Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/18565/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2022. Зареєстровано: 19.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2022.
Дата набрання законної сили: 16.02.2022
Номер судового провадження: 22-ц/4808/350/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/18565/21 
		Провадження № 22-ц/4808/350/22 
		Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А. 
		Суддя-доповідач Бойчук 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ
		Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
		       судді-доповідача    Бойчука І.В.,
		       суддів:        Пнівчук О.В., Томин О.О.,
		секретаря        Максимів Ю.В.,
		з участю         ОСОБА_1 та представників сторін,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу № 6 «Колобок» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 грудня 2021 року під головуванням судді Татарінової О.А. у м. Івано-Франківську,
		в с т а н о в и в:
		У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ДНЗ № 6 «Колобок» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.
		Позов обґрунтовувала тим, що з липня 1995 року вона працює вихователем в ДНЗ № 6 «Колобок». 
		Навчальним закладом 08.11.2021 видано наказ № 61 «Про відсторонення від роботи невакцинованого працівника» (за підписом в.о. директора).
		Згідно наказу її відсторонено від роботи вихователя ДНЗ №6 «Колобок» з 08.11.2021 без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що його зумовили. В наказі про відсторонення зазначено, що підставою є наказ про ознайомлення з вимогами постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 (зі змінами) про обов`язкові профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 від 13.10.2021 р. № 90.
		У наказі про ознайомлення з вимогами постанови КМУ зазначено про ознайомлення працівників з наказом МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за №1306/36928, який вона вважає доволі сумнівним підзаконним актом і в даний час такий оскаржений до Окружного адміністративного суду м. Києва.
		Вказувала, що профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. ЇЇ сімейний лікар не надала їй об`єктивної інформації про ефективність профілактичних щеплень, та можливі поствакцинальні ускладнення, як і не надала будь-яких письмових довідок щодо протипоказань, чи навпаки показань щодо щеплення.
		Відповідно до ст. 46 КЗпП України підставою відсторонення від роботи може бути ухилення від обов`язкового медичного огляду, а не відмова від вакцинації. В оскаржуваному наказі № 61 взагалі відсутня будь-яка згадка про ст. КЗпП України, що зайвий раз підтверджує його незаконність. 
		Посилаючись на те, що оскаржуваний наказ про відсторонення без збереження заробітної плати є незаконним і таким, що грубо порушує її права, зокрема право на працю, ст. 43 Конституції України, на даний час вона відсторонена від роботи та позбавлена заробітної плати, просила визнати незаконним і скасувати наказ ДНЗ № 6 «Колобок» «Про відсторонення від роботи невакцинованого працівника» від 08.11.2021 № 61, поновити її на роботі на посаді вихователя ДНЗ № 6 «Колобок» та стягнути із закладу на її користь заробітну плату за період незаконного відсторонення, починаючи з 08.11.2021 до ухвалення судом рішення за цим позовом.
		Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДНЗ № 6 «Колобок» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.
		У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
		Зазначає, що причиною відсторонення від роботи без збереження заробітної плати стало її небажання (відмова) робити обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Вона відмовилася від щеплення проти COVID-19, на що має повне право.
		Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Згідно з ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
		В сенсі ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та календарю профілактичних щеплень в Україні затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011№ 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11.08.2014 № 551), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 р. № 1237/26014 до профілактичних та обов`язкових щеплень, що включаються до календаря щеплень, відносяться щеплення проти дифтерії, кашлюка. кору, поліомієліту, правця, туберкульозу.
		Отже, зазначенні норми матеріального права містять вичерпний перелік обов`язкових захворювань, які на підставі цих норм включені до календарю профілактичних щеплень в Україні, а щеплення проти COVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень визначених Законом і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи в разі її обґрунтованої відмови від участі в експериментальному щеплені проти COVID-19. Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
		Таким чином, відсторонення працівників в разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень від інфекційних хвороб до яких віднесено Законом дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз, відбувається тільки у порядку встановленому законом, а не підзаконним актом, чи наказом керівника міністерства, підприємства чи організації тощо.
		За змістом ст. 28 Конституції України жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам, а відповідно до п. 3 ст. 281 ЦК України медичні, наукові та інші досліди можуть проводитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою. Згідно з резолюцією Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) від 27.01.21р. за № 2361 (2021) «Вакцини проти Covid-19: етичні, юридичні та практичні міркування» та профільним законодавством України щеплення проти COVID-19 не є обов`язковим. Відповідно до ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 42, 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передумовою будь-якого медичного втручання є отримання відповідної на те інформованої згоди пацієнта (по дітям до 15 років законних представників (батьків).
		Вказує на зазначення судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, що право позивача на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилася від обов`язкового щеплення, та втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві. Однак втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень не ґрунтується на законі, а на незаконному підзаконному акті. Що ж до суспільних інтересів, то вони ніяк не страждають від її відмови від експериментального щеплення проти COVID-19.
		Також посилається на судову практику судів першої інстанції у інших справах, які на її думку, є аналогічними з цією.
		Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги.
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що відсторонення апелянта відбулося на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством.
		Відповідно до ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в інших випадках, передбачених законодавством. Згідно ч. 2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
		Зважаючи на вищевказані положення чинного законодавства, наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 було затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.
		Апелянт 13.10.2021 була ознайомлена під розписку з наказом ДНЗ №6 «Колобок» від 13.10.2021 № 90 «Про обов`язкові профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 працівників ДНЗ N«6 «Колобок», відповідно до якого працівників навчального закладу мало бути ознайомлено з наказом МОЗ від 04.10.2021, упорядковано документацію щодо вакцинації працівників, а при набранні чинності вказаним наказом МОЗ працівників, які ухиляються від вакцинації проти COVID-19 та не надали медичного висновку про наявність протипоказів до вакцинації, мало бути відсторонено від роботи в установленому порядку. Таким чином, майже за місяць до відсторонення від роботи апелянт була проінформована про те, що, будучи працівником закладу дошкільної освіти, вона підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19 відповідно до наказу МОЗ від 04.10.2021.
		Також апелянт відмовилася від отримання повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, згідно з яким відповідач просив її до 08.11.2021 надати документ, що підтверджує проходження нею вакцинації, з попередженням про те, що у випадку ненадання підтверджуючих документів її буде відсторонено від роботи у встановленому порядку, про що складено акт від 02.11.2021.
		Отже, відповідачем було вжито цілий ряд заходів аби довести до відома апелянта інформацію про те, що вона, як працівник закладу дошкільної освіти, підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19.
		Апелянтом не було надано медичного висновку про наявність протипоказів до вакцинації, що могло б стати підставою для її не відсторонення. Більше того, як вбачається із апеляційної скарги, у неї немає та не було наміру проходити вакцинацію, оскільки вважає, що положення наказу МОЗ від 04.10.2021 є незаконними, суперечать Конституції України та нормам міжнародного права, що цей нормативно-правовий акт є «сумнівним підзаконним актом», а саму вакцину проти COVID-19 називає «експериментальною».
		В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали з мотивів, наведених у ній.
		Представник ДНЗ № 6 «Колобок» вимоги апеляційної скарги заперечила, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
		Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 з липня 1995 року працює вихователем в ДНЗ № 6 «Колобок» (а.с. 8 зворот).
		Відповідно до наказу в.о. директора ДНЗ №6 «Колобок» від 13.10.2021 № 90 «Про обов`язкові профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 працівників ДНЗ N«6 «Колобок» працівників ДНЗ №6 «Колобок» мало бути ознайомлено з наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153, упорядковано документацію щодо вакцинації працівників, а при набранні чинності наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 працівників, які не пройшли вакцинацію проти COVID-19 та не надали медичного висновку про наявність протипоказів до вакцинації, з 08 листопада відсторонювати від роботи в установленому порядку (а.с. 7, 19). Із цим наказом ОСОБА_1 була ознайомлена під розписку 13.10.2021 (а.с. 19 зворот).
		ДНЗ №6 «Колобок» 02.11.2021 складено особисте повідомлення ОСОБА_2 № 2 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», згідно з яким заклад повідомляв її про обов`язковість щеплення від COVID-19 для працівників закладів освіти, та просив у термін до 8 листопада 2021 року надати документ, що підтверджує проходження нею вакцинації, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.11.2011 № 595. Позивача попереджено, що у випадку ненадання підтверджуючих документів позивача буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (а.с. 20).
		Згідно акта №2 від 02.11.2021, складеного комісією у складі в.о. директора ДНЗ №6 «Колобок» Максимів Ю.Б., вихователя- методиста ОСОБА_3 та голови ПК Джус Н.О. «Про відмову від підпису повідомлення про обов`язкові профілактичні щеплення проти COVID-19 працівника ДНЗ №6 «Колобок», ОСОБА_1 02.11.2021 відмовилася підписати повідомлення № 2 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» від 02.11.2021 (а.с. 21).
		Наказом в.о. директора ДНЗ №6 «Колобок» від 08.11.2021 № 61 ОСОБА_1 відсторонено від роботи вихователя ДНЗ «Колобок» з 08.11.2021 без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що його зумовили. Підставою наказу зазначено: наказ про ознайомлення з вимогами постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 (зі змінами) про обов`язкові профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 від 13.10.2021 р. № 90 (а.с. 6, 61).
		Виданню вказаного наказу передувало вручення позивачу ОСОБА_1 повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти «COVID-19» із зазначенням правових підстав: ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказ МОЗ № 2153 від 04.10.2021 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
		Відповідно до п. а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
		Стаття 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи лише у випадках, прямо передбачених законодавством.
		Згідно ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.
		Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
		Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
		Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 4) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 5) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 6) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 7) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.
		Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку № 2153 медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595, зареєстрованого в МЮ України 10.10.2011 за № 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ від 11.10.2019 № 2070).
		Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ України № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.
		Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731)
		Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказ МОЗ № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.
		Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтерміновання через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.
		В матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування.
		Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» (згідно постанови КМ № 1096 від 20.10.2021) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:
		-    контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
		-    відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також
		-    взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
		Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.
		Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.
		Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.
		Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
		Відповідач видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством, та відповідно до вимог п. 41-6 постанови КМУ № 1236 (в оновленій редакції).
		При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні правильно зазначив, що бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.
		Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 2 КЗпП України).
		Суд першої інстанції також вказав, що в законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. Навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.
		У рішення від 15 березня 2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява № 24429/03) ЄСПЛ сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.
		Для визначення законності таких втручань ЄСПЛ вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».
		Досліджуючи питання наявності закону, ЄСПЛ в ухваленому 08.04.2021 рішенні (п. 266) у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13), яке суд першої інстанції вірно також застосував до цих правовідносинах, наголосив таке:
		«Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, § 167, 15листопада 2016р., з додатковим посиланням).»
		ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.
		В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
		Розглядаючи питання, чи є мета, за для якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272):
		«Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами,ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».
		А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи (п. 285):
		«… Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.
		В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.
		Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».
		З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.
		Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.
		Щодо доводів позивача про сумнівність ефективності вакцини, то ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією… Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів».
		Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивач, яка відмовилась від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке (п. 306):
		«Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».
		У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.
		Верховний Суд у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 зазначив що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущена до занять, не тільки реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учнів та працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином власне дитину, яка не отримала профілактичних щеплень. З огляду на суспільні інтереси тимчасове відсторонення дитини від занять (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) не призвело до порушення конституційного права на освіту, яку вона може отримати в інших формах.
		Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.
		Отже, право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки ОСОБА_1 відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала будь-яких доказів, що вона має такий стан здоров`я, який є перешкодою для вакцинування.
		Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.
		Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 .
		Доводи апелянта про те, що щеплення проти COVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень визначених Законом і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи в разі відмови від участі в такому не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік № 2153, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема, закладів дошкільної освіти незалежно від типу та форми власності.
		З вищенаведених підстав також є неспроможними доводи апелянта про те, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень не ґрунтується на законі, а на незаконному підзаконному акті.
		Твердженням апелянта про те, що суспільні інтереси ніяк не страждають від її відмови від експериментального щеплення проти COVID-19 та передумовою будь-якого медичного втручання є отримання відповідної на те інформованої згоди пацієнта, судом першої інстанції надано належну правову оцінку. При цьому, наслідком рішення позивачки за відсутності абсолютних протипоказань відмовитися від вакцинації, метою якої є захист від хвороби, яка може становити серйозну загрозу для здоров`я населення, було саме відсторонення її від роботи, при наявності можливості уникнення такого за умови відповідних протипоказань щодо вакцинації, задля забезпечення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантоване ст. 3, 27 та 49 Конституції України, гарантування безпеки як власне позивачки, так і іншим співробітникам, вихованцям дошкільного навчального закладу та є необхідним у демократичному суспільстві.
		Посилання апелянта на те, що відсторонення працівників відбувається тільки у порядку встановленому законом, а не підзаконним актом, чи наказом керівника міністерства, підприємства чи організації тощо, не впливають на правильність висновку суду першої інстанції. При цьому судом встановлено, що таке відсторонення позивача здійснено відповідно до вимог ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,ст. 46 КЗпП України.
		Суд першоїінстанції дійшоввірного висновку,що вимогипозивача пропоновлення нароботі напосаді вихователяДНЗ №6«Колобок» тастягнення заробітноїплатине підлягають до задоволення, оскільки відсторонення від роботи є своєрідне призупинення трудових правовідносин наслідків, на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається та відсутні підстави для визнання незаконним відсторонення позивача від роботи із зупиненням виплати заробітної плати.
		Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.
		Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 грудня 2021 року залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 18 лютого 2022 року.
		 
		Суддя-доповідач:                            І.В. Бойчук
		Судді:                                    О.В. Пнівчук
		О.О. Томин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...