Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/6478/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2022. Зареєстровано: 16.03.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2022.
Дата набрання законної сили: 03.03.2022
Номер судового провадження: А/857/3217/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 березня 2022 рокуСправа № 380/6478/20 пров. № А/857/3217/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		судді-доповідача - Качмара В.Я.,
		суддів - Большакова О.О., Затолочного В.С.
		при секретарі судового засідання - Юрченко М.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Нерухомість» до Виконавчого комітету Львівської міської ради, заступника міського голови з питань розвитку Москаленка Андрія Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Свободи 11», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2021 року (суддя Мартинюк В.Я., м.Львів), 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Нерухомість» (далі - ТОВ) звернулося до суду із позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - Виконавчий комітет, Міська рада відповідно) в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 05.08.2020 №0030 (далі - Постанова).
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано Постанову. В іншій частині у задоволені позову відмовлено.
		Не погодившись із ухваленим судовим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. 
		В доводах апеляційної скарги вказує, що керівництво ТОВ та власники земельної ділянки не надали жодних дозвільних документів для здійснення робіт на пам`ятці культурної спадщини за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 2 (далі - Адреса). Аналізуючи  правомірність Постанови з точки зору дотримання закріпленої процедури  прийняття відповідного рішення, зазначає, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків його дійсності не повинно наставати взагалі). Тобто, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. 
		Позивач та третя особа відзиву на апеляційну скаргу не подали.
		Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем, не доказано, що саме позивачем вчинено правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності спірною Постановою.
		Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
		Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 01.07.2020 року головним спеціалістом-архітектором відділу охорони та використання об`єктів культурної спадщини охорони історичного середовища Міської ради Корнєєвим Г.П. складено акт візуального обстеження житлового будинку за Адресою, за наслідками якого встановлено незадовільну оцінку стану вказаного будинку (а.с.132-133).
		13.07.2020 Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (далі - Управління) склало припис №0004вих52604 (далі - Припис), яким розпорядилось негайно припинити проведення будь-яких робіт із вибірки ґрунту та основ, демонтажу елементів та частин фундаменту, несучих та огороджуючи конструкцій будівлі за Адресою - пам`ятки архітектури місцевого значення; вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини (а.с.131).
		30.07.2020 у присутності провідного спеціаліста Управління Глінки С.А. складено акт про вчинення позивачем порушення законодавства про охорону культурної спадщини, де зазначено, що у будинку за Адресою проведені роботи із вибірки грунту та основ демонтажу, елементів та частин фундаменту, несучих та огороджувальних конструкцій будівлі, що завдали або могли завдати шкоди пам`ятці (далі - Акт; а.с.128).
		05.08.2020 Постановою вирішено відповідно до статей 44, 45, 46 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III) на ТОВ за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам, населених місць, буферній зоні об`єкта всесвітньої спадщини накласти штраф у розмірі 170000 (а.с.127).
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон №1805-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
		Відповідно до абзацу першого частини першої статті 3 Закону № 1805-III встановлено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
		Абзацом другим цієї ж норми передбачено, що до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
		Згідно з частиною шостою статті 3 Закону №1805-III рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.
		Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема: забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених зазначеним Законом дозволів або з відхиленням від них; застосування фінансових санкцій за порушення вказаного Закону.
		Нормами статті 44 Закону №1805-III передбачено, щовідповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції:
		за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Частиною другою цієї ж статті встановлено, що про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 вказаного Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.
		Порядок застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини встановлений у статті 45 Закону №1805-III та у розділі ІІ «Порядку оформлення документів щодо застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини», затвердженого рішенням Виконавчого комітету від 23.03.2018 №321 (далі - Порядок № 321; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
		Так, згідно із частиною першою статті 45 Закону №1805-III фінансові санкції, передбачені статтею 44 згаданого Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.
		Частиною другою цієї ж статті встановлено, що про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 вказаного Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.
		Як передбачено пунктом 2.1 Порядку № 321 підставою для розгляду справи є акт про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини.
		Відповідно до пункту 2.2 Порядку №321 акт складається особою, уповноваженою управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради, у двох примірниках: перший примірник передається управлінню охорони історичного середовища Львівської міської ради, другий юридичній особі, стосовно якої складено акт.
		Згідно з абзацом першим пункту 2.3 Порядку №321 акт підписується особою, яка його склала, та уповноваженим представником юридичної особи, стосовно якої складено акт (за наявності).
		Абзацом другим пункту 2.3 Порядку №321 передбачено, що уповноважений представник юридичної особи, стосовно якої складено акт, є його керівник або інша посадова особа, якій за довіреністю згідно з законодавством України доручено представляти інтереси юридичної особи.
		Відповідно до абзацу третього пункту 2.3 Порядку №321 у разі відмови уповноваженого представника юридичної особи, стосовно якої складено акт, від підписання акта, у ньому робиться запис про це особою, що його склала.
		Згідно з пунктом 2.4 Порядку № 321 керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом 3 днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього.
		Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у 10-денний термін з моменту складення акта надсилається заступнику міського голови з питань розвитку (пункт 2.5 Порядку № 321).
		З матеріалів справи видно, що відповідачем складно Акт. На підставі вказаного Акта винесено Постанову. Проте, відповідачем в суді першої та апеляційної інстанції не надано доказів надсилання позивачу та отримання ним Акта, чим порушив вимоги статті 45 Закону №1805-III та пунктів 2.1-2.5 Порядку №321.
		Більше того, згаданий Акт складений за відсутності представника позивача, що підтверджується відсутністю його підпису на вказаному акті.
		За змістом наведених норм права та встановлених обставин справи, законодавством регламентовано чітку і послідовну процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за вказане правопорушення, обов`язковими етапами якої є надсилання їй відповідного акта про правопорушення та повідомлення про дату, час та місце розгляду її справи.
		При цьому, недотримання зазначених процесуальних вимог нівелює право особи, яка притягається до відповідальності, на захист її прав та інтересів в адміністративному досудовому порядку та зумовлює незаконність рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
		Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 28 лютого 2018 року у справі №826/10418/16, 19 вересня 2018 року у справі №815/4569/17, 28 квітня 2020 року у справі №804/6993/16, 30 вересня 2021 року у справі №826/9849/16.
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо порушення відповідачем законодавчо визначеної процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності та ухвалив рішення про задоволення позовних вимог.
		Доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права до встановлених ним на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів та обставин справи.
		Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду є законними та обґрунтованими і скасуванню не підлягає.
		Керуючись статтями 308, 310, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2021 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. 
		 
		 
		Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова   В. С. Затолочний  Повне судове рішення складено 14 березня 2022 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...