Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/2980/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 17.02.2022. Зареєстровано: 19.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2022.
Дата набрання законної сили: 17.02.2022
Номер судового провадження: К/9901/4149/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 лютого 2022 року 
		м. Київ
		справа № 806/2980/18
		адміністративне провадження № К/9901/4149/19 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Юрченко В.П.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Пасічник С.С., 
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Коростенський кар`єр» на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2018 року (суддя попова О.Г.) та постанову  Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року (головуючий суддя Франовська К.С., судді: Кузьменко Л.В., Іваненко Т.В.)  у справі №806/2980/18 за позовом Акціонерного товариства «Коростенський кар`єр» до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, 
		ВСТАНОВИВ:
		Акціонерне товариство «Коростенський кар`єр»  (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило (з урахуванням уточнень до позову) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2018 року №0007231404.
		Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю спірного рішення податкового органу, оскільки документальна позапланова невиїзна перевірка була здійснена за період, який вже перевірявся. Під час проведеної раніше перевірки досліджувались питання проведення платником податків господарських операцій, які відповідають критеріям контрольованих операцій. 
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено у повному обсязі. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що підприємством допущено порушення вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України щодо строків складання та надання звіту про контрольовані операції за 2013 рік до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, що є підставою для застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій. 
		Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2018 року та постанову  Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судами невірно застосовано положення статті 58 Конституції України, статей 39, 78 Податкового кодексу України, пункту 24 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та не застосовано підпункт 56.2.1 пункту 56.2 статті 56 Податкового кодексу України, оскільки саме з 1 вересня 2013 року у статті 39 Податкового кодексу України встановлено нове правило поведінки платника податків щодо подання звіту по контрольованим операціям, передбаченими у підпункті 39.2.1.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, за який до 1 жовтня 2014 року належить подати звіт, є період з 1 вересня по 31 грудня 2013 року і саме в цей період вказані операції з кожним контрагентом повинні дорівнювати або перевищувати 50 мільйонів гривень, щоб вважатись контрольованими. На думку позивача суди не вірно визначили, що першим звітним періодом для подання звіту про контрольовані операції буде весь 2013 рік. Зазначає про відсутність єдиної правозастосовної практики по однорідних справах, що призводить до ухвалення судами протилежних рішень з наведеного питання.
		Відповідачем 12 квітня 2019 року надано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить у задоволені касаційної скарги позивача відмовити та залишити без змін оскаржувані рішення судів. 
		Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов  висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства з питань неподання звіту про контрольовані операції за 2013 рік, за результатами якої складено акт від 7 березня 2018 року №293/06-30-14-04/00292422 (надалі - акт перевірки).
		На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення    від 30 березня 2018 року №0007231404, яким визначено штрафну санкцію у розмірі 344 100 грн за неподання платником податків звіту про контрольовані операції за 2013 рік, відповідальність за яке передбачено пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України.
		Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, підприємство оскаржило його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, за результатами якого рішенням Державної фіскальної служби України від 7 червня 2018 року №19664/6/99-99-11-03-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у 2013 році здійснював господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Атенор"    (ІПН 7714169333, Російська Федерація), який є нерезидентом - пов`язаною з платником податків особою.
		Компанія "Unigran Group S.A." (Люксембург) є 100% учасником компанії "Mining Company Limited" (НЕ294917, Кіпр), яка в свою чергу володіла 58,29% цінними паперами (акціями) Публічного акціонерного товариства "Коростенський кар`єр" за відповідний рік.
		Компанія "Unigran Group S.A." (Люксембург) у звітному 2013 році була 100% учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Атенор" відповідно до виписки з ЕГРЮЛ (РФ) від 20 травня 2014 року №5/10.
		Загальний обсяг господарських операцій платника податків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Атенор", проведених у 2013 звітному році складає 57245516 грн.
		Впродовж 2013 року проведені господарські операції між Публічним акціонерним товариством "Коростенський кар`єр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атенор" перевищують 50 мільйонів гривень та відповідають вартісному критерію визнання операцій контрольованими.
		В установлений законодавством термін та станом на 2 березня 2018 (дату проведення перевірки) позивачем звіт про контрольовані операції за 2013 рік до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику не надано.
		Суди приймаючи рішення, дійшли висновку про порушення підприємством вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України щодо строків складання та надання звіту про контрольовані операції за 2013 рік.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених  статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
		1 вересня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 4 липня 2013 року №408-VІІ, яким внесено зміни, зокрема до статті 39 Податкового кодексу України.
		Відповідно до підпункту 39.2.1.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в перевіряємому періоді) контрольованими операціями є господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов`язаними особами - нерезидентами, які, зокрема, задекларували від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік; застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року; сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього  Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року; не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року.
		Згідно з підпунктом 39.2.1.4 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума здійснених операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без врахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік. 
		За приписами підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. 
		Для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік (підпункт 39.4.1 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України).
		Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення трансфертного ціноутворення» від 13 травня 2014 року №1260-VІІ, який набув чинності 30 травня 2014 року, підрозділ 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податковий кодекс України був доповнений пунктом 24, яким встановлено, що у 2014 році звіт про контрольовані операції, що відповідно до  статті 39 цього Кодексу подається центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за період з 1 вересня по 31 грудня 2013 року подається до 1 жовтня 2014 року.
		При цьому, пунктом  120.3 статті 120 Податкового кодексу України (в редакції до 31 грудня 2016 року) встановлена відповідальність за неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту  39.4  статті 39 цього Кодексу, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції; 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції; 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом  39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році. Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов`язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.
		Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин щодо порушення позивачем строку подання звіту про контрольовані операції за 2013 рік пункт  120.3 статті 120 Податкового кодексу України передбачав відповідальність у вигляді штрафу за три види порушень, пов`язаних із недотриманням платниками податків вимог  Податкового кодексу України в частині здійснення контролю за трансфертним ціноутворенням (контрольованими операціями), а саме: за неподання (несвоєчасне подання) звіту про контрольовані операції; за недекларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції; за неподання документації, визначеної підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу.
		Водночас, згідно з абзацом 1 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3  статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
		Системний аналіз вищезазначеного правового регулювання дає підстави для висновку про те, що платник податку зобов`язаний подати звіт про контрольовані операції за звітний період 2013 року центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує держану податкові і митну політику, до 1 жовтня 2014 року.
		Наявність такого обов`язку пов`язується зі здійсненням платником контрольованих операцій, якими, окрім іншого, є господарські операції в обсязі, що дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за календарний рік, з нерезидентом - пов`язаною особою. 
		Верховний Суд дійшов висновку про те, що для визначення обсягу контрольованих операцій за 2013 рік має враховуватися вартісний показник усіх операцій з контрагентом у цілому за календарний рік, тобто з 1 січня по 31 грудня звітного року. При цьому, у звіті за 2013 рік платник податку повинен зазначити контрольовані операції, здійснені у період з 1 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року.
		Таким чином, платник податків мав обов`язок подавати щорічний звіт про контрольовані операції у встановлений строк, а у разі неподання такого звіту у зазначений строк мав сплатити застосовані фіскальним органом штрафні санкції протягом 10 календарних днів, які настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
		Неподання (несвоєчасне подання) до Державної фіскальної служби України платником податків звіту про проведені ним контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України є порушенням податкового законодавства, за яке передбачено відповідальність відповідно до приписів пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України.
		Пунктом 3.5. розділу III Порядку складання звіту про контрольовані операції,  затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 11 листопада 2013 року №669  (чинного ви день подачі звіту) передбачено, що у графі 5 звіту про контрольовані операції зазначається вартісний показник загальної суми здійснених операцій платника податків з кожним контрагентом протягом звітного періоду, який відповідає вартісному критерію згідно з підпунктом  39.2.1.4  підпункту  39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України.
		Відповідно до пункту 3.6 Порядку складання звіту про контрольовані операції, у графі 6 звіту про контрольовані операції зазначається вартісний показник загальної суми здійснених контрольованих операцій платника податків з кожним контрагентом протягом звітного періоду.
		Положеннями підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України встановлено, що загальна сума операцій платника податків з кожним контрагентом обраховується за звітний календарний рік
		З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність тверджень позивача, що в 2013 році обрахування суд по господарським операціям з пов`язаними особами необхідно проводити лише за період з 1 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року.
		Враховуючи встановлення судами попередніх інстанцій, що в установлений законодавством термін та станом на 2 березня 2018  року (дату проведення перевірки) позивачем звіт про контрольовані операції за 2013 рік до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику не надано, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України щодо строків складання та надання звіту про контрольовані операції за 2013 рік до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
		Враховуючи, що судом встановлено і не оспорюється скаржником, що у 2013 році сума здійснених позивачем господарських операцій з пов`язаною особою-нерезидентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Анетор» складала 57 245 516 грн, а в період з 1 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року становила    22 286 989,16 грн та Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 4 липня 2013 року №408  (надалі - Закон №408) набрав чинності 1 вересня 2013 року, колегія суддів визнає, що першим звітним періодом для подачі звіту про контрольовані операції буде 2013 рік.
		Виходячи з того, що звітним є рік, то для визначення обсягу контрольованих операцій враховується вартісний показник усіх операцій окремо з кожним контрагентом у цілому за календарний рік, тобто з 1 січня по 31 грудня 2013 року.
		Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у звіті за 2013 рік платник податку повинен зазначити контрольовані операції, здійснені у період з 1 вересня по 31 грудня 2013 року.
		З огляду на те, що судами встановлено і не заперечується позивачем, що загальна сума операцій у 2013 році між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атенор» становить 57    245 516    грн, (понад 50 млн) в тому числі з 1 вересня по 31 грудня 2013 року складає 22286989,16 грн, обсяг операцій розраховується в цілому за рік, тобто з 1 січня по 31 грудня 2013 року, відповідно, такі операції є контрольованими.
		Враховуючи викладене, оскільки операції між позивачем та його контрагентом за наслідками звітного періоду підпадають під визначення контрольованих операцій, Верховний Суд не може погодитися з доводами скаржника про те, що позивач не мав обов`язок звітувати про ці операції за період з 1 вересня по 31 грудня 2013 в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність застосування контролюючим органом штрафних санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
		Доводам позивача про те, що документальна позапланова невиїзна перевірка, яка оформлена актом від 7 березня 2018 року призначена всупереч    вимогам статті 78 Податкового кодексу України з підстав того, що цей період вже перевірявся (акт від 27 березня 2017 року) судами попередніх інстанцій надана відповідна правова оцінка.
		Колегія суддів не приймає посилання податкового органу про відсутність єдиної правозастосовної практики по однорідних справах, що призводить до ухвалення судами протилежних рішень з наведеного питання, оскільки наявний висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
		Так, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №823/382/16, від 7 лютого 2020 року у справі №808/8727/15 та від 14 липня 2020 року у справі №813/3059/15 Верховним Судом викладено правовий висновок з порушених у даній справі правових питань.
		Позивач доводить суду про порушення відповідачем та судами вимог ст. 58 Конституції України, відповідно до якої, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. 
		У даній справі відповідачем та судами не застосовувалась відповідальність за вчинки, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушення.
		Законом України від 04.07.2013 № 408 внесено зміни в Податковий кодекс України (набув чинності з 01.09.2013), відповідно до яких чітко було визначено з 01.09.2013 які операції є контрольованими та обов`язок подання звіту за такими господарськими операціями.   Саме цим Законом доповнено статтю 120 ПК України новим пунктом 120-3, яким встановлено відповідальність за не подання звіту.
		З урахуванням наведених норм та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
		Суд зазначає, що позивачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
		Доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного  рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.
		Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. 
		Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Враховуючи викладене,    Верховний Суд дійшов висновку, що порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанцій не встановлено.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Коростенський кар`єр» залишити без задоволення.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2018 року та постанову  Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року у справі №806/2980/18  - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва   С.С. Пасічник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...