Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/4405/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2022.
Дата набрання законної сили: 12.04.2022
Номер судового провадження: 61-19733ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України      
		 
		12 квітня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 753/4405/20
		 
		провадження № 61-19733 св 21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		 
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,            Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 , 
		заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду                 м. Києва від 16 березня 2020 року у складі судді Лужецької О.Р. та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.                 Описова частина 
		Короткий зміст вимог заяви
		У березні 2020 року   ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою                      про видачу обмежувального припису відносно її колишнього чоловіка ОСОБА_2 , заінтересована особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації.
		Заява мотивована тим, що з 25 вересня 2015 року вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року у справі № 753/12242/17 було розірвано.
		За час перебування у зареєстрованому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народився син - ОСОБА_3 , який проживає з нею.
		Під час побачень з дитиною ОСОБА_2 поводить себе агресивно,                               у присутності сина декілька разів застосовував щодо неї психологічне та фізичне насильство. Постановою Дарницького районного суду м. Києва                 від 02 березня 2020 року у справі № 753/3942/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді попередження.
		Унаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_2 вона боїться за своє життя та вказує, що такі агресивні вчинки колишнього чоловіка негативно впливають на психологічний стан малолітньої дитини.
		З урахуванням викладеного  ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис, за яким: заборонити ОСОБА_2 строком                         на 6 місяців наближатись на відстань 500 метрів до: місця її та їх малолітньої дитини реєстрації за адресою: квартира АДРЕСА_1 ; до місця її та їх малолітньої дитини проживання за адресою: квартира АДРЕСА_2 ; до дачі її батьків  за адресою: будинок АДРЕСА_3 ; до інших місць тимчасового чи постійного її проживання (перебування) та їх спільної дитини, навчання, роботи, відпочинку та інших місць частого відвідування; обмежити спілкування з постраждалою дитиною ОСОБА_3 ; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати заявника та їх сина, якщо заявник за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати                                її та у будь-який спосіб спілкуватись з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори та контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		Короткий зміст судових рішень 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2020 року                у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1                     не доведено, що ОСОБА_2 вчинялося фізичне чи психологічне насильство щодо неї, оскільки сам факт її звернення у різні періоди часу із заявами до правоохоронних органів не підтверджує факту фізичного чи психологічного насильства, а наявність між сторонами довготривалого конфлікту не може бути підставою для застосування обмежувальних заходів щодо особи. 
		Між сторонами фактично існують спірні відносини з приводу участі                            у вихованні малолітньої дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї,             а тому ці правовідносини мають бути вирішені у порядку, передбаченому                 СК України, а не шляхом застосування вказаних заявником заходів обмежувального припису.
		Постановою Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2020 року залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року скасовано. Справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про видачу обмежувального припису направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-5967 св 21).
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2020 року залишено без змін.
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року у справі                     № 753/3942/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді попередження. Разом з тим, наявність вказаної постанови не свідчать про системність вчинення ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 домашнього насильства.
		Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує тривалий конфлікт щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з сином. 
		ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, що носить систематичний характер, а також ризиків, які можуть настати                    у майбутньому, у зв`язку із не виданням обмежувального припису.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі  ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її заяву про видачу обмежувального припису задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2021 року відкрито                      касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу                  № 753/4405/20 з Дарницького районного суду м. Києва.
		У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2018 року у справі № 753/24313/18 заяву      ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено та видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 терміном на шість місяців шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 .                                                         У подальшому, рішенням Дарницького районного суду м. Києва                        від 18 червня 2019 року у справі № 753/11897/19 заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено та продовжено дію обмежувального припису відносно ОСОБА_2 строком на шість місяців,                 а саме до 18 грудня 2019 року, шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження його прав.
		Проте ОСОБА_2 після неодноразового притягнення до адміністративної відповідальності продовжив вчиняти протиправні дії, а саме 22 грудня               2019 року, 15 лютого 2020 року, 01 березня 2020 року, 02 березня 2020 року ним було вчинено домашнє насильство відносно  ОСОБА_1 та членів    її родини. 
		За подіями, які відбулися 01 березня 2020 року, вина ОСОБА_2 у вчиненні домашнього насильства встановлена судом, а саме постановою Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року у справі № 753/3942/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді попередження. Постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2020 року у справі № 753/3942/20 постанова Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року                               щодо ОСОБА_2 змінена, виключено з постанови посилання на нецензурну лайку ОСОБА_2 під час сварки з колишньою дружиною як на ознаку психологічного насильства. У решті постанова залишена без змін.
		На підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства 22 грудня 2019 року, 15 лютого 2020 року, 02 березня 2020 року  ОСОБА_1 надавала відеозаписи, якими зафіксовано ці події, та докази звернення до правоохоронних органів, вказані обставини також підтвердили свідки              ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
		Ураховуючи викладене,  ОСОБА_1 вказувала про те, що, оскільки ОСОБА_2 після неодноразового винесення щодо нього обмежувального припису і притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства не виправив свою поведінку та продовжує вчиняти протиправні дії, тому існує високий ризик повторного вчинення домашнього насильства відносно заявника та членів її родини. На необхідність перевірки зазначених обставини також вказував Верховний Суд при попередньому перегляді справи. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що наявність між  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 конфлікту щодо участі               у вихованні і спілкуванні з їх спільною малолітньою дитиною не надає останньому права вчиняти протиправні дії, шляхом застосування домашнього насильства щодо заявника і членів її родини, та не може бути правовою підставою для звільнення ОСОБА_2 від відповідальності. 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У грудні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Фактично між ОСОБА_2 та            ОСОБА_1 існує конфлікт щодо участі у вихованні і спілкуванні                         з їх спільною малолітньою дитиною, оскільки остання постійно перешкоджала ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною чим викликала у нього нервові зриви та провокувала на конфлікт, після чого виклика поліцію. Відсутні належні докази вчинення ОСОБА_2 систематичного домашнього насильства відносно ОСОБА_1 та членів її родини.  
		У січні 2022 року  ОСОБА_1 подала заперечення на відзив              ОСОБА_2 , в якому підтримала доводи касаційної скарги.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		З 25 вересня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували                        у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають малолітню дитину -            ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року                  у справі № 753/12242/17 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1  розірвано. 
		Розпорядженням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації              від 27 липня 2018 року № 495 визначено участь батька ОСОБА_2                          у вихованні дитини - ОСОБА_3 , за наступним графіком: три дні на тиждень (у вихідні дні батька) з 11.00 год. до 13.00 год. у присутності матері.
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2018 року                     у справі № 753/24313/18 задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису та видано обмежувальний припис відносно   ОСОБА_2 терміном на шість місяців шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 . 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року                 у справі № 753/11897/19 заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено, продовжено дію обмежувального припису відносно ОСОБА_2 строком на шість місяців, а саме до 18 грудня 2019 року, шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження його прав.
		Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року               у справі № 753/3942/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою             статті 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді попередження. Вказаним судовим рішенням встановлено, що 01 березня              2020 року о 14:00 год. ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , вчинив сімейну сварку з колишньою дружиною, в ході якої виражався нецензурною лайкою, поривався у бійку, своїми діями чинив психологічний тиск на неї.
		Постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2020 року у справі                 № 753/3942/20 апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , задоволено частково, постанову Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року щодо ОСОБА_2 змінено, виключено з постанови посилання на нецензурну лайку ОСОБА_2 під час сварки з колишньою дружиною як на ознаку психологічного насильства.                    У решті постанова залишена без змін. Вказаним судовим рішенням апеляційний суд встановив, що 01 березня 2020 року о 14:00 год.                           ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , під час конфлікту з колишньою дружиною у приміщенні парадного будинку погрожував потерпілій застосуванням фізичної сили, створюючи на неї психологічний тиск, що змусило її з дитиною вийти з будинку та звернутися за допомогою до органів поліції. Вказані дії ОСОБА_2 охоплюються такою ознакою психологічного насильства як погрозою, що викликало                              у постраждалої особи побоювання за свою безпеку.
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року 
		№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають. 
		Відповідно до пункту першого частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». 
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
		Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
		Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
		Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
		Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
		Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
		Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
		Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
		За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
		Згідно із частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
		У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків -                це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення,              а також смерті постраждалої особи.
		Звертаючись до суду першої інстанції, ОСОБА_1 обґрунтовувала підстави для видачі судом обмежувального припису стосовно її колишнього чоловіка ОСОБА_2 нормами статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». 
		Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних положень закону,                встановивши, що відносно ОСОБА_2 вже видавався обмежувальний припис, дію якого було продовжено, що підтверджується рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року                            у справі № 753/24313/18 та рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року у справі № 753/11897/19, проте дійшли передчасно висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 
		Верховний Суд при попередньому перегляді справи звертав увагу судів на те, що ОСОБА_2  після неодноразового притягнення до адміністративної відповідальності, після закінчення строку дії попереднього обмежувального припису продовжив вчиняти протиправні дії відносно ОСОБА_1 , унаслідок чого постановою Дарницького районного суду м. Києва                              від 02 березня 2020 року, з урахуванням змін внесених постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2020 року, у справі № 753/3942/20,                   ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді попередження. Вказаними судовими рішеннями встановлено, що 01 березня 2020 року о 14:00 год.                           ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , під час конфлікту з колишньою дружиною у приміщенні парадного будинку погрожував потерпілій застосуванням фізичної сили, створюючи на неї психологічний тиск, що змусило її з дитиною вийти з будинку та звернутися            за допомогою до органів поліції. Вказані дії ОСОБА_2 охоплюються такою ознакою психологічного насильства як погрозою, що викликало                              у постраждалої особи побоювання за свою безпеку.
		Висновки судів про те, що фактично між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує конфлікт щодо участі у вихованні і спілкуванні з їх спільною малолітньою дитиною не спростовує вищевказаних встановлених обставин щодо систематичної протиправної поведінки останнього відносно заявника                           та не може бути правовою підставою для відмови у захисті прав                ОСОБА_1 , як жертви домашнього насильства, що також суперечить висновкам Верховного Суду, який вказував на необхідність надання оцінки зазначеним вище обставинам. 
		Отже, суди у порушення вищевказаних положень закону не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 , як жертва домашнього насильства, з урахуванням  та оцінкою наявних ризиків потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскільки неодноразові факти звернення заявника до органів поліції, ігнорування ОСОБА_2 застосованих судом заходів впливу до нього, повторюваність вчинення ним протиправних дій щодо ОСОБА_1 дають підстави вважати вірогідним продовження чи повторне вчинення кривдником до неї психологічного та фізичного насильства.
		Тривалість та системність протиправної поведінки підтверджує вірогідність вчинення ОСОБА_2 психологічного та фізичного насильства щодо заявника, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». 
		При цьому наявність тривалого конфлікту та непорозумінь між                    ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є очевидним, тому колегія суддів дійшла висновку про те, що заявником доведено ризики, які можуть настати у разі незастосування відносно заінтересованої особи обмежувального припису.
		Посилання ОСОБА_2 на те, що між ним та заявником склалися конфліктні відносини щодо участі у вихованні і спілкуванні з їх спільною малолітньою дитиною, не свідчить про наявність у нього права на вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_1 .
		Доводи ОСОБА_2 про те, що заявник перешкоджає йому у спілкуванні         з дитиною чим викликала у нього нервові зриви та провокувала на конфлікт, на увагу не заслуговують, оскільки правовідносини щодо участі у вихованні і спілкуванні з малолітньою дитиною, у тому числі щодо усунення перешкоди                 у спілкуванні з дитиною, має вирішувати виключно у встановленому законом порядку, а не шляхом вчинення протиправних дій відносно іншого з батьків дитини. 
		Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що наявність тривалого конфлікту між сторонами, небажання його врегулювання, неодноразове застосування психологічного насильства та вірогідність його продовження зумовлюють необхідність часткового задоволення заяви ОСОБА_1               у частині видачі обмежувального припису у вигляді заборони ОСОБА_2 наближатись на відстань 500 метрів до: місця її та їх малолітньої дитини реєстрації за адресою: квартира АДРЕСА_1 ; до місця її та їх малолітньої дитини проживання за адресою: квартира АДРЕСА_2 ; строком на два місяці.
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом 
		повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню                з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви про видачу обмежувального припису. 
		Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте                                  в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року у частині відмови  ОСОБА_1 у видачі обмежувального припису                   у вигляді заборони ОСОБА_2 наближатись на відстань 500 метрів до: місця її та їх малолітньої дитини реєстрації за адресою: квартира АДРЕСА_1 ; до місця її та їх малолітньої дитини проживання за адресою: квартира АДРЕСА_2  скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.
		Заяву ОСОБА_1  заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про видачу обмежувального припису у вигляді заборони  ОСОБА_2 наближатись на відстань 500 метрів до: місця її та їх малолітньої дитини реєстрації за адресою: квартира АДРЕСА_1 ; до місця її та їх малолітньої дитини проживання за адресою: квартира АДРЕСА_2 задовольнити.
		Видати обмежувальний припис стосовно  ОСОБА_2 ,               ІНФОРМАЦІЯ_3 , і встановити такі заходи тимчасового обмеження прав та покласти на нього такі обов`язки: 
		 - заборонити  ОСОБА_2 наближатися на відстань                500 метрів до: місця реєстрації  ОСОБА_1 та їх малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: квартира АДРЕСА_1 ; до місця проживання  ОСОБА_1 та їх малолітньої дитини - ОСОБА_3 , за адресою: квартира АДРЕСА_2 .
		Встановити строк дії обмежувального припису 2 (два) місяці з дня ухвалення рішення суду (постанови Верховного Суду).
		У решті рішення Дарницького районного суду від 16 березня 2020 року                       та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 рокузалишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова 
		 
		                                                                                                            Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                            Г. В. Коломієць
		 
		                                                                                                            Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...