Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/6966/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 21.03.2022. Зареєстровано: 21.03.2022. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2022.
Дата набрання законної сили: 21.03.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21.03.2022 року                                м. Дніпро                             Справа №  904/6966/20
		       Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Кощеєва І.М.  (доповідач),
		суддів:                       Орєшкіної Е.В., Дарміна М.О.
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження 
		без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу    
		Фізичної особи-підприємця Кузнецової Наталії Віталіївни 
		на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2021р.
		(суддя  Євстигнеєва Н.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 11.11.2021р.) у справі 
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро 
		до Фізичної особи-підприємця Кузнецової Наталії Віталіївни, м. Дніпро 
		про стягнення заборгованості у розмірі 16 624,85 грн.   
		                                                       ВСТАНОВИВ:
		1.      Короткий зміст позовних вимог.
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кузнецової Наталії Віталіївни про стягнення заборгованості,     у розмірі 16 624,85грн., з яких: заборгованість з орендної плати після припинення договору оренди, в розмірі 1 126,85 грн.; неустойка у розмірі 15 498,03 грн..
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5524-ОД від 12.08.2014р., в частині своєчасного та повного внесення орендних платежів. В якості підстав для застосування неустойки у розмірі подвійної орендної плати позивач вказує на умови договору оренди та положення     ст. 785 ЦК України. 
		     Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що позивачем не додані належні докази на підтвердження заборгованості у розмірі 1126,85грн.,     первинні бухгалтерські документи. На підставі ст. 258 ЦК України, відповідач просить застосувати до вимоги про стягнення пені позовну давність.
		 
		2.       Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі. 
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2020р. позов задоволено частково - стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кузнецової Наталі Віталіївні на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях неустойку у сумі 15 347 грн. 67коп., судовий збір у сумі 1940 грн. 52 коп., судові витрати, пов`язані з пересиланням поштової кореспонденції у сумі 18 грн. 28 коп.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		 
		 
		3.        Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
		Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Кузнецова Наталя Віталіївна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду  в частині стягнення неустойки, та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову про стягнення неустойки в сумі 15 347,67 грн. відмовити. Одночасно, в апеляційній скарзі апелянт просить суд про поновлення строку на подання апеляційної скарги, посилачись на те, що повний текст оскаржуваного рішення він оримав лише 23.11.2021р..
		 
		4.       Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
		Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не правильно застосувано норми матеріального права, що регулюють строк позовної давності та порушено норми процесуального права та не встановлено обставини, що мають значення для справи.
		Зокрема, Скаржник вважає, що суд першої інстанції не дослідив обставини які мають значення  для справи, та відмовляючи Позивачу в стягненні орендної плати за позадоговірний період, у розмірі 1 126,82 грн, і задовольняючи його вимоги по стягненню неустойки, в розмірі 15 498,03 грн., не врахував, що Орендар фактично сплатив основну частину суми оренди у розмірі 8 114,80 грн. - 1 126,82 грн. = 6 987,98 грн., що була нарахована Позивачем за позадоговірний період, а тому, на думку Скаржника, сума неустойки, яка була стягнута за рішенням суду першої інстанції, таким чином, повинна була бути зменшена на зазначену суму орендної плати, у розмірі 6 987,98 грн., яку Відповідач фактично сплатив та що підтверджує і сам Позивач.
		Залишок несплаченої суми неустойки, яку повинен був стягнути суд, складає суму у розмірі 15 498,03 грн. - 6 987,98 грн. = 8 510,05 грн..
		Скаржник вказує на те, що Позивач не довів наявності залишку несплаченої заборгованості за оренду за позадоговірний період, а з матеріалів наданих Позивачем теж слідує, що Відповідач повністю сплатив орендну плату, яка була нарахована Позивачем за позадоговірний період з переплатою. Саме за рахунок переплати було зменшено суму неустойки, яка була стягнута за рішенням суду.
		Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не дослідив обставину наявності вини Орендаря у затримці повернення майна з оренди, що в матеріалах справи наявні листи Фонду державного майна від 03.08.2018 р. № 18- 02-04886 та від 06.09.2018 р. № 18-02-05764, однак відсутні будь-які докази отримання цих листів Відповідачем.
		Скаржник наголошує, що затримання повернення орендованого  майна було зумовлено діями і бездіяльністю самого Позивача, проте, на думку Скаржника, суд не дослідив цю обставину в зв`язку з чим ухвалив незаконне рішення.
		 
		5.       Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
		У відзиві на апеляційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях зазначило, що Позивач повністю підтримує рішення суду першої інстанції, вважає його таким, що було ухвалено за повно та всебічне законним та справедливим, а у задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кузнецової Наталії Віталіївни просить відмовити в повному обсязі.
		 
		6.       Рух справи в суді апеляційної інстанції.
		Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (суддя - доповідач) - Кощеєв І.М., судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2021р..
		     Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2021р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кузнецової Наталії Віталіївнина рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2021р. у справі №904/6966/20 залишено без руху, скаржнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3153,00 грн.
		Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недолків апеляційної скарги разом з квитанцією про сплату судового збору. 
		У зв`язку з лікарняним судді -доповідача Кощеєва І.М., за розпорядженням керівника апарату суду від 13.01.2022року, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для відкриття апеляційного провадження  у справі №904/6966/20 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя -Березкіна О.В. (доповідач), судді -   Орєшкіна Е.В., Чус О.В..
		Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, в порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
		Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено,     що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Відповідно   до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
		Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають       розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,       розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься        до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2022р. поновлено строк для подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кузнецової Наталії Віталіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2021р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2021 р. у справі № 904/6966/20, на час розгляду  апеляційної скарги.   
		На підставі розпорядження керівника апарату суду від 24.01.2022р., у зв`язку з виходом на роботу  головуючого судді - Кощеєва І.М. (доповідач), визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2021р., для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №904/6966/20, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В., Чус О.В..
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022р., колегією суддів у складі: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В., Чус О.В., апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кузнецової Наталії Віталіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2021р. у справі № 904/6966/20 прийнято до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
		27.01.2022р. від Фізичної особи-підприємця Кузнецової Наталії Віталіївни до суду надішло клопотання  про розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кузнецової Наталії Віталіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2021р. у справі № 904/6966/20, з повідомленням (викликом) учасників справи. 
		Розпорядженням керівника апарату суду від 27.01.2022 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання  автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, для  розгляду клопотання про розгляд справи, з повідомленням (викликом) учасників справи.
		Автоматичною системою документообігу  для  розгляду клопотання про розгляд справи, з повідомленням (викликом) учасників справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Орєшкіної Е.В., Іванова О.Г..
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2022р. відмовлено в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Кузнецової Наталії Віталіївни про розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кузнецової Наталії Віталіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2021р. у справі № 904/6966/20,  з повідомленням (викликом) учасників справи.
		Розпорядженням керівника апарату суду від 21.03.2022 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання  автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, для  розгляду справи.
		Автоматичною системою документообігу  для  розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Орєшкіної Е.В., Дарміна М.О.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2022р., колегією суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В., Дарміна М.О., апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кузнецової Наталії Віталіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2021р. у справі № 904/6966/20 прийнято до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
		 
		7.        Встановлені судом обставини справи.
		   12.08.2014р., між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Дніпропетровській області, правонаступником якого відповідно до наказу Фонду державного майна України № 39 від 17.01.2019р. є Регіональне відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Кузнецовою Наталею Віталіївною (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5524-ОД (а.с. 7-10).
		Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення (реєстровий номер 02070772.1.ПЮФЧРЛ067) (далі - майно) площею 43,00 (в тому числі 1,00м.кв. загального користування)кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Клари Цеткін, 13 на першому поверсі(ах) дев`ятиповерхового (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 13.03.2014р.  і становить за незалежною оцінкою 245 870,00 грн..
		Майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування - пральня загального користування. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (п. 1.2 договору).
		Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.п. 2.1, 2.2 договору).
		Обов`язок складання акта приймання-передавання майна в оренду покладається на орендодавця (п. 2.3 договору).
		Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2014 року - 1 048,00 грн..
		Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3 договору).
		У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.4 договору).
		За умовами п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:
		50% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 520,00 грн.;
		50% - балансоутримувачу у розмірі 520,00 грн. щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.
		У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувач (п. 3.12 договору).
		У розділі 5 договору визначені обов`язки орендаря, зокрема: на підставі акту приймання-передавання прийняти орендовану будівлю (споруду) на свій баланс на період оренди (п. 5.2 договору); своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувач (п. 5.4 договору); у разі припинення або розірвання договору повернути за актом приймання-передачі балансоутримувачу або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати відповідно до вимог чинного законодавства збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 5.11 договору); у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, не пізніше ніж за два місяці до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (копія договору страхування державного майна, копія договору страхування цивільної відповідальності, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.) (п. 5.17 договору).
		Згідно п.10.1 договору, цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 12.08.2014р. по 11.08.2015р., включно.
		У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди (п. 10.4 договору).
		Чинність цього договору припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.6 договору).
		За умовами п. 10.9 договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
		Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання між орендарем та балансоутримавачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10 договору).
		Пунктом 10.11 договору визначено, що якщо орендар не виконує обов`язок щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
		За Актом приймання-передачі від 12.08.2014р. до договору №06352-00 від 13.05.2015р. позивач передав, а Фізична особа - підприємець Кузнецова Наталія Віталіївна прийняла в оренду державне нерухоме майно: нежитлове вбудоване приміщення, вартістю за незалежною оцінкою, на 13.03.2014р.,     245 870,00 грн. (а.с. 10 на зворотному боці).
		09.07.2015р., між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Фізичною особою-підприємцем Кузнецовою Наталею Віталіївною укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5524-ОД; доповнили п. 10.1 договору абзацом 2 та визначили, що договір є пролонгованим, з 12.08.2015р. по 10.08.2018р., включно (а.с. 12).
		Листом за вих. №18-02-04886 від 03.08.2018р. позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди 10.08.2018р. (включно). Зазначено про необхідність надання акту приймання-передачі з оренди до Регіонального відділення та повідомлено про наявність заборгованості з орендної плати 845,49 грн., станом на 30.07.2018р., пені 0,18 грн., відсутність договору страхування орендованого майна (а.с. 15).
		Лист отримано відповідачем 04.09.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4900506183516 (а.с. 16).
		Листом за вих. №18-02-05764 від 06.09.2018р. позивач повідомив відповідача про припинення дії договору оренди з 11.08.2018р.. Просив терміново повернути за актом приймання-передачі орендоване майно в належному стані балансоутримувачу, та надати один примірник акту орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладено на орендаря (а.с. 18).
		Умовами договору передбачено, що обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на відповідача.
		Таким чином, договір оренди припинив свою дію 10.08.2018р. і на новий строк не укладався.
		30.11.2018р., між ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" та Фізичною особою - підприємцем Кузнецовою Наталією Віталіївною складено та підписано акт приймання - передачі нежитлового приміщення: нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме нежитлового приміщення площею 43,00м.кв., розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Моссаковського, 13 (К. Цеткін). Станом на момент передачі приміщення знаходиться у незадовільному стані. Заборгованість балансоутримувачу на 30.11.2018р. складає 9 890,02 грн. (а.с. 21).
		22.09.2020р. регіональне відділення направило на адресу відповідача претензію за вих. №18-12-05069, з вимогою негайно сплатити заборгованість з орендної плати, у сумі 1 126,82грн. та неустойку - 15 498,03грн. (а.с. 13).
		Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість у сумі 16 624,85 грн. відповідачем не сплачена.
		Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати в позадоговірний період, у розмірі 1 126,82 грн. та неустойку, у розмірі 16 624,85 грн., з чим відповідач не погоджується, що і є причиною спору.
		За       наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
		 
		8.     Оцінка аргументів учасників справи і     висновків суду першої інстанції.
		Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). 
		Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
		Частиною 1 ст.174 ГК     України     встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України,     зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до ст. 629 ЦК     України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12.08.2014р., між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Дніпропетровській області, правонаступником якого відповідно до наказу Фонду державного майна України № 39 від 17.01.2019р. є Регіональне відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Кузнецовою Наталею Віталіївною (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5524-ОД (а.с. 7-10).
		Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення (реєстровий номер 02070772.1.ПЮФЧРЛ067) (далі - майно) площею 43,00 (в тому числі 1,00м.кв. загального користування)кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Клари Цеткін, 13 на першому поверсі(ах) дев`ятиповерхового (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 13.03.2014р.  і становить за незалежною оцінкою 245 870,00 грн..
		Майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування - пральня загального користування. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (п. 1.2 договору).
		Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.п. 2.1, 2.2 договору).
		Обов`язок складання акта приймання-передавання майна в оренду покладається на орендодавця (п. 2.3 договору).
		Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2014 року - 1 048,00 грн..
		Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3 договору).
		У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.4 договору).
		За умовами п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: 50% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 520,00 грн.; 50% - балансоутримувачу у розмірі 520,00 грн. щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.
		У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувач (п. 3.12 договору).
		У розділі 5 договору визначені обов`язки орендаря, зокрема: на підставі акту приймання-передавання прийняти орендовану будівлю (споруду) на свій баланс на період оренди (п. 5.2 договору); своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувач (п. 5.4 договору); у разі припинення або розірвання договору повернути за актом приймання-передачі балансоутримувачу або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати відповідно до вимог чинного законодавства збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 5.11 договору); у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, не пізніше ніж за два місяці до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (копія договору страхування державного майна, копія договору страхування цивільної відповідальності, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.) (п. 5.17 договору).
		Згідно п.10.1 договору, цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 12.08.2014р. по 11.08.2015р., включно.
		У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди (п. 10.4 договору).
		Чинність цього договору припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.6 договору).
		За умовами п. 10.9 договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
		Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання між орендарем та балансоутримавачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10 договору).
		Пунктом 10.11 договору визначено, що якщо орендар не виконує обов`язок щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
		За Актом приймання-передачі від 12.08.2014р. до договору №06352-00 від 13.05.2015р. позивач передав, а Фізична особа - підприємець Кузнецова Наталія Віталіївна прийняла в оренду державне нерухоме майно: нежитлове вбудоване приміщення, вартістю за незалежною оцінкою, на 13.03.2014р.,     245 870,00 грн. (а.с. 10 на зворотному боці).
		09.07.2015р., між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Фізичною особою-підприємцем Кузнецовою Наталею Віталіївною укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5524-ОД; доповнили п. 10.1 договору абзацом 2 та визначили, що договір є пролонгованим, з 12.08.2015р. по 10.08.2018р., включно (а.с. 12).
		Листом за вих. №18-02-04886 від 03.08.2018р. позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди 10.08.2018р. (включно). Зазначено про необхідність надання акту приймання-передачі з оренди до Регіонального відділення та повідомлено про наявність заборгованості з орендної плати 845,49 грн., станом на 30.07.2018р., пені 0,18 грн., відсутність договору страхування орендованого майна (а.с. 15).
		Лист отримано відповідачем 04.09.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4900506183516 (а.с. 16).
		    Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020р. у справі №910/719/19 наголосила, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у     ст. 764 ЦК     України     та ч.2 ст. 17 Закону     України     "Про оренду державного та комунального майна", спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
		Листом за вих. №18-02-05764 від 06.09.2018р. позивач повідомив відповідача про припинення дії договору оренди з 11.08.2018р.. Просив терміново повернути за актом приймання-передачі орендоване майно в належному стані балансоутримувачу, та надати один примірник акту орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладено на орендаря (а.с. 18).
		Умовами договору передбачено, що обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на відповідача.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, договір оренди припинив свою дію 10.08.2018р. і на новий строк не укладався.
		30.11.2018р., між ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" та Фізичною особою - підприємцем Кузнецовою Наталією Віталіївною складено та підписано акт приймання - передачі нежитлового приміщення: нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме нежитлового приміщення площею 43,00м.кв., розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Моссаковського, 13 (К. Цеткін). Станом на момент передачі приміщення знаходиться у незадовільному стані. Заборгованість балансоутримувачу на 30.11.2018р. складає 9 890,02 грн. (а.с. 21).
		22.09.2020р. регіональне відділення направило на адресу відповідача претензію за вих. №18-12-05069, з вимогою негайно сплатити заборгованість з орендної плати, у сумі 1 126,82грн. та неустойку - 15 498,03грн. (а.с. 13).
		За твердженням Позивача, станом на час звернення з позовом до суду, заборгованість у сумі 16 624,85 грн. відповідачем не сплачена.
		Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати в позадоговірний період, у розмірі 1 126,82 грн. та неустойку, у розмірі 16 624,85 грн., з чим відповідач не погоджується.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд послався на те, нарахування позивачем та пред`явлення до стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів після припинення дії договору оренди в розмірі 1 162,82 грн., не відповідає правовому регулюванню, встановленому ч. 2 ст. 785 ЦК України. Неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 10.1 договору.
		Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такою правовою оцінкою суду першої інстанції      спірних правовідносин, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Згідно з ч. 1 ст.795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно з ч. 1ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст.764 ЦК України).
		Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		    Згідно з ч. 2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
		       Отже, виходячи із змісту ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 785 ЦК України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019р. у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019р. у справі № 910/20370/17.
		Місцевим госпоарським судом доречно зазначено на тому, що подібні за змістом правові приписи містяться і в Законі України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р., чинного на час спірних правовідносин, де зазначено, що: договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (ч. 1ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна");передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
		      Матеріалами справи підтверджено, що договір оренди укладено на строк до 10.08.2018р., включно.
		   Відповідно до ч. 1 ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		      Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Перешкод у поверненні об`єкта оренди позивач відповідачу не чинив. В порушення умов договору оренди відповідач зобов`язання з повернення об`єкта оренди не виконав та продовжив користування майном до 30.11.2018р.. Повернення спірного об`єкта оренди балансоутримувачу підтверджується двостороннім актом.
		Отже, неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки за період з 11.08.2018р. по 29.11.2018р. (день складання акту - 30.11.2018р., не є днем користування майном, за який сплачується орендна плата).
		     Судом першої інстанції вірно встановлено, що розмір орендної плати за липень 2018 р. становив 1072,31 грн. (а.с. 22).
		     Відтак подвійна орендна плата: за серпень 2018 р. (з врахуванням індексу інфляції за серпень 2018р.) становить 2 144,62грн. (розмір неустойки складає 2 905,56 грн., із розрахунку 2 144,62грн./31день = 69,18 грн.(орендна плата за день); 69,18грн.*21день (з 11.08.2018р. по 31.08.2018р.) = 1452,78 грн.; 1452,78грн.*2=2 905,56 грн.); за вересень 2018р. (з врахуванням індексу інфляції за вересень 2018р.) становить 2 185,36 грн. (розмір неустойки складає 4 370,72грн.); за жовтень 2018 р. (з врахуванням індексу інфляції за жовтень 2018р.) становить 2 222,51 грн. (розмір неустойки складає 4 445,02 грн.); за 29 днів листопада 2018р. (з врахуванням індексу інфляції за листопад 2018р.), орендна плата становить 2178,48 грн. (розмір неустойки складає 4 356,96 грн.).
		За розрахунком суду першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, розмір неустойки, за період з 11.08.2018р. по 29.11.2018р., складає 16 078,26грн..
		Як встановлено судом першої інстанції та зазначає позивач, 15.11.2018р. відповідачем частково здійснено оплату неустойки, у розмірі 730,59грн.        
		Відтак, колегія суддів доходить висновку, що у відповідача виник обов`язок сплатити неустойку в розмірі 15 347,67грн. (16 078,26грн. - 730,59грн.).
		Водночас, у відзиві на позов відповідач заявляє про застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог, у тому числі й до вимоги про стягнення пені.
		     Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність, відповідно до статті 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.
		     Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
		      Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України).
		      Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 Кодексу, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		    Аналіз ст. 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
		Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, застосовуючи приписи ст. 785 ЦК України, у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено ч.2  ст.785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів ст. 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, є неправильним. Крім того, слід враховувати, що передбачені ст. 785 ЦК України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в ч. 2 ст. 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
		Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов`язку щодо повернення речі. Водночас господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.
		        Аналогічна правова позиція щодо застосування загальної позовної давності відображена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №909/62/18 від 20.09.2019р..
		   Матеріали справи свідчать, що, позовна заява про стягнення неустойки, за період з 11.08.2018р. по 29.11.2018р., подана до господарського суду 24.12.2020р., отже позивачем не пропущено трьохрічну позовну давність.
		       Одночасно з вимогою про стягнення неустойки, позивачем заявлено вимогу про стягнення орендної плати у сумі 1 162,82грн., за період з серпня 2018 р. по листопад 2018 р., включно.
		       Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
		    За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1ст. 762 ЦК України).
		      Частиною 1 ст. 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
		      Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.
		Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.
		Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм ст. ст. 759, 762, 763 ЦК України, ст. ст. 283, 284, 286України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
		       Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
		Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
		Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма ч. 2 ст. 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
		Отже, положення п. 3 ч.1  ст. 3 та ст. 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (ст. 6 ЦК України).
		Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
		З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.
		Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.
		Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч.  2 ст. 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021р. у справі № 910/11131/19.
		Відтак, нарахування позивачем та пред`явлення до стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів після припинення дії договору оренди в розмірі 1 162,82 грн., не відповідає наведеній позиції та правовому регулюванню, встановленому ч. 2 ст. 785 ЦК України.
		За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що                          розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до    ст. 276 ГПК     України    є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
		Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
		Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені ст. 276 ГПК України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення. 
		 
		9.      Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
		У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
		Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
		Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. 
		Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
		     За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги  в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення  залишенню без змін.
		 
		10.   Судові витрати.
		       У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
		На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу  Фізичної особи-підприємця Кузнецової Наталії Віталіївни залишити без задоволення. 
		Рішення Господарського суду Дніпропетровської області 11.11.2021р. у справі № 904/6966/20  залишити без змін. 
		Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України.       
		Головуючий суддя                                                                             І.М. Кощеєв
		Суддя                                                                                                   Е.В. Орєшкіна
		Суддя                                                                                               М.О. Дармін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...