Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15190/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 23.02.2022. Зареєстровано: 23.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2022.
Дата набрання законної сили: 16.02.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"16" лютого 2022 р. Справа № 910/15190/20
		 
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого: Попікової О.В.
		суддів: Корсака В.А. 
		Євсікова О.О. 
		 
		розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
		на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 
		у справі № 910/15190/20 (суддя Паламар П.І.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний центр «Арктика»
		до 1) Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
		2) Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішення департаменту Державної виконавчої служби 
		3) Державного підприємства «Сетам» 
		про визнання акта та свідоцтва недійсними.
		 
		за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.
		в судовому засіданні взяли участь представники:
		від позивача  Яценко С.А (адвокат) 
		від відповідачів  1) Карпінський С.В.; 2) Мазур Г.І.;
		3) не з`явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належно.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний центр «Арктика» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 23 травня 2017 та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 24 травня 2017 (позовні вимоги з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 про залишення без розгляду позовних вимог про визнання торгів недійсними та скасування записів про право власності). 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у даній справі позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Суд І інстанції встановивши, що оскільки до часу внесення іпотекодержателем на рахунок органу державної виконавчої служби покриття різниці між вартістю предмета іпотеки та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, придбання цього майна було неможливим, та зазначивши, що державний виконавець був не вправі складати акт про реалізацію предмета іпотеки, дійшов висновку про порушення іпотекодержателем та державним виконавцем вимог закону про попереднє внесення покриття різниці для придбання предмета іпотеки права позивача, як іпотекодавця, під час відчуження його власності. При цьому, місцевий суд, встановивши, що придбання предмета іпотеки іпотекодержателем проведене з порушенням вимог статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», статті 49 Закону України «Про іпотеку», визнав, що підстави для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів були відсутні, і відповідно задовольнив позовні вимоги про визнання їх недійсними з огляду на приписи статті 16, ч. 1 статті 203, ч. 1 статті 215 ЦК України. 
		Відповідач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі. При цьому відповідач наголошує на помилковості висновків суду І інстанції щодо придбання Банком предмету іпотеки з порушенням вимог статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 49 Закону України «Про іпотеку». Також наголошує на тому, що судом залишено поза увагою обставини, встановлені у рішенні №910/10059/17. Разом з тим відповідач зауважує на тому, що місцевим судом не застосовано строк позовної давності та не закрито провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки.
		Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство просило відмовити у задоволенні скарги, а оскаржуване рішення суду І інстанції залишити без змін, з мотивів у ньому викладених. 
		Від Відділу примусового виконання рішення департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач 2 наголошує на тому, що дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника вчинені в межах, спосіб та в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про іпотеку», і відповідно підтримує доводи апеляційної скарги та просить її задовольнити. 
		Відповідно до протоколу та витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А. 
		Згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/15190/20. 
		У судових засіданнях 17.01.2022 та 07.02.2022 представник заявника апеляційної скарги надавав пояснення щодо доводів апеляційної скарги. Представник позивача підтримав свої заперечення на апеляційну скаргу. 
		16.02.2022 від представника позивача надійшли пояснення на апеляційну скаргу. 
		Представник відповідача 2 також підтримав свої доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. 
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та відповідачів, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд виходить із наступного.
		Як було встановлено судом І інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного з Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» кредитного договору №876/31/1 від 4 листопада 2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний центр «Арктика» одержало кредит у розмірі 100 млн. грн.
		Виконання зобов`язання за цим кредитом на підставі іпотечного договору між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний центр «Арктика» №876/31/1-3 від 4 листопада 2014 було забезпечене іпотекою належного позивачу нерухомого майна, а саме:
		«Рибним ярмарком та комплексом по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістичний центр «Скандинавія», який розташований за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, який складається з адміністративного корпусу, літера А, загальною площею 1237,2 м 2; рибного ярмарку, літера Б, загальною площею 2983 м 2; комплексу по зберіганню продуктів харчування, літера В, загальною площею 16522,2 м 2; насосної підстанції, літера Г, загальною площею 37,5 м 2 ; механічної майстерні, літера Д, загальною площею 128,7 м 2;
		двома земельними ділянками під ними кожна загальною площею 2,500 га, розташованими за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н., Софіївсько-Борщагівська сільська рада, кадастрові номери 3222486200:04:001:0001, 3222486200:04:001:0002, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.»
		У зв`язку з неналежним виконанням позивачем основного зобов`язання, іпотекодержатель на підставі виконавчих написів нотаріуса, вчинених 27 березня 2017, та зареєстрованих в реєстрі за №№ 704 і 705, вирішив звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором у загальному розмірі 154 112 365,88 грн.
		Вказані виконавчі написи нотаріуса були пред`явлені Банком до виконання у Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який постановами від 7 квітня 2017 та 22 травня 2017 відкрив виконавчі провадження відповідно №№ 53731207 та 53995297 та об`єднав їх у зведене виконавче провадження № 53999200.
		У межах цього виконавчого провадження за заявкою державного виконавця Державним підприємством «Сетам» на 22 травня 2017 були організовані електронні торги, які згідно з протоколом останнього №257665 не відбулись, у зв`язку з відсутністю учасників.
		23 травня 2017 іпотекодержатель - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» заявив про придбання ним предмета іпотеки в порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку» у зв`язку з визнанням прилюдних торгів такими, що не відбулися, за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.
		Таке придбання було оформлене 23 травня 2017 актом державного виконавця №53999200/24 про реалізацію предмета іпотеки, а 24 травня 2017 приватним нотаріусом видане свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (про реалізацію предмета іпотеки), на підставі яких Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» набуло право власності на раніше належні позивачу «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістичний центр «Скандинавія» по вул. Чорновола, 46а, у с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського р-ну Київської області та дві земельні ділянки під ним загальною площею 2,500 га кожна.
		Наведені обставини слугували підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний центр «Арктика», як іпотекодавця, із вимогами про визнання недійсними акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 23 травня 2017 та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 24 травня 2017. 
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи у Господарському суді міста Києва, відповідач 2 у клопотанні про закриття провадження у даній справі, посилаючись на вимоги статті 20 ГПК України та статті 48 Закону України «Про іпотеку», зауважуючи на тому, що позивач оскаржує електронні торги, що оформлені протоколом від 22.05.2017 та актом державного виконавця від 23.07.2017 щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: Київська область, Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, наголошував на тому, що юрисдикція Господарського суду міста Києва не поширюється на цей спір. 
		Також відповідачем 1 (заявник апеляційної скарги) 02.02.2021 було заявлене клопотання про передачу справи на розгляд іншого суду з огляду на вимоги ч. 3 статті 30 ГПК України, а саме: до Господарського суду Київської області. 
		У задоволенні згаданих клопотань судом І інстанції було відмовлено зважаючи на таке: 
		Суд І інстанції, посилаючись на вимоги статті 202 ЦК України та статті 49 Закону України «Про іпотеку», дійшов висновку, що оспорювані в межах даної справи акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтво нотаріуса про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, є формою фіксації правочину, спір про визнання недійсним якого є спором про право цивільне, і відповідно доводи відповідачів є безпідставними.
		Однак колегія суддів апеляційного суду не може погодитись із такими доводами суду І інстанції з огляду на наступне. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №910/3507/18 викладено відповідний правовий висновок стосовно того, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено випадки, коли реалізація арештованого майна на торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення права стягувача - учасника виконавчого провадження Закон передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити виконавець, а саме: повідомити про це стягувача і запропонувати йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на прилюдних торгах майно за собою, виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (частина дев`ята статті 61 цього Закону). Оскільки реалізація процедури, визначеної наведеними вище приписами законодавства, направлена на перехід права власності на нерухоме майно від боржника до стягувача, наявним є спір про право між боржником та стягувачем, а отже, відповідний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства в позовному провадженні.»
		Разом з тим, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №752/1115/17 міститься такий висновок «позовні вимоги у цій справі нерозривно пов`язані між собою підставою виникнення, стосуються одного й того ж майна, що має наслідком повернення цього майна законному власнику в разі задоволення позову, тому ці позовні вимоги необхідно розглядати в межах однієї справи. 
		Частиною п`ятою статті 47 Закону №898-IV визначено, що на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.
		Оскільки за оскаржуваними актом та постановою державного виконавця нерухоме майно передано у власність стягувачеві, який оформив право власності на це майно, отже предметом розгляду є дії державного виконавця, пов`язані з реалізацією майна, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків інших осіб (не сторін виконавчого провадження). Спір у справі, що розглядається, виник із цивільних правовідносин щодо захисту права власності, є майновим, приватноправовим, а не публічно-правовим.
		Спори про право цивільне, пов`язані, зокрема, з належністю майна особі, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду із позовом) розглядаються в порядку цивільного судочинства». 
		Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
		За змістом частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів ... віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Частинами 1, 2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		Положеннями ГПК України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).
		Відповідно до частини 1 статті 27 ГПК України, за загальним правилом позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено правила виключної підсудності справ.
		За змістом наведених норм виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності за вибором позивача. 
		Відповідно до вимог ч. 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
		У розумінні наведеної норми, виключна підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.
		Отже, з огляду на викладене, враховуючи що спір у справі виник внаслідок переходу права власності на нерухоме майно від боржника до стягувача, а місцезнаходженням нерухомого майна, яке належало іпотекодавцю та було відчужено, є Київська область, дана справа має розглядатись Господарським судом Київської області з мотивів виключної підсудності. 
		Пунктом 1 ч. 1 статті 31 ГПК України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
		Відповідно до вимог статті 279 ГПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
		Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
		Отже, враховуючи що даний спір про визнання недійсними акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 23 травня 2017 та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 24 травня 2017, повинен був розглядатись Господарським судом Київської області, про що під час розгляду даної справи в суді І інстанції відповідачами були заявлені відповідні клопотання, а Господарським судом міста Києва помилково було розглянуто дані позовні вимоги по суті, суд апеляційної інстанції з огляду на вимоги п. 1 ч. 1 статті 31 ГПК України та статті 279 ГПК України скасовує рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021, а справу №910/15190/20 направляє до Господарського суду Київської області для розгляду по суті. 
		Згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 (заяви №29458/04, №29465/04) зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».
		З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду І інстанції підлягає скасуванню, із направленням справи на розгляд до Господарського суду Київської області. 
		Керуючись статтями 76-79, 86, 129, 269-270, 275, 279, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, - 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/15190/20 скасувати.
		3. Справу №910/15190/21 передати до Господарського суду Київської області для розгляду по суті. 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 288, 289 ГПК України.
		Повний текст постанови складено 22.02.2022.
		 
		 
		Головуючий суддяО.В. Попікова 
		 
		 
		 
		 
		СуддіВ.А. Корсак
		 
		 
		 
		 
		О.О. Євсіков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...