Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/4059/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2022. Зареєстровано: 12.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2022.
Дата набрання законної сили: 04.05.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"11" квітня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/4059/21
		Господарський суд Одеської області у складі судді С.В. Літвінова, розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (вул. Велика Арнаутська, буд. 15, Одеса, 65048) до відповідача: Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" (вул.Народного ополчення,3,Київ 1,Київська область,03151) про стягнення 68324,85 грн.;
		 
		 
		Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру", в якому просить господарський суд: про стягнення 68324,85 грн..
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.04.2018 року.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.01.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4059/21, Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.
		Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана та досталена 25.01.2022 до його електронного кабінету в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, що підтверджується довідкою ГСОО про доставку електронного листа.
		За приписами ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
		Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
		Згідно з ч.ч.1,2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень  автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
		Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
		Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
		Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
		Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
		Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
		Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		Розглянувши матеріали справи суд встановив.
		26.12.2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (Орендодавець) та Державним підприємством „Центр державного земельного кадастру(Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення 9-го поверху дев`ятиповерхового корпусу будівлі інституту, інвентарний № 11020209, реєстровий № 36849291.1.ЦЯСФКЧ003, загальною площею 213,80 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 13, що обліковується на балансі Державного підприємства „Одеська об`єднана дирекція будівництва водогосподарських об`єктів, з метою розміщення суб`єкту господарювання, що здійснює проектні, проектно-вишукувальні, проектно-конструкторські роботи (з метою здійснення діяльності у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах), строком на 2 роки 11 місяців. Та передано Майно за Актом приймання-передавання від 26.12.2019 року.
		Згідно з п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається Орендарем Орендодавцеві.
		Пунктом 5.3. договору визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу.
		Як зазначає позивач, в порушення вищевказаних умов Договору оренди Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної щомісячної оплати орендної плази не виконує, і як наслідок - у нього виникла заборгованість з орендної плати до Державного бюджету України, що підтверджується звітом про стан надходження коштів до бюджету, у термін з 12.01.20 по 12.04.2021 року.
		Крім того. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 року по справі 916/3105/20, залишеним без змін Постановою Південно-західного апеляційного Господарського суду від 03.06.2021 року, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (Центр ДЗК) до Державного бюджету України заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2019 року у розмірі 113 085.31 грн., з яких: 111347,85 грн. - орендна плата, 1737.46 гри. - пеня. Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2019 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Державним підприємством "Центр державного земельного кадастр)" (Центр ДЗК) розірвано. Виселено Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" (Центр ДЗК) на користь Регіонального відділення Фонд) державного майна України по Одеській та Миколаївській областях із займаного державного нерухомого майна, а саме частини нежитлового приміщення 9-го поверху дев`ятиповерхового корпусу інституту, інвентарний № 11020209, реєстровий № 36849291.1.ЦЯСФКЧ003, загальною площею 213,80 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 13, що обліковується на балансі Державного підприємства Одеська об`єднана дирекція будівництва водогосподарських об`єктів.
		Позивач вказує, що із вищевказаного рішення суду вбачається, з Відповідача стягнуто заборгованість з орендної плати у розмірі 11 1 347, 85 грн. та встановлено наступне : ,, Судом досліджено Звіт про стан надходження коштів до бюджету. у термін з і2.01.20 по 15.10.2020 року, з якого вбачається, що сума заборгованості відповідача до Державного бюджету України складає 111 3-17, 85 грн. (останній місяць нарахування заборгованості вересень 2020 року)
		Як зазначає позивач, 01.03.2021 року між Орендарем ДП Центр „ДЗК та Налансоутримувачем ДП ..Одеська об`єднана дирекція будівництва водогосподарських об`єктів" укладено Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно якого орендарем повернуто майно із оренди.
		Відповідно до пункту 3.11. Договору оренди у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Ьал а і ісоутри му вач у.
		Оскільки орендар повернув майно 01.03.2021 року, то саме до цієї дати ДП зобов`язане сплачувати оренду плату.
		Отже, позивач вважає, що періодом за який стягується заборгованість у розмірі 63 520, 38 грн. є період з 12.11.2020 року по 01.03.2021 року.
		Згідно з ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується про розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
		За змістом наведеної процесуальної норми, неодмінною умовою її застосування є участь тих самих осіб або особи, щодо якої встановлено ці обставини, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для справи, що розглядається.
		Вищевказані обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі де брали участь ті ж самі особи, що і у даній справі, а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.
		Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
		У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України, а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення одним з основоположних аспектів верховенства права принципу юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
		В силу статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
		Враховуючи, що під час розгляду справи № 916/3105/20 приймали участь тобто ті самі особи, які приймають участь під розгляду даної позовної заяви, обставини встановлені рішеннями суду у зазначеній справі мають преюдиційне значення.
		Таким чином, не підлягають доказуванню обставини щодо заборгованості відповідача перед регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях з орендної плати за період з 12.01.20 по 15.10.2020 року у розмірі 153 449,10 грн. та пені за період з 12.01.2020 року по 15.10.2020 року у сумі 4 341,11 грн
		Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 
		Відповідно до ч.6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
		За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. 
		Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). 
		Судом встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2019 року, за умовами якого, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення 9-го поверху дев`ятиповерхового корпусу будівлі інституту, інвентарний № 11020209, реєстровий № 36849291.1.ЦЯСФКЧ003, загальною площею 213,80 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 13, що обліковується на балансі Державного підприємства „Одеська об`єднана дирекція будівництва водогосподарських об`єктів, з метою розміщення суб`єкту господарювання, що здійснює проектні, проектно-вишукувальні, проектно-конструкторські роботи (з метою здійснення діяльності у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах), строком на 2 роки 11 місяців. Та передано Майно за Актом приймання-передавання від 26.12.2019 року.
		Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Згідно з ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. 
		У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Спірний договір оренди від 26.12.2019 року укладений у відповідності з Законом України "Про оренду державного за комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ.
		Разом із тим. станом на момент виникнення спору діє новий Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 року № 157-ІХ. Який станом на момент укладання договору оренди(03.02.2020) був введений в дію. крім положень щодо Елетронної торгової системи зазначених в Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону. Тому Договір оренди був укладений у відповідності з Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ
		Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони за інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на зі відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормагивно- правовими актами чинності.
		Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони за інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
		Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, повнії акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		Тому в даному господарському спорі застосуванню підлягає ЗУ «Про оренду державного га комунального майна» №2269-ХІІ від 10.04.1992р.
		Відповідно доч.1 ст. 17 Закону України ..Про оренду державного за комунального майна, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
		Відповідно доч.4 ст. 17 Закону України ..Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
		Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Перевіривши наведений позивачем розрахунок заборгованості з орендної плати в сумі 63520,38 грн, який виник у період з 12.11.2020 року по 01.03.2021 року, суд зазначає, що розрахунок здійснено вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. При цьому жодних заперечень щодо обставин викладених вище, відповідачем до суду не надано. 
		Стосовно вимог позивача про стягнення пені, господарський суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, яка кореспондується з пунктом п. 3.7. Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.
		Вимогами п.3 ч. 1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч. 2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
		Відповідно до ч. 1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне викання).
		Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Обставини порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором зумовили нарахування позивачем пені за період з 12.11.2020 року по 01.03.2021 року у сумі 4804,47 грн.
		Приписами ч. 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за порушення зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2019 року, суд зазначає, що позивачем розрахунок здійснено вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. 
		Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.
		За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. 
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		З урахуванням вказаного, проаналізувавши встановлені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.
		Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
		 
		Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях  задовольнити.
		2. Стягнути з Державного підприємства Центр державного земельного кадастру (Центр ДЗК) /ЄДРПОУ 21616582, адреса  03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3/ до Державного бюджету України /отримувач -УК в м. Одесі/Малиновський р./ 22080300, номер рахунку (IBAN) UA528999980313090094000015007, код отримувача 38016923, ККД 22080300/ заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2019 року у розмірі 68324,85 грн., з яких: 63520,38 грн.  орендна плата, 4804,47 грн.  пеня.
		3. Стягнути з Державного підприємства Центр державного земельного кадастру (Центр ДЗК) /ЄДРПОУ 21616582, адреса  03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3/ на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях /ЄДРПОУ 43015722, адреса  65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15/ судовий збір у розмірі 2270 грн..
		 
		Повний текст рішення складено 11 квітня 2022 р. у зв`язку з перебуванням судді Літвінова С.В. у відпустці з 28.02.2022 по 08.04.2022
		 
		Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
		 
		Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя С.В. Літвінов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...