Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1125/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 25.02.2022. Зареєстровано: 25.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2022.
Дата набрання законної сили: 12.04.2023
Результат оскарження 12.04.2023 Південно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"15" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1125/21
		Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., судді: Бездоля Ю.С., Гут С.Ф., 
		при секретарі судового засідання  Петровій О.О.
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача  Ленько М.М.(в порядку самопредставництва);
		від відповідача  Волков А.С. (довіреність № б/н, від 29.11.21 ); Бендатий А.М. (ордер ОД № 251562 від 22.11.2021р.);
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1125/21
		за позовом Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945)
		до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» (65014, м. Одеса, провулок Сабанський, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 20957025)
		про стягнення 47 819 514,25 грн.
		ВСТАНОВИВ:
		23.04.2021р. Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі», в якій просить суд стягнути з відповідача 47 819 514,25 грн. - збитків, а також витрати по сплаті судового збору.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2013р. у справі №5017/781/2012 за позовом Фонду до ПрАТ «СК «Укрферрі», за участю прокурора Одеської області, про зобов`язання підписати додатковий договір до договору оренди, касаційні скарги Фонду та заступника прокурора Одеської області задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2012р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 у цій справі скасовано, позов Фонду задоволено повністю, зокрема, зобов`язано ПрАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі» підписати Додатковий договір до договору оренди від 05.12.1997 № Д-1905 у редакції позивача:
		« 1. Пункт 3.1 розділу 3 договору оренди від 5 грудня 1997 року № Д-1905 викласти у такій редакції:
		« 3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної палати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами і доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2011 року) 1 041 444 грн 87 коп (один мільйон сорок одна тисяча чотириста сорок чотири гривні 87 копійок)».
		2. Зазначений у пункті 1 додаткового договору розмір орендної плати застосовується з 20 вересня 2011 року.
		Розмір орендної плати за вересень місяць 2011 року становить 579 737 грн 64 коп. без ПДВ.
		3. Зміни розміру орендної плати за базовий місяць відображаються в розрахунку, що є додатком до цього додаткового договору та є його невід`ємною і складовою частиною.
		4. Додатковий договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і є невід`ємною частиною договору.
		5. Додатковий договір укладений в 2-х примірниках, кожен із яких має однакову юридичну силу, по одному для орендодавця та орендаря».
		Не зважаючи на постанову Вищого господарського суду України від 10.04.2013р. у справі № 5017/781/2012, відповідач відмовився від підписання додаткового договору та продовжував сплачувати за договором оренди цілісного майнового комплексу державної судноплавної компанії "Укрферрі" від 05.12.1997р. № Д-1905 орендну плату на підставі ставки орендної плати на рівні 6 %, яка діяла до внесення змін до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу на підставі постанови КМУ № 961 від 14.09.2011р. "Про внесення змін до постанов КМУ від 10.08.1995 № 629 та від 04.10.1995 № 786", у зв`язку з чим у період з вересня 2011р. по 11.08.2015р. (дата підписання акта приймання-передачі орендованого майна) нараховувались збитки, завдані Державному бюджету України.
		Обґрунтовуючи розрахунок розміру позовних вимог, позивач пояснює, що розмір орендної плати, нарахований за орендною ставкою 6% з вересня 2011 року по 05 грудня 2014 року становить 12 647 201,76грн., неустойка у вигляді подвійної орендної плати(ст. 785 ЦК України та п. 5.4 Договору) з 06 грудня 2014р. по 11 серпня 2015 року (після закінчення строку дії договору оренди та фактичного повернення майна орендодавцеві), - становить 8 044 749,41грн., - всього: 20 691 951,17 грн.
		При цьому, розмір орендної плати, нарахований за орендною ставкою 20% з вересня 2011 по 05 грудня 2014 року (дата закінчення строку дії договору оренди) становить 41 695 633,17грн, неустойка за орендною ставкою 20% з 06 грудня по 11 серпень 2015 року становить 26 815 832,25грн, - всього 68 511 465,42 грн.
		Таким чином, розмір збитків (упущеної вигоди), завданих Державному бюджету у зв`язку із невиконанням ТОВ «Судноплавна компанія «Укрферрі» постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі № 5017/781/2012 щодо зобов`язання підписати додатковий договір до Договору оренди в частині зміни розміру орендної ставки, з вересня 2011р. по 11.08.2015р., становить: 68 511 465,42 грн - 20 691 951,17 грн = 47 819 514,25 грн., що складається з розміру недоотриманої орендної плати та неустойки, відповідно.
		Разом з тим, у позовній заяві позивач просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності для подання даного позову та поновити його, зазначаючи, що першим заступником прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду у 2016 році було подано позов до Господарського суду Одеської області до ТОВ «Судноплавна компанія «Укрферрі» про стягнення збитків у розмірі 47 819 514,25 грн. Враховуючи те, що під час розгляду справи № 916/2122/16 відповідачем протиправно вживались дії з метою затягування процесу, лише 15.03.2019р. Господарським судом Одеської області винесено ухвалу, якою позов залишено без розгляду. Таким чином, Фонд був позбавлений можливості звернутися до суду з метою захисту своїх прав із цим позовом в межах строків позовної давності, з огляду на що просить визнати поважними причини пропуску позовної давності
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1125/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.05.2021р.
		19.05.2021р. до суду від позивача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1363/21), в якому останній просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, з огляду на наступне. 
		Так, відповідач вказує про відсутність підстав для стягнення збитків (упущеної вигоди) у вигляді додатково нарахованої орендної плати за період з вересня 2011р. по грудень 2014р., вказуючи, що заявлена позивачем вимога у справі №5017/781/2012 про зобов`язання відповідача підписати додатковий договір до Договору оренди не може призвести до поновлення порушеного права позивача та після її задоволення судом не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення, а зобов`язання відповідача підписати додатковий договорів до договору оренди суперечить встановленим чинним законодавством способам захисту цивільних прав та є втручанням в господарську діяльність суб`єкта господарювання, що, як наслідок призводить, до порушення його вільного волевиявлення. 
		Окрім цього, відповідач вказує на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та понесеними позивачем збитками (упущеною вигодою), вказуючи, що з моменту винесення постанови Вищим господарським судом України від 10 квітня 2013 року у справі № 5017/781/2012, позивач, окрім направлення на адресу відповідача для підписання примірників додаткового договору до Договору оренди щодо перегляду розміру орендних ставок не вживав жодних дієвих заходів на запобігання виникнення цих збитків.
		Своїм листом від 06.11.2013р. (вих.№11598) відповідач повідомив позивача, що збільшення орендної плати за Договором № Д-1905 оренди державного майна у 3,3 рази призведе до подальшого накопичення збитків у відповідача, а тому є економічно не доцільним для ТОВ «Укрферрі».
		Позивач зі свого боку, усвідомлюючи, що відповідач не в змозі виконати постанову Вищого господарського суду України від 10 квітня 2013 року у справі № 5017/781/2012 щодо підписання Додаткової угоди до Договору оренди, не скористався своїм правом на односторонню відмову від договору оренди на підставі ст. 782 ЦК України. 
		Окрім цього, підписання відповідачем додаткової угоди до договору оренди не призвело б до безумовного та беззастережного отримання позивачем доходу, зазначеного ним в розрахунку. 
		Стосовно розрахунку розміру збитків, відповідач повідомляє, що з вказаного розрахунку вбачається, що Фондом розмір орендної ставки нарахований за орендною ставкою 6% з вересня 2011 року по 05 грудня 2014 року у розмірі 12 647 201,76 грн. Разом з тим, в матеріалах справи знаходяться розрахунки орендної плати ПрАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі» та відповідні платіжні доручення, з яких вбачається, що ФДМУ отримав від відповідача орендні платежі за період вересень 2011 р.  березень 2015р. на загальну суму 13 911 836,68 грн, тобто на 1 264 634,98 грн. більше, аніж вказано у розрахунку розміру збитків.
		У розрахунку збитків ФДМУ вказано, що Фондом нараховано неустойку - подвійну орендну плату за користування майном (орендна ставка 6%) з 06 грудня 2014р. по 11 серпня 2015р. у розмірі 8 044 749, 41 грн.
		Так, відповідач звертає увагу суду, що Фонд Державного майна України вже звертався до господарського суду із позовною заявою до ТОВ «Судноплавна компанія «Укрферрі» про стягнення 6 777 912,65 грн. неустойки за вказаний період в розмірі подвійної орендної плати за користування майном. Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.05.2017р. у справі № 910/1806/17 (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2018р. та постановою Верховного суду від 08.05.2018р.) відмовлено в позові Фонду державного майна України повністю, з огляду на те, що саме Фондом не вжито достатніх заходів, спрямованих на повернення цілісного майнового комплексу ДСК Укрферрі в строк, встановлений до припинення договору оренди № Д-1905 від 05.12.1997р. тобто до 05.12.2014р.
		Таким чином, неустойка у розмірі 8 044 749, 41 грн., що вказана позивачем у його розрахунку, не відповідає сумі неустойки, стягнення якої вже намагався здійснити у судовому порядку ФДМУ, та яка вказувалась у розмірі 6 777 912,65 грн.
		Враховуючи наведене, розрахунок розміру збитків, вирахуваний як різниця між нарахованою платою за користування майном за орендною ставкою 20% (у тому числі неустойка) та нарахованою платою за користування майном за орендною ставкою 6% (у тому числі неустойка), ТОВ «Укрферрі» вважає необґрунтованим.
		Окрім цього, ТОВ «Укрферрі» відхиляє твердження ФДМУ про те, що саме з вини ТОВ «Укрферрі» повернення орендованого майна було здійснено лише 11.08.2015р., а не до закінчення договору оренди, що стало підставою для нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати, з огляду на те, що при розгляді справи № 910/1806/17 судами встановлено відсутність підстав для стягнення неустойки та те, що ТОВ «Укрферрі» здійснювало необхідні дії щодо повернення орендованого ЦМК, не ухилялось від його повернення.
		Вина ФДМУ у несвоєчасному прийнятті орендованого майна від ТОВ «Укрферрі» також підтверджується матеріалами справи № 910/18914/16., в рамках якої судами встановлено неналежне виконання дій з боку саме ФДМ України, пов`язаних із прийняттям цілісного майнового комплексу після припинення договору № Д-1905 у строк, встановлений Порядком (затв. Наказом №847 від 07.08Л997 ФДМ України «Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди») - до припинення договору оренди.
		З огляду на вищенаведене, встановлені рішеннями судів у справах № 910/1806/17 та № 910/18914/16 обставини щодо вини саме ФДМУ, а не ТОВ «Укрферрі» у несвоєчасному прийнятті цілісного майнового комплексу після припинення договору № Д-1905 не підлягають доказуванню при розгляді справи №916/1125/21, а тому застосування наслідків, передбачених статтею 785 ЦК України, а саме стягнення неустойки з ТОВ «Укрферрі», є необгрунтованим, безпідставним та по суті є намаганням ФДМУ знову переглянути обставини та докази, яким суди вже дали свою оцінку.
		Відповідач також просить суд застосувати до позовних вимог наслідки спливу строку позовної давності, зважаючи на те, що жодних об`єктивних доводів щодо неможливості самостійного звернення ФДМУ до суду з позовом в межах строку позовної давності, а саме з 10.04.2013р. позовна заява та додані до неї матеріали не містять, а причини для поновлення строку є надуманими, необгрунтованими та безпідставними. При цьому, вважає твердження позивача про те, що ТОВ «СК «Укрферрі» зловживало своїми процесуальними правами у справі № 916/2122/16 необгрунтованим, зазначаючи, що в рамках цієї справи судами не було винесено жодної ухвали стосовно зловживання відповідачем такими правами. Разом з тим, звертає увагу суду на той факт, що прокурор у справі №916/2122/16 звертався із позовом до суду саме, з огляду на те, що ФДМ України не вживав жодних заходів з моменту виникнення підстав для звернення до суду з відповідним позовом. 
		Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2021р. підготовче засідання відкладено на 14.06.2021р.
		09.06.2021р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №15654/21), в якій позивач, серед іншого, вказує, що у зв`язку із закінченням 05.12.2014р. терміну дії договору, Фондом було видано накази від 17.10.2014р. №2447 «Про проведення інвентаризації ЦМК ДСК «Укрферрі», від 04.12.2014р. №2737 «Про створення комісії по розмежуванню та оцінці майна цілісного майнового комплексу ДСК «Укрферрі», від 31.01.2015р. №114 «Про повернення орендованого цілісного майнового комплексу ДСК «Укрферрі» щодо проведення Регіональним відділенням Фонду по Одеській області процедури повернення ЦМК ДСК «Укрферрі» з оренди із наданням відповідних документів до Фонду. Разом з тим, акт приймання-передачі майнового комплексу був підписаний лише 11.08.2015р., у зв`язку із зазначеним, за період з 06.12.2014р. по 11.08.2015р. Фондом правомірно нараховано неустойку в розмірі подвійної плати.
		Позивач також просив суд визнати поважними причини пропуску строку на подання відповіді на відзив та поновити його, посилаючись на переведення частини працівників Фонду на дистанційну роботу у зв`язку із коронавірусною інфекцією, у зв`язку з чим підготовка відповіді на відзив потребувала більше часу. 
		В судовому засіданні 14.06.2021р. суд протокольно задовольнив клопотання позивача та поновив процесуальний строк на подання відповіді на відзив.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2021р., приймаючи до уваги категорію та складність справи, обсяг доказів та документів, які слід дослідити, справу призначено до колегіального розгляду. 
		Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 15.06.2020р. справу №916/1125/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., суддя Погребна К.Ф., суддя Гут С.Ф. 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2021р. справу прийнято до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., суддя Погребна К.Ф., суддя Гут С.Ф., та призначено підготовче засідання на 07.07.2021р. 
		05.07.2021р. до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
		07.07.2021р. до суду від ТОВ «СК «Укрферрі» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній вказує, що настання відповідальності у вигляді стягнення збитків (упущеної вигоди) настає саме за порушення договірних зобов`язань, що передбачено ст. 623 ЦК України. З урахуванням того, що невиконання рішення суду не є договірним зобов`язанням, відповідальність боржника настає тільки у випадку, якщо таке невиконання спричинило шкоду кредитору та застосуванню підлягають положення ст. 1166 ЦК України, яка, в свою чергу, не передбачає можливість стягнення з боржника збитків у вигляді упущеної вигоди. 
		Відповідач також вказує, що позивачем не наведено жодних доказів, які б свідчили про реальну можливість отримання ним доходу за договором оренди майна у вигляді орендної плати за ставкою 20% за період з 20.09.2011р. по 05.12.2014р. після виконання відповідачем рішення суду. При цьому, зобов`язання відповідача з підписання додаткової угоди з підвищеною відсотковою ставкою не можна прирівнювати до обов`язку щодо сплати ним орендної плати за підвищеною ставкою, оскільки останнє зобов`язання є лише наслідком першого, виникає тільки після належного виконання першого зобов`язання та саме по собі не є безумовним. Отже, між невиконанням відповідачем рішення суду та неотриманням позивачем доходів у вигляді орендної плати, нарахованої за ставкою 20%, відсутній прямий причинно-наслідковий зв`язок. 
		Окрім цього, відповідач додатково вказує про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строків для звернення за судовим захистом. 
		Судове засідання, призначене на 07.07.2021р., не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. на лікарняному з 29.06.2021р., про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку. 
		Враховуючи вихід судді Мостепаненко Ю.І. з лікарняного, ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2021р. підготовче засідання у справі призначено на 17.08.2021р., заяву Фонду державного майна України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду  задоволено. 
		Судове засідання, призначене на 17.08.2021р., не відбулось у зв`язку із перебуванням суддів Погребної К.Ф. та Гута С.Ф. у відпустці, з огляду на що, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області №154 від 17.08.2021р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1125/21 для внесення змін до складу колегії суддів. Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями справу №916/1125/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., судді Волков Р.В., Цісельський О.В.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.08.2021р. справу № 916/1125/21 прийнято до колегіального розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., судді: Волков Р.В., Цісельський О.В., призначено підготовче засідання на 13.09.2021р.; заяву Фонду державного майна України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцї поза межами приміщення суду задоволено, вирішено проводити судове засідання, в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon". 
		13.09.2021р. до суду від позивача надійшла заява про долучення документів (вх.№24118/21).
		Протокольною ухвалою суду від 13.09.2021р. підготовче засідання у справі відкладено на 13.10.2021р. 
		11.10.2021р. до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
		Судове засідання, призначене на 13.10.2021р., не відбулось у зв`язку із перебуванням суддів Волкова Р.В. та Цісельського О.В. у відпустці, з огляду на що, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області №205 від 13.10.2021р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1125/21 для внесення змін до складу колегії суддів. Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13.10.2021р., справу №916/1125/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., судді Бездоля Ю.С., Шаратов Ю.А. У зв`язку з перебуванням члену колегії - судді Шаратова Ю.А. у відпустці за сімейними обставинами з 18.10.2021р., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області №208 від 18.10.2021р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1125/21 для внесення змін до складу колегії суддів. Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021р., справу №916/1125/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., судді Бездоля Ю.С., Смелянець Г.Є.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.10.2021р. прийнято справу № 916/1125/21 до колегіального розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., судді Бездоля Ю.С., Смелянець Г.Є.; призначено підготовче засідання на 28.10.2021р.; заяви Фонду державного майна України про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференцї поза межами приміщення суду задоволено та призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon". 
		27.10.2021р. до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№28594/21).
		Судове засідання, призначене на 28.10.2021р., не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Смелянець Г.Є. у відпустці, з огляду на що, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області №214 від 28.10.2021р., призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1125/21 для внесення змін до складу колегії суддів. Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 28.10.2021р., справу №916/1125/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., судді: Бездоля Ю.С., Гут С.Ф. 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2021р. прийнято справу № 916/1125/21 до колегіального розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., судді Бездоля Ю.С., Гут С.Ф.; призначено підготовче засідання на 23.11.2021 р.; заяви Фонду державного майна України про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференцї поза межами приміщення суду задоволено та призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon". 
		В судовому засіданні 23.11.2021р. судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14.12.2021р.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2021р. заяву Фонду державного майна України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; проведення судового засідання, яке призначене Господарським судом Одеської області на 14.12.2021 р., вирішено здійснювати в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".
		14.12.2021р. до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№33737/21), відповідно яких позивач, додатково навівши розрахунок збитків (упущеної вигоди) Державного бюджету зазначає, що його розмір становить 47 819 514,25 грн. При цьому, позивач зазначає, що за період з липня 2011р. по серпень 2015 року орендарем було сплачено платежів на загальну суму 14 537 347,66 грн., в тому числі за липень- серпень 2011р. - 625 496,18 грн., який не стосується предмету спору, отже сума платежів за користування майном у період з вересня 2011 по серпень 2015р., здійснених відповідачем складає 13 911 851,48 грн. Враховуючи, що за цей період відповідач за орендною ставкою 6% мав сплатити 12 647 201,76грн., залишок сплачених коштів у розмірі 1 264 649,71 грн. Фондом зараховано в рахунок погашення неустойки, нарахованої ним відповідачу у період користування майном з грудня 2014 по серпень 2015р. Таким чином, враховуючи здійснені відповідачем орендні платежі, Фонд вказує, що відповідачем фактично сплачено орендну плату, нараховану за ставкою 6% за період користування майном з вересня 2011р. по грудень 2014р. у сумі 12 647 201,76грн.
		В судовому засіданні 14.12.2021р. судом оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.01.2022р.
		13.01.2022р. до суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи (вх.№894/22), відповідно до яких останній зазначає, що згідно з розрахунком ТОВ «СК Укрферрі», що ґрунтується на платіжних документах, сплаченої відповідачем орендної плати за період з вересня 2011 р. по 05 грудня 2014 р., становить 12 645 379,68 грн. (за даними Фонду - 12 647 201,76 грн.), сума орендної плати, сплаченої після закінчення строку договору оренди - 1 266 457 грн. Також відповідач вказує, що ТОВ «Укрферрі» неодноразово зверталось до позивача із вимогами повернути грошові кошти, одержані Фондом, як орендні платежі після закінчення строку договору оренди, як такі, що одержані без достатніх правових підстав. Проте, Фонд державного майна України таке повернення не здійснив, а, як випливає з додаткових пояснень Фонду, в односторонньому порядку зарахував зазначену суму, як сплату неустойки, нарахованої за ставкою 6% у період з грудня 2014 р. по серпень 2015 р„ не повідомивши про це ТОВ «Укрферрі».
		Також, відповідач вказує, що розрахунок Фонду, наданий до позову, не містить конкретного розподілу заявленої суми збитків на суму недоотриманої орендної плати та суму неустойки в розмірі подвійної орендної плати за заявлений позивачем період, та, взагалі, розрахунок Фонду містить арифметичні помилки, зокрема, щодо визначення розміру орендної плати за грудень 2014р.
		Щодо строків позовної давності відповідач додатково звертає увагу суду, що в рамках справи № 916/2122/16 суди дійшли висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що ФДМ України не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом.
		В судовому засіданні 14.01.2022р. оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 17.01.2022р. об 15:00, у зв`язку з виникненням технічних проблем, що унеможливлюють участь позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що секретарем судового засідання складено відповідний акт. Також, враховуючи раніше надіслану заяву Фонду державного майна України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, судом оголошено протокольну ухвалу, якою призначено судове засідання до розгляду поза межами приміщенням суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon", про що ухвалою суду від 14.01.2022р. повідомлено ФДМ України, в порядку ст.120 ГПК України.
		В судовому засіданні 17.01.2022р. за участю представників сторін судом оголошено протокольні ухвали про: закриття підготовчого провадження у справі та призначення її до розгляду по суті в судовому засіданні на 17.01.2022р. об 15:45 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon"; оголошення перерви в розгляді справи по суті до 01.02.2022р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".
		31.01.2022р. до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження повноважень представника (вх.№2619/22). 
		В судовому засіданні 01.02.2022р. судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до "15" лютого 2022р. об 12:15
		02.02.2022р. до суду від позивача надійшли заперечення на письмові пояснення (вх.№2958/22), аналогічні за змістом додатковим поясненням, що надійшли до суду 14.12.2021р.
		В судовому засіданні 15.02.2022р. судом оголошено протокольну ухвалу про перерву в розгляді справи по суті до 15.02.2022р. о 15:15.
		В судовому засіданні 15.02.2022р.
		представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити та визнати поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності;
		представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити та застосувати позовну давність до вимог позивача.
		В судовому засіданні 15.02.2022р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.
		05.12.1997р. між Фондом державного майна України (орендодавець) та судноплавною компанією "Укрферрі" (орендар), правонаступником якої є відповідач, було укладено договір № Д-1905 оренди державного майна - цілісного майнового комплексу державної судноплавної компанії "Укрферрі". 
		Відповідно до п. 2.1 договору, вступ орендаря у володіння та користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі вказаного майна. 
		Згідно з п. 2.4 і п.5.4 договору оренди вартість майна, що повертається орендарем орендодавцю, визначається на підставі передаточного балансу та акта оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на момент припинення договору оренди, звіреного з актом прийому передачі державного майна в оренду. Майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту прийому передачі. У разі припинення договору оренди орендар зобов`язується повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.
		Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10. 1995р. № 786 (із змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 № 699 та від 19.01.2000 № 75) і становить, без ПДВ, за базовий місяць оренди - лютий 2007 року в сумі 195 874,07 грн. (у редакції додаткової угоди від 21.01.2008 № 53).
		Згідно п.3.1.1 договору, в разі оренди цілісного майнового комплексу (структурного підрозділу) державного підприємства орендна плата перераховується до державного бюджету щоквартально не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, щодо суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору оренди, яка становить 53,75 тис.грн. на 1 листопада 1997р.
		Відповідно до п.3.2. Договору, розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.
		Згідно п.10.1 договору, строк дії договору встановлено на 10 років.
		За умовами підпункту 1 п.10.8. Договору, дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
		Додатковою угодою №720 від 28.10.2004р. до договору оренди державного майна від 05.12.1997р. №Д-1905, дію договору було продовжено до 05.12.2014р.
		Додатковою угодою №53 від 21.01.2008р. до вказаного договору визначено, що орендна ставка за використання цілісного майнового комплексу встановлюється на рівні 6% від залишкової вартості та, починаючи з 1 лютого 2008 року складає 195 874,07 грн. 
		Як встановлено судами під час розгляду справи №5017/781/2012 за позовом Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» про зобов`язання підписати додатковий договір до договору оренди, 24.10.2011р. Фонд Державного майна України, у зв`язку зі змінами у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 і від 04.10.1995 №786», запропонував орендарю укласти додаткову угоду до договору про зміну розміру орендної плати з підстав зміни орендних ставок за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств. Проте, орендар, не погоджуючись з розміром орендної плати, відмовив орендавцю в укладенні договору про зміну розміру орендної плати.
		У лютому 2012 року Фонд державного майна України звернувся з позовом до приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укрферрі», правонаступником якого з 23.11.2012р. є ТОВ «СК «Укрферрі», про зобов`язання підписати додатковий договір до договору оренди від 05.12.1997р. № Д-1905.
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.12.2012р. по справі №5017/781/2012р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2013р. у справі № 5017/781/2012, у задоволенні позову Фонду державного майна України відмовлено.
		Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2013р. по справі №5017/781/2012 рішення Господарського суду Одеської області від 3 грудня 2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2013 року у справі № 5017/781/2012 було скасовано, позов задоволено, зобов`язано приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укрферрі» підписати додатковий договір до договору оренди від 5 грудня 1997 року № Д-1905 у редакції позивача: 
		« 1. Пункт 3.1 розділу 3 договору оренди від 5 грудня 1997 року № Д-1905 викласти у такій редакції: 
		« 3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами і доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2011 року) 1 041 444 грн. 87 коп. (один мільйон сорок одна тисяча чотириста сорок чотири гривні 87 копійок). 
		2. Зазначений у пункті 1 додаткового договору розмір орендної плати застосовується з 20 вересня 2011 року. Розмір орендної плати за вересень місяць 2011 року становить 579 737 грн. 64 коп. без ПДВ. 
		3. Зміни розміру орендної плати за базовий місяць відображаються в розрахунку, що є додатком до цього додаткового договору та є його невід`ємною і складовою частиною. 
		4. Додатковий договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і є невід`ємною частиною договору. 
		5. Додатковий договір укладений в 2-х примірниках, кожен із яких має однакову юридичну силу, по одному для орендодавця та орендаря».
		При цьому, у постанові ВГСУ від 10.04.2013р. у справі № 5017/781/2012 зазначено, що орендна плата за період з 1 по 19 вересня 2011 року нарахована відповідачу за попередньою ставкою, а з дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961 - 20 вересня 2001 року - за новою орендною ставкою. 
		На виконання постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013р. Господарським судом Одеської області було видано наказ від 30.05.2013р. № 5017/781/2012.
		Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується жодною із сторін, вимоги вказаної постанови відповідачем виконані не були.
		В матеріалах справи наявні здійснені відповідачем розрахунки орендної плати за період з липня 2011 року по березень 2015 року, довідки форми №1 про заборгованість орендаря перед бюджетом за вказаний період, з яких вбачається, що розмір орендної плати розраховувався згідно умов Додаткової угоди від 01.02.2008р. №53 про внесення змін до договору оренди державного майна від 05.12.1997р. №Д-1905. 
		З наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень (т. 1 а.с. 84-112) вбачається здійснення з 11.10.2011р. по 14.04.2015р. сплати ТОВ «СК «Укрферрі» на користь позивача орендної плати на загальну суму 14 537 347,66грн., а саме: 11.10.2011р. в розмірі 160 000 грн., із призначенням платежу: «за 3 квартал 2011р.»; №1625 від 11.10.2011р. в розмірі 777 951 грн. із призначенням платежу: «за 3 квартал 2011р.»; №2 від 11.01.2012р. в розмірі 938 572,04 грн., із призначенням платежу: «за 4 квартал 2011р.»; №4 від 11.04.2012р. в розмірі 944 215,70 грн., із призначенням платежу: «за 1 квартал 2012р.»; від 11.07.2012р. в розмірі 943 894,16 грн., із призначенням платежу: «за 2 квартал 2012р.»; від 09.10.2012р. в розмірі 937 611,30 грн., із призначенням платежу: «за 3 квартал 2012р.»;від 14.01.2013р. в розмірі 937 295,74 грн., із призначенням платежу: «за 4 квартал 2012р.»; №612 від 12.04.2013р. в розмірі 939 481,52 грн., із призначенням платежу: «за 1 квартал 2013р.»; №1143 від 09.07.2013р. в розмірі 939 794,27 грн., із призначенням платежу: «за 2 квартал 2013р.»; №1722 від 14.10.2013р. в розмірі 934 784,44 грн., із призначенням платежу: «за 3 квартал 2013р.»; №10 від 09.01.2014р. в розмірі 939 135,53 грн., із призначенням платежу: «за 4 квартал 2013р.»;№480 від 08.04.2014р. в розмірі 955 521,84 грн., із призначенням платежу: «за 1 квартал 2014р.»; від 08.07.2014р. в розмірі 1 032 297,17 грн., із призначенням платежу: «за 2 квартал 2014р.»; від 09.10.2014р. в розмірі 1 072 082,39 грн., із призначенням платежу: «за 3 квартал 2014р.»; №25 від 09.01.2015р. в розмірі 1 147 412,76 грн., із призначенням платежу: «за 4 квартал 2014р.»; №624 від 14.04.2015р. в розмірі 937 297,27 грн., із призначенням платежу: «за січень, лютий та 7 днів березня 2015р.».
		11.08.2015р. між Регіональним відділенням ФДМ України по Одеській області, Міністерством інфраструктури України, ТОВ «Укрферрі» та ДП «Іллічівський морський торговельний порт» було підписано акт приймання-передавання ЦМК ДСК «Укрферрі» після закінчення терміну дії договору оренди № Д-1905 від 05.12.1997р.
		Згідно вказаного акту ТОВ «Укрферрі», Регіональне відділення ФДМ України по Одеській області передали, а Міністерство інфраструктури України прийняло до сфери управління державне майно ЦМК ДСК «Укрферрі», одночасно орган управління - Міністерство інфраструктури України передав, а ДП «Іллічівський морський торговельний порт» прийняв на баланс майно вказаного ЦМК вартістю 83021041,00 грн.
		Враховуючи викладені обставини, зважаючи на невиконання відповідачем вимог постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013р. у справі № 5017/781/2012, що виявилось у відмові відповідача від підписання додаткового договору, та подальшої сплати останнім орендної плати за ставкою на рівні 6 %, яка діяла до внесення змін до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу на підставі постанови КМУ № 961 від 14.09.2011р. "Про внесення змін до постанов КМУ від 10.08.1995р. № 629 та від 04.10.1995 № 786", у зв`язку з чим державному бюджету України у період з вересня 2011р. по 11.08.2015р. завдано збитків у вигляді недоотриманої суми орендних платежів, як різниці між сплаченою відповідачем орендною платою на рівні 6 % та сумою, яка мала б бути сплачена на рівні ставки в розмірі 20%, - позивач і звернувся до господарського суду із даним позовом. 
		Окрім цього, посилаючись на несвоєчасне повернення відповідачем об`єкта оренди за актом приймання-передачі після закінчення строку договору оренди, позивачем, з урахуванням положень п.5.4 договору оренди державного майна №Д-1905 від 05.12.1997р., нараховано неустойку в розмірі подвійної орендної плати згідно положень ст. 785 ЦК України за період з 06 грудня 2014р. по 11 серпня 2015 року. 
		При цьому, в наданому до матеріалів справи розрахунок розміру збитків, позивачем не розмежовані суми завданих відповідачем збитків, як у вигляді недоотриманої суми орендної плати, так і у вигляді нарахування подвійної орендної плати за користування майном за заявлений період. З огляду на що, суд доходить висновку, що сума заявлених позовних вимог, які стосуються стягнення збитків з відповідача у вигляді недоотриманної орендної плати складає різницю між сумою, яка мала б бути сплачена на рівні орендної ставки в розмірі 20% - 41 695 633,17грн, та між сплаченою відповідачем орендною платою на рівні 6 % - 12 647 201,76грн, і, відповідно, складає 29 048 431,41 грн. Окрім того, решту заявлених позовних вимог складає сума збитків у вигляді неустойки. 
		Враховуючи встановлені обставини, суд доходить наступних висновків.
		В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
		За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
		Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
		Статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Відповідно до частини другої статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
		Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
		Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
		Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.
		Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
		У розумінні приписів наведених норм особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, відшкодування збитків.
		Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		Згідно із статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		При цьому для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
		У вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв`язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред`явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов`язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.
		Так, обґрунтовуючи наявність правових підстав для стягнення збитків у визначеній позивачем сумі, останній посилається на протиправне невиконання відповідачем вимог постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013р. у справі №5017/781/2012 якою зобов`язано ТОВ «Судноплавна компанія «Укрферрі» підписати Додатковий договір до договору оренди від 05.12.1997 № Д-1905 у редакції позивача
		Як вказує позивач та не заперечується відповідачем, не зважаючи на вимоги постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013р. у справі № 5017/781/2012, відповідач не підписав додатковий договір та продовжував сплачувати орендну плату за договором оренди цілісного майнового комплексу державної судноплавної компанії "Укрферрі" від 05.12.1997р. № Д-1905 на рівні ставки орендної плати 6 %, яка діяла до внесення змін до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу на підставі постанови КМУ № 961 від 14.09.2011р. "Про внесення змін до постанов КМУ від 10.08.1995 № 629 та від 04.10.1995 № 786». 
		Так, основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (ст. 129-1 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Згідно ч. 2, 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
		Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень  складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
		Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
		Разом з тим, як встановлено судом, відповідач, посилаючись на економічну недоцільність вимог рішення суду для товариства, не виконав вимог постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013р. у справі №5017/781/2012, якою зобов`язано ТОВ «Судноплавна компанія «Укрферрі» підписати Додатковий договір до договору оренди від 05.12.1997 № Д-1905 у редакції позивача в частині внесення змін щодо умов про визначення розміру орендної плати за ставкою 20%, розмір якої, починаючи з 20.09.2011р., за базовий місяць розрахунку  вересень 2011р. складатиме 1 041 444,87 грн. 
		При цьому, судом встановлено, що, як в межах дії договору оренди державного майна №9-1905 від 05.12.1997р - до 05.12.2014р. (згідно п. 3 додаткової угоди №720 від 28.10.2004р. до договору оренди від 05.12.1997р.)., так і після закінчення строку дії договору до дати повернення майна за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» від 11.08.2015р., відповідач продовжував користуватись орендованим майном, сплачуючи орендну плату в попередньо погодженому сторонами розмірі за річною ставкою на рівні 6% від залишкової вартості (згідно п. 1 додаткової угоди №53 від 21.01.2008р. до договору оренди від 05.12.1997р.).
		З наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень ТОВ «СК «Укрферрі» вбачається, що останнім за період з липня 2011р. по березень 2015 року (7 днів) сплачено на користь позивача 14 537 347, 13 грн. 
		При цьому, позивач зазначає, що частину сплачених у цей період грошових коштів у розмірі 625 510,37грн, ним зараховано в рахунок оплати орендної плати за договором оренди державного майна від 05.12.1997р. №Д-1905 за період липень-серпень 2011р.
		Разом з тим, суд зазначає, що грошові кошти, сплачені відповідачем в розмірі 937 297,27 грн. згідно платіжного доручення № 624 від 14.04.2015р. із призначенням платежу: «орендна плата за січень, лютий та 7 днів березня 2015р.» - є такими, що сплачені поза межами строку дії договору оренди державного майна від 05.12.1997р. №Д-1905. 
		Таким чином, судом встановлено, що за період з вересня 2011р. по 05.12.2014р. (в межах строку договору) загальна сума здійснених відповідачем орендних платежів на виконанання договору оренди державного майна від 05.12.1997р. №Д-1905 склала 12 974 539,49 грн. (14 537 347,13грн  625 510,37грн  937 297,27грн.), тоді як згідно розрахунку позивача, розмір орендної плати, нарахований за орендною ставкою 6% з вересня 2011 року по 05.12.2014р. мав складати 12 647 201,76 грн.
		В свою чергу, із здійсненого позивачем розрахунку розміру орендної плати, нарахованої за ставкою 20% з вересня 2011 року по 05.12.2014р., вбачається, що у випадку виконання відповідачем вимог постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013р. у справі №5017/781/2012, розмір орендної плати, що підлягав сплаті за вказаний період, становить 41 695 633,17 грн.
		Перевіривши зазначений розрахунок, судом встановлено, що позивач допустився помилки у його здійсненні, а саме: щодо вірного визначення суми орендної плати за 5 днів грудня 2014р., який має становити 210 995,03грн. Приймаючи до уваги встановлене, суд зазначає, що розмір орендної плати, нарахованої за ставкою 20% з вересня 2011 року по 05.12.2014р., у випадку виконання відповідачем вимог постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013р. у справі №5017/781/2012, мав становити 41 688 600,02 грн. 
		Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що внаслідок невиконання відповідачем вимог постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013р. у справі №5017/781/2012, позивачу завдано збитків в розмірі недоотриманої суми орендних платежів  28 714 060,53 грн. (41 688 600,02грн - 12 974 539,49 грн.)
		При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність вини останнього у спричиненні збитків, з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права у справі №5017/781/2012, виходячи з того, що питання про обрання належного/неналежного способу захисту порушеного права вирішується судом безпосередньо під час повного встановлення обставин справи та спірних правовідносин між сторонами з наданням оцінки належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права, що, в свою чергу, є підставою для задоволення/відмови в задоволенні позовних вимог. 
		Приймаючи до уваги, що в результаті вирішення по суті позовних вимог Фонду у справі №5017/781/2012, постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2013р. позов задоволено, будь-які посилання відповідача щодо неналежного обрання позивачем способу захисту порушеного права зводяться виключно до незгоди з прийнятим рішенням, що набрало законної сили, а суд першої інстанції, в свою чергу, при розгляді вказаної справи, не уповноважений здійснювати переоцінку висновків, зроблених Вищим господарським судом України в постанові від 10.04.2013р. 
		Суд, також відхиляє доводи відповідача щодо неможливості стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в деліктних зобов`язаннях, з огляду на те, що ані ст. 22 ЦК України, ані ст. ст. 224, 225 ГК України не встановлюють виключного правового зв`язку поняття "збитки" із зобов`язаннями, підставою виникнення яких є правочин.
		Враховуючи викладене, суд зазначає про обгрунтованість вимог позивача в частині, яка стосується стягнення з відповідача збитків у вигляді недоотриманої суми орендних платежів за спірний період у розмірі 28 714 060,53 грн. 
		При цьому, надаючи оцінку посиланням позивача на наявність правових підстав для нарахування неустойки, у зв`язку із несвоєчасним поверненням відповідачем об`єкта оренди після закінчення строку дії договору оренди №Д-1905 від 05.12.1997р., суд виходить з наступного. 
		Відповідно до частин першої, другої статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Так, за умовами підпункту 1 п.10.8. Договору, дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
		Додатковою угодою №720 від 28.10.2004р. до договору оренди державного майна від 05.12.1997р. №Д-1905, дію договору було продовжено до 05.12.2014р.
		Згідно п. 5.4 договору оренди, орендар зобов`язується після припинення договору оренди повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу. 
		11.08.2015р. між Регіональним відділенням ФДМ України по Одеській області, Міністерством інфраструктури України, ТОВ «Укрферрі» та Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» було підписано акт приймання-передавання ЦМК ДСК «Укрферрі» після закінчення терміну дії договору оренди № Д-1905 від 05.12.1997р.
		Згідно вказаного акту ТОВ «Укрферрі», Регіональне відділення ФДМ України по Одеській області передали, а Міністерство інфраструктури України прийняло до сфери управління державне майно ЦМК ДСК «Укрферрі», одночасно орган управління - Міністерство інфраструктури України передав, а ДП «Іллічівський морський торговельний порт» прийняв на баланс майно вказаного ЦМК вартістю 83021041,00 грн.
		Разом з тим, враховуючи, що між сторонами було підписано акт приймання-передавання 11.08.2015р., позивачем згідно п.5.4 договору оренди та ст.785 ЦК України, нараховано ТОВ «СК «Укрферрі» подвійну орендну плату за користування майном.
		При цьому, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва №910/18914/16 від 06.08.2018р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019р. та постановою Верховного суду від 23.07.2019р., позовні вимоги ТОВ "Укрферрі" до Фонду державного майна України про стягнення 15 826 435,64 грн. - збитків, завданих Фондом внаслідок неналежного виконання обов`язку щодо прийняття цілісного майнового комплексу після припинення договору оренди, задоволено повністю, стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТОВ "СК "Укрферрі" збитки в сумі 8713 763,40 грн, завдані ФДМ України. 
		На підставі встановлених фактичних обставинах справи № 910/18914/16 суди дійшли висновку про наявність протиправної поведінки, як складової збитків, що полягала у порушенні ФДМ України строків прийняття об`єкту оренди за договором №Д-1905, а також причинно-наслідкового зв`язку між витратами позивача на належне утримання та збереження об`єкта оренди, що є його обов`язком у відповідності з умовами договору і нормами законодавства, та протиправними діями ФДМ України, що полягали у несвоєчасному вчиненні дій, пов`язаних з прийняттям з оренди цілісного майнового комплексу ДСК "Укрферрі".
		Судом також встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 11.05.2017р. по справі справи № 910/1806/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2018р. та постановою Верховного суду від 08.05.2018р., відмовлено у задоволенні позову Фонду державного майна України до ТОВ «Судноплавна компанія «Укрферрі» про стягнення 6 777 912,65 грн. неустойки за період з 06.12.2014р. по 11.08.2015р. в розмірі подвійної орендної плати за користування майном
		В рамках справи № 910/1806/17 суди дійшли висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 785 Цивільного кодексу України, для стягнення неустойки у сумі 6 777 912,65 грн, оскільки встановлені судами обставини справи свідчать, що орендар здійснював дії щодо повернення майна та не ухилявся від його повернення.
		Таким чином, судами в справах №910/1806/17 та №910/18914/16 встановлено, що прийняття об`єкту оренди за актом приймання-передачі від 11.08.2015р. відбулось з порушенням строку повернення об`єкту оренди, у зв`язку із протиправними діями ФДМ України, що полягали у несвоєчасному вчиненні дій, пов`язаних з прийняттям з оренди цілісного майнового комплексу ДСК "Укрферрі".
		Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Встановлені судами обставини щодо наявності вини саме ФДМ України в несвоєчасному вчинені дій з прийняття об`єкта оренди є преюдиційними при розгляді вказаної справи та не підлягають доказуванню, у зв`язку з чим, суд не вбачає правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача неустойки, зважаючи на відсутність вини останнього у простроченні повернення об`єкту оренди, з огляду на що, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
		Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача, з огляду на початок перебігу такого строку з 10.04.2013р. та ненаведення позивачем жодних поважних причин неможливості звернення до суду з позовними вимогами в межах встановленої ст. 257 ЦК України позовної давності.
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
		За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства. (Правова позиція Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі №6-68цс15).
		Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 
		Визначаючи початок перебігу строку позовної давності, слід враховувати коли про порушене право довідався або міг довідатися позивач.
		Так, в межах даного спору позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків, зокрема, недоотриманого доходу у вигляді орендної плати, нарахованих за період з вересня 2011 року по грудень 2014 року, яку відповідач мав би сплатити у випадку виконання постанови ВГСУ від 10.04.2013 у справі № 5017/781/2012 та укладання додаткового договору до договору оренди від 5 грудня 1997 року № Д-1905.
		Як вище встановлено судом, постановою ВГСУ від 10.04.2013 у справі №5017/781/2012 зобов`язано ПрАТ «Укрферрі» підписати додатковий договір до договору оренди державного майна № Д-1905 від 05.12.1997 року у редакції позивача.
		Відповідно до ч. 3 ст. 111-11 ГПК України (в редакції станом на момент прийняття ВГСУ постанови у справі № 5017/781/2012) постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Разом з тим, судом встановлено, що договір оренди державного майна № Д-1905 від 05.12.1997 року припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, а саме - 05.12.2014р.
		Отже про порушення свого права на одержання орендної плати за ставкою 20%, згідно договору оренди державного майна №Д-1905 від 05.12.1997р., позивач дізнався як з дня набрання чинності постанови Вищого господарського суду України у справі №5017/781/20, так і з дати закінчення строку договору оренди державного майна № Д-1905 від 05.12.1997р. 
		Таким чином, з урахуванням вимог ст. 257, ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо зазначеної позовної вимоги сплив відповідно в період з 10.04.2016р. по 05.12.2017р.
		Між тим, із вказаним позовом позивач звернувся до суду 20.04.2021р., у зв`язку з чим, суд зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності до заявлених вимог в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі недоотриманої суми орендних платежів.
		Разом з тим, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
		Частиною п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доказування, що строк було пропущено з поважних причин
		Обґрунтовуючи причини пропуску встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності, позивач вказує, що першим заступником прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду у 2016 році було подано позов до Господарського суду Одеської області до ТОВ «Судноплавна компанія «Укрферрі» про стягнення збитків у розмірі 47 819 514,25 грн. Враховуючи те, що під час розгляду справи № 916/2122/16 відповідачем протиправно вживались дії з метою затягування процесу, лише 15.03.2019р. Господарським судом Одеської області винесено ухвалу, якою позов залишено без розгляду. Таким чином, Фонд був позбавлений можливості звернутися до суду з метою захисту своїх прав із цим позовом в межах строків позовної давності, з огляду на що просить визнати поважними причини пропуску позовної давності
		Надаючи оцінку поважності причин пропуску позивачем строку позовної давності, суд зазначає наступне
		Так, закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до дискреції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
		До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. 
		В Рішенні Верховного суду України від 13.09.2006 року по справі № 6-26370кс04 (№ в ЄДРСРУ 135558) вказане наступне: Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим.
		Як встановлено судом, у серпні 2016р. перший заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ "СК "Укрферрі" збитків у сумі 47 819 514,25 грн., враховуючи невиконання постанови ВГСУ від 10.04.2013 у справі № 5017/781/2012, зазначаючи, що ФДМ України з моменту виникнення підстав для звернення до суду з відповідним позовом не вжив жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, що обумовило необхідність представництва прокурором інтересів держави і звернення до суду з відповідним позовом.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.03.2019 у справі №916/2122/16, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019р., залишено позов прокурора без розгляду, - з огляду на неналежність суб`єкту звернення.
		Постановою Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №916/2122/16 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019р. та ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.03.2019р. у справі № 916/2122/16 залишено без змін. 
		При цьому, в рамках справи № 916/2122/16 суди встановили, що 29.07.2016р. (вих. № 05/1-1598 вих16) прокуратура Одеської області підготувала повідомлення ФДМ України в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо підготовки позовної заяви до ТОВ "СК "Укрферрі" про стягнення збитків у сумі 47 819 514,25 грн. 
		Водночас, ФДМ України у листі від 29.08.2016р. № 10-16-16402 повідомив прокурора, що постанова Вищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі № 5017/781/2012 щодо зобов`язання підписати додатковий договір до договору оренди в частині зміни розміру орендної ставки не виконана з вини ТОВ "СК "Укрферрі", чим завдано збитки Державному бюджету у сумі 47 819 514,25 грн. 
		Під час розгляду справи №916/2122/16 суди дійшли висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що ФДМ України не може чи не бажає здійснювати самостійно захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом, а сама по собі обставина не звернення ФДМУ з позовом протягом певного часового періоду не свідчить про можливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави.
		В обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку позовної давності на звернення до суду за захистом у справі № 916/1125/21, позивачем також не наведено жодних причин та не надано доказів на підтвердження неможливості самостійного звернення Фонду до суду з відповідними позовними вимогами, які були заявлені прокурором у справі № 916/2122/16.
		Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. 
		Таким чином, суд зазначає, що позивач, будучи достеменно обізнаним про порушення його прав, не звернувся до суду з позовом про захист своїх порушених прав, та не навів обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, що б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду, як з дня набрання законної сили постанови Вищого господарського суду України у справі №5017/781/20, так і з дати закінчення строку договору оренди державного майна № Д-1905 від 05.12.1997р. 
		Враховуючи вищезазначене, з урахуванням заявленої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, в силу положень ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд доходить висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі недоотриманої суми орендних платежів - 28 714 060,53 грн..
		Приймаючи до уваги, що судом не було встановлено порушеного права та інтересу позивача щодо вимог про стягнення неустойки, позовна давність в зазначеній частині не застосовується господарським судом.
		Згідно з ч. 3,4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно зі ст.73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до п. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		На підставі повного, всебічного та безпосереднього дослідження наявних в матеріалах справи доказів, встановлених між сторонами правовідносин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, керуючись ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача. 
		 
		Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1.В задоволенні позову відмовити. 
		2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
		Повний текст рішення складено 24 лютого 2022 р.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя Мостепаненко Ю.І.
		 
		Суддя Бездоля Ю.С.
		 
		Суддя Гут С.Ф.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...