Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18719/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; спільної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2022. Зареєстровано: 01.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2022.
Дата набрання законної сили: 07.09.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		23.02.2022Справа №  910/18719/21
		 
		Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
		 
		за позовом  1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБІЛД" 
		2. Управління справами Апарату Верховної Ради України
		до  1. Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ"  
		2. Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА"ЛТД  
		третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів  - Товариства з обмеженою відповідальністю  "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР БАГАТОСТОРОННЬОЇ ТОРГІВЛІ" 
		третю особу 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору на стороні позивача 2 - Апарат Верховної Ради України
		про визнання недійсним аукціону, протоколу, визнання недійсним договору 
		 
		представники учасників процесу:
		від позивача 1:  Давиденко М.М.
		від позивача 2:   Кирсенко Є.Б.
		від відповідача 1:  Золотухін В.В.
		від відповідача 2:  Лазько С.В.
		від третьої особи 1:  не з`явився
		від третьої особи 2:  Ружицька Л.В.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю  "СКАЙБІЛД" (позивач-1) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства  "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ " (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю  "НІКА"ЛТД (відповідач-2) про визнання недійсним протоколу №1 від 11.12.2020 публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржею  "Український центр біржової торгівлі" та визнання недійсним договору №126 від 21.12.2020, укладеного між Державним підприємством "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" та Товариством з обмеженою відповідальністю    "НІКА"ЛТД.
		В обґрунтування позовних вимог позивач-1 посилається на те, що договір  укладено від імені Державного підприємства  "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" за відсутності погодження  із уповноваженим органом управління; без застосування процедури встановленої  Законом України  "Про публічні закупівлі"; з порушенням постанови Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012  "Про затвердження Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном"; постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2001р. №1314  "Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності". Також позивач-1 посилається на те, що на земельній ділянці неможливо здійснювати житлову забудову та розпорядження  земельною ділянкою здійснено  всупереч накладеному на неї арешту.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021  прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/18719/21, розгляд справи постановлено  здійснювати за правилами  загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.12.2021.
		Також на розгляді Господарського суду міста Києва  перебувала справа №910/18783/21 за позовом Управління справами Апарату Верховної Ради України (позивач-2) до Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ", Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА"ЛТД, третя особа, яка не   заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів  - Товарна біржа "Український центр біржової торгівлі", про визнання недійсним публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ. вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржею "Український центр біржової торгівлі", та протоколу аукціону № 1 від 11.12.2020 року, складеного за результатами проведення аукціону,  а також про визнання недійсним договору № 126 від 21.12.2020 року, укладеного між Державним підприємством "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКА"ЛТД.
		09.12.2021  через відділ діловодства від Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБІЛД" та від Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА"ЛТД надійшли клопотання про об`єднання справи №910/18719/21 та справи №910/18783/21 в одне провадження.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБІЛД" та  Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА"ЛТД про об`єднання справ в одне провадження задоволено, об`єднано в одне провадження справи № 910/18719/21 та № 910/18783/21. Передано справи № 910/18719/21 та № 910/18783/21 на розгляд судді Турчину С.О., присвоєно об`єднаній справі № 910/18719/21, об`єднану справу № 910/18719/21 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання в об`єднаній справі № 910/18719/21 призначено на 12.01.2022.
		09.12.2021 через відділ діловодства суду від Управління справами Апарату Верховної Ради України надійшли пояснення по справі.
		10.01.2022 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА"ЛТД  надійшов відзив.
		10.01.2022 через відділ діловодства суду від Апарату Верховної Ради України надійшла заява про залучення Апарату Верховної Ради України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Управління справами Апарату Верховної Ради України.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 заяву Апарату Верховної Ради України про залучення в якості третьої особи задоволено, залучено до участі у справі №910/18719/21  третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2 - Апарат Верховної Ради України (третя особа-2) та відкладено підготовче засідання у справі № 910/18719/21 на 20.01.2022.
		19.01.2022 через відділ діловодства суду від Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" надійшла заява про визнання позову Управління справами Апарату Верховної Ради України.
		19.01.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про поновлення строків на подання відзиву.
		20.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача-2 надійшли документи по справі та заява про заміну третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, а саме: замінити третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товарну біржу "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ" на її правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР БАГАТОСТОРОННЬОЇ ТОРГІВЛІ".
		Протокольною ухвалою від 20.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача -2 про поновлення строку на подачу відзиву та на підставі  ст.119 ГПК України з ініціативи суду продовжено процесуальний строк відповідачу-2 для подання відзиву до 20.01.2022.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 у справі № 910/18719/21  заяву  Управління справами Апарату Верховної Ради України про заміну третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів задоволено, замінено третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товарну біржу "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ" на Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР БАГАТОСТОРОННЬОЇ ТОРГІВЛІ", відкладено  підготовче засідання у справі № 910/18719/21 на 01.02.2022.
		31.01.2022 через відділ діловодства суду від Управління справами Апарату Верховної Ради України надійшла відповідь на відзив відповідача-2.
		01.02.2022 через відділ діловодства суду надійшли від Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА"ЛТД пояснення по справі та від Апарату Верховної Ради України пояснення на відзив у справі.
		Протокольною ухвалою від 01.02.2022 відкладено підготовче засідання на 09.02.2022.
		У підготовчому засіданні 09.02.2022 судом визнано поважними причини пропуску відповідачем-1 строку для подання доказів (копію балансу (звіту про фінансові результати) на 31.12.2019), продовжено відповідачу-1 строк для подання доказів до 09.02.2022 та долучено докази надані разом із клопотанням від 09.02.2022 до матеріалів справи.
		У підготовчому засіданні 09.02.2022 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на  23.02.2022.
		Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБІЛД" (позивача-1) у судовому засіданні 23.02.2022 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позовні вимоги задовольнити.  
		Представник Управління справами Апарату Верховної Ради України (позивача-2) у судовому засіданні 23.02.2022 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позовні вимоги задовольнити.  
		Представник відповідача-1 позов Управління справами Апарату Верховної Ради України визнав.
		Представник відповідача-2 надав пояснення по суті заперечень на позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБІЛД" та позов Управління справами Апарату Верховної Ради України, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів. 
		Представник третьої особи-1 у судове засідання 23.02.2022 не з`явився, пояснень щодо позовних вимог позивачів не надав. Третя особа-1 була повідомлена про розгляд справи ухвалами суду, направленими на адресу місцезнаходження третьої особи-1 у встановленому процесуальним кодексом порядку. Згідно із інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, ухвала суду від 09.02.2022 відповідачем не отримана.
		Представник третьої особи-2 у судовому засіданні 23.02.2022 підтримав обставини, викладені у поясненнях  щодо позовів, позовні вимоги позивача-2 підтримав.
		У судовому засіданні 23.02.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Київської міської ради №728/6115 від 14.07.2011 "Про надання Державному будівельному комбінату Управління справами Верховної Ради України права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування виробничої бази на вул. Клеманській, 6 - 8 у Дарницькому районі м. Києва" за результатами розгляду технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, відповідно до статей 92, 123 Земельного кодексу України, Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.90 № 563-ХІІ "Про земельну реформу" Київська міська рада вирішила: надати Державному будівельному комбінату Управління справами Верховної Ради України, за умови виконання пункту 2 цього рішення, в постійне користування земельну ділянку загальною площею 8,11 га для експлуатації та обслуговування виробничої бази на вул. Клеманській, 6 - 8 у Дарницькому районі м. Києва, у тому числі: - площею 3,61 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 27.09.60 № 1728 "Про відвод Управлінню справами ЦК КП України земельної ділянки під будівництво господарчої бази в Дарницькому районі"; - площею 4,50 га - за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 17.07.78 № 1028/5 "Про відведення Управлінню справами ЦК Компартії України земельної ділянки під будівництво другої черги комплексу по виробництву залізобетону".
		Державним будівельним комбінатом управління справами Апарату Верховної Ради України отримано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою  серія ЯЯ №389700 від 21.02.2012р. площею 8,1131 га по вул. Клеманській, 6-8 у Дарницькому районі м.Києва кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-9-00063.
		Земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 910127580000 за адресою: м.Київ, вул. Клеманська, земельна ділянка 6-8,  відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VI від 06.09.2012, належить до державної форми власності, власник Держава України в особі Київської міської державної адміністрації, право постійного користування земельною ділянкою належить Державному підприємству "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ", що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 256799902 від 17.05.2021.
		21.12.2020 між Державним підприємством "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" (далі -сторона 1) в особі директора Юрлова Юрія Валерійовича, який діє на підставі Статуту та Товариством з обмежено відповідальністю "НІКА" ЛТД (далі - сторона 2) в особі директора Савчука Анатолія Миколайовича  укладено договір № 126 на підставі Протоколу № 1 від 11.12.2020  публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м.Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржею "Український центр біржової торгівлі".
		Предметом договору є участь Сторін у Будівництві Об`єкта на Земельній ділянці з метою отримання у власність кожною зі Сторін своєї частки в збудованому Об`єкті, в порядку та на умовах визначених в цьому договорі. (п.1.1. договору). 
		За цим договором Сторона 1 делегує Стороні 2 частину функцій замовника будівництва, а Сторона 2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво Об`єкта в цілому на Земельній ділянці відповідно до Проектної документації (п.1.2. договору).
		Пункт 3.1. договору визначає, що Сторона-2 здійснює фінансування у повному обсязі всього комплексу робіт, в тому числі будівництво та введення в експлуатацію Об`єкта, включаючи, у випадку окремого письмового звернення Сторони-1, компенсацію витрат на орендну плату (користування, земельного податку) за Земельну ділянку. Вартість будівництва складається із сум всіх витрат Сторін, пов`язаних з виконанням цього Договору.
		За змістом договору: 
		"Об`єкт" - це реконструкція виробничої території під житлову забудову з будівництвом комплексу житлових будинків та об`єктів громадського призначення по вул. Клеманській, 6-8 у Дарницькому районі м. Києва, будівництво якого буде здійснюватись у відповідності до умов цього Договору та згідно з проектною документацією. Загальна кількість, площа житлових та громадських приміщень буде визначено Проектною документацією. Розмір фактичної площі в Об`єкті буде визначений на підставі обмірів експертів органів технічної інвентаризації.
		"Земельна ділянка" - це територія, на якій буде здійснюватися будівництво Об`єкта, а саме: земельна ділянка (кадастровий номер - 8000000000:90:144:0009) площею 8,1131 га, що розташована на вул. Клеманській, 6-8 у м. Києві, та перебуває на праві постійного користування у Сторони 1 на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011 №728/6115, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вчинено запис від 09.11.2017 за № 23345650.
		Цільове призначення земельної ділянки на день укладення Договору: експлуатація та обслуговування виробничої бази. До початку будівництва Стороною 1 здійснюються відповідні дії щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з метою її житлової забудови та отримання відповідних правовстановлюючих документів.  
		"Будівництво" - комплекс усіх дій, спрямованих на будівництво Об`єкта, зокрема, але не виключно: закупівля будівельних та інших матеріалів, забезпечення обладнанням, виконання будівельних, будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних, проектно- вишукувальних робіт тощо.
		Позивач-1 зазначає, що в порушення ст.73-2 Господарського кодексу України, ст.92 Цивільного кодексу України договір укладений від імені ДП "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" директором Юрловим Юрієм Валерійовичем за відсутності повноважень на його укладення. Так, за доводами позивача-1 згідно із п.4.1.1 договору частка Сторони-1 в Об`єкті складає 12801,03 кв.м що є еквівалентним 300875440,00 грн, а пунктом 8.1 Статуту ДП "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" передбачено, що виключно за погодженням з Уповноваженим органом управління вчиняються договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, господарське зобов`язання щодо якого є заінтересованість відповідно до законодавства, а також значне господарське зобов`язання на суму понад 500000,00 грн, та виключно за погодженням Уповноваженого органу управління відповідач-1 може виконувати функції замовника будівництва по реконструкції і ремонту об`єктів державної і комунальної власності. Однак, за доводами позивача-1 договір укладено за відсутності необхідних погоджень уповноваженого органу управління щодо  укладення  договору, встановлених п.8.1. Статуту відповідача-1, ст.73-2  ГК України.
		Позивач-1 зазначає, що при укладенні договору було  порушено порядок, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2001 № 1314 "Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності" та постановою Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012 "Про затвердження Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном", а також  договір укладено від імені Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" без застосування процедури встановленої  Законом України "Про публічні закупівлі". Укладення договору поза процедурою, встановленою Законом України "Про публічні закупівлі" вплинуло на непрозорість та невизначеність умов договору щодо обсягу площ, які має отримати кожна за результатами його виконання та фактично зводиться домовленості сторін, а також не було здійснено оцінки інвестиційної вартості майна. 
		Також позивач-1 посилається на те, що на земельній ділянці неможливо здійснювати житлову забудову та розпорядження  земельною ділянкою здійснено  всупереч накладеному на неї арешту. Крім того, позивач-1 зазначає, що на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 не можливо  здійснювати житлову забудову оскільки вона надана у постійне користування Державному підприємству "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ"  для експлуатації та обслуговування виробничої бази.
		Позовні вимоги позивача-2 (Управління справами Апарату Верховної Ради України) обґрунтовані тим, що відповідно до частин першої та третьої статті 73-2 Господарського кодексу України укладення спірного договору мало бути погоджено Державним підприємством "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ"  із уповноваженим органом управління, а саме, Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, оскільки сума, вказана у п.4.1.1. договору, перевищує 25 відсотків вартості активів ДП "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ".
		Також позивач-2 відзначає, що на день укладення договору на все майно Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" накладено арешт у рамках виконавчого провадження (постанова ВП № 60242716 від 06 листопада 2019 року).
		Окрім того позивач-2  вказує, що Апарат Верховної Ради України не надавав своєї згоди щодо розпорядження об`єктами (їх знищення), розташованими на земельній ділянці на вулиці Клеманській, 6-8.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА"ЛТД проти позовних вимог  Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБІЛД" та Управління справами Апарату Верховної Ради України заперечує, посилаючись, зокрема, на такі обставини: 
		розпорядженням Управляння справами Апарату Верховної Ради України від 14.08.2020№15/1-65 було затверджено Стратегічний план розвитку Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" на 2020-2025 роки", згідно із яким погоджено будівництво на земельній ділянці площею 8,11 га по вул. Клеманській, 6-8 у Дарницькому районі м. Києва кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 та відповідно укладення спірного інвестиційного договору, що спростовує доводи позивачів про відсутність   необхідних погоджень щодо укладання договору з боку органу управління встановлених ст.73-2Господарського кодексу України, п.8.1 Статуту Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ";
		договір №126 від 21.12.2020 укладений директором Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ", Юрловим Юрієм Валерійовичем , за наявності  відповідних повноважень на укладання договору; 
		постанови Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012  "Про затвердження Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном" та  №1314 від 08.11.2001  "Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності", а також дія Закону України "Про публічні закупівлі" на спірні правовідносини не розповсюджується; 
		договір № 126 від 21.12.2020 укладено на конкурсній основі за результатами відкритого (публічного) інвестиційного аукціону організованого та проведеного Товарною біржою "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ", а твердження позивача-1, що Державне підприємство "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" не надано належної оцінки його пропозиції не відповідає дійсності; 
		Апарат Верховної Ради уповноважений приймати рішення та видавати розпорядчі акти щодо порядку управління майновим комплексом ВР, практична реалізація якого здійснюється через Управління справами Апарату;
		укладений між відповідачами договір укладений у повній відповідності до норм чинного законодавства України, що свідчить про відсутність підстав для визнання його недійсним; 
		Державне підприємство "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" (відповідач-1) визнало позовні вимоги Управління справами Апарату Верховної Ради України.
		Апарат Верховної Ради України (третя особа-2) позовні вимоги позивача-2 (Управління справами Апарату Верховної Ради України) підтримав. У поясненнях третя особа-2 зазначила, що всупереч Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Закону України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України", Верховна Рада України рішення щодо розпорядження об`єктами (їх знищення), розташованими на земельній ділянці на вулиці Клеманській, 6-8 не приймала. Також Апарат Верховної Ради України зазначає, що Державне підприємство "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" мало погоджувати із Управлінням справами свої дії стосовно проведення аукціонів та укладення договорів, які є значними зобов`язаннями. 
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБІЛД" та Управління справами Апарату Верховної Ради України, з наступних підстав. 
		За змістом ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.
		Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.
		Згідно частини третьої  статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. 
		Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Тобто, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав та із застосуванням наслідків, передбачених законом. 
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.
		За змістом постанови №9 від 06.11.2009  Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. 
		За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.
		Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
		Частиною першою статті 73-2 Господарського кодексу України передбачено, що значним  господарським зобов`язанням державного унітарного підприємства визнається господарське зобов`язання, що вчиняється державним унітарним підприємством, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності.
		Статутом державного унітарного підприємства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення господарського зобов`язання до значного господарського зобов`язання.
		Значне господарське зобов`язання підлягає погодженню наглядовою радою державного унітарного підприємства або, у випадках, передбачених законом, органом, до сфери управління якого відноситься державне унітарне підприємство, в порядку, передбаченому цією статтею.
		Відповідно до ч.2 ст.73-2 Господарського кодексу України рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається наглядовою радою (у разі її утворення) або органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.
		Рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить більше 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство (ч.3 ст.73-2 ГК України).
		Частиною п`ятою  статті 73-2 Господарського кодексу України визначено, що значне господарське зобов`язання, вчинене з порушенням порядку, передбаченого частинами першою - четвертою цієї статті, може бути визнане судом недійсним за позовом державного унітарного підприємства або органу, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.
		Зміст вказаних норм права передбачає, що значним може бути визнане господарське зобов`язання. Господарським зобов`язанням, згідно зі статтею 173 ГК України визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Отже значним може бути визнане таке господарське зобов`язання, за яким кожен з його учасників має як права, так і обов`язки, тобто взаємні зобов`язання, сторонами у яких є боржник та кредитор. Крім того, зі змісту частини 1 статті 73-2 ГК України вбачається, що вона спрямована на зобов`язання саме державних унітарних підприємства, а не на всіх учасників господарського зобов`язання.
		Аналогічні положення наведені у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №915/1153/20.
		Як зазначено Управлінням справами Апарату Верховної Ради України та згідно із звітом про фінансовий стан на 31.12.2019 балансова вартість активів ДП "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ"  за даними останньої річної звітності перед укладенням оскаржуваного договору становила 75986 тис. грн. Тобто, з врахуванням вимог положень частини третьої статті 73-2 Господарського кодексу України,  вчинення значного господарського зобов`язання, вартість якого становить понад 7598600,00 грн, потребує отримання рішення про надання згоди на вчинення такого зобов`язання від органу, до сфери управління якого належить підприємство.
		Відповідно до п. 4.1.1 договору частка ДП  "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" в об`єкті складає 12801,03 кв.м що є еквівалентним 300875440,00 грн.
		Як вже зазначалось вище, договір № 126 від 21.12.2020 зі сторони Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" підписаний директором  Юрловим Юрієм Валерійовича, який діє на підставі Статуту.
		Згідно із Статуту Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ", затвердженого розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України №15/1-23 від 23.04.2020. ДБК засновано на державній власності та належить до сфери управління Апарату Верховної Ради України (п.1.1. Статуту). 
		Уповноваженим органом управління Підприємством є Управління справами Апарату Верховної Ради України (далі - Уповноважений орган управління) (п.1.2. Статуту).
		ДБК входить до складу майнового комплексу, що забезпечує діяльність Верховної Ради України. (1.3 Статуту). 
		Згідно з п.2.1. Статуту, основною метою діяльності Підприємства є:
		одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої підприємницької діяльності в порядку та за умов, визначених законодавством і цим Статутом; 
		будівництво нових, реконструкція та ремонт діючих будівель і споруд, житла, об`єктів соціально-побутового, оздоровчого та іншого призначення, в тому числі для забезпечення потреб Верховної Ради України, а також надання платних послуг фізичним та юридичним особам.
		Згідно п.2.2. Статуту предметом діяльності Підприємства є, зокрема:  капітальне будівництво об`єктів виробничого, житлового та іншого призначення господарським або підрядним способом, капітальний ремонт будівель, споруд та інших основних фондів; здійснення функцій замовника будівництва відповідно до законодавства.
		Отже, ДБК є комерційним підприємством, метою діяльності якого є одержання прибутку. Основним предметом діяльності ДБК є діяльність у сфері капітального будівництва, у тому числі здійснення функцій не лише виконавця, а й замовника такого будівництва.
		Підприємство може провадити діяльність із залучення інвесторів, зокрема іноземних, розробляти інвестиційні проекти та контролювати стан їх реалізації, брати участь у залученні коштів з міжнародних фінансових ринків відповідно до законодавства (п.2.5. Статуту).
		Підприємство має право від свого імені вчиняти будь-які правочини, в тому числі укладати договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем та відповідачем у суді (п.3.3. Статуту).
		Підприємство не відповідає за зобов`язаннями держави та Уповноваженого органу управління. Держава та Уповноважений орган управління не відповідають за зобов`язаннями Підприємства (п.3.7. Статуту).
		Для реалізації мети діяльності Підприємства, передбаченої цим Статутом, Підприємство має право, зокрема: самостійно планувати свою діяльність, визначати стратегію та основні напрями своєї роботи відповідно до планів, затверджених Уповноваженим органом управління; вчиняти правочини, укладати договори, обирати предмет договору, визначати зобов`язання, будь-які інші умови господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству; здійснювати капітальне будівництво, експлуатацію, реконструкцію і ремонт житлового та інших фондів, об`єктів і споруд, виконувати функції замовника будівництва та підрядника відповідно до законодавства (6.1 Статуту).
		Управління Підприємством здійснює директор, який підзвітний Уповноваженому органу управління (п.7.2. Статуту).
		Директор Підприємства: діє без довіреності від імені Підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними та фізичними особами, а також в судах і правоохоронних органах; укладає договори та вчиняє інші правочини від імені Підприємства в межах повноважень та у спосіб, передбаченими законодавством і цим Статутом (п.7.6. Статуту).
		Уповноважений орган управління, зокрема: визначає основні напрями діяльності Підприємства; погоджує Підприємству вчинення господарського зобов`язання щодо якого є заінтересованість відповідно до законодавства та значного господарського зобов`язання на суму від 500000 (п`ятсот тисяч) гривень; погоджує Підприємству договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном у порядку, визначеному законодавством; погоджує відчуження, списання, безкоштовну передачу державного майна, шо перебуває на балансі, в господарському віданні Підприємства, у порядку, визначеному законодавством України (п.8.1. Статуту).
		Розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України №15/1-103 від 08.12.2020 затверджено Статут Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" п. 8.1. якого викладено у новій редакції, у якій виключено пункти щодо погодження уповноваженим органом договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном у порядку, визначеному законодавством; погодження виконання підприємством функцій замовника за рішеннями органів державної влади або місцевого самоврядування. Виключено посилання на суму від 500000,00 грн та визначено погодження вчинення господарського зобов`язання щодо якого є заінтересованість та значного господарського зобов`язання відповідно до законодавства.
		Також виключено п.8.2. щодо здійснення уповноваженим органом контролю за використання та збереженням майна підприємства.
		Згідно із матеріалів справи, у 2020 році розроблено План заходів  по виводу Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ"  із кризового стану у 2020 році (План заходів).
		План заходів погоджено 13.02.2020  виконуючим обов`язки директора Підприємства Юрловим Ю.В. та затверджено Першим заступником Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючим справами Бондарем П.О.
		Листом №15/16-473 (44656) від 21.02.2020  Управління справами  Апарату Верховної Ради України надіслало Підприємству погоджений план заходів по виводу державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ"   із кризового стану у 2020році у якому відзначено про необхідність скорочення термінів виконання невідкладних заходів, визначених у п.п.2, 3 Плану заходів у зв`язку із перебуванням підприємства у важкому фінансовому стані та значним зменшенням обсягів виробництва на підприємстві.
		Пунктом 17 Плану заходів передбачено розробку протягом 3-х місяців Стратегічного плану розвитку підприємства.
		У подальшому, Державною установою "Інститут економіки та прогнозування НАН України" виконано Науковий звіт "Стратегія розвитку Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" в сучасних умовах", затверджений Директором зазначеної установи 11.06.2020. 
		Доцільність Наукового звіту обумовлена  необхідністю активізації діяльності Підприємства  та її напрямків в сучасних ринкових умовах з метою забезпечення ефективного функціонування Підприємства.
		За змістом Висновків Наукового звіту на основі проведеного моніторингу діяльності Підприємства виявлено існуючі проблеми, які пов`язані зі складнощами фінансового стану та значним зменшенням обсягів виробництва на підприємстві та запропоновано моделі подальшого його функціонування.
		Спираючись на проведені дослідження з урахуванням особливості розвитку Підприємства та виходу його із кризового стану, визначено одночасне застосування моделі  "Девелопмент або діяльність в умовах розвитку власної території" та моделі "Поетапний розвиток території (забудова земельних ділянок за рахунок коштів  інвестора)" - перетворення підприємства у девелоперську компанію та одночасна забудова земельних ділянок, право постійного користування якими належить Підприємству. 
		Висновками Наукового звіту наголошено, що зазначена реалізація моделей розвитку сприятиме виведенню господарюючого суб`єкта із кризового стану, шляхом фінансового оздоровлення підприємства, реорганізації/закриття неефективних підрозділів підприємства, розробки нової структури підприємства; реорганізації/скороченню неефективного виробництва; залученню інвестицій, тощо. Також відзначено, що заходи відповідають і затвердженому плану заходів по виводу державного підприємства із кризового стану.   
		У подальшому, розроблено Стратегічний план розвитку Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" на 2020-2025 роки (далі-стратегічний план) з метою виведення його з кризового стану та забезпечення прибутковості його діяльності через перепрофілювання ДБК із виконавця замовлень у замовника в сфері капітального будівництва.
		Зокрема, Стратегічним планом розвитку ДБК передбачено реалізація  житлової та громадської забудови виключно за кошти інвестора на підставі інвестиційних договорів, зокрема, будівництво на земельній ділянці площею 8,11 га по вул. Клеманській, 6-8 у Дарницькому районі м. Києва кадастровий номер 8000000000:90:144:0009  (земельна ділянка). Відповідно до передпроектних пропозицій передбачено будівництво 10-ти 20-ти поверхових будинків, в яких передбачено 155680 кв. м. житлової площі, частина з яких в подальшому буде передана Апарату Верховної Ради України для забезпечення житлом працівників; наземний паркінг площею 43300 кв. м., торгово-офісний центр площею 6400 кв.м, офісний комплекс площею 37800 кв.м.
		Заходи Стратегічного плану, зокрема, передбачають списання основних засобів, що підпадають під пляму забудови та не будуть використовуватись у подальшій діяльності, зміну цільового призначення земельної ділянки, проведення Підприємством конкурсної процедури по відбору інвесторів на конкурсних засадах, за результатами проведених конкурсних процедур укладання інвестиційних угод, як правочинів, на підставі яких підприємство бере на себе значні господарські зобов`язання (п.1.4., п.4, 5, п.6.1., 6.2., ст.8, ст.9 Стратегічного плану).
		Протоколом №1 від 14.08.2020 засідання балансової комісії Управління справами Апарату Верховної Ради України під головуванням першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України вирішено за результатами розгляду проекту стратегічного плану розвитку Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" на 2020-2025 роки визнати обґрунтованим і рекомендувати затвердити стратегічний план розвитку  Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ"  на 2020-2025 роки, схвалити та погодити (дозволити) заходи, що містяться в стратегічному плані розвитку державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" на 2020-2025 роки.
		Судом встановлено, що Розпорядженням Управління справами Апарату Верховної Ради України від 14.08.2020р. №15/1-65 "Про затвердження стратегічного плану розвитку державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" на 2020-2025 роки" вирішено:
		Затвердити стратегічний план розвитку державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" на 2020-2025 роки згідно з додатком;
		Схвалити та погодити (дозволити) заходи, що містяться в стратегічному плані розвитку Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" на 2020-2025 роки.
		Отже, розпорядженням Управління справами Апарату Верховної Ради України від 14.08.2020 №15/1-65 "Про затвердження стратегічного плану розвитку державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" на 2020-2025 роки" надано згоду на  реалізацію житлової та громадської забудови  за кошти інвестора на підставі інвестиційних договорів, зокрема, будівництво на земельній ділянці площею 8,11 га по вул. Клеманській, 6-8 у Дарницькому районі м. Києва кадастровий номер 8000000000:90:144:0009  (земельна ділянка), тобто надано згоду на вчинення значного зобов`язання щодо забудови земельної ділянки за адресою: м.Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 на підставі оспорюваного інвестиційного договору.
		Розпорядження Управління справами Апарату Верховної Ради України від 14.08.2020 №15/1-65 "Про затвердження стратегічного плану розвитку державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" на 2020-2025 роки" є чинним  та у судовому порядку не оскаржувалося.
		При цьому, стаття 73-2 Господарського кодексу України  не встановлює форми рішення  у якій має бути надана згода на вчинення значного господарського зобов`язання від органу, до сфери управління якого належить ДП "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ". Відтак, розпорядження  Управління справами Апарату Верховної Ради України від 14.08.2020 №15/1-65 "Про затвердження стратегічного плану розвитку державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" на 2020-2025 роки" щодо надання згоди на вчинення значного зобов`язання щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 та укладення інвестиційного договору, у розумінні  ч.3 ст.73-2 ГК України, є відповідним рішенням органу (Управління справами Апарату Верховної Ради України), до сфери управління якого належить ДП "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ", про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання.
		З урахуванням наведеного доводи Управління справами Апарату Верховної Ради України про  відсутність, у відповідності  частин першої та третьої статті 73-2 Господарського кодексу України, погодження уповноваженого органу управління на укладення Державним підприємством "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ"  спірного договору, суд визнає помилковими та безпідставними.
		Судом враховано, що згідно із відомостями  з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" будь-яких обмежень щодо повноважень керівника - Юрлова Юрія Валерійовича зазначений реєстр не містить.  
		За встановлених вище обставин, договір укладений від імені Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" директором Юрловим Юрієм Валерійовичем за наявності повноважень на його укладання.
		Суд зазначає, що Статутом Державного підприємства  "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" встановлено, що майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним Уповноваженим органом управління на праві господарського відання (п.4.1. Статуту).
		Майно Підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші матеріальні цінності, вартість яких відображена в його балансі (п.4.2. Статуту).
		Правовий режим майна, закріпленого за Підприємством, встановлюється відповідно до законів України, зокрема Закону України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України"  (п.4.3. Статуту).
		Джерелами формування майна Підприємства є: державне майно, закріплене за Підприємством; доходи, отримані у результаті провадження господарської діяльності; кредити та позики; інше майно та майнові права, набуті Підприємством на законних підставах; інші надходження, не заборонені законодавством (п.4.4. Статуту).
		Підприємство використовує, утримує державне майно, закріплене за ним, та розпоряджається ним з урахуванням обмежень, установлених законодавством. Майно, що є державною власністю і закріплене за Підприємством на праві господарського відання, включається до його активів (4.5. Статуту) .
		Розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України №15/1-105 від 10.12.2020  "Про закріплення нерухомого майна на праві господарського відання" вирішено закріпити за Державним підприємством "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" на праві господарського відання нерухоме майно за переліком згідно додатком. 
		Розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України №15/1-104 від 10.12.2020 "Про закріплення майна на праві господарського відання" вирішено закріпити за Державним підприємством "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" на праві господарського відання майно за переліком згідно додатком.
		Згідно із Витягу  Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 234798537 від 30.11.2020 об`єкт нерухомого майна комплекс будівель за адресою: м.Київ, вул.Клеманська, б.6-8, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2231588780000 зареєстровано на праві власності за Апаратом Верховної Ради України, форма власності державна.
		Відповідно до Витягу  Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 238057213 від 21.12.2020  об`єкт нерухомого майна комплекс будівель за адресою: м.Київ, вул.Клеманська, б. 6-8, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2231588780000 зареєстровано на праві господарського відання за Державним підприємством "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ".
		Статтею 326 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.  Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.
		Наведені положення статті 326 Цивільного кодексу України проаналізовані у  Висновку Інституту держави і права ім.Корецького №126/83-е від 06.05.2020, що міститься у матеріалах справи.   
		Основним законодавчим актом, що встановлює порядок управління державним майном є Закон України "Про управління об`єктами державної власності", яким визначено перелік об`єктів та суб`єктів такого управління, обсяг їх повноважень тощо.
		Так, статтею 3 Закон України "Про управління об`єктами державної власності" (у редакції чинній на час укладення договору) визначено перелік  об`єктів управління державної власності, у тому числі:  майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління;  майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям;  державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; інші конкретно визначені види майна.
		Наведені приписи Закону України "Про управління об`єктами державної власності" свідчать про те, що "державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України" виділено в окремий об`єкт. Відтак слід визнати, що, незважаючи на наявність у переліку об`єктів управління державної власності таких об`єктів як майно казенних та державних комерційних підприємств, аналогічні за статусом казенні та державні комерційні підприємства, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, - входять до складу саме таких майнових комплексів, і управління ними здійснюється в спеціальному порядку, передбаченому саме для таких майнових комплексів.
		Статтею 4 Закон України "Про управління об`єктами державної власності" визначено коло суб`єктів управління об`єктами державної власності, зокрема: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; інші конкретно визначені органи управління.
		Визначений вищевказаною статтею 4 Закон України "Про управління об`єктами державної власності" перелік суб`єктів управління об`єктами державної власності корелюється з приписами статті 3 цього закону та поряд з КМ України, ФДМ України, міністерствами та відомствами містить зазначення окремих суб`єктів управління, а саме - органів, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.
		Відповідно до частини 2 статті 6 Закон України "Про управління об`єктами державної власності" органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, відповідно до покладених на них завдань виконують функції з управління державним майном, передбачені частиною першою цієї статті, за винятком повноважень щодо господарських структур.
		Наведене свідчить про те, що обсяг повноважень органів, які забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради, України та Кабінету Міністрів України відповідає обсягу повноважень уповноважених органів управління щодо відповідних майнових комплексів.
		Частиною 1 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено повноваження уповноважених органів управління.
		Статтею 6 Конституції України  передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Закон України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України" є спеціальним законом стосовно майнового комплексу Верховної Ради, визначення його правового режиму та органів, що здійснюють управління цим майновим комплексом.
		Так, стаття 1 Закону України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України" визначає, що управління державним майном, що відповідно до законодавства України знаходиться на балансі або у віданні Верховної Ради України та забезпечує її діяльність (цілісні майнові комплекси підприємств та організацій, їх структурні підрозділи, будинки, споруди тощо), здійснюється органами і в порядку, визначеними Верховною Радою України. 
		Відповідно до ст.2 Закону України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України" розпорядження (відчуження) і передача державного майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та знаходиться на її балансі або у віданні, провадяться лише за рішенням Верховної Ради України.
		Закон України "Про управління об`єктами державної власності" визначає майновий комплекс ВР як окремий об`єкт управління та встановлює, що управління ним здійснюють відповідні органи, які забезпечують діяльність такого органу влади.
		Відповідно до статті 7 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 року  організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради" ( частина 1 статті 7 Регламенту ВР). 
		Апарат Верховної Ради діє на основі Положення про Апарат Верховної Ради, яке затверджується постановою Верховної Ради. Положення про структурний підрозділ Апарату Верховної Ради затверджується Головою Верховної Ради України (частина 3 статті 7 Регламенту ВР).
		Відповідно до Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.08.2011 № 769 в редакції розпорядження Голови Верховної Ради України № 734 від 20.11.2014, Апарат Верховної Ради України (далі - Апарат) є постійно діючим органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та народних депутатів України (п.1.). Апарат у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, розпорядженнями Голови Верховної Ради України та Керівника Апарату, іншими нормативно-правовими актами (п.2). Структура Апарату відповідно до пункту 35 частини першої статті 85 Конституції України, а також його гранична чисельність затверджуються Верховною Радою України.
		Положенням визначено основні напрями діяльності Апарату, у тому числі, у сфері фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності Верховної Ради України, які Апарат здійснює через Управління справами, який є структурним підрозділом Апарату.
		Відповідно до Положення про Управління справами Апарату Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 05.10.2015   № 1371 (далі - Положення № 1371), Управління справами має статус юридичної особи, є бюджетною установою, що фінансується за рахунок Державного бюджету України (п. 1.5).
		Управління справами є структурним підрозділом Апарату Верховної Ради України, до відання якого входять питання матеріально-технічного, фінансового забезпечення та господарського обслуговування діяльності парламенту (п. 1.1. Положення № 1371).
		Загальне керівництво діяльністю Управлінням справами здійснює Голова Верховної Ради України. Координацію його діяльності з іншими структурними підрозділами Апарату здійснює Керівник Апарату Верховної Ради України (п.1.2. Положення № 1371).
		У своїй діяльності Управління справами керується Конституцією і законами України, іншими нормативно-правовими актами України, розпорядженнями Голови Верховної Ради України, його заступників, Керівника Апарату Верховної Ради України та самим Положенням (п.1.3. Положення № 1371)
		Відповідно до п.1.4. Положення №1371 саме Управління справами здійснює управління майном, що забезпечує діяльність Верховної Ради України, тобто майновим комплексом ВР.
		Згідно з п.2.1. Положення  № 1371 Управління справами Апарату управління майновим комплексом ВР входить до числа основних завдань та функцій Управління справами Апарату.
		Відповідно до п.2.2. Положення  № 1371 Управління справами: 
		є основним розпорядником бюджетних коштів, визначених кошторисом ВР України на здійснення повноважень ВР України та її Апарату; 
		виступає замовником у сфері публічних закупівель; 
		приймає рішення про створення, ліквідацію та реорганізацію підприємств майнового комплексу ВР, затверджує їх статути; 
		розглядає та затверджує річні фінансові та інвестиційні плани підприємств майнового комплексу ВР, та здійснює контроль за їх виконанням; 
		здійснює функції з обліку об`єктів державного майна та контролю за збереженням державного майна майнового комплексу ВР; 
		погоджує відчуження, списання та передачу державного майна, що входить до складу майнового комплексу ВР; 
		виступає орендодавцем майна, що входить до складу майнового комплексу ВР; 
		здійснює низку інших, передбачений законом та Положенням №1371 функцій, пов`язаних з управлінням майновим комплексом ВР.
		Склад та перелік функцій, які покладені на Управління справами відповідно до його завдань, визначених Регламентом Верховної Ради України, Положенням про Апарат Верховної Ради України та п.2.2. Положення   № 1371, встановлює, що  Управління справами Апарату ВР є уповноваженим органом управління, визначеним Законом про управління, який здійснює розпорядження та управління майновим комплексом ВР. 
		Отже, у відповідності до вище наведених приписів  Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Закону України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України", Положення про Апарат Верховної Ради України, Положення про Управління справами Апарату Верховної Ради України, саме Апарат Верховної Ради уповноважений приймати рішення та видавати розпорядчі акти щодо порядку управління майновим комплексом ВР, практична реалізація якого здійснюється через Управління справами Апарату та відповідно останнє здійснює управління майном, що забезпечує діяльність Верховної Ради України.
		Разом з тим, розпорядженням Управління справами Апарату Верховної Ради України від 14.08.2020  №15/1-65 "Про затвердження стратегічного плану розвитку державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ"  на 2020-2025 роки" затверджено стратегічний план розвитку державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ"  на 2020-2025 роки згідно з додатком та схвалено і погоджено (дозволено) заходи, що містяться в стратегічному плані розвитку Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ"   на 2020-2025 роки, в тому числі списання нерухомого майна (будівель та споруд), що знаходяться на земельній ділянці.
		Пунктом 2.1.18 договору встановлено, що Сторона-1 надає Стороні-2 всі необхідні документи, що підтверджують списання та можливість демонтажу у встановленому порядку існуючих будівель на Будівельному майданчику, зокрема, але не виключно: акти на списання. При цьому Сторона-2 здійснює такий демонтаж за власний рахунок.
		Відповідно до п. 7.8.           договору Сторона-1 гарантує Стороні-2, що відносно будівель, розташованих на Земельній ділянці буде прийнято рішення уповноваженого органу управління Сторони-1 згідно Стратегічного плану Сторони-1, затвердженого 14.08.2020 щодо їх списання та знесення.
		За встановлених обставин, суд вважає необґрунтованими посилання позивача-2 на відсутність згоди Апарату Верховної Ради України щодо розпорядження об`єктами (їх знищення), розташованими на земельній ділянці на вулиці Клеманській, 6-8.
		Більш того, суд відзначає, що питання списання майна, розташованого на земельній ділянці стосується реалізації умов договору сторонами та не впливає на оцінку його відповідності вимогам чинного законодавства.
		З приводу посилання Управління справами Апарату Верховної Ради України на те, що на день укладення договору на все майно Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" було накладено арешт у рамках  виконавчого  провадження  № 60242716, суд зазначає наступне. 
		Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна накладено арешт на все майно  Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ"  постановою про арешт майна боржника від 06.11.2019 Старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Боголей І.Ю.  у виконавчому провадженні № 60242716. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49546223 від 06.11.2019 11:46:30.
		Разом з тим, судом встановлено, що оскаржуваний договір не передбачає будь-якого розпорядження, відчуження  ні земельною ділянкою, ні об`єктами нерухомого майна чи іншим майном Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ".
		Пунктом 7.7. договору встановлено, що Сторона-2 гарантує Стороні-1, під час здійснення будь-яких дій, спрямованих на виконання цього договору, в тому числі, але не виключно, завершення Будівництва Об`єкта та здачі Об`єкта в експлуатацію за Стороною-1 залишиться право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер - 8000000000:90:144:0009) площею 8,1131 га, що розташована на вул. Клеманській, 6-8 у м. Києві.
		Більш того, постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі №910/1578/19 скасовано арешт майна Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ", накладений постановою старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Боголей І.Ю.  у виконавчому провадженні № 60242716.
		Крім того, станом на час розгляду справи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які заборони та обтяження щодо земельної ділянки та об`єктів нерухомого майна (комплекса будівель),  відсутні.
		За наведених обставин, арешт (у рамках  виконавчого  провадження) майна Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" не має правового наслідку як визнання недійсним договору, а відповідні посилання  Управління справами Апарату Верховної Ради України покладені в обґрунтування позовних вимог є безпідставними.
		Наведені Управлінням справами Апарату Верховної Ради України в обґрунтування позовних вимог обставини спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
		Водночас позивачем не було зазначено порушень при організації та проведенні аукціону, належним чином обґрунтовано наявності підстав для визнання недійсним публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 та протоколу аукціону № 1 від 11.12.2020.
		За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази. 
		У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд   оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Враховуючи викладене, оскільки встановленими вище обставинами спростовуються доводи Управління  справами Апарату Верховної Ради України про наявність порушення під час укладення договору № 126 від 21.12.2020 статті 73-2 Господарського кодексу України, з огляду на те, що позивачем-2 не наведено та судом не встановлено порушень  при організації та проведенні аукціону, ураховуючи  встановлену судом необґрунтованість посилань позивача-2 на відсутність згоди Апарату Верховної Ради України щодо розпорядження об`єктами (їх знищення), розташованими на земельній ділянці на вулиці Клеманській, 6-8 та на наявність арешту у рамках виконавчого провадження  № 60242716, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог  Управління  справами Апарату Верховної Ради України.
		З приводу визнання Державним підприємством "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" у відзиві на позов позову Управління  справами Апарату Верховної Ради України, суд заначає наступне. 
		За змістом пункту 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
		Відповідно до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд
		Отже, зі змісту норм процесуального права убачається, що відповідач наділений правом визнати позов на будь-якій стадії процесу (стаття 46 Господарського процесуального кодексу України), при цьому суд вирішує питання про задоволення позову у разі визнання відповідачем позову ураховуючи наявність законних для того підстав.
		Оскільки за результатами розгляду даної справи судом не встановлено законних підстав для задоволення позову Управління  справами Апарату Верховної Ради України, за приписами ч.4 ст.191 ГПК України суд не приймає визнання відповідачем-1 позову позивача-2, як таке, що суперечить закону та порушує права відповідача-2, який є другою стороною оспорюваного договору та учасником і переможцем публічного інвестиційного аукціону. Вказане кореспондується із висновками  викладеними у постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі  №910/10089/20.
		Щодо позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБІЛД" судом встановлено наступне.
		Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Відповідно до ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Статтею 15 Цивільного кодексу України   передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).
		Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Разом із цим приписами процесуального права також визначено (стаття 4 ГПК України), що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		З огляду на положення статті 4 ГПК, статей 15, 16 ЦК підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
		Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
		Обґрунтовуючи право на звернення до суду позивач-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙБІЛД") зазначив, що має багаторічний досвід у сфері будівництва, відповідну матеріальну базу та потужності. Основним видом діяльності підприємства є - 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.  Позивач-1 зацікавлений та мав намір взяти участь у реалізації проекту із забудови земельної ділянки кадастровий номер - 8000000000:90:144:0009. Втім, на переконання позивача-1, договір щодо забудови зазначеної земельної ділянки має укладатись відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" через проведення відповідного тендеру. Ініціювання незаконного укладання договору шляхом аукціону  на Товарній біржі "Український центр біржової торгівлі" стало на заваді участі позивача-1 у цьому аукціоні. 
		У період підготовки позивачем-1 позовної заяви про визнання договору недійсним до суду йому стало відомо, що договір вже оскаржено до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТІС-КОНСТРАКШН".
		Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТІС-КОНСТРАКШН"  звернулось до Господарського суду міста Києва  позовом до Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ", Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА" ЛТД , за участі Товарної біржі "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ", Управління справами Апарату Верховної Ради України у якому просило суд:          визнати недійсним Протокол №1 від 11.12.2020 року публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржею "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ"; визнати недійсним Договір № 126 від 21.12.2020 року, укладений  між Державним підприємством "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" та Товариством з обмежено відповідальністю "НІКА" ЛТД.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2021  у справі №910/5651/21 в задоволенні позову відмовлено  у повному обсязі.
		Зазначене рішення було оскаржено до апеляційного суду. Втім, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТІС-КОНСТРАКШН" відмовилось від позову та ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 у справі №910/5651/21 зазначену відмову прийнято судом.
		З огляду на наведене, позивач-1 для відновлення порушених прав щодо участі у конкурсі на укладання договору відповідно до вимог закону, звернувся до суду із самостійним позовом про визнання договору та протоколу недійсним.
		Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
		Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
		Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина 3 статті 45 ГПК).
		При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
		Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
		Також відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України  визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.
		Згідно частини третьої  статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
		Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
		Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Зазначені висновки сформовані, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.
		Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у пункті 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16).
		Виходячи з наведених норм, враховуючи позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що всі позовні вимоги (визнання протоколу №1 від 11.12.2020 публічного інвестиційного аукціону та визнання недійсним договору №126 від 21.12.2020), заявлені особою (Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙБІЛД"), яка не брала участі в аукціоні та не є стороною оспорюваного ним правочину, а відтак така особа повинна довести, які її права та охоронювані законом інтереси порушені правочином, укладеним за результатами аукціону. 
		Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙБІЛД" (позивач-1), вважаючи порушеними свої права, звернувся з позовом у цій справі про визнання недійсним протоколу публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) та визнання недійсним укладеного на підставі зазначеного протоколу договору, зазначаючи, що він не брав участь у зазначеному аукціоні. 
		При цьому, позивачем-1 не зазначено та  судом не встановлено будь-яких порушень при організації та проведенні аукціону.
		Також, позивач-1 не є стороною оскаржуваного договору.  Проте, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
		Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
		Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17).
		Недоведеність порушення прав позивача оспорюваним договором є самостійною та  достатньою підставою для відмови у позові (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі 910/8072/20).
		Суд зазначає, що оскарження у суді результатів аукціону та укладеного за наслідками такого аукціону договору, особою, яка не брала участі в аукціоні, не призводить до захисту прав чи охоронюваних законом інтересів позивача-1, оскільки його правове становище внаслідок визнання аукціону та укладеного за його наслідками договору недійсними ніяким чином не змінюється, а заявлені вимоги стосуються зобов`язань, стороною яких це позивач-1 не є. Відтак, застосування такого способу захисту на вимогу учасника, інтерес якого полягав у прийняття участі у такому  аукціоні, не є допустимим. За таких обставин, позивачем-1 неправильно обраний у наведеному випадку спосіб захисту порушеного, на його думку, права.
		Окрім того, надаючи оцінку наявності у позивача-1 майнового інтересу, суд зазначає, що враховуючи правовий режим майна Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ", з урахуванням приписів ст.3,4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", ч.3 ст.215 ЦК України суд  прийшов до висновку, що позивач у даній справі не має суб`єктивного майнового інтересу у визнанні недійсним відкритого (публічного) інвестиційного аукціону та укладеного за його наслідками правочину.  
		Отже, суд приходить до висновку про відсутність порушення суб`єктивного права позивача-1 та його суб`єктивного майнового інтересу, що підлягає судовому захисту у даному спорі, у зв`язку із чим, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБІЛД"  слід відмовити з наведених підстав.
		Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
		Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
		Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
		З урахуванням наведеного та з огляду на приписи ст.86 Господарського процесуального кодексу України, надавши оцінку доводам позивачам-1, наведеним в  обґрунтування позовних вимог, суд зазначає, що позивачем-1 не підтверджено та судом не встановлено правових підстав для визнання недійсним  відкритого (публічного) інвестиційного аукціону та укладеного за його наслідками правочину.
		Так, судом встановлено наявність погодження уповноваженого органу управління на укладення Державним підприємством "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ"  спірного договору згідно із розпорядження Управління справами Апарату Верховної Ради України від 14.08.2020 №15/1-65 "Про затвердження стратегічного плану розвитку державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" на 2020-2025 роки", яким надано згоду на   вчинення значного зобов`язання щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 та укладення інвестиційного договору, що спростовує посилання позивача-1 на наявність порушення при укладенні договору ст.73-2 господарського кодексу України, ст.92 Цивільного кодексу України, п.8.1. Статуту  ДП "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" (відсутність погодження уповноваженого органу управління). 
		Щодо посилання позивача-1 на порушення  при укладенні договору процедур, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2001 № 1314 "Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності" та постановою Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012 "Про затвердження Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном", а також на те, що договір укладено від імені Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" без застосування процедури встановленої  Законом України "Про публічні закупівлі", суд зазначає наступне. 
		Так, у зв`язку з необхідністю реалізації Стратегічного плану розвитку ДБК, що вимагає прийняття низки управлінських рішень, Державне підприємство  "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" звернулося до Інституту держави і права ім.Корецького НАН України із запитом про проведення науково-правової експертизи та надання роз`яснень положень законодавства щодо організації фінансування та інвестування капітального будівництва та надання відповідей щодо правового механізму визначення частки держави в особі Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" (законності її формування та складу) в завершеному будівництві, враховуючи, що фінансування будівництва у повному обсязі здійснюватиметься за рахунок коштів інвестора та щодо правових засад взаємовідносин з інвестором.
		За результатами зазначеного звернення надано Висновок науково-правової експертизи, виконаної на запит Державного підприємства  "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" у відповідності із Законом України "Про наукову і науково-технічну експертизу" №126/174-е від 21.09.2020р. (Висновок №126/174-е від 21.09.2020р.), а саме:
		Вкладом ДП "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" в інвестування будівництва, враховуючи, що фінансування будівництва у повному обсязі здійснюватиметься коштами інвестора, має бути визначене майнове право у вигляді права постійного користування належною ДП "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ"  земельною ділянкою.
		Грошову (ринкову) вартість вказаного права слід визначити виходячи з принципу найбільш ефективного використання вказаної ділянки у відповідності до рекомендації « Стратегії розвитку", розробленої Інститутом Економіки НАН України.
		Доцільно на компенсаційній основі до вкладу в інвестиційний договір включити справедливу вартість прав володіння будівлями та спорудами, які на даний час знаходяться на земельній ділянці.
		Ринкову вартість прав користування ефективно забудованої земельної ділянки і справедливу вартість прав на земельні поліпшення при існуючій забудові слід визначати шляхом незалежної оцінки в особі суб`єкта оціночної діяльності, дії якого визначені чинним законодавством в сфері оцінки.
		ДП "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" може провести відкриті торги самостійно або для підвищення прозорості та ефективності обрати відповідну організацію, що спеціалізується  на проведенні торгів (аукціонів), здійснить всі організаційні заходи з організації торгів, включаючи публікації про умови проведення торгів, та проведе такі відкриті торги (аукціон) для залучення інвесторів, які запропонують найбільш вигідні умови.
		Взаємовідносини ДП  "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" із інвестором будівництва мають базуватись на договірних засадах, а саме на засадах договору про пайову участь у капітальному будівництві.
		Договір про пайову участь у будівництві з необхідністю матиме характер змішаного договору та міститиме  елементи договору підряду на капітальне будівництво відповідно до положень глави 61 Цивільного кодексу України та глави 33 Господарського кодексу України, оскільки ДБК, як титульний володілець земельної ділянки має виступити забудовником (замовником) такого будівництва.
		Згідно п.7.9. договору сторони стверджують, що цей договір не є договором про спільну діяльність. Майно (та майнові права), кошти тощо, внесені для реалізації даного договору, не є об`єднанням вкладів сторін, не є їх спільною частковою власністю, а залишається у власності сторони, що їх внесла. При реалізації договору сторони зберігають свою юридичну самостійність.
		Висновком Інституту держави і права ім.Корецького НАН України №126/174-е від 21.09.2020  визначено, що взаємовідносини ДБК з інвестором будівництва мають базуватись на договірних засадах, а саме договору про пайову участь у будівництві, який розглядається як різновид інвестиційного договору.
		Відповідно до ч.1,3 ст.2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей. Інвестиційний проект - це сукупність цілеспрямованих організаційно- правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних заходів, які здійснюються суб`єктами інвестиційної діяльності.
		Згідно ч.2 ст.5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвесторами визнаються суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування, і які можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
		У відповідності до ч.1 ст.9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвесторами основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів).
		Водночас, інвестиційний договір не є окремим різновидом цивільно-правового (чи господарсько-правового) договору.
		Оскаржуваний договір  про пайову участь щодо забудови земельної ділянки має характер змішаного договору та містить елементи договору підряду на капітальне будівництво відповідно до положень глави 61 Цивільного кодексу України та глави 33 Господарського кодексу України.
		Разом з тим, постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року №296, якою затверджено Порядок укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів  визначає механізм укладення зазначеними  підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, саме договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.
		Таким чином, оскільки оскаржуваний договір не є договором про спільну діяльність, договором комісії, доручення та управління майном, то оспорюваний договір не підпадає під регулювання Постанови Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012 "Про затвердження Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном". 
		Закон України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на час укладання договору) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.
		Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
		Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
		За змістом п.11 ч.1 ст.1  Закону України "Про публічні закупівлі" замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.
		Відповідно до п.13 ч. 1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі"  конкурентна процедура закупівлі (далі - тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів, торгів з обмеженою участю та конкурентного діалогу.
		Згідно із п.22 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції / пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.
		У  п. 25 ч.1 ст.1  Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
		Згідно з п.2.1. Статуту, ДП "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" є комерційним підприємством, метою діяльності якого є одержання прибутку.
		Відповідно до статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать:
		1)          органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад;
		2)          Пенсійний фонд України, цільові страхові фонди зі страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, медичного страхування та страхування на випадок безробіття (далі - органи соціального страхування);
		3)          юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:
		юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;
		органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;
		у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків;
		4)          юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в одній або декількох окремих сферах господарювання.
		ДП  "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" до числа наведених суб`єктів не відноситься.
		Висновком Інституту держави і права ім.Корецького НАН України №126/174-е від 21.09.2020  визначено, що вибір інвестора для укладення договору про пайову участь у будівництві не є "закупівлею товарів, робіт чи послуг за державні кошти" і не підпадає під процедури, передбачені Закону України  "Про публічні закупівлі".
		Також бюджетні асигнування/зобов`язання для здійснення будівництва на належних ДБК земельних ділянках не передбачені. Таким чином, оскільки зобов`язання із здійснення фінансування будівництва за договором пайової участі повністю приймає на себе інвестор, за відсутності бюджетного фінансування таких видатків, вони не є бюджетними зобов`язаннями. Тобто, і за цією ознакою, вибір інвестора та укладення з ним договору не підпадають під процедури, визначені Законом України "Про публічні закупівлі".
		З урахуванням наведеного, дія Закону України "Про публічні закупівлі" на дані правовідносини не розповсюджується.
		Договір №126 від 21.12.2020 укладено на конкурсній основі за результатами відкритого (публічного) інвестиційного аукціону організованого та проведеного Товарною біржою "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ".
		З приводу посилань позивача на відсутність погодження списання та списання об`єктів нерухомого майна державної власності, що знаходяться на земельній ділянці у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2001 №1314 "Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності", то суд  зазначає наступне.
		У відповідності до  п.4.3. Статуту ДП  "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" правовий режим майна, закріпленого за Підприємством, встановлюється відповідно до законів України, зокрема Закону України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України".
		Повноваження Кабінету Міністрів України  у сфері управління об`єктами державної власності визначені статтею 5 Закон України "Про управління об`єктами державної власності",   частиною другою якої передбачено повноваження Кабінету Міністрів України щодо здійснення управління об`єктами державної власності.
		Частиною 1 статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" встановлено, що Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом.
		Водночас, статтею 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, визначено як окремий об`єкт управління, щодо якого статтею 4 цього ж Закону визначено і відповідні органи управління. 
		Положення Закону України "Про Кабінет Міністрів України" дозволяє дійти висновку, здійснюючи виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, Закон України "Про Кабінет Міністрів України" не передбачає здійснення влади і через органи, зокрема Апарат чи Управляння справами Верховної Ради України, які, відповідно до Закону України "Про управління об`єктами державної власності" є уповноваженими органами управління майновим комплексом Верховної Ради.
		З аналізу норм Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Закону України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України", Положення про Апарат Верховної Ради України, Положення про Управління справами Апарату Верховної Ради України,  Апарат Верховної Ради уповноважений приймати рішення та видавати розпорядчі акти щодо порядку управління майновим комплексом ВР, практична реалізація якого здійснюється через Управління справами Апарату.
		Відтак, повноваження Кабінету Міністрів України стосовно управління майном державних казенних та комерційних підприємств, не розповсюджуються на управління державними підприємствами, що входять до складу майнового комплексу Верховної Ради.
		Крім того, у зв`язку з необхідністю реалізації Стратегічного плану розвитку ДБК, що вимагає прийняття управлінських рішень щодо управління державним майном, що перебуває у господарському віданні ДБК та забезпечує діяльність Верховної Ради України, зокрема, із списання, реалізації, передачі, оренди майна ДБК, укладання господарських, у тому числі, інвестиційних договорів із залученням небюджетних коштів,   Державним підприємством  "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" було здійснено звернення до Інституту держави і права ім.Корецького НАН України із запитом про проведення науково-правової експертизи та надання роз`яснень стосовно тлумачення і застосування норм законодавства стосовно управління державним майном, що забезпечує діяльність Верховної Ради України.
		За результатами зазначеного звернення надано Висновок науково-правової експертизи, виконаної Інститутом держави і права ім.Корецького НАН України на запит Державного підприємства  "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" у відповідності із Законом України "Про наукову і науково-технічну експертизу" №126/83-е від 06.05.2020 (Висновок №126/83-е від 06.05.2020р.), а саме:
		Підприємство, що володіє на праві господарського відання чи оперативного управління державним  майном, що входить у майновий комплекс, якій забезпечує діяльність Верховної Ради України, зобов`язане застосовувати положення розроблених Апаратом Верховної Ради України відомчих нормативних актів (положення, порядки тощо) щодо управління об`єктами державної власності, зокрема із списання, реалізації, передачі, оренди майна, укладання господарських, у тому числі інвестиційних договорів, із залученням небюджетних коштів, тощо.
		Апарат Верховної Ради України, як суб`єкт управління об`єктами державної власності, у процесі управління об`єктами державної власності, що перебувають на його балансі та віданні, має розробити свої відомчі нормативні акти (положення, порядки тощо), що встановлюють порядок управління об`єктами державної власності, зокрема, із списання, реалізації, передачі, оренди майна, укладання господарських, у тому числі, інвестиційних договорів із залученням небюджетних коштів тощо.
		У разі відсутності розроблених власних нормативних актів слід застосовувати загальні положення чинного законодавства України.
		Отже, на управління майновим комплексом Верховної Ради за загальним правилом не поширюється дія нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України у сфері управління державним майном, окрім випадків, прямо передбачених законом.
		З  огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що Постанова Кабінету Міністрів України від 08.11.2001  №1314 "Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності", на спірні правовідносини не розповсюджується.
		Щодо посилання позивача-1 на непрозорість та невизначеність  умов договору щодо  обсягу площ та відсутності оцінки інвестиційної діяльності, слід зазначити наступне. 
		За визначення, наданим договором, "Частка Сторони-1" - загальна площа квартир у введеному в експлуатацію Об`єкті з урахуванням положень п. 4.1-4.9 цього Договору.
		"Частка Сторони-2" - загальна площа приміщень в Об`єкті, які отримує Сторона-2 з урахуванням положень п. 4.1-4.9 цього договору, за виключенням Частки Сторони-1.
		П. 4.1. оскаржуваного договору Сторони погодили, що розрахунки між Сторонами за Договором здійснюються в наступному порядку:
		Часткою Сторони-1 в Об`єкті є право власності на 12 801,03 кв.м, що є еквівалентом 300 875 440,00 грн. відповідно до протоколу № 1 від 11.12.2020 року публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м.Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржею "Український центр біржової торгівлі" та цінової довідки ТПП України від 02.10.2020 року №2755/08.1-7.3.
		Сторона-2 отримує у власність решту всіх площ приміщень в Об`єкті, передбачених проектною документацією, за вирахуванням 12801,03 кв.м житлових приміщень, які належать Стороні-1 відповідно до п. 4.1.1 цього Договору.
		За домовленістю Сторін Сторона-2 може компенсувати Стороні-1, грошовими коштами або іншими не забороненими чинним законодавством засобами, належну Стороні-1 згідно пп. 4.1.1 Договору частку/частину частки визначену Протоколом розподілу площ Об`єкта.  
		Компенсація погоджених Сторонами квадратних метрів відбувається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Сторони-1 та підписання Акту зарахування, в якому Сторони визначають кількість компенсованих квадратних метрів та їх вартість на момент перерахування.
		За окремою домовленістю Сторін компенсація погоджених Сторонами квадратних метрів може відбуватися шляхом передачі квадратних метрів квартир в інших об`єктах на користь Сторони-1 з підписанням Акту зарахування, в якому Сторони визначають кількість компенсованих квадратних метрів та їх вартість на момент перерахування, на підставі незалежної експертної оцінки відповідності таких приміщень, яка здійснюється за рахунок Сторони-2.
		При цьому, при визначенні частки Сторони-1 було враховано Висновок Інституту держави і права ім.Корецького НАН України №126/174-е від 21.09.2020 щодо  інвестиційної діяльності,  права ДБК користування такою земельною ділянкою та оцінки земельних ділянок. У Висновку №126/174-е від 21.09.2020 зазначено ДБК може здійснити вибір оцінювача на конкурентних засадах та у подальшому піддати його рецензуванню для підтвердження достовірності висновків оцінювача.
		Стосовно визначення частки ДБК у завершеному будівництві Висновком Інституту держави і права ім.Корецького НАН України №126/174-е від 21.09.2020 відзначено, що за загальновизнаними правилами і практикою визначення такої частки означає визначення в натурі кількості квадратних метрів, що належатиме ДБК відповідно до розміру його пайового внеску, тобто вартості прав землекористування, (а також вартості прав на суто земельні поліпшення) в інвестуванні капітального будівництва. За загальним правилом, така частка визначається в натурі на стадії укладення договору. Вона може визначатись як у процентному відношенні до загальної житлової площі будівництва, так і у конкретній кількості квадратних метрів житлової площі.
		З метою підвищення прозорості визначення Висновком №126/174-е від 21.09.2020р. рекомендовано визначення внеску ДБК в інвестиційний договір здійснити на засадах незалежної експертної оцінки, яка враховуватиме усі істотні обставини, що впливають на визначення величини внеску.
		Окрім того, Висновком №126/174-е від 21.09.2020р. рекомендовано - з метою підвищення прозорості та ефективності здійснення внеску, провести вибір інвестора через організацію процедури відкритих торгів - для вибору інвестора, який запропонує найбільш вигідні умови для ДБК. Початковою ціною на таких торгах може бути вартість, визначена шляхом незалежної експертної оцінки. При цьому, ДБК може провести відкриті торги самостійно або обрати відповідну організацію, що спеціалізується на проведенні торгів, здійснить всі організаційні заходи з організації торгів, включаючи публікації про умови проведення торгів, та проведе такі відкриті торги для залучення зацікавлених інвесторів.
		У відповідності до зазначеного, відповідачем-1 було опрацьовано цінові пропозиції отримані від суб`єктів господарювання, що проваджують професійну оціночну діяльність результати чого відображено у звіті про результати опрацювання цінових пропозицій, отриманих від суб`єктів господарювання, що проваджують професійну оціночну діяльність від 01.10.2020.
		За змістом зазначеного звіту встановлено, що найменша цінова пропозиція за:
		Визначення ринкової вартості внеску в інвестиційний договір у вигляді права постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Клеманська 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, площею 8,1131 га, поступила від Приватного підприємства  "ТА-ЕКСПЕРТ-СЕРВІС".
		Визначення справедливої вартості земельних поліпшень, що розташовані на земельній ділянці що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Клеманська 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, площею 8,1131 га, без врахування вартості земельної компоненти поступила від Приватного підприємства  "БЮРО МАРКУСА".
		Згідно Звіту про оцінку ринкової вартості внеску в інвестиційний договір у вигляді права постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Клеманська 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, площею 8,1131 га, виконаного Приватним підприємством  "ТА-ЕКСПЕРТ-СЕРВІС" від 08.10.2020р. ринкова вартість внеску в інвестиційний договір у вигляді права постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Клеманська 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, площею 8,1131 га визначена в розмірі 182617000,00 грн.
		Висновком експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення оціночно - земельного дослідження №32044/20-41/33743/33744/20-42 від 10.12.2020 підтверджено, що виконавець, який був залучений до проведення оцінки, мав право провадження професійної оціночної діяльності за відповідним напрямком на дату оцінки та складання Звіту відповідно до вимог нормативно-правових актів. У звіті реалізована концепція ринкової вартості, що відповідає, вимогам нормативних актів та меті, з якою проводилась оцінка. Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.
		Відповідність Звіту про оцінку ринкової вартості внеску в інвестиційний договір у вигляді права постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Клеманська 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, площею 8,1131 га, виконаного Приватним підприємством  "ТА-ЕКСПЕРТ-СЕРВІС" від 08.10.2020, оцінювачем Товарницьким А.М. вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна підтверджено Рецензією на зазначений Звіт №100-ЕР від 20.11.2020  ГО "Всеукраїнське об`єднання  "Українське товариство оцінювачів".
		Згідно Звіту про незалежну оцінку справедливої вартості земельних поліпшень (будівель, споруд та передавальних пристроїв - 120 одиниць, капітальних інвестицій  1 одиниця), що розташовані на земельній ділянці яка знаходиться за адресою: Дарницький район міста Києва, вул.Клеманська 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, площею 8,1131 га, без врахування вартості земельної компоненти станом на 08.10.2020,  виконаного Приватним підприємством "БЮРО МАРКУСА" (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №540/18, оновлений 02.07.2018р., термін дії до 02.07.2021), справедлива вартість об`єкта оцінки з урахуванням ПДВ 98575000,00 грн.
		Висновком експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення оціночно - будівельного дослідження №31663/2-42 від 10.12.2020р. підтверджено, що оцінювачі мали право здійснювати оцінку зазначених у звіті об`єктів оцінки з метою визначеною у вищевказаному звіті станом на дату оцінки. Виконавець, а сам звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.
		Відповідність Звіту про незалежну оцінку справедливої вартості земельних поліпшень (будівель, споруд та передавальних пристроїв - 120 одиниць, капітальних інвестицій  1 одиниця), що розташовані на земельній ділянці яка  знаходиться за адресою: Дарницький район міста Києва, вул.Клеманська 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, площею 8,1131 га, без врахування вартості земельної компоненти станом на 08.10.2020, виконаного Приватним підприємством "БЮРО МАРКУСА",  вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна підтверджено Рецензією на зазначений Звіт №99-ЕР від 20.11.2020 ГО "Всеукраїнське об`єднання "Українське товариство оцінювачів".
		Крім того, правильність вищевказаних досліджень підтверджується Висновком експерта за результатами проведення оціночно-земельного дослідження Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №6108/21-21 від 29.09.2021 та Висновком експерта за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №6109/21-21 від 29.09.2021.
		Відповідно до цінової довідки №2755/08.1-7.3 Торгово-промислової палати України опосередкована вартість одного квадратного метра житлової площі у новозбудованому житловому будинку по вул.Клеманській у Дарницькому районі становить у гривневому еквіваленті з урахуванням ПДВ 23504, 00 грн (мінімум), 30590,00 грн (максимум), 27047,00 (середній).
		У відповідності до зазначеного, при проведенні інвестиційного аукціону початкова частка паю у грошовому еквіваленті визначена на рівні 281192000,00 грн, початкова частка паю у натуральному виражені встановлена на рівні 11963,58 кв.м (281192000,00/23504), тобто виходячи із мінімальної вартості одного квадратного метра житлової площі зазначеної у ціновій довідці №2755/08.1-7.3 Торгово-промислової палати України, що в свою чергу, вплинуло на збільшення частки Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ".
		Щодо посилань позивача-1 на неможливість забудови земельної ділянки, суд зазначає, що у Висновку Інституту держави і права ім.Корецького №126/174-е від 21.09.2020  зазначено, що належна ДБК на праві постійного користування земельна ділянка, що знаходилась у мікрорайоні промислової зони була надана з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування виробничої бази. 
		На даний час відбулась зміна характеру оточуючої забудови та зміна цільового призначення оточуючих земельних ділянок. 
		Такі зміни були затверджені Рішенням Київської міської Ради від 06.06.2017 року №691/2853 "Про затвердження детального плану території в районі Дніпровської набережної, вулиці Здолбунівської, проспекту Петра Григоренка у Дарницькому районі м. Києва", яким були внесені зміни (оновлення) до містобудівної документації. 
		Відповідно до наведеного Рішення на прилеглих до Земельної ділянки земельних ділянках планується будівництво житлових комплексів та об`єктів інфраструктури для потреб зведених житлових комплексів, що у найближчі строки унеможливить її використання за призначенням з огляду на санітарно-екологічні вимоги оточуючої житлової забудови.
		Враховуючи наявність наведеного рішення Київської міської Ради, ДБК отримало згоду Управління справами Апарату Верховної Ради України на проведення зміни цільового призначення Земельної ділянки  з "експлуатація та обслуговування виробничої бази" на "для житлової та громадської забудови" (Лист 15/16-2020/142831 від 27.08.2020).
		Наведене узгоджується із змістом договору, яким визначено, що цільове призначення земельної ділянки на день укладання договору: експлуатація та обслуговування виробничої бази. До початку будівництва Стороною-1 здійснюються відповідні дії щодо зміни цільового призначення з метою її житлової забудови та отримання відповідних правовстановлюючих документів.
		Також як встановлено судом вище, оскаржуваний договір не передбачає будь-якого розпорядження, відчуження  ні земельною ділянкою, ні об`єктами нерухомого майна   Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ", та відповідно наявність арешту  (у рамках  виконавчого  провадження) майна Державного підприємства "ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" не призводить до недійсності договору.
		За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача-1 щодо наявності підстав визначених у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБІЛД" для визнання недійсним договору №126 від 21.12.2020 та публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ. вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржею "Український центр біржової торгівлі", та складеного за результатами його проведення протоколу аукціону № 1 від 11.12.2020 року в судовому порядку.
		Водночас, як встановлено судом вище,  у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБІЛД"  слід відмовити з підстав  відсутності  порушення суб`єктивного права позивача-1 та його суб`єктивного майнового інтересу, що підлягає судовому захисту у даному спорі.
		З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про  необґрунтованість заявлених  Управлінням справами Апарату Верховної Ради України.
		З огляду на вище наведене, відмовляє  у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБІЛД"  та позову Управління справами Апарату Верховної Ради України.
		Суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		Судові витрати  за розгляд справи  відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивачів.
		Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБІЛД" відмовити повністю.
		У задоволенні позову Управління справами Апарату Верховної Ради України відмовити повністю.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано:   31.03.2022.
		 
		 
		Суддя                                                                                                    С. О. Турчин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...