Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/1805/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 28.03.2022. Зареєстровано: 28.03.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2022.
Дата набрання законної сили: 05.04.2022
Номер судового провадження: 1-кс/204/421/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022040000000030

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  Справа № 204/1805/22
		Провадження № 1-кс/204/421/22 
		 
		КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
		49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua 
		_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 березня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі: 
		слідчого судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря ОСОБА_2 
		за участю прокурора ОСОБА_3 
		за участю підозрюваного ОСОБА_4 
		за участю захисника ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, маючого на утриманні малолітню дочку інваліда 2013 року народження, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 435-1 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		28 березня 2022 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого СВ УСБУ в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
		В обґрунтування клопотання зазначає, що Слідчим відділом Управління СБ України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022040000000030 від 23.03.2022 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 435-1 КК України. Приблизно в 05 год. 00 хв. 24 лютого 2022 року підрозділами збройних сил та інших формувань Російської Федерації нанесені інтенсивні обстріли по території України, а також ракетно-бомбові удари по аеродромах в АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 та інших військових об`єктах Збройних Сил України, зокрема військових частин Дніпропетровської області, а саме: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 . Таким чином, підрозділи збройних сил та інших формувань Російської Федерації розпочали та продовжують агресивну війну проти України та повномасштабне вторгнення з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». В ході досудового розслідування встановлено, що 20.03.2022 близько 08 год 30 хв гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який    зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_7 разом з гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 який зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_8 за керівництвом та особистою вказівкою гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходячись на території АЗС «ОККО» по АДРЕСА_9 образили честь і гідність, а також вчинили насильницькі дії відносно військовослужбовця ЗСУ Павлоградського району територіальної оборони лейтенанта ОСОБА_10 , який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації. Таким чином, дії ОСОБА_4 , які виразились в образі честі і гідності, а також вчиненні насильницьких дій відносно військовослужбовця ЗСУ, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, кваліфікуються за ч. 1 ст. 435-1 КК України. Окрім цього, у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу виник злочинний умисел, спрямований на незаконне носіння, придбання та зберігання вибухових речовин та бойових припасів. У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 придбав у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу до 26.03.2022 та за невстановлених в ході досудового розслідування обставин вибухові речовини та боєприпаси, що відповідно до пояснень старшого інспектора УВТС ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 є корпусом гранати«Ф-1»з маркуванням«28…»(нерозбірливо)з запаломдо неїУЗРГМ-583з маркуванням«82-76» та відносяться до вибухових речовин та бойових припасів. Так, під час затримання та проведення особистого обшуку у гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при ньому було виявлено та вилучено корпус гранати «Ф-1» з маркуванням «28…» (не розбірливо) з запалом до неї УЗРГМ-583 з маркуванням «82-76», без відповідного чинним законодавством України дозволу. Таким чином, дії ОСОБА_4 , які виразились у незаконному зберіганні вибухових речовин та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, кваліфікуються за ч. 1 ст. 263 КК України. Відповідно до санкції ч. 1 ст. 263 КК України, покарання, за вчинення злочину, у скоєнні якого обґрунтовано підозрюється  ОСОБА_4  передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Відповідно до санкції ч. 1 ст. 435-1 КК України, покарання, за вчинення злочину, у скоєнні якого обґрунтовано підозрюється  ОСОБА_4  передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КК України. Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 435-1 КК України підтверджується: витяг з ЄРДР за № 22022040000000030 від 23.03.2022; Копія повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 23.03.2021; Копія рапорту оперативного підрозділу з додатком від 23.03.2022; Копія акту огляду від 23.03.2022; Копія протоколу обшуку від 26.03.2022; Копія протоколу затримання від 26.03.2022; Копія повідомлення про підозру від 27.03.2022; інші матеріалами кримінального провадження у сукупності. Необхідність обрання стосовно підозрюваного  ОСОБА_4  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також тим, що інший, більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний обізнаний про тяжкість інкримінованого йому правопорушення. Таким чином  ОСОБА_4 розуміючи про тяжкість та строки покарання, яке йому може бути призначено, в разі визнання його винним у скоєні інкримінованого злочину, та очевидно в разі обрання більш м`якого виду запобіжного заходу може виїхати до тимчасово-окупованої території та переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обґрунтовується тим що у кримінальному провадженні ще не зібрано органом досудового розслідування всі речові докази злочину, інкримінованого підозрюваному, триває встановлення інших співучасників злочину, тому знаходячись на свободі він, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе знищити ці докази, що унеможливить об`єктивне, повне та всебічне розслідування та ускладнить зібрання доказової бази вини підозрюваного; Наявність ризику незаконно впливу на потерпілого, свідків та інших підозрюваних, експертів, у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що після оголошення підозри  ОСОБА_4 обізнаний про можливий факт свідчення проти нього гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наявність в матеріалах кримінального провадження експертних висновків, якими обґрунтовується підозра у скоєнні інкримінованого йому злочину. Враховуючи ці обставини, підозрюваний  ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може впливати позапроцесуальним шляхом, на свідка, експертів та на інших осіб. Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується фактом того, що підозрюваний має стійкі та сформовані злочинні зв`язки серед свого оточення, не має постійного місця роботи та стабільного заробітку. Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно  ОСОБА_4 відповідає суспільному інтересу, так як кримінальне правопорушеннястворило вочах громадяннегативне враженнябезладдя,безкарності завчинення тяжкихкримінальних правопорушень.Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.
		У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити. Також, просив не застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, оскільки злочин було вчинено проти військовослужбовця та поєднане з насильством, до того ж ще й у воєнний час.
		Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати йому домашній арешт, оскільки він має дитину-інваліда на утриманні та розкаюється у скоєному. Також, зазначив, що він перебуває під заставою по кримінальному провадженні, яке знаходиться на розгляді у Новомосковському міськрайонному суді та жодного разу з 2018 року не порушував обов`язки забезпечені заставою. 
		Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилався на не доведення ризиків, оскільки відносно його підозрюваного у Новомосковському суді знаходиться кримінальне провадження, де йому обрано запобіжний захід у вигляді застави, що дає підстави вважати, що він не буде переховуватись від органів досудового розслідування. 
		Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.
		У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 435-1 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.
		Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу. 
		Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знишити, спотворити або приховати речі та документи, що мають значення, незаконно впливати на свідків та потерпілого у судовому засіданні, а також вчинити нове кримінальне правопорушення. 
		Проте, у судовому засіданні було підтверджено наявність лише двох ризиків, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого.
		Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України,зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Виключною (єдиною)метою застосуваннязапобіжних заходіву кримінальномупровадженні єзабезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків.Застосування такихзаходів завждипов`язаноіз необхідністюзапобігання ризикам,передбаченим ст.177КПК.Слідчий суддя,суд маєзважати,що слідчий,прокурор немають праваініціювати застосуваннязапобіжного заходуза відсутностідля цьогопідстав,передбачених ст.177КПК.Тому,в разірозгляду відповідногоклопотання,не підкріпленоговизначеними уКПК метоюта підставами,останнє маєбути відхилено. 
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
		Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.
		Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. 
		Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання та місця реєстрації, наявність на утриманні малолітньої дитини інваліда, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки враховуючи вищевикладене та той факт, що підозрюваний перебуваючи під запобіжним заходом застава вчинив новий злочин, тому, застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначених у клопотанні слідчого.
		Так, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
		Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
		Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
		Зважаючи на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину проти військовослужбовця та поєднане з насильством, тобто проти встановленого порядку несення військової служби на території України, де на даний час введено воєнний стан, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178 КПК України, а також характер вчиненого кримінального правопорушення, який свідчить проступінь суспільноїнебезпечності цієїособи, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави. 
		Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		 
		Клопотання слідчогопро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно  ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 435-1 КК України  задовольнити.
		Застосувати допідозрюваного ОСОБА_4 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 24травня 2022року, без визначення застави.
		Ухвалу направити до СВ СБ України в Дніпропетровській області - для виконання.
		Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення. 
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...