Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 474/454/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2022.
Дата набрання законної сили: 23.02.2022
Номер судового провадження: 61-17277ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України      
		 
		23 лютого 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 474/454/18
		провадження № 61-17277св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) -  ОСОБА_1 ,
		відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
		третя особа за первісним позовом - приватний нотаріус Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лавріненко Максим Іванович,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2020 року 
		у складі судді Сокола Ф. Г. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА 
		Короткий зміст позовних вимог 
		У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла 
		ОСОБА_3 , якій на праві власності належали земельні ділянки загальною площею 9,88 га сільськогосподарського призначення, розташовані в межах Доброжанської сільради Врадіївського району Миколаївської області. 19 квітня 2018 року ОСОБА_1 отримала від приватного нотаріуса Врадіївського нотаріального округу повідомлення про смерть 
		ОСОБА_3 , про відкриття спадкової справи та про наявність заповіту ОСОБА_3 , укладеного 10 травня 2011 року на її користь.
		Необізнаність як щодо смерті ОСОБА_3 , так і щодо наявності заповіту, стала перешкодою для своєчасного звернення з заявою про прийняття спадщини.
		ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк у два місяці для звернення з заявою про прийняття спадщини.
		Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2018 року первісного відповідача Доброжанівську сільську раду замінено на належного відповідача ОСОБА_2 .
		У червні 2018 року ОСОБА_2 звернулась з зустрічним позовом до 
		 ОСОБА_1  про визнання заповіту недійсним. 
		Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_3 була її матір`ю та проживала разом з її родиною. На ім`я ОСОБА_2 складено заповіт на земельні ділянки, який посвідчено 13 липня 2010 року. З 2010 року за станом здоров`я спадкодавець потребувала сторонньої допомоги, з дому не виходила, намірів розпорядитись ділянками на користь сторонніх осіб не мала, а тому не могла у 2011 році укласти заповіт без відома членів своїх родини на ім`я ОСОБА_1 .
		Крім того, в заповіті зазначено інше прізвище спадкоємця - ОСОБА_1 , 
		а інших ідентифікаційних даних немає.
		Посилаючись на те, що  ОСОБА_3 заповіт від 10 травня 2011 року не підписувала, ОСОБА_2 просила визнати його недійсним як нікчемний правочин.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2020 року у задоволені первісного та зустрічного позовів відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що приватний нотаріус Демченко Т. М. після одержання 21.03.2018 року від відповідачки заяви про відкриття спадщини повідомив ОСОБА_4 про відкриття спадщини за заповітом ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак з матеріалів справи не зрозуміло, яким чином приватний нотаріус ідентифікувала спадкоємицю ОСОБА_1 із особою позивачки - ОСОБА_1 та направила за її адресою реєстрації вказане повідомлення. 
		Оскільки матеріали судової справи, окрім повідомлення про відкриття спадщини №414/02-14 від 19.04.2018 року, не містять інших даних щодо часу та обставин, за яких позивачка дізналася про існування заповіту, суд вважає, що вказана обставина відповідає критерію поважності та може бути підставою для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позивачка не могла докладно та чітко пояснити, яким чином її було повідомлено про наявність заповіту та коли саме їй стало відомо про смерть спадкодавця, з огляду на існування між ними договірних відносин щодо оренди земельних ділянок, які є предметом спадкування, а також щодо її звернення до нотаріуса для оформлення спадкових прав.
		Незважаючи на характер причин пропуску строку на прийняття спадщини, позивач не довела, що є саме тією особою, яку зазначено у заповіті ОСОБА_3 від 10 травня 2011 року як ОСОБА_1 . Тлумачення заповіту також не дає можливості достеменно встановити, що позивач є саме тією особою, яку спадкодавець у заповіті зазначила як спадкоємця. Тому ОСОБА_1 не є спадкоємицею, не має права на прийняття спадщини та права на звернення до суду в порядку статті 1272 ЦК України. 
		Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції послався на висновки судової почеркознавчої експертизи, відповідно до яких заповіт від 10 травня 2011 року підписано власноручно ОСОБА_3 , що свідчить про відсутність підстав для визнання його недійсним (нікчемним) за статтями 203, 215 ЦК України.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року скасовано рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 
		14 серпня 2020 року в частині позову ОСОБА_1 та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволені позову.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що питання (в тій чи іншій формі) щодо належності ОСОБА_1 заповіту ОСОБА_3 , який складено 10 травня 2011 року на користь ОСОБА_1 , позивач не порушувала, підстав таких вимог не зазначала, доказів на підтвердження цього факту суду не надавала. Тому висновки суду першої інстанції щодо недоведеність позивачем факту, що вона є тією особою, яку спадкодавець зазначила у заповіті як спадкоємця ОСОБА_1 , виходять за межі предмету заявленого позову (межі тих обставин, які суд мав досліджувати), 
		а тому ці висновки є передчасними. Не можуть бути усунуті суперечності 
		в прізвищі позивачки та спадкоємиці за заповітом і шляхом його тлумачення за статтями 213, 1256 ЦК України за ініціативою суду, оскільки таких позовних вимог ОСОБА_1 не заявляла, помилкове написання в заповіті прізвища спадкоємця не створює подвійного розуміння волі заповідача і не вимагає від суду тлумачення змісту заповіту.
		Водночас, наявність неусунутих в установленому законом порядку суперечностей у прізвищі позивача та прізвищі спадкоємиці за заповітом, без встановлення юридичного факту (належність правовстановлюючого документу) за пунктом 6 частини 1 статті 315 ЦПК України, перешкоджає позитивному вирішенню питання про встановлення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом.
		Аргументи учасників справи
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та передати справу на новий апеляційний розгляд.
		Касаційну скаргу, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене неповноважним складом суду, що стало наслідком незаконного повторного автоматизованого розподілу справи у грудні 
		2019 року судді Сокол Ф. Г. без наявності підстав, передбачених статтею 33 ЦПКУкраїни.
		Суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог і визнав коло спадкоємців, хоча такої позовної вимоги не було заявлено жодною зі сторін. Таку позицію позивача підтримав апеляційний суд, однак у задоволені позову відмовив з підстав того, що вона не ставила перед судом питання щодо належності їй заповіту.
		Висновок апеляційного суду щодо необхідності усунення суперечностей 
		у прізвищі позивача та прізвищі спадкоємця за заповітом до вирішення справи про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини помилковий, оскільки першочергово позивачу необхідно встановити додатковий строк для прийняття спадщини і лише після цього можливе вирішення спору, у разі його наявності, щодо встановлення належності заповіту.
		Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. 
		В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
		У квітні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що враховуючи наявність розбіжностей між прізвищем позивача та прізвищем спадкоємиці за заповітом, відсутність звернення позивача до суду для встановлення юридичного факту належності заповіту, вона не може вважатись спадкоємцем за заповітом і відповідно 
		у задоволенні позову має бути відмовлено. Аргументи ОСОБА_1 щодо незаконного повторного автоматизованого розподілу судової справи 
		є безпідставними і необґрунтованими. Сторона позивача жодного разу не заявляла судді відвід, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
		В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які 
		ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем 
		і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
		Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК України).
		Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому (частина перша статті 1236 ЦК України).
		Аналіз вказаних норм свідчить, що розпорядження в заповіті можуть стосуватися призначення спадкоємця (спадкоємців) і/або визначення спадкового майна (спадщини).
		За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини 
		з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
		Тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України дає підстави для висновку, що при вирішенні позовної вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини необхідно встановити, що особа 
		є спадкоємцем за законом чи заповітом. 
		Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу (стаття 1256ЦК України).
		У статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні правочину, які втілюються в трьох рівнях. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих 
		у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) 
		є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. 
		Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦКУкраїни.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі 
		№ 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) зазначено, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».
		Аналіз статті 1256 ЦК України свідчить, що:
		тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді власне позовної вимоги про тлумачення змісту заповіту, так і, зокрема, при розгляді позовної вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини;
		з урахуванням того, що зміст заповіту може містити розпорядження про призначення спадкоємця (спадкоємців) і/або визначення спадкового майна (спадщини), то і тлумачення змісту заповіту може здійснюватися щодо таких розпоряджень заповідача.
		У справі, що переглядається:
		суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що: тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді власне позовної вимоги про тлумачення змісту заповіту, так і, зокрема, при розгляді позовної вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини; з урахуванням того, що зміст заповіту може містити розпорядження про призначення спадкоємця (спадкоємців) і/або визначення спадкового майна (спадщини), то 
		і тлумачення змісту заповіту може здійснюватися щодо таких розпоряджень заповідача, а тому зробив неправильний висновок, що написання в заповіті прізвища спадкоємця не вимагає від суду тлумачення його змісту, а позивач не порушувала вимог щодо належності їй заповіту ОСОБА_3 , який складено 10 травня 2011 року на користь ОСОБА_1 ;
		суд першої інстанції вказав, що тлумачення заповіту не дає можливості достеменно встановити, що позивач є саме тією особою, яку спадкодавець 
		у заповіті зазначила як спадкоємця. Проте такий висновок належним чином не мотивував та не врахував, що сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності; встановивши, що приватний нотаріус Демченко Т. М. після заведення спадкової справи повідомив ОСОБА_4 про відкриття спадщини за заповітом ОСОБА_3 , існування між ними договірних відносин щодо оренди земельних ділянок, щодо яких складено заповіт, звернення позивача до нотаріуса про оформлення спадкових прав та зміст постанови нотаріуса щодо причин відмови у видачі свідоцтва про право спадщину у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини (а. с. 8, 11, 49, 142 т. 1, а. с. 89-94), суд не надав належної оцінки цим обставинам.
		Тому суди зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання додаткового строку дляподання заяви про прийняття спадщини.
		Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо ухвалення рішення суду першої інстанції неповажним складом суду з таких підстав.
		Відповідно до частин першої, сьомої статті 33 ЦПК України визначення судді, 
		а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та 
		в хронологічному порядку надходження справ. Невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
		Аналіз матеріалів справи свідчить, що за рішенням загальних зборів суддів Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2019 року 
		з метою усунення значної різниці у навантаженні суддів проведено повторний розподіл нерозглянутих справ, які раніше перебували в провадженні судді Сокола Ф. Г. та по яких суддя Фасію В. В. не приймав процесуальних рішень, за наслідками якого цю справу передано судді Соколу Ф. Г.
		Тому вказаний розподіл справи проведений відповідно до статті 33 ЦПК України, підпунктів 2.3.13, 2.3.17 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України № 30 від 26 листопада 2010 року, за обставин, які могли мати наслідком порушення строку розгляду справ, що не порушує прав учасників справи. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі 
		№ 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20), дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в оскарженій частині скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити задовольнити частково.
		Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 
		2020 року в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2020 року та постанова Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року 
		в скасованій частині втрачають законну силу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                             В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                       Н. О. Антоненко
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                                Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...