Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/893/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 24.02.2022. Зареєстровано: 25.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2022.
Дата набрання законної сили: 24.02.2022
Номер судового провадження: К/9901/37128/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 лютого 2022 року 
		м. Київ
		справа № 360/893/20
		адміністративне провадження № К/9901/37128/21 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
		суддів: Білоуса О.В., Дашуіна І.В.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (суддя: Чернявська Т.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року (судді: Геращенко І.В., Казначеєв Е.Г., Міронова Г.М.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,
		в с т а н о в и в :
		Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (далі - ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС, відповідач), правонаступником якого є Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 12 лютого 2020 року №0000505106 про застосування штрафних санкцій у розмірі 19938923,13 грн та нарахування пені у розмірі 4370056,92 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
		Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року, позов задоволено.
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що у ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» відсутні законні підстави для звільнення від обов`язків з нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення позивач перебуває на обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків ДФС, місто Запоріжжя не віднесено до переліку міст, де проводилась антитерористична операція, а тому з 01.01.2019 у відповідача були всі підстави для застосування штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату зобов`язань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Також, наголошує, що чинним законодавством не передбачено передачу платником єдиного внеску обов`язку зі сплати єдиного внеску третім особам у разі накладення арешту на кошти такого платника.
		Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав п.2 ч.4 ст 328 КС України, а саме: необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2018 року по справі № 805/1429/17-а, від 25 січня 2019 року по справах № 812/59/16, № 817/85/16, від 29 січня 2019 року по справі № 812/15/17 та від 06 лютого 2020 року по справі №812/1281/17, мотивуючи це тим, що у вищенаведених постановах Верховному Суду висновки було зроблено без урахування абз.2 ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) щодо сплати єдиного внеску одночасно із виплатою заробітної плати.
		У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» є юридичною особою, як платник податків та платник єдиного внеску на час виникнення спірних правовідносин перебував на обліку в Офісі великих платників податків ДПС, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18 березня 2020 року.
		17 січня 2020 року Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДПС проведено камеральну перевірку ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» з питання своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20 серпня 2018 року по 26 грудня 2019 року, за наслідками якої складено Акт від 17 січня 2020 року № 28/28-10-51-06/33270581.
		В ході перевірки встановлено порушення позивачем частини восьмої статті 9 розділу ІІІ Закону 2464, підпункту 6 пункту 3 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року № 393) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), а саме: платником в період з 20 серпня 2018 року по 26 грудня 2019 року несвоєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 99694614,99 грн. В акті також зазначено, що з метою виключення неправильного тлумачення змісту акта під періодом перевірки слід розуміти саме період надходження коштів, а під предметом перевірки - своєчасність надходження цих коштів відносно поточних нарахувань платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		На підставі висновків вищеозначеного Акта перевірки Офісом великих платників податків ДПС прийнято рішення від 12 лютого 2020 року № 0000505106, яким до ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20 серпня 2018 року по 26 грудня 2019 року застосовано штраф у розмірі 19938923,13 грн та нараховано пеню у розмірі 4370056,92 грн.
		З розрахунку штрафних санкцій з єдиного соціального внеску, який є додатком до оскаржуваного рішення, судами встановлено, що штраф застосовано, а пеню нараховано за несвоєчасну сплату єдиного внеску за звітні періоди березень 2018 року - листопад 2019 року.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що до 2019 року позивач звільнявся від відповідальності за несвоєчасне виконання обов`язків зі сплати єдиного внеску, у зв`язку із знаходженням на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів проведенення АТО. З 2019 року у зв`язку з арештом коштів, сплата єдиного внеску здійснювалася повіреними особами в інтересах позивача на підставі договорів доручень, відтак позивачем не допущено порушення вимог частини дев`ятої статті 25 Закону № 2464-VI.
		Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI.
		Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
		Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
		Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
		Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
		Законом України від 2 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» доповнено Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону № 2464, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наступного змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону №2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
		Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
		Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
		Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
		З аналізу зазначених приписів чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що закон пов`язує звільнення платників єдиного внеску від обов`язків та відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо своєчасності та повноти сплати єдиного внеску, з фактом перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, за визначеним переліком.
		Разом з тим, перебування платника єдиного внеску, місцезнаходження якого зареєстроване на території визначених переліком населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, на обліку в органі доходів і зборів, який розташований поза межами території проведення антитерористичної операції, - виключає звільнення такого платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464-VІ. До такого висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду зразкової справи №812/292/18.
		З огляду на викладене, закон, що встановлює тимчасове звільнення від виконання обов`язку платника єдиного внеску, не застосовний до платників податків, які не перебувають на податковому обліку на території населених пунктів, де проводилася АТО, за затвердженим переліком.
		В свою чергу судами попередніх інстанцій встановлено, що передумовою формування в обліковій картці недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування слугували не стільки обставини перебування позивача на податковому обліку на території населених пунктів, де проводилася АТО, скільки об`єктивна неможливість своєчасного виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску  внаслідок арешту рахунків ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот».
		Так, починаючи з квітня 2015 року і по теперішній час позивач щомісяця від податкового органу отримує вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, яка формуються щомісячно із зазначенням у ній суми боргу, штрафних санкцій та пені станом на останнє число кожного місяця. Винесення податковим органом зазначених вимог зумовлено тим, що, на думку контролюючого органу, у позивача виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску через порушення підприємством частини дев`ятої статті 25 Закону № 2464, оскільки позивач передав свої обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску іншій особі.
		Зокрема, постановою старшого держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22 вересня 2015 року ВП № 48544270 накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках, що належать позивачу. Арешт знято 30 грудня 2015 року. Постановою головного держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01 червня 2016 року ВП № 51291600 накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках, що належать позивачу, який цього ж місяця було знято. Постановою головного держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25 травня 2017 року ВП № 50565089 накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках, що належать позивачу. З 25 травня 2017 року станом на дату подання цього позову арешт з рахунків не знято.
		Враховуючи об`єктивну неможливість внаслідок арешту рахунків сплати позивачем єдиного внеску з його банківського рахунку, з метою своєчасного виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску, в період з 30 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 03 червня 2016 року по 09 червня 2016 року, а також з червня 2017 року і по теперішній час сплата єдиного внеску від імені та за рахунок ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» здійснювалась повіреними: 
		1) Дочірнім підприємством «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот» на підставі договору доручення від 20 липня 2015 року № 35/ФО/15-209;
		2) Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиролтранс» на підставі договору доручення від 21 червня 2017 року № 35/ФО/17-13; 
		3) Товариством з обмеженою відповідальністю «Украферт» на підставі договору доручення від 22 січня 2018 року № 35/ФО/18-28; 
		4) Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» на підставі договору доручення від 05 липня 2018 року № 35/ФО/18-104; 
		5) Товариством з обмеженою відповідальністю «Хім-Трейд» на підставі договору доручення від 18 лютого 2019 року № 35/ФО/19-03.
		Однак, контролюючим органом зазначені кошти не було перераховано до відповідних бюджетів і обліковуються як «нез`ясований платіж», що призвело до формування на обліковій картці позивача заборгованості з єдиного внеску і, як наслідок, винесення відповідачем відповідних вимог.    
		Вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску визнані протиправними та скасовані у судовому порядку (рішення у справах №№ 812/59/16, 812/1045/16, 812/1576/16, 812/208/17, 812/1533/17, 1240/2513/18, 360/3554/19, 360/3942/19).
		У зазначених рішеннях з посиланням на правові позиції Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 21 грудня 2018 року по справі № 805/1429/17-а, від 25 січня 2019 року по справах № 812/59/16, № 817/85/16, від 29 січня 2019 року по справі №812/15/17 та від 06 лютого 2020 року по справі №812/1281/17, суди дійшли висновку про те, що підприємство не порушувало вимоги частини дев`ятої статті 25 Закону №2464, оскільки укладення ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» договорів доручення з метою своєчасної сплати єдиного внеску не суперечить зазначеному Закону, а, навпаки, надає законодавчо визначену можливість виконання страхувальнику свого обов`язку щодо сплати єдиного внеску у разі неможливості використання власних рахунків через їх арешт.
		Відповідач наголошує на необхідності відступу від наведених у вищеозначених постановах правових позицій Верховного Суду, оскільки такі не відповідають положенням абз.2 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI.
		Проаналізувавши такі доводи податкового органу колегія суддів зауважує, що у вказаних постановах Верховний Суд, виходячи із аналізу положень норм цивільного законодавства та Закону № 2464-VI, дійшов висновку, що в результаті реалізації між Товариством та Повіреними взаємовідносин за договорами доручення, не відбулось передачі третім особам обов`язку платника (Товариства) по сплаті єдиного внеску, позаяк власником коштів, від імені якого здійснено відповідні платежі в рахунок сплати сум єдиного соціального внеску, є саме позивач, а не будь-яка третя особа. Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев`ятої статті 25 Закону № 2464-VI.
		Колегія суддів враховує, що у вищенаведених постановах Верховного Суду висновок щодо застосування норм права здійснено за результатами системного аналізу норм Закону № 2464-VI, в тому числі й частини дев`ятої статті 25 Закону № 2464-VI. Касаційна скарга, окрім цитування частини дев`ятої цієї статті, не містить належного обґрунтування, що висновок Верховного Суду є помилковим і суперечить правовому регулюванню, встановленому Законом № 2464-VI, що б могло бути підставою для відступлення від нього.
		З огляду на наведене, встановивши обставини, які унеможливлювали виконання ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» зазначеного обов`язку (арешт коштів підприємства), а також те, що метою укладення договору доручення було саме виконання покладеного на позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску і власником коштів є саме позивач, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, правильно застосували норми права, - що відповідає висновкам Верховного Суду, підстав для відступу від яких колегія суддів не вбачає.
		Відтак доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		                                     п о с т а н о в и в :
		Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуюча  суддя:                                                                                            І.Л. Желтобрюх
		Судді:                                                                                                                   О.В. Білоус 
		                                                                                                                             І.В. Дашутін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...