Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2022.
Дата набрання законної сили: 27.01.2022
Номер судового провадження: 11-132сап21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 січня 2022 року
		м. Київ
		Справа № 11-132сап21
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючої судді Рогач Л. І.,
		судді-доповідача Анцупової Т. О.,
		суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Ситнік О. М., Штелик С. В.,
		за участю: 
		секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
		скаржника  ОСОБА_1 ,
		представника скаржника - Волошина В. Ю.,
		представника відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,
		розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 04 березня 2021 року № 572/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2021 року № 21/3дп/15-21 про притягнення судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»,
		УСТАНОВИЛА:
		Рух справи
		1.           05 квітня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла скарга ОСОБА_1 , у якій він просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 04 березня 2021 року № 572/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2021 року № 21/3дп/15-21 про притягнення судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» та стягнути з ВРП на його користь судовий збір у розмірі 908 грн.
		2.           На переконання ОСОБА_1 , оскаржуване рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) є підставою для оскарження та скасування зазначеного рішення. ОСОБА_1 вважає, що рішення ВРП не містить належного обґрунтування наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
		3.           Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 квітня 2021 року відкрила провадження за скаргою  ОСОБА_1 на рішення ВРП від 04 березня 2021 року № 572/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2021 року № 21/3дп/15-21 про притягнення судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
		4.           31 травня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на скаргу, у якому ВРП просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення ВРП - без змін.
		5.           Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 червня 2021 року призначила розгляд справи в судовому засіданні.
		6.           26 листопада 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від представника скаржника надійшли додаткові пояснення по справі. 
		7.           19 січня 2022 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимівідеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2022 року.
		Фактичні обставини, установлені судом та ВРП
		8.            ОСОБА_1 . Указом Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 призначений суддею Куйбишевського районного суду Запорізької області строком на п`ять років, Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 128/2019 призначений на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
		9.           06 липня 2020 року до ВРП за вхідним № Б-3986/0/7-20 надійшла скарга адвоката Бужор А. Ю. в інтересах ОСОБА_2 на дії судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, вчинені під час розгляду справи № 991/5309/20 (провадження № 1-кс/991/5467/20) про надання дозволу на обшук.
		У скарзі адвокат Бужор А. Ю. зазначила, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ухвалою від 30 червня 2020 року безпідставно надано дозвіл на проведення обшуку квартири, у якій проживає суддя Окружного адміністративного суду міста Києва  ОСОБА_2 . Єдиною підставою для проведення обшуку житла судді, на переконання автора дисциплінарної скарги, було обговорення факту надання неправомірної вигоди у квітні 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Натомість інших доказів, які б доводили можливу причетність ОСОБА_2  до вчинення кримінального правопорушення, не наведено.
		На думку адвоката Бужор А. Ю. , ефективними слідчими діями в такому випадку є не обшук, а саме негласні слідчі дії. Скаржник вважає, що за відсутності будь-яких доказів, що в житловому приміщенні особи можуть бути речі і документи, що стосуються можливого кримінального правопорушення, надання дозволу на обшук є тиском на суддю з метою можливого впливу на його діяльність.
		На переконання автора дисциплінарної скарги, суддею ОСОБА_1 порушено принцип презумпції невинуватості шляхом зазначення в ухвалі факту вчинення суддею  ОСОБА_2 злочину.
		У зв`язку із незазначенням в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору та умисного або у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, скаржник просив ВРП притягнути суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
		10.        Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 19 серпня 2020 року № 2425/3дп/15-20 за скаргою адвоката Бужор А. Ю. в інтересах ОСОБА_2 стосовно судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 відкрито дисциплінарну справу.
		11.        Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 січня 2021 року № 21/3дп/15-21 суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
		12.        Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила такі обставини:
		03 червня 2020 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження № 52020000000000362 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення ОСОБА_3 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		24 червня 2020 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження № 52020000000000393 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, а саме службові особи низки державних органів України одержали неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах осіб, що надали таку неправомірну вигоду, та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їм влади та службового становища. Повідомлення про підозру не було пред`явлено жодній особі.
		25 червня 2020 року постановою прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури І. Семака було об`єднано матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 52020000000000362 від 03 червня 2020 року та № 52020000000000393 від 24 червня 2020 року в одне кримінальне провадження, якому присвоєно номер 52020000000000362.
		30 червня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. про обшук у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03 червня 2020 року.
		У клопотанні викладено прохання надати дозвіл на проведення обшуку у квартирі, яка належить на праві спільної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у рівних частках та перебуває у фактичному володінні судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_2 . 
		У клопотанні зазначено, що підставою для звернення заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Н. Холодницького до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про проведення обшуку у квартирі ОСОБА_2 слугували дані щодо наявності ознак вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 369 КК України, а також факти одержання службовими особами низки державних органів України неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах осіб, що надали таку неправомірну вигоду, та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їм влади та службового становища, тобто вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 КК України, у період з 01 червня 2020 року до 11 червня 2020 року, а також надання 12 червня 2020 року грошових коштів за вчинення дій в інтересах інших осіб.
		На обґрунтування необхідності проведення обшуку в судді Окружного адміністративного суду ОСОБА_2 до клопотання про проведення обшуку у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03 червня 2020 року було долучено: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30 червня 2020 року, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30 червня 2020 року, протокол огляду речей від 22 червня 2020 року, актовий запис про народження № 86.
		Також до клопотання прокурора було долучено копію рішення судді Окружного адміністративного суду ОСОБА_2 від 22 квітня 2020 року у справі № 826/5434/15 за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Міністерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу від 26 березня 2015 року № 948-0, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії.
		Зазначена копія рішення, роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень 30 червня 2020 року, містить інформацію, що рішення надіслано судом до реєстру 22 квітня 2020 року.
		У клопотанні йдеться про те, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обговорювали, що ними у квітні 2020 року надано неправомірну вигоду судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_2 за ухвалення на їхню користь рішення у справі № 826/5434/15 за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, скасування наказу від 26 березня 2015 року № 948-0, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії.
		На переконання органу досудового розслідування, відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, речові докази, майно, здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, можуть знаходитись у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , у якій проживає ОСОБА_2 .
		Під час обшуку за місцем проживання судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_2 планувалось відшукати документи, які містять відомості щодо комунікації між співучасниками злочинів, які розслідуються в межах цього кримінального провадження, а також між ними і третіми особами в період вчинення цих злочинів стосовно обставин їх вчинення, інші документи, що містять відомості щодо обставин вчинення зазначених злочинів, у паперовій формі у вигляді чорнових записів, блокнотів, щоденників, нотаток, інших рукописних записів або надрукованого тексту, а також у формі електронних документів і технічних носіїв інформації, на яких можуть знаходитися такі електронні документи, у вигляді оптичних дисків, флеш-носіїв, жорстких дисків, sim-карток, засобів зв`язку та комп`ютерної техніки, зокрема мобільних телефонів, планшетів, ноутбуків, системних блоків комп`ютерів.
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 від 30 червня 2020 року клопотання задоволено частково. Надано детективам Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03 червня 2020 року, дозвіл на проведення обшуку квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_2 , з метою відшукання та вилучення документів, які містять відомості щодо комунікації між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також між ними і третіми особами в період із 01 квітня по 12 червня 2020 року стосовно обставин вчинення злочинів, що розслідуються в межах цього кримінального провадження, інших документів, що містять відомості щодо обставин вчинення зазначених злочинів, у паперовій формі у вигляді чорнових записів, блокнотів, щоденників, нотаток, інших рукописних записів або надрукованого тексту, а також у формі електронних документів і технічних носіїв інформації, на яких можуть знаходитись такі електронні документи, у вигляді оптичних дисків, флешносіїв, жорстких дисків, sim-карток, засобів зв`язку та комп`ютерної техніки, зокрема мобільних телефонів, планшетів, ноутбуків, системних блоків комп`ютерів.
		Строк дії ухвали встановлено до 29 липня 2020 року.
		Мотиви, що містяться у Рішенні Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 січня 2021 року № 21/3дп/15-21 та оскаржуваному рішенні ВРП від 04 березня 2021 року № 572/0/15-21
		Мотиви Дисциплінарної палати ВРП
		13.        З наданого прокурором клопотання Дисциплінарною палатою встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03 червня 2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 369 України, а також за фактами одержання неправомірної вигоди службовими особами низки державних органів України в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах осіб, що надали таку неправомірну вигоду, та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їм влади та службового становища, тобто вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 КК України.
		14.        Дисциплінарна палата дійшла висновку, що орган досудового розслідування не зазначив про наявність переконливих доказів причетності ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 369 КК України та частиною четвертою статті 368 КК У країни, розслідування яких проводиться Національним антикорупційним бюро України.
		За висновками дисциплінарного органу, ОСОБА_2 не мав будь-якого процесуального статусу у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03 червня 2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 369 КК України та частиною четвертою статті 368 КК України.
		15.        За висновками дисциплінарного органу, у клопотанні прокурора відсутні докази щодо необхідності проведення обшуку квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_2 .
		Дисциплінарна палата зазначила, що у клопотанні про обшук відсутні будь-які посилання на зазначені обґрунтування необхідності проведення обшуку в ОСОБА_2 , а лише викладено припущення щодо причетності ОСОБА_2 до протиправних дій, такі самі твердження виклав в ухвалі слідчий суддя без посилання на будь-які докази, які давали б підстави для проведення слідчої дії.
		На переконання дисциплінарного органу, не наведено підстав, з яких слідчий суддя ОСОБА_1 задовольнив заяву про проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_2 .
		За висновками дисциплінарного органу, слідчий суддя ОСОБА_1 не встановив, кому належить майно, квартира, дозвіл на проведення обшуку в якій просив надати орган досудового розслідування, та особу, у фактичному володінні якої знаходиться квартира АДРЕСА_2 , взявши до уваги лише інформацію, зазначену в декларації особи, уповноваженої на виконання-функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, та не пересвідчився щодо місця проживання ОСОБА_2 на час постановлення ухвали.
		16.        У рішенні Дисциплінарної палати зазначено, що ухвала слідчого судді ОСОБА_1 не містить висновків щодо визначення зазначених у клопотанні прокурора документів, а саме їхнього зв`язку із вчиненням кримінальних правопорушень.
		На думку дисциплінарного органу, вказівка на «інші документи, що містять відомості щодо обставин вчинення зазначених злочинів, що розслідуються у межах цього кримінального провадження», з урахуванням того, що в межах кримінального провадження № 52020000000000362 розслідуються факти одержання неправомірної вигоди службовими особами низки державних органів України в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах осіб, що надали таку неправомірну вигоду, та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їм влади та службового становища, свідчить про невизначеність такого переліку, що може двозначно тлумачитися суб`єктом сприйняття такого рішення (як стороною провадження, так і стороннім спостерігачем).
		Тобто слідчим суддею не наведено чіткого переліку речей або документів, які давали б змогу ідентифікувати предмет майбутнього обшуку, які саме речі, предмети, документи, знаряддя чи інше майно мають намір відшукати слідчі органи та який зв`язок відшукувані речі мають до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 КК України, частиною четвертою статті 369 КК України.
		За висновком дисциплінарного органу, резолютивна частина ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 містить абстрактне визначення речей, на вилучення яких суддею надавався дозвіл. Незазначення слідчим суддею в ухвалі переліку майна, для відшукання якого надається дозвіл на обшук, є істотним порушенням прав особи у кримінальному провадженні, оскільки може мати наслідком непропорційність дій осіб, яким надано дозвіл на проведення обшуку.
		17.        Дисциплінарна палата вважала, що слідчий суддя ОСОБА_1 не встановив, які обставини, викладені у клопотанні прокурора, давали вагомі підстави для проведення обшуку у квартирі судді ОСОБА_2 , а також не переконався, що саме обшук є виключною слідчою дією, яка може бути застосована в цьому випадку до особи, у якої планується проводитися обшук.
		Дисциплінарна палата дійшла висновку, що слідчим суддею не дотримано принципу пропорційності, оскільки надані у клопотанні прокурора дані щодо обшуку у квартирі АДРЕСА_2 не можуть вважатися єдиними наявними на той час доказами, які б давали змогу припустити, що вказані у клопотанні речі знаходяться в зазначеному приміщенні і дозвіл на обшук був єдиним засобом для встановлення даних щодо причетності судді ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 КК України, частиною четвертою статті 369 КК України.
		Дисциплінарна палата зазначила, що слідчим суддею ОСОБА_1 не було перевірено, чи є проведення обшуку у квартирі за місцем реєстрації співмірним процесуальним заходом у цьому кримінальному провадженні.
		За висновком дисциплінарного органу, з урахуванням статті 6 Закону № 1402-VIII ухвала про надання дозволу на обшук у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної власності, відповідно до статті 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) підлягала належному обґрунтуванню з наведенням мотивів, з яких суддя вважав доведеними обставини, передбачені частиною третьою статті 234 КПК України, у тому числі ті, які б давали достатні підстави вважати, що відшукувані речі, документи знаходяться саме в квартирі за місцем реєстрації судді ОСОБА_2 .
		18.        Отже Дисциплінарна палата підсумувала, що слідчим суддею ОСОБА_1 неналежно виконано покладені на нього статтею 2 КПК України повноваження щодо здійснення в порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та вважала, що зазначені порушення вчинені суддею ОСОБА_1 внаслідок грубої недбалості. Обставин, що вказували б на умисність дій судді, під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено.
		З огляду на викладене Дисциплінарна палата кваліфікувала дії судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
		Окрім цього, дисциплінарним органом зазначено, що ухвала слідчого судді ОСОБА_1 не містить висновків з посиланням на конкретні матеріали кримінального провадження та надані прокурором докази, з яких суддя вважав доведеними обставини, передбачені частиною п`ятою статті 234 КПК України, у тому числі ті, які б давали достатні підстави вважати, що відшукувані речі, документи знаходяться саме у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яканалежить на праві спільної власності ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у рівних частках та перебуває у фактичному володінні судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_2 .
		На переконання дисциплінарного органу, справа № 826/5434/15 розглядалась по суті з 03 квітня 2015 року, 22 квітня 2020 року суддею ОСОБА_2 постановлено остаточне рішення у вказаній справі. Тому Дисциплінарна палата вважала, що відсутні підстави для висновку, що вказаний адміністративний позов був розглянутий судом у дуже короткий строк.
		Дисциплінарна палата зазначила, що до клопотання про обшук було додано протокол огляду речей з додатками роздруківки листування ОСОБА_3 та інших осіб в додатку «WhatsАрр», при цьому прізвище «ОСОБА_2» не вказувалось, листування з ОСОБА_2 не відбувалось, але, додаючи вказані докази до клопотання, орган досудового розслідування також не обґрунтував необхідності проведення обшуку в ОСОБА_2 за інформацією, наявною у вказаних вище матеріалах.
		Дисциплінарна палата вважала, що ухвала судді ОСОБА_1 не містить відомостей, які могли негативно вплинути на дотримання таємниці досудового розслідування та на подальший розгляд цього кримінального провадження, тому посилання судді ОСОБА_1 на те, що ним не було обґрунтовано належним чином в ухвалі необхідність проведення обшуку саме з метою дотримання таємниці досудового розслідування, на переконання дисциплінарного органу, є безпідставним.
		Ухвала слідчого судді ОСОБА_1 від 30 червня 2020 року відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» оприлюднена з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи в закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. За висновком дисциплінарного органу, слідчий суддя ОСОБА_1, забезпечуючи таємницю досудового розслідування, порушив права особи, які повинні забезпечуватись на підставі статті 2 КПК України.
		Слідчий суддя ОСОБА_1 під час розгляду клопотання прокурора про надання дозволу на обшук квартири АДРЕСА_2 , взяв до уваги інформацію, викладену в декларації судді ОСОБА_2 за 2019 рік, тоді як у клопотанні зазначено події вчинення злочину, які відбулись у період часу з 01 по 11 червня 2020 року.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартира АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та членам його родини ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ), частка власності кожного - 1/3 .
		Дисциплінарний орган дійшов висновку, що ухвала слідчого судді ОСОБА_1 про проведення обшуку не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 235 КПК України. 
		Дисциплінарна палата зазначила, що в ухвалі слідчого судді ОСОБА_1 не наведено мотивів, з яких суддя виходив, встановлюючи максимальний строк дії ухвали про обшук у квартирі, яка належить на праві спільної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та не зазначено, які доводи клопотання і матеріали кримінального провадження підтверджували необхідність встановлення максимального строку дії ухвали.
		З огляду на викладене Дисциплінарна палата дійшла висновку, що в діях судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
		19.        20 січня 2021 року до ВРП надійшла скарга судді ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 січня 2021 року № 21/3дп/15-21 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
		20.        03 лютого 2021 року до ВРП від ОСОБА_1 надійшли доповнення до скарги.
		Мотиви ВРП
		21.        За результатами попередньої перевірки скарги та доповнень до неї член ВРП ОСОБА_11 склала висновок з пропозицією залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 січня 2021 року № 21/3дп/15-21 про притягнення судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
		Член ВРП зазначила про обґрунтованість висновку Дисциплінарної палати про наявність у діях судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII в частині допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод внаслідок грубої недбалості.
		Водночас член ВРП дійшла висновку, що в діях судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 відсутні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106  Закону № 1402-VIII в частині незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
		22.        За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 . ВРП прийняла рішення від 04 березня 2021 року № 572/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2021 року № 21/3дп/15-21 про притягнення судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
		23.        ВРП визнала обґрунтованим висновок Дисциплінарної палати про наявність у діях судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод внаслідок грубої недбалості, оскільки дії судді ОСОБА_1 призвели до непропорційного втручання у право на недоторканість житла як основоположного права людини.
		Водночас ВРП не погодилась із позицією дисциплінарного органу про відсутність підстав для висновку, що адміністративний позов № 826/5434/15 був розглянутий судом у дуже короткий строк. ВРП зазначила, що з Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_2 від 03 квітня 2015 року відкрито провадження у справі № 826/5434/15; ухвалою суду від 26 червня 2015 року провадження у справі зупинено; ухвалою суду від 17 квітня 2020 року провадження у справі поновлено; рішення у справі ухвалено 22 квітня 2020 року, тобто через 5 днів після поновлення провадження у справі.
		Окрім цього, ВРП з врахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 11-386сап18, звернула у вагу на те, що в ухвалі судді ОСОБА_1 від 30 червня 2020 року про надання дозволу на проведення обшуку зазначені мотиви, мета його проведення, визначені за родовими ознаками предмети, що підлягають відшуканню, та місце проведення обшуку. За висновком ВРП, оцінка допустимості та належності такого мотивування до компетенції дисциплінарних органів ВРП не входить. Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не вповноважений перевіряти законність судового рішення.
		Також ВРП зазначила, що в ухвалі від 30 червня 2020 року про надання дозволу на проведення обшуку квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної приватної ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_2 , суддя ОСОБА_1 вказав строк її дії - до 29 липня 2020 року, тобто виконав вимоги частини другої статті 235 КПК України.
		За висновком ВРП, визначений суддею строк дії ухвали не перевищує граничної норми, визначеної КПК України, а тому не може бути процесуальним порушенням, відповідно не може свідчити про неналежне виконання суддею покладених на нього повноважень щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
		З огляду на наведене ВРП дійшла висновку про відсутність діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		За позицією ВРП, доводи скарги судді ОСОБА_1 про те, що висновки Дисциплінарної палати є оцінкою судового рішення, що суперечить її повноваженням, не можуть бути взяті до уваги, оскільки під час розгляду дисциплінарної справи не надавалась оцінка законності чи обґрунтованості судового рішення від 30 червня 2020 року, а здійснювалась оцінка дій судді під час розгляду справи № 991/5309/20 (провадження № 1-кс/991/5467/20) про надання дозволу на обшук.
		У підсумку ВРП погодилася з висновком дисциплінарного органу про наявність у діях судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків). 
		Водночас ВРП дійшла висновку, що в діях судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII(незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
		ВРП визнала пропорційним вчиненому проступку застосування до судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження.
		24.        Не погоджуючись із рішенням ВРП від 04 березня 2021 року № 572/0/15-21, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на це рішення.
		Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
		25.        У скарзі на рішення ВРП ОСОБА_1 зазначає, що підстави, наведені в рішенні ВРП та її дисциплінарного органу, для висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку є необґрунтованими, не відповідають дійсності, не можуть бути підставою для накладення дисциплінарної відповідальності на суддю.
		26.        На спростування твердження відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні клопотання про обшук ОСОБА_1 зазначає таке. Наявне листування, додане до клопотання прокурора, його зміст, приватність та захищеність, вирішення адміністративного позову в неправдоподібно короткі строки після відповідних «домовленостей», які обговорювались у ході листування, та саме суддею ОСОБА_2 ухвалення судового рішення в обумовлені в листуванні строки відповідно до стандарту доказування «достатня підстава» дали судді ОСОБА_1 безумовні підстави для висновку про можливе вчинення кримінального правопорушення та про можливу причетність цієї особи до обставин, які розслідуються у кримінальному провадженні.
		Скаржник зауважує, що коли ймовірно неправомірна винагорода була передана за ухвалення судового рішення, минув певний час із моменту події, саме проведення обшуку було найбільш доцільним та ефективним способом відшукання речей і документів, що мають доказове значення. 
		ОСОБА_1 стверджує, що квартира, де планувалось проведення обшуку, зазначена в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, поданій ОСОБА_2 . Власниками квартири є ОСОБА_2 , його матір та його дружина. Тому, на переконання скаржника, розумним є висновок про проживання цієї особи в зазначеній квартирі, її перебування там, потенційну наявність у цій квартирі речей ОСОБА_2 , наприклад, особистого мобільного телефону тощо.
		На думку скаржника, з урахуванням тяжкості ймовірного злочину, такий захід був пропорційним втручанню в особисте і сімейне життя. А тому визначених законом підстав для відмови в задоволенні клопотання прокурора суддею не встановлено.
		27.         ОСОБА_1 наголошує, що постановлена ним 30 червня 2020 року ухвала містить відомості, визначені частиною другою статті 235 КПК України.
		28.        Спростовуючи висновок ВРП про незазначення конкретного переліку речей і документів, на відшукання яких надавався дозвіл, скаржник стверджує, що у клопотанні прокурора цей перелік було загально сформульовано. Водночас наголошує, що за наслідками розгляду клопотання такий перелік ним був суттєво обмежений періодом: з 01 квітня по 12 червня 2020 року (період початку комунікації між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо вирішення питання про люстрацію та дата вчинення кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000362). Скаржник зауважує, що перелік відшукуваних документів також обмежений суб`єктами спілкування: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . Оскільки згідно з листуванням до спілкування з приводу ухвалення рішення від 22 квітня 2020 року були причетні й інші невстановлені особи, то надано дозвіл щодо відшукання документів з комунікації з третіми особами.
		Скаржник, посилаючись на висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладені у справі «Шер проти Об`єднаного Королівства», наголошує, що в ухвалі від 30 червня 2020 року ним з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження було обмежено свободу розсуду правоохоронних органів в обсязі, необхідному й достатньому для досягнення справедливого балансу між правом особи на недоторканість житла чи іншого володіння та публічним інтересом, який полягає в захисті людини, держави й суспільства від злочинів, їх розкриття та притягнення до кримінальної відповідальності.
		29.        У скарзі зазначено про нерелевантність рішень ЄСПЛ у справах «Смирнов проти Росії» та «Ернст та інші проти Бельгії», на які покликається ВРП в оскаржуваному рішенні.
		30.        Скаржник вважає необґрунтованим, таким, що не відповідає дійсності та не свідчить про вчинення суддею дисциплінарного проступку, висновок ВРП про відсутність в ухвалі даних про причетність ОСОБА_2 до кримінального провадження. Скаржник зауважує, що наявність процесуального статусу особи у кримінальному провадженні не є вирішальною та обов`язковою під час вирішення питання про надання дозволу на обшук. Водночас в ухвалі від 30 червня 2020 року викладений висновок про можливу причетність ОСОБА_2 до кримінального правопорушення, можливість перебування речей і документів у його житлі.
		31.        Скаржник наголошує, що висновок ВРП та її Дисциплінарної палати про невстановлення суддею, кому належить квартира, не відповідає дійсності, оскільки матеріали клопотання містили щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій державної влади або місцевого самоврядування, ОСОБА_2 за 2019 рік, де місцем його проживання зазначено саме квартиру АДРЕСА_2 . Також додана інформація з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до якої та положень частини другої статті 235 КПК України в ухвалі було зазначено адресу житла, де мав проводитись обшук, власників квартири та особу, у фактичному володіння якої вона перебуває.
		32.        Скаржник звертає увагу на те, що дисциплінарне правопорушення, передбачене пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII має не формальний, а матеріальний склад, що відповідає висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2021 року у провадженні № 11-260сап21. Водночас у рішеннях ВРП та її Дисциплінарної палати взагалі не згадується про настання будь-яких негативних наслідків для ОСОБА_2 , інших власників квартири, де був проведений обшук.
		33.        Окрім цього, скаржник наголошує, що висновки Дисциплінарної палати, з якими погодилась ВРП, по суті є оцінкою судового рішення, оскільки дисциплінарний орган, дослідивши матеріали клопотання та наданих доказів, дійшов інших висновків, аніж суддя ОСОБА_1, тобто фактично про відсутність підстав для задоволення клопотання та проведення обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА_2 .
		34.        У додаткових поясненнях по справі, в контексті відсутності в оскаржуваному рішенні підстав та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, скаржник наголошує, що дозвіл на обшук було видано стосовно можливого факту суддівської корупції, що є загрозою суспільству та функціонуванню держави. Водночас злочин, передбачений частиною четвертою статті 368 КК України, до якого, за версією органу досудового розслідування, можливо, був причетний ОСОБА_2 , є особливо тяжким. Тому, на думку скаржника, втручання у приватне життя особи наданням дозволу на обшук було пропорційним, не може розцінюватися як прояв суддівського свавілля чи порушення прав і основоположних свобод людини.
		ОСОБА_1 наголошує, що висновки ВРП про те, що слідчий суддя не встановив, кому належить майно, квартира, дозвіл на проведення обшуку в якій надано, не відповідають дійсності. 
		Скаржник вважає, що рішення ВРП та її дисциплінарного органу не містить посилання на будь-які негативні наслідки, в тому числі на підтвердження підриву авторитету правосуддя. Наведені твердження представника ВРП за таких обставин є спробою компенсувати необґрунтованість рішення цього органу. 
		Отже, висновок про наявність у діях судді ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, на думку скаржника, є необґрунтованим.
		Позиція ВРП щодо скарги ОСОБА_1 .
		35.        У відзиві на скаргу ВРП зазначає про свою незгоду з її доводами та відсутність підстав для її задоволення. На переконання відповідача, скарга ОСОБА_1 не містить підстав для скасування рішення ВРП з огляду на таке.
		36.        На засіданні ВРП 04 березня 2021 року були присутні 13 членів ВРП, «за» прийняття оскаржуваного рішення проголосувало 12 членів Ради, «проти» - 1. Рішення підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні. Суддя ОСОБА_1 був присутній у засіданні ВРП та надавав свої пояснення.
		Відповідач наголошує, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, у ньому містяться посилання на підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. 
		37.        Відповідач, повторюючи обставини, викладені в оскаржуваному рішенні, відповідні висновки ВРП та її дисциплінарного органу, обґрунтовує наявність в оскаржуваному рішенні визначених підстав та мотивів, з яких ВРП дійшла висновку про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
		38.        Спростовуючи доводи скаржника про відсутність в оскаржуваному рішенні ВРП та рішенні її дисциплінарного органу інформації про істотні негативні наслідки, спричинені прийняттям ухвали від 30 червня 2020 року, відповідач наголошує, що суддя є носієм публічної влади, зокрема державної, і вчинення ним дисциплінарного проступку заподіює шкоду перш за все публічним інтересам. У кожному конкретному випадку дисциплінарний проступок шкідливий самим фактом його вчинення, додатково ним можуть бути спричинені шкідливі наслідки для приватних інтересів осіб, які зазнають безпосереднього впливу від такого проступку. На переконання ВРП, суддя, допускаючи проступок, спричиняє шкідливі наслідки як для свого авторитету та суду, у якому він працює, так і для судової системи в цілому. Натомість видимих матеріальних шкідливих наслідків проступок може не заподіяти, однак їх відсутність не спростовує наявності заподіяних проступком шкідливих наслідків як для правопорядку, так і для системи судочинства.
		39.        Відповідач зазначає, що як рішення Дисциплінарної палати, так і оскаржуване рішення ВРП не містить оцінки ухвали від 30 червня 2020 року, постановленої суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 Мотивація рішення ВРП та її Дисциплінарної палати стосується не законності чи обґрунтованості судового рішення від 30 червня 2020 року, а оцінки процесуальних дій судді під час розгляду справи № 991/5309/20 (провадження № 1-кс/991/5467/20) про надання дозволу на обшук та висновку про невиконання обов`язків, покладених на нього процесуальним законодавством, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		40.     Дослідивши наведені в скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши суддю-доповідача у справі та пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги з таких мотивів.
		Щодо підстав та меж перегляду оскаржуваного рішення ВРП
		41.        У скарзі до Великої Палати Верховного Суду суддя ОСОБА_1 не ставить під сумнів відсутність підстав, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення ВРП. 
		З витягу з протоколу № 17 засідання ВРП 04 березня 2021 року та копії рішення ВРП від 04 березня 2021 року № 572/0/15-21слідує, що у засіданні був присутній суддя ОСОБА_1, який надав свої пояснення. На засіданні ВРП 04 березня 2021 року були присутні 13 членів ВРП, «за» прийняття оскаржуваного рішення проголосувало 12 членів Ради, «проти» - 1. Як слідує з копії рішення ВРП від 04 березня 2021 року № 572/0/15-21, воно підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні. 
		Відтак обставини щодо повноважності складу ВРП, який ухвалив оскаржуване рішення, підписання останнього всіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні, та належного повідомлення судді про засідання ВРП не є спірними. 
		42.        Вирішуючи питання про межі перегляду Великою Палатою Верховного Суду оскаржуваного рішення ВРП, суд виходить зі своєї сталої практики щодо перегляду визначених законом підстав дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		43.        Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
		44.        Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», параграф 123).
		45.        У рішенні ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року у справі Bryan v. the United Kingdom (параграфи 44-47) цим судом були вироблені так звані критерії Брайана, які в рамках заяви за статтею 6 Конвенції дозволяють визначити, чи мав суд «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду». Тож необхідно враховувати такі фактори, як: предмет оскаржуваного рішення; спосіб, у який було прийняте рішення (процедурний критерій); зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження.
		46.        Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжним механізмом суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
		47.        Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Отже, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		48.        Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі Kraska v. Switzerland визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		49.        Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС) рекомендує, що «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).
		50.        Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		51.        Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає необхідним повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.
		Стосовно доводів скаржника про відсутність в оскаржуваному рішенні ВРП посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків
		52.        Оцінюючи рішення ВРП щодо наявності в ньому підстав та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду вважає, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення є встановлення ВРП та її дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність / відсутність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.
		53.        Як слідує з матеріалів дисциплінарного провадження та змісту оскаржуваного рішення, висновок ВРП та її дисциплінарного органу про наявність у діях судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, ґрунтується, зокрема, на таких мотивах:
		- «ОСОБА_2 В. І. не мав будь-якого процесуального статусу у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03 червня 2020 року<…> у клопотанні про обшук відсутні будь-які посилання на зазначені обґрунтування необхідності проведення обшуку в ОСОБА_2 , а лише викладено припущення щодо причетності ОСОБА_2 до протиправних дій, такі самі твердження виклав в ухвалі слідчий суддя без посилання на будь-які докази, які давали б підстави для проведення слідчої дії<…>ухвала слідчого судді за результатами розгляду вказаного клопотання також не містить даних про причетність ОСОБА_2 до кримінального провадження № 52020000000000362 від 03 червня 2020 року»;
		- «<…>не наведено підстав, з яких слідчий суддя ОСОБА_1 задовольнив заяву про проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_2 <…>Слідчий суддя ОСОБА_1 не встановив, кому належить майно, квартира, дозвіл на проведення обшуку в якій просив надати орган досудового розслідування, та особу, у фактичному володінні якої знаходиться квартира АДРЕСА_2 , взявши до уваги лише інформацію, зазначену у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, та не пересвідчився щодо місця проживання ОСОБА_2 на час постановлення ухвали»;
		- «<…>ухвала слідчого судді ОСОБА_1 не містить висновків щодо визначення зазначених у клопотанні прокурора документів, а саме їхній зв`язок із вчиненням кримінальних правопорушень»;
		- «<…>слідчий суддя ОСОБА_1 не встановив, які обставини, викладені у клопотанні прокурора, давали вагомі підстави для проведення обшуку у квартирі судді ОСОБА_2 , а також не переконався, що саме обшук є виключною слідчою дією, яка може бути застосована у цьому випадку, до особи у якої планується проводитися обшук»;
		- «<…>слідчим суддею не наведено чіткого переліку речей або документів, які давали б змогу ідентифікувати предмет майбутнього обшуку, які саме речі, предмети, документи, знаряддя чи інше майно мають намір відшукати слідчі органи та який зв`язок відшукувані речі мають до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 КК України, частиною четвертою статті 369 КК України»;
		- «<…>суддею не дотримано принципу пропорційності, оскільки надані у клопотанні прокурора дані щодо обшуку у квартирі АДРЕСА_2 , не можуть вважатися єдиними наявними на той час доказами, які б давали змогу припустити, що вказані у клопотанні речі знаходяться у зазначеному приміщенні і дозвіл на обшук був єдиним засобом для встановлення даних щодо причетності судді ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 КК України, частиною четвертою статті 369 КК України»;
		- «<…>ухвала про надання дозволу на обшук у квартирі <…>відповідно до статті 370 КПК України підлягала належному обґрунтуванню із наведенням мотивів, з яких суддя вважав доведеними обставини, передбачені частиною третьою статті 234 КПК України, у тому числі ті, які б давали достатні підстави вважати, що відшукувані речі, документи знаходяться саме в квартирі за місцем реєстрації судді ОСОБА_2 ».
		54.        З метою встановлення наявності / відсутності в діях скаржника ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, Велика Палата Верховного Суду перевірить відповідні висновки відповідача. 
		Щодо процесуального статусу особи у кримінальному провадженні, у житлі якої санкціонується обшук
		55.        На думку скаржника, наявність процесуального статусу особи у кримінальному провадженні не є вирішальною та обов`язковою під час вирішення питання про надання дозволу на обшук. Також скаржник зазначає, що під час санкціонування обшуку додержано стандарту «достатня підстава».
		56.        Велика Палата Верховного Суду з урахуванням змісту частини п`ятої статті 234 КПК України звертає увагу на те, що під час вирішення питання про санкціонування обшуку житла стандарт доказування - «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження). Зокрема для надання відповідного судового дозволу закон не вимагає існування обґрунтованої підозри власника чи іншого володільця житла у вчиненні кримінального правопорушення.
		57.        Відтак висновки ВРП та її дисциплінарного органу про відсутність у ОСОБА_2 будь-якого процесуального статусу у кримінальному провадженні № 52020000000000362 та незазначення слідчим суддею в ухвалі від 30 червня 2020 року даних про причетність ОСОБА_2 до відповідного кримінального правопорушення не є обставинами, що свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку.
		Щодо санкціонування обшуку у квартирі за конкретною адресою та встановлення її власника
		58.        Велика Палата Верховного Суду також не погоджується з висновком ВРП про невстановлення скаржником належності майна, квартири, дозвіл на проведення обшуку в якій надавався, оскільки такий спростовується документами, доданими до клопотання про проведення обшуку. З матеріалів справи слідує, що в розпорядженні слідчого судді ОСОБА_1 була щорічна декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік судді ОСОБА_2, згідно із якою місцем свого фактичного проживання та реєстрації останній зазначав квартиру АДРЕСА_2 .Окрім цього, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 30 червня 2020 року, ОСОБА_2 є одним із співвласників зазначеної квартири. Отже, факт належності і фактичного володіння ОСОБА_2 цим житлом слідчий суддя встановив на підставі належних та достатніх доказів і в цій частині не допустив дисциплінарного проступку.
		Щодо визначення переліку відшукуваних предметів та їхній зв`язок з кримінальним провадженням
		59.        Висновки ВРП та її дисциплінарного органу про ненаведення чіткого переліку речей або документів, які давали б змогу ідентифікувати предмет майбутнього обшуку, спростовуються змістом ухвали про санкціонування відповідної слідчої дії. Згідно з резолютивною частиною ухвали судовий дозвіл було надано з метою відшукання та вилучення:  
		- документів, які містять відомості щодо комунікації між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також між ними і третіми особами, у період з 01 квітня по 12 червня 2020 року стосовно обставин вчинення злочинів, що розслідуються в межах цього кримінального провадження;
		- інших документів, що містять відомості щодо обставин вчинення зазначених злочинів, у паперовій формі у вигляді чорнових записів, блокнотів, щоденників, нотаток, інших рукописних записів або надрукованого тексту, а також у формі електронних документів і технічних носіїв інформації, на яких можуть знаходитися такі електронні документи, у вигляді оптичних дисків, флеш-носіїв, жорстких дисків, sim-карток, засобів зв`язку та комп`ютерної техніки, зокрема мобільних телефонів, планшетів, ноутбуків, системних блоків комп`ютерів.
		60.        З наведеного слідує, що постановлена слідчим суддею ухвала з достатнім ступенем конкретизації встановлювала межі дозволених дій правоохоронних органів шляхом чіткого зазначення: родових та видових ознак об`єктів, для відшукання яких санкціоновано слідчу дію; змісту відображеної в них інформації; кола осіб, документи щодо спілкування яких, з приводу зазначених обставин становили предмет обшуку; часового періоду, впродовж якого відбувалися відповідні комунікації. 
		61.         Отже, предмет майбутнього обшуку було окреслено у відповідній ухвалі, на скільки це було можливо з урахуванням інформації, що знаходилася в розпорядженні Національного антикорупційного бюро України і слідчого судді на час надання судової санкції. Використані ОСОБА_1 у резолютивній частині прийнятого рішення формулювання не давали правоохоронним органам необмеженої свободи розсуду у визначені меж допустимого втручання.
		Зазначене в резолютивній частині ухвали слово «інших» стосувалося не необмеженого кола об`єктів, а виключно документів, що відповідають наведеним вище ознакам - містять відомості про обставини розслідуваних кримінальних правопорушень. 
		62.         Наведений підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 червня 2018 року у справі № 11-386сап18. 
		Скаржник у цій справі зазначив, що дозвіл на проведення обшуку надається з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме задля відшукання та вилучення щоденників, документів, чорнових записів, фотографій, відеозаписів, мобільних терміналів систем зв`язку, комп`ютерної техніки, електронних носіїв інформації, які містять відомості про вчинений злочин. 
		У постанові від 14 червня 2018 року Велика Палата Верховного Суду не погодилась з висновками ВРП та її дисциплінарного органу про нібито недотримання позивачем вимог пункту 6 частини другої статті 235 КПК України і констатувала неправильність позиції щодо обов`язку слідчого судді вказувати в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку чіткий перелік речей, документів або інших відомостей, які б давали змогу ідентифікувати предмет майбутнього обшуку, та які саме речі, предмети, документи, знаряддя чи інше майно мають намір відшукати слідчі. 
		 
		 
		Щодовисновків ВРП пронеобхідність належного обґрунтування ухвали про дозвіл на обшук
		63.        Зміст і порядок постановлення ухвали від 30 червня 2020 року не свідчать про допущення слідчим суддею істотних порушень норм кримінального процесуального права, які б могли містити склад дисциплінарного проступку. 
		64.        За висновком Дисциплінарної палати, неспростованим в оскаржуваному рішенні ВРП, ухвала про надання дозволу на обшук у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної власності, відповідно до статті 370 КПК України підлягала належному обґрунтуванню із наведенням мотивів, з яких суддя вважав доведеними обставини, передбачені частиною третьою статті 234 КПК України, у тому числі ті, які б давали достатні підстави вважати, що відшукувані речі, документи знаходяться саме в квартирі за місцем реєстрації судді ОСОБА_2 .
		65.        Висновки відповідача про непропорційність обшуку та можливість отримання даних про причетність ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень іншим аніж обшук шляхом є необґрунтованими та суперечливими, оскільки відповідач в оскаржуваному рішенні підкреслив, що «в ухвалі судді ОСОБА_1 від 30 червня 2020 року про надання дозволу на проведення обшуку зазначені мотиви, мета його проведення, визначені за родовими ознаками предмети, що підлягають відшуканню, та місце проведення обшуку. Оцінка допустимості та належності такого мотивування до компетенції дисциплінарних органів ВРП не входить».
		66.        Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 червня 2018 року у справі № 11-386сап18, застосування до ухвал слідчого судді про надання дозволу на обшук положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення суду першої інстанції в кримінальному провадженні, можливо лише з урахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду.
		Нормами КПК України не передбачено обов`язку слідчого судді перелічувати всі обставини кримінального провадження і викладати в ухвалі про надання дозволу на обшук усі відомі і встановлені відомості.
		Вмотивованість ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи повинна бути в межах, які не розкривають таємницю досудового розслідування, в ній, зокрема, повинні бути наведені аргументи, що переконали суддю в задоволенні чи відхиленні такого клопотання.
		67.        Відтак висновки відповідача про неналежне обґрунтування ухвали від 30 червня 2020 року та, одночасно, про неможливість оцінки мотивування такої ухвали є взаємовиключними. 
		68.        Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення, ВРП визнала обґрунтованим висновок Дисциплінарної палати про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, оскільки дії судді ОСОБА_1 призвели до непропорційного втручання у право на недоторканість житла як основоположне право людини.
		Водночас у підсумку ВРП погодилася з її Дисциплінарною палатою про наявність у діях судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону 1402-VIII (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
		69.         Як слідує з оцінки Великої Палати Верховного Суду (вище викладеної в цій постанові), констатоване ВРП порушення слідчим суддею ОСОБА_1 закону, зокрема вимог КПК України, як ознаки дисциплінарного проступку, не знайшло свого підтвердження. Відтак викладені в оскаржуваному рішенні висновки ВРП про наявність у діях судді «іншого грубого порушення закону» як юридичної ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, є безпідставними.
		Велика Палата Верховного Суду наголошує, що оцінка дій судді на предмет допущення / недопущення ним грубого порушення закону здійснена виключно з метою встановлення наявності / відсутності вчинення суддею дисциплінарного проступку. 
		Тому висновки цій справі мають значення для цілей дисциплінарного провадження щодо судді та не можуть розумітися як висновки щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді в межах судового розгляду справи у кримінальному провадженні.
		70.         Оцінюючи висновок відповідача про наявність у діях скаржника порушення прав людини і основоположних свобод (оскільки дії останнього призвели до непропорційного втручання у право на недоторканість житла як основоположне право людини), Велика Палата Верховного Суду виходить з таких мотивів.
		71.         Згідно зі статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		72.        Відповідно до практики ЄСПЛ будь-яке втручання згідно з пунктом 1 статті 8 Конвенції повинно бути виправданим у розумінні пункту 2 як таке, що здійснюється «згідно із законом» і є «необхідним у демократичному суспільстві» задля досягнення однієї або більше законних цілей, що в ньому наводяться.
		73.        ЄСПЛ у параграфі 72 рішення від 01 грудня 2010 року у справі «Ратушна проти України» та параграфах 44, 45 рішення від 28 квітня 2005 року у справі Buck v. Germany зазначив, що коли держави вважають за необхідне вдаватися до таких заходів, як обшуки житлових приміщень, з метою отримання доказів факту вчинення правопорушень, Суд буде оцінювати, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та чи було дотримано принцип пропорційності. Суд також буде вивчати наявність у національному законодавстві ефективних гарантій від зловживань та свавілля та перевіряти, як ці гарантії працюють в окремому випадку, який розглядається. Критерії, які слід брати до уваги в цьому контексті (але не обмежуватись ними), - це спосіб та обставини, за яких було ухвалено постанову про проведення обшуку, інші докази, доступні на той час, а також зміст та обсяг постанови. При цьому особлива увага має приділятись гарантіям, застосованим з метою обмежити розумними рамками вплив цього заходу.
		74.        Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що оцінка цих питань має надаватись належним судом в межах кримінального провадження та знаходиться поза межами оцінки в рамках дисциплінарного провадження щодо судді. 
		75.        Для цілей дисциплінарного провадження Велика Палата Верховного Суду наголошує, що Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятою 14 жовтня 2015 року Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія), закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
		76.        У спільному висновку Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської комісії) та Директорату з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи щодо проекту Закону «Про дисциплінарну відповідальність суддів Республіки Молдова» зазначено, що дія чи бездіяльність судді можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо вони вчинені умисно або з грубою необережністю (пункт 19), а дисциплінарне провадження, як правило, має порушуватися в разі грубої і неприпустимої професійної поведінки судді (пункт 35).
		77.         Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не вповноважений перевіряти законність судового рішення, а зобов`язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності.
		78.         Як слідує зі змісту ухвали від 30 червня 2020 року, дозволене слідчим суддею втручання у право людини на недоторканність житла здійснювалося з метою забезпечення розслідування корупційного кримінального правопорушення. Корупція загрожує стабільності й безпеці в суспільстві, підриває демократичні інститути й цінності, справедливість, завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права, руйнує належне управління та загрожує моральним засадам суспільства. На цьому акцентовано увагу у преамбулах Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, а також Кримінальній конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (ETS 173).
		79.         Аналізуючи дії судді ОСОБА_1 під час постановлення ухвали від 30 червня 2020 року, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для констатації допущення скаржником порушення прав людини і основоположних свобод як юридичної ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIIІ. 
		80.         З огляду на необґрунтованість оскаржуваного рішення ВРП в частині юридичної оцінки дій судді ОСОБА_1 як грубого порушення закону, а також порушення прав людини і основоположних свобод, що становить об`єктивну сторону поставленого у провину скаржнику проступку, невмотивованими є і висновки ВРП щодо констатації грубої недбалості як форми вини.
		На переконання відповідача, невстановлення під час розгляду дисциплінарної справи обставин, що вказували б на умисність дій ОСОБА_1 свідчить про допущення ним грубої недбалості.
		81.         Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що суттєвою ознакою дисциплінарного проступку є його очевидний та грубий характер. Таке порушення не має характеру суддівської помилки, а пов`язане із нехтуванням суддею своїх обов`язків.
		82.         Прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність указує на те, що суддя діяв сумлінно - з належним ставленням до своїх обов`язків установив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною і однозначною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 9901/177/20). 
		83.         Водночас висновок відповідача про форму вини як складову дисциплінарного проступку не можна визнати вмотивованим.
		84.         Отже, підстави дисциплінарної відповідальності судді та відповідні мотиви не знайшли свого підтвердження при розгляді справи судом, що є підставою для скасування такого рішення згідно з пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.
		85.         Оскільки під час розгляду цієї справи встановлено відсутність в оскаржуваному рішенні визначених законом підстав дисциплінарної відповідальності судді за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIIІ та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення, Велика Палата Верховного Суду не здійснює подальшої оцінки інших доводів скарги ОСОБА_1 .
		Висновки за результатами розгляду скарги
		86.        За змістом пунктів 3 та 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). 
		87.        Згідно із пунктом 4 частини першої статті 52 рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		88.         Відповідно до частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		89.         Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		90.         Відповідно до квитанції № 0.0.2075252398.1 від 03 квітня 2021 року скаржником сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн за подання цієї скарги.
		91.         Враховуючи результат розгляду скарги, за рахунок бюджетних асигнувань ВРП на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 908,00 грн.
		Керуючись статтями 266, 341, 344, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		2. Рішення Вищої ради правосуддя від 04 березня 2021 року № 572/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2021 року № 21/3дп/15-21 про притягнення судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»скасувати.
		3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00013698) на користь  ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень).
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуюча суддя                                                                                       Л. І. Рогач
		Суддя-доповідач                                                                                        Т. О. Анцупова
		Судді:                        В. В. Британчук                                                       Л. Й. Катеринчук
		                                    Ю. Л. Власов                                                            Г. Р. Крет
		                                    І. В. Григор`єва                                                        Л. М. Лобойко
		                                    М. І. Гриців                                                               В. В. Пророк
		                                    Ж. М. Єленіна                                                          О. М. Ситнік
		                                    І. В. Желєзний                                                         С. В. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...