Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/2805/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2022. Зареєстровано: 12.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2022.
Дата набрання законної сили: 11.04.2022
Номер судового провадження: К/9901/9633/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 квітня 2022 року 
		Київ
		справа №260/2805/20
		адміністративне провадження № К/9901/9633/21  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Дашутіна І. В.,
		суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, у складі судді: Гебеш С.А., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, у складі колегії суддів: Курильця А.Р., Кушнерика М.П., Мікули О.І., у справі №260/2805/20 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 серпня 2020 року № 00000587719, № 00000597719.
		Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, яке було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, позов задоволено. 
		Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Закарпатської митниці Держмитслужби від 07 серпня 2020 року № 00000587719, № 00000597719.
		Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що у імпортера відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі декларації інвойс. Тобто, відповідальність за оформлення та видачу декларації інвойс і правдивість інформації, що в ній зазначена, лежить виключно на експортерові (продавцеві). Суди також указали, що декларації та інвойс є офіційними документами, у відповідності до яких настають чітко визначені законом юридичні наслідки, то такі документи не потребують встановлення їх у відповідності до закону не чинними, підробленими, недійсними чи ін. Допоки ж такі документи чи інформація в них не визнані уповноваженими органами чи судом не законними, до них застосовується презумпція правомірності. Суди зазначили, що концерн MAN TRUCK&BUS AG (Німеччина) є європейською компанією, це загальновідомий факт. Інформація про цього виробника, про його місцезнаходження та місцезнаходження потужностей є відкритою у мережі Інтернет. Тому, сумніви про походження даних товарів з ЄС є безпідставними. Крім того, згідно розшифровки ВІН-коду автомобіля, що ввозився позивачем WMA06XZZ4CW166292, убачається, що це транспортний засіб MAN (MAN Nutzfahrzeuge AG, 2006-09-28), який виготовлений в Німеччині, а тому підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у відповідача не було.
		Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
		Відповідно до Наказу Закарпатської митниці Держмитслужби від 06.07.2020 № 305 проведена документальна невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1  дотримання вимог законодавства з питань митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і від оподаткування згідно митної декларації типу ІМ 40 ДЕ від 23.01.2018 № і 30/2018/000932, якою встановлено, що позивачем за митною декларацією від 23.01.2018 № UA305130/2018/000932, здійснено митне оформлення товару "сідельний тягач для перевезення напівпричепів-1шт, марка: MAN, l4;одель TGX 18.440 4X2 BLS, номер шасі: НОМЕР_1 , тип двигуна: дизельний, об`єм двигуна 10518 см3 , потужність двигуна-324/cW, номер двигуна: НОМЕР_3 , колісна формула 4x2, календарний рік виготовлення 2011, модельний рік виготовлення 2012, «бувший у використанні», за кодом згідно з КТЗЕД 8701209000, фактурною вартістю 5900 євро, заявленою декларантом за резервним методом митною вартістю 286263,21 грн. Експортер (продавець) товару - словацька компанія "Replicant s.r.o." (04423 Jasov, ul. Medzevska, 96). При цьому, позивачем було подано до митного оформлення декларацію інвойс від 19.01.2018 № 2018-016 та застосовано преференційну знижену ставку ввізного мита щодо товарів, які імпортуються з території ЄС та мають преференційне європейське походження, за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита, передбачених пунктом 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, (далі - Угода), у розмірі 2,5%. 
		Керуючись статтею 33 Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол І) до Угоди та у порядку визначеному наказом Держмитслужби України від 13.09.2010 №1050 «Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товарів», Закарпатською митницею ДФС листом від 21.12.2018 направлено запит для проведення перевірки уповноваженими органами Словаччини декларацій інвойсів, складених експортером Словацької Республіки - компанією «Replicant s.r.o.» (04423 Jasov, ul. Medzevska, 96) на рахунках, фактурною вартістю товарів, що не перевищує 6000 євро, в тому числі: декларацію інвойс від 19.01.2018 № 2018-016.
		У відповідь на звернення Закарпатської митниці ДФС у частині перевірки декларацій інвойсів, складених на інвойсах, на адресу Закарпатської митниці ДФС листом ДФС України від 08.11.2019 №30821/7/99-99-19-04-01-17 надано відповідь уповноваженого органу Словацької Республіки від 03.09.2019 № 490351/2019-2000102/3З щодо не підтвердження достовірності й правильності (точності) складеної експортером декларації інвойсу від 19.01.2018 № 2018-016 і не підтвердження преференційного походження оформленого на адресу ФОП ОСОБА_1 товару в рамках Протоколу І до Угоди.
		Так, уповноваженим органом Словацької Республіки письмово повідомлено про результати перевірки декларації інвойсу від 19.01.2018 № 2018-016, виданої експортером - словацькою компанією «Replicant s.r.o.» (04423 Jasov, ul. Medzevska, 96. Словаччина), a саме: «Проведені нами дослідження показали, що декларації інвойси були видані компанією Replicant s.r.o., Jasov, Словацька Республіка. Оскільки експортер транспортних засобів, на які поширюються вищезазначені докази походження, не зміг подати відповідні документи, що підтверджують їхній статус походження, транспортні засоби не можуть розглядатися, як товари з походженням в ЄС відповідно до положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між СС та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з одного боку, та Україною з іншого боку. Перевірені інвойси не відповідають вимогам щодо точності».
		Ураховуючи зазначене, за результатами проведення документальної невиїзної перевірки прийнято рішення про неправомірність застосування підстав для надання (отримання) пільги і звільнення від оподаткування за преференцією « 410» та сплати ввізного мита за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставки ввізного мита (2,5%), передбаченого Угодою для товарів, що імпортуються з території ЄС та мають преференційне походження, і задекларованого позивачем згідно митної декларації від 23.01.2018 № UA305130/2018/000932, та, відповідно, розраховано суму заниження податкових зобов`язань позивача на загальну суму 25,763,69 грн, у тому числі: ввізне мито - 21 469,74 грн; податок на додану вартість - 4 293,95 грн.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
		Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що  за результатами перевірки складено акт, відповідно до змісту якого встановлено порушення позивачем законодавства, а саме неправомірність застосування підстав для надання (отримання) пільги і звільнення від оподаткування за преференцією « 410» та сплати ввізного мита за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставки ввізного мита (2,5%), передбаченого Угодою для товарів, що імпортуються з території ЄС та мають преференційне походження, і задекларованого позивачем згідно митної декларації від 23.01.2018 № UA305130/2018/000932. Скаржник указав, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо норм Митного кодексу України, Митного тарифу України та Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27.06.2014 у частині застосування загальної, пільгової та преференційної ставки ввізного мита.
		З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.  
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини 1 статті 271 Митного кодексу України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього  Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Так, згідно з пунктом 190.1 статті  190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
		Отже сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.
		Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених   Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
		Стаття 276 МК України визначає платників мита, з-поміж яких: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до    статті 243 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до    статті 243 цього Кодексу.
		Аналіз такого правового регулювання дає підстави для висновку, що платники податків, визначені  статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до частини першої  статі 277 МК України) на митну територію України  зобов`язані сплачувати ввізне мито.
		Частиною першою  статті 280 Митного кодексу України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої    статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.
		Відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими    Митним тарифом України.
		За змістом частини п`ятої  статті 280  МК України  ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені  Митним тарифом України.
		До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені  Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
		До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
		При цьому, відповідно до частин 1, 5 ст.281 МКУ допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
		У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		За змістом частини другої статті 36 Митного кодексу України  країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до частини шостої статті 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
		З 1 січня 2016 року набула чинності Угода, розділ IV якої "Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею" встановлює порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.
		Виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди, кожна Сторона, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
		Відповідно до статті 2 розділу II "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу 1 до Угоди з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу.
		З цією нормою Угоди узгоджується національне регулювання концепції "походження товарів". Так, відповідно до статті 36 МК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.
		Відповідно до приписів статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, зокрема, є сертифікат про походження товару. При цьому, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково (частина третя статті 44 МК України).
		Указана норма узгоджується з приписами частини першої статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди, відповідно до яких підтвердження походження товарів, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.
		Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди. Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
		Згідно із статтею 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
		Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
		Суд указує, що підставою відкриття вказаного касаційного провадження були доводи скаржника стосовно відсутності висновку Верховного Суду щодо норм Митного кодексу України, Митного тарифу України та Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27.06.2014 у частині застосування загальної, пільгової та преференційної ставки ввізного мита.
		Разом з тим, колегія суддів зазначає, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на розмитнення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів (походять з Європейського Союзу, походять з України). При цьому, спірні правовідносини виникли у зв`язку із наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, що провів перевірку документів про походження товару, та вказання у вказаній відповіді, що ввезений товар не може розглядатися, як товар з походженням в ЄС відповідно до положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між СС та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з одного боку, та Україною з іншого боку.
		З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.
		При цьому, відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди саме результати перевірки підтверджень походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції.
		Ураховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, колегія суддів доходить висновку, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.    
		Відтак, судами під час ухвалення оскаржуваних рішень неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, приписи статті 33 Протоколу 1 до Угоди.
		Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 349, статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		За вказаних обставин постановлені у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
		Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без правильного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, є такими, що відповідають вимогам частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		З огляду на наведене, касаційна скарга Закарпатської митниці Держмитслужби підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби - задовольнити.
		Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року - скасувати.
		Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                   І. В. Дашутін
		 
		Судді                                                                                                        О.О. Шишов
		 
		                                                                                                                 М. М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...