Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 595/1975/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 15.04.2022. Зареєстровано: 15.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2022.
Дата набрання законної сили: 09.11.2022
Результат оскарження 09.11.2022 Тернопільський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/603/1/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016210000000132

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 595/1975/16-к
		Провадження № 1-кп/603/1/2022 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"14" квітня 2022 р. Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастириська кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016210000000132 від 13.10.2016 року, про обвинувачення 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кокошинці Гусятинського району Тернопільської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одружений, адвокат Ради адвокатів Тернопільської області, раніше не судимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону України №770-VІІІ від 10.11.2015 року), за участю: прокурора ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції), обвинуваченого ОСОБА_3 , 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		   Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні №42016210000000132 ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що, працюючи адвокатом Ради адвокатів Тернопільської області на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №10 від 02.08.2013 року, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Тернопільської області №7 від 02.08.2013 року, вимагав та одержав неправомірну вигоду для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за таких обставин.
		Так, у ОСОБА_3 , який згідно договору від 19.02.2016 року здійснював захист ОСОБА_5 , жителя с. Пишківці Бучацького району Тернопільської області, у кримінальному провадженні за фактом вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України, виник умисел на вимагання та отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_5 в сумі 2500 доларів США, що еквівалентно, згідно курсу НБУ станом на 18.10.2016 року 64 457,97 гривень, для передачі працівнику Теребовлянської місцевої прокуратури за прийняття уповноваженими особами рішення щодо невнесення апеляційної скарги на вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 21.09.2016 року про засудження ОСОБА_5 до чотирьох років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання зі встановленням іспитового строку терміном на 3 роки.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та отримання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5 , що за невнесення працівниками прокуратури апеляційної скарги на вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 21.09.2016 року, яким ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання зі встановленням іспитового строку терміном на 3 роки, необхідно надати грошові кошти в сумі 2500 доларів США, що еквівалентно, згідно курсу НБУ станом на 18.10.2016 року 64 457,97 гривень, для передачі працівнику Теребовлянської місцевої прокуратури.
		ОСОБА_5 , розцінюючи дії ОСОБА_3 та працівника Теребовлянської місцевої прокуратури як вимагання неправомірної вигоди, вважаючи, що невиконання їх злочинних вимог може призвести до настання шкідливих наслідків для його прав та інтересів, а саме внесення апеляційної скарги на вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 21.09.2016 року та подальшого його засудження до міри покарання, пов`язаної з реальним позбавленням волі, вимушений був погодитися на злочинні вимоги ОСОБА_3 .
		Так, 18.10.2016 року приблизно о 20 год 30 хв у приміщенні житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , виконуючи злочинні вимоги ОСОБА_3 , передав останньому неправомірну вигоду в сумі 2500 доларів США, що еквівалентно, згідно курсу НБУ станом на 18.10.2016 року 64457,97 гривень, для передачі працівнику Теребовлянської місцевої прокуратури за вирішення питання щодо невнесення уповноваженими особами, передбаченими ст. 36 КК України, апеляційної скарги на вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 21.09.2016 року про засудження ОСОБА_5 до чотирьох років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання зі встановленням іспитового строку терміном на 3 роки.
		 
		Такі діяння органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону України №770-VІІІ від 10.11.2015 року) як одержання неправомірної вигоди для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
		 
		У судовомузасіданні обвинувачений ОСОБА_3  своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, не визнав, суду пояснив, що на підставі договору про надання правової допомоги разом із адвокатом ОСОБА_6 здійснював захист ОСОБА_5 , який обвинувачувався у вчиненні 14 епізодів крадіжки та за ст. 263 КК України. Оскільки із ОСОБА_5 він перебував у дружніх відносинах, неодноразово відвідував його за місцем проживання у с. Пишківці, погодився здійснювати його захист у кримінальному провадженні. Так як у ОСОБА_5 не було коштів, вони домовилися про те, що ОСОБА_5 розрахується з ним та ОСОБА_7 вже після розгляду справи судом першої інстанції. Здійснюючи захист ОСОБА_5 він особисто розраховувався із потерпілими в інтересах підзахисного. Згодом у суді звернувся до ОСОБА_5 , щоб він здійснив розрахунок за надані послуги адвоката ОСОБА_8 , пояснивши, що останній не є його другом, а вже півтора роки несе витрати, так як власним транспортним засобом приїжджає до органу досудового розслідування та до суду. Зранку у переддень події до нього зателефонував ОСОБА_5 та попросив прийти до нього, однак у зв`язку із зайнятістю він приїхав до нього лише ввечері. Наступного дня ОСОБА_5 знову зателефонував до нього з проханням приїхати. Тоді ж ввечері він приїхав до ОСОБА_5 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, запросив його у приміщення будинку і повідомив про те, що знайшов гроші та дав їх йому. Після цього у приміщення будинку забігли п`ятеро осіб, почали його бити, копати, розбили губу. Протягом трьох годин зазначені особи переконували його у тому, щоб він надані йому ОСОБА_5 грошові кошти передав прокурору, і тоді «йому нічого не буде». На зазначене він відмовлявся, пояснюючи, що це його гонорар, який він не буде передавати прокурору, бо це не хабар. Через три години часу розпочалися слідчі дії. Фактичне затримання мало місце о 20.50 год. При цьому двоє працівників СБУ залишалися біля нього, контролювали, щоб ОСОБА_5 не вийшов до нього. Він вимагав запросити адвокатів ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , однак було проведено огляд місця події та освідування. Відеозйомка працівників СБУ зникла, вважає, що у зв`язку з його вимогами фіксації нанесених йому тілесних ушкоджень. Слідчий ОСОБА_10 повідомив, що у них вказівка «взяти» прокурора ОСОБА_11 , а він їм не потрібен. Так як протягом двох годин на нього чинився тиск, він погодився проїхати в обласну прокуратуру, де на нього протягом чотирьох годин поспіль теж чинили тиск. У порваних штанах привезли до слідчого ОСОБА_10 , де мали оформити затримання. Від призначеного захисника Рубінського він відмовився, так як бажав, щоб його захищали ОСОБА_9 і ОСОБА_12 . Написав пояснення про те, що одержані від ОСОБА_5 грошові кошти є гонораром за надані послуги. Однак його схиляли на співробітництво і «здати» прокурора ОСОБА_11 , пообіцявши, що він буде свідком у справі, погрожували, що його дружина і донька будуть звільнені з роботи. Згодом його привезли у м. Бучач, у с. Пишківці ОСОБА_5 , який знаходився в стані сп`яніння, відповів працівникам СБУ, що такої домовленості у них не було, все мало бути на ОСОБА_11 . Далі приїхали до нього додому, де пробули деякий час, оглянули його телефон, а після цього знову повернулися в обласну прокуратуру, де його схиляли «здати» ОСОБА_11 , на що він відмовився. У приміщенні обласної прокуратури був проведений допит, однак участь захисника не забезпечили, лише під кінець допиту прийшов ОСОБА_6 , проте слідчий ОСОБА_10 не дав йому можливості провести конфіденційну розмову із захисником. Було винесено постанову про звільнення з ІТТ, хоч він там і не був, на огляд не був відправлений, хоча мав тілесні ушкодження на тілі і на обличчі. Після цього він поїхав додому, де у нього розпочався головний біль. Ближче вечора прийшов до слідчого з проханням направити його на експертизу, однак останній відмовився, тому він самостійно поїхав у Бучацьку районну лікарню на огляд. Через деякий час йому обрали запобіжний захід. 
		Просить надати оцінку діянням працівників правоохоронних органів при здійсненні затримання. 
		Також звертає увагу на те, що стороні захисту не було відкрито матеріали в порядку ст.290КПК України, які є правовою підставою проведення негласних слідчий (розшукових) дій.    
		У подальшому відмовився від давання показань.
		На підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченогоч. 3 ст. 369-2 ККУкраїни, сторона обвинувачення посилалася на показання свідків, письмові докази, дослідженням яких встановлено таке.
		Так, допитаний в судовому засіданні 18.10.2021 року свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що у 2015 році вчинив крадіжки, у зв`язку з чим у Бучацькому районному суді перебувало кримінальне провадження, його захисниками були ОСОБА_3 та ОСОБА_12 . Вироком суду його засуджено до покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання із встановленням іспитового строку. Через деякий час його зустрів знайомий ОСОБА_13 та поцікавився справами, на що він розповів, що винесено вирок, призначено покарання з іспитовим строком та те, що ще має заплатити адвокату. Тоді ОСОБА_13 сказав, що може бути апеляція, і щоб він написав заяву в поліцію про те, що ОСОБА_3 вимагає гроші. Зі слів ОСОБА_13 , з прокурором ОСОБА_11 у нього були якісь відносини, він мав дозвіл видобувати камінь в кар`єрі в Монастириському районі. Згодом, точної дати та часу не пригадує, до нього додому приїхали працівників СБУ та сказали, що хочуть поговорити і вивезли його до цегельного заводу, за старою будівлею сказали написати скаргу, що ОСОБА_3 і ОСОБА_6 мають дати гроші ОСОБА_11 , примушували його написати заяву, на що він відмовився. 
		Всього він мав заплатити ОСОБА_3 за надані послуги 2500 доларів США, але у нього не вистачало 500 доларів. Тому ОСОБА_3 не взяв наявні у нього 2000 доларів, так як не було цілої суми. 500 доларів США він позичив. Через деякий час працівники СБУ повторно приїхали до нього додому, у той час він перебував у стані сп`яніння, та змусили його поїхати написати відповідну заяву, погрожуючи, що прокуратура подасть апеляцію на вирок. 
		Суд тривав майже 5 років, за цей час він дізнався, що ОСОБА_13 намагався, щоб ОСОБА_11 звільнили з роботи за хабар, даний ОСОБА_3 , а його використали. Працівники СБУ вручили йому помічені 2000 доларів США, які він і передав ОСОБА_3 у своєму будинку, що в АДРЕСА_2 . Кому мав далі передати гроші ОСОБА_3 не знав. 
		На даний час із ОСОБА_3 він не розрахувався за надані послуги. Після тих подій більше його не бачив.
		Під час додаткового допиту 06.12.2021 року свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що грошові кошти дав ОСОБА_3 за роботу. Оскільки суд звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням йому не потрібно було подавати апеляційну скаргу. 
		На запитання прокурора щодо зафіксованої в ході проведення негласних слідчих розшукових дій розмови між ним та ОСОБА_3 , свідок ОСОБА_5 ствердив, що з огляду на час, що минув, він нічого не пригадує про таку розмову і пояснити нічого не може. 
		 
		Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що працює в органах прокуратури з 2001 року. З грудня 2015 року працював на посаді заступника керівника Теребовлянської місцевої прокуратури. Згідно посадових обов`язків йому було доручено організацію роботи у Монастириському і Бучацькому районах, під час якої здійснював моніторинг нерозглянутих справ, однією з яких була справа відносно ОСОБА_5 за ст. ст. 185, 263 КК. Старшим групи у даному кримінальному провадженні призначено прокурора ОСОБА_14 , яка просила суд призначити ОСОБА_5 реальну міру покарання. ОСОБА_5 був засуджений та із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання, про що доповіла прокурор ОСОБА_15 . Згодом після одержання виготовленого вироку у межах строків на апеляційне оскарження було подано апеляційну скаргу на вирок суду. Приблизно у жовтні 2016 року його викликали у обласну прокуратуру до слідчого ОСОБА_10 з приводу надання неправомірної вигоди ОСОБА_3 , він надав показання щодо цього про те, що з ОСОБА_3 у нього не було жодної домовленості та ніякої неправомірної вигоди йому не пропонували, ОСОБА_5 особисто не знає. 
		Із ОСОБА_3 він знайомий, так як останній працював начальником слідства Бучацького РВ, проте номер його телефону йому невідомий, вони не спілкувалися. Пояснив, що питання подання апеляції обговорювалося із працівниками, і вже після отримання виготовленого вироку апеляційну скаргу було подано на вирок Бучацького районного суду. У довідці про результати розгляду справи відносно ОСОБА_5 , яка складена у передбачений строк  не пізніше наступного дня після розгляду справи, не було зазначено про необхідність подання апеляційної скарги, однак з тієї причини, що вирок не було одержано прокурором у день його проголошення, а приблизно через 4-5 днів після його виготовлення.
		 
		За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . 
		Допитана як свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що її чоловік ОСОБА_3 разом із адвокатом ОСОБА_6 були захисниками ОСОБА_5 18 жовтня до ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_5 та сказав, що хоче з ним розрахуватись. Чоловік поїхав о 19 год та до 00:00 год не відповідав на її телефонні дзвінки. О 04:00 год до неї зателефонував слідчий прокуратури ОСОБА_10 та повідомив, що її чоловіка затримано. Чоловік прийшов додому наступного дня в обідню пору, з ними були троє осіб, які представилися працівниками СБУ та сказали піти в іншу кімнату. У чоловіка була розбита губа, синець. Через деякий час вони кудись поїхали, ОСОБА_3 повернувся ввечері приблизно о 21 год, був одягнений у розірвані чужі штани, його одяг був у крові. Ствердила, що у чоловіка на нозі були синці, гулі за вухами, з його слів, його побили працівники СБУ, але слідчий не дав направлення на зняття побоїв. Наступного дня він знову поїхав за направленням, але йому не дали, і він сам поїхав у м. Бучач.
		 
		Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що пізно вечором до нього передзвонили працівники СБУ і його як сільського голову запросили як понятого. За ним прибув автомобіль, і вони поїхали до ОСОБА_5 в с. Пишківці Бучацького району Тернопільської області. У одній із кімнат житлового будинку перебував ОСОБА_3 , одягнутий у спортивний костюм, на светрі якого проглядалася бура пляма. З лівої кишені штанів ОСОБА_3 витягнули гроші у сумі 2500 доларів США, далі ОСОБА_3 для чогось дали переодягнути інші штани. Як сказав ОСОБА_3 , це був гонорар у справі ОСОБА_5 . Будучи понятим, він підписав відповідний протокол. Щодо тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_3 не може нічого повідомити.
		 
		Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що був запрошений як понятий, коли він приїхав на місце в с. Пишківці, ОСОБА_3 сидів на лавці, там також були і працівники СБУ, проводилися слідчі дії. У ОСОБА_3 з кишені вилучили гроші, вели відеозйомку. ОСОБА_3 говорив, що це гонорар за виконану роботу, він був одягнутий у спортивний костюм, на обличчі біля губи проглядалася свіжа подряпина, були якісь плями на одязі. Щодо часу проведення слідчих дій пояснив, що усе відбувалося у темний період доби - після 22 год вечора та тривало до двох годин, а після завершення його відвезли додому. Підтвердив, що на місці виник словесний конфлікт із працівниками СБУ, щоб ОСОБА_3 дали інші штани.
		Крім того, судом було досліджено такі письмові докази та висновки експертиз:
		-протокол освідування від 18.10.2016 року, проведеного слідчим в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_19 у зв`язку з розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДС за №42016210000000132 від 13.10.2016 року, у присутності понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , за участю спеціаліста  старшого оперуповноваженого ВБКОЗ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_20 , а також працівників ОВС ВБКОЗ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , за даними якого за результатом освідування встановлено, що на руках (лівій та правій) ОСОБА_3 під час їх освітлення ультрафіолетовою лампою виявлено нашарування речовини світло - салатового кольору, яку не видно при звичайному освітленні. З рук ОСОБА_3 за допомогою марлевого бинта проведено змиви речовини, яка люмінесціює світло - салатовим кольором в ультрафіолетових променях, також із бинта, яким проводили змиви з рук ОСОБА_3 , зроблено контрольний відріз, та поміщено в окремі пакети і опечатано бирками (т.3 а. с 141-142);
		-протокол огляду місця події від 18-19 жовтня 2016 року, проведений слідчим в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_19 у присутності понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , за участю ОСОБА_3 , за участю спеціаліста  старшого оперуповноваженого ВБКОЗ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_20 , а також працівників ОВС ВБКОЗ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , за письмової згоди користувача житлового будинку ОСОБА_5 , за даними якого оглядом місця події є житловий будинок АДРЕСА_2 , а саме приміщення однієї з кімнат. Як слідує з протоколу, ОСОБА_3 , який сидів на стільці посередині кімнати повідомив, що 18.10.2016 року отримав від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 2500 доларів США за надання послуг адвоката  захисника у кримінальному провадженні. На пропозицію слідчого ОСОБА_3 з лівої кишені своїх штанів дістав грошові кошти, складені вдвоє та перев`язані резинкою жовтого кольору, які поклав на стіл. Надалі грошові кошти  25 купюр номіналом по 100 доларів США оглянуто: при вимкненому штучному освітленні проведено освітлення грошових купюр за допомогою ультрафіолетової лампи, усі купюри містять нашарування речовини, яка світиться світло -салатовим кольором і невидима при звичайному світлі. У протоколі зафіксовано серії та номери вищевказаних 25 грошових купюр. Кошти поміщено в паперовий конверт та опечатано. Також проведено освітлення за допомогою ультрафіолетової лампи при вимкненому штучному освітленні одягу ОСОБА_3 : на внутрішній лівій кишені штанів виявлено нашарування речовини, яка світиться світло - салатовим кольором і невидима при звичайному освітленні. Штани поміщено в поліетиленовий пакет та опечатано (т.3 а. с. 144-148).
		Відеозапис огляду місця події продемонстровано в судовому засіданні;
		-вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 21.09.2016 року, який не набрав законної сили, згідно якого ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та на підставі ч.1 ст. 70 КК України визначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки (т. 3 а. с. 162  166);
		-довідка про результати розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, складена державним обвинувачем  прокурором Бучацького відділу Теребовлянської місцевої прокуратури ОСОБА_23 за підписом керівника ОСОБА_24 , графи якої «Висновок про законність вироку» не заповнені (т. 3 а. с. 167-168);
		-апеляційна скарга прокурора Бучацького відділу Теребовлянської місцевої прокуратури ОСОБА_23 на вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 21.09.2016 року про засудження ОСОБА_5 за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України, у якій просить скасувати вирок суду та призначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі (т.3 а. с. 169-171);
		-висновок експерта №2-596/16 від 11.11.2016 року з ілюстративною таблицею, згідно якого на лицевій та зворотній сторонах двадцяти п`яти банкнот вартістю по 100 доларів США серії : DА 29392349 А, КН 58019108 А, DE 60722398 A,DB 18244341 B, FB 19515718 C,FB 02219376 C,FB 64702865 C,FB 64702866 C,FF 21992301 A,FB 11760761 C,DB 90441677 A, FB 19515714 C,FB 19515717 C,FG 00288334 A, HB 37472741 H,KB 60390746 G,KK 12829895 C,KB 12670567 N,FG 00288338 A,FB 19515716 C,FB 19515715 C, DA 05572041 A, FB 64702863 C, FB 11760760 C,FB 64702867 C,з упаковки №1, на марлевих тампонах, якими робили змиви з правої та лівої рук ОСОБА_3 , які знаходилися відповідно в упаковках №№2,3, у ділянках штанів темно-синього кольору ОСОБА_3 , а саме на внутрішній поверхні лівої врізної кишені з косим входом з упаковки №5, виявлені невидимі при денному (природному) освітленні нашарування спеціальної хімічної речовини, що має люмінесценцію жовто-зеленим кольором в УФ-освітленні. 
		На чистому марлевому тампоні (контрольному), який знаходився в упаковці №4, нашарувань спеціальної хімічної речовини не виявлено.
		Невидимі при денному (природному) освітленні нашарування спеціальної хімічної речовини, що має люмінесценцію жовто-зеленим кольором в УФ-освітленні, які виявлені на лицевій та зворотній сторонах 25 банкнот вартістю по 100 доларів США серії : DА 29392349 А, КН 58019108 А, DE 60722398 A,DB 18244341 B, FB 19515718 C,FB 02219376 C,FB 64702865 C,FB 64702866 C,FF 21992301 A,FB 11760761 C,DB 90441677 A, FB 19515714 C,FB 19515717 C,FG 00288334 A, HB 37472741 H,KB 60390746 G,KK 12829895 C,KB 12670567 N,FG 00288338 A,FB 19515716 C,FB 19515715 C, DA 05572041 A, FB 64702863 C, FB 11760760 C,FB 64702867 C, з упаковки №1, на марлевих тампонах, якими робили змиви з правої та лівої рук ОСОБА_3 , які знаходилися у відповідних упаковках, у ділянках штанів темно-синього кольору ОСОБА_3 , а саме на внутрішній поверхні лівої врізної кишені з косим входом з упаковки №5, мають між собою та зі зразком невидимої при денному освітленні спеціальної хімічної речовини (препаратом «Промінь-2»), який знаходився в упаковці №6, що має люмінесценцію жовто-зеленим кольором в УФ-освітленні між парою предметних скелець, спільну родову належність (по кольору люмінесценції і якісному складу компонентів). 
		Визначення спільної групової належності не проводилося у зв`язку із відсутністю індивідуалізуючи ознак (т.3 а. с. 181-218);
		 
		-висновок експрета №1.1-354/16 від 25.10.2016 року, згідно висновків якого 25 банкнот номіналом по 100 доларів США із серійними номерами : DА 29392349 А, КН 58019108 А, DE 60722398 A,DB 18244341 B, FB 19515718 C,FB 02219376 C,FB 64702865 C,FB 64702866 C,FF 21992301 A,FB 11760761 C, DB 90441677 A, FB 19515714 C,FB 19515717 C,FG 00288334 A, HB 37472741 H,KB 60390746 G,KK 12829895 C,KB 12670567 N,FG 00288338 A,FB 19515716 C,FB 19515715 C, DA 05572041 A, FB 64702863 C, FB 11760760 C,FB 64702867 C,виготовлені підприємством, що здійснює випуск грошових знаків США (т.3 а. с. 227  232);
		-протокол про результати негласної слідчої дії  контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 19.10.2016 року з копіями купюр, згідно якого проведено негласну слідчу дію  контроль за вчиненням злочину - 18.10.2016 року за участю заявника ОСОБА_5 із використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених засобів), а саме грошових коштів у сумі 2500 доларів США, які виділені УСБУ в Тернопільській області (Т. 3 а. с. 240-250);
		-протокол про результати негласної слідчої дії аудіо-, відеоконтролю особи від 19.10.2016 року, згідно якого у період 17  18 жовтня 2016 року на території приватного помешкання ОСОБА_5 , що в с. Пишківці Бучацького району Тернопільської області, відбулися розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . У ході останньої розмови, що мала місце 18 жовтня поточного року ОСОБА_3 були передані грошові кошти в сумі 2500 доларів США (т. 4 а. с. 1 - 11);
		Судом частково досліджено записи на диску до даного протоколу (т.4 а. с. 12);
		-протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 19.10.2016 року, у яких зафіксовані розмови ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що мали місце між ними 17.10.2016 року та 18.10.2016 року (Т.4 а. с. 13 - 18);
		-протокол про результати негласної слідчої дії  контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 20.10.2016 року, згідно якого 19.10.2016 року вжито заходів для проведення негласної слідчої (розшукової) дії за участю ОСОБА_3 з використанням імітаційних грошових коштів в сумі 2500 доларів США, які ОСОБА_3 повинен передати ОСОБА_11 . Слідча дія не була проведена, оскільки не відбулося зустрічі між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 з невстановлених причин (т.4 а. с. 19).
		Окрім цього, судом були безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази: оглянуто речовий доказ - штани ОСОБА_3 , грошові кошти в сумі 2500 доларів США номіналом по 100 доларів США, серії та номера яких відповідають серіям та номерам грошових коштів, що вилучені в ході огляду місця події, за винятком розбіжностей у зазначенні серії та номера двох купюр (позиції 16 і 18 протоколу), які суд відносить до явних технічних помилок, допущених про оформленні процесуального документа, так як оглянуті грошові кошти співпадають із наявними у матеріалах справи ксерокопіями грошових купюр. 
		Також у судовому засіданні оглянуто прибутковий позабалансовий ордер №4988 від 14.12.2016 року про прийняття на зберігання речових доказів, видатковий позабалансовий ордер №249053 від 06.08.2021 року про видачу ОСОБА_4 пакету з речовими доказами  грошовими коштами в сумі 2500 доларів США (пакет з речовими доказами по КС №42016210000000132), які прийняті на зберігання 14.12.2016 року (т.4. а с. 169-170).
		На спростування тверджень допитаного в судовому засіданні як свідка ОСОБА_5 про те, що на нього вчинено психологічний примус оперативними працівниками УСБУ в Тернопільській області, прокурор надала суду відповідь старшого слідчого 3 СВ ТУ ДБР у м. Львові про те, що кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42021210000000106 від 17.05.2021 року на підставі рапорту прокурора ОСОБА_4 , 30.12.2021 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв`язку із відсутністю в діяннях працівників відділу БКОЗ УСБ в Тернопільській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 370 КК України.
		Стороною захисту у судовому засіданні заявлено клопотання про визнання доказів неналежними і недопустимими, на обґрунтування чого надано документи серед яких:
		-витяги з ЄРДР, договір про надання правової допомоги від 09.02.2016 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , строк дії договору - один рік з моменту його підписання (т.4 а с. 181-182, 183);
		-докази звернення ОСОБА_3 до уповноважених органів із заявами на неправомірні дії працівників УСБУ в Тернопільській області та слідчого з ОВС прокуратури Тернопільської області ОСОБА_10 , а також одержані відповіді (т. 4 а.с. 184  199);
		-протокол огляду мобільного телефону від 09.11.2016 року (т.4 а. с. 200);
		-протокол огляду речей від 01.11.2016 року, а саме наданої ОСОБА_3 спортивної куртки сірого кольору із білими та червоними вставками, на правому рукаві якої є сліди речовини бурого кольору, схожої на кров, висновок експерта №1813 від 25.11.2016 року (Т.4 а.с.205 -210), проведені в рамках кримінального провадження за ч.1 ст. 365 КК України, внесеного до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 на дії працівників УСБУ в Тернопільській області;
		-докази невідкриття органом досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України документів, що є підставою для проведення НСРД (т. 4 а.с. 211-215).
		 
		Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 369-2 КК України, давши оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов такого висновку.
		Згідно положеньст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповідно до вимог ч. 1ст.92КПК України обов`язок доказування обставин, передбаченихст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора.
		Згідност.84КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		 
		Аналізуючи показання свідків сторони обвинувачення, суд дійшов наступних висновків.
		Показання свідка ОСОБА_5 , як і показання свідка ОСОБА_11 , не підтверджують обставин вчинення кримінального правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_3 згідно обвинувального акта у даному кримінальному провадженні, оскільки жоден з вищевказаних свідків обвинувачення не зазначив будь-яких обставин, які б спростовували доводи обвинуваченого про його невинуватість в інкримінованому злочині, чи навпаки, підтверджували б його винуватість. 
		 
		Що ж стосується письмових доказів сторони обвинувачення, то суд вважає обґрунтованим клопотання сторони захисту щодо недопустимості доказів, одержаних в результаті проведення НСРД, і враховує таке. 
		Згідно протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 22.07.2021 року прокурор ОСОБА_4 надала обвинуваченому ОСОБА_3 та його захиснику ОСОБА_9 доступ до додаткових матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №42016210000000132 від 13.10.2016 року, а саме :
		-клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 13.10.2016 року №17/7-1321т, на 3 аркушах;
		-клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 13.10.2016 року №01-1322т, на 3 аркушах;
		-постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 19.10.2016 року №17/7-1337т, на 2 аркушах;
		-постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 13.10.2016 року №17/7-1323 на 2 аркушах;
		-доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 36 КПК України від 13.10.2016 року №17/7-1324т, на 3 аркушах;
		-доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 36 КПК України від 19.10.2016 року №17/7-1338т, на 2 аркушах;
		-ухвала апеляційного суду Тернопільської області від 13.10.2016 року №01/2076т, на 2 аркушах;
		-ухвала апеляційного суду Тернопільської області від 13.10.2016 року №01/2077т, на 2 аркушах, про що свідчать підписи обвинуваченого та захисника (т. 4 а с. 21).
		 
		З`ясовано, що доступ до вищевказаних документів не було надано при виконанні вимог ст. 290 КПК України на стадії досудового розслідування. Даний факт визнає сторона обвинувачення.
		Як слідує з матеріалів справи (т.4. а. с. 211-212), 13.12.2016 року адвокат ОСОБА_9 у відповідності до ст. 290 КПК України звернувся із клопотанням до старшого прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_25 про надання йому для ознайомлення документів, які слугували правовою підставою для проведення НСРД стосовно ОСОБА_3 .
		На зазначене ОСОБА_9 отримав відповідь від 21.12.2016 року про те, зазначені документи є засекреченими, містять державну таємницю, рішення про розсекречення таких матеріальних носіїв не приймалося, доступ можливий лише за умови наявності відповідного доступу до державної таємниці (т.4 а. с. 214).
		Як пояснила прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні, на той момент існувала практика не відкриття вищезазначених документів на стадії досудового розслідування у зв`язку із не розсекреченням документів, яка змінилася у зв`язку із прийняттям Великої Палатою Верховного Суду постанови за 2019 рік. 
		Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року № 640/6847/15-к, сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, з метою їх надання стороні захисту і виконувати в такий спосіб вимоги щодо відкриття матеріалів іншій стороні відповідно дост. 290КПК. Водночас, якщо сторона обвинувачення не вживала необхідних і своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення нормст. 290КПК. 
		Враховуючи цей висновок, процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та не були відкриті стороні захисту на стадії досудового розслідування в порядку, передбаченомуст. 290КПК, з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення, можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання. 
		Проте з матеріалів кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 не вбачається вжиття прокурором під час досудового розслідування жодних своєчасних і необхідних дій, спрямованих на розсекречення матеріалів, які стали підставою для проведення НСРД у кримінальному провадженні.
		Здійснюючи оцінку доказів, зібраних у результаті проведення НСРД, суд вважає за необхідне також застосувати висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 року у справі №335/7994/16-к, про те, що аргументи апеляційної інстанції вважає правильними, адже вони ґрунтуються на вимогах КПК. Зокрема про те, що посилання прокурора як на перешкоду у відкритті стороні захисту під час виконання вимогст. 290КПК ухвали слідчого судді на ту обставину, що у 2015-2016 роках апеляційний суд практикував відмови у розсекреченні таких процесуальних документів, є непереконливими, адже дотримання вимог кримінального процесуального закону жодним чином не залежить і не пов`язано з тією чи іншою позицією. При цьому, на думку колегії суддів апеляційного суду, визнати допустимими докази можливо було б лише у разі надання доказу того, що орган досудового розслідування звертався з відповідним клопотанням про розсекречування, у чому було відмовлено апеляційним судом, про що йдеться в згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду. Однак, як зазначив суд, під час апеляційного розгляду прокурор повідомила, що такого звернення орган досудового розслідування не подавав.
		Як з`ясовано, у даному кримінальному провадженні прокурор не звертався з клопотанням про розсекречування документів, у чому було б відмовлено апеляційним судом.
		Відповідно до ч. 2ст. 290 КПКпрокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими можуть бути використані для доведення невинуватості чи меншого ступеня винуватості обвинуваченого або сприяти пом`якшенню покарання.
		Згідно з ч. 12ст. 290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		За висновком ВП ВС, викладеним у п. 63 постанови від 16.01.2019 у провадженні №13-37кс18, «за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НС(Р) Д (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст.290 КПК, оскільки їх тоді не було в розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази».
		Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, розсекречені під час судового розгляду, і сторона захисту у змагальному процесі могла довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, в сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.
		Судом установлено, що матеріали, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД у даному кримінальному провадженні були відкриті стороні захисту лише 22.07.2021 року.
		Таким чином, в ході судового розгляду з`ясовано, що сторона обвинувачення не вживала необхідних і своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, та прокурором не доведено, що такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, тому суд вважає, що в даному випадку має місце порушення нормстатті 290 КПК України. Будь-яких обставин, які перешкоджали прокурору відкрити вищевказані матеріали на більш ранній стадії, судом не встановлено.
		Суд вважає за необхідне застосувати практику Європейського суду з прав людини згідно якої, у рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», зазначається про різновид доктрини «плодів отруйного дерева»: визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Отже, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. 
		Отже, інші докази, які були здобуті на основі недопустимих доказів, тобто джерел, є також недопустимими. 
		Таким чином, суд вважає недопустимими та відкидає докази, одержані в результаті проведення НСРД, що, у свою чергу, тягне за собою застосування судом доктрини «плодів отруєного дерева» до інших, наданих стороною обвинувачення у обґрунтування винуватості особи, доказів, що є похідними від перших, зокрема протоколу огляду місця події від 18-19.10.2016 року, протоколу освідування від 18.10.2016 року, висновків експертиз, речових доказів, і визнання їх теж недопустимими. 
		 
		Окрім вищенаведеного, суд відмічає, що твердження сторони захисту про те, що органом досудового розслідування було порушено право на захист під час невідкладних слідчий дій не є явно необґрунтованими.
		Згідно протоколу затримання від 19.10.2016 року (т. 4 а. с. 50  53) офіційно ОСОБА_3 затримано о 00 год 10 хв. 
		Однак, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд погоджується, що фактично ОСОБА_3 набув статус затриманого раніше, тобто з часу, коли він був позбавлений можливості вільно залишити місце події.
		Обґрунтування прокурора з приводу вказаного про те, що у відповідності до положень КПК, які регламентують порядок проведення огляду, дозволяють слідчому заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду, суд не вважає переконливими. 
		Так, з моменту початку проведення огляду місця події орган досудового розслідування вже розцінював ОСОБА_3 як підозрюваного. 
		Таким чином, з огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини з цього моменту застосовуються гарантії, передбаченіпунктом 1тапідпунктом "c" пункту 3 статті 6 Конвенції.
		Тобто, ОСОБА_3 мав право на залучення захисника.
		Як слідує показань ОСОБА_3 в судовому засіданні, він просив залучити до проведення слідчих дій захисників ОСОБА_26 та ОСОБА_9 , однак йому було відмовлено.
		І хоча, на відеозаписі проведення огляду місця події, який продемонстровано в судовому засіданні, не зафіксовано таке клопотання, однак оглядом встановлено, що йому і не було роз`яснено право на захист та ніщо не свідчить про те, що ОСОБА_3 відмовився від свого права на захисника.
		Окрім цього, встановлено, що відеозапис проведення слідчої дії - освідування особи від 18.10.2016 року згідно наявної довідки органу досудового розслідування (Т. 3 а. с. 143) не зберігся у зв`язку із пошкодженням, тому посилання ОСОБА_3 про те, що він клопотав про залучення захисників не спростовано.
		Забезпечення підозрюваному права на захист згідно зіст. 129 Конституції Україниє основною засадою судочинства, а відповідно дост. 7 КПК Українивіднесено до загальних засад кримінального провадження.
		Згідно ч. 1ст. 42 КПК Українипідозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченомуст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Ст. 20 КПК України, що розкриває зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження, закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватись правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбаченіКПК.
		Положенням ч. 2ст. 20 КПК Українипередбачено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
		За абз. 2 ч. 2ст. 46 КПК України,якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, передбаченомустаттею 53 цього Кодексу.    Відповідно дост. 59 Конституції Україникожен має право на правову допомогу.
		Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму узагальненні «Про забезпечення права на захист у кримінальному провадженні» від 25 вересня 2015 року роз`яснив судам таке: «Належна реалізація права на захист у кримінальному провадженні вимагає застосування практики ЄСПЛ, згідно з правовою позицією якого, відображеною, зокрема, у п. 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником..., є однією з основних ознак справедливого судового розгляду». Також у п. 89 рішення ЄСПЛ від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції» вказано, що «хоча право кожної особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин справедливого судового розгляду». 
		Також необхідною умовою реалізації права на захист є забезпечення основних його гарантій на усіх стадіях кримінального провадження, оскільки випадки, коли підозрюваному, обвинуваченому під час досудового розслідування не було призначено захисника за умови його обов`язкової участі, ставлять під сумнів питання належності та допустимості доказів, на яких ґрунтується обвинувальний акт прокурора. При цьому призначення захисника у судовому провадженні у таких справах не може саме по собі відновити порушене право на захист. Правову позицію ЄСПЛ щодо початкового етапу забезпечення права на захисту кримінальному провадженні викладено, зокрема, в п. 63 рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України», де зазначено, що «для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника із самого початку провадження» (п. 52 рішення ЄСПЛ від 27 листопада 2008 року у справі «Сальдуз проти Туреччини» та пункти 90-91 рішення ЄСПЛ від 12 червня 2008 року у справі «Яременко проти України»), За необхідності захисника мають призначати офіційно. Просте призначення національними органами захисника не гарантує ефективну правову допомогу (п. 65 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1989 року у справі «Камазінскі проти Австрії»).
		Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було. 
		Відповідно дост.94 КПК України висновки суду не можуть ґрунтуватися на недопустимих доказах.
		Стороною обвинувачення не подано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діяннях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст.369 - 2ККУкраїни.
		Оцінюючи усю сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, як були зібрані на досудовому слідстві і подані в судовому засіданні, у їх взаємозв`язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд прийшов до висновку, що обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченогоч. 3 ст. 369-2 ККУкраїни, не знайшло свого підтвердження.
		Таким чином, суд приходить висновку, що недоведеним є те, що ОСОБА_3 , працюючи адвокатом Ради адвокатів Тернопільської області на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №10 від 02.08.2013 року, вимагав та одержав неправомірну вигоду для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		Що ж стосується посилань сторони захисту на неправомірні дії працівників правоохоронного органу, оцінку яким просить надати ОСОБА_3 , на думку суду, оцінка таким діянням повинна бути надана в межах кримінального провадження, що перебуває на стадії досудового розслідування за відповідною заявою ОСОБА_3 , про що було з`ясовано в ході судового розгляду. 
		Доводи обвинуваченого про те, що після фактичного затримання працівниками правоохоронних органів йому були спричинені тілесні ушкодження, про існування яких пояснила допитана як свідок його дружина ОСОБА_16 , а поняті ОСОБА_18 та ОСОБА_17 вказали на наявність подряпини на обличчі ОСОБА_3 , вже були предметом оцінки уповноваженого органу. Так, як убачається із наданих стороною захисту документів, були внесені відповідні відомості до ЄРДР і проводилося досудове розслідування (т. 4 а. с. 186, 188, 190). ОСОБА_3 був допитаний як потерпілий у межах кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за ч.1 ст. 365 КК України за його заявою. Як пояснив обвинувачений у судовому засіданні, кримінальне провадження було закрито, проте на даний час відповідним органом ДБР здійснюється досудове розслідування за повідомленими ним фактами.
		Всі інші заперечення сторони захисту щодо документів у справі, на думку суду, ґрунтуються виключно на власному трактуванні відповідних положеньКПК Україниі обставин та не викликають обґрунтованих сумнівів. 
		Згідно положеньст. 22 КПК України,кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Згідност. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість поза розумним сумнівом.
		Статтею 62 Конституції Українита пунктом 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип презумпції невинуватості, як один із основних засадничих принципів кримінального судочинства, передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Мінеллі проти Швейцарії» від 25 березня 1983 року зробив висновок, що принцип невинуватості є одним із елементів справедливого судового процесу у кримінальних справах у розумінні пункту 1 ст. 6 Конвенції.
		ЄСПЛ роз`яснив, що на думку Суду, крім того, що про нього є конкретне згадування у пункті 2 статті 6, право особи на презумпцію невинуватості у кримінальній справі та вимогу до обвинувачення нести тягар доведення тверджень, висунутих проти нього, становить частину загального уявлення про справедливий судовий розгляд (п.40 рішення у справі Філліпс проти Об`єднаного Королівства).
		Статтею 368 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема, віднесені питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		Положеннямч.1ст.373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. 
		Відповідно доч.3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Суд, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що є підстави для ухвалення виправдувального вироку, згідно з п. 3 ч. 1ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369-2 КК України.
		У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні проведено судову експертизу матеріалів, речовин, виробів (дослідження спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв) №2-596 від 11.11.2016 року, вартістю 1055,52 грн, а також технічну експертизу документів №1.1-354/16 від 25.11.2016 року вартістю 660,30 грн, всього на загальну суму 1715,82 грн, які необхідно віднести на рахунок держави.
		Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимогст.100 КПК України.
		Захід забезпечення - арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.10.2016 року на грошові кошти в сумі 2500 доларів США та інше майно, вилучене у ОСОБА_27  скасувати після набрання вироком законної сили.
		Керуючисьст. ст.368, 369-371, 373-376 КПК України, суд, 
		 
		у х в а л и в:
		ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченогоч. 3 ст. 369-2 ККУкраїни (в редакції Закону України №770-VІІІ від 10.11.2015 року) та виправдати на підставі п. 3 ч. 1ст.373КПК України у зв`язку з відсутністю в його діяннях складу злочину.
		Процесуальні витрати на проведення судових експертиз, зокрема судової експертизи матеріалів, речовин, виробів (дослідження спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв) №2-596 від 11.11.2016 року, вартістю 1055,52 грн, а також технічну експертизу документів №1.1-354/16 від 25.11.2016 року, вартістю 660,30 грн, а всього на загальну суму 1715,82 грн, віднести на рахунок держави.
		Речові докази: - грошові кошти у сумі 2500 доларів США, а саме 25 грошових купюр номіналом 100 доларів, з такими номерами та серіями: DА 29392349 А, КН 58019108 А, DE 60722398 A,DB 18244341 B, FB 19515718 C,FB 02219376 C,FB 64702865 C,FB 64702866 C,FF 21992301 A,FB 11760761 C, DB 90441677 A, FB 19515714 C,FB 19515717 C,FG 00288334 A, HB 37472741 H,KB 60390746 G,KK 12829895 C,KB 12670567 N,FG 00288338 A,FB 19515716 C,FB 19515715 C, DA 05572041 A, FB 64702863 C, FB 11760760 C,FB 64702867 C,- повернути за належністю;
		-штани ОСОБА_3 та контрольний марлевий тампон, тампони, за допомогою яких проводилися змиви з правої та лівої рук ОСОБА_3  знищити. 
		Скасувати після набрання вироком законної сили арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.10.2016 року на грошові кошти в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) доларів США купюрами по 100 (сто) доларів США, контрольний взірець марлевого бинту, змиви рук та спортивні штани ОСОБА_3 .
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
		 
		Суддя:                                             ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		                       ОСОБА_1 
		 
		 
		Суддя:  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...