Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 285/4/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 21.04.2022. Зареєстровано: 22.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2022.
Дата набрання законної сили: 24.05.2022
Номер судового провадження: 2/0285/115/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		Справа № 285/4/22
		провадження у справі № 2/0285/115/22
		18 квітня 2022 року м. Новоград-Волинський
		Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
		в складі: головуючої судді                 Сташків Т.Г.,
		за секретаря судового засідання         Матвіюк Т.М.,
		за участі представника позивача Семенюк М.О., відповідача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоград-Волинський в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги,
		ВСТАНОВИВ:
		04.01.2022 року ПрАТ «ВФ Україна» звернулося до суду та просили постановити рішення суду яким стягнути з відповідача заборгованість за надані телекомунікаційні послуги у розмірі 15 211,12 грн. 
		Свої вимоги обґрунтовували тим, що між ПрАТ «ВФ Україна» та ОСОБА_1 була досягнута згода з усіх істотних умов і укладено Договір про надання послуг мобільного зв`язку від 02.03.2004 року на номер телефону НОМЕР_1 . Також відповідачем було замовлено послуги "0 за кордон" та "Міжнародний роумінг". З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв`язку ОСОБА_1 у білінговій системі було присвоєно особовий рахунок. Відповідач неодноразово користувався послугами та вчасно здійснював оплату за надані послуги, однак з травня 2017 року відповідачем припинено сплату отриманих послуг. Оскільки у строк, передбачений договором, рахунок відповідачем оплачено не було, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 15 511,12 грн., у зв`язку із чим на його адресу надіслано претензію, яка залишена відповідачем без задоволення.
		Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12.01.2022 року після отримання інформації про місце реєстрації відповідача по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено дату судового засідання.
		08.02.2022 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що позивач просить стягнути з відповідача вартість послуги, яка не була передбачена договором. Послуга мобільного інтернету не була включена сторонами у предмет договору. Крім того, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували одержання відповідачем вказаної послуги та доказів того, що споживачу було завчасно надано усю вичерпну інформацію про послугу на суму 15 511,12 грн. Просив застосувати строки позовної давності.
		Відповідь на відзив до суду не надійшла.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позові. Наголосила, що відсутні підстави для застосування наслідків спливу строків позовної давності, оскільки у п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину.
		Відповідач та його представник в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві. Відповідач наголосив, що він не замовляв та не отримував послугу, за яку йому була нарахована заборгованість.
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
		02 березня 2004 року між СП "Український мобільний зв`язок", надалі UMC, яке змінило назву на ПрАТ «ВФ Україна», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг мобільного зв`язку № 1552817/1.10885214.
		Відповідно до пункту 1 зазначеного договору оператор надає абоненту послуги мобільного зв`язку в межах України. Міжнародний телефонний зв`язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором оператора. Загальні умови укладення цього договору та надання послуг мобільно зв`язку у повному обсязі визначаються Правилами користування мережами мобільного зв`язку UMC, які є невід`ємною частиною цього договору (Правила додаються). Надання послуг за цим договором починається після внесення абонентом на підставі відповідного рахунку повної суми первинного авансу та його зарахування на особовий рахунок абонента.
		Пунктом 2.4.2 договору встановлено, що абонент зобов`язаний своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі мобільного зв`язку UMC по всіх телефонах, зареєстрованих на його особовому рахунку. 
		Відповідно до пункту 3.2 вказаного договору рахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок UМС або кредитною карткою в національній валюті України. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.
		Також 20.08.2007 року ОСОБА_1 подав заяву про надання йому послуг "Міжнародний роумінг" та "Міжнародна лінія".
		26.12.2014 року ОСОБА_1 активував послугу "0 за кордон".
		З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв`язку відповідачу було присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_2 .
		Зі звіту по історії балансу за особовим рахунком ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року до 22.04.2020 року слідує, що останній неодноразово користувався послугами позивача, вчасно здійснював оплату за надані послуги та 30.04.2017 року йому нарахована заборгованість у розмірі 15 511,12 грн.
		Згідно наданої довідкової інформації про надані послуги 29.04.2017 року за період часу з 14-23 год. до 14-27 год. (за чотири хвилини) відповідачу за мобільний інтернет - передачу даних у роумінгу (тип сервісу) було нараховано 12 211,76 грн. (а.с. 10).
		Направлений позивачем рахунок на суму 15 511,12 грн відповідач не оплатив, що стало підставою для направлення на його адресу 24.08.2017 року претензії з розрахунком заборгованості.
		Відповідач заперечував замовлення ним послуги "Мобільний інтернет", а також ознайомлення з тарифами.
		Надання послуг мобільного зв`язку за номером телефону НОМЕР_3 у зв`язку із наявністю заборгованості припинено з 29 квітня 2017 року.
		Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11.06.2020 у справі № 285/1667/20 за заявою ОСОБА_1 скасовано судовий наказ від 22.05.2020 року про стягнення з нього на користь приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в сумі 15 211,12 грн. (а.с. 13).
		При вирішенні справи по суті суд аналізує наступні норми права.
		Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У статтях 1, 32, 37 Закону України «Про телекомунікації» визначено, що абонент - це споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі. Оператор телекомунікацій - це суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.
		Споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на: державний захист своїх прав; вільний доступ до телекомунікаційних послуг; безпеку телекомунікаційних послуг; вибір оператора, провайдера телекомунікацій; вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг; безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг; своєчасне та якісне одержання телекомунікаційних послуг; отримання від оператора, провайдера телекомунікацій наявних відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг; обмеження оператором, провайдером телекомунікацій доступу споживача до окремих видів послуг на підставі його власної письмової заяви; повернення від оператора, провайдера телекомунікацій невикористаної частини коштів у разі відмови від передплачених телекомунікаційних послуг у випадках і порядку, визначених правилами надання і отримання цих послуг, а також договором приєднання щодо виконання благодійного телекомунікаційного повідомлення (у разі укладення такого договору); відмову від телекомунікаційних послуг у порядку, встановленому договором про надання телекомунікаційних послуг; відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання чи неналежного виконання оператором, провайдером телекомунікацій обов`язків, передбачених договором із споживачем чи законодавством; оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів; відмову від оплати телекомунікаційної послуги, яку вони не замовляли; отримання відомостей щодо можливості та порядку відмови від замовленої телекомунікаційної послуги; безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій рахунків за надані телекомунікаційні послуги; перенесення абонентського номера, користування персональним номером та отримання послуг національного роумінгу; інші права, визначені законодавством України та договором про надання телекомунікаційних послуг.
		Правовими основами діяльності операторів, провайдерів телекомунікацій є, зокрема, пріоритет інтересів споживачів телекомунікаційних послуг, що кореспондує загальному змісту законодавства про захист прав споживачів.
		Статтею 39 Закону «Про телекомунікації» визначено, що оператори телекомунікацій зобов`язані: здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства; надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають; вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві.
		Відповідно до вимог частин першої та дев`ятої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.
		Статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
		У пункті 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11 квітня 2012 року (далі - Правила), наведено ряд визначень, відповідно до яких: послуги рухомого (мобільного) зв`язку - це послуги, які надаються оператором рухомого (мобільного) зв`язку і під час отримання яких кінцеве обладнання абонента може вільно переміщатися в межах телекомунікаційної мережі такого оператора або його роумінг-партнера із збереженням абонентського номера або мережевого ідентифікатора споживача.
		Договором про надання послуг вважається правочин, укладений між споживачем і оператором, провайдером, за яким оператор, провайдер зобов`язується на замовлення споживача надавати послуги, а споживач - їх оплачувати (якщо інше не передбачено договором).
		Згодою споживача є волевиявлення, виражене споживачем у будь-який спосіб, у тому числі вчинення дій, які можуть бути зафіксовані обладнанням оператора, провайдера (голосове, текстове повідомлення, використання сигналів тонового набору тощо).
		Роумінгом у розумінні Правил є послуга, яка забезпечує можливість абонентові одного оператора рухомого (мобільного) зв`язку отримувати послуги в мережі іншого оператора із збереженням початкової реєстрації абонента в телекомунікаційній мережі свого оператора, а роумінг-партнери - оператори, що уклали договір про роумінг.
		Відповідно до пункту 14 Правил надання послуг здійснюється у разі:
		1) укладення договору відповідно до основних вимог, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації; 2) їх оплати споживачем. Надання програмної послуги абонентові здійснюється на підставі угоди, укладеної між абонентом і провайдером такої послуги відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та інших нормативно-правових актів.
		Згідно пункту 15 Правил до укладення договору оператор, провайдер зобов`язаний безоплатно надати споживачеві для ознайомлення вичерпну інформацію про зміст, якість, вартість та порядок надання послуг, зокрема: тарифи, тарифні плани на послуги із зазначенням мінімального строку їх дії, пільги з надання та оплати послуг; умови і порядок оплати послуг; перелік країн, з якими організований міжнародний телефонний зв`язок та в яких надається роумінг; порядок розгляду звернень споживачів.
		Зазначена інформація повинна надаватися споживачеві у доступній формі шляхом розміщення у місцях продажу послуг, пунктах колективного користування, довідково-інформаційних, сервісних службах оператора, провайдера, на його веб-сайті. Крім того, на вимогу споживача може надаватися інша інформація про надання послуг відповідно до законодавства.
		У пункті 35 Правил зазначено, що споживачі під час замовлення та/або отримання послуг мають право на: вибір виду та кількості послуг та відмову від оплати послуги, яку вони не замовляли.
		Відповідно до підпункту 27 пункту 39 Правил оператори, провайдери зобов`язані повідомляти абонентові під час першої реєстрації його кінцевого обладнання в мережі роумінг-партнера для отримання міжнародного роумінгу про суму коштів на особовому рахунку абонента (за наявності технічної можливості), вартість послуг телефонного зв`язку з абонентами країни перебування та України, з передачі текстових повідомлень, доступу до Інтернету, а також додатково повідомляти абонентові, з яким укладений договір у письмовій формі, про технічну неможливість припинення надання послуг у разі відсутності коштів на його особовому рахунку.
		Право користуватися передбаченими договором послугами за межами України виникає лише у випадку замовлення послуг міжнародного роумінгу.
		Під час здійснення розрахунків оператор, провайдер не має права стягувати плату за послугу, яку споживач не замовляв (підпункт 4 пункту 64 Правил).
		Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
		Належним чином дослідивши зміст укладеного договору про надання послуг мобільного зв`язку від 02 березня 2004 року з наступними змінами, положення ЦК України, Законів України «Про телекомунікацію» та «Про захист прав споживачів», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11 квітня 2012 року, суд прийшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ПрАТ «ВФ Україна» про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 15 211,12 грн. за послуги мобільного інтернету (яка нарахована за чотири хвилини користування мобільним інтернетом у режимі роумінгу).
		Відповідач наполягав, що він не замовляв послугу мобільного інтернету, і вказані обставини не були спростовані позивачем.
		З долучених до позовної заяви копій договорів вбачається, що вказана послуга не була включена у предмет договору як 02.03.2004 року, так і 20.08.2007 року, коли позивач обрав послуги міжнародного роумінгу та міжнародної лінії, проте не ставив питання про надання послуги "мобільний інтернет".
		Слід розуміти, що "роумінг" є послуга, яка забезпечує можливість абонентові одного оператора мобільного зв`язку отримувати послуги в мережі іншого оператора, і її не слід ототожнювати з послугою "мобільний інтернет".
		Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 був ознайомлений (отримав повну і достовірну інформацію) із порядком і умовами надання послуги з передачі даних (інтернет-доступ) в режимі міжнародного роумінгу, її вартістю та погодився із запропонованими оператором телекомунікацій умовами.
		Письмовий договір між сторонами про узгодження тарифів відсутній.
		Про передачу SMS-повідомлень такого змісту позивач стверджує, проте на підтвердження цього факту надає лише повідомлення позивача - Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (а.с. 14-15) та довідкову інформацію (а.с. 9-10), що також надана позивачем.
		Аналізуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що позивач вимагає оплату за послугу, що не була замовлена споживачем, а також позивачем не надано доказів належного повідомлення абонента про вартість послуги з передачі даних (інтернет-доступ) в режимі міжнародного роумінгу, про технічну неможливість припинення надання послуги у разі відсутності коштів на його особовому рахунку, а також позивачем не обґрунтовано правомірності надання таких послуг фактично у кредит на суму 15 511,12 грн. без згоди абонента.
		Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 липня 2021 року у справі № 172/637/20.
		Отже, вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги мобільного інтернету в режимі роумінгу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Оскільки суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, тому суд не розглядає заяву відповідача про застосування наслідків строків спливу позовної давності.
		На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
		З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2-5, 10-13, 76-82, 15, 16, 141. 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
		УХВАЛИВ :
		У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15; код ЄДРПОУ 14333937) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у розмірі 15 211,12 грн. відмовити повністю.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційний розгляд справи.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
		Дата складення повного тексту рішення 21.04.2022 року.
		 
		Головуюча суддя                                                        Т.Г. Сташків

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...