Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 938/645/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Умисне знищення або пошкодження майна.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2022. Зареєстровано: 07.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2022.
Дата набрання законної сили: 10.05.2022
Номер судового провадження: 1-кп/938/6/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020090130000136

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа№ 938/645/20 
		Судове провадження № 1-кп/938/6/22 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		07 квітня 2022 року                          селище Верховина
		 
		Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об`єднане кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020090130000136 від 11.09.2020 року та за №12021096130000006 від 07.04.2021 року, про обвинувачення (відповідно до обвинувальних актів)
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, непрацюючого, депутатом не обирався, згідно з ст. 89 КК України не судимого
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ст.195 КК України
		за участю: прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		обвинуваченого ОСОБА_3 
		захисників обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		потерпілої ОСОБА_10 
		представника потерпілої  адвоката  ОСОБА_11 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_3 умисно знищив чуже майно шляхом підпалу, а також погрожував знищити чуже майно шляхом підпалу при реальних підставах побоюватися здійснення цієї погрози.
		Кримінальні правопорушення вчинив при таких обставинах.
		ОСОБА_3 11.09.2020 року близько 01.00 год. з мотивів помсти, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, через незачинені двері зайшов у середину приміщення господарської будівлі (сараю) ОСОБА_10 , яке розміщене в АДРЕСА_1 , де запальничкою, яку попередньо взяв із собою, підпалив сіно, що там знаходилося, в результаті чого вогнем було знищено вищевказану господарську будівлю (сарай).
		У подальшому, після повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за фактом умисного знищення майна ОСОБА_10 шляхом підпалу, ОСОБА_3 27.03.2021 року близько 13.00 год. вступив у словесну сварку зі ОСОБА_10 та її братом, ОСОБА_12 , під час якої, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, висловив погрозу знищити шляхом підпалу належні потерпілій ОСОБА_10 житловий будинок та господарські будівлі, що викликало реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.194 КК України, визнав повністю та надав показання, що він був сердитий на ОСОБА_13 , який живе по сусідству в одному будинку зі сестрою ОСОБА_14 за те, що той жалівся на нього до поліції. У вересні 2020 року вночі він, тобто обвинувачений, взявши зі собою запальничку та газети, прийшов до стайні ОСОБА_15 , в якій з-приходу було сіно. Він переступив поріг, зайшов до середини сараю (стайні), засунув газету у сіно та підпалив. Сіно спочатку тільки тліло, тоді він вийшов із стайні ОСОБА_15 , закривши двері, а вже, будучу в себе в хаті, почув тріск, зрозумівши, що стайня горить. Збитки потерпілій не відшкодував, думав, що сіно тільки потліє, але стайня не згорить.
		Обвинувачений ОСОБА_3 не визнав вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 195 КК України, а саме щодо погрози знищення майна ОСОБА_15 шляхом підпалу, відмовившись від дачі показань з цього приводу на підставі ст. 63 Конституції України.
		Під час судрових дебатів обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що він визнає вину повністю, як за фактом знищення стайні потерпілої ОСОБА_16 шляхом підпалу, так і за фактом погрози знищення її майна шляхом підпалу, розкаюється у вчиненому.
		Крім визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ст. 195 КК України, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами.
		Зокрема, за фактом умисного знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу.
		Потерпіла ОСОБА_10 у судовому засіданні зазначила, що 11.09.2020 року вночі близько 1.00-1.30 год. її розбудив брат ОСОБА_12 з криком, що горить стайня. Він побіг до стайні рятувати телятко. Брат викликав пожежників і поліцію. Стайня була її, бо господарство зареєстроване на неї. Потерпіла також вказала, що неподалік від стайні живе ОСОБА_17 , який тоді зі свого будинку не виходив, бо був п`яний. Вона відразу зрозуміла, що підпал стайні  це його рук справа, бо він часто, коли вип`є алкоголь, погрожував, що вб`є їх, спалить. Тому брат звертався з цього приводу до поліції: спочатку в березні 2020 року, а потім у квітні 2020 року. Після цих заяв все літо ОСОБА_3 поводився тихо, а 10 вересня 2020 року його забрали працівники поліції, після чого вночі він вчинив підпал стайні. Потім після пожару, коли ОСОБА_3 був п`яним, то він кричав: « ОСОБА_18 тебе допалю, що зробив, то повторю». Сем`ян під час слідчого експеримента говорив, що саме він підпалив стайню. Збитки не відшкодував, карати його суворо, призначивши максимальне покарання.
		Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні вказав, що він є братом потерпілої. Вони проживають в одному будинку. По сусідству з ними проживає ОСОБА_3 19.03.2020 року він, тобто свідок, звернувся до поліції про те, що ОСОБА_3 постійно погрожує підпалом стайні та фізичною розправою, після чого останній заспокоївся близько на місяць. 28.04.2020 року ОСОБА_3 знову погрожував, тому свідок зателефонував на 102. Потім все літо було спокійно. 10.09.2020 року ОСОБА_3 забрали два працівники поліції, а вже вночі 11.09.2020 року він, тобто свідок, прокинувся від шуму, побачив, що горить стайня. Врятували телятко, стайня згоріла повністю. Двері до прибудови стайні були відчинені. Він, тобто свідок, зателефонував до поліції, яка відразу пішла до ОСОБА_3 , який не виходив з хати.
		Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні зазначив, що він є односельчанином ОСОБА_3 та ОСОБА_10 . Працює старостою Криворівнянської сільської ради, на час підпалу стайні потерпілої він був в.о. голови сільської ради. Про підпал стайні ОСОБА_10 дізнався від працівників поліції. ОСОБА_3 особисто йому, тобто свідку, в коридорі сільської ради сказав, що він, тобто обвинувачений, підпалив стайню потерпілої. У ОСОБА_15 була дерев`яна стара стайня, на яку не було ніяких документів. У сільській раді ведеться погосподарський облік, в якому значиться за ОСОБА_10 стайня, але рік її будівництва невідомий. Також свідок вказав, що жителька ОСОБА_20 усно йому жалілася, що ОСОБА_21 їй погрожував.
		Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні вказала, що вночі 11.09.2020 року вийшла на подвір`я і побачила вогонь, подумала, що горить будинок ОСОБА_3 , але вияснилося, що горить стайня ОСОБА_15 , яка згоріла вщент. Їх стайня була з дерева. ОСОБА_3 , будучи в її будинку, тобто будинку свідка, говорив, що він жаліє, що спалив стайню ОСОБА_15 . Також вона особисто чула, як ОСОБА_3 добровільно показував та розказував поліції, як спалив стайню ОСОБА_15 . Люди в селі бояться ОСОБА_3 , бо він, коли п`яний, то грозиться, що спалить або вб`є.
		Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні вказав, що йому відомо, що в ОСОБА_15 у вересні 2020 року згоріла стайня. Пожар був вночі. Рибенчуки будують зараз нову стайню. Стайня, яка згоріла, була дерв`яною одноповерховою будівлею, розміри якої йому, тобто свідкові, не відомі.
		Свідок ОСОБА_24 у судовому засідання зазначив, що у ОСОБА_15 згоріла стайня, а тому вони попросили привезти матеріали для відновлення стайні. Він, тобто свідок, допомагав перевезти ОСОБА_15 будівельні матеріали. За транспортні послуги ОСОБА_15 йому не платили, ніяких коштів від них не брав.
		Свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні вказав, що він домовився з ОСОБА_15 про побудову нової стайні. Взяв у них за роботу 25 тис.грн., хоча домовлялися за 40 тис.грн. Решта суми не взяв. Коли почав будівництво нової стайні, то на її місці не було нічого. Чув, що попередня стайня ОСОБА_15 згоріла, що її підпалив ОСОБА_17 . Кошти в сумі 25 тис. грн., які взяв у ОСОБА_15  це плата суто за роботу, за будівництво нової стайні.
		Вина ОСОБА_3 також доведена в судовому засіданні такими безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами:
		-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.09.2020 року (а.с.114 т.1), відповідно до якої ОСОБА_10 , жителька АДРЕСА_1 , повідомила про те, що вона 11.09.2020 року близько 02.00 год. виявила пожежу належної їй господарської будівлі  хліва, яка сталася ймовірно внаслідок занесення вогню сторонньою особою;
		-протоколом огляду місця події від 11.09.2020 року з фототаблицями (а.с.100-112 т.1), відповідно до якого місцем огляду є згарище будівлі та присадибна ділянка, яка належить ОСОБА_10 , що розміщена в АДРЕСА_1 ; на місці згарища та на присадибній ділянці не виявлено жодних речей та речовин, які б мали значення для огляду; оглядом встановлено, що вогнем повністю знищено будівлю, стіни та перекриття; у ході огляду місця події зі слів ОСОБА_10 встановлено, що згорівша будівля була одноповерховим підсобним приміщенням розмірами 7*6 м, покрите шифером; при огляді території біля дерева породи яблуня на грунтовому покритті виявлено провід із ризеткою, який веде до житлового будинку, де за допомогою вилки вмикається в сітку струму, яка знаходиться під дахом будівлі; провід з ризеткою знаходився на відстані 5,7 м від згарища будівлі; на одному кінці вищевказаного проводу є вилка, а на іншому кінці  спаяні два проводи, які знаходяться в рукаві; зазначений електропровід вилучено за результатами огляду місця події;
		-актом про пожежу від 11.09.2020 року (а.с.121 т.1), відповідно до якого пожежа господарської будівлі в с. Криворівня, присілок Москалівка, Верховинського району, виникла 11.09.2020 року о 01.35 год. (час орієнтовний), власник будівлі ОСОБА_10 ; місце виникнення пожежі  стіна господарської будівлі, пожежу виявлено 11.09.2020 року о 01.40 год. гр. ОСОБА_12 , повідомлення про пожежу надійшло 11.09.2020 року о 01.59 год. від ОСОБА_13 , жителя с.Криворівня Верховинського району; пожежу ліквідовано 11.09.2020 року о 06.19 год.; пожежею знищено господарську будівлю, сіно вагою 1 тонна та господарський інструмент;
		-довідкою Криворівнянської сільської ради від 11.09.2020 року №907 (а.с.120 т.1), якою підтверджується, що на земельній ділянці гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилася господарська будівля, а саме стайня з прибудовою;
		-перевірочним матеріалом №163 за зверненням ОСОБА_12 (а.с.122-129 т.1), з якого вбачається, що 02.04.2020 року до Верховинського відділення поліції поступила заява від ОСОБА_13 , 1971 року народження, про те, що гр. ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, погрожує підпалом господарських споруд та фізичною розправою, такі погрози є непоодинокими, а систематичними; вказана заява зареєстрована в журналі Єдиного обліку Верховинського ВП 02.04.2020 року за №408; за результатами її розгляду дано письмову відповідь заявнику, що в діях ОСОБА_3 не виявлено складу кримінального чи адміністративного правопорушення, з ним проведено профілактичну роботу щодо недопущення в майбутньому протиправної поведінки;
		-протоколом добровільної видачі від 28.09.2020 року (а.с.115 т.1), відповідно до якого ОСОБА_3 у присутності 2-х понятих добровільно видав слідчому належний йому особистий одяг: майку синьо-білого кольору зі вставками на рукавах, чоловічі штани класичного стилю зеленого кольору, а також запальничку з надписом «Огонек», які у подальшому долучено як речові докази в даному кримінальному провадженні;
		-протоколом огляду предметів від 28.09.2020 року (а.с.116-118 т.1), відповідно до якого предметом огляду є майно, яке добровільно видане ОСОБА_3 : запальничка синього кольору, на якому мається напис білого кольору «Огонек», а на металевій її частині  напис «Ого»; майка синьо-білого кольору зі вставками, чоловічі штани класичного стилю зеленого кольору, на яких виявлено пошкодження у частині правої штанини у вигляді дірки, яка виникла внаслідок дії на неї вогню;
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 04.12.2020 року за участю потерпілої ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_12 (а.с.132-136 т.1), з якого вбачається, що на час огляду на місці господарської будівлі, яка згоріла 11.09.2020 року, розміщена новозбудована господарська будівля  стайня розмірами аналогічними попередній стайні;
		-протоколом проведенняслідчого експериментувід 04.12.2020року (а.с.138-142т.1)за участюпідозрюваного ОСОБА_3 ,проведеного уприсутності 2-хпонятих ( ОСОБА_26 та ОСОБА_22 ),під часпроведення якогоздійснювалася безперервнавідеозйомка,та додаткомдо нього відеофайлами,зафіксованими наDVD-Rдиск,відповідно доякого місцемпроведення слідчогоексперименту єтериторія земельноїділянки,яка розміщенав с.Криворівня,присілок Москалівка,Верховинського району,на якійрозміщена новозбудованадерев`яна споруда,яка належить ОСОБА_10 ;на їїмісці 11.09.2020року вогнемзнищено господарськуспоруду (стайню)аналогічного розміру; під час слідчого експерименту ОСОБА_3 показав, як підпалив стайню ОСОБА_15 .
		За фактом погрози знищеннячужого майнашляхом підпалупри реальнихпідставах побоюватисяздійснення цієїпогрози .
		Потерпіла ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що 27.03.2021 року близько 13 год. вона та її брат ОСОБА_12 були вдома, почули, що ОСОБА_3 вже галайкає, матюкається, казав: «Я вас спалю, спалю хату та кухню, я вас допалю». ОСОБА_3 в той час знаходився біля своєї хати. Вона, тобто потерпіла, зрозуміла, що ОСОБА_3 кричить у її сторону. Брат ОСОБА_12 крикнув до ОСОБА_3 : «Що ти хочеш?». ОСОБА_3 почав кричати: «Заткай хавку, я вам спалю хату і кухню». А потім кричав, що він нікого не боїться, що він їм, тобто ОСОБА_15 , також «посвятить» хату, як і стайню, матюкав їх. Брат 29.03.2021 року звернувся до поліції з приводу погроз ОСОБА_3 , а пізніше і вона, тобто потерпіла, написала добровільно заяву до поліції, бо боїться погроз останнього, адже він вже спалив їй стайню та неодноразово погрожує спалити її хату.
		Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_21 систематично, коли перебуває в стані алкогольного сп`яніння, кричить до нього, тобто свідка, та його сестри ОСОБА_14 , що, якщо шукатимуть правду, то він спалить їм ще й хату й літню кухню. Наприклад, 27.03.2021 року в обід він, тобто свідок, та його сестра були на подвір`ї і почули, що ОСОБА_21 знову кричав, що він ОСОБА_15 буде вбивати, підпалювати, знищувати. Також ОСОБА_21 22.03.2022 року знову кричав, що буде ОСОБА_15 вбивати, ребра ломити, а потім кричав, що цієї ночі прийде до них в гості, погрожував, що спалить їх майно.
		Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні зазначив, що він є односельчанином ОСОБА_3 та ОСОБА_10 . Працює старостою Криворівнянської сільської ради. 27.03.2021 року біля приміщення старостинського округу зібралися жителі села та приїхала поліція. Від людей свідкові стало відомо, що ОСОБА_3 погрожував сусідам та ОСОБА_14 .
		Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає в с.Криворівня, після того, як ОСОБА_3 спалив стайню ОСОБА_15 , то декілька разів погрожував ОСОБА_14 , що вб`є її, поломить ребра. Свідок також вказала, що ОСОБА_3 , коли вжиє алкоголь, то погрожує, що буде бити, палити.
		Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні вказала, що вона є сусідкою ОСОБА_3 та ОСОБА_15 . ОСОБА_3 , коли вживає алкоголь (після підпалу стайні Рибенчуків), то погрожує, в тому числі й свідкові, що повбиває всіх.
		Свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні зазначила, що зі ОСОБА_3 є односельчани. ОСОБА_3 , коли вип`є алкоголь, то тоді кричить, але, що саме не знає, бо живе далеко від нього.
		Вина ОСОБА_3 також доведена такими безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами:
		-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.04.2021 року (а.с.217-218 т.1), відповідно до якої ОСОБА_10 , жителька АДРЕСА_1 , повідомила про те, що гр. ОСОБА_3 , який 11.09.2020 року вчинив підпал її господарської будівлі, погрожує знищенням їй майна шляхом підпалу, а саме житлового будинку;
		-заявою від 28.03.2021 року ОСОБА_12 (а.с.221 т.1), адресованого до Верховинського РВП та зареєстрованою в журналі Єдиного обліку 29.03.2021 року, про те, що 27.03.2021 року ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, погрожував підпалити хату та літню кухню, а також погрожував фізичною розправою йому, тобто заявнику та сестрі ОСОБА_10 ;
		Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.54 т.1),проживає за адресою: АДРЕСА_1 в житловому будинку, який належить племінниці ОСОБА_29 , 1984 року народження, жительці АДРЕСА_2 (а.с.60 т.1), посередньо характеризується по місцю проживання із зазначенням в характеристиці про зловживання ним спиртними напоями (а.с.59 т.1), не знаходиться на диспансерному обліку в психіатричному кабінеті КНП «Верховинська ЦРЛ» (а.с.58 т.1) та знаходиться на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті з діагнозом: F10.30 (а.с.58 т.1).
		З висновку судово-психіатричного експерта №192/2021 від 09.08.2021 року (а.с.28-32 т.2) вбачається, що ОСОБА_3 психічними розладами не страждає і не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій, виявляє ознаки РПП внаслідок вживання алкоголю; на період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій перебував у стані і перебуває на даний час в стані, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
		Згідно з досудовою доповіддю начальника Верховинського РС філії ДУ «Центр пробації в Івано-Франківській області» від25.02.2021 року - ризиквчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства  дуже високий, його виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції. ( а.с. 48-50 т.1).
		Як вбачається з обвинувальних актів, якими ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194 та ст.195 КК України (а.с.2, 191 т.1), він відповідно до ст.89 КК України не судимий.
		Однак, згідно з вимогою про судимість (а.с.56-57 т.1) та судових рішень (а.с. 61-70 т.1) ОСОБА_3 був засуджений:
		1)вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 17.03.2006 року за ч.1 ст. 115 КК України (вбивство), яке вчинив 10.05.2005 року, до позбавлення волі строком на 7 років, звільнений з місця відбування покарання 07.09.2010 року умовно-достроково на підставі ухвали Коломийського районного суду від 31.08.2010 року; невідбутий строк покарання: 1 рік 8 місяців 10 днів;
		2)вироком Верховинського районного суду від 20.06.2011 року за ст. 395 КК України (порушення правил адміністративного нагляду), який вчинено в період з 29.03. по 03.04.2011 року, до арешту на строк 2 місяці; звільнений з місця відбування покарання 19.08.2011 року 
		3)вироком Верховинського районного суду від 05.03.2020 року за ч.1 ст. 357 КК України (за умисне пошкодження офіційного документа), який вчинено 13.02.2020 року, до штрафу в розмірі 680 грн.; ухвалою Верховинського районного суду від 10.06.2020 року замінено несплачений штраф на громадські роботи строком 40 год., знятий з обліку з органу пробації 21.09.2020 року у зв`язку з відбуттям покарання у виді громадських робіт (а.с.68 т.1).
		Крім того, ОСОБА_3 двічі ухвалами Верховинського районного суду від 01.10.2015 року та від 28.10.2019 року звільнявся від кримінальної відповідальності за вчинення осінню 2014 року та в жовтні 2019 року кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 КК України (а.с.56-57 т.1, 61-62 т.1).
		Таким чином, із врахуванням положень ст.ст. 89, 90 КК України судимість ОСОБА_3 є не погашеною.
		Вказана судимість ОСОБА_3 не має значення для правової кваліфікації інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ст. 195 КК України.
		Також суд звертає увагу, що органом досудового розслідування обвинувачено ОСОБА_3 в умисному знищенні майна ОСОБА_10 шляхом підпалу, чим потерпілій заподіяно майнової шкоди в розмірі 107500 грн. (а.с.2 т.1). 
		Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с.4-6), експертиза для встановлення матеріальних збитків, завданих вчиненням ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, у вказаному кримінальному провадженні не призначалася та не проводилася.
		На підтвердження майнової шкоди в розмірі 107500 грн. прокурором надано суду такі докази:
		-довідку Криворівнянської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області від 11.09.2020 року №907 про те, що на земельній ділянці гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилася господарська будівля, а саме стайня з прибудовою (а.с.120 т.1)
		-довідку Криворівнянського старостинського округу Верховинської селищної ради від 13.04.2021 року №458 про те, що господарство ОСОБА_10 , яке знаходиться в АДРЕСА_3 , включає в себе земельну ділянку, на яку виготовлено правовстановлюючі документи, на якій побудовано дерев`яні споруди, а саме житловий будинок, господарська будівля одноповерхова (стайня) з прибудовою, яка побудована в кінці 2020 року після повного знищення шляхом підпалу попередньої дерев`яної господарської одноповерхової будівлі (стайні) у вересні 2020 року максимальних розмірів 7*6 м, на яких на даний час не виготовлено правовстановлюючих документів; дані згідно з по господарської книги №3 від 2015 року по 2020 рік, обліковий номер НОМЕР_1 (а.с.223 т.1);
		-розписку гр. ОСОБА_25 , надану 09.11.2020 року гр. ОСОБА_10 (а.с.144 т.1), про те, що він отримав 25 тис. грн. авансу на підставі усного договору на виконання будівельних робіт ( а саме будівництво стайні) на загальну суму 40 тис. грн; решта суми не отримав, оскільки не стало будівельного матеріалу;
		-копію накладної від 22.09.2020 року про відпущення ОСОБА_10 від ФОП ОСОБА_30 будівельних матеріалів на суму 41190 грн., а саме: 6,6 куб. м. платв вартістю 19800 грн., 1 м.куб дошки обрізної вартістю 3000 грн., 4 м куб. дошки 50 вартістю 12000 грн., 0,63 м. куб лат вартістю 1890 грн., 1.5 м. кізлів вартістю 4500 грн. (а.с.145 т.1);
		-копію накладної від 22.09.2020 року про відпущення ОСОБА_10 від ФОП ОСОБА_30 будівельних матеріалів на суму 14855 грн., а саме: 70 листів шиферу вартістю 11900 грн., 5 листів шиферної плити вартістю 1400 грн., 14 мішків цементу вартістю 1120 грн., 5 кг цвяхів 150 вартістю 150 грн., 2 кг цвяхів 70 вартістю 60 грн., 5 кг цвяхів шиферних на загальну суму 225 грн. (а.с.146 т.1);
		-копію накладної від 02.12.2020 року про відпущення ОСОБА_10 від ФОП ОСОБА_30 будівельних матеріалів на суму 2000 грн., а саме: 10 м кв. дошки підложної вартістю 2000 грн. (а.с.147 т.1).
		У постанові від 25.11.2019 року (справа №420/1667/18, провадження №51-10433 кмо 18) Об`єднана палата касаційного кримінального суду Верховного Суду роз`яснила, що виходячи з аналізу положень статей 55, 61, 62, 91, 127, 128, 130, 170, 242, 291 КПК під шкодою у кримінальному провадженні розуміються втрати, яких зазнала потерпіла сторона у результаті викрадення, знищення або пошкодження майна, або шкода, завдана безпосередньо особі, її здоров`ю, діловій репутації внаслідок протиправної поведінки іншої особи. При цьому у кримінальному провадженні під матеріальними збитками у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК треба розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування шкоди.
		Таким чином, з вищевказаних роз`яснень вбачається, що слід відрізняти поняття «шкода у кримінальному провадженні», яка у випадку вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.194 КК України, оцінюється вартістю знищеного майна, та поняття «матеріальні збитки», які у випадку вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.194 КК України, оцінюються вартістю майнових витрат, пов`язаних із його відновленням, до якої включено й вартість знищеного майна.
		Для визначення розміру матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням ( п.6 ч.2 ст. 242 КПК України ) слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди.Особливістю цієї норми КПК щодо обов`язковості призначення експертизи є також те, що цей імперативний припис для прокурора та слідчого має застосовуватися у провадженнях про кримінальні правопорушення, які мають матеріальний склад злочину, тобто містять суспільно небезпечні наслідки, які можливо обчислити у вигляді збитків або шкоди довкіллю. Така правова позиція сформована Об`єднаною палатою касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 25.11.2019 року (справа №420/1667/18, провадження №51-10433 кмо 18).
		Однак, суд акцентує увагу на тому, що при кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст.194 КК України) розмір спричиненої майнової шкоди не має правового значення. При диференціації кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження чужого майна у випадку вчинення відповідного злочину шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом обов`язковою характеристикою є не наслідки, а «загальнонебезпечний спосіб знищення або пошкодження». Спосіб знищення пріоритетний, оскільки основним аргументом на його користь є більш вагома соціальна значущість (суспільна небезпека) способу знищення або пошкодження чужого майна порівняно з «шкодою у великих розмірах».Такий висновок зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2019 року у справі №1-8/2012, провадження №51-1581 км18, що співвідноситься із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.12. 2018 року (справа № 301/2178/13-к, провадження № 13-57кс18).
		Враховуючи, що при кваліфікації випадків умисного знищення майна шляхом підпалу розмір спричиненої майнової шкоди не має правового значення, а також відсутність висновку експерта, яким було б встановлено матеріальні збитки, завдані вчиненням ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, в тому числі шкоди, завданої цим кримінальним правопорушенням, то суд вважає за необхідне змінити формулювання обвинувачення ОСОБА_3 у частині заподіяння потерпілій ОСОБА_10 майнової шкоди в розмірі 107500 грн., виключивши її з обвинувачення ОСОБА_3 , а надані прокурором докази врахувати при вирішенні цивільного позову потерпілої.
		Також суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст. 194 КК України посилання на знищення вогнем майна ОСОБА_10 , що знаходилося в приміщенні її господарської будівлі (сараю), оскільки в ході досудового розслідування не встановлено та не конкретизовано, яке саме майно, крім стайні (сараю), було знищено внаслідок пожежі 11.09.2020 року. Перелік та кількість такого майна не згадувалося потерпілою ні в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.09.2020 року (а.с.114 т.1), ні в її показаннях, ні в протоколі проведення з нею слідчого експеримента від 04.12.2020 року (а.с.132-135 т.1). З обставин справи вбачається, що обвинувачений 11.09.2020 року умисно знищив господарську будівлю (сарай) потерпілої ОСОБА_10 шляхом підпалу сіна, що знаходилося там, проте органом досудового розслідування не встановлено його кількість та не включено його до обвинувачення ОСОБА_3 .
		При призначенні покарання суд враховує, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справ суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободі практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Такожу справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
		Крім того, загальні засади призначення покарання визначені вст. 65 КК України, відповідно до якої покарання призначається 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другоюстатті 53 цього Кодексу, 2) відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно зст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
		Згідно з обвинувальними актами щодо ОСОБА_3 обставинами, що пом`якшують його покарання, є щире каяття ( за епізодами по ч. 2 ст. 194 КК України та ст. 195 КК України) та активне сприяння розкриттю злочину (за епізодом по ст.195 КК України) та не встановлено обставин, які обтяжують його покарання.
		Відповідно до роз`яснення Об`єднаної палати касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлених в постанові від 21.02.2021 року в справі №481/1754/18,провадження №51-1579кмо 20, безпідставно визнавати обставиною, яка пом`якшує покарання, - щире каяття, якщо вона полягає виключно у визнанні вини обвинуваченим, який жалю щодо своєї поведінки не висловив, жодних заходів для виправлення ситуації особисто не вжив, матеріальну шкоду потерпілій не відшкодував.
		Крім того, Об`єднана палата касаційного кримінального суду Верховного Суду в цій постанові від 21.02.2021 року роз`яснила, що під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.
		Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 своєю поведінкою не висловлює жалю щодо своєї поведінки відносно потерпілої ОСОБА_31 , а навіть після умисного знищення її господарської будівлі шляхом підпалу погрожує їй спалити житловий будинок, матеріальну шкоду потерпілій не відшкодував, то суд не визнає щире каяття, як обставину, що пом`якшує його покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 194 та ст. 195 КК України.
		Суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, активне сприяння розкриттю злочину, оскільки він не тільки визнав вину, а й надав органу досудового розслідування допомогу у з`ясуванні дійсних обставин справи, зокрема, у ході слідчого експеримента розказав та показав, як за допомогою запальнички та газет, які попередньо приніс із собою, підпалив господарську будівлю потерпілої ОСОБА_10 , добровільно видав знаряддя вчинення злочину  запальничку.
		Одночасно суд не визнає активне сприяння розкриттю обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 за вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 195 КК України, оскільки він не зробив ніяких дій, спрямованих на розкриття вказаного кримінального правопорушення, а його вина доводиться іншими зібраними доказами.
		У ч. 2 ст. 4 КК України закріплено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Відповідно доч.2ст.194КК України(в редакціїзакону,що діявна часвчинення ОСОБА_3 цього злочину,тобто станомна 11.09.2020року)умисне знищеннячужого майна,вчиненого шляхомпідпалу, карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
		Згідно зіст.195КК України(в редакціїзакону,що діявна часвчинення ОСОБА_3 цього кримінальногопроступку,тобто станомна 27.03.2021року)погроза знищеннячужого майнашляхом підпалу,якщо булиреальні підставипобоюватися здійсненняцієї погрози карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від шістдесяти до ста двадцяти годин, або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців.
		Впродовж періоду з часу вчинення ОСОБА_3 вказаних кримінальних правопорушень по час ухвалення судом вироку щодо нього не набирав чинності закон про кримінальну відповідальність, яким скасовувалася б кримінальна протиправність діянь, передбачених ч. 2 ст. 194 та ст. 195 КК України, пом`якшувалася б кримінальна відповідальність за їх вчинення або іншим чином поліпшувалося становище обвинуваченого.
		Враховуючи вищевказане, суд приходить до переконання щодо можливості призначення покарання ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 195 КК України, в межах її санкції, обравши одне з альтернативних покарань.
		Також суд враховує положення ч.2ст. 65 КК України, згідно з яким більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Враховуючи ступіньтяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінальногоправопорушення,передбаченого ст.195КК України,особу винного,суд дійшоввисновку пронеобхідність призначенняобвинуваченому однез альтернативнихвидів покарань,а самепокарання увиді арешту.При цьомусуд враховуєте,що,оскільки обвинуваченийне працює,у ньоговідсутні джерела,з якихможе бутисплачений штраф,факт замінийому несплаченоїсуми штрафу,призначеного вирокомВерховинського районногосуду від05.03.2020року,на покаранняу видігромадських робіт, топризначення штрафута громадськихробіт,як покаранняза ст.195КК України,буде недостатнімдля виправленняособи тапопередження вчиненнянею новихкримінальних правопорушень,та моженавіть спонукатийого довчинення новихкорисливих злочинів. Обвинувачений ОСОБА_3 не працює, у зв`язку з чим до нього не може застосовуватися такий вид покарання, як виправні роботи.
		Суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, в межах її санкції, тобто у виді позбавлення волі. Враховуючи особу винного, його спосіб життя, висновки органу пробації, викладені в досудовій доповіді, щодо його дуже високої небезпеки для суспільства, в т.ч. окремих осіб, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення волі на певний строк буде недостатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Суд такожвважає занеобхідне застосуватич.1ст.70КК Українита призначити ОСОБА_3  остаточнепокарання увиді позбваленняволі шляхом поглинення ним, як більш суворим, менш суворого покарання.
		Оцінюючи суворість визначеного судом ОСОБА_3 покарання, яке пов`язане з ізоляцією від суспільства, враховуючи наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення (його систематичні погрози, адресовані потерпілій та іншим жителям села, щодо знищення їх майна загальнонебезпечним способом  підпалом, заподіяння тілесних ушкоджень та спричинення смерті), для запобігання спробам будь-якого перешкоджання виконанню вироку суду з врахуванням особи обвинуваченого, відсутності у нього роботи та міцних соціальних зв`язків, зловживання спиртними напоями, то суд вважає за необхідне застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
		У даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_10 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення з нього на її користь майнової шкоди в сумі 107500 грн. та моральної шкоди в сумі 2500 грн.
		Цивільний позивач та її представник у судовому засіданні просили позов задовольнити повністю, з наведених у ньому підстав.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вказаний цивільний позов ОСОБА_10 не визнав, заперечив щодо його задоволення. Однак, у подальшому перед судовими дебатами 07.04.2022 року через канцелярію суду поступила заява, підписана ОСОБА_3 та його захисником ОСОБА_9 , про визнання обвинуваченим цивільного позову ОСОБА_10 повністю.
		Згідно зі ч.2ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		У ч.1ст. 129 КПК Українипередбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд від доведеності підстав та розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Судом роз`яснено цивільному позивачу ОСОБА_10 , що відповідно до ч. 1 ст.332 КПК України суд під час судового розгляду має право за клопотанням сторін або потерпілого своєю ухвалою доручити проведення експертизи для встановлення розміру матеріальних збитків, завданих їй кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_3 , а саме знищенням її майна шляхом підпалу.
		У судовому засіданні цивільний позивач ОСОБА_10 та її представник  адвокат ОСОБА_11 відмовилися від проведення вищевказаної експертизи.
		Враховуючи зазначене, суд вважає, що цей цивільний позов ОСОБА_10 слід задоволити частково.
		Зокрема, слід стягнути з ОСОБА_3 на користь цивільного позивача 25000 грн. майнової шкоди. 
		У судовому засіданні доказано, що потерпілою оплачено гр. ОСОБА_25 в листопаді 2020 року грошові кошти в сумі 25 тис. грн. на підставі усного договору на виконання будівельних робіт ( а саме за будівництво нової стайні на місці спаленої ОСОБА_3 господарської будівлі).
		Суд вважає, що накладні від 22.09.2020 року та від 02.12.2020 року підтверджують факт придбання ОСОБА_10 будівельних матеріалів на загальну суму 58045 грн., однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують, що саме такі матеріали, які зазначені в цих накладних, та саме в такій кількості використано на будівництво потерпілою (цивільним позивачем) нової стайні.
		З приводу заявленої позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди на суму 2500 грн. суд вважає, що її слід задоволити в повному розмірі, оскільки знищенням стайні шляхом підпалу цивільному позивачу/потерпілій було спричинено душевні страждання .
		Суд звертає увагу, що визнання позову відповідачем не є безумовною підставою для його задоволення, ураховуючи, що вирішуючи спір по суті, суд повинен дослідити матеріали справи, надати належну правову оцінку наявним у справі доказам та ухвалити судове рішення з урахуванням вимог законності та обґрунтованості, а не виходити виключно із факту визнання позову відповідачем.
		Відповідно до ст. 374 КПК України суд у вироку вирішує щодо стягнення судових витрат, долю речових доказів.
		    Судом встановлено, що процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертизи, відсутні.
		Постановами від 11.09.2020 року (а.с.73 т.1) та від 28.09.2020 року (а.с.76 т.1) визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12020090130000136від 11.09.2020 року вилучений під час огляду місця події частину металевого рукава та добровільно видані ОСОБА_3 належні йому запальничку синього кольору та одяг: чоловічу майку синьо-білого кольору, штани зеленого кольору, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Верховинського відділу поліції (а.с.74,77 т.1).
		У п.1 та п.4 ч. 9 ст. 100 КПК України передбачено, що майно, яке було предметом кримінального правопорушення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення конфіскується, крім того, яке повертається власнику, а майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, у зв`язку з чим металевий рукав та одяг слід повернути власникам, а запальничку, яка є знаряддям вчинення злочину та належить обвинуваченому, але не має ніякої цінності  знищити. 
		Відповідно до ч.4ст.174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд зобов`язаний вирішити питання про скасування арешту майна.
		Ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду від 30.09.2020 року накладено арешт на майно, а саме: на добровільно видані ОСОБА_3 належні йому запальничку синього кольору та одяг: майку синьо-білого кольору, чоловічі класичні штани зеленого кольору (а.с. 80-81 т.1).
		Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.368-371,373,374КПК України, -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.194, ст. 195 КК України, тапризначити йому покарання:
		- за ст. 195 КК України  3 (три) місяці арешту;
		- за ч.2 ст. 194 КК України  4 (чотири) роки позбавлення волі;
		Згідно з ч.1ст. 70 КК України за сукупністю злочинівшляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк4 (чотири) роки.
		До набрання вироку законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду.
		Початок відбуття строку покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання - з 13.29 год. 07 квітня 2022 року.
		Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди -задоволити частково.
		Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок матеріальної шкоди та 2500 (дві тисячі п`ятосот) гривень 00 копійок моральної шкоди.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду від 30.09.2020 року на майно, а саме: на добровільно видані ОСОБА_3 належні йому запальничку синього кольору та одяг: майку синьо-білого кольору, чоловічі класичні штани зеленого кольору
		Речові докази по справі після набрання вироком законної сили :
		-металевий рукав - повернути власнику, потерпілій ОСОБА_10 ;
		-майку синьо-білого кольору, чоловічі класичні штани зеленого кольору - повернути власнику, ОСОБА_3 ;
		- запальничку синього кольору - знищити. 
		На вирок суду сторонами може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		    Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору, потерпілій.
		 
		 
		 
		 Суддя ОСОБА_32

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...