропущенням позовної давності відсутній будь-який причино-наслідковий зв`язок, про наявність якого помилково стверджує Відповідач.
		Натомість судом встановлено, що дефекти у проведенні "розрахунків" за Оскаржуваним Договором утруднювали з`ясування обставин проведення розрахунків навіть за наявності виписки по рахунку ТОВ "Таміра".
		Серед таких дефектів судом встановлено проведення розрахунків за Спірне Майно на 9 днів раніше, ніж було укладено Оскаржуваний Договір; відсутність посилань на дійсні реквізити Оскаржуваного Договору чи на реквізити Спірного Майна у призначеннях платежів, які фактично були здійснені за Спірне Майно; приховуванням стороною Оскаржуваного Договору від ліквідатора ТОВ "Таміра" копії договору № К-12/01/06 від 12.01.2006, який вказаний у призначенні платежів за Спірне Майно тощо.
		Ці дефекти та неточності у сукупності не дозволяли ліквідатору своєчасно дізнатися про те, що проведені саме 01.06.2009 платежі були спрямовані на проведення розрахунків (створення видимості проведення розрахунків) за Спірне Майно. Неможливість своєчасно довідатися про ці обставини призвела до неможливості виявити обставини перерахування отриманих ТОВ "Таміра" коштів саме за Спірне Майно на рахунок ІП "Аврора", а в подальшому  на рахунок ТОВ фірма "Ідалія" як покупця майна, що й стало дійсною підставою для обґрунтування фраудаторності Оскаржуваного Договору.
		Відсутність у ліквідатора Куліченка М.В. доказів навіть формального перерахування коштів покупцем за придбання Спірного Майна не лише не створювала підстав для ОСОБА_23 звертатися з позовом на захист права власності ТОВ "Таміра", а й навпаки унеможливлювала таке звернення та не дозволяла зробити висновок про порушення Оскаржуваним Договором прав та обов`язків ТОВ "Таміра" та його кредиторів.
		Цим спростовуються доводи Відповідача про те, що отримавши виписки по рахунках ТОВ "Таміра", ліквідатор Куліченко М.В. міг би побачити, що оплата за Оскаржуваним Договором дійсно відбулася, а по-друге відстежити рух таких коштів та звернутися з позовом.
		5.25. Щодо заперечень Відповідача про те, що ліквідатор Куліченко М.В. обмежився лише направленням листів до ТОВ фірма "Ідалія", суд зазначає наступне.
		Суд оцінює вжиті ліквідатором ОСОБА_23 заходи з урахуванням того, що (1) причетні до фраудаторного правочину особи неодноразово вводили його в оману щодо обставин укладення та проведення розрахунків за Оскаржуваним Договором; (2)ІП "Аврора", на рахунок якого були виведені кошти за Спірне Майно, було ліквідовано; (3) наявні у ОСОБА_23 виписки по рахунку, інші платіжні документи та копії Оскаржуваного Договору містили суттєві розбіжності у своєму змісті та вдало маскували одні дії під виглядом інших дій (Оскаржуваний Договір містили положення про те, що розрахунки будуть проведені після їх укладення, тоді як насправді вони були проведені до їх укладення; Спірне Майно було відчужено на підставі Оскаржуваного Договору, тоді як у платіжних документах щодо розрахунків за Спірне Майно Оскаржуваний Договір взагалі не згадувались тощо). 
		Відповідачем не наведено жодних аргументів щодо того, які інші дії мали (могли) бути вчинені ліквідатором ОСОБА_23 для виявлення ознак фраудаторності Оскаржуваного Договору, з огляду на особливості спірних правовідносин та факти приховування засновником ТОВ "Діадема Батерфляй" інформації, яка була необхідна ОСОБА_23 .
		Доводи Відповідача про те, що ліквідатор Куліченко М.В. мав розкрити банківську таємницю, звернувшись до банківської установи та отримавши банківську виписку по рахунку ТОВ "Таміра", спростовуються мотивами, які суд виклав у п. 6.24 цього рішення.
		Крім цього, суд враховує, що наступний ліквідатор ТОВ "Таміра" Шаповалов І.В. вжив заходів, звернувшись суду іноземної юрисдикції та примусово розкривши приховану інформацію про бенефіціарного власника юридичних осіб, причетних до відчуження Спірного Майна.
		Тому доводи Відповідача про бездіяльність добросовісних ліквідаторів ТОВ "Таміра" Куліченка М.В. та ОСОБА_24 не знайшли свого підтвердження.
		5.26. Розглянувши дану справу та встановивши ряд об`єктивних перешкод, які тривалий час утруднювали виявлення ознак фраудаторності Оскаржуваного Договору, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).
		Так, у п. 95.2 вказаної постанови зазначено, що оцінюючи поважність причин пропуску строку позовної давності при зверненні з цим позовом, колегія суддів враховує обставини "виявлення ознак такої фраудаторності протягом тривалого часу", включаючи період досудового розслідування у кримінальному провадженні, саме в межах якого протягом 2020 та 2021 років і було виявлено значну частину доказів фраудаторності спірних торгів (висновки експертів від 21.12.2020 та від 27.01.2021), "відсутність до 14.08.2019 зовнішнього незалежного управління ПрАТ "Сіріус-Буд"" [банкрутом].
		Суд зазначає, що у спірних правовідносинах також мали місце подібні обставини, встановлені у цьому рішенні, які протягом тривалого часу утруднювали виявлення фраудаторності Оскаржуваного Договору, а також підтверджували відсутність до 24.03.2015 зовнішнього незалежного управління ТОВ "Таміра" навіть під час провадження у справі про банкрутство.
		Про такі перешкоди узагальнено свідчать наступні встановлені судом обставини:
		По-перше, протягом 6 років з моменту укладення Оскаржуваного Договору (з 09.06.2009 по 23.03.2015) управління ТОВ Таміра здійснювали: (1) учасники, в особистих інтересах яких було укладено ці Договори, (2) ліквідатор ОСОБА_21 , яка була призначена цими учасниками та вчиняла дії в їхніх особистих інтересах, (3) ліквідатор ОСОБА_22 , яка систематично вчиняла дії всупереч інтересам кредиторів ТОВ Таміра та була усунута судом через неналежне виконання своїх повноважень. Тобто, протягом 6 років з моменту укладення цього Оскаржуваного Договору управління Банкрутом здійснювали особи, які вчиняли протиправні дії та бездіяльність всупереч інтересам кредиторів Банкрута, не були заінтересовані в оскарженні вчинених на шкоду кредиторам правочинів Банкрута, а тому протиправно їх не оскаржували.
		По-друге, з 24.03.2015 управління ТОВ Таміра здійснювали інші ліквідатори, які однак мали утрудненість у виявленні ознак фраудаторності Оскаржуваного Договору купівлі-продажу з огляду на:
		-дефекти проведення розрахунків за цими Договорами та дефекти відображення цих розрахунків у первинних документах, які не лише не дозволяли виявити дефект у цих розрахунках, а й взагалі ускладнювали з`ясування того, чи взагалі проводились такі розрахунки;
		-недобросовісну поведінку відповідачів, приховування ними відомостей про те, що ОСОБА_14 , будучи засновником ТОВ Таміра, ТОВ фірма Ідалія та ТОВ Діадема Батерфляй, в той же самий час був контролером ІП Аврора - підприємства, на користь якого були перераховані отримані ТОВ Таміра від ТОВ фірма Ідалія грошові кошти, та примусове розкриття цих відомостей лише у травні 2020 року;
		-недобросовісну поведінку ОСОБА_16 як учасника ТОВ Таміра, ТОВ фірма Ідалія та ТОВ Діадема Батерфляй, приховування ним відомостей про те, що він був бенефіціаром компанії TOLEDO LIMITED (яка призначила Дубницьку Н.Ю. ліквідатором ТОВ Таміра), та їх примусове розкриття лише у травні 2020 року.
		Оцінюючи можливість своєчасного звернення до суду у цій справі, суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у п. 111 постанови від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) про те, що мета фраудаторного правочину в момент його укладання є прихованою.
		Отже, виявлення ознак фраудаторності Оскаржуваного Договору впродовж тривалого часу внаслідок приховування даної інформації має значення для визнання поважними причин пропущення позовної давності. Такий висновок цілком узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) та у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
		5.27. Враховуючи те, що суд дійшов висновку про поважність порушення позовної давності за основними позовними вимогами про витребування майна, то позовна давність вважається пропущеною з поважних причин також за похідними позовними вимогами.
		6. Щодо розподілу судових витрат
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, втрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з СУАП "Європоль" на користь ТОВ "Таміра" у розмірі 261 708,60 грн.
		7. Висновки суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково.
		Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
		Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях ГПК України.
		Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).
		За частиною 2 статті 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
		Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).
		Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
		На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
		Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги задовольнити частково.
		Витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Таміра (код ЄДРПОУ: 22610495) з чужого незаконного володіння Спільного Українсько-Американського підприємства Європоль у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ: 30751167) наступне майно:
		- нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 95а, 103-:-113 в літ. Г-1 загальною площею 6830,6 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1453214663101).
		- нежитлове приміщення антресолі № 119 в літ. Г-1, загальною площею 1157,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1797065963101).
		Припинити право власності Спільного Українсько-Американського підприємства Європоль у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ: 30751167) на наступне майно:
		- нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 95а, 103-:-113 в літ. Г-1 загальною площею 6830,6 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1453214663101).
		- нежитлове приміщення антресолі № 119 в літ. Г-1, загальною площею 1157,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1797065963101).
		Стягнути з Спільного Українсько-Американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Код ЄДРПОУ: 30751167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (Код ЄДРПОУ: 22610495) 261 708,60грн. судового збору за подання позовної заяви. Видати наказ.
		В іншій частині позову відмовити.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
		Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 18.02.2022р. 
		 
		Суддя І.В. Владимиренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...