Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/2/22-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано судом: 11.04.2022. Зареєстровано: 12.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2022.
Дата набрання законної сили: 12.05.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 квітня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/2/22-а
		 
		Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Новаенергія до Придністровського міжрегіонального управління Укратрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, 
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю Новаенергія звернулось до суду з позовом до Придністровського міжрегіонального управління Укратрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14 липня 2021 року №СЕ291139 .
		В обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови вказано про відсутність доказів зважування транспортного засобу, а також про відсутність відомостей про спосіб зважування (на місці чи в русі) та про характеристики вагового обладнання за допомогою якого відбувалося зважування транспортного засобу. Так, позивачем указано, що інформація про вагові параметри транспортного засобу, щодо якого здійснюється габаритно-ваговий контроль, в довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та в акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів може вноситися лише на підставі документа, автоматично сформованого відповідним ваговим обладнанням за результатами зважування (чека або талона зважування, квитанції, тощо), а такий документ, на думку позивача, відсутній. Довідка № 0064608 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.05.21 та Акт №СЕ0061001 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.05.21 не можуть вважатися допустимим та достовірним доказом реальності вказаних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу позивача, оскільки вони є похідними від результатів зважування. Також позивачем зазначено, що зі змісту актів, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно- вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг. На думку позивача, при складанні Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, відповідач порушив порядок визначення вагових параметрів транспортного засобу.
		Ухвалою суду від 05 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі; вирішено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строк для подання заяв по суті справи.
		Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про законність оскаржуваної постанови. Вважає, що доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог, є безпідставними та необґрунтованими, вони не спростовують факту порушення законодавства про автомобільний транспорт. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.
		Клопотань про розгляд справи за участю сторін до суду не надходило.
		Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що на підставі графіка проведення рейдових перевірок Придністровського межрегіонального управління Укртрансбезпеки та направлення на рейдову перевірку №011345 від 21 травня 2021 року на а/д: Н-10, 215 км+550 м була проведена перевірка транспортного засобу марки КАМАЗ НОМЕР_1 з причепом парки МАЗ НОМЕР_2 , водієм якого був ОСОБА_1 , що використовується у діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю Новаенергія.
		25 травня 2021 року уповноваженими посадовими особами Управління Укртрансбезпеки здійснено габаритно-ваговий контроль вказаного автомобіля.
		Під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу КАМАЗ НОМЕР_1 на підставі чеку зважування від 25 травня 2021 року встановлено перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на повну масу транспортного засобу  53,42 т, що на 33,55% перевищує нормативно визначені 40,00 т; навантаження на здвоєну вісь  18,28 т, що на 14,25% перевищує нормативно визначені 16,00 т; навантаження на здвоєну вісь  17,59 т, що на 9,94% перевищує нормативно визначені 16,00 т. при цьому встановлено відсутність у водія при здійсненні перевезення вантажу оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України х перевищенням вагових обмежень. 
		За результатами проведеного габаритно-вагового контролю 25 травня 2021 року складено Довідку №0064608, згідно з якою навантаження на осі транспортного засобу складає (в тоннах): 1) 7,49; 2) 9,36; 3) 8,32; 4)10,05; 5)8,83; 6)8,76. Повна маса зазначеного транспортного засобу сягала 53,42т.
		Згідно Акту від 25 травня 2021 року №СЕ0061001 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів при нормативно допустимій масі зазначених вище автомобіля та напівпричепа 40 т фактична маса сягала 53,42 т, а при нормативно допустимому осьовому навантаженні (в тоннах) 11/16/11/16 фактичне складало: 7,49/18,28/10,05/17,59.
		Копію вказаного Акту отримано водієм ОСОБА_1 , про що зроблено відповідну відмітку.
		За результатами проведеної перевірки 25 травня 2021 складено Акт №СЕ288570 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано виявлене порушення: перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без відповідного дозволу, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». За вчинення вказаних правопорушень передбачена відповідальність у відповідності до абзацу 16 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт (перевищення встановлених законодавством України вагових норм понад 20%, але не більше 30% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу).
		25 травня 2021 року уповноваженою особою Управління Укртрансбезпеки сформовано розрахунок №61001 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів відповідно до Акту №СЕ0061001 від 25 травня 2021 року. Згідно вказаного розрахунку при перевезенні вантажу названим вище транспортним засобом було допущено перевищення загальної маси від нормативу та навантаження на осі від нормативу, у зв`язку з чим проведено нарахування плати за проїзд у розмірі 96 євро.
		З наявних у справі матеріалів також вбачається, що 04 червня 2021 року Управлінням Укртрансбезпеки на адресу позивача направлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
		14 липня 2021 року Управлінням Укртрансбезпеки, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №СЕ291139, відповідно до якої за порушення вимог статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 вказаного закону, постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Новаенергія адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000,00 грн.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
		Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі  Закон №2344-III).
		Згідно статті 3 Закону №2344-III цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
		Відповідно до частини першої статті 29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. 
		Статтею 33 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
		Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
		Згідно з частиною першою статті 47 Закону №2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування. 
		Відповідно до приписів статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
		Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
		У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.
		Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
		Так, згідно абзацу 16 частини першої статті 60 Закону №2344-III (який було застосовано відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 60 Закону №2344-III розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
		Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.
		Згідно частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. 
		Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року №2862-IV передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до вказаних статей Законів України «Про дорожній рух» та «Про автомобільні дороги» Кабінет Міністрів України прийняв постанову 27 червня 2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», якою затвердив Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі  Порядок №879).
		Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
		Так, згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
		Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
		Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
		Відповідно до підпунктів 4, 5, 5-1 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. N 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (Офіційний вісник України, 2001 р., N 3, ст. 75), після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов; документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
		Згідно пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
		Відповідно до пункту 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
		Пунктами 7-14 Порядку №879 передбачені вимоги до контрольно-вимірювального обладнання та пунктів габаритно-вагового контролю, а пунктами 15  25 Порядку №879 - вимоги до габаритно-вагового контролю.
		Так, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення). За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту. У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункти 15 - 22 Порядку №879).
		Отже, з наведеного вбачається, що за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільні перевізники-суб`єкти господарювання несуть фінансову відповідальність.
		Згідно встановлених судом обставин справи, уповноваженими особами управління Укртрансбезпеки було здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, належного та використовуваного позивачем як автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-III, що визнавалось позивачем. За результатом контролю виявлено перевищення встановлених габаритно-вагових норм понад 20%, що підтверджується наявними у справі матеріалами. При цьому факт проведення 25 травня 2021 року габаритно-вагового контролю належного позивачу автомобіля марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , підтверджується доданим до відзиву чеком (талоном) із результатами зважування від 25 травня 2021 року. Водночас, позивачем (водієм належного позивачу транспортного засобу) не було надано передбаченого статтею 48 Закону №2344-III відповідного дозволу, що фактично не заперечується позивачем та підтверджується матеріалами перевірки.
		З огляду на викладене, суд погоджується з висновками відповідача про допущення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виразилось у перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, за що до автомобільного перевізника застосовується адміністративно-господарський штраф згідно абзацу 16 частини першої статті 60 Закону №2344-III.
		Отже, прийняття відповідачем оскаржуваної у цій справі постанови є обґрунтованим та правомірним.
		Доводи позивача щодо незаконності оскаржуваного рішення - необґрунтовані та безпідставні.
		Так, зокрема, спростовуються наявними у справі матеріалами твердження у позові про відсутність доказів зважування належного позивачу транспортного засобу марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 . Таким є доданий до відзиву чек (талон) зважування від 25 травня 2021 року.
		Крім цього, критично суд оцінює і доводи позову щодо відсутності відомостей про спосіб зважування та про характеристики вагового обладнання за допомогою якого відбувалося зважування транспортного засобу, оскільки відповідачем на спростування таких тверджень позивача додано до відзиву Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/23295 від 11 вересня 2020 року, чинне до 11 вересня 2021 року (остання повірка ваг була здійснена 11 вересня 2020 року, повірка підтверджується підписом і відтиском повірочного клейма державного повірителя по експлуатації ваг), а також Сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки від 13 січня 2010 року.
		Отже, суд погоджується із доводами відзиву, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідний сертифікат та свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки у зв`язку із чим були придатними до застосування на час виникнення спірних відносин.
		Наведених відповідачем тверджень позивачем у ході судового розгляду справи на підставі належним та достовірних доказів не спростовано.
		Також суд відхиляє доводи позову про те, що акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів і довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю не містять характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача (якими саме вагами проводилось зважування), оскільки зазначення такої інформації не передбачено у визначеній законодавством формі названих документів.
		Документи габаритно-вагового контролю (акт, довідка) складаються за затвердженою формою, що не містять графи, яка б визначала марку, модель та заводський номер вимірювально-зважувального обладнання тощо, що виключає доводи позову про неналежне оформлення таких документів.
		Щодо тверджень про відсутність методики зважування транспортного засобу суд зазначає, що така обставина не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, у зв`язку з чим відповідні посилання позивача не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі №819/1381/16.
		Аргументи позивача про те, що зважування транспортного засобу здійснено із порушенням технічних умов ваг та методики, що унеможливлює встановлення фактичних вагових параметрів транспортних засобів та відповідно встановлення факту порушення, суд оцінює критично, позаяк Порядком здійснення габаритно-вагового контролю не передбачено необхідності застосування певної методики зважування, адже пункт 19 даного Порядку, який передбачав обов`язок Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, виключено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671.
		З огляду на виключення пункту 19 Порядку №879, наявність у терміні вимірювання посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2018 року по справі №820/1420/17.
		Крім цього, в контексті доводів позову, суд зазначає, що законодавством передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. Проте у спірній ситуації перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2%. Перевізник, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт.
		У ході судового розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про несправність зважувального обладнання, за допомогою якого проводилось зважування транспортного засобу позивача. При цьому позивач не надав жодних доказів щодо неправомірності висновків відповідача, викладених в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а тому суд відхиляє аргументи позову щодо незаконності оскаржуваної постанови.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що за наявності доведеного відповідачем та не спростованого позивачем факту допущення останнім порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виразилось у перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідачем правомірно притягнуто позивача до відповідальності відповідно до абзацу 16 частини першої статті 60 Закону №2344-III.
		Отже, оскаржувана постанова є законною та скасуванню не підлягає, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
		Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість позову. Натомість доводи відповідача свідчать про його безпідставність.
		Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Новаенергія до Придністровського міжрегіонального управління Укратрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
		 
		Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 квітня 2022 року.
		 
		Повне найменування учасників справи: позивач-Товариство з обмеженою відповідальністю Новаенергія (59342, Чернівецька область, Чернівецький район, смт. Лужани, вул. Прутська, 3, ЄДРПОУ 37062235), відповідач-Придністровське міжрегіональне управління Укратрансбезпеки (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 248 «У», ЄДРПОУ 39816845).
		Суддя О.П. Лелюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...