Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/1372/20 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 14.04.2022. Зареєстровано: 14.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2022.
Дата набрання законної сили: 22.02.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 лютого 2022 року 
		м. Київ
		cправа №  915/1372/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,
		за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
		 
		представники сторін до суду не з`явились про дату, час та місце судового засідання всі    учасники справи повідомлені належним чином.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика"
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду 
		від 22.12.2021
		у складі колегії суддів: Аленіна О.Ю. (головуючого), Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.
		та на рішення Господарського суду Миколаївської області       
		від 03.09.2021
		у складі судді: Мавродієвої М.В.
		у справі № 915/1372/20
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рос Косметика"
		до Держави в особі Головного управління національної поліції в Миколаївській області 
		про стягнення 1   200   00,00 грн моральної шкоди та 11   300,00 грн сплачених адвокату за надання правової допомоги, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" (далі - ТОВ   "Роскосметика") звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути з відповідача на його користь шкоду, завдану незаконними діями слідчих Слідчого відділу Новоодеського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області, що обмежують його права, у загальному розмірі 1   211   300,00 грн, з яких: 11   300,00 грн сплачених адвокату Беліку В.Г. у зв`язку з наданням юридичної допомоги, 1   200   000,00 грн моральної шкоди, за рахунок Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку.
		 
		Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції 
		2. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.09.2021 у задоволенні позову відмовлено. 
		 
		3. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ "Роскосметика" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
		 
		4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 рішення господарського суду від 03.09.2021 у даній справі залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		 
		Рух касаційної скарги 
		5. 06.01.2022 ТОВ "РосКосметика" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 06.01.2021 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.09.2021 у справі № 915/1372/20, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
		 
		6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "РосКосметика" у справі № 915/1372/20 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. (головуючого), Погребняка В.Я., Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2022.
		 
		7. Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі №       915/1372/20 за касаційною скаргою ТОВ "РосКосметика" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.09.2021 та призначено розгляд касаційної скарги ТОВ "РосКосметика" на 22 лютого 2022 року о 10:15.
		 
		8. Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.02.2022 № 29.3-02/420, у зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №   30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №       915/1372/20.
		 
		9. Згідно протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.02.2022, справу №       915/1372/20 за касаційною скаргою ТОВ "РосКосметика" розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Жукова С.В.
		 
		10. Ухвалою від 21.02.2022 прийнято касаційну скаргу ТОВ "РосКосметика" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.09.2021 у справі №   915/1372/20, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі:                    Білоуса В.В. (головуючого), Жукова С.В., Погребняка В.Я., до свого провадження.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
		11. Не погоджуючись з вказаною постановою ТОВ "Роскосметика" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 22.12.2021 та рішення суду першої інстанції від 03.09.2021 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі; стягнути з Державної казначейської служби України на користь скаржника 2   000,00 грн за надання правової допомоги при розгляді даної справи, що буде сплачена адвокату Беліку В.Г.
		 
		12. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.
		 
		12.1. Суд не застосував вимоги частини 7 статті 1176 ЦК України, згідно якої порядок відшкодування шкоди завданої фізичній особі встановлено Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Водночас, суд проігнорував той факт, що відсутній закон, що врегульовує порядок відшкодування шкоди, завданої юридичній особі незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. За приписами ч. 10 ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
		 
		12.2. Скаржник зазначає про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.06.2020 у справі № 910/10399/18, зокрема про те, що "положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не поширюються на вимоги юридичних осіб".
		 
		12.3. Протиправні дії слідчих відповідача щодо відмови позивачу в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, за твердженням скаржника призвели до приниження його ділової репутації в силу того, що протягом майже 3-х років він не міг довести перед партнерами по бізнесу, що його посадові особи не є злочинцями, шляхом отримання доказів протиправних дій органу досудового розслідування, прокуратури та суду, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження.
		 
		12.4. Суди не виконали:
		 
		- рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі "Михалкова та інші проти України" та від 7 лютого 2017 року у справі "Лашманкін та інші проти Росії", якими визначено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов`язана "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції", що вимагає наявності ефективного засобу "правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження" (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод);
		 
		- рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2020 у справі № 3-180/2018(1644/18) щодо гарантій, регламентованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про забезпечення ефективного доступу до судів;
		 
		- рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003, де зазначено, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
		13. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Позиція Верховного Суду
		14. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		15. Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		16. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
		 
		16.1. У провадженні слідчого відділу Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області перебувало кримінальне провадження №12017150020002867, відомості про яке 29.06.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України за фактом привласнення посадовими особами ТОВ "РосКосметика" коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ для подальшого його відшкодування з державного бюджету (а.с.35).
		 
		16.2. Згідно з витягом з кримінального провадження №12017150020002867 (а.с.36) та адресованого позиву листа Прокуратури Миколаївської області №04/2/2/-151-17 від 13.11.2017 (а.с.24) у вищевказаному кримінальному провадженні 07.11.2017 змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч.3 ст.191 КК України на ч.2 ст.212 КК України, у зв`язку із чим 07.11.2017 на підставі ч.3 ст.216 КПК України підслідність у вказаному кримінальному провадженні визначено за Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Миколаївській області.
		 
		16.3. 07.11.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженням №12017150020002867 внесені відомості за правовою кваліфікацією ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України про те, що відповідно до матеріалів Миколаївської митниці ДФС невстановлені особи підроблюють документи з метою здійснення оформлення товарів, які підлягають санітарно-епідеміологічному контролю у разі ввезення на митну територію України та переміщувалися через митний кордон України на адресу підприємства (а.с.36).
		 
		16.4. В адресованому позивачу листі №3864/10/14-29-23-02 від 22.07.2019 (а.с.23) Головне управління ДФС у Миколаївській області повідомило, що кримінальне провадження №12017150020002867 в частині кримінального правопорушення за ознаками ч.2 ст. 212 КК України закрито постановою слідчого від 14.06.2018 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, при цьому того ж дня дане кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, направлено до прокуратури Миколаївської області для визначення підслідності.
		 
		16.5. Листом Головного слідчого управління Національної поліції України №12393/24/3/2-2020 від 16.04.2020 (а.с.21,22) проінформовано керівника ТОВ   "РосКосметика" Дубовика М.В. про те, що Новоодеським ВП ГУНП в Миколаївській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017150020002867, яке розпочато 29.06.2017 за ч.4 ст.358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), та в подальшому за результатами розслідування вказаного кримінального провадження прийнято рішення про його закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи), яке станом на час підготовки зазначеного листа органами прокуратури та суду не скасовано.
		 
		16.6. 21.02.2019 ТОВ   "РосКосметика" звернулося до Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області з клопотанням за вих.№2/РК-3 від 08.02.2019 (а.с.37,38), в якому просило надати змогу ознайомитись з матеріалами кримінального провадження №12017150020002867.
		 
		16.7. Постановою т.в.о. заступника начальника Слідчого відділу Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області Володіної О.В. від 22.02.2019 (а.с.32-34) відмовлено у задоволені клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження юридичної особи - директора ТОВ   "РосКосметика" Дубовика М.В. 
		 
		16.8. Відмова обґрунтована тим, що директор ТОВ   "РосКосметика" не має процесуального статусу представника юридичної особи щодо якої здійснюється кримінальне провадження, тому що досудове розслідування в межах кримінального провадження зареєстрованого в ЄРДР за №12017150020002867 здійснюється за ч.4 ст.358 КК України, яка не входить до переліку визначеного ст.96-3 КК України, заходи кримінального характеру не можуть бути застосовані до юридичної особи представником якої він є та і кримінальне провадження не здійснюється відносно певної юридичної особи.
		 
		16.9. У зв`язку з такою відмовою ТОВ   "РосКосметика" звернулось до Новоодеського районного суду Миколаївської області із скаргою від 06.03.2019 за вих.№3/РК-15 (а.с.30,31) на постанову т.в.о. заступника начальника Слідчого відділу Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області від 22.02.2019 про відмову в задоволені клопотання.
		 
		16.10. Ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27.11.2019 у справі №482/473/19 (а.с.27-29), повний текст якої складено 03.12.2019 та яка не підлягає оскарженню, скаргу ТОВ   "РосКосметика" задоволено частково, скасовано постанову т.в.о. заступника начальника СВ Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області Володіної О.В. від 22.02.2019 про відмову в задоволені клопотання в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12017150020002867 від 29.06.2017 та зобов`язано слідчого розглянути клопотання директора ТОВ   "РосКосметика" Дубовика М.В. від 21.02.2019.
		 
		16.11. Зокрема, в ухвалі слідчого судді зазначено, що посилання слідчого на те, що ТОВ   "РосКосметика" не є юридичною особою щодо якої здійснюється кримінальне провадження, суперечить відомостям, які вказані в ЄРДР та в постанові про призначення технічної експертизи документів. Норми ст.ст.   96-3 та 96-4 КК України передбачають застосування заходів кримінально-правового характеру виключно судом і виключно під час розгляду кримінальних проваджень, вичерпний перелік яких міститься в нормах вказаних статей.
		 
		16.12. Постановою заступника начальника Відділу поліції - начальника Слідчого відділу Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області Євграфова М.О. від 11.03.2020 (а.с.25,26) вдруге було відмовлено директору ТОВ   "РосКосметика" Дубовику М.В. у задоволені клопотання про надання для ознайомлення матеріалів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12017150020002867 від 29.06.2017 юридичної особи - директора ТОВ   "РосКосметика" Дубовика М.В.
		 
		16.13. Відмова обґрунтовувалась тим, що директор ТОВ   "РосКосметика" Дубовик М.В. не є будь-якою особою в кримінальному провадженні, якій відповідно до ст.221 КПК України слідчий зобов`язаний за клопотанням сторони надати матеріали кримінального провадження для ознайомлення.
		 
		17. Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги ТОВ "Роскосметика" про стягнення з відповідача на його користь шкоду, завдану незаконними діями слідчих Слідчого відділу Новоодеського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області, що обмежують його права, у загальному розмірі 1   211   300,0   грн, з яких: 11   300 грн сплачених адвокату Беліку В.Г. у зв`язку з наданням юридичної допомоги, 1   200   000 грн моральної шкоди, за рахунок Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку.
		 
		18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
		 
		19. Аргументи касаційної скарги (пункти 12.1 - 12.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на наступне.
		 
		20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		 
		21. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		22. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		 
		23. За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		 
		24. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		 
		25. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		 
		26. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
		 
		27. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
		 
		28. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
		 
		29. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. 
		 
		30. Дії (бездіяльність) відповідачів, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).
		 
		31. Аналогічний висновок щодо питання особливостей деліктної відповідальності органів державної влади та застосування положень статті 1176 ЦК України міститься у постанові Верховного Суду України від 22.06.2017 у справі № 6-501цс17 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц.
		 
		32. Суди встановили, що згідно довідки з ЄДРПОУ від 25.12.2012 (а.с.12,13) та інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Дубовик Микола Всеволодович є керівником юридичної особи - ТОВ "Роскосметика" та може вчиняти будь-які дії від імені юридичної особи.
		 
		33. Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
		 
		34. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, про безпідставність дій слідчих Новоодеського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області з відмови у ознайомленні директора ТОВ   "Роскосметика" з матеріалами кримінального провадження.
		 
		35. Водночас, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння позивачеві шкоди у цій справі необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
		 
		36. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених пунктом 9 частини 2 статті 16 ЦК України, є відшкодування моральної (немайнової) шкоди. 
		 
		37. За змістом статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		 
		38. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. 
		 
		39. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
		 
		40. Відповідно до частини 1 статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. 
		 
		41. За приписами статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		 
		42. Визначення терміну ділова репутація наведене у пункті 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (зі змінами та доповненнями). 
		43. За змістом цієї норми діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.
		 
		44. Отже, юридична особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди внаслідок приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
		 
		45. Однією з основних засад господарського судочинства є змагальність сторін (п.   4 ч. 2 ст. 2 ГПК України).
		 
		46. Реалізація принципу змагальності сторін полягає в тому, що в силу положень частини 2 та частини 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. 
		 
		47. Відповідно до частини 3 статті 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		 
		48. За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 
		 
		49. Як встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись із позовом до суду першої інстанції, позивач взагалі не обґрунтовував власні позовні вимоги необхідністю відшкодування шкоди, заподіяної діловій репутації юридичної особи, а лише обмежився посиланням у поясненнях на завдання шкоди діловій репутації підприємства внаслідок неможливості протягом 3-х років довести перед партнерами по бізнесу, що посадові особи ТОВ "Роскосметика" не є злочинцями. 
		 
		50. Крім того, наявні матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів, зокрема довідок (актів, звітів тощо) про зменшення вартості нематеріальних активів; свідоцтв про зменшення вартості котирування акцій юридичної особи; висновків судової експертизи; експертної оцінки вартості нематеріальних активів; повідомлень в засобах масової інформації; результатів проведення перевірок контрольними органами (якщо ці перевірки були викликані діями відповідачів) тощо, на підтвердження того, що неправомірні дії відповідача призвели до приниження ділової репутації, зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності ТОВ "Роскосметика".
		 
		51. Рішення суду, яким визнано неправомірними дії (бездіяльність) органу державної влади, саме по собі не може бути достатнім доказом завдання позивачу немайнової шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та заподіяною шкодою, яку має довести позивач. 
		 
		52. Права позивача, які були порушені у зв`язку із відмовою в задоволені клопотання в кримінальному провадженні, були поновлені в судовому порядку, зокрема шляхом прийняття ухвали слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27.11.2019 у справі №482/473/19, якою скасовано постанову т.в.о. заступника начальника СВ Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області Володіної О.В. від 22.02.2019 про відмову в задоволені клопотання в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12017150020002867 від 29.06.2017 та зобов`язано слідчого розглянути клопотання директора ТОВ   "Роскосметика" від 21.02.2019.
		 
		53. Щодо постанови заступника начальника Відділу поліції - начальника Слідчого відділу Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області Євграфова М.О. від 11.03.2020, якою вдруге було відмовлено директору ТОВ "Роскосметика" у задоволені клопотання про надання для ознайомлення матеріалів у кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає, що наявні матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів на підтвердження визнання таких дій (бездіяльності) неправомірними. 
		 
		54. Водночас, здійснення дій на виконання посадовими особами органів державної влади своїх процесуальних обов`язків, навіть у випадку подальшого їх скасування, не може трактуватися, як приниження честі, гідності або підрив ділової репутації позивача. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка міститься в постанові від 05.09.2018 у справі №910/6099/17.
		 
		55. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		56. Разом з тим, звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач взагалі не обґрунтував, із посиланням на відповідні докази, розмір завданої відповідачем моральної (немайнової) шкоди у розмірі 1   200   000 грн.
		 
		57. Крім того, як вірно зазначає суд апеляційної інстанції, здатність відчувати моральні страждання за своєю правовою природою може належати тільки людині, натомість, ТОВ "РосКосметика" посилаючись на завдання моральної шкоди з боку відповідача, безпідставно ототожнює своїх працівників (фізичних осіб) і з самим товариством як юридичною особою.
		 
		58. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 1   200   000 грн моральної шкоди.
		 
		59. Крім того, колегія судді касаційного суду зазначає про відсутність правових підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.06.2020 у справі № 910/10399/18, зокрема про те, що "положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не поширюються на вимоги юридичних осіб".
		 
		60. Аргументи скаржника про необхідність застосування до юридичних осіб положень вказаного вище Закону за аналогією права (аналогію закону) колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки за умовами частини першої статті 8 ЦК України та частини десятої статті 11 ГПК України аналогія закону та аналогія права застосовуються виключно у разі, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, між тим судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої юридичній особі, регламентовані ЦК України, а саме: Главою 82 "Відшкодування шкоди".
		 
		61. Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення шкоди у розмірі 11   300,00 грн, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що 11   300,0 грн, які були сплачені адвокату за надання правової допомоги по відновленню порушеного права позивача, є саме збитками, а не судовими витратами, що мають відшкодовуватись в рамках цивільного, кримінального чи адміністративного провадження, з огляду на наступне.
		61.1. 01.02.2019 між адвокатом Бєліком В.Г. та ТОВ   "РосКосметика", як замовником, укладено договір про надання правової допомоги адвокатом (далі - Договір від 01.02.2019) (а.с.20), за умовами якого сторони погодили наступне:
		 
		- адвокат відповідно до узгодженого сторонами доручення надає правову допомогу у цій справі, адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу заявнику в відновленні його прав, які порушуються та будуть порушуватися Державою в особі Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області при відмовленні в праві ТОВ   "РосКосметика" на ознайомлення з кримінальним провадженням №12017150020002867 від 29.06.2017 (п.п. 1.1, 1.2 Договору від 01.02.2019);
		 
		- замовник зобов`язується: своєчасно забезпечувати адвоката всім необхідним для виконання доручень, передбачених цим договором, зокрема документами та інформацією; оплачувати витрати, в тому числі судові, що необхідні для виконання доручень; своєчасно оплачувати послуги адвоката (п.1.3 Договору від 01.02.2019).
		 
		- за правову допомогу, передбачену п.1.2 договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 11300,0 грн (п.3.1 Договору від 01.02.2019);
		 
		- цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (п.2.1 Договору від 01.02.2019).
		 
		61.2. Судами встановлено, що на підтвердження факту отримання клієнтом юридичних послуг, наданих адвокатом з 01.02.2019 по 29.10.2020 за Договором від 01.02.2019, позивачем надано Акт приймання-передачі виконаних юридичних послуг адвокатом до Договору від 29.10.2020 (т.1, а.с.18,19). Загальна оплата послуг адвоката у вказаний вище період з без ПДВ складає 11   300,0 грн. Акт підписано та скріплено печатками сторін.
		 
		61.3. 29.10.2020 ТОВ "Роскосметика" перераховано на рахунок адвоката Бєліка В.Г. грошові кошти в сумі 11   300,0 грн, із зазначенням призначення платежу "оплата послуг адвоката згідно договору б/н від 01.02.2019", що підтверджується платіжним дорученням №2470 (т.1, а.с.17).
		 
		61.4. Позивач вважає, що вказані витрати (11   300 грн) є збитками у вигляді грошових коштів, сплачених за надання правової допомоги по відновленню порушеного права позивача у зв`язку з відмовою органу слідства надати матеріали кримінальної справи для ознайомлення.
		 
		61.5. Колегія суддів зазначає, що процесуальні витрати, понесені, в тому числі і у кримінальному провадженні, не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 ЦК України, останні не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків, натомість дані витрати за своєю правовою природою є витратами на професійну правничу допомогу, понесеними у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді та розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.
		 
		61.6. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №915/1375/20 та від 01.12.2021 у справі №915/1477/20, в яких позивачем також було ТОВ "Роскосметика", та від 31.05.2021 у справі №910/6235/20, від 24.03.2021 у справі №922/445/20 та від 01.06.2020 у справі №910/12945/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №598/1781/17.
		 
		61.7. Витрати, зокрема, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.
		 
		61.8. Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (частина перша статті 126 КПК України). Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, про те, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі (пункт 13 частини першої статті 368 КПК України).
		 
		61.9. Питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується, у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо це питання не було вирішене судом, сторони кримінального провадження, свідок, експерт, спеціаліст і перекладач мають можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. А тому такі витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства. (Аналогічні висновки вкладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №462/6473/16-ц).
		 
		61.10. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17.06.2020 у справі №598/1781/17 підтримала власний правовий висновок щодо порядку розподілу процесуальних витрат у кримінальному провадженні, визначивши, що процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.
		 
		61.11. Колегія суддів вкотре наголошує, що відшкодування витрат понесених позивачем за надання правової (правничої) допомоги має бути вирішено у тому процесі в якому вони мали місце, зокрема кримінальному, цивільному або адміністративному і такі витрати не можуть стягуватися в якості збитків в окремому позовному провадженні.
		 
		61.12. Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено наступне:
		 
		- згідно поданого акту від 29.10.2020 (т.1, а.с.18,19) вбачається, що частина виконаних адвокатом робіт стосується підготовки та подання адміністративного позову №9/РК-330 від 30.08.2020, апеляційних скарг №5/РК-266 від 17.05.2020, №4/РК-259 від 23.04.2020 та участі у судових засіданнях. При цьому, відокремити та встановити, на яку саме суму адвокатом надавались зазначені послуги, з вказаного акту неможливо. 
		 
		- зазначені у акті клопотання та заяви датовані 2020 роком, при цьому правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі відбувались у 2019 році і додані позивачем до позовної заяви клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №2/РК-3 від 08.02.2019 (т.1, а.с.37,38) та скарга на постанову слідчого №3/РК-15 від 06.03.2019 (т.1, а.с.30,31) також датовані 2019 роком;
		 
		- позивачем додано не всі заяви та клопотання, перелічені у акті до позовної заяви, тому встановити, чи мають послуги надані адвокатом по їх складанню безпосереднє відношення до відновлення прав позивача, порушених Державою в особі Новоодеського відділу поліції Головного управління національної поліції у Миколаївській області при відмові у наданні для ознайомлення матеріалів кримінального провадження №12017150020002867, не вбачається за можливе.
		 
		61.13. Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення шкоди у розмірі 11   300 грн - сплачених адвокату за надання правової допомоги.
		 
		62. Узагальнюючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами завдання юридичній особі матеріальної або немайнової шкоди, що виключає притягнення відповідача до деліктної відповідальності, через відсутність повного складу цивільного правопорушення.
		 
		63. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
		 
		64. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		65. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.09.2021 у справі №   915/1372/20 прийняті відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.
		 
		66. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, то судовий збір згідно статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.09.2021 у справі №   915/1372/20 залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.09.2021 у справі №   915/1372/20 залишити без змін.
		 
		3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                              В. В. Білоус
		 
		Судді                                                                                                           С. В. Жуков
		 
		                                                                                                                    В. Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...