Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 447/4213/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2022. Зареєстровано: 01.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2022.
Дата набрання законної сили: 03.05.2022
Номер судового провадження: 1-кп/447/146/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021142250000176

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		  Провадження №1-кп/447/146/22   Справа №447/4213/21 
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		31.03.2022 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаїв Львівської області клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12021142250000176, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.08.2021, щодо
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
		прокурор ОСОБА_4 ,
		захисник ОСОБА_5 ,
		законний представник ОСОБА_6 ,
		особа, стосовно якої розглядається клопотання, ОСОБА_3 ,
		в с т а н о в и в:
		Згідно клопотання прокурора прозастосування примусовихзаходів медичногохарактеру,10.08.2020 близько 10:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи у громадському місці біля будинку №23 по вул. Івана Мазепи у м. Миколаїв, Львівської області, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, існуючих правил поведінки у суспільстві й інших соціальних цінностей, що супроводжувалось винятковим цинізмом, безпричинно в порушення загальноприйнятих норм моралі підійшов ззаду до малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та маючи у руці спеціально пристосований предмет для нанесення тілесних ушкоджень, а саме шприц із голкою, заповнений частково водою, наніс ним один удар (засунув його один раз) у ліву сідницю малолітньої потерпілої, внаслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження у виді синця та крапкової рани на лівій сідниці, які відповідно до висновку експерта №262/2021 відносяться до легкого тілесного ушкодження, та страждання дитині.
		Таким чином,згідно клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується винятковим цинізмом (хуліганство), вчинене із застосуванням іншого предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
		У судовому засіданні особа, стосовно якої розглядається клопотання, ОСОБА_3 вказав, що суть судового розгляду йому зрозуміла, вину у вчиненому визнав, від надання показань відмовився, клопотання прокурора підтримав. 
		Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав з підстав у ньому викладених, просив таке задоволити. Вказав, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи №169 від 12.11.2021, ОСОБА_3 потребує примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем перебування.
		Захисник особи, стосовно якої розглядається клопотання, адвокат ОСОБА_5 не заперечила щодо задоволення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 .
		Законний представник ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру. 
		Суд, заслухавши думку прокурора, захисника, законного представника, особи, стосовно якої розглядається клопотання, приходить висновку про наявність підстав для закриття даного кримінального провадження, виходячи з такого.
		Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №169 від 12.11.2021, проведеного на підставі постанови слідчого СВ ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 , на даний час ОСОБА_3 психічною хворобою не страждає, виявляє органічний розлад особистості та поведінки змішаного генезу з порушенням імпульс-контролю, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У період інкримінованих йому дій ОСОБА_3 хронічним психічним захворюванням, недоумтсвом, тимчасовим чи іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, але також виявляв органічний розлад особистості та поведінки з порушенням імпульс-контролю. Наявні у ОСОБА_3 порушення у мнестичній та емоційно-вольовій сферах мали значний вплив у досліджуваній ситуації, передбачення наслідків своїх дій та здатність регулювати свою поведінку. Під час інкримінованих дій ОСОБА_3 не повною мірою міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
		За своїм психічним станом ОСОБА_3 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем перебування.
		На підставі наведеного висновку суд визнає ОСОБА_3 обмежено осудним.
		Згідно ч. 1 ст. 503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
		Згідно ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
		Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» №7 від 03.06.2005 передбачено, що зазначені примусові заходи мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.
		Згідно ч. 2 ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
		Проте, відповідно до ст. 20 КК України, підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
		Таким чином, пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» №7 від 03.06.2005 вказує на те, що оскільки на підставі ст. 20 КК особа, визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності, слід визнати, що справу щодо такої особи необхідно направляти до суду з обвинувальним висновком, у якому мають міститися дані про психічне захворювання цієї особи.
		Статтею 504 КПК України визначений порядок здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру та щодо обмежено осудних осіб.
		Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється слідчим, дізнавачем згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
		Досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюється слідчим, дізнавачем згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.
		Відповідно до ст. 512 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
		Згідно висновку судово-психіатричного експерта №169 від 12.11.2021, у період інкримінованих йому дій ОСОБА_3 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим чи іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, не повною мірою міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, але також виявляв органічний розлад особистості та поведінки з порушенням імпульс-контролю. 
		Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили злочини у стані обмеженої осудності.
		Відповідно до ч. 2 ст. 94 КК України, надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути застосовано судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно-небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.
		Надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких саме і є критерієм обмеженої осудності (ч. 1 ст. 20, ч. 2 ст. 94 КК України). Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним особам у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду.
		Таким чином, згідно ч. 5 ст. 513 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу. 
		У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.
		Відтак, доказів, які б вказували на неосудність ОСОБА_3 суду не надано. Зауважень з приводу належності та допустимості висновку судово-психіатричного експерта №169 від 12.11.2021 не надходило. Висновок експерта не дає підстав вважати, що ОСОБА_3 на момент вчинення інкримінованого йому діяння знаходився у стані неосудності. 
		Отже, відповідальність за скоєне настає на загальних підставах, з урахуванням положень ч. 2 ст. 20 КК України, а кримінальне провадження повинно здійснюватися із загальними правилами, передбаченими КПК України, з урахуванням положень глави 39 КПК України.
		Керуючись ст. 19, 20, 92, 93, 94 КК України, ст. 503, 512, 513 КПК України, 
		п о с т а н о в и в :
		У застосуванні примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку щодо ОСОБА_3  відмовити.
		Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,  закрити. 
		На ухвалу протягом тридцяти днів з моменту її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області.
		Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Копія ухвали суду після її оголошення підлягає негайному врученню захиснику, прокурору та особі, стосовно якої розглядалося клопотання.
		   
		Суддя                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...