Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/4249/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Надіслано для оприлюднення: 04.04.2022. Зареєстровано: 04.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2022.
Дата набрання законної сили: 02.05.2022
Номер судового провадження: 2-о/607/138/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		30.03.2022 Справа №607/4249/22 
		 
		 
		м.Тернопіль
		 
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: 
		 
		головуючого судді Сташків Н.М.,
		присяжних Олійник О.М., Карпи О.В., 
		за участі секретаря судового засідання Романів В.В.,
		з участю учасників процесу:
		особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку,  ОСОБА_1 ,
		його захисника Кушнірчука В.М.,
		законного представника  ОСОБА_2 ,
		представника закладу з надання психіатричної допомоги  Семенчука І.Я.,
		прокурора  Побер І.І., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради генерального директора Шкробота В.В. про госпіталізацію ОСОБА_1 у психіатричний заклад у примусовому порядку, -
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Представник Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради  генеральний директор Шкробот В.В. 30 березня 2022 року звернувся до суду з заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 , 1995 року народження, до психіатричного закладу у примусовому порядку.
		В обґрунтування вказаних вимог у заяві зазначено, що 30 березня 2022 року ОСОБА_1 поступив в стаціонар Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради. Після його огляду лікар-психіатр дійшов висновку про необхідність його госпіталізації для обстеження та лікування у зв`язку з наявністю у нього тяжкого психічного розладу, який обумовлює його небезпеку для оточуючих. Вказані обставини підтверджені висновком комісії лікарів-психіатрів. 
		У судовому засіданні представник Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради  Семенчук І.Я. заяву підтримав із викладених у ній підстав. Вказав, що комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 страждає на психічний розлад  змішаний розлад особистості з переважанням шизоїдного радикалу, зі схильністю до кверулянства та сутяжництва, і відповідно до ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» на момент госпіталізації перебував у стані психомоторного збудження з неадекватною поведінкою, неспокоєм, проявами агресії і такий стан кваліфікується на момент перебування в цьому стані як тяжкий психічний розлад, у зв`язку з чим комісія вважає, що він на той час перебував у тяжкому психічному розладі і у зв`язку з вчиненням дій, які виявляють небезпеку для навколишніх, винесла рішення про необхідність його госпіталізації в примусовому порядку. Ця небезпека полягає в тому, що він проявляв агресію до працівників тероборони і поліції, кидається на працівників поліції, що написано в поясненнях старшого лейтенента поліції Бойка і цей працівник поліції може підтвердити це в судовому засіданні. Саме на основі цих пояснень і грунтується висновок комісії лікарів про те, що ОСОБА_1 становить небезпеку для оточуючих. Оскільки він, ОСОБА_3 , особисто не був присутнім при цих проявах агресії, а сам ОСОБА_1 такі прояви заперечує, просив на підтвердження такого висновку комісії лікарів допитати працівників поліції, які безпосередньо були присутні при проявах агресії ОСОБА_1 . З цих підстав просив заяву задовольнити.
		Адвокат Кушнірчук В.М. пояснив, що вважає, що визначені законом підстави для госпіталізації ОСОБА_1 у психіатричний заклад у примусовому порядку відсутні, оскільки ні у самій заяві, ні у доданих працівником поліції поясненнях не наведено конкретних обставин та дій, вчинених ОСОБА_1 , які становлять небезпеку для оточуючих.
		ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що лікування йому не потрібне, агресії в сторону працівників поліції він не проявляв, підстави для його примусової госпіталізації відсутні.
		Законний представник ОСОБА_1  його мати ОСОБА_2 підтримала позицію ОСОБА_1 та його адвоката Кушнірчука В.М., вказала, що визначені законом підстави для госпіталізації ОСОБА_1 у психіатричний заклад у примусовому порядку відсутні. ОСОБА_1 лікувався у лікаря-невропатолога ще в ранньому дитинстві, на обліку у психіатра ніколи не перебував. На даний час ніякого лікування не потребує. Просила відмовити в задоволенні клопотання.
		Прокурор Побер І.І. у судовому засіданні просила задовольнити заяву, оскільки наявні передбачені законом підстави для госпіталізації в примусовому порядку, враховуючи пояснення працівників поліції, які є працівниками правоохоронного органу, тому в неї немає підстав не довіряти цьому поясненню, зокрема про те, що ОСОБА_1 поводить себе агресивно по відношенню до них, вчиняє агресивні дії, вчиняє адміністративне правопорушення, зокрема злісну непокору працівнику правоохоронного органу, і, як випливає з наявного в справі письмового пояснення, поведінка ОСОБА_1 до працівника правоохоронного органу була неадекватною, неприпустимою та загрожувала його особистим інтересам. Тому в неї немає підстав сумніватись, що ОСОБА_1 дійсно становить загрозу та небезпеку для оточуючих та може проявляти не тільки словесну агресію, але і фізичну.
		Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:
		30 березня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поступив в стаціонар Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради.
		30 березня 2022 року він був оглянутий комісією лікарів-психіатрів Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради  головою комісії Бондаренком О.М., зав. кафедри психіатрії, професором ОСОБА_4 , зав. відділення ОСОБА_5 та лікарем-психіатром ОСОБА_3 , про що складений письмовий висновок.
		Як убачається із зазначеного висновку, ОСОБА_1 страждає на психічний розлад, діагноз  змішаний розлад особистості з переважанням шизоїдного радикалу, зі схильністю до кверулянства та сутяжництва. З анамнезу  у 1996 році лікувався в неврологічному відділенні ТОДЛ з приводу наслідків перинатальної енцефалопатії, синдрому рухових порушень, затримки психомовного розвитку  гіпертензійно-гідроцефального синдрому. Консультований ендокринологом з приводу збільшення вилочкової залози, імунологом. В дошкільний період з`явилися судомні напади на фоні високої температури, спостерігалися респіраторно-афективні судоми. З приводу судомного синдрому спостерігався невропатологом, дитячим психіатром, призначалось лікування. В 1998 році оглядався психіатром, діагностовано синдром емоційно-вольової нестійкості. Афективно-респіраторні судоми, затримка мовного розвитку. В шкільному віці появились стани по типу абсансів. Продовжував приймати протисудомне лікування амбулаторно. З 14-річного віку приступи відсутні. 24 березня 2022 року пацієнта ОСОБА_6 було доставлено в Тернопільський об`єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки для обстеження, проте, перебуваючи там, поводив себе неадекватно, буянив, бив працівників поліції, погрожував розправою. Доставлений на обстеження в КНП «ТОКПЛ» ТОР, проте, згоди на обстеження не дав; госпіталізацію пацієнта в стаціонар в примусовому порядку в судовому засіданні 25 березня 2022 року задоволено не було. 30 березня 2022 року він був доставлений на обстеження та лікування повторно в зв`язку із зверненням сусідів в поліцію з приводу його неадекватної поведінки; при доставленні пацієнта в стаціонар працівниками поліції, тероборони був неспокійним, збудженим, наніс тілесні ушкодження працівникам поліції (із пояснюючої молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 ). Комісія дійшла висновку, що згідно зі ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» ОСОБА_1 потребує госпіталізації до психіатричного закладу в примусовому порядку без його усвідомленої згоди, оскільки він страждає на психічний розлад і вчиняє дії, що являють небезпеку для навколишніх.
		Як убачається з письмових пояснень (пояснюючої) молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 30 березня 2022 року, у зв`язку з неадекватною поведінкою, що становила загрозу та небезпеку для працівників поліції, ОСОБА_6 , який наніс тілесні ушкодження працівникам поліції, яких викликали сусіди, було доставлено до психіатричної лікарні, як такого, що становив небезпеку своїми діями небезпеку для оточуючих.
		Будучи безпосередньо допитаним у судовому засіданні в якості свідка, ОСОБА_7 пояснив, що він є працівником Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області. 30.03.2022 р. він отримав завдання виїхати за місцем проживання ОСОБА_1 для оформлення матеріалів за вчинення ним 25.03.2022 р. злісної непокори щодо працівників поліції. Приїхавши за адресою проживання ОСОБА_1 , чекав у службовому автомобілі, в якому також перебував дільничний ОСОБА_8 , біля під`їзду, поки ОСОБА_1 вийде. Проте, ОСОБА_1 вийшов іншим виходом, біля якого чекали працівники тероборони, які, у свою чергу, повідомили, що ОСОБА_1 вийшов і вони його везуть до психіатричної лікарні. Тоді їхній екіпаж поїхав за ними в якості супроводу. Коли вони зупинились біля психіатричної лікарні, він побачив, що з машини вивели ОСОБА_1 , на руках якого були кайданки, а ноги обмотані скотчем, у зв`язку з тим, що зі слів працівників тероборони, він копав ногами. Наявні в матеріалах справи письмові пояснення (пояснююча) написані ним із тексту рапорту іншого працівника поліції, який він мав перед собою. Те, що ОСОБА_1 своїми діями становив небезпеку для оточуючих, він взяв саме з цього рапорту. Про те, що працівників поліції викликали сусіди, як зазначено в цій пояснюючій, йому стало відомо з реєстрації з лінії 102, з їхньої бази. Дата, коли було це повідомлення сусідів, та зміст такого повідомлення йому не відомі, оскільки він не виїжджав на цей виклик. Ні 30.03.2022р., ні будь-якого іншого дня, він особисто не бачив, щоб ОСОБА_1 бив когось із працівників поліції. ОСОБА_9 , який був із ним 30.03.2022 р. у складі екіпажу, цього теж не бачив, оскільки постійно перебував у автомобілі та участі у жодних заходах не брав. 
		До матеріалів справи також долучено повідомлення начальника Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 29 березня 2022 року, зареєстроване відповідно до вхідного штампу КПП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР за №478 від 30 березня 2022 року, у якому зазначено, що 25 березня 2022 року до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшло повідомлення працівника поліції з приводу того, що 24 березня 2022 року при відвідуванні ОСОБА_6 за місцем проживання, він, зустрівши працівників поліції, почав поводити себе неадекватно, говорив речі, не сумісні з реальністю, в грубій формі спілкувався з працівниками поліції, шарпав їх за одяг та кидався на них. Також зазначено, що відповідно до інформації з баз даних МВС України ОСОБА_6 з початку року здійснив понад 100 звернень в поліцію на гарячі урядові лінії, а його звернення несуть безпідставний характер. Підсумовуючи наведене, просив КПП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР провести психіатричний огляд ОСОБА_6 в примусовому порядку. 
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що заява до задоволення не підлягає.
		Так, статтею 3Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається із Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», Закону України«Про психіатричнудопомогу» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
		Згідно зі статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
		Статтею 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.
		Підпунктом «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Верховною Радою України прийняттям Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законного затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг відповідно до процедури, встановленої законом.
		Відповідно до ст. 14Закону України«Про психіатричнудопомогу» особа,яка страждаєна психічнийрозлад,може бутигоспіталізована дозакладу знадання психіатричноїдопомоги безїї усвідомленоїписьмової згодиабо безписьмової згодиїї законногопредставника,якщо їїобстеження аболікування можливілише встаціонарних умовах,та привстановленні вособи тяжкогопсихічного розладу,внаслідок чоговона: вчиняєчи виявляєреальні наміривчинити дії,що являютьсобою безпосереднюнебезпеку длянеї чиоточуючих,або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
		Частинами першою та другою статті 16Закону України«Про психіатричнудопомогу» встановлено,що особа,яку булогоспіталізовано дозакладу знадання психіатричноїдопомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.
		У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
		Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядається як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
		Зокрема, питання реалізації права особи на свободу та особисту недоторканність в контексті положень підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується позбавлення (обмеження) волі психічнохворих шляхом поміщення їх у психіатричний заклад, врегульовано, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» від 24 жовтня 1979 року. У вказаній справі ЄСПЛ звернув увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічно хворої особи: особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об`єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.
		Відповідно до частини першої статті 339ЦПК України за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.
		Згідно із частинами першою, другою статті 340ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.
		До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
		Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступені якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.
		Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
		Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.
		Аналогічний висновок, висловлений у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі №127/25395/18.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
		Як убачається із висновку комісії лікарів-психіатрів ОСОБА_1 страждає на психічний розлад і вчиняє дії, що являють небезпеку для навколишніх. Однак, чи відноситься наявний у ОСОБА_1 психічний розлад  змішаний розлад особистості з переважанням шизоїдного радикалу, зі схильністю до кверулянства та сутяжництва,  до тяжкого психічного розладу, у висновку не зазначено. 
		Як пояснив у судовому засіданні представник Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради  лікар-психіатр Семенчук І.Я., на момент госпіталізації ОСОБА_1 перебував у стані психомоторного збудження з неадекватною поведінкою, неспокоєм, проявами агресії і такий стан кваліфікується на момент перебування в цьому стані як тяжкий психічний розлад, у зв`язку з чим комісія вважає, що він на той час перебував у тяжкому психічному розладі. Проте, таких даних висновок не містить.
		Крім того, висновок лікарів-психіатрів про небезпеку ОСОБА_1 для оточуючих базується на поясненнях молодшого лейтенанта поліції Бойка Р.А., про що прямо в цьому висновку зазначено. Про те саме стверджував у судовому засіданні й лікар-психіатр Семенчук І.Я., який входить до складу цієї комісії, зазначаючи, що саме на основі цих пояснень грунтується висновок комісії лікарів про те, що ОСОБА_1 становить небезпеку для оточуючих. Саме з ініціативи лікаря-психіатра ОСОБА_3 , який вказував, що особисто не був присутнім при цих проявах агресії, а сам ОСОБА_1 такі прояви заперечує, на підтвердження такого висновку комісії лікарів було допитано автора вищевказаних пояснень  працівника поліції ОСОБА_7 . 
		Проте, з його безпосередніх пояснень у судовому засіданні стало відомо, що ні 30.03.2022р., ні будь-якого іншого дня, він особисто не бачив, щоб ОСОБА_1 бив когось із працівників поліції, і свідком подій, про які він описує у своїх поясненнях, він не був, безпосередньо ніякої неадекватної поведінки ОСОБА_1 , яка б становила загрозу та небезпеку для працівників поліції, він не бачив.
		У пункті 39 рішенні по справі «Вінтерверп проти Нідерландів» від 24 жовтня 1979 року Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що за виключенням випадків крайньої необхідності, людина не повинна позбавлятися свободи до тих пір, доки не буде переконливо доведено, що вона дійсно є душевнохворою. Сама сутність того, в чому потрібно переконати компетентні державні органи - наявність психічного розладу, - вимагає об`єктивної медичної експертизи.
		При цьому, Європейський суд з прав людини у вказаному пункті рішення не конкретизує виду, форми чи способу проведення такої медичної експертизи, а наголошує на неухильному дотримані принципу законності дій, пов`язаних з позбавленням волі особи. Законність відповідних дій Європейський суд з прав людини пов`язує неухильним дотриманням усіх вимог процесуальних та матеріально-правових норм внутрішнього законодавства, яке повинно співпадати з принципам статті 5 пункту 1 «e» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (кожен має право на свободу та особисту недоторканність; нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг).
		Відповідно до ст. 14Закону України«Про психіатричнудопомогу» для госпіталізації особи до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди необхідна наявність таких трьох обов`язкових підстав:
		1)обстеження або лікування особи можливі лише в стаціонарних умовах;
		2)встановлення в особи тяжкого психічного розладу;
		3)внаслідок цього тяжкого психічного розладу особа:
		a.вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї;
		b.та/або вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих;
		c.або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
		У висновку комісії лікарів-психіатрів Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради не зазначено про те, що обстеження або лікування ОСОБА_1 можливі лише в стаціонарних умовах, не зазначено, що наявний у ОСОБА_1 психічний розлад є тяжким, а висновок про вчинення ним чи вияв реальних намірів вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, зроблений на підставі пояснень ОСОБА_7 , які не підтвердились у судовому засіданні в ході його безпосереднього допиту.
		Таким чином, сама по собі наявність висновку лікарів-психіатрів про наявність психічного розладу у ОСОБА_1 , за відсутності інших належних і допустимих доказів про можливість обстеження або лікування ОСОБА_1 лише в стаціонарних умовах, про тяжкість такого психічного розладу та про вчинення ним чи вияв реальних намірів вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, є недостатньою для ухвалення рішення про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу без його усвідомленої згоди, оскільки сукупність підстав, передбачених ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», для госпіталізації ОСОБА_1 до закладу з надання психіатричної допомоги без його усвідомленої згоди в судовому засіданні не підтвердилась.
		Схильність ОСОБА_1 до кверулянства та сутяжництва, подання ним численних заяв до правоохоронних органів, зважаючи на відсутність достатніх доказів на підтвердження сукупності обов`язкових визначених Законом обставин, за яких особу може бути госпіталізовано до психіатричного закладу без її згоди, не є підставою для задоволення заяви про його примусову госпіталізацію.
		Аналізуючи в сукупності викладені обставини, досліджені докази та вимоги законодавства, суд приходить до переконання, що у задоволенні заяви представника Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку, без його згоди слід відмовити.
		На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 14, 16 Закону України «Про психіатричну допомогу», керуючись ст.ст. 3, 4, 259, 263, 265, 268, 339 - 342, 354, 355 ЦПК України суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні заяви генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради Шкробота Володимира Васильовича про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу без його згоди  відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.
		Повний текст рішення складено 01 квітня 2022 року.
		 
		 
		 
		СуддяН. М. Сташків 
		 
		 
		Присяжні                                         Олійник О.М. 
		 
		 
		 
		Карпа О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...