Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 473/3722/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2022. Зареєстровано: 21.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2022.
Дата набрання законної сили: 22.03.2022
Номер судового провадження: 2/473/120/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                       
		                                                                        Справа № 473/3722/21
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		"11" лютого 2022 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., при секретарі судових засідань Кріпак Н.Г.,
		за участю: представника відповідача адвоката Желдакова Я.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		12 жовтня 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, поданим в її інтересах адвокатом Вуїв Оксаною Вікторівною, до відповідача ОСОБА_2 про стягнення коштів. 
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між сторонами 18 грудня 2014 року було укладено договір позики, відповідно до якого позивачка передала відповідачу кошти в сумі 2046000 грн. 00 коп., що еквівалентно на час укладення договору 124000 доларів США, які останній зобов`язався повертати частинами щомісяця 18 числа, починаючи з 18 січня 2015 року до 18 листопада 2015 року в розмірі, еквівалентному 2000 доларів США (всього 22000 доларів США) та 18 грудня 2015 року залишок суми, що становить еквівалент 102000 доларів США.
		Проте, відповідач ухилився від повного та своєчасного виконання умов договору позики в частині повернення суми боргу.
		Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь останньої 6 357 373 грн. 50 коп., також вирішено питання щодо стягнення понесених судових витрат.
		На підставі вказаного рішення був виданий виконавчий лист, який був пред`явлений до примусового виконання та приватним виконавцем Шевченко Т.С. було відкрито виконавче провадження № 65038151. Рішення суду відповідачем не виконано. 
		В зв`язку з чим, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивачка просила стягнути з відповідача, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, 3 705 443 грн. 26 коп., виходячи з 30 % річних за вищевказаним договором позики за період з 11.10.2018 по 11.10.2021 (2 965 685 грн. 92 коп.) та інфляційних збитків за період з 11.10.2018 по 11.11.2021 (739 757 грн. 34 коп.).
		Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року було відкрито провадження по справі, призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.
		Відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити в повному обсязі, з огляду на наступне:
		-рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області про стягнення заборгованості за договором позики від 18.12.2014 було ухвалене лише 12.01.2021, набрало законної сили 23.03.2021, разом з тим, протягом періоду з 27.05.2021 по 10.08.2021 виконання рішення суду було зупинено на підставі ухвали Верховного суду від 27.05.2021, в зв`язку з чим зазначені позивачкою періоди стягнення необґрунтовано були включені до розрахунку інфляційних збитків; при цьому, положення ч.2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних збитків не поширюються на випадки прострочення грошового зобов`язання, предметом якого є кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті;
		-після закінчення строку дії договору позики від 18.12.2014, стягнення відповідної заборгованості за рішенням суду, визначена договором позики процентна ставка (30 %) не може бути застосована, разом з тим включення до розрахунку періоду, що передує ухваленню рішення, є необґрунтованим. 
		Водночас, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.
		Ухвалою суду від 22 грудня 2021 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.
		Представник позивачки адвокат Вуїв О.В. в судове засідання не з`явилася. Надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі.
		Представник відповідача адвокат Желдаков Я.І. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, вказаних у відзиві на позов. 
		Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, матеріали цивільної справи № 473/995/18, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. 
		Зокрема судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено письмовий договір позики, відповідно до якого позивачка передала відповідачу кошти в сумі 2046000 грн. 00 коп., що еквівалентно на час укладення договору 124000 доларів США, які останній зобов`язався повертати частинами щомісяця 18 числа, починаючи з 18.01.2015 до 18.11.2015 в розмірі, еквівалентному 2000 доларів США (всього 22000 доларів США) та 18.12.2015 року залишок суми, що становить еквівалент 102000 доларів США. 
		Позичальник взяті на себе зобов`язання не виконав.
		Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.01.2021, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 23.03.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. З відповідача на користь позивачки стягнуто: 
		- заборгованість за договором позики від 18.12.2014 в розмірі 3 292 200 грн. 00 коп., що в еквіваленті, згідно курсу валют станом на 29.03.2018, становить124000 доларів США,
		- проценти за користування позикою за період з 18.12.2014 по 18.12.2015 в розмірі 824 673 грн. 55 коп.,
		- проценти нараховані відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, за період з 19.12.2015 по 26.03.2018 в розмірі 2 240 499 грн. 95 коп., а всього - 6 357 373 грн. 50 коп.
		Аналізуючи доводи сторін, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. 
		Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 1049 ЦК України).
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст. 1049 ЦК України).
		Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов`язання та зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України,  зокрема,  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		При цьому, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України кошти мають компенсаційний, а не штрафний характер і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за весь час прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. 
		Як зазначалося вище, відповідач ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання за договором позики, укладеним між ним та позивачкою ОСОБА_1 18.12.2014, що стало підставою для звернення останньої 30.03.2018 до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 3 292 200 грн. 00 коп. (в еквіваленті, згідно курсу валют станом на 29.03.2018, становить 124000 доларів США). Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.01.2021 підтверджено наявність грошового зобов`язання відповідача перед позивачкою у вказаному розмірі.
		Водночас, наявність рішення суду про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених  ст. 625 ЦК України,  за весь час прострочення, в зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим. Обумовлений правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19). 
		При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право на позов про стягнення коштів на підставі вказаної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання, що не пов`язано з набранням законної сили судовим рішенням, до моменту його усунення та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
		Таким чином, оскільки з ухваленням вищевказаного рішення суду зобов`язання відповідача ОСОБА_2 сплатити заборгованість за договором позики не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, позивачка ОСОБА_1 має право на отримання сум, передбачених  ст. 625 ЦК України, з урахуванням положень ст.ст. 257, 261 ЦК України, з 12.10.2018 (12.10.2021 - звернення з даним позовом до суду). 
		Відповідно до п. 3.7 договору позики від 18.12.2014, укладеного між сторонами, останні погодили, що в разі порушення умов договору в частині вчасного повернення суми позики, відповідач зобов`язаний сплатити позикодавцеві, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, 30 % річних від простроченої суми. 
		Тобто, сторони передбачили компенсацію постраждалій стороні матеріальних втрат в разі порушення строків виконання грошового зобов`язання у заздалегідь визначеному ними розмірі - 30 %, тому саме вказаний розмір процентів підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, що відповідає положенням ч.2 ст. 625 ЦК України. 
		Також позивачка  ОСОБА_1 має право на стягнення інфляційних збитків,  оскільки остання, скориставшись своїм процесуальним правом обирати валюту зобов`язання, пред`явила позовну вимогу щодо стягнення заборгованості за договором позики в гривневому еквіваленті за курсом валют станом на 29.03.2018, тому з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня. Про правомірність нарахування на суму основної заборгованості інфляційних збитків дійшла висновку Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 листопада 2019 року в подібній справі № 340/385/17 (провадження № 14-495цс19).
		Отже, з огляду на викладене, суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону.
		За такого, з відповідача  ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1  належать до стягнення проценти, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, за період з 12.10.2018 по 11.10.2021 в розмірі 2 962 980 грн. 00 коп. (3 292 200 грн. 00 коп. х 30 % (п.3.7 договору позики від 18.12.2014) /365 х 1 095 днів).
		Відповідно до  ст.ст.3, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
		При цьому, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Сума інфляційних визначається шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Якщо грошове зобов`язання набуло статусу простроченого з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то воно індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця, то розрахунок розпочинається з наступного місяця. Аналогічно, якщо заборгованість погашається з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця то з урахуванням цього місяця (роз`яснення, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997). 
		При здійсненні розрахунку інфляційних збитків, судом враховано: сума заборгованості - 3 292 200 грн. 00 коп.; період, за який нараховуються інфляційні збитки - з жовтня 2018 по жовтень 2021 року; індекси інфляції, відповідно до даних Державної служби статистики, надруковані в газеті «Урядовий кур`єр»: жовтень 2018 року - 101,7%, листопад 2018 року - 101,4 %, грудень 2018 року - 100,8 %, січень - грудень 2019 року - 104,1%, січень - грудень 2020 - 105,0%, січень - жовтень 2021 року - 108,5%. 
		З урахуванням викладеного, інфляційні збитки за період з 12.10.2018 по 11.11.2021 складають 766 424 грн. 16 коп. (3 292 200 - (3 292 200 х 1,233 (1,017 х 1,014 х 1,008 х 1,041 х 1,05 х 1,085), проте, з відповідача підлягають стягненню обумовлені збитки в межах заявлених позовних вимог - 739 757 грн. 34 коп.
		Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (99,93%), на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 11 342 грн. 06 коп. (11 350 х 99,93%). 
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
		 
		                                                         УХВАЛИВ:
		позовні вимоги  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити частково.
		Стягнути з  ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь  ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України:
		       - проценти за період з 12 жовтня 2018 року по 11 жовтня 2021 року в розмірі 2 962 980 (два мільйони дев`ятсот шістдесят дві тисячі дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп., 
		- інфляційні збитки за період з 12 жовтня 2018 року по 11 листопада 2021 року в розмірі 739 757 (сімсот тридцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. 34 коп., а всього - 3 702 737 (три мільйони сімсот дві тисячі сімсот тридцять сім) грн. 34 коп. 
		       Стягнути з  ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь  ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 11 342 (одинадцять тисяч триста сорок дві) грн. 06 коп. 
		       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.  
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлено 18 лютого 2022 року.
		 
		       Суддя                                                                        Л.В.Лузан

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...