Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/871/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Укладення договорів (правочинів); оренди.
Надіслано для оприлюднення: 08.04.2022. Зареєстровано: 08.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2022.
Дата набрання законної сили: 26.09.2022
Результат оскарження 26.09.2022 Північно-західний апеляційний господарський суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: 07/903/871/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
		E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 31 березня 2022 року  Справа № 903/871/21
		Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В.,
		представника позивача: Лупини О.М.,
		представника 3-ї особи : Мартинюка О.М.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом Приватного підприємства "Гроно"
		до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, 
		Державне підприємство "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"
		про визнання незаконним та скасування рішення
		 
		встановив: ПП "Гроно" (позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (відповідача), в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (у формі наказу №444 від 28.08.2021 року) про відмову у продовженні договору оренди. Також, просить стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270грн.
		В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримавши від ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (балансоутримувача) лист від 26.08.2021 року №202/1-11 про відмову у продовженні договору оренди, відповідач повинен був повідомити балансоутримувача та Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (орган, упов новажений управляти відповідним державним майном) про те, що ними порушено п.10.5 Договору оренди № 532 від 15.03.2010 року та ч.3 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна (№2269-ХІІ) щодо суб`єктності та строків повідом лення позивача (орендаря) про намір використання орендованого майна для власних потреб та, не виявивши інших підстав для відмови, прийняти рішення про оголошення аукціону.
		Ухвалою суду від 15.11.2021 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.12.2021. Залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру та Державне підприємство "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".
		 03.12.2021р. на адресу суду від ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" надійшло пояснення третьої особи (вх.№01-57/7343/21), в якому третя особа заперечила проти позову та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Ухвалою суду від 14.12.2021 продовжено підготовче провадження до 11.02.2022. 15.12.2021 до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№01-57/7668/21), в якому відповідач заперечує проти позову. Зазначає, що абзацом 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 157-ІХ від 03.10.2019) передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені. Строк Договору оренди сплив 14.11.2021. Процедура продовження Договору оренди регулюється положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 157-ІХ від 03.10.2019), Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.
		Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 157-ІХ від 03.10.2019) продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Частиною 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 157-ІХ від 03.10.2019) визначено балансоутримувача, як стороною орендних правовідносин.
		Отже, твердження позивача про те, що балансоутримувач не вправі заявляти орендарю відмову в продовженні договору оренди є помилковим.
		Частиною 4 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 157-ІХ від 03.10.2019) передбачено, що рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.
		Балансоутримувач орендованого державного майна - ДП «Волинський науково- дослідний та проектний інститут землеустрою», у відповідності до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 157-ІХ від 03.10.2019) звернувся до Орендаря та Орендодавця з листом, в якому повідомив, про відмову у продовженні Договору оренди, оскільки майно, що є предметом даного договору необхідне йому для власних потреб.
		На підставі цього, у відповідності до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 157-ІХ від 03.10.2019) та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, регіональним відділенням було прийнято рішення по відмову в продовженні Договору оренди.
		Тому наказ регіонального відділення від 28.08.2021 № 444 «Про відмову у продовженні договору оренди» є таким, що у повній мірі відповідає вимогам Закону, оскільки процедура продовження Договору оренди регулюється Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 157-ІХ від 03.10.2019) та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, заївердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, а не пунктами 10.4, 10.5 Договору оренди, строк якого сплив, чи Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (2269-ХІІ від 10.04.1992), який втратив чинність 01.02.2020.
		Ухвалою суду від 11.01.22 підготовче засідання відкладено на 25.01.22. Встановлено учасникам справи строк для подання до суду заяв по суті справи.
		17.01.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що посилання відповідача на обставину, що на сьогоднішній день строк договору оренди сплив, і це є підставою для неврахування пунктів Договору оренди N2 532 від 15.03.2010 року, є хибним, оскільки позивач звернувся до суду із позовом 26 жовтня 2021 року, на той момент Договір оренди був чинним, а також до правовідносин, які він встановлював, застосовувалися норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ від 10.04.1992 року. Твердження відповідача про те, що Орендар в порядку визначеному Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 157-ІХ від 03.10.2019) розмістив на майданчику ЕТС повідомлення, яким просив продовжити Договір оренди і тим самим визнав, що дані договірні відносини регулюються саме Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 157-ІХ від 03.10.2019) не є коректним з огляду на те, що позивач у позовній заяві акцентував увагу на обставини, що правовідно сини щодо діючого договору оренди регулюються як Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ від 10.04.1992 року (до моменту спливу строку його дії) так і Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019 року щодо підстав та умов продовження дії цього договору. 
		Ухвалою суду від 25.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.02.2022.
		У судовому засіданні 09.02.2022 за участю учасників справи до 01.03.2022 оголошена перерва відповідно до ч.2 ст.216 ГПК України.
		23.02.2022 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі. Позивач зазначає, що у пункті 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 27.12.2019 зазначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представниць кого органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону або 1 липня 2020 року.
		Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продов жуються в порядку, визначеному цим Законом.
		Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чиннос ті цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
		Дії власника майна (органу управління, балансоутримувача), спрямовані на повідомлення орендаря про намір використовувати орендоване ним майно для власних потреб, жодним чином не можуть свідчити про їх намір щодо продовження договору оренди (тобту зміну правовідносин), тому такі дії слід кваліфікувати як такі, що спрямовані на припинення правовідносин.
		Отже, приписи, викладені у першому, другому та третьому абзацах пункту 2 Прикін цевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 27.12.2019 застосовуються лише щодо продовження діючих договорів. Абзац 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону регулює процес припинення діючих договорів оренди.
		Ухвалою суду від 01.03.2022 відкладено розгляд справи на 15.03.2022.
		Ухвала була надіслана на електронну адресу учасників справи.
		В судове засідання 15.03.2022 учасники справи не з`явилися.
		Ухвалою суду від 15.03.2022 розгляд справи відкладено на 31.03.2022.
		 15.03.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності у зв`язку з введенням на території України воєнного стану. Представник відповідача зазначив, що підтримує свої заперечення, надані у відзиві та заявлені у судовому засіданні 09.02.2022. Просить позов залишити без задоволення.
		Оскільки учасники справи були повідомлені про час та дату розгляду справи, явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без участі представника відповідача за його клопотанням.
		У судовому засіданні 31.03.22 представник позивача підтримав позовні вимоги.
		Представник третьої особи заперечив проти позову. 
		 
		Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд встановив наступне.
		 15.03.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (Орендодавець) та Приватним підприємством Гроно (Орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 532.
		Відповідно до п. 1.1 договору оренди, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину нежитлового приміщення (реєстровий номер 00692630.1 ХЕЦАХП 148) загальною площею 97,6 кв.м., що знаходяться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63 та обліковується на балансі ДП Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на дату оцінки станом на 30.11.2009р., виконаним суб`єктом оціночної діяльності Волинською міжрегіональною біржою і становить за належною оцінкою 232377,00 грн. без врахування ПДВ.
		Згідно п.п 1.2, 1.3 договору майно передається в оренду з метою використання об`єкта оренди: 23,8 кв.м під торговельний об`єкт із продажу непродовольчих товарів: 15,7 кв.м.  під розміщення документів, 58,1кв.м.  для розміщення майстерні з ремонту оргтехніки. Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання орендованого майна.
		Пунктом 10.1 договору сторони визначили, що договір укладено строком на два роки 11 місяців, що діє з 15.03.2010р. до 14.02.2013р. включно.
		Згідно п.п. 10.4. договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку його дії, договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором. 
		Відповідно до п 10.5 договору сторони визначили, що після закінчення терміну договору оренди Орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладання договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
		15.03.2010р. на виконання умов договору за актом приймання-передавання орендованого майна балансоутримувач - ДП Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою  передав орендарю - ПП Гроно в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину нежитлового приміщення загальною площею 97,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63; погоджено орендодавцем Регіональним відділенням ФДМУ по Волинській області. 
		14.02.2013р. між сторонами укладено додатковий договір №1 до договору оренди від 15.03.2010р. № 532, яким, зокрема, пункти 10.4, 10.5 договору оренди викладено в наступній редакції: 10.4. - після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. 
		Договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди.
		У разі, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, орендар, за три місяці до закінчення терміну дії договору, зобов`язаний подати орендодавцю заяву щодо пролонгації договору з документами, необхідними для визначення суб`єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах.
		10.5.- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії. Договір уважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені даним договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору. 
		Також, 14.01.2016р. між сторонами укладено додатковий договір №2 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 15.03.2010р. № 532, згідно якого внесено ряд змін в умови договору.
		Пункт 1.1. Договору викладено в такій редакції: «Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину Контори площею 107,3 кв. м, (реєстровий номер 00692630.1.ХЕЦАХП 148) (далі - Майно), що знаходиться за адресою: 43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63 та обліковується на балансі ДП «Волинській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.11.2015 року, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ПП «ТСА ЗАХІД» і становить за незалежною оцінкою - 423245,00 грн. (без урахування ПДВ)».
		Пункт 10.1 договору оренди викладено в такій редакції: Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє до 14.12.2018р. включно;
		В пункті 10.4 договору оренди слова: за один місяць замінити на слова за два місяці. 
		Пункт 10.5 договору після слів "невід`ємною частиною договору" був доповнений словами "при обовязковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди". 
		Згідно акту приймання-передавання орендованого майна від 14.01.2016 балансоутримувач - ДП Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою передав орендарю ПП Гроно в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину Контори, площею 107,3 кв.м., що знаходиться за адресою: 43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63, який погоджено орендодавцем Регіональним відділенням ФДМУ по Волинській області. 
		Крім того, 11.08.2017р. між сторонами укладено додатковий договір №3 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 15.03.2010р. № 532, яким було змінено цільове використання частини орендованих площ розміром 11,2 кв.м. 
		Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.04.2019 року у справі 903/84/19 визнано договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №532 від 15.03.2010 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області та приватним підприємством «Гроно» пролонгованим на строк 2 роки 11 місяців до 14.11.2021р. включно та пункт 10.1 розділу 10 «Строк чинності, умови зміни та припи нення договору» договору оренди №532 від 15.03.2010 р. викладено в такій редакції: «Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє до 14.11.2021 р. включно».
		Договором № 4 від 30.05.2019 року про внесення змін до Договору оренди індивіду ально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 15.03.2010 року №532 сторони погодили ряд змін, зокрема пункт 1.1. Договору викладено в такій редакції: «Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину Контори площею 107,3 кв.м, (реєстровий номер 00692630.1.ХЕЦАХП 148) (далі - Майно), що знаходиться за адресою: 43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63 та обліковується на балансі ДП «Волинській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.11.2018 року, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ПП «ТСА ЗАХІД» і становить за незалежною оцінкою - 520 000,00 грн. без урахування ПДВ».
		Пункт 10.1 Договору оренди викладено в новій редакції: «Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє до 14 листопада 2021 року включно».
		Разом з тим, договором № 5 від 27.06.2019 року про внесення змін до Договору оренди індивіду ально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 15.03.2010 року № 532, сторони виклали преамбулу Договору оренди в такій редакції: «Ми, що нижче підписалися, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42899921, місцезнаходження якого: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3 (далі - Орендодавець), в особі в.о. заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях - начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Волинській області Сініциної Лілії Михайлівни, яка діє на підставі Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, затвердженого наказом ФДМУ від 14.03.2019 №256, наказу Фонду державного майна України від 15.05.2019 № 147-р, наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 14.06.2019 № 00183, з одного боку, та ПП «Гроно» (далі - Орендар), в особі директора ПП «ГРОНО» Лупини Олександра Миколайовича, який діє на підставі Статуту ПП «ГРОНО» (нова редакція), зареєстрованого Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області 31.10.2011№ 11871050011000172 та наказу ПП «ГРОНО» від 02.04.2005 «Про виконання обов`язків директора», з іншої сторони, уклали цей Договір про внесення змін про наступне».
		Інформаційним листом № 11-04-854 від 08.07.2021 року "Щодо продовження терміну договору оренди" Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях повідомило Орендаря, що порядок продовження договорів оренди державного нерухомого майна визначено Законом України від 03 жовтня 2019 року № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 (далі - Порядок). Згідно статті 18 Закону та пункту 134 Порядку Договір оренди підлягає продовженню за результатами проведення аукціону. Частиною третьою статті 18 Закону визначено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчен ня строку дії договору оренди. Зазначило, що Орендарю необхідно до 14 серпня 2021 року подати такі доку менти: заяву про продовження вказаного договору; копію виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; довідку балансоутримувача, в якій зазначається інформація, передбачена части ною шостою статті 18 Закону та пунктом 139 Порядку (по можливості).
		13.08.2021р. Орендар розмістив на майданчику ЕТС повідомлення такого змісту: «Просимо продовжити дію договору оренди від 15 березня 2010 року № 532 на право оренди частини Контори площею 107,3 кв. м, що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вул. Винниченка, 63 та обліковується на балансі ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут земле устрою» на строк п`ять років. А в разі відсутності такої змоги - на строк два роки 11 місяців».
		Листом №202/1-11 від 26.08.2021р. Балансоутримувач звернувся до Орендаря та повідомив, що наказом ДП «Волинській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 26.08.2021 року прийнято рішення про відмову у продовженні Договору оренди. Обґрунтуванням рішення є реорганізація Державного підприємства «Во линський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» відповідно до наказу №23 від 31.01.2020 року Держгеокадастру України. Зазначено, що в подальшому орендоване приміщення потрібне для балансоутримувача для ефективної господарської діяльності.
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатсь кій та Волинській областях (Орендодавець) листом №11-04-1068 від 31.08.2021 року повідомило Орендаря про відмову у продовженні Договору оренди на підставі прийнятого рішення, оформленого наказом № 444 від 28.08.2021 року.
		В обґрунтування такого рішення Орендодавець послався на лист Балансоутримувача ДП «Волинсь кий науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 26.08.2021 року №203/1- 11, яким Балансоутримувач повідомив Орендаря про відмову у продовженні Договору оренди у зв`язку з необхідніс тю використання орендованого приміщення для власних потреб. Також зазначено, що чинність Договору оренди припиняється внаслідок закінчен ня строку, на який його було укладено - з 15 листопада 2021 року.
		Позивач вважає, що рішення (у формі наказу) Регіонального відділення Фонду державно го майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №444 від 28.08.2021р. про відмову у продовженні Договору оренди є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся з позовом до суду.
		 
		Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За своєю правовою природою, укладений договір є договором оренди державного майна, правовідносини за яким врегульовані норма ми глави 58 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 5 Глави 30 ГК України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
		Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		При укладенні договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 532 від 15.03.2010 та додаткових договорів до нього, сторони керувалися чинним на той час Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 2269-ХІІ від 10.04.1992).
		01.02.2020р. введено в дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019. 
		У пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 зазначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
		Як встановлено судом, Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №532 було укладено 15.03.2010р. та продовжено до 14 листопада 2021 року. 
		Процедура продовження Договору оренди №532 від 15.03.2010 регулюється положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 157-ІХ від 03.10.2019), Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.
		Порядок продовження договору оренди передбачений статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019, відповідно до якого:
		1. Продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		2. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
		3. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
		4. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.
		Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.
		5. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.
		Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.
		6. Будь-яке рішення, передбачене частиною четвертою цієї статті, приймається з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, на підставі довідки балансоутримувача, в якій зазначається інформація про: наявність або відсутність заборгованості зі сплати орендної плати чи страхових платежів за договором, що продовжується, станом на дату подання довідки; факти суттєвого (більше ніж на три місяці) прострочення сплати орендної плати чи інших обов`язкових за договором платежів; результати перевірок, які балансоутримувач та/або орендодавець здійснювали протягом строку оренди, а також інформація про цільове призначення, за яким об`єкт оренди фактично використовувався протягом строку оренди. У разі якщо перевірками виявлено порушення умов договору оренди, зазначається інформація про вжиті орендарем заходи для припинення порушення або про те, що порушення тривало і після строку, визначеного орендодавцем або балансоутримувачем для усунення порушення. Строк на усунення виявлених порушень не може перевищувати 30 календарних днів з дати отримання орендарем відповідного припису.
		Порядком передачі майна в оренду можуть бути встановлені додаткові вимоги до довідки балансоутримувача та порядку її подання.
		7. Договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.
		Орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини другої цієї статті, встановлюється одним із таких способів: на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі; на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об`єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується. 8. Орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.
		Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.
		9. Після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.
		10. Зміст оголошення, особливості проведення аукціону на продовження договору оренди, порядок компенсації вартості невід`ємних поліпшень та застосування переважного права чинного орендаря на продовження договору оренди в ході аукціону визначаються Порядком передачі майна в оренду.
		11. У разі якщо об`єкт не було передано в оренду за результатами аукціону, проведеного згідно з частиною десятою цього Закону, протягом п`яти робочих днів з дати формування протоколу про визнання аукціону таким, що не відбувся, публікується оголошення про проведення аукціону та здійснюється проведення аукціону відповідно до статті 13 цього Закону.
		Відповідно до п. 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року № 483, продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.
		Відповідно до п. 136 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року № 483, заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі. Орендар додає до заяви документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
		Відповідно до ст.19 Закону №157-ІХ від 03.10.2019 рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.
		Позивач зазначає, що відповідно до п.10.5 Договору оренди № 532 та ч. 3 ст. 17 Закону № 2269-ХІІ, оскільки власником майна є держава, а органом, уповноваженим від її імені управляти відповідним державним майном, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, саме вона повинна була звернутися до Орендаря із письмовим повідом ленням про намір використовувати орендоване майно для власних потреб. Крім того, повідомити про такі обставини Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру мала не пізніше 14 серпня 2021 року, тобто не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну Договору оренди № 532 від 15.03.2010 року. Натомість до Орендаря Листом № 202/1-11 від 26.08.2021 року звернувся Балансо утримувач, тобто неналежний суб`єкт звернення, до того ж, із пропуском встановленого строку, який сплив 14.08.2021 року.
		Крім того, позивач вважає, що вказана підстава для повернення мана Балансоутримувачу, зазначена як «реорганізація Державного підприємства «Волинській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» відповідно до наказу №23 від 31.01.2020 року Держгеокадастру України та в подальшому орендоване приміщення потрібне для балансоутримувача для ефективної господарської діяльності», не відповідає дійсності. 
		Судом встановлено, що пунктом 4 частини 1 Наказу Держгеокадастру №23 від 31.01.2020 "Про реорганізацію державних підприємств" передбачено реорганізувати Державне підприємство «Волинській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (код згідно з ЄДРПОУ 00692630, Волинська область, місто Луцьк, вул. Винниченка, 63) шляхом приєднання до ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (код згідно з ЄДРПОУ 00726820, Рівненська область, місто Рівне, вул. С.Петлюри, 37). 
		Частиною 2 цого наказу визначено, що державні підприємства, до яких приєднуються юридичні особи, є правонаступниками майнових прав і обов"язків реорганізованих державних підприємств. 
		Згідно п.4 ч.5 Наказу головам комісій з реорганізації забезпечити проведення інвентаризації майна, майнових прав та обов"язків, що знаходяться на балансі реорганізованих державних підприємств. 
		З 05.02.2020 Державне підприємство «Волинській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» перебуває в стані припинення.
		Отже, необхідність використання Балансоутримувачем та його правонаступником орендованого майна пов"язана з реорганізацією Балансоутримувача, який відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 є суб"єктом орендних правовідносин.
		Отже, твердження позивача про те, що балансоутримувач не вправі заявляти орендарю відмову в продовженні договору оренди є помилковим.
		Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 157-ІХ від 03.10.2019), рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обгрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.
		Та ж сама норма міститься і в абзаці 8 пункту 114 Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.
		Частиною 4 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 157-ІХ від 03.10.2019) передбачено, що рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.
		Балансоутримувач орендованого державного майна - ДП «Волинський науково- дослідний та проектний інститут землеустрою», у відповідності до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 157-ІХ від 03.10.2019) звернувся до Орендаря та Орендодавця з листом, в якому повідомив, про відмову у продовженні Договору оренди, оскільки майно, що є предметом даного договору необхідне йому для власних потреб.
		На підставі цього, у відповідності до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019 та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, регіональним відділенням було прийнято рішення по відмову в продовженні Договору оренди.
		Наказ регіонального відділення від 28.08.2021 № 444 «Про відмову у продовженні договору оренди» є таким, що відповідає вимогам Закону, оскільки процедура продовження Договору оренди, в даному випадку, регулюється Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, а не пунктами 10.4, 10.5 Договору оренди від 15.03.2010р., чи Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.04.1992, який втратив чинність 01.02.2020.
		Посилання позивача на пункти 10.4, 10.5 діючого договору оренди від 15.03.2010р. та практику Верховного Суду є безпідстаним, оскільки, в даному випадку, про відмову у продовженні договору оренди орендаря повідомив не власник майна, а балансоутримувач, який діяв відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019. 
		З огляду на викладене, вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях у формі наказу №444 від 28.08.2021 року про відмову у продовженні договору оренди є безпідставною. За таких обставин, у позові слід відмовити повністю.
		Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270грн. слід покласти на позивача у зв"язку з відмовою у позові.
		Водночас, згідно квитанції №0.0.2407942289.1 від 08.01.2022 позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2481грн за подання заяви про збільшення позовних вимог. Вказану заяву суд залишив без задоволення.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
		З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України 2481грн. зайво сплаченого судового збору, сплаченого згідно квитанції №0.0.2407942289.1 від 08.01.2022.
		Керуючись п.1 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, ст.ст. 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		в и р і ш и в :
		 
		1. В позові відмовити.
		2. Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43021, м. Луцьк, вул.Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009371) Приватному підприємству "Гроно" (45645, Волинська обл., Луцький район, село Воютин, вул.Миру, буд.6, код ЄДРПОУ 31943559) 2481грн. зайво сплаченого судового збору, сплаченого згідно квитанції №0.0.2407942289.1 від 08.01.2022.
		 
		Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
		Повне рішення складено 08.04.2022.
		 
		 
		СуддяО. Г. Слободян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...