Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-7990/09/2670 : не визначено.
Надіслано судом: 15.05.2010. Зареєстровано: 08.03.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2022.

Результат оскарження 11.11.2015 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передано справу повністю на новий розгляд
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		м. Київ
		15 січня 2010 року 10:30 № 2а-7990/09/2670
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. вирішив адміністративну справу
		за позовомПриватного підприємства "Ірма" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва проскасування податкових повідомлень-рішень 
		За участю представників:
		позивача : Артемонова С.О. (довіреність від 14.10.2009р.)
		відповідача: Марченко Н.М. (довіреність №206/9/10 від 14.01.2010р.)
		На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.01.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірма`звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень - рішень №0000292330/0 від 06.04.2009 року в частині визначення суми податкового зобов`язання по податку на прибуток у розмірі 3993810,50 грн., №000030233/0 від 06.04.2009 року та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій №0001422304 від 06.04.2009 року.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив , що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість`від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`від 28.12.94 року №334-94-ВР (зі змінами та доповненнями) будуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючи, які не мають підтвердження доказами.
		Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований позивачем відповідно до вимог вищезазначеного Закону, на підставі належно оформлених податкових накладних виданих ТОВ «Кубер Трейд», ТОВ «Інвестагротрейд`товари придбані, оплачені позивачем грошовими коштами, що підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які податковим органом не були прийняті до уваги. За наведених обставин, представник позивача просить суд скасувати оспорювані податкові повідомлення рішення. 
		Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що позивачем під час перевірки не прийняті як докази первинні документи, що підтверджують право позивача на податковий кредит та правомірність віднесення сум валових витрат платника податку з мотивів того, що засновник ТОВ «Інвестагротрейд`не підписував жодного договору, накладної, акта виконаних робіт податкової декларації, протоколів, тощо, а тому у юридичної особи відсутня можливість набувати цівільних прав та обов`язків, первинні документи, надані до перевірки не можуть бути прийняті до перевірки як таки, що підтверджують взаємовідносини вищезазначених підприємств. Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2008 року по справі №2а 428\08 визнано недійсними установчі документи ТОВ «Кубер Трейд`з моменту державної реєстрації, тобто з 26.06.2006 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку ПДВ з моменту внесення в реєстр платників ПДВ, тобто з 13.07.2006 року, в зв`язку з чим всі правочини укладені позивачем з вказаним контрагентом є нікчемними отже угоди на поставку меблевої фурнітури, матеріалів та комплектуючих не спричинять реального настання правових наслідків.
		В зв`язку з цим, податковим органом встановлено порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість`та винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення. 
		Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ПП «Ірма»(код ЄДРПОУ 24943433) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.07 року по 30.09.08 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 року по 30.09.08 року за результатами якого складено акт перевірки №46/23-205-24943433 від 23.03.2009 року. 
		На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення. 
		- податкове повідомлення-рішення від 06.04.09р. №0000292330/0, яким визначено суму податкового зобов`язання по податку на прибуток в розмірі 4 153 488, 00 грн. (основний платіж 2 076 744, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 2 076 744, 00 грн.) за порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 №283/97-ВР (із змінами та доповненнями);
		- податкове повідомлення-рішення від 06.04.09 №0000302330/0, яким визначено суму податкового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 1 941 407, 00 грн. (основний платіж 1 294 271, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 647 136, 00 грн.) за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та Наказу ДПА України "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" від 15.06.05 №213;
		- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.04.09 №0001422304, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18 063, 40 грн. за порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями).
		Правомірність вказаних повідомлень рішень є предметом даного спору.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено актом перевірки між ПП «Ірма» та ТОВ «Інвестагротрейд`було укладено договір на поставку меблевої фурнітури, матеріалів і комплектуючих №2111/07 від 21.11.2007 року та згідно видаткових накладних ПП «Ірма`придбало меблеву фурнітуру, матеріали та комплектуючі в асортименті у ТОВ «Інтестагротрейд» на підставі прибуткових накладних на суму 1801686, 70 грн. 
		Як свідчать обставини справи, підставою для визнання спірних податкових зобов`язань за результатами планової перевірки було те, що згідно інформації отриманої від ГВПМ ДПІ у Подільському районі м.Києва відповідно службової записки №205\26-7 від 05.03.09 року, що у слідчому відділенні ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проводиться досудове слідство по кримінальній справі №80-0202 за ст. 205 ч.2 КК України за фактом створення невстановленими особами ТОВ «Інвестагротрейд». Допитаний в якості свідка, по даній кримінальній справі, громадянин Республікі Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (протокол допиту від 10.12.2008 року) показав, що він зареєстрував ТОВ «Інвестагротрейд`за отриману від невстановлених осіб винагороду, після реєстрації підприємства жодного відношення до здійснення фінансово - господарської діяльності зазначеного підприємств не мав, документів бухгалтерського та податкового обліку не складав та не підписував, грошовими коштами та печаткою ТОВ «Інвестагротрейд`не користався.
		Поруч з тим, судом долучені до матеріалів справи та в ході розгляду даної адміністративної справи досліджені завірені копії первинних документів (податкові накладні, видаткові накладні) на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток, а також реєстр податкових накладних отриманих від постачальника ТОВ «Інвестагротрейд».
		В п.3.1.2 Акту перевірки при перевірці були використані прибуткові накладні та встановлено, що товарно  матеріальні цінності отримані від ТОВ «Інвестагротрейд`були оприбутковані на підставі відповідних прибуткових накладних на суму 1 801686, 70 грн.
		В цьому ж пункті Акту перевірки встановлено, що зазначені суми в розмірі 1 801686, 70 грн. по зазначених прибуткових накладних були включені до складу валових витрат та податкових деклараціях з податку на прибуток за відповідні звітні періоди :
		- 2007 рік 558567, 80 грн. (4 квартал 2007 року 558567, 80 грн.)
		- 1 квартал 2008 року -785570, 70 грн.
		- 1 півріччя 2008 1243118, 90 грн. (2 квартал 2008 року 457548, 2). 
		Факт виконання грошових зобов`язань за вказаними розрахунками, а саме те, що ПП «Ірма`здійснило оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Інвестагротрейд» підтверджується банківськими виписками, які буди досліджені судом та наявні в матеріалах справи.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено актом перевірки, між ПП «Ірма» та ТОВ «Кубер Трейд`укладено договір на поставку меблевих матеріалів і комплектуючих №0409 від04.09.06 року та на підставі видаткових накладних ПП «Ірма`придбано меблеві матеріали та комплектуючі в асортименті у ТОВ «Кубер Трейд`на підставі прибуткових накладних на суму 6471361, 60 грн.
		Товарно матеріальні цінності отримані від ТОВ «Кубер Трейд`були оприбутковані на підставі прибуткових накладних на загальну суму 6471361, 60 грн. 
		Поруч з тим, судом долучені до матеріалів справи та в ході розгляду даної адміністративної справи досліджені завірені копії первинних документів (податкові накладні, видаткові накладні) на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток, а також реєстр податкових накладних отриманих від постачальника ТОВ «Кубер Трейд».
		В п.3.1.2 Акту перевірки при перевірці були використані прибуткові накладні та встановлено, що товарноматеріальні цінності отримані від ТОВ «Кубер Трейд`були оприбутковані на підставі відповідних прибуткових накладних на суму 6471 361, 60 грн.
		Зазначені суми в розмірі 6471361, 6 грн. на підставі зазначених прибуткових накладних були включені до складу валових витрат та податкових декларацій з податку на прибуток за відповідні звітні періоди : 
		1 квартал 2007 року  1482 425,3 грн.
		1 півріччя 2007 року 5 160979,90 (2 квартал 2007 року 3 678554,60 грн.)
		3 квартал 2007 року  6471 361,6 (3 квартал 2007 року 1310006,70 грн.) 
		За матеріалами Акту перевірки, підставою для визнання спірних податкових зобов`язань було те, що первинні документи складені ТОВ «Кубер Трейд`та підписані Павлюченко О.В. не відповідають вимогам закону, а саме оскільки постановою Київського окружного адміністративного суду, від 02.12.2008 року припинено юридично особу ТОВ «Кубер Трейд`визнано установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість недійсними на всіх первинних документах та податкових накладних відсутній такий обов`язків реквізит як особистий підпис посадової особи яка складала первинний документ, згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». 
		Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.99 року.
		Статтею 1 Закону визначено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. 
		Первинний документ документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. 
		Згідно ст.9 вказаного Закону підставою для здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо безпосередньо після їх закінчення.
		У відповідності до п.5 ст.9 вказаного Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійсненні. 
		Відповідно до ст.3 Закону, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`визначено, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .
		Підпунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`визначає, що валові витрати виробництва та обігу  сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.
		Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. 
		Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств`визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше : 
		або дати списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;
		або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). 
		Оскільки судом встановлено здійснення позивачем господарських операцій, підтвердження валових витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`та відповідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень ДПІ у Подільському районі м. Києва щодо неправомірності формування валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. 
		Посилання в Акті перевірки на протокол допиту від 10.12.2008 року ОСОБА_1 по кримінальній справі, згідно змісту якого, останній не складав та не підписував первинних документів, а також документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Інвестагротрейд» на підставі чого ДПІ у Подільському районі м. Києва зробило висновок про невідповідність укладених договорів вимогам ст.ст.626,629 ЦК України та відповідно наявність, у зв`язку з цим підстав передбачених ст.п.1 ст.215 ЦК України є не переконливим виходячи з наступного.
		Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. 
		Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
		Враховуючи те, що грошові кошти перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Інвестагротрейд`були прийняті останнім як виконання грошових зобов`язань ПП «Ірма», можливо зробити висновок про подальше схвалення правочину у взаємовідносинах, що досліджувались Актом перевірки. 
		Поруч з тим протокол допиту свідка (в даному випадку ОСОБА_1 ) не є допустимим доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки згідно з положеннями ст.323 Кримінально процесуального кодексу України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому згідно ст.76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.
		Отже Відповідач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів які б у своєї сукупності підтвердили законність та обґрунтованість висновків викладених в Акті перевірки. 
		Згідно з ч.4 ст.70 КАС України визначено, що обставини , які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставинне виникає спору. 
		 
		Щодо встановлення позивачем порушення ПП «Ірма`вимог пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про порядок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту по податку на додану вартість, суд не погоджується з позицією відповідача та зазначає наступне. 
		Згідно абзацу третього п.1.4 ст.1 Закону України Про податок на додану вартість поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об`єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
		Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість`датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата яка здійснення першої з подій : 
		або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в розі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків
		або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
		У відповідності з підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації. 
		У відповідності до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг)  актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). 
		Відповідно до ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до ч.4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Відповідно до ч.4. ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців`датою державної реєстрації юридичної особи є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи. Відповідно до ч.2 ст. 108 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
		В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість`ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника податку, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від`ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки само щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. 
		Крім того формування платниками ПДВ податкового кредиту не може визнаватися неправомірним на тій лише підставі, що державна реєстрація або реєстрація контрагентів таких платників податку скасовувалась.
		Рішення про виключення з Реєстру платників ПДВ і саме виключення з Реєстру, як юридичний факт, не може мати зворотну силу тобто поширюватись на відносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не може поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття рішень. 
		Отже, саме лише визнання недійсними установчих документів та прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації товариства не є підставою для того, щоб вважати недійсними правочини, укладені такою юридичною собою з іншими особами, та відповідно втрати контрагентом платника податку статусу платника ПДВ до фактичного його виключення з реєстру. 
		Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
		Таким чином, за таких обставин, ТОВ «Ірма`правомірно віднесло до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від ТОВ «Кубер Трейд», ТОВ «Інвестагротрейд». Відповідно, сума податку на додану вартість по операціях зі вказаними контрагентами була правомірно віднесена ТОВ «Ірма`до складу податного кредиту. 
		При цьому слід звернути увагу на постанову судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10 червня 2003 року, згідно змісту якої зроблено висновок а саме те, що визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва як платника ПДВ не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб`єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини. 
		Окрім того, у постанові судової палати у адміністративних справах Верховного Суду України від 13 січня 2009 року зазначено, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
		Крім того відповідачем проведено перевірку відповідності вимогам Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі. Громадського харчування та послуг`та встановлено, що згідно видаткових касових ордерів №14 від 12.11.2007р., №3 від 22.02.08р., №4 від 18.03.08р. та записів в касовій книзі : аркуші №23 від 12.11.07р., №27 від 22.02.2008р., №28 від 18.03.08р. Приватним підприємством «Ірма`було видано готівкові кошти за повернення товару та предоплату за товар у сумі: 622,74 грн. від 12.011.07р.; 1899,94 грн. від 22.02.08р.; 1090,00 грн. від 18.03.08р. Зазначені суми через реєстратор розрахункових операційне проведено (відсутній), відповідно розрахункові документи не видано, що є порушенням п. 1, 2 ст. 3 Закону №265. 
		ДПІ у Подільському районі м. Києва винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.04.09 №0001422304, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18 063, 40 грн. 
		Щодо правомірності винесення вказаного рішення №0001422304 від 06.04.09р., Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
		Застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавчо встановлених правил здійснення суб`єктами господарювання розрахунків за товари (послуги) підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю. 
		Згідно ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання потягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
		Таким чином, як свідчать матеріали справи, встановлене в акті перевірки порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг`збігається з моментом видачі позивачем видаткових касових ордерів (№14 від 12.11.2007р., №3 від 22.02.08р., №4 від 18.03.08р.), а оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001422304 винесене ДПІ у Подільському районі м. Києва - 06.04.2009 року, тобто з порушенням встановленого ст.250 Господарського кодексу України строку застосування адміністративно-господарських санкцій.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень рішень №0000292330/0, №0000302330/0 від 06.04.2009р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001422304 від 06.04.2009р. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами та підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
		Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. 
		Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства. 
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства Ірма`про скасування податкових повідомлень - рішень №0000292330/0 від 06.04.2009 року в частині визначення суми податкового зобов`язання по податку на прибуток у розмірі 3993810,50 грн., №000030233/0 від 06.04.2009 року та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій №0001422304 від 06.04.09р. Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва підлягають задоволенню.
		Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
		2.Скасувати податкове повідомлення рішення №0000292330/0 від 06.04.2009р.в частині визначення суми податкового зобов`язання по податку на прибуток у розмірі 3993810,50 грн. (2076744,00 грн.- основний платіж, 1917066,50 грн. штрафні санкції) ДПІ у Подільському районі м. Києва.
		3.Скасувати податкове повідомлення рішення №0000302330/0 від 06.04.2009р. ДПІ у Подільському районі м. Києва.
		4.Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001422304 від 06.04.2009р. ДПІ у Подільському районі м. Києва.
		5.Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь Приватного підприємства «Ірма» за рахунок Державного бюджету України.
		Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
		Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
		 
		 
		Суддя П.О. Григорович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...