Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/174/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано для оприлюднення: 13.04.2022. Зареєстровано: 13.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2022.
Дата набрання законної сили: 15.02.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 лютого 2022 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  918/174/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
		 
		секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
		 
		за участю представників сторін:
		позивача - не з`явилися, 
		відповідача - Габоровця А. П. (адвоката),
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради
		 
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 (колегія суддів: Маціщук А. В. - головуючий, Олексюк Г. Є, Василишин А. Р.) і рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2021 (суддя Політика   Н.   А.) у справі
		 
		за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради
		 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русана Плюс"
		 
		про розірвання договору оренди та вчинення дій,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1. Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русана Плюс" (далі - ТОВ "Русана Плюс"), в якій просило:
		 
		- розірвати договір оренди № 1936 від 14.04.2010 року (зі змінами), укладений між Управлінням та ТОВ "Русана Плюс" (далі - спірний договір);
		 
		- зобов`язати ТОВ "Русана Плюс" відновити нежитлову будівлю (приміщення №№ 1-34 будівлі за літ "А" згідно з технічним паспортом від 15.08.2001 року, виготовленим КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації") загальною площею 359,9 м2 за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 59 (далі - нежитлова будівля), до стану, придатного до експлуатації згідно з технічним паспортом;
		 
		- зобов`язати ТОВ "Русана Плюс" звільнити нежитлову будівлю шляхом виселення та передати за актом прийому-передачі після проведення відновлення майна.
		 
		1.2. Позивач обґрунтовував позовні вимоги порушенням ТОВ "Русана Плюс" істотних умов спірного договору щодо використання та збереження орендованого майна, що підтверджується актом комплексного обстеження нежитлової будівлі від 26.02.2021.
		 
		2. Короткий зміст судових рішень
		 
		2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.06.2021, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021, відмовлено у задоволенні позову Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради.
		 
		2.2. Враховуючи те, що позивач не довів належними і допустимими доказами обставин, які відповідно до статей 651, 783 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору оренди нежитлового приміщення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими. 
		3. Короткий зміст касаційної скарги 
		 
		3.1. Управління звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 у справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Управління до ТОВ "Русана Плюс" задовольнити повністю, стягнути на користь Управління з ТОВ "Русана Плюс" судові витрати, що складаються з суми судового збору 13620,00 грн.
		 
		3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, Управління посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував під час ухвалення оскаржуваної постанови висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.09.2020 у справі № 905/945/19 (щодо застосування статті 773 Цивільного кодексу України). Управління зазначає про неправильне застосування судами положень статті 99 Господарського процесуального кодексу України та про відсутність висновку щодо застосування наведеного положення закону у подібних правовідносинах (щодо вирішення судом апеляційної інстанції питання про призначення експертизи). 
		 
		4. Обставини справи, встановлені судами
		 
		4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 14.04.2010 між Управлінням та ТОВ "Русана" був укладений спірний договір, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 59 загальною площею 359,9 м2, з метою використання: 155 м2 для розміщення офісу; 32,2 м2 - для розміщення торговельного об`єкта з продажу непродовольчих та продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи; 172,7м2 - для розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
		 
		4.2. Згідно з пунктом 1.2 спірного договору майно належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Рівне в особі Рівненської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія ЯЯЯ № 448866). Реєстраційний номер в реєстрі прав на власності на нерухоме майно - 12720641.
		 
		4.3. У пункті 1.3 спірного договору визначено, що майно перебуває на балансі Управління. Вартість майна визначена відповідно до звіту про оцінку майна і складає 410500,00 грн станом на 31.12.2009. 
		 
		4.4. У пункті 2.1 спірного договору сторони погодили, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Орендар користується ним лише протягом строку оренди.
		 
		4.5. Згідно з пунктами 2.2, 2.3 спірного договору у разі припинення чи розірвання договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом семи днів з дня припинення чи розірвання договору в такому ж стані, в якому воно було отримане, про що сторонами складається акт приймання-передачі майна. Обов`язок складання акта приймання-передачі майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні.
		 
		4.6. Строк дії договору встановлюється з 15.04.2010 до 15.05.2020. За відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору впродовж одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (пункти 3.1, 3.2 спірного договору).
		 
		4.7. Відповідно до пункту 6.1.1 спірного договору орендар має право з письмового дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого приміщення (будівлі), проведення його реконструкції, технічного переоснащення, що зумовлює підвищення його вартості.
		 
		4.8. Згідно з пунктом 6.2.3 спірного договору орендар зобов`язується використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.
		 
		4.9. 14.04.2010 сторони склали акт № 19 прийому-передачі нежитлового приміщення (далі - акт). 
		 
		4.10. Додатковим договором від 21.05.2015 сторони погодили зміни до спірного договору, виклавши його преамбулу в новій редакції, де визначено, що ТОВ "Русана Плюс" створене шляхом реорганізації у формі виділу і є правонаступником в частині прав та обов`язків ТОВ "Русана" за спірним договором.
		 
		4.11. 02.06.2015 на замовлення ТОВ "Русана-плюс" було виготовлено Звіт "Про технічний стан будівельних конструкцій та інженерних мереж нежитлової будівлі" на вул. 16 Липня, 59 в м. Рівному, який затверджений у Комунальному підприємстві "Рівненський архітектурно будівельний нагляд". 
		 
		4.12. Суд апеляційної інстанції констатував, що у висновку цього звіту зазначено, що згідно з пунктом 1.3.14 "Нормативних документів з питань обстежень, паспортизації, безпечної та надійної експлуатації будівель та споруд" громадський будинок на вул. 16 Липня, 59 в м. Рівному за станом несучих та огороджуючих конструкцій відноситься до стану ІІІ - непридатний до нормальної експлуатації. Для забезпечення надійної та безпечної експлуатації об`єкта необхідно усунути виявлені під час технічного обстеження недоліки, зазначені у рекомендаціях.  
		 
		4.13. У таблиці 3.2 "Загальна характеристика конструктивних елементів та рекомендації по можливому усуненню дефектів та пошкоджень" зазначеного звіту вказано, що   стіни містять тріщини зовнішніх та внутрішніх стін, що перетинають перемички над дверними та віконними прорізами, а також поздовжні тріщини на стику перекриття та стін. Рекомендовано здійснити ремонт перемичок шляхом підведення металевих кутиків на опорах у швах кладки тощо. Рекомендовано у зв`язку з цим відновити опорядження. Визначено, що перекриття між поверхами 1-2 зроблено з дерева, містить тріщини та замокання. Методи усунення дефектів та пошкоджень: перекриття над першим поверхом демонтувати, та замінити на залізобетонне. Такий дефект як тріщини у стінах будівлі рекомендовано усунути підсиленням фундаментів при влаштуванні залізобетонного перекриття. Метод підсилення фундаментів прийняти в робочому проекті. Колони зроблені з дерева, тому передача навантаження від залізобетонного перекриття на колони забороняється, тоді як дерев`яне перекриття над першим поверхом рекомендовано демонтувати і замінити на залізобетонне; покрівля підлягає заміні.
		 
		Вікна виготовлені з дерева, і їх рекомендовано замінити на енергозберігаючі. Так само рекомендовано виконати заміну дерев`яних дверних коробок та полотен. Мощення навколо будівлі виконано з асфальтобетону, містить локальні пошкодження. Рекомендовано відновити мощення навколо будівлі. 
		 
		4.14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що для підсилення фундаментів комунальним підприємством "Рівненський архітектурно-будівельний нагляд" Рівненської міської ради виконаний "Проект підсилення фундаментів нежитлової будівлі на вул. 16 Липня, 59 в м. Рівному" та Управлінням капітального будівництва виконаний попередній кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на ремонтно-будівельні роботи підсилення фундаментів нежитлової будівлі. 
		 
		4.15. 17.06.2015 ТОВ "Русана Плюс" звернулося до орендодавця - Управління із заявою про погодження виконання будівельних робіт, додавши звіт про технічний стан будівельних конструкцій та інженерних мереж та проект підсилення фундаментів нежитлової будівлі. 
		 
		4.16. Листом від 18.06.2015 № 01-548 Управління не заперечило проти проведення ремонтних робіт з метою усунення дефектів, пошкоджень, зазначених у рекомендаціях в Звіті, зазначивши, що виконання робіт можливе лише після отримання дозволу на їх проведення у відповідних службах. 
		 
		4.17. 02.07.2015 в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю була зареєстрована декларація ТОВ "Русана Пюс" про початок виконання будівельних робіт для підсилення фундаментів нежитлової будівлі. 
		 
		4.18. Згідно з пунктом 1 розпорядження Рівненської міської ради від 08.06.2017 №   533-р Управлінню надано згоду на здійснення невід`ємних поліпшень в нежитловому приміщенні орендарем - ТОВ "Русана Плюс". 
		 
		4.19. Листом № 01-338 від 15.06.2017 Управління на підставі розпорядження міського голови від 08.06.2017 № 533-р надало ТОВ "Русана Плюс" згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого комунального майна. 
		 
		4.20. 04.12.2018 ТОВ "Русана Плюс" звернулося до Управління та надало проект реконструкції нежитлового приміщення.
		 
		4.21. 06.12.2018 на підставі заяви ТОВ "Русана-плюс" декларація про початок виконання будівельних робіт № РВ 082151830084 була скасована.
		 
		4.22. В подальшому комісії в складі представників орендодавця та представників орендаря неодноразово проводили обстеження нежитлового приміщення. 
		 
		4.23. Відповідно до акта обстеження нежитлового приміщення від 30.01.2019 №   538 комісія в складі представників орендодавця та представників орендаря провели обстеження приміщення та встановила, що стан приміщення потребує проведення ремонтних робіт для подальшого використання. На день обстеження всередині будівлі проводяться демонтажні роботи на першому поверсі. В одній із кімнат складені будівельні матеріали для проведення ремонтних робіт. Покрівля перебуває в незадовільному стані. На фасаді будинку наскрізні тріщини, обсипана штукатурка, в вікнах вибите скло (частково), віконні отвори забиті фанерою. 
		 
		4.24. Згідно з актом обстеження нежитлового приміщення від 04.03.2019 № 549 встановлено, що в приміщенні перебувають представники підрядної організації ТзОВ "Інтер-Спецмонтаж", які проводять демонтажні роботи, а саме: збивають штукатурку, розбирають дерев`яні конструкції, які прогнили, а також підлогу, двері. 
		 
		4.25. Відповідно до акта обстеження нежитлового приміщення від 08.07.2019 № 583 комісія в складі представників орендодавця та представників орендаря встановила стан приміщення на час обстеження: в будівлі було проведено підготовчі роботи, що включали демонтаж пошкоджених внутрішніх конструкцій, оздоблювальних матеріалів та декоративних покриттів. Виконанні роботи відображені в зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва капітального ремонту першого та другого поверхів будівлі, що є додатком актів виконаних робіт. 
		 
		4.26. Згідно з актом обстеження нежитлового приміщення від 14.08.2019 № 589 комісія в складі представників орендодавця та представників орендаря встановила такий стан приміщення: проведено роботи з демонтажу підлоги, теплоізоляції, дощок настилу. В приміщенні № 25 демонтовано дерев`яну стіну. На горищі демонтовано дошки настилу: горище №1-4. 
		 
		4.27. Відповідно до акта обстеження нежитлового приміщення від 16.10.2019 № 597 комісія в складі представників орендодавця та представників орендаря провели обстеження нежитлового приміщення, стан приміщення - проведені роботи з ремонту фасаду, а саме: шпаклювання стін фасаду, фарбування фасаду, фарбування черепиці парапету, встановлення скла у вікнах, фарбування вікон, фарбування навісу входу, фарбування дверей, фарбування цоколю, очищення від сміття. 
		 
		4.28. Відповідно до акта обстеження нежитлового приміщення від 14.02.2020 № 626 комісія в складі представників орендодавця та представників орендаря за результатом проведеного обстеження встановила, що у нежитловому приміщенні орендарем виконані роботи з улаштування поясів в опалубці. 
		 
		4.29. Суди встановили, що додатковим договором 16.06.2020 сторони погодили зміни до спірного договору оренди. Відповідно до умов додаткового договору сторони визначили, що майно - нежитлова будівля, яка перебуває на балансі Управління (приміщення № № 1-34 будівлі літ "А-2" згідно з технічним паспортом від 15.08.200, виготовленим КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації"), загальною площею 359,9 м2, передається в строкове платне користування ТОВ "Русана Плюс" на строк до 15.04.2025. За новою експертною оцінкою майна станом на 30.04.2020 вартість приміщення визначена у сумі 1980000,00 грн і встановлений новий розмір орендної плати в сумі 11759,09 грн в місяць.
		 
		4.30. Розпорядженням міського голови від 23.02.2021 № 215-р "Про створення комісії щодо комплексного обстеження нежитлової будівлі", керуючись статтею 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні, Законом України "Про оренду державного та комунального майна", з метою проведення контролю щодо стану, напрямку та ефективності використання майна та комплексного обстеження нежитлової будівлі за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 59, створено комісію для обстеження нежитлової будівлі. Цим розпорядженням встановлено комісії строк для обстеження і пропозицій міському голові щодо подальшого її використання - до 26.02.2021. 
		 
		На виконання розпорядження міського голови комісія, до якої ввійшли представники спеціалізованих управлінь з архітектурно-інженерного контролю й управління містобудування та архітектури, 26.02.2021 провела обстеження нежитлової будівлі, про що складено акт комплексного обстеження, до якого додані фото, зроблені під час огляду. Доступ до приміщення орендарем ТОВ "Русана Плюс" було забезпечено, приміщення відчинене охоронцем Мариніним Русланом Анатолійовичем. Під час огляду нежитлової будівлі встановлено, що орендарем були виконані наступні будівельні роботи: проведений демонтаж внутрішніх несучих стін та міжповерхового перекриття; проведено часткову заміну дерев`яних конструкцій кроквяної системи, встановлені металеві підпірні конструкції для підтримування покрівлі. 
		 
		У протоколі засідання комісії від 10.03.2021 відображено, що роботи мали проводитися за наявності дозвільних документів на початок їх проведення. Вказано, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою спірної будівлі не надавалися, декларація про початок будівельних робіт відкликана. 
		 
		4.31. Спір виник у зв`язку із наявністю/відсутністю підстав для розірвання спірного договору оренди та зобов`язання відповідача відновити нежитлову будівлю до стану, придатного до експлуатації згідно з технічним паспортом, а також зобов`язання відповідача звільнити нежитлову будівлю шляхом виселення та передати за актом прийому-передачі після проведення відновлення майна.
		 
		5. Позиція Верховного Суду
		 
		5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Управління з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу Управління належить залишити без задоволення з огляду на таке.
		 
		5.2. Предметом позову у цій справі є вимоги про розірвання договору оренди, виселення відповідача та повернення об`єкта оренди у зв`язку з порушенням орендарем пунктів 6.1.1, 6.2.3 договору оренди, а саме порушення орендарем порядку виконання будівельних робіт та перебування орендованого приміщення в стані, непридатному для використання. 
		 
		5.3. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
		 
		Згідно з вимогами статті 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. 
		 
		Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		 
		5.4. Загальними положеннями про найм (оренду) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (стаття 759 Цивільного кодексу України).
		 
		Відповідно до частин 1, 5 статті 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
		 
		Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
		 
		Відповідно до статті 773 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
		 
		Отже, підставою для розірвання договору оренди може бути, зокрема, користування річчю всупереч договору або призначенню речі чи з порушенням умов договору найму. 
		 
		5.5. Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		 
		Відповідно до частин 1 і 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		 
		Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).
		 
		З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18, від 31.07.2018 у справі № 922/3248/18, від 13.02.2020 у справі № 921/109/19; від 03.09.2020 у справі № 905/945/19.
		 
		5.6. Суди встановили, що об`єктом оренди є майно, яке належить до комунальної власності, тому на спірні правовідносини поширюються також положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна". 
		 
		За змістом статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і надалі в редакції Закону від 01.01.2021, що діяла на момент звернення з позовом), якою врегульовано умови припинення договору оренди, договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значного пошкодження об`єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
		 
		5.7. Суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли висновків про недоведеність Управлінням позовних вимог. Так, суди зазначили, що позивач, посилаючись на акт обстеження від 26.02.2021, обґрунтовує позовні вимоги про розірвання договору оренди тим, що переданий в оренду об`єкт внаслідок неналежного виконання орендарем умов пунктів 6.1.1, 6.2.3 спірного договору перебуває у стані, непридатному для використання, і стан його погіршився, оскільки відповідач здійснює будівельні роботи з порушенням порядку виконання будівельних робіт. 
		 
		Отже, підставою для розірвання договору позивач зазначив порушення відповідачем умов договору оренди щодо внесення змін до складу орендованого приміщення (пункт 6.1.1 договору оренди), а також використання орендованого майна відповідачем всупереч умовам договору (пункт 6.2.3 договору). 
		 
		Проте, суди встановили, що виконання орендарем ремонтно-будівельних робіт не свідчить жодним чином про невиконання/порушення відповідачем своїх обов`язків за договором, оскільки:
		- орендодавець надав орендарю дозвіл на виконання в орендованому приміщенні ремонтно-будівельних робіт, необхідний перелік яких був визначений у Звіті про технічний стан будівельних конструкцій та інженерних мереж нежитлової будівлі; 
		- згода на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна була надана Управлінням на підставі розпорядження міського голови від 08.06.2017 № 533-р; 
		-  строк виконання будівельних робіт сторонами не був погоджений; 
		- до початку виконання робіт відповідач звернувся до Управління містобудування та архітектури та надав проект реконструкції об`єкта оренди; 
		- виконання робіт, обумовлених у Звіті про технічний стан будівельних конструкцій та інженерних мереж нежитлової будівлі, здійснювалося за погодженням з орендодавцем; 
		- жодних зауважень з боку орендодавця щодо порядку виконання робіт і стану приміщення протягом цього періоду не було;
		- 16.06.2020 сторони погодили зміни до договору оренди шляхом укладення додаткового договору, за умовами якого сторони визначили передачу об`єкта оренди відповідачу на строк до 15.04.2025, одночасно визначили шляхом експертної оцінки майна станом на 30.04.2020 нову збільшену вартість приміщення 1980000 грн;
		- за своїм змістом акт комплексного обстеження нежитлової будівлі від 26.02.2021 підтверджує лише виконання орендодавцем ремонтно-будівельних робіт і жодним чином не підтверджує порушення умов договору оренди. 
		 
		5.8. Таким чином, суди дійшли висновку, що позивач не довів належними і допустимими доказами обставин, які відповідно до статей 651, 783 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору оренди нежитлового приміщення. 
		 
		Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
		 
		5.9. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 905/945/19 (щодо застосування статті 773 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах.
		 
		5.10. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		 
		5.11. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. 
		 
		5.12. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке.
		 
		5.13. У справі № 905/945/19, на яку посилається скаржник, з позовом до господарського суду зверталося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський лікеро-горілчаний завод". Предметом позову у справі №   905/945/19 були вимоги про розірвання договору оренди державного майна, зобов`язання відповідача повернути об`єкт оренди. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на порушення відповідачем істотних умов договору оренди, зокрема ненадання фінансової та бухгалтерської документації, непроведення інвентаризації орендованого майна, передача орендарем частини орендованого майна у суборенду без згоди позивача, невикористання об`єкта оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, а також невжиття вичерпних заходів щодо усунення порушень. 
		 
		Рішенням судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 905/945/19 у задоволені позову відмовлено в повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач належними і допустимими доказами не довів факту істотного порушення відповідачем умов договору оренди. Проте Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу № 905/945/19 направив на новий розгляд до місцевого господарського суду. При цьому суд касаційної інстанції виходив із того, що суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо істотності порушення умов договору оренди і, відповідно, - наявності (або відсутності) підстав для його розірвання. А саме Верховний Суд у постанові від 03.09.2020 у справі № 905/945/19 зазначив:
		 
		"56. У касаційній скарзі позивач наголошує на неврахуванні судами попередніх інстанцій наведених висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.07.2019 у справі №   905/1532/18. Посилання на укладення відповідачем договорів суборенди частини орендованого майна ЦМК без згоди позивача, що, зокрема, встановлено у справі № 905/1532/18, містяться також у позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) і апеляційній скарзі позивача. 
		 
		57. Разом із тим, оскаржувані судові рішення не містять обґрунтованого відхилення доводів позивача стосовно укладення відповідачем договорів суборенди в порушення вимог законодавства і умов договору оренди (з урахуванням висновків, викладених у зазначеній у попередньому пункті постанові)." 
		 
		Скаржник зазначає, що суди не врахували під час ухвалення оскаржуваних судових рішень висновок Верховного Суду, викладений у пункті 57 зазначеної постанови від 03.09.2020 у справі № 905/945/19. 
		 
		Колегія суддів вважає, що з урахуванням предмета та підстав позову (як фактичних, так і правових) у справі № 905/945/19 та цій справі № 918/174/21, що розглядається, правовідносини у цих справах є неподібними у розумінні критеріїв подібності, оскільки встановлені судами фактичні обставини справи № 918/174/21, що розглядається, безпосередньо впливають на правові наслідки вирішення спору. Так, у справі № 905/945/19, на яку посилається скаржник, мали місце порушення судами норм процесуального права, внаслідок яких суди не встановили всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору. У цій справі № 918/174/21, яка розглядається, суди встановили, що позивач не довів факту неналежного виконання орендарем умов пунктів 6.1.1, 6.2.3 спірного договору, і доводи скаржника відносно заявлених вимог були належним чином відхилені. Тому суди дійшли висновків про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди. 
		 
		5.14. Враховуючи викладене, Верховний Суд визнає необґрунтованими наведені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на повному і всебічному дослідженні судами всіх обставин справи у їх сукупності з урахуванням поданими сторонами доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, та з правильним застосуванням норм 773, 783 Цивільного кодексу України.
		 
		Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не підтвердилися, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Управління з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
		 
		5.15. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. 
		 
		5.16. Положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
		 
		У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Крім того, під час вирішення питання наявності/відсутності висновку Верховного Суду щодо питань застосування тих чи інших норм права процесуальний закон передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет їх подібності. 
		 
		5.17. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.
		 
		5.18. Скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду з приводу застосування частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України щодо вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо призначення в справі судової експертизи.
		 
		5.19. Відповідно до приписів частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
		 
		Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
		 
		5.20. Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.
		 
		Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 910/18570/17, від 14.12.2021 у справі № 910/9564/20, від 24.11.2021 у справі № 914/1396/20, від 17.12.2020 у справі № 910/7426/17. 
		 
		5.21. Призначення судової експертизи, у тому числі й апеляційним судом, віднесено до компетенції суду за наявності умов передбачених частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, і таке призначення не може розцінюватися як порушення норм процесуального права. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 910/9564/20. 
		 
		Зокрема, суд касаційної інстанції у справі № 910/9564/20 відхилив як необґрунтовані доводи скаржника щодо необґрунтованого відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про призначення експертизи у справі. Так, у справі № 910/9564/20 апеляційний господарський суд дійшов висновку про відхилення клопотання про призначення судом експертизи оскільки клопотання учасника справи про призначення експертизи повинно бути мотивованим "неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними", однак в обґрунтування свого клопотання скаржник відповідних мотивів не навів. 
		 
		5.22. У справі № 918/174/21, яка розглядається, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Управління про призначення експертизи. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про відхилення клопотання про призначення судом експертизи, оскільки клопотання позивача про призначення експертизи не містило викладу мотивів, з яких позивач не заявив таке клопотання у строки, встановлені для подання доказів. Суд зазначив, що запропоновані для вирішення експертом питання спрямовані на збирання нових доказів, що на стадії перегляду рішення в апеляційному порядку не узгоджується з нормами статті 269 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		5.23. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
		 
		5.24. Враховуючи, що у справі № 918/174/21, яка розглядається, та у справі №   910/9564/20 за подібних фактичних обставин подання клопотання про призначення судової експертизи до суду апеляційної інстанції без обґрунтування мотивів, з яких сторона не заявила таке клопотання у строки, встановлені для подання доказів, Верховний Суд вже викладав висновок щодо застосування положень частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, на які посилається скаржник, касаційне провадження у справі №   918/174/21 за касаційною скаргою Управління з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити.
		 
		5.25. Оскільки доводи Управління про необґрунтоване відхилення клопотання Управління про призначення у справі експертизи не підтвердилися, то відсутні підстави для скасування судових рішень на підставі пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		5.26. Інші доводи скаржника не можуть бути взяті судом до уваги з урахуванням меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		6. Висновки Верховного Суду 
		 
		6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
		 
		6.3. Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		 
		6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		6.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про відсутність висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Управління в частині підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу Управління залишити без задоволення.
		 
		7. Розподіл судових витрат
		 
		7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 і рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2021 у справі №   918/174/21 в частині підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
		 
		2. Касаційну скаргу Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення. 
		 
		3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 і рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2021 у справі №   918/174/21 залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                             Н. О. Багай
		 
		 
		Судді                                                                                                          Т. Б. Дроботова 
		 
		                                                                                                                                
		                                                                                                                    Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...