Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/9707/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; плати за землю.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2022. Зареєстровано: 30.03.2022. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2022.
Дата набрання законної сили: 04.10.2022
Номер судового провадження: 6НР-22/160/9707/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 лютого 2022 року Справа № 160/9707/18 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Кучми К.С.
		при секретарі судового засідання  Нагрої Д.О.
		за участю: 
		представника позивача  Данилової А.Г.
		представників відповідача  Стець А.О., Крушельницької С.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод до Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2018 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 року №0009584608, видане Офісом великих платників податків ДФС. 
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих в уточнюючій податковій звітності по земельному податку за 2018 рік (від 24.10.2018 року № 9231770855) ПрАТ «ДТРЗ» відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 р. № 0009584608, яким донараховано підприємству земельний податок з юридичних осіб на суму 8 215 972,30 грн. Контролюючий орган посилається на порушення товариством п.12.3 ст.12, п.284.1 ст.284, п.286.2 ст.286 ПК України та рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2018 р. №8/30, оскільки згідно з Додатком 1 до цього рішення ставка земельного податку за користування земельними ділянками категорії 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» визначена у розмірі 2,3 % від нормативної грошової оцінки землі. В той час як позивачем при обчисленні суми земельного податку по земельній ділянці площею 14,9410 га невірно застосовано ставку 0,75 % в період з 01 березня 2018 року, замість ставки 2,3 %. 
		Позивач також зазначає, що підстави для застосування рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2018 р. № 8/30 у 2018 році відсутні, оскільки зазначене рішення на виконання п.4.1.9 п.4.1 та п.4.5 ст.4, п.п.12.3.4 п.12.3, п.п.12.4.3 п.12.4 та п.12.5 ст.12 ПК України мало бути опубліковано до 15.07.2017 року. А тому, на підставі п.12.3.5 ст.12 ПК України, відповідно до якого плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю, ПрАТ «ДТРЗ» при заповненні уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2018 рік застосувало ставку 0,75 %, яка визначена у рішенні Дніпропетровської міської ради VII скликання № 12/18 від 15.02.2017 р. Пунктом 1.3.3.6 Додатку 2 «Ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку» до рішення Дніпропетровської міської ради VII скликання № 12/18 від 15.02.2017 р., визначено ставку податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, на яких розташовано об`єкти енергетики (на землях енергетики) у тому числі, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел енергії, об`єкти промисловості (які розташовані за землях промисловості) та будівельної сфери діяльності (за земельні ділянки, які надані згідно з рішеннями про відведення земельних ділянок для будівництва об`єктів) у розмірі 0,75 %. За таких обставин, позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 р. № 0009584608 є протиправним та підлягає скасуванню судом.
		Відповідач пред`явлені позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на те, що з 01.03.2018 року згідно з Додатком №1 до рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №13/27 в редакції рішення від 21.02.2018 р. №8/30 ставка земельного податку за користування земельними ділянками певного цільового призначення, так для юридичних осіб за земельні ділянки промисловості, які використовуються для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості визначена у розмірі 2,3 % від нормативної грошової оцінки землі. У 2018 році застосуванню підлягає саме зазначене рішення, оскільки пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07.12.2017 року №2245-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» встановлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно з законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 тапункту 4.5статті 4,підпункту 12.3.4пункту 12.3,підпункту 12.4.3пункту 12.4 тапункту 12.5статті 12 ПК України таЗакону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». З урахуванням викладене відповідач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 р. №0009584608 є цілком вірним та законним.
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року скасовано. Справу передано на новий розгляд суду першої інстанції.
		24 січня 2022 року дана справа надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду та була передана на новий розгляд судді Кучмі К.С.  25 січня 2022 року.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року прийнято до провадження дану адміністративну справу та призначено її до розгляду у судове засідання за правилами загального позовного провадження, без проведення підготовчого засідання, у зв`язку з тим, що справа вже розглядалася раніше. 
		В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити повністю, з викладених у ньому підстав та з урахуванням письмових пояснень по справі. Представник позивача вказала на таке, судам при розгляді справ слід дотримуватись принципу змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17. З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме відповідач, як особа, яка стверджує про порушення ПрАТ «ДТРЗ» податкових зобов`язань, має довести ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своєї позиції. До того ж, судам необхідно дотримуватись принципу безпосередності дослідження доказів, який означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретній справі доказів. Ця засада адміністративного судочинства має значення для повного з`ясування обставин справи та її об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ст.90 КАС України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретної справи. Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад адміністративного судочинства: презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Тому, засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, а недотримання її судом, виходячи зі змісту ст.90 КАС України, означає, що докази, які не були досліджені судом, не можуть бути визнані допустимими та враховані при постановленні рішення судом, а отже, судове рішення не може бути визнано законним і обґрунтованим. Враховуючи наведене, суду необхідно взяти до уваги та надати свою оцінку такому доказу, як акт актом від 22.11.2018 року №582/28-10-46-08-00659101, з урахуванням даних, що були покладені в основу такого акту та прийнятого за його наслідками оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.12.2018 року №000958460.
		Представники відповідача під час судового засідання пред`явлені позовні вимоги не визнали, просили суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, з викладених у відзиві підстав та з урахуванням додаткових пояснень. Представники відповідача зазначили, що Верховним Судом в постанові від 16.12.2021 по справі 160/9707/18 зазначено, що Верховний Суд неодноразово (зокрема постанови у справах №380.2019.000795, №804/6320/17, №818/828/16) вказував на те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв`язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів). Крім того, Верховним Судом в даній постанові зазначено, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення.
		Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Судом встановлено, що позивачем подано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю на 2018 рік, в якій при обчисленні суми земельного податку по земельній ділянці площею 14,9410 га починаючи з 1 березня 2018 року застосовано ставку земельного податку 0,75 % від нормативної грошової оцінки.
		Під час визначення ставки податку позивач керувався рішенням Дніпропетровської міської ради VII скликання від 15.02.2017 року № 12/18. Згідно з пунктом 1.3.3.6 Додатку 2 до вказаного рішення ставка податку за земельні ділянки, нормативу грошову оцінку яких проведено, на яких розташовано об`єкти енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел енергії, об`єкти промисловості (які розташовані на землях промисловості) та будівельної сфери діяльності (за земельні ділянки, які надані згідно з рішеннями про відведення земельних ділянок для будівництва об`єктів) визначена на рівні 0,75 %.
		Судом також встановлено, що Офісом великих платників податків ДФС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в уточнюючій податковій звітності по земельному податку за 2018 рік від 24.10.2018 року №9231770855 ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод, результати якої оформлені актом від 22.11.2018 року №582/28-10-46-08-00659101.
		Згідно з висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пункту 12.3 статті 12, пункту 284.1 статті 284, пункту 286.2 статті 286 ПК України та рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2018 року №8/30 Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 року №13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста, що призвело до заниження суми земельного податку: за період березень-жовтень 2018 року. 
		Висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм ґрунтуються на тому, що останній безпідставно при визначенні розміру земельного податку використовував ставку, визначену на рівні 0,75 % рішення Дніпропетровської міської ради VII скликання від 15.02.2017 року № 12/18. На думку податкового органу, застосуванню підлягає ставка, визначена у рішенні Дніпровської міської ради від 21.02.2018 року № 8/30. Згідно з Додатком 1 до цього рішення ставка земельного податку за користування земельними ділянками категорії 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості визначена у розмірі 2,3 % від нормативної грошової оцінки землі.
		На підставі акта перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 року №0009584608, згідно з яким донараховано підприємству земельний податок з юридичних осіб.
		Так, у постанові від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду сформувала висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 року у справі №816/228/17 виходила з того, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
		Таким чином, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.
		Тобто, питання дотримання відповідачем процедури призначення та проведення перевірки є істотним для правильного вирішення цієї справи, а обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору й підлягають першочерговому дослідженню.
		Так, відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
		Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
		За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
		Згідно з пунктами 76.2 та 76.3 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
		Аналізуючи наведені положення ПК України в розрізі процедури проведення камеральних перевірок, Верховний Суд неодноразово (зокрема постанови у справах №380.2019.000795, №804/6320/17, №818/828/16) вказував на те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв`язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів). Також під час камеральної перевірки може бути перевірена своєчасність: подання податкових декларацій (розрахунків); реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків до них у Єдиному реєстрі акцизних накладних; виправлення помилок у податкових накладних; сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють. Разом з тим, об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.
		В Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року судом зокрема зазначено на таке, як стверджує позивач, відповідач, проводячи камеральну перевірку, фактично вийшов за межі регламентованих ПК України питань, що можуть бути ревізовані у ході такої. За твердженнями позивача, фактично перевірка, на підставі якої прийнято спірний у справі індивідуальний акт, була документальною, в той час як відповідного наказу про проведення перевірки йому не вручалось. Проте, суди, підтримуючи правову позицію відповідача, відповідних обставин щодо законності розглядуваного контрольного заходу, за наслідками якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не перевірили. Перевірка та встановлення наведених вище обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки останні безпосередньо впливають на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України спірного у справі податкового повідомлення-рішення. 
		Як видно з матеріалів справи, на стор.2 акту перевірки від 22.11.2018 року №582/28-10-46-08-00659101 зазначено, що перевіркою правильності повноти нарахування суми земельного податку за 2018 рік встановлено заниження земельного податку за період березень-жовтень 2018 року на загальну суму 6572777,84 грн.
		При цьому, на стор.3 акту перевірки зазначено, що Дніпровською міською радою прийняті рішення: рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста». Дане рішення діє до 01.03.2018 року. Рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2018 року № 8/30 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 року № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста». Дане рішення набирає чинності з 01.03.2018 року.
		Тобто, зміст даного акту перевірки свідчить про аналізування податковим органом не тільки декларації ПрАТ «ДТРЗ», а й інших документів, зокрема, рішень Дніпровської міської ради, які, до того ж, не зберігаються у відповідних інформаційних базах, як того вимагає Податковий кодекс України.
		Таким чином, при здійсненні ОВПП ДФС податкової перевірки ПрАТ «ДТРЗ» було досліджено саме повноту сплати земельного податку.
		Разом з тим, зважаючи на вимоги зазначених вище норм права, вбачається, що аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності, а також повнота сплати податків під час камеральної перевірки не здійснюється.
		У даному випадку ОВПП ДФС досліджувалось питання саме щодо повноти сплати податків, а не своєчасність сплати узгодженої суми. При цьому, ПрАТ «ДТРЗ» не було порушено жодних строків для подання податкової звітності та/або сплати відповідних податків.
		Відтак, у даному випадку ОВПП ДФС, здійснюючи дослідження питань повноти сплати ПрАТ «ДТРЗ» самостійно визначених сум податкових (грошових) зобов`язань, вийшов за межі предмета камеральної перевірки, у зв`язку із чим прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним.
		Вказаної правової позиції притримується і Верховний Суд у своїй постанові від 28.05.2019 у справі № 826/19473/14.
		Таким чином, оскільки відповідачем під час проведення камеральної перевірки були досліджені питання, що відносяться до предмету саме документальної перевірки, то така перевірка не може мати статусу камеральної.
		Відповідач, здійснивши фактично документальну перевірку, керуючись нормами податкового законодавства, що регулюють порядок проведення саме камеральних перевірок, було порушено вимоги ст.78 ПК України.
		Відтак, відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
		Таким чином, беззаперечною умовою для проведення перевірки ПрАТ «ДТРЗ» щодо предмету, вказаного в акті перевірки, є копія наказу про проведення перевірки, який, в свою чергу, є єдиною підставою для проведення перевірки та повинен бути вручений платнику податків до проведення перевірки.
		В судовому засіданні представники відповідача підтвердили той факт, що жодного наказу податковим органом про проведення перевірки не приймалося, оскільки ними проводилася, на їх погляд, саме камеральна перевірка, а тому дії відповідають вимогам ПК України.
		За таких обставин, контролюючим органом не було оформлено наказ про проведення перевірки та, відповідно, не вручено ПрАТ «ДТРЗ» до початку проведення такої перевірки, що є порушенням вимог Податкового кодексу України.
		У разі дотримання відповідачем вимог податкового законодавства та правильного застосування норм Податкового кодексу України, ПрАТ «ДТРЗ» мало б змогу скористатись правом, зокрема, на оскарження проведення такої перевірки шляхом визнання відповідного наказу протиправним.
		Однак, своїми протиправними діями відповідач позбавив позивача такого права.
		Крім того, відповідно до ст.81 ПК України, для правомірного проведення перевірки обов`язковим документом є направлення на проведення такої перевірки, що також має бути вручено платнику податків.
		Якщо податковий орган провів перевірку, яка має ознаки як камеральної, так і документальної, це свідчить про порушення порядку проведення перевірок, внаслідок чого перевірка є протиправною.
		Вказана вище позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.10.2020 у справі № 813/7410/14.
		Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
		В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.
		За таких обставин, неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов`язків не повинно тягнути за собою покладення на суб`єкта господарювання надмірних обов`язків або інших несприятливих наслідків.
		Встановлені Главою 8 розділу II ПК України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в процесі адміністрування податків і зборів. З цією метою діє нормативно-правове обмеження у переліку підстав для призначення та проведення перевірок платників податків контролюючими органами, а також визначено умови проведення відповідних перевірок та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до їх проведення.
		Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.
		Недотримання встановлених статтями 75-81 ПК України вимог порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням прав позивача.
		Акт перевірки, складений за результатами перевірки, не може мати статусу достатнього та належного доказу, зокрема, для правомірного винесення податкового повідомлення-рішення, оскільки в основу такого акту були покладені дані, які спростовують факт порушення норм податкового законодавства зі сторони ПрАТ «ДТРЗ».
		Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 р. №0009584608, прийняте Офісом великих платників податків ДФС є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
		Вказана правова позиція узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, що викладені у постанові від 16.01.2018 (справа № 826/442/13) та постанові від 20.03.2018 (справа № 810/1438/17).
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		За таких обставин, суд вважає за можливе позовну заяву задовольнити з викладених вище підстав.
		Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 123239,58 грн. підлягає поверненню позивачу.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовну заяву - задовольнити. 
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 р. №0009584608, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.
		Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр.О.Поля, 57, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод (вул.Академіка Белелюбського, 7, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 00659101) судові витрати по справі у розмірі 123239,58 грн.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
		Повний текст рішення складено 04.03.2022 року. 
		 
		Суддя К.С. Кучма

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...