Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 669/220/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 24.03.2022. Зареєстровано: 25.03.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2022.
Дата набрання законної сили: 21.03.2022
Номер судового провадження: 11-кп/4820/269/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019240090000109

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		21 березня 2022 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 669/220/20
		Провадження № 11-кп/4820/269/22
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
		судді-доповідача                 ОСОБА_1 ,
		суддів:                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря
		судового засідання                 ОСОБА_4 ,
		прокурора                     ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого                 ОСОБА_6 ,
		захисника                     ОСОБА_7 ,
		потерпілої                      ОСОБА_8 ,
		представника потерпілої адвоката      ОСОБА_9 ,
		розглянувши у закритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019240090000109 від 27 серпня 2019 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника  адвоката ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 та її представника  адвоката ОСОБА_9 на вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2021 року,
		в с т а н о в и л а :
		Цим вироком
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Білогір`я Хмельницької області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не має судимостей,
		визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.156 КК України, та призначено йому покарання:
		- за ч.2 ст.121 КК України  у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців;
		- за ч.2 ст.156 КК України  у виді позбавлення волі на строк сім років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 призначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців. 
		Строк відбуття покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання з метою приведення вироку до виконання.
		Зарахувано ОСОБА_6 в строк відбування покарання час затримання та перебування під вартою з 27 серпня 2019 року по 08 жовтня 2020 року включно, всього 409 днів.
		Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено той же  домашній арешт.
		Судом вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат. 
		За вироком суду, 27 серпня 2019 року ОСОБА_6 , маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень своїй доньці ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , користуючись її вразливим психологічним станом, який виник внаслідок тривалого залякування через надсилання смс-повідомлень з погрозливим та таким, що знижує рівень самооцінки особистості змістом, шляхом надсилання інструкцій, вказаних в смс-повідомленнях, заманив потерпілу на територію пасовища, розташованого на околиці смт Білогір`я Білогірського (тепер  Шепетівського) району Хмельницької області поблизу річки Горинь за координатами 50°00'16" північної широти та 26°44'24" східної довготи.
		Надалі, реалізуючи свої злочинні наміри, біля 04 год 30 хв 27 серпня 2019 року ОСОБА_6 , перебуваючи неподалік річки Горинь Білогірського (тепер  Шепетівського) району Хмельницької області, зустрівся з ОСОБА_8 , яку провів на ділянку місцевості за вищевказаними координатами та з метою спричинення тілесних ушкоджень способом, що має характер особливого мучення, вилив на обличчя та тіло останньої сірчану кислоту, чим спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді хімічних опіків голови, обличчя, правого ока, шиї, грудної клітини, правого плечового суглобу, лівого стегна, лівої гомілки та правого стегна загальною площею 6 % поверхні тіла, які за своїми ознаками відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я за відсутності небезпеки для життя, а ушкодження обличчя є невиправними і визнаються такими, що непоправно знівечили обличчя потерпілої. Указані тілесні ушкодження супроводжувалися фізичним стражданням та нестерпним болем потерпілої і були вчинені способом, що має характер особливого мучення.
		Крім того, ОСОБА_6 в період з 2014 року (точної дати та часу не встановлено) по 14 грудня 2016 року, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі у сфері статевої недоторканості, діючи свідомо та умисно, посягаючи на нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , регулярно, по декілька разів на тиждень, в темну пору доби вчиняв відносно останньої розпусні дії сексуального характеру, які виражалися в оголенні статевих органів потерпілої шляхом знімання спідньої білизни, їх мацанні, здійснення поцілунків в області статевих органів та грудей потерпілої, які викликали статеве збудження останньої та його особисто, чим вчинив розбещення своєї дочки, яка не досягла шістнадцятирічного віку.
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник  адвокат ОСОБА_7 просили вирок Білогірського районного суду від 25 листопада 2021 року скасувати та закрити кримінальне провадження через відсутність у діях ОСОБА_6 складу кримінальних правопорушень.
		Уважали, що суд першої інстанції під час розгляду справи та при ухваленні рішення допустив однобічність та неповноту судового слідства, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. 
		Зазначали, що обвинувачений своєї вини у вчиненні злочинів як у ході досудового слідства, так і в місцевому суді не визнав узагалі. Навпаки, пояснював, що вказаних дій та злочинів він не вчиняв, тобто, не заподіював тілесних ушкоджень та не вчиняв розпусних дій стосовно своєї доньки. 
		Водночас потерпіла ОСОБА_8 в суді першої інстанції не підтвердила своїх показань, які надала на досудовому слідстві. Більш того, вказала, що має велику уяву та ствердила що кримінальних правопорушень батько не вчиняв та просила суд не карати останнього.
		Стверджували, що доказів винуватості стороною обвинувачення суду не надано, не здобуто таких і в процесі судового розгляду. 
		В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 та її представник  адвокат ОСОБА_9 просили вирок Білогірського районного суду від 25 листопада 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати та закрити кримінальне провадження через відсутність у діях обвинуваченого складу кримінальних правопорушень. 
		Уважали, що суд першої інстанції під час розгляду справи та при ухваленні рішення допустив однобічність та неповноту судового слідства, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. 
		Зазначали, що стороною обвинувачення не було надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував вину обвинуваченого ОСОБА_6 в інкримінованих йому злочинах.
		Наголошували, що потерпіла ОСОБА_8 під час надання показань в суді першої інстанції вагалася та вказувала на те, що не знає, хто саме з нею вчинив такі дії.
		Заслухавши доповідьсудді апеляційногосуду звикладом змістуоскаржуваного судовогорішення тадоводів апеляційнихскарг;обвинуваченого ОСОБА_6 та йогозахисника ОСОБА_7 на підтриманнядоводів,викладених усвоїй апеляційнійскарзі,а відносноапеляційної скаргипотерпілих покладалисьна думкусуду;думку потерпілої ОСОБА_8 та їїпредставника адвоката ОСОБА_9 ,які підтрималидоводи,викладенні всвоїй апеляційнійскарзі,а відносноапеляційної скаргиобвинуваченого тайого захисникапокладались надумку суду;прокурора ОСОБА_5 яка, заперечила проти поданих апеляційних скарг; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про таке.
		Відповідно до ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
		Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Стаття 94 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Відповідно до усталеної судової практики з питань судового розгляду кримінальних проваджень і ухвалення вироку, висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути належно мотивовано. 
		Суд зобов`язаний мотивувати прийняте рішення, а саме обґрунтувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію та переконливо довести, чому одні докази покладені в його основу, а інші відкинуті або не враховані. За наявності суперечливих доказів суд повинен проаналізувати їх, навести мотиви свого рішення. Тобто, вирок суду повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.370 КПК України, щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості. 
		Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме  винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. 
		З огляду на викладене, суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши в судовому засіданні докази, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.156 КК України, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив, дав їм належну правову оцінку
		Доводи про те, що діям обвинуваченого ОСОБА_6 не була надана належна, справедлива та обґрунтована правова оцінка та те, що вина останнього є недоведеною, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, є безпідставними.
		Зокрема, такий висновок місцевий суд зробив на підставі аналізу досліджених у судовому засіданні доказів, а саме:
		- показань в суді першої інстанції свідка ОСОБА_10 , якає є дружиною обвинуваченого ОСОБА_6 та матір`ю потерпілої ОСОБА_8 , з якими спільно проживає в житловому будинку на АДРЕСА_1 . Вона, окрім іншого, вказувала, що в лікарні дочка їй зізналася, що батько ОСОБА_6 , коли вона спала, часто приходив до неї по ночах в кімнату, торкався руками та «ласкав», а згодом вказала, що оговорила батька, оскільки була під дією ліків;
		- показань свідка ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що з 2015 року і до цього часу є подругою ОСОБА_8 , а з 2017 року до травня 2019 року проживала разом з нею на одному поверсі в гуртожитку. Так, ОСОБА_12 часто розказувала їй, що батько ОСОБА_6 проявляє до неї небатьківську турботу, часто «гладив» її, «чіплявся» до неї, оскільки мама не може задовольнити його як жінка.
		Зазначала, що в грудні 2018 року Юля особисто показувала їй листа друкованими буквами (вирізки букв з газети), який знаходився в сумці, яку передав автобусом батько ОСОБА_6 . Указаний лист знаходився на дні сумки, а зверху лежали продукти харчування. У листі були погрози на адресу Юлі, тому остання після його отримання була схвильована, збентежена та плакала.
		Також зазначила, що ОСОБА_13 їздила додому раз в місяць, тому батько ОСОБА_6 часто телефонував на її, свідка, мобільний телефон та запитував чи вона не знає, де знаходиться ОСОБА_13 , чи зустрічається ОСОБА_13 з хлопцями.
		Також зауважила, що в той час, коли вона проживала з ОСОБА_14 в гуртожитку, їй на мобільний телефон прийшло одне дивне смс-повідомлення погрозливого характеру, яке стосувалося ОСОБА_15 та її сім`ї, попередження щодо необхідності припинення зустрічей ОСОБА_15 з дорослими чоловіками та хлопцями, вчинення ОСОБА_14 розпусних дій, а також можливих наслідків, якщо остання не припинить таких дій;
		- показань допитаної в судовому засіданні суду першої інстанції свідка ОСОБА_16 про те, що в 2015-2019 роках вона була вихователем гуртожитку ОСОБА_17 «Хмельницький центр професійно-технічної освіти сфери послуг», класним керівником ОСОБА_8 , знаходилася з нею в довірливих відносинах. Зазначала, що під час навчання ОСОБА_15 у вказаному навчальному закладі вона спостерігала, що батько останньої ОСОБА_6 інколи проявляв до дочки гіперопіку, постійно дзвонив та контролював ОСОБА_18 .
		При цьому вказала, що часто, коли ОСОБА_13 приїжджала з дому на навчання, то вона спостерігала на її тілі сліди травм і на її запитання звідки такі у неї ушкодження ОСОБА_13 говорила, що попеклася борщівником, а насправді, як з`ясувалося пізніше, ушкодження їй завдавав батько.
		Пояснювала, що одного разу вона мала відверту розмову з ОСОБА_14 , під час якої остання жалілася, що батько кричить на неї, не довіряє їй, бив, а мамі дає таблетки, щоб вона спала і нічого не розуміла, що відбувається. При цьому ОСОБА_13 розповідала, що батько дзвонив до дівчат і з`ясовував, де перебуває ОСОБА_13 , заставляв дівчат фотографувати на підтвердження того, що ОСОБА_13 знаходиться у ванній кімнаті. У певний період часу ОСОБА_15 та її подругам-дівчатам почали надходити смс-повідомлення з погрозами від ОСОБА_6 , які вона бачила та читала особисто.
		Ствердила, що ОСОБА_13 їй особисто показувала листа з друкованим текстом, який надійшов з дому з передачею від батька ОСОБА_6 з приблизним текстом: «Якщо вона не буде їздити додому, то в неї будуть проблеми, бо з батьком в неї нормальні відносини, він її забезпечує передачами, а вона неблагодарна». Цей лист вона залишила в себе в кабінеті та зберігала в шухляді столу. При цьому свідок зазначила, що смс-повідомлення незрозумілого характеру, що стосуються сім`ї ОСОБА_15 , також надходили і на її адресу, зокрема, те, що ОСОБА_13 ходила на роботу на підприємство в смт Білогір`я непристойно одягненою. 
		Указувала, що була свідком того, як на другому курсі навчання Юлі, в 2018 році, батько ОСОБА_6 розмовляв з дочкою на підвищених тонах, погрозливо, ОСОБА_13 була сильно залякана, оскільки він її нічого не дозволяв, принижував, постійно психологічно на неї тиснув, не довіряв ні в чому. 
		Крім того, засвідчила, що ОСОБА_13 розповідала їй про те, що батько ОСОБА_6 після перегляду порнофільмів приходив до неї вночі, розбещував її та схиляв до інтимних сексуальних стосунків, які мали місце декілька разів. Юля розповідала, що батько має з нею відносини сексуального характеру, оскільки мама не виконує своїх подружніх обов`язків, а батько є ще молодим, потребує жінки для інтимних відносин. В листопаді 2018 року ОСОБА_13 про вчинення щодо неї розпусних дій батьком виклала в письмовій записці.
		Також ствердила, що після події 27 серпня 2019 року вона відвідувала ОСОБА_18 в лікарні, яка відверто пояснювала, що її вночі зв`язали мотузкою, зґвалтували неприродним способом та обілляли кислотою. На її запитання, чи зробив вказані дії батько ОСОБА_6 , то ОСОБА_13 сказала «думаю, що так». При цьому ОСОБА_13 повідомила, що особа, яка її ґвалтувала та обілляла кислотою в ту ніч з нею не розмовляла, а давала письмові вказівки на екрані мобільного телефона. Юля зазначила, що вона тоді впізнала телефон, оскільки такий належав її братові, а також батькову куртку, яка була на ґвалтівникові, при цьому впізнала батька по статевому органу;
		- показань свідка ОСОБА_19 в судовому засіданні суду першої інстанції стосовно того, що знає обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки проживала біля нього на сусідній вулиці в смт Білогір`я, а також добре знає його дочку потерпілу ОСОБА_8 , якій порадила вступити до ДНЗ «Хмельницький центр професійно-технічної освіти сфери послуг» міста Хмельницького, де вона, є викладачем.
		Ствердила, що протягом навчання ОСОБА_15 вона часто зустрічалася з нею, розпитувала про її навчання та відносини в сім`ї, на що ОСОБА_13 не скаржилася. Указувала, що наступного дня після події 27 серпня 2019 року, коли ОСОБА_18 зґвалтували та облили кислотою, вона відвідала ОСОБА_18 в лікарні і мала з нею відверту розмову. Під час неї ОСОБА_13 повідомила, що «це зробив батько», хоча при другій її зустрічі з ОСОБА_14 в лікарні остання вже виправдовувалася за батька і говорила, що в особи, яка облила її кислотою, був інший колір очей, ніж у батька, повторювала, що «це не тато», «я люблю його», «хочу, щоб ми всі щасливо жили як раніше: я, тато, мама і брат».
		Наведені показання свідків суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку, дослідив, надав їм правову оцінку та визнав їх достовірними, підстав ставити їх під сумнів не вбачається, оскільки вони підтверджують обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, узгоджуються між собою та підтверджуються також іншими письмовими доказами зібраними у вказаному кримінальному провадженні.
		Окрім вказаних показань, незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_8 , вина останнього у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції доказами, а саме це:
		- відомостями протоколу огляду місця події від 27 серпня 2019 року з фототаблицею, відповідно до якого було оглянуто ділянку місцевості на околиці смт Білогір`я Білогірського району Хмельницької області за координатами 50°00'16" північної широти та 26°44'24" східної довготи та виявлено порожню пляшку з-під пива, дерев`яну палицю, аркуш паперу та пошкоджену внаслідок термічної дії траву чорного кольору;
		- відомостями акту про застосування службового собаки від 27 серпня 2019 року, відповідно до якого встановлено рух особи, яка вчинила злочин, від ймовірного його місця перебування на місці вчинення злочину до житлового будинку АДРЕСА_2 ;
		- відомостями протоколу огляду місця події від 27 серпня 2019 року з фототаблицею, відповідно до якого було оглянуто домоволодіння на вулиці АДРЕСА_1 , де проживає обвинувачений ОСОБА_6 , та виявлено і вилучено серед інших речей, зокрема: мобільний телефон «Prestigio» білого кольору; мобільний телефон «Nokia» чорного кольору без батареї; картонну коробку до мобільного телефону «KENEKSI», в якій інструкція, гарантійний талон, заява на заміну обладнання, модель «KENEKSI ART (Ml) black ІМЕI НОМЕР_1 ; коробку від телефону «Lephone k1» ІМЕI НОМЕР_2 , ІМЕI2 НОМЕР_3 ; коробку від телефону «ТWOE R180», ІМЕI1 НОМЕР_4 , ІМЕI2 НОМЕР_5 ; пластикові картки до сім-карт «Vodafone» № НОМЕР_6 , Київстар № НОМЕР_7 , Київстар № НОМЕР_8 , Київстар № НОМЕР_9 , кофту з коротким рукавом синього кольору з надписом «ТНЕ GAME» з плямами невідомої речовини, дві картонні коробки до сім-карт із зазначеними номерами № НОМЕР_10 та № НОМЕР_6 , куртку зимову синього кольору розміром «XXI», куртку чорного кольору зимову розміром «42» та джинсові штани;
		- відомостями протоколу огляду від 27 серпня 2019 року, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_6 добровільно видав слідчому мобільний телефон «R-180» чорного кольору: ІМЕI1 НОМЕР_4 , ІМЕI2 НОМЕР_5 , № НОМЕР_11 ;
		- відомостями протоколу огляду від 27 серпня 2019 року з фототаблицею, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_8 добровільно видала слідчому мобільний телефон марки «ASSISTANТ» чорного кольору з № НОМЕР_12 , № НОМЕР_10 , ІМЕI1 НОМЕР_13 , ІМЕI2 НОМЕР_14 (в якому наявна переписка з абонентом телефону № НОМЕР_15 , зокрема, смс-повідомлення з погрозами та вказівками як діяти потерпілій до моменту вчинення злочину); мобільний телефон марки «Lephone К1» чорного кольору з № НОМЕР_7 , ІМЕI1 НОМЕР_3 , ІМЕI2 НОМЕР_2 , записку на аркуші формату А4, спортивний светр синього кольору, спортивний светр голубого кольору з капюшоном, лосини коричневого кольору з пошкодженнями від хімічної речовини, а також шматок пасу чорного кольору;
		- відомостями протоколу обшуку від 28 вересня 2019 року з фототаблицею, відповідно до якого було проведено обшук домоволодіння на АДРЕСА_1 , де проживає обвинувачений ОСОБА_6 , та виявлено, вилучено та поміщено до сейф-пакетів серед інших речей, зокрема: рукописну записку потерпілої ОСОБА_8 від 01 листопада 2018 року, дві скляні ємності з рідинами, три упакування від стартових пакетів «Київстар» з номерами № НОМЕР_16 , № НОМЕР_17 , коробку з мобільного телефону «ASISTANT» з ІМЕI1 НОМЕР_18 , ІМЕI2 НОМЕР_18 , упакування від стартового пакету «Vodafon» з № НОМЕР_19 , коробку з телефону «ASISTANT» з ІМЕI1 НОМЕР_13 , ІМЕI2 НОМЕР_14 , три скляні ємності коричневого кольору з рідинами, одну скляну ємність з прозорою рідиною та скляну банку з рідиною;
		- відомостями висновку судового експерта від 23 жовтня 2019 року № 8.6-0881:19, яким встановлено, що надані на експертизу рідини (рідина коричневого кольору в скляному флаконі, упакована в сейф-пакет 7091843, та прозора рідина в скляній пляшці, упакована в сейф-пакет 7091845), вилучені під час обшуку домоволодіння за місцем проживання обвинуваченого на вулиці 8 Березня, 4 смт Білогір`я Хмельницької області, є сірчаною кислотою; 
		- відомостями протоколу з тимчасового доступу до речей і документів ПрАТ «ВФ Україна» від 20 вересня 2019 року, протоколу з тимчасового доступу до речей і документів ПрАТ «Київстар» від 20 вересня 2019 року та протоколу з тимчасового доступу до речей і документів ПрАТ «Київстар» від 15 жовтня 2019 року з додатками, згідно яких встановлено зв`язки абонентів, надання телекомунікаційних послуг, їх тривалості, маршрутів передавання, адреси базових станцій з прив`язкою до місцевості під час телефонних з`єднань, ІМЕІ пристроїв мобільного зв`язку, які використовували номери мобільного зв`язку в період 01 червня 2018 року по 29 серпня 2019 року, а саме: зв`язки користувача мобільного телефону марки «ASSISTANT» ІМЕІ1: НОМЕР_13 , ІМЕІ2: НОМЕР_14 з номерами мобільного зв`язку № НОМЕР_10 та № НОМЕР_12 (користувач  потерпіла ОСОБА_8 ), зв`язки користувача мобільного телефону марки R-180 IEMI1: НОМЕР_4 , IMEI2 НОМЕР_5 з номерами мобільного зв`язку № НОМЕР_11 та № НОМЕР_9 (користувач  обвинувачений ОСОБА_6 ), а також телефонні з`єднання, які використовувалися у терміналах мобільного зв`язку «ASSISTANT» ІМЕІ1: НОМЕР_13 , ІМЕІ2: НОМЕР_14 ; «lephone K1» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ; «R-180» IMЕI1: НОМЕР_4 , IMEI2 НОМЕР_5 ; «ERGO F500» ІМЕІ1: НОМЕР_20 , ІМЕІ2: НОМЕР_21 ; «RugGear» IМЕІ: НОМЕР_22 в період в період з 15 липня 2017 року по 29 серпня 2019 року;
		- відомостями довідки УОТЗ ГУНП в Хмельницькій області від 25 жовтня 2019 року № 775, згідно якої встановлено, що в період з 22 липня 2019 року по 27 серпня 2019 року з абонентського номеру НОМЕР_15 надсилалися смс-повідомлення з погрозами та здійснювалися з`єднання з номерами НОМЕР_10 та НОМЕР_12 , які належать потерпілій ОСОБА_8 , увесь вказаний період абонентський номер НОМЕР_15 фіксується однією базовою станцією оператора мобільного зв`язку, що знаходиться в смт Білогір`я, абонентський номер НОМЕР_15 працював у мобільних терміналах «ERGO F500» (ІМЕІ1 НОМЕР_20 , ІМЕІ2 НОМЕР_21 ) та «RugGear» ( НОМЕР_23 ). Крім абонентського номеру НОМЕР_15 в мобільний термінал «ERGO F500» (ІМЕІ1 352 НОМЕР_24 , ІМЕІ2 НОМЕР_21 ) встановлювався абонентський номер НОМЕР_7 , який належить матері потерпілої  ОСОБА_10 та абонентський номер НОМЕР_8 , який належить обвинуваченому ОСОБА_6 , при цьому, належний обвинуваченому ОСОБА_6 абонентський номер НОМЕР_8 також встановлювався в мобільний термінал «RugGear» (IМЕІ НОМЕР_22 );
		- відомостями протоколу огляду оптичного диску з аналізом номерної інформації від 23 грудня 2019 року та довідки УОТЗ ГУНП в Хмельницькій області, яка є результатом виконання доручення слідчого в порядку ст.40 КПК України, згідно яких встановлено, що в мобільних терміналах, з яких надходили смс-повідомлення з погрозами для потерпілої ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_20 (брат потерпілої), ОСОБА_10 (мати потерпілої), ОСОБА_21 (двоюрідна сестра потерпілої) встановлювалися номери НОМЕР_25 та НОМЕР_26 , які належать обвинуваченому ОСОБА_6 , та номер НОМЕР_27 , що належить ОСОБА_10 ;
		- відомостями протоколу тимчасового доступу до речей і документів АТ КБ «Приватбанк» від 05 листопада 2019 року з додатками та протоколу огляду інформації, отриманої в АТ КБ «Приватбанк» від 03 лютого 2020 року з фототаблицею, згідно яких встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 через сервіс АТ КБ «Приватбанк» 25 травня 2019 року поповнював рахунок номера телефону НОМЕР_28 , з якого надходили смс-повідомлення з погрозливим змістом, з картинками порнографічного характеру, із зображеннями понівечених облич людей на адресу двоюрідної сестри потерпілої ОСОБА_8  свідка ОСОБА_21 на телефон останньої під номером НОМЕР_29 ;
		- відомостями протоколу огляду від 16 вересня 2019 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_16 (вихователь гуртожитку ДНЗ «Хмельницький центр професійно-технічної освіти сфери послуг») добровільно видала записку з рукописним текстом погрозливого характеру на аркуші паперу формату А4, яка знаходилася в сумці з передачею з дому продуктів харчування для потерпілої ОСОБА_8 та оригінал якої, як речовий доказ, був оглянутий в судовому засіданні суду першої інстанції;
		- відомостями записки з рукописним текстом, вилученої протоколом огляду в потерпілої ОСОБА_8 27 серпня 2019 року, в якій потерпілій був означений маршрут та інструкція як діяти в ніч з понеділка на вівторок (з 26 на 27 серпня 2019 року), оригінал записки, яка складається з чотирьох деформованих клаптиків паперу формату А4, як речовий доказ, був оглянутий в судовому засіданні;
		- відомостями записки потерпілої ОСОБА_8 від 01 листопада 2018 року, вилученої 28 вересня 2019 року під час обшуку домоволодіння на АДРЕСА_1 , в якій потерпіла ОСОБА_8 детально повідомила про те, що починаючи з 13-14 років її розбещував батько ОСОБА_6 , оригінал вказаної записки, як речовий доказ, був оглянутий в судовому засіданні суду першої інстанції;
		- відомостями висновку судового експерта від 21 листопада 2019 року № 1.1-0140:19, яким встановлено, що: рукописний текст на записці, вилученій в ОСОБА_8 27 серпня 2019 року (вилучений в лікарні), та рукописний текст на записці, вилученій у ОСОБА_16 16 вересня 2019 року (окрім тексту на зворотній стороні «Нікітова Юля») (записка, яка знаходилася в сумці з передачею продуктів харчування для потерпілої з дому), виконаний однією особою; рукописний текст на записці від 01 листопада 2018 року, вилученій під час обшуку домоволодіння на вулиці АДРЕСА_1 , виконаний ОСОБА_8 ;
		- відомостями протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 31 жовтня 2019 року з аудіо-, відеозаписами на флеш-носіях, які були відтворені в судовому засіданні та якими зафіксовано в кімнаті для побачень відділення № 11 КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» розмову обвинуваченого ОСОБА_6 , його сина ОСОБА_20 та потерпілої ОСОБА_8 , уривки з якої підтверджують той факт, що останніми обговорювалося те, як вони мають діяти з метою введення слідства та суд в оману з приводу дійсних обставин вчинення злочинів щодо потерпілої;
		- відомостями висновку судово-медичного експерта від 29 жовтня 2019 року № 558, яким встановлено, що «…у потерпілої ОСОБА_8 станом на 27 серпня  11 жовтня 2019 року були виявлені тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку голови, обличчя, правого ока, шиї, грудної клітки, правого плечового суглобу, лівого стегна та лівої гомілки, правого стегна ІІАБ  ІІІ-го ступеня площею 6 % поверхні тіла. Тілесні ушкодження у потерпілої могли утворитися внаслідок локальної дії рідкої хімічної речовини, про що свідчить локалізація, характер і властивості цих ушкоджень, які за своїми ознаками відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я при відсутності небезпеки для життя. Ушкодження обличчя у потерпілої є невиправними, тому вони можуть бути розцінені як тяжкі в тому випадку, якщо будуть визнані такими, що знівечили обличчя потерпілої. Тілесні ушкодження у потерпілої не є специфічними чи характерними для утворення внаслідок опору…»;
		- відомостями висновку експерта від 19 вересня 2019 року № 8.6-0688:19, яким встановлено, що на речовині рослинного походження (вилучена з місця події пошкоджена хімічною дією трава чорного кольору), кофті з коротким рукавом (вилучена протоколом огляду місця події від 27 серпня 2019 року з будинку за місцем проживання обвинуваченого на АДРЕСА_1 смт Білогір`я кофта з коротким рукавом синього кольору з надписом «ТНЕ GAME» з плямами невідомої речовини), спортивному светрі, спортивному светрі з капюшоном та лосинах (одяг, який був добровільно виданий потерпілою в лікарні і в якому вона була одягнена під час вчинення щодо неї злочину) є залишки сірчаної кислоти;
		- відомостями висновку судово-медичного експерта-імунолога від 10 жовтня 2019 року № 9.3-0072:19, яким встановлено: кров ОСОБА_6 відноситься до групи 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО; кров ОСОБА_8 відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО; на поверхні дерев`яної палиці (вилученої з місця вчинення злочину протоколом огляду від 27 серпня 2019 року) виявлено сліди поту, при визначені групової приналежності у слідах поту на дерев`яній палиці виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО; сліди поту на дерев`яній палиці можуть належати особі (особам) з групою крові 0 (І), в тому числі і ОСОБА_6 , належність їх від ОСОБА_8 виключається;
		Окрім того, з дослідженого в судовому засіданні суду першої інстанції висновку судової психологічної експертизи від 15 грудня 2020 року № 2234/20-26 із застосуванням спеціального технічного засобу  комп`ютерного поліграфа потерпілої ОСОБА_8 слідує, що остання під час допитів від 27 серпня 2019 року, від 17 вересня 2019 року та від 27 вересня 2019 року, які проводилися в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12019240090000109, завідомо неправдивих свідчень не надавала, а надавала завідомо неправдиві свідчення під час її допиту в ході судового розгляду цього кримінального провадження. 
		Місцевим судом також ураховано, що, потерпіла ОСОБА_8 згідно вказаного висновку експерта за своїми індивідуально-психологічними особливостями не схильна до фантазування, спотворення фактів та обставин подій.
		Відповідно до дослідженого в судовому засіданні суду першої інстанції висновку судової психологічної експертизи від 18 жовтня 2021 року № 3351/4170/21-27 із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа обвинуваченого ОСОБА_6 слідує, що його свідчення є недостовірними і останній ймовірно приховує свою безпосередню участь у діях, які згідно обвинувального акта мали місце 27 серпня 2019 року, а саме заподіяння ним, а не іншою особою, тяжкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_8 . 
		Крім того, як вбачається з вказаного висновку експерта, за результатами аналізу фізіологічних реакцій в обвинуваченого ОСОБА_6 наявний комплекс ознак, які вказують на те, що останнім в період з 2014 року по 14 грудня 2016 року вчинялися розпусні дії сексуального характеру щодо потерпілої ОСОБА_8 .
		Проаналізувавши всі вказані докази з точки зору їх достатності та допустимості, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що вказані показання та письмові докази є належними, вони підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
		Наведені докази судом першої інстанції оцінені як допустимі докази, оскільки слідчі та процесуальні дії проведені з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.
		Докази узгоджуються між собою та є належними, підстав визнати їх недопустимими немає.
		Стосовно показань потерпілої ОСОБА_8 , колегія суддів зазначає, що заперечення останньої щодо вчинення кримінальних правопорушень саме ОСОБА_6 спростовані сукупністю наведених доказів та обґрунтовано розцінені судом першої інстанції як спосіб захисту та можливість уникнути батьком потерпілої ОСОБА_8  обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальної відповідальності.
		Місцевим судом досліджені всі обставини, з`ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення провадження по суті.
		Наведене переконливо свідчить про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненому і обґрунтованість кваліфікації його дій за ч.2 ст.121, ч.2 ст.156 КК України як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілій, тобто умисного тілесного ушкодження, що призвело до непоправного знівечення її обличчя, вчиненого способом, що має характер особливого мучення, та у вчиненні розпусних дій щодо потерпілої, яка не досягла 16 річного віку, вчинені батьком.
		Колегія суддів уважає, що висновки місцевого суду щодо оцінки доказів належним чином обґрунтовані та вмотивовані в ухваленому вироку.
		На переконання колегії суддів, докази взаємодоповнюють один одного і в сукупності підтверджують вину обвинуваченого у інкримінованих кримінальних правопорушеннях та одночасно спростовують доводи потерпілої ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 про його невинуватість.
		Вирок місцевого суду відповідає вимогам ст.370, 374 КПК України.
		Порушень кримінального процесуального закону щодо збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх допустимість у цій частині.
		Серед іншого, надані в судовому засіданні суду першої інстанції показання неповнолітнього свідка ОСОБА_20 , 2005 року народження, про те, що він бачив як батько ОСОБА_6 в нічний час (з 2 год по 3 год ночі) 27 серпня 2019 року постійно перебував в будинку, а саме спав при увімкненому телевізорі, аргументовано судом першої інстанції не взято до уваги, оскільки неповнолітній ОСОБА_20 є рідним сином обвинуваченого ОСОБА_6 , постійно з ним проживає та повністю перебуває під батьківською опікою обвинуваченого ОСОБА_6 .
		Такий висновок можна зробити враховуючи і те, що відповідно до даних протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 31 жовтня 2019 року зафіксовано факт розмови обвинуваченого ОСОБА_6 , його сина ОСОБА_20 та потерпілої ОСОБА_8 , планування останніми певних своїх дій з метою введення досудового слідства та суду в оману з приводу дійсних обставин вчинення кримінальних правопорушень.
		Отже, в контексті зазначеного, доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника  адвоката ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 та її представника  адвоката ОСОБА_9 про відсутність у матеріалах кримінального провадження належних та допустимих доказів вини саме обвинуваченого, а в його діях складу інкримінованих кримінальних правопорушень, є безпідставними та не заслуговують на увагу.
		Водночас не беруться до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про непричетність до вчинення кримінальних правопорушень.
		На підтвердження встановлених фактичних обставин, які в повному обсязі відтворюють події та підтверджують участь у них обвинуваченого ОСОБА_6 та вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на показання свідків та на інші письмові докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
		Зокрема, обґрунтовано визнано недостовірними показання обвинуваченого та потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_20 , адже здобуто вагомі підстави сумніватися у правдивості їх показань.
		Будь-яких підстав сумніватися в правдивості показань інших допитаних свідків не встановлено та не наведено.
		Інші доводи апеляційних скарг щодо неконкретизованого обвинувачення та відсутності доказів, які прямо зв`язують обвинуваченого ОСОБА_6 із вчиненими правопорушеннями, на думку колегії суддів, не спростовують висновку місцевого суду про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.156 КК України, саме обвинуваченим.
		Зокрема, не встановлено апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування вказаного вироку щодо обвинуваченого.
		Суд першої інстанції відповідно до положень ст. 94 КПК України оцінив за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення та дав обґрунтовані, належні висновки на всі заперечення обвинуваченого і сторони його захисту щодо інкримінованого обвинувачення.
		Окрім того, важливим елементом є те, що суд першої інстанції, оцінюючи зовнішній вигляд обличчя потерпілої ОСОБА_8 на момент судового розгляду, прийшов до висновку про наявність у потерпілої знівечення обличчя.
		Відповідно до усталеної судової практики при призначенні покарання в кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Відповідно до ст.50КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за ч.2 ст.121, ч.2 ст.156 КК України місцевим судом призначено відповідно до положень ст.65КК України з наведенням обґрунтувань такого рішення.
		Таке покарання колегією суддів, визнано необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Указане покарання є пропорційним до вчинених кримінальних правопорушень.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , враховано фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відомості про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченому.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 є вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України щодо особи, з якою обвинувачений перебуває у сімейних відносинах.
		Ураховано, що ОСОБА_6 вчинив два тяжкі злочини, раніше не судимий, має постійне місце проживання, на обліку в лікаря-психіатра не знаходиться, згідно висновку судово-психіатричного експерта від 06 листопада 2019 року № 628 в момент вчинення злочинів міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, за даними досудової доповіді ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства є середніми.
		Окрім того, враховано також позицію потерпілої сторони, яка не бажала щоб обвинуваченому ОСОБА_6 було призначено будь-яке покарання.
		З урахуванням наведеного, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання, повною мірою врахував обставини, на які зроблено посиланння в апеляційних скаргах.
		Колегія суддів уважає, що з урахуванням характерних обставин вчинених кримінальних правопорушень, керуючись вимогами розумності та справедливості, саме покарання у вигляді позбавлення волі є обґрунтованим.
		Таке покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, зокрема, досягнення мети покарання принципам справедливості, обґрунтованості та особі обвинуваченого.
		Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Саме таке покарання у вигляді позбавлення волі, на думку колегії суддів апеляційного суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
		При призначенні покарання колегія суддів також звертає увагу на ставлення обвинуваченого до вчиненого та невизнання ним своєї вини та заперечення фактів, обставин кримінального провадження.
		Підстав для зміни призначеного покарання, скасування вироку суду першої інстанції чи закриття кримінального провадження через відсутність у діях ОСОБА_6 складу інкримінованих кримінальних правопорушень, колегія суддів не вбачає.
		Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 426 КПК України, колегія суддів, 
		п о с т а н о в и л а:
		Вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2021 року щодо  ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника  адвоката ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 та її представника  адвоката ОСОБА_9  без задоволення.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
		Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
		Судді:
		ОСОБА_1              ОСОБА_2              ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...