Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/237/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності; Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
Надіслано для оприлюднення: 21.04.2022. Зареєстровано: 22.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2022.
Дата набрання законної сили: 24.05.2022
Номер судового провадження: 1-кп/991/1/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52019000000000355

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 991/237/22
		Провадження 1-кп/991/1/22
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 квітня 2022 року                             м. Київ
		 
		Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
		 
		Головуючої судді                 ОСОБА_1 , 
		суддів:                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		секретар судового засідання         ОСОБА_4 
		 
		за участі:
		 
		прокурора                     ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		 
		обвинуваченої         ОСОБА_7 , 
		 
		захисника         ОСОБА_8 , 
		 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором третього відділууправління процесуальногокерівництва,підтримання державногообвинувачення тапредставництва всуді Спеціалізованоїантикорупційної прокуратуриОфісу ГенеральногопрокурораОСОБА_5 з обвинуваченою ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000000355 від 26 квітня 2019 року, в частині обвинувачення:
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Тернополя, незаміжньої, раніше не судимої, що на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, працює начальником відділу юридичного консалтингу адвокатського бюро «Джерелюк та партнери», проживає на АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст.358 ККУкраїни, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.Історія провадження.
		Вищим антикорупційним судом 30 вересня 2019 року отримано обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000000355 від 26 квітня 2019 року, в якому серед інших осіб ОСОБА_7 , обвинувачується за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч.1,4 ст. 358 КК України.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, відповідно до положень ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		   За результатом підготовчого провадження ухвалою від 17 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду на 18 жовтня 2019 року.
		   В судовомузасіданні 10грудня 2021року прокурором третьоговідділу управлінняпроцесуального керівництва,підтримання державногообвинувачення тапредставництва всуді Спеціалізованоїантикорупційної прокуратуриОфісу Генеральногопрокурора (далі прокурорСАП)ОСОБА_5 змінено обвинувачення та надано суду новий обвинувальний акт, відповідно до якого дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст.364, ч.3 ст. 209, ч. 3, 4 ст.358 КК України.
		У подальшому, під час судового розгляду на стадії дослідження доказів до Вищого антикорупційного суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена 13січня 2022року між прокурором САП ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 2ст. 364; ч.3 ст.209; ч. 3 ст.358 КК України за участі адвоката ОСОБА_8 . 
		   Після надходження угоди, суд на виконання вимог ч. 3 ст. 474 КПК України зупинив проведення процесуальних дій, та відповідно до ухвали від 13 січня 2022 року постановив виділити в окреме провадження матеріали в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч.5ст.27, ч.2 ст.364, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст.358 КК України із матеріалів кримінального провадження, унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000000355 від 26 квітня 2019 року. 
		   02 лютого 2022 року суд у виділеному провадженні (справа № 991/237/22, провадження 1-кп/991/1/22) перейшов до розгляду угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором САП ОСОБА_5  та обвинуваченою ОСОБА_7 за ч.5ст.27, ч. 2 ст. 364, ч.3 ст. 209, ч. 3 ст.358 КК України.
		 
		2. Формулювання обвинувачення за обвинувальним актом.
		ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні спільно з іншими особами кримінальних правопорушень за таких обставин.
		Відповідно доконтракту ІНФОРМАЦІЯ_1,укладеного міжорганом управліннямайном,в особікерівника «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБИ_1з одногобоку таОСОБИ_2з іншого,останнього призначенона посадугенерального директораДержавного підприємства«ІНФОРМАЦІЯ_3»(далі ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3») на термін ІНФОРМАЦІЯ_47. Призначення ОСОБИ_2 на посаду генерального директора ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» відбулось за сприяння заступника ІНФОРМАЦІЯ_2  ОСОБИ_5, до функціональних обов`язків якого, відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_48, входило, зокрема, спрямування, координація та контроль за діяльністю цього підприємства.
		Згідно з п. 1, 3 розділу «Загальні положення», розділом ІІ «Права та обов`язки» контракту ІНФОРМАЦІЯ_1, п. 5.2. Статуту ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», затвердженого ІНФОРМАЦІЯ_49, на ОСОБУ_2 покладено виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у зв`язку з чим відповідно до ст. 18 КК України та п. 1 примітки до ст. 364 КК України він набув статусу службової особи. 
		Внаслідок реалізації договору від ІНФОРМАЦІЯ_4 «Про спільну діяльність між Приватним акціонерним товариством «ІНФОРМАЦІЯ_5» (далі  ПАТ«ІНФОРМАЦІЯ_5»), з будівництва адміністративно-житлового комплексу на земельній ділянці, ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» набуло майнові права на частину об`єктів нерухомості за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10 (ЖК «ІНФОРМАЦІЯ_6»), що зрештою підтверджено постановою Вищого господарського суду України ІНФОРМАЦІЯ_7 та постановою Верховного Суду ІНФОРМАЦІЯ_8. 
		Так, відповідно до п. 2.2. договору про спільну діяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (у редакції додаткової угоди ІНФОРМАЦІЯ_9) розподілено частки спільної власності між його учасниками: ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3»  13,5%, ПАТ «ІНФОРМАЦІЯ_5»  86,5%. 
		Між ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» і ПАТ «ІНФОРМАЦІЯ_5» 11 жовтня 2005 року укладено додаток №4 до договору ІНФОРМАЦІЯ_4, яким визначено перелік конкретних приміщень, що передаються у власність учасникам договору. 
		Також 24 лютого 2009 року між ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» і ПАТ «ІНФОРМАЦІЯ_5» підписано акт розподілу квартир, яким сторони узгодили новий розподіл житлових та нежитлових площ, які переходять в їхню власність. 
		Адміністративно-житловий комплекс здано в експлуатацію 23 квітня 2012 року. 
		Крім цього, 26 червня 2013 року між ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» і ПАТ«ІНФОРМАЦІЯ_5» складено та підписано порівняльну відомість, якою скориговано відомості щодо одержаних сторонами об`єктів у зв`язку зі зміною нумерації та площі квартир відповідно до технічних паспортів БТІ. Таким чином, ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» набуло у власність майнові права на 80 квартир, загальною площею 8525,5 м2 та нежитлові приміщення, загальною площею 992 м2.
		У подальшому ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» передано у власність Київської міської ради, як повноваженого представника територіальної громади міста Києва майнові права на 28квартир, та за погодженням органу управління  «ІНФОРМАЦІЯ_2» на відчуження майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_11, до 2013 року продало майнові права на 28 квартир.
		Як наслідок, у ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» станом на 01 січня 2016 року залишились майнові права на 62 об`єкти нерухомості:
		-24 квартири: № 1, 3, 25, 29, 65, 138, 162, 172, 235, 237, 249, 281, 291, 299, 308, 323, 324, 332, 359, 380, 396, 419, 427, 527;
		-31 паркомісце: № 131, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , 166, 167, 201, 202, 203, 204, 205, 210, 220, 222, 223, 230, 234, 237, 239, 240, 241, 242, 254, 256, 258, 260;
		-7 нежитлових приміщень: № 643, 644, 645, 649, 651, 652, 653.
		ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» 31 січня 2016 року на замовлення ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» проведено оцінку майнових прав цього підприємства на квартири та нежитлові приміщення (без паркомісць), які були оцінені станом на дату оцінки у 42482501 грн. і за цією вартістю поставлені на баланс ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		У серпні-вересні 2016 року невстановлені особи на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ІНФОРМАЦІЯ_13 переоформили майнові права ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» на підконтрольні їм суб`єкти господарювання  ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_14», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_15», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_16». 
		У зв`язку із цим протягом 2016-2018 років ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» проводило судово?претензійну роботу. Як наслідок, постановою Верховного Суду ІНФОРМАЦІЯ_8 та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_17 задоволено позови ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», визнано недійсними договори та рішення щодо переходу майнових прав на нерухомість до інших користувачів та фактично підтверджено належність ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» майнових прав на 62 об`єкти нерухомості.
		В листопаді 2017 року у ОСОБИ_3 та ОСОБИ_4 виник злочинний план, поєднаний з використанням зв`язків із заступником директора «ІНФОРМАЦІЯ_2»  ОСОБОЮ_5, а також свій вплив на директорів ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3»  ОСОБУ_2 і ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18»  ОСОБУ_6, та опосередкований вплив через колишнього керівника відділу з правових питань ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3»  ОСОБУ_7 на попереднього генерального директора ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3»  ОСОБУ_8, з метою подальшого отримання за заниженою вартістю цих майнових прав, перереєструвавши їх на підставі підроблених документів на підконтрольне їм ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18», а у подальшому  на удаваних добросовісних набувачів, та в кінцевому підсумку продавши їх реальним покупцям за ринковою вартістю.
		З цією метою, 24 листопада 2017 року ОСОБА_2 повідомив ОСОБУ_3 про загальну площу нерухомого майна, майновими правами якого володіє ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», а 26 листопада 2017 року надіслав фотокопію звіту ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» про оцінку майнових прав у 42482501грн. (без нежитлових приміщень).
		У подальшому 27-28 листопада 2017 року ОСОБА_2 надіслав ОСОБІ_3 фрагменти Договору ІНФОРМАЦІЯ_4 про спільну діяльність між ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» і ПАТ«ІНФОРМАЦІЯ_5» з відображенням розподілу об`єктів нерухомого майна між ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» та забудовником. 
		29 листопада 2017 року ОСОБА_5, маючи повноваження щодо спрямування та контролю за діяльністю ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» та використовуючи їх на виконання спільного злочинного умислу, поцікавився у ОСОБИ_2 щодо реалізації ОСОБОЮ_3 плану із відчуження майнових прав на нерухоме майно ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» та з приводу проведення спільної зустрічі з останнім, на що ОСОБА_2 відповів, що ОСОБА_3 повідомив йому, що зустрічі сьогодні не буде, а підписання договору купівлі-продажу майнових прав має відбутися в п`ятницю 01 грудня 2017 року. 
		Для юридичного супроводу процесу заволодіння майновими правами ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» ОСОБА_4 наприкінці листопада 2017 року залучив обвинувачену ОСОБА_7 .
		Зранку 01 грудня 2017 року, реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_7 на виконання вказівки ОСОБИ_4 підготувала проєкт договору купівлі?продажу майнових прав без зазначення істотних умов: сторін, предмету, ціни та порядку розрахунків, електронний проєкт якого о 09 год. 33 хв. зберегла на своєму комп`ютері.
		Цього ж дня, у період часу з 16 год. 30 хв. до 18 год. 30 хв., перебуваючи у одному із ресторанів м. Києва, організовуючи процес укладення договору купівлі-продажу майнових прав, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що в його інтересах у якості покупця майнових прав ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» стороною договору буде представлене підконтрольне йому ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18», представником якого є ОСОБА_6. Також, ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 номер мобільного телефону ІНФОРМАЦІЯ_51, яким на той час користувався колишній керівник юридичної служби ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3»  ОСОБА_7. Вказаний номер мобільного телефону обвинувачена ОСОБА_7 о 18год.21 хв. внесла до телефонної книги свого мобільного телефона iPhone A1778. При цьому, ОСОБА_4 надав вказівку ОСОБА_7 зателефонувати ОСОБІ_7 та домовитись про зустріч для оформлення та укладення договору купівлі-продажу майнових прав. Зі слів ОСОБИ_4, ОСОБА_7 мав надати усю необхідну інформацію про іншу сторону правочину  ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» та забезпечити підписання договору службовою особою ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3». При цьому ОСОБА_4 підкреслив, що договір треба підписати цього ж дня, а саме 01 грудня 2017 року.
		ОСОБА_7 о 18 год. 21 хв. зателефонувала ОСОБІ_6 та дізналась у нього реквізити ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18».
		Після цього, ОСОБА_7 о 18 год. 26 хв. зателефонувала ОСОБІ_7, та останній під час розмови призначив їй зустріч в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_19. Після телефонної розмови з ОСОБОЮ_7, ОСОБА_7 зателефонувала ОСОБІ_6 та повідомила йому про місце зустрічі. 
		Далі о 19 год. 50 хв., заздалегідь домовившись, ОСОБА_7 зустрілась з ОСОБОЮ_7 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_19. Під час зустрічі також був присутнім колишній генеральний директор ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3»  ОСОБА_8.
		Після знайомства, ОСОБА_7 повідомив обвинуваченій ОСОБА_7 , що раніше він працював керівником юридичної служби ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» та активно боровся за повернення підприємству зазначених майнових прав на об`єкти нерухомого майна, які знаходяться в ЖК«ІНФОРМАЦІЯ_6», що знаходиться за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10. З його слів, йому вдалося завершити усі судові спори та, на підтвердження цьому, він надав копію постанови Вищого господарського суду України ІНФОРМАЦІЯ_7. 
		ОСОБА_7, попередньо узгодивши свої дії з ОСОБА_3, приблизно у період з 20 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. спільно з ОСОБА_7 внесли до підготовленого нею проєкту договору купівлі?продажу відомості про істотні умови договору: предмет, ціну та порядок оплати. Перед визначенням ціни та дати договору ОСОБА_7 неодноразово виходив з ОСОБОЮ_8 до сусідньої кімнати та спілкувався засобами телефонного зв`язку із ОСОБОЮ_3. Зокрема, у період часу з 20год.30 хв. до 21 год. 41хв. ОСОБА_7 тричі телефонував ОСОБІ_3, узгоджуючи принципові питання щодо змісту договору та, зрештою, повідомивши про факт його підписання. 
		Таким чином, унаслідок отримання вказівок від ОСОБИ_3 та володіючи інформацією, якою володів ОСОБА_8 під час перебування на посаді генерального директора ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», ОСОБА_7 наполіг на тому, що датою договору необхідно вказати «22.08.2016», а ціну майнових прав  42500000 грн. На питання обвинуваченої ОСОБА_7 щодо наявності документів на кожен об`єкт, а також вартості окремо кожного об`єкта майнових прав (квартир, паркомісць та об`єктів комерційної нерухомості), ОСОБА_8 повідомив, що оцінкою кожного об`єкта ніхто не займався, у зв`язку із численними судовими спорами, а ціна 42500000 грн. є загальною та орієнтовною. 
		З огляду на відсутність у ОСОБИ_7 та ОСОБИ_8 печатки ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», яка на той час знаходилась у діючого генерального директора ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3»  ОСОБИ_2, обвинувачена ОСОБА_7 запропонувала перенести підписання тексту договору на інший день, у свою чергу ОСОБА_7, реалізуючи домовленості з ОСОБОЮ_3, наполіг, щоб договір було підписано цього ж дня 01 грудня 2017 року.
		Близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_4, реалізуючи спільний злочинний умисел, привіз підконтрольного йому ОСОБУ_6 до вищезазначеного офісного приміщення. Останній надав відомості про реквізити ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18», які ОСОБА_7 внесла до проєкту договору купівлі?продажу майнових прав. 
		У період часу з 21 год. 30 хв. до 21 год. 41 хв. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 підписали договір купівлі?продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 22 серпня 2016 року, відповідно до умов якого ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» відчужило на користь ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18» майнові права на 67 об`єктів нерухомості за ціною у 42500000 грн., при цьому п`ять об`єктів, а саме майнові права на паркомісця № 133, 238, 245, 247, 248 були включені до предмету договору помилково, оскільки ніколи не належали ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3». Обидва примірники підписаного договору були залишені ОСОБІ_7 для забезпечення проставлення на них відбитку печатки ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3». При цьому, ОСОБА_7 пообіцяв обвинуваченій ОСОБА_7 повернути один примірник договору найближчим часом після проставлення на договорі печатки ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3».
		Цього ж дня, 01 грудня 2017 року з метою отримання доступу до бухгалтерського обліку ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3», ОСОБА_3, залучивши ОСОБУ_2, який в свою чергу забезпечив фізичний доступ до приміщення ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» та показав фахівцю з механічного зламу замків двері робочого кабінету головного бухгалтера ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3»  ОСОБИ_40, організував викрадення робочого комп`ютера останньої для копіювання програмного комплексу 1С. 
		О 20 год. 16 хв. ОСОБА_2 висловив ОСОБІ_3 своє обурення з приводу непрофесійно виконаної роботи фахівцем з механічного зламу дверного замку, зазначивши при цьому, що до понеділка 04 грудня 2017 року комп`ютер обов`язково необхідно повернути в кабінет головного бухгалтера ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		Ввечері цього ж дня ОСОБА_3 відзвітував ОСОБІ_5 про реалізацію першої частини злочинного плану із заволодіння майном ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», серед іншого, повідомивши про підписання договору купівлі-продажу майнових прав. 
		ОСОБА_5 об 20 год. 42 хв. переслав ОСОБІ_2 повідомлення від ОСОБА_3 з якого вбачалося, що договір купівлі-продажу майнових прав вже підписано. У свою чергу ОСОБА_3 висловив незгоду з приводу позиції ОСОБИ_2 по терміновому поверненню комп`ютера до приміщення ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3», зазначивши ОСОБІ_5, що попередньо між ними було досягнуто згоди щодо перенесення бухгалтерії з приміщення ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» до «ІНФОРМАЦІЯ_2». 
		Отже, ОСОБА_5, маючи обов`язки із спрямування, координації та контролю за діяльністю ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», створив умови для реалізації спільного злочинного плану, зокрема заходів щодо припинення злочину не вжив, та не повідомив про вказані вище факти правоохоронні органи, а також голову «ІНФОРМАЦІЯ_2» і керівника сектору з питань запобігання та виявлення корупції «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		ОСОБА_3 повідомив 02 грудня 2017 року об 11 год. 20 хв. ОСОБІ_2, що договір купівлі-продажу майнових прав вже підписаний та зберігається у ОСОБИ_7. Цього ж дня, о 14 год. 55 хв. ОСОБА_2 висловив ОСОБІ_3 глибоку стурбованість ситуацією, що склалася внаслідок непрофесійного викрадення робочого комп`ютера головного бухгалтера підприємства ОСОБИ_40 та попросив ОСОБУ_3 у подальшому діяти більш виважено, не вдаючись до відкритого криміналу. Також, ОСОБА_2 запропонував ОСОБІ_3 залучити для ведення бухгалтерського обліку та забезпечення віддаленого контролю за бухгалтерією ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» свою цивільну дружину  ОСОБУ_41, яка об 15 год. 46 хв. повідомила ОСОБІ_3, що вона, з огляду на досвід роботи з відповідним програмним комплексом, з урахуванням копіювання бази 1С з комп`ютера головного бухгалтера ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3», зможе контролювати і вести віддалено бухгалтерський облік цього підприємства.
		03 грудня 2017 року ОСОБА_2 об 11 год. 27 хв., усвідомлюючи, що до початку робочого дня 04 грудня 2017 року комп`ютер головного бухгалтера ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» не буде повернуто до її службового кабінету, повторно висловив ОСОБІ_3 своє обурення з приводу непрофесійного підходу до реалізації злочинної схеми. 
		За 5 хвилин, об 11 год. 32 хв. ОСОБА_5 надіслав повідомлення ОСОБІ_2 із наполяганням на тому, що план та дії ОСОБИ_3 є більш правильними та обґрунтованими і їх необхідно дотримуватись з метою демонстрації своєї сили перед підлеглими працівниками ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3», чим створював умови для вчинення ОСОБОЮ_2 злочину. На вказане повідомлення о 12год.01хв. ОСОБА_2 зауважив ОСОБІ_5, що він усвідомлює наявність в своїх діях складу злочину (за певних умов крадіжки або зловживання владою або службовим становищем), і якщо вчасно не повернути викрадене майно в приміщення ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», його можуть притягнути до кримінальної відповідальності. При цьому, ОСОБА_5 наполіг на тому, що ОСОБА_3 чинить правильно, зазначивши ОСОБІ_2, що він, як керівник ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3», має повне право утримувати у себе комп`ютер головного бухгалтера зазначеного підприємства. 
		Цього ж дня, о 14 год. 01 хв. ОСОБА_3, демонструючи перед ОСОБОЮ_2 свій вплив на керівництво «ІНФОРМАЦІЯ_2», а також, зв`язки в правоохоронних органах, завірив останнього, що у разі звернення працівників ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» до правоохоронних органів з приводу його протиправних дій, він вирішить це питання. 
		Обвинувачена ОСОБА_7 04 грудня 2017 року об 09 год. 33 хв., відповідно до домовленостей, досягнутих 01 грудня 2017 року, зателефонувала ОСОБІ_7 з приводу узгодження часу та місця зустрічі для отримання від нього оригіналу договору купівлі?продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 22 серпня 2016 року з проставленою печаткою ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3». ОСОБА_7 пообіцяв вирішити це питання протягом дня. Після телефонної розмови з ОСОБА_7 , ОСОБА_7 о 10 год. 15 хв. зателефонував ОСОБІ_2 та повідомив, що той має проставити печатку ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» на договорі купівлі?продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 22серпня 2016 року, після чого залишити йому обидва примірники договору. 
		Цього ж дня об 10 год. 44 хв. ОСОБА_2 відзвітував ОСОБІ_3 про розмову з ОСОБОЮ_7. Як наслідок, ОСОБА_3 дав вказівку ОСОБІ_2 залишити договір на зберігання ОСОБІ_7 під його гарантію.
		ОСОБА_7 об 14 год. 21 хв. зателефонував обвинуваченій ОСОБА_7 та пообіцяв вирішити питання з проставленням на договорі печатки ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» до кінця дня 04 грудня 2017 року. У період часу з 18 год. 10 хв. до 19 год. 30 хв. ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБОЮ_7 та проставив на наданому ним договорі купівлі?продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 22 серпня 2016 року відбиток печатки ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		ОСОБА_2 об 19 год. 31 хв. відзвітував ОСОБІ_3 про виконання вказівки, надіславши фотографію п`ятого аркуша договору купівлі?продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 22серпня 2016 року з відбитком печатки ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» поряд з підписом ОСОБИ_8. У подальшому, об 20год. 25 хв. ОСОБА_3 схвалив такі дії ОСОБИ_2. ОСОБА_5 об 20 год. 52 хв. фотографію цього документа надіслав ОСОБІ_2 та попросив його направити йому фотографії документів з підписом ОСОБИ_8 для перевірки справжності його підпису на договорі. ОСОБА_2, переконавшись у тому, що підпис справді зроблено ОСОБОЮ_8, повідомив об 21 год. 15 хв. ОСОБІ_5, що ОСОБА_7 під час зустрічі з ним стверджував, що бачився з ОСОБОЮ_8 особисто і власноручно підписав договір купівлі?продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 22 серпня 2016 року. При цьому ОСОБА_2 висловив міркування, що саме ОСОБА_7 вплинув на прийняття рішення ОСОБОЮ_8 щодо підписання відповідного договору, вочевидь, маючи «переконливі аргументи» перед останнім.
		З огляду на те, що договір купівлі-продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 22серпня 2016 року не містив відомості про банківські реквізити сторін, 05 грудня 2017 року обвинувачена ОСОБА_7 , заздалегідь домовившись засобами телефонного зв`язку, зустрілась з ОСОБОЮ_7 поблизу будинку ІНФОРМАЦІЯ_21, де він їй передав аркуш паперу формату А-4 з відомостями про банківські реквізити ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» та копію договору купівлі-продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 22 серпня 2016 року. При цьому ОСОБА_7 пообіцяв обвинуваченій ОСОБА_7 надати оригінал вказаного договору в день підписання акту приймання-передачі майнових прав за договором ІНФОРМАЦІЯ_20 від 22 серпня 2016 року, який був необхідним для подальшої реалізації спільного злочинного плану.
		Знайомий ОСОБИ_6  ОСОБА_9 07 грудня 2017 року надіслав ОСОБА_7 довідку АТ «Райффайзен Банк Аваль» про відкриття для ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» рахунку ІНФОРМАЦІЯ_50. 
		Цього ж дня ОСОБА_2 запитав дозволу у ОСОБИ_3 на демонстрацію на ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» договору купівлі-продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 22серпня 2016 року, на що ОСОБА_3 зазначив, що це небажано робити до п`ятниці (08 грудня 2017 року), аргументуючи тим, що у цей день об 10 год. 00 хв. у нього має відбутися зустріч з «інвестором», на якій будуть обговорюватись деталі реалізації договору. Водночас ОСОБА_3 підкреслив, що остаточне рішення з цього приводу має прийняти ОСОБА_5.
		У період часу орієнтовно з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. 08 грудня 2017 року відбулась зустріч між обвинуваченою ОСОБА_7 , ОСОБОЮ_3, ОСОБОЮ_4 в офісному приміщенні за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_22, де ОСОБА_4 з метою забезпечення безпосередньої комунікації з іншими співучасниками злочину познайомив обвинувачену ОСОБА_7 з ОСОБОЮ_3.
		Під час цієї зустрічі, ОСОБА_3 повідомив, що для укладення та реалізації зазначеного вище договору, відповідно до діючого законодавства, необхідною умовою є отримання згоди від органу управління майном ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3»  «ІНФОРМАЦІЯ_2». ОСОБА_3 продемонстрував копію листа «ІНФОРМАЦІЯ_2» про, нібито, наявність згоди на вчинення ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» відповідного правочину (через деякий час знайомий ОСОБИ_3  ОСОБА_10 передав обвинуваченій ОСОБА_7 копію листа-погодження «ІНФОРМАЦІЯ_2»). Під час цієї зустрічі також було обговорено питання виготовлення технічних паспортів на об`єкти нерухомого майна, майнові права на які були предметом договору ІНФОРМАЦІЯ_20 від 22 серпня 2016 року. У зв`язку з тим, що під час зустрічі 01 грудня 2017 року ОСОБА_7 повідомив про те, що майнові права були предметом численних судових спорів, ОСОБА_7 попросила ОСОБУ_3 розповісти більш детально про можливі ризики наявності інших судових процесів, на що той відповів, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглядав справу, пов`язану з майновими правами ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3». Крім цього, ОСОБА_3 акцентував увагу учасників зустрічі на тому, що більшість справ, які розглядались судами, були «міжусобними» та велись здебільшого із «політичних» міркувань.
		Цього ж дня обвинувачена ОСОБА_7 внесла номер мобільного телефона ОСОБИ_3 до своєї телефонної книги. 
		У подальшому ОСОБА_4, діючи в межах досягнутих під час спільної наради 08грудня 2017 року домовленостей, 09 грудня 2017 року дав вказівку ОСОБА_7 залучити його знайомого ОСОБУ_11 до проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомості та виготовлення технічних паспортів на них. 
		Реалізуючи вказівку ОСОБИ_4, обвинувачена ОСОБА_7 10 грудня 2017 року надіслала ОСОБІ_11 фотокопію договору купівлі-продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 22 серпня 2016 року та дала згоду на використання вказаного документу особами, які будуть залучені до проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічних паспортів.
		ОСОБА_11 надав 11 грудня 2017 року обвинуваченій ОСОБА_7 контакті дані ОСОБИ_12, як особи, яка безпосередньо буде здійснювати інвентаризацію та виготовлення технічних паспортів.
		Дотримуючись досягнутої домовленості щодо розподілу обов`язків між ними, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 протягом 12-13 грудня 2017 року організували проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомості. Зокрема, ОСОБА_2 за вказівкою та у присутності ОСОБИ_3 вказував на фактичне розташування об`єктів у ЖК«ІНФОРМАЦІЯ_6» ОСОБА_7 , ОСОБІ_12 та ОСОБІ_13, а ОСОБА_4 оплатив вартість технічної інвентаризації та залучив до процесу свого знайомого  ОСОБУ_14, який шляхом пошкодження дверей сприяв проникненню до вказаних ОСОБОЮ_2 квартир, зокрема за АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 для проведення обмірів та складання технічних паспортів. У подальшому ОСОБА_7 повідомила ОСОБІ_3, що перша половина технічних паспортів буде виготовлена 14 грудня 2017 року, надіславши фото однієї з квартир з пошкодженим замком.
		У подальшому ОСОБА_7 18 грудня 2017 року надіслала ОСОБІ_12 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_52 копію договору купівлі-продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 22 серпня 2016 року. 
		Цього ж дня о 13 год. 26 хв. ОСОБА_15, яка на той час працювала в «ІНФОРМАЦІЯ_2», на виконання доручення ОСОБИ_5, надіслала ОСОБІ_2 SMS-повідомлення, зазначивши, що ОСОБА_5 надав вказівку, щоб печатка ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» 19 грудня 2017 року була у нього в розпорядженні. 
		Напередодні 19 грудня 2017 року, ОСОБА_3, діючи узгоджено з ОСОБОЮ_4, організував зустріч з обвинуваченою ОСОБА_7 , під час якої дав їй вказівку змінити істотні умови договору ІНФОРМАЦІЯ_20 від 22 серпня 2016 року, а саме: дату укладення договору з 22 серпня 2016 року на 12 червня 2017 року, та ціну з 42500000 грн. на 13500000 грн. Водночас, з метою створення ілюзії законної діяльності ОСОБИ_2 в інтересах ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», ОСОБА_3 дав вказівку обвинуваченій ОСОБА_7 підготувати проєкт додаткової угоди, якою збільшити ціну договору з 13500000 грн. до 14500000 грн. Також ОСОБА_3 попросив підготувати проєкт акту приймання-передачі майнових прав. 
		ОСОБА_7 19 грудня 2017 року, виконуючи вказівку ОСОБИ_3, перебуваючи в офісі ОСОБИ_4 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_23, підготувала проєкт договору купівлі-продажу майнових прав, змінивши істотні умови, зокрема:
		 ціну договору у п. 4.1. з «42500000,00» на «13500000,00» грн; 
		 дату його укладення  з «22серпня 2016року» на «12 червня 2017 року»; 
		 визначення «БТІ» з «Бюро технічноїінвентаризації ум.Ірпінь,або будь якийінший державнийорган,у компетенціюякого входитьздійснення обмірівоб`єкта нерухомостіта реєстраціясвідоцтва проправо власності» на «Бюро технічної інвентаризації або будь  який інший орган, в компетенцію якого входить здійснення обмірів об`єкта нерухомості»; 
		 у п. 6.1. змінено наслідки розірвання договору. Зокрема, фразу «У зв`язкуз розірваннямцього Договоруз ініціативиПокупця,Продавець зобов`язанийсплатити грошовусуму фактичноотриману відПокупця внаціональній валюті,за курсом,що діявна моментсплати коштівза вирахуванням10%(десятивідсотків)від загальноївартості нерухомостіпротягом річноготерміну починаючиз дняотримання вимогивід Покупця.В такомувипадку данийДоговір втрачаєсвою чинність» замінено на «У зв`язку з розірванням цього Договору з ініціативи Покупця, Продавець зобов`язаний сплатити грошову суму фактично отриману від Покупця в національній валюті, за курсом, що діяв на момент сплати коштів протягом 1 (одного) місяця терміну починаючи з дня отримання вимоги від Покупця. В такому випадку даний Договір втрачає свою чинність» тощо.
		Отримавши від ОСОБИ_7 інформацію про те, що станом на 12 червня 2017 року керівником ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» була ОСОБА_8, обвинувачена ОСОБА_7 внесла відповідні відомості до проєкту договору ІНФОРМАЦІЯ_20. Крім того, для імітування начебто законної діяльності ОСОБИ_2 в інтересах ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3», ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБИ_3 створила проєкт додаткової угоди ІНФОРМАЦІЯ_24 до договору від 12 червня 2017 року, якою ціна продажу майнових прав збільшена з 1000000 грн. до 14500000 грн., а також підготувала проєкт акта приймання?передачі ІНФОРМАЦІЯ_25.
		Підготувавши вказаніпроєкти документів,обвинувачена ОСОБА_7 об 14год.34хв.уточнила уОСОБИ_3,чи основнийдоговір повиненбути датований12червня 2017року,а додатковаугода таакт 19грудня2017року.Після підтвердженняОСОБОЮ_3вказаних дат, ОСОБА_7 ,за допомогоюОСОБИ_11, роздрукувала проєкти договору, додаткової угоди та акту приймання-передачі.
		У подальшому ОСОБА_6 близько 16 год. 00 хв., погодивши своїдії зОСОБОЮ_4, підписав від імені ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18» договір купівлі-продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20, датований 12 червня 2017року, та поставив відбиток печатки підприємства. Після цього приблизно о 16 год. 20 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_6, перебуваючи спільно з ОСОБОЮ_7, ОСОБОЮ_3 та обвинувачена ОСОБА_7 в одному із кафе м. Київ неподалік від адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2, вже виконуючи безпосередні вказівки ОСОБИ_3, підписали додаткову угоду ІНФОРМАЦІЯ_24 та акт приймання?передачі ІНФОРМАЦІЯ_25. 
		Обидва примірники договору купівлі-продажу ІНФОРМАЦІЯ_20 від 12 червня 2017 року, підписані ОСОБОЮ_6, ОСОБА_7 передала ОСОБІ_7 для забезпечення їх підписання ОСОБОЮ_8. 
		При цьому ОСОБА_3, діючи за заздалегідь досягнутою домовленістю з ОСОБОЮ_5, який завчасно вжив заходів щодо отримання від ОСОБИ_2 печатки ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3», доставив примірники додаткової угоди та акту приймання-передачі ОСОБІ_5, який у службовому кабінеті у адміністративному приміщенні «ІНФОРМАЦІЯ_2» забезпечив проставлення на цих документах печатки ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3». Таким чином, ОСОБА_5, діючи всупереч своїм службовим обов`язкам та інтересам служби, забезпечив реалізацію злочинної схеми із заволодіння майновими правами ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» на користь ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18».
		Із вказаними документами ОСОБА_3 повернувся до зазначеного вище кафе в м.Києві неподалік від адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2.
		Один примірник додаткової угоди та акту приймання-передачі забрав ОСОБА_2, а інший  ОСОБА_6 і в подальшому разом з іншими документами передав їх обвинуваченій ОСОБА_7 . 
		Близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_7 зателефонувала ОСОБІ_4 та повідомила про факт підписання договору ІНФОРМАЦІЯ_20 від 12 червня 2017 року, додаткової угоди ІНФОРМАЦІЯ_24 та акту приймання-передачі ІНФОРМАЦІЯ_25.
		При підписанні документів ОСОБА_2 був достовірно обізнаний, що:
		1)договору ІНФОРМАЦІЯ_20 від 12 червня 2017 року, як і будь-яких інших договорів щодо купівлі-продажу майнових прав, він при вступі на посаду від попереднього керівника ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» ОСОБИ_8 не отримував, зазначені документи на підприємстві не обліковувались;
		2)щодо майнових прав на 62 об`єкти нерухомого майна ведуться судові спори;
		3)зазначені 62 об`єкти нерухомості арештовані у порядку забезпечення позовів ухвалами Господарського суду міста Києва ІНФОРМАЦІЯ_26 та ІНФОРМАЦІЯ_27;
		4)балансова вартість майнових прав на 24 квартири та 7 об`єктів нежитлових приміщень станом на 30 червня 2017 року та 30 вересня 2017 року становила 42487000 грн., а інші документи щодо вартості цих прав на момент підписання угоди відсутні взагалі;
		5)балансова вартість усіх активів ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» за даними останньої річної звітності перед укладенням договору станом на 31 грудня 2016 року становила 53936000 грн.;
		6)відповідно до ст. 73, 73-2 Господарського кодексу України ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3», як державне унітарне підприємство, мало погодити відчуження майнових прав вартістю понад 25% вартості усіх активів з органом управління  «ІНФОРМАЦІЯ_2», чого зроблено не було.
		ОСОБА_7, перебуваючи на лікуванні у закладі охорони здоров`я ІНФОРМАЦІЯ_28 20грудня 2017 року близько 10 год. 00 хв., заздалегідь домовившись з обвинуваченою ОСОБА_7 , передав їй примірник договору купівлі?продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 12 червня 2017 року, попередньо поєднавши 1-4 аркуші договору від 12 червня 2017 року з останнім п`ятим аркушем договору від 22 серпня 2016 року, на якому містились реквізити сторін та підписи ОСОБИ_8 та ОСОБИ_6.
		Після підписання документів щодо переходу майнових прав від ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» до ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18», з метою штучного виправдання заниження їх вартості, виконуючи вказівку ОСОБИ_3 та ОСОБИ_4, ОСОБА_7 22 грудня 2017 року замовила проведення оцінки майна знайомому ОСОБИ_4  ОСОБІ_16. При цьому ОСОБА_3 наголосив, що звіт про оцінку має бути датований груднем 2017 року, а саме датою яка передує дню укладення додаткової угоди (19 грудня 2017 року), а загальна вартість майнових прав має складати 14000000 грн., тобто бути меншою від вартості майнових прав, зазначеної у додатковій угоди від 19 грудня 2017 року. Вказані вимоги обвинувачена ОСОБА_7 передала ОСОБІ_16, який зазначив, що за таких обставин вартість оцінки складе 1200 доларів США. 
		27 грудня 2017 року від імені оцінювача ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_29» ОСОБИ_17 був виготовлений звіт ІНФОРМАЦІЯ_30, датований 10 грудня 2017 року, відповідно до якого вартість майнових прав склала 14000000 грн. Того ж дня, обвинувачена ОСОБА_7 через знайомого ОСОБИ_3  ОСОБУ_10 передала ОСОБІ_2 вказаний звіт для обґрунтування перед колективом ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» ціни продажу майнових прав та внесення змін до балансу підприємства. 
		Фондом державного майна України проведено рецензування звіту від 10 грудня 2017 року ІНФОРМАЦІЯ_30, відповідно до якого вказаний звіт класифіковано за ознакою абз. 5 п. 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10 вересня 2003 року № 1440, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний. 
		Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи №19/17?3/1/267?СЕ/18 від 05 листопада 2018 року підписи від імені оцінщика ОСОБА 17, які містяться на 2 та 29 аркушах звіту, виконані не ним, а іншою особою.
		Відповідно до висновку експертів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 13.12.2018 № 19/13-3/74-13-2/72-СЕ/18 за результатами проведення комплексної економічно-будівельної та оціночно-будівельної експертизи:
		1.станом на 19 грудня 2017 року орієнтовна ринкова вартість 62 об`єктів нерухомого майна за умови, що даний об`єкт введено в експлуатацію та станом на той момент має право власності, до якого прирівнюються і майнові права на об`єкт нерухомого майна, складає 82232920грн. (без врахування вартості паркомісць № 133, 238, 245, 247, 248, включених до предмету договору помилково).
		2.станом на 19 грудня 2017 року внаслідок операції з передачі майнових прав за договором ІНФОРМАЦІЯ_20 від 12 червня 2017 року та додатковою угодою ІНФОРМАЦІЯ_24 від 19 грудня 2017 року за умови, що даний об`єкт введено в експлуатацію та станом на той момент мав право власності, до якого прирівнюються і майнові права на об`єкт нерухомого майна, та з урахуванням орієнтовної ринкової вартості зазначеного нерухомого майна, завдано матеріальних збитків (шкоди) у вигляді упущеної вигоди (недоотриманого доходу) на загальну суму 67 732920 грн.
		   Починаючи зберезня 2018року Господарськимсудом містаКиєва слухаласьсправа ІНФОРМАЦІЯ_31за позовомДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» до ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 12червня 2017 року. 
		Господарським судом міста Києві ІНФОРМАЦІЯ_31 позов ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» задоволено повністю, визнано недійсним договір купівлі?продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 12 червня 2017 року між ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» та ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18» (з усіма додатковими угодами, змінами та доповненнями до нього), з моменту укладення (рішення було залишено в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій), оскільки: 
		- оспорюваний договір був спрямований на незаконне заволодіння майном державного підприємства, так як договір купівлі-продажу було укладено при наявності арештів відповідних об`єктів нерухомості, що свідчить про порушення договором купівлі-продажу публічного порядку;
		- керівником ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» було вчинено значне господарське зобов`язання, без погодження з органом управління  «ІНФОРМАЦІЯ_2», а тому при укладенні оспорюваного договору керівником ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» було перевищено свої повноваження. 
		Таким чином, ОСОБА_7 вчинила злочин, передбачений ч.5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 ККУкраїни, а саме пособництво у зловживанні службовим становищем генеральним директором ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» - ОСОБОЮ_2, яке полягало в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе та іншої фізичної та юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
		 
		Після одержання майнових прав на об`єкти нерухомого майна внаслідок вчинення вказаного суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 організували вчинення з ними правочинів, спрямованих на приховання та маскування незаконного походження майнових прав та володіння ними, джерел їх походження, а також організували використання таких майнових прав. 
		Так, ОСОБА_4 для проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості за ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» звернувся до свого знайомого ОСОБИ_16.
		Між ними було узгоджено, що вартість реєстрації, з огляду на обставини набуття ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18» майнових прав та наявність обтяжень, складатиме загалом 30000-35000 доларів США, з яких 400-500 доларів США - винагорода реєстратора. ОСОБА_4 повідомив ОСОБІ_16, що грошові кошти йому будуть передані через обвинувачену ОСОБА_7 . 
		При цьому, ОСОБА_3 попросив ОСОБА_7 здійснити реєстрацію хоча б одного об`єкта нерухомості до 01 січня 2018 року та виконати п. 2 додаткової угоди ІНФОРМАЦІЯ_24 від 19грудня 2017 року, відповідно до якого оплата вартості майнових прав повинна бути здійснена частинами, зокрема 500000 грн. мали бути сплачені протягом 15 днів з моменту реєстрації права власності за покупцем. Тому, ОСОБА_3 акцентував увагу ОСОБИ_4, в тому числі через ОСОБА_7 на тому, що угода вже продемонстрована колективу ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» та у разі зволікання з оплатою можуть виникнути «зайві питання».
		У зв`язку із цим ОСОБА_7 попросила ОСОБУ_16 вжити заходів, щоб хоча б одна квартира була зареєстрована 21 грудня 2017 року. Після того, як ОСОБА_16 отримав оригінали договору купівлі-продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 12 червня 2017 року, додаткову угоду ІНФОРМАЦІЯ_24 від 19 грудня 2017 року та акт приймання?передачі ІНФОРМАЦІЯ_25 від 19грудня 2017 року, обговорюючи порядок державної реєстрації права власності, повідомив, що реєстраторів непокоїть той факт, що на нерухомість накладено арешти 08 вересня 2016 року у справі ІНФОРМАЦІЯ_26 та 06 жовтня 2016 року у справі ІНФОРМАЦІЯ_27, а також те, що більшість об`єктів нерухомості вже зареєстровані за іншими власниками, зокрема за ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_16». У зв`язку із цим обвинувачена ОСОБА_7 повідомила, що всі арешти є формальними і такими, що накладені в інтересах продавця  ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3». В той же час ОСОБА_4 акцентував увагу ОСОБИ_16, що фактично діє від імені як продавця, так і покупця. 
		Враховуючи небажання реєстраторів реєструвати права власності за наявності арештів, ОСОБА_16 повідомив ОСОБІ_4 про зміну розміру вартості реєстрації та просив надати згоду на підвищення ціни. ОСОБА_4 наполягав на тих умовах, що були досягнуті раніше, на що ОСОБА_16 зрештою погодився. 
		Наприкінці грудня 2017 року було досягнуто домовленості про реєстрацію на першому етапі майнових прав на 11 об`єктів з 62  10 квартир (№ № 308, АДРЕСА_19 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 ) та 1 нежитлового приміщення (№ 649), оскільки вони не були зареєстровані на праві власності за іншими фізичними та юридичними особами.
		ОСОБА_7 23 січня 2018 року, на прохання ОСОБИ_16, надіслала йому копії особистих документів ОСОБИ_6  паспорта громадянина України, реєстраційного номеру облікової картки платника податків та наказу про призначення його директором ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18».
		Цього ж дня ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_7 про реєстрацію першого об`єкта нерухомого майна та надіслав їй карту прийому заяви ІНФОРМАЦІЯ_32 від імені ОСОБИ_6 до реєстратора Київської філії КП«ІНФОРМАЦІЯ_33» ОСОБИ_18 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до якого за ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18» було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_27 . В свою чергу ОСОБА_7 попросила у подальшому не зазначати як підставу виникнення права власності додаткову угоду ІНФОРМАЦІЯ_24 від 19 грудня 2017 року.
		ОСОБА_16 24 січня 2018 року повідомив ОСОБА_7 , що реєстрація ще 10 об`єктів буде проведена 26 січня 2018 року. Остання акцентувала увагу на необхідності реєстрації у першу чергу нежитлового приміщення № 649 та передала йому технічні паспорти на відповідні об`єкти. 
		У подальшому ОСОБА_4 прийняв рішення про зміну складу засновників ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18». У зв`язку з цим, ОСОБА_6 повідомив іншому учаснику товариства  ОСОБІ_19, що йому краще вийти зі складу засновників товариства, через те, що до нього звернувся ОСОБА_4 з пропозицією якоїсь проблемної «теми» з нерухомим майном. Як наслідок, ОСОБА_19 погодився. 
		Для цього, на прохання ОСОБИ_4, ОСОБА_7 підготувала документи для реєстрації змін до установчих документів ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18». 
		ОСОБА_6 26 січня 2018 року подав ці документи до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБИ_20 і на їх підставі було зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18», затвердженого загальними зборами учасників товариства від 25 січня 2018 року (протокол № 25/1). Відповідно до статуту, ОСОБА_19 передав ОСОБІ_6 належну йому частку у статутному капіталі ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18» та вийшов зі складу його учасників.
		Цього ж дня ОСОБА_18 провів державну реєстрацію за ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18» права власності на квартири АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , а 01 лютого 2018 року  на нежитлове приміщення № 649.
		За забезпечення реєстрації майнових прав на вказані 11 об`єктів обвинувачена ОСОБА_7 передала ОСОБІ_16 раніше надані їй ОСОБОЮ_4 грошові кошти у сумі 15000 доларів США.
		Протягом грудня 2017 року  січня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 узгодили між собою схему подальшої легалізації об`єктів нерухомого майна, одержаних злочинним шляхом, після їх реєстрації на ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18». Зокрема, в інтересах ОСОБИ_3 мали бути оформлені квартири АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_25 та АДРЕСА_26 загальною площею 475,6 м?, а в інтересах ОСОБИ_4  квартири АДРЕСА_23 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_27 загальною площею 819,3 м? та нежитлове приміщення № 649 площею 178,1 м?, виходячи з того, що пропорція розподілу об`єктів нерухомого майна між ОСОБОЮ_3 та ОСОБОЮ_4 складала приблизно 30 % на 70 % відповідно, з урахуванням вкладених ресурсів на вчинення злочину.
		З метою легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, для приховування та маскування злочинного характеру його походження, ОСОБА_3 прийняв рішення про перереєстрацію контрольованих ним квартир з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» на підставних фізичних осіб. 
		Для цього він підшукав для використання в якості удаваних добросовісних набувачів братів ОСОБУ_21 та ОСОБУ_22, паспортні дані яких 24 січня 2018 року надіслав ОСОБА_7 .
		ОСОБА_21 та ОСОБА_22, не маючи реального наміру купувати об`єкти нерухомого майна, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, з метою отримання грошової винагороди  по 300 доларів США кожен, надали згоду на фіктивне придбання та оформлення на них квартир, які фактично контролював ОСОБА_3.
		З метою посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що мали бути укладені між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» з одної сторони та ОСОБОЮ_21 і ОСОБОЮ_22 з іншої сторони, ОСОБА_4 наказав ОСОБА_7 звернутись до його знайомого приватного нотаріуса ОСОБА_23, який раніше вчиняв нотаріальні дії стосовно майна, належного як ОСОБІ_4, так і його близьким родичам.
		Таким чином, 30 січня 2018 року ОСОБА_7 склала, а ОСОБА_6 підписав протокол ІНФОРМАЦІЯ_33 загальних зборів учасників ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18», якими ОСОБОЮ_6 надано повноваження на продаж вказаних квартир ОСОБІ_21 і ОСОБІ_22 на загальну суму не більше 2,1 млн. грн. 
		Цього ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБОЮ_23, перебуваючи за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_34, посвідчено договори купівлі-продажу квартир АДРЕСА_18 , АДРЕСА_26 на користь покупця ОСОБИ_21 та квартир АДРЕСА_19 , АДРЕСА_25 на користь покупця ОСОБИ_22. Вартість квартири № 308 склала 454619, 37 грн., № 323  524951, 91 грн., №419  517325, 49 грн., № 427  518172, 87 грн., що вчетверо нижче від ринкової їх вартості, з можливістю розрахунку через три роки (не пізніше 30 січня 2021 року).
		Для зручності перепродажу квартир реальним набувачам, зважаючи на скрутне матеріальне становище ОСОБИ_21 і ОСОБИ_22, а також, проблемність їх пересування з Полтавської області до м. Києва, ОСОБА_3 у кінці січня  на початку лютого 2018 року запропонував своєму водію-кур`єру ОСОБІ_10, стати їх номінальним представником за довіреністю, на що той погодився. 
		ОСОБА_10 надіслав 09 лютого 2018 року ОСОБА_7 фотокопії свого паспорту громадянина України та реєстраційний номер облікової картки платника податків для оформлення довіреності. Цього ж дня, за участі ОСОБА_7 та ОСОБИ_10, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБОЮ_13 посвідчено довіреності ІНФОРМАЦІЯ_35 від імені ОСОБИ_22 та ІНФОРМАЦІЯ_36 від імені ОСОБИ_21, якими ОСОБУ_10 уповноважено на відчуження відповідних об`єктів нерухомого майна. 
		Приватним нотаріусом ОСОБОЮ_23 15 лютого 2018 року посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_19 між представником ОСОБИ_22  ОСОБОЮ_10 та іншою підшуканою ОСОБОЮ_3 підставною особою  ОСОБОЮ_24 за ціною 524951, 91 грн, яка дорівнювала ціні продажу цієї квартири ОСОБИ_22.
		У свою чергу ОСОБА_4, діючи з метою приховування та маскування походження контрольованих ним квартир та нежитлового приміщення, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння та зареєстрованих на ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18», використав удаваного добросовісного набувача ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_37», директором та засновником якого була ОСОБА_25. 
		ОСОБА_25 надав 24 січня 2018 року ОСОБА_7 установчі відомості товариства, а 28січня 2018 року надіслав на її адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_53 копії свого паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків. 
		ОСОБА_7 29 січня 2018 року на виконання вказівки ОСОБИ_4 підготувала, а ОСОБА_25 підписав протокол ІНФОРМАЦІЯ_38 загальних зборів учасників ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_37», якими його уповноважено на придбання у ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18» контрольованих ОСОБОЮ_4 квартир на загальну суму, яка б не перевищувала 4000000 грн. 
		Цього ж дня, за участі ОСОБА_7 , приватним нотаріусом ОСОБОЮ_23 посвідчено 6 договорів купівлі-продажу квартир між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» в ОСОБІ_6 та ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_37» в ОСОБІ_25, а саме квартир № 324 за ціною 612268, 50 грн., №332 за ціною 618304, 95 грн., № 359 за ціною 541124, 63 грн., № 380 за ціною 615286, 73 грн., № 396 за ціною 615286, 73 грн., № 427 за ціною 530345, 25 грн., що у середньому вчетверо нижче вартості вказаних об`єктів, встановленої експертизою, з можливістю розрахунку через 3 роки (не пізніше 29 січня 2021 року). 
		ОСОБА_7 30 січня 2018 року підготувала проєкт протоколу ІНФОРМАЦІЯ_38 загальних зборів учасників ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_37», якими прийнято рішення збільшити статутний капітал товариства до 5000000 грн., та затвердити нову редакцію статуту. 
		У подальшому ОСОБА_7 01 лютого 2018 року повідомила ОСОБІ_25 про те, що 02лютого 2018 року об 15год. 30 хв. відбудеться укладання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 649 між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» та ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_37». 
		У подальшому ОСОБА_7 підготовила та надала на підпис ОСОБІ_6 та ОСОБІ_25 протоколи:
		1)ІНФОРМАЦІЯ_39 від 02 лютого 2018 року загальних зборів учасників ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18», рішенням яких ОСОБУ_6 уповноважено на продаж на користь ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_37» нежитлового приміщення №649 за ціною, що не перевищує 800000 грн. 
		2) ІНФОРМАЦІЯ_40 від 02 лютого 2018 року загальних зборів учасників ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_37», відповідно до якого ОСОБУ_25 уповноважено на придбання у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» нежитлового приміщення № 649 за ціною не вище 800000 грн. 
		Приватним нотаріусом ОСОБОЮ_23 02 лютого 2018 року посвідчено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 649 площею 178,1 м? за ціною 744520, 34 грн. (4180 грн. за м?) між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» в особі керівника ОСОБИ_6 та ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_37» в особі керівника ОСОБИ_25.
		Зважаючи на велику площу квартир АДРЕСА_28 та, як наслідок, складність їх продажу реальним покупцям, ОСОБОЮ_4 було прийнято рішення про поділ кожної з них на дві.
		Для цього за вказівкою ОСОБИ_4 ОСОБА_7 06 лютого 2018 року через ОСОБУ_26 замовила виготовлення висновків щодо технічної можливості поділу квартир та 09 лютого 2018 року отримала такі висновки, виготовлені від імені ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_41», а 14лютого 2018 року замовила звіти про оцінку новоутворених квартир з умовою, що вартість буде відповідати первинній заниженій, та того ж дня їх отримала.
		16 лютого 2018 року приватним нотаріусом ОСОБА_23 проведено державну реєстрацію права власності на новоутворені розділені квартири АДРЕСА_23 , 324б, АДРЕСА_20 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 та 396б на підставі, зокрема, поданих ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_37» в особі директора ОСОБИ_25, заяв про державну реєстрацію права власності. 
		З метою продажу новоутворених об`єктів нерухомості за більш високими цінами, наприкінці квітня 2018 року ОСОБА_4 прийняв рішення провести оздоблення та ремонт квартир АДРЕСА_22 та АДРЕСА_22 . З цією метою, 27 квітня 2018 року ОСОБА_4 залучив ОСОБУ_27, який на його прохання виконував ремонтні роботи в зазначених квартирах. 
		В травні 2018 року під час зустрічі між ОСОБОЮ_27 та ОСОБОЮ_4, останній повідомив, що в нього виникли певні проблеми з нерухомістю, яка знаходиться в ЖК«ІНФОРМАЦІЯ_6», у зв`язку із чим ремонтні роботи необхідно припинити, а залишки будівельних матеріалів відвести в будинок за його місцем проживання, що у подальшому і було зроблено. При цьому ОСОБА_4 повністю розрахувався за фактично проведені ремонтні роботи, а також за логістичні послуги. 
		Таким чином, з метою маскування злочинного походження нерухомого майна, ОСОБА_3 спільно з ОСОБОЮ_4 організували та забезпечили переоформлення частини контрольованих ними об`єктів нерухомості загальною вартістю 28865980 грн., що становить особливо великий розмір відповідно до п. 3 примітки до ст. 209 КК України, з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» на удаваних добросовісних набувачів, а саме: ОСОБА_3  на ОСОБУ_24 (квартира АДРЕСА_19 ), на ОСОБУ_22 (квартира АДРЕСА_25 ) та на ОСОБУ_21 (квартири № 308, АДРЕСА_26 ), а ОСОБУ_4  на ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_37» (квартири АДРЕСА_23 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_22 б, 359, АДРЕСА_27 та нежитлове приміщення №649), чим замаскували походження квартир від ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		З метою створення уявлення виконання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20, датованим 12 червня 2017 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за допомогою ОСОБА_7 і ОСОБИ_28, які діяли від імені ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» та ОСОБИ_2, який діяв від імені ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», протягом березня  квітня 2018 року організували оплату заборгованості ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» перед третіми особами на підставі договорів доручень. 
		У подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали діяльність з продажу контрольованих об`єктів нерухомості, походження яких від ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» було замасковано, реальним набувачам.
		У цей же час, ОСОБА_4 у зв`язку з погіршення стану здоров`я ОСОБИ_6, прийняв рішення про переоформлення корпоративних прав ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18» на інших контрольованих ним осіб. 
		Таким чином, 14 березня 2018 року ОСОБА_6 відчужив належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» у розмірі 90% на користь ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_42» та у розмірі 10% на користь ОСОБИ_29, окрім того рішенням учасника ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18», що було оформлене протоколом ІНФОРМАЦІЯ_43, призначив останнього на посаду директора. 
		У зв`язку із відчуженням ОСОБОЮ_6 корпоративних прав ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18», ОСОБА_4 через ОСОБУ_29 та ОСОБУ_30, у присутності ОСОБА_7 , сплатив ОСОБІ_6 грошові кошти у розмірі 25000 доларів США. 
		У цей же час, ОСОБА_3 через ріелтора ОСОБУ_31 підшукав реального покупця на квартиру № 308  ОСОБУ_32.
		15 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБОЮ_33 посвідчено договір купівлі-продажу цієї квартири між ОСОБОЮ_21 та ОСОБОЮ_32 за ціною 1698000 грн., що з урахуванням сплати ОСОБОЮ_32 боргів за комунальні послуги, відповідало її ринковій вартості, а також звіту про оцінку для цілей оподаткування та нарахування сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства при оформлені відчуження нерухомого майна у вигляді двокімнатної квартири загальною площею 107,3 м2, розташованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10. Фактично жодних грошових коштів, окрім заздалегідь обіцяних 300 доларів США, формальний власник ОСОБА_21 не отримав. 
		Упродовж лютого-квітня 2018 року ріелторами ОСОБОЮ_31 та ОСОБОЮ_34 активно вживались заходи з метою продажу квартир АДРЕСА_25 та АДРЕСА_26 в інтересах ОСОБИ_3, для чого проводились систематичні огляди цих квартир за участі ОСОБИ_10 та потенційних покупців. Проте, з огляду на накладені арешти на вказані об`єкти нерухомості, а також об`єктивні обставини, квартири продані не були. 
		У свою чергу ОСОБА_4 протягом лютого-квітня 2018 року активно займався пошуком реальних покупців на квартири та нежитлове приміщення, зареєстровані на ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_37», для чого залучив ОСОБА_7 , ОСОБУ_25, а також ріелторів, зокрема, ОСОБУ_35, ОСОБУ_31 та ОСОБУ_34.
		На початку квітня 2018 року один з ріелторів підшукав добросовісного набувача, що мав намір придбати квартиру АДРЕСА_20 , власником якої було ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_37». Умовою купівлі вказаного об`єкта нерухомого майна стало придбання її у фізичної, а не у юридичної особи. З цією метою, 06 квітня 2018 року між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_37» та підшуканою ОСОБОЮ_34 підставної особи  ОСОБИ_36 був укладений договір купівлі-продажу вказаної квартири. Для цього ОСОБА_7 через ОСОБУ_26, замовила звіт про оцінку цієї квартири за заниженою ціною 175372,50 грн., виконаний у подальшому від імені ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_44» (директор  ОСОБА_37, оцінювач  ОСОБА_38). Наступного дня 07 квітня 2018 року з метою продажу квартири реальному покупцю був виготовлений новий звіт про оцінку, виконаний ОСОБОЮ_39, відповідно до якого ринкова вартістю цієї ж квартири за АДРЕСА_20 вже склала 700488 грн. 
		Для зручності розпорядження квартирою та збереження контролю над нею, за вказівкою ОСОБИ_4 була посвідчена довіреність від імені ОСОБИ_36 на ім`я контрольованої ОСОБИ_4 особи  ОСОБИ_30.
		Через наявність судових спорів щодо прав на цю квартиру, потенційний покупець від укладення угоди відмовився. 
		Крім того, ОСОБІ_4 та ОСОБІ_3 не вдалось здійснити державну реєстрацію на користь ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18» майнових прав на решту 51 з 62 об`єктів нерухомості, придбаних за договором купівлі-продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 12 червня 2017 року через неузгодженість суми виплат ОСОБІ_16 за забезпечення проведення реєстраційних дій та накладення арештів на відповідне майно у кримінальних провадженнях.
		З метою легалізації майна, набутого злочинним шляхом та усунення перешкод у використанні як майнових прав, так і об`єктів нерухомості, на початку червня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 організували скасування арештів на 62 об`єкти нерухомості, що були вжиті в якості забезпечення позову у справі ІНФОРМАЦІЯ_8. 
		Так, протягом 1215 червня 2018 року, виконуючи вказівку ОСОБИ_4 та ОСОБИ_3, обвинувачена ОСОБА_7 склала, а ОСОБА_2 підписав клопотання від імені ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» про скасування заходів забезпечення позову у справі ІНФОРМАЦІЯ_8, відповідно до якого ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» клопотало про скасування арештів з 62 об`єктів нерухомості.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва ІНФОРМАЦІЯ_45 клопотання ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» задоволено повністю, заходи забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва ІНФОРМАЦІЯ_27, - скасовано. 
		Таким чином, ОСОБА_7 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст.209 ККУкраїни (в редакції Закону України № 770-VIII від 10 листопада 2015 року), а саме, приховання та маскування незаконного походження майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також, джерела їх походження, зміну їх форми (перетворення), а також володіння та використання майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, які вчинені за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі.
		 
		При цьому під час вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.364 ККУкраїни, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 організували скоєння у період з 01 по 19 грудня 2017 року ОСОБОЮ_8 спільно з ОСОБА_7 за пособництва ОСОБИ_7 підроблення офіційних документів  договору купівлі?продажу майнових прав від 22 серпня 2016 року ІНФОРМАЦІЯ_20, а з його використаннямдоговору купівлі?продажу майнових прав від 12червня 2017 року ІНФОРМАЦІЯ_20 за обставин викладених вище.
		Таким чином, ОСОБА_7 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 358 ККУкраїни, а саме, підроблення іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, і який надає права, з метою використання його підроблювачем та іншими особами, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		У рахуванням викладеного, всіма своїми діями обвинувачена ОСОБА_7 вчинила кримінальні правопорушення передбачені ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст.358 ККУкраїни.
		 
		2. Зміст укладеної угоди про визнання винуватості.
		Судом установлено, що 13 січня 2021 року прокурором САП ОСОБА_5 за участі адвоката ОСОБА_8 укладено угоду про визнання винуватості з обвинуваченою ОСОБА_7 за ч.5 ст. 27, ч. 2ст. 364; ч.3 ст. 209; ч. 3 ст.358 КК України.
		В угоді про визнання винуватості зазначено істотні обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, а саме:
		-беззаперечне визнання ОСОБА_7 своєї винуватості в інкримінованих злочинах;
		-надання нею під час додаткових допитів 25 квітня 2019 року, 05 липня 2019 року, 14 липня 2021 року, а також під час одночасних допитів з ОСОБОЮ_8 та ОСОБОЮ_7 відповідно 16 жовтня 2019 року повних і правдивих показань стосовно своєї участі у вчиненні злочинів;
		-надання під час досудового розслідування у відповідних кримінальних провадженнях підтверджених іншими доказами показань стосовно участі ОСОБИ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.3 ст.209, ч. 3 ст. 358 КК України (розслідуються у кримінальному провадженні № 52019000000000356 від 26квітня 2019 року);
		-надання під час досудового розслідування у відповідних кримінальних провадженнях підтверджених іншими доказами показань стосовно участі ОСОБИ_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБИ_7 та ОСОБИ_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст.364 КК України, та ОСОБИ_4  у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України (розслідуються у кримінальному провадженні №52018000000000098 від 12 лютого 2018 року);
		-надання аналогічних показань під час судового розгляду у кримінальному провадженні №52019000000000355 від 26 квітня 2019 року та надання пояснень, які відповідають цим показанням, під час дослідження судом інших доказів;
		-подання 13 серпня 2019 року до Верховного Суду клопотання про залишення без розгляду касаційної скарги ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» у справі ІНФОРМАЦІЯ_31, внаслідок чого завершено судовий розгляд за позовом ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» до ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18», залишено в силі рішення Господарського суду м.Києва від ІНФОРМАЦІЯ_26, яким договір від 12 червня 2017 року визнано недійсним. В такий спосіб дії ОСОБА_7 сприяли швидкому поновленню прав ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» на нерухоме майно;
		-сприяння органу досудового розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000098 від 12 лютого 2018 року, шляхом участі 01-14 листопада 2019 року в огляді даних, що містяться на оптичних дисках, які були отримані в ході тимчасового доступу до речей та документів у оператора мобільного зв`язку ПрАТ«Київстар». Під час огляду підтверджено показання ОСОБА_7 щодо часу та місць зустрічей осіб, які приймали участь у вчиненні злочину.
		   Крім цього, при укладенні угоди враховано наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості осіб, які вчинили злочини, та більшої кількості злочинів, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень. Про відповідність угоди вказаним інтересам свідчать наступні обставини:
		-показаннями ОСОБА_7 посилено доказову базу щодо обвинувачених ОСОБИ_2 та ОСОБИ_6 (кримінальне провадження № 52019000000000355 від 26 квітня 2019 року), а надання нею пояснень, які відповідають цим показанням під час дослідження судом доказів сприяє їх швидкому та повному дослідженню;
		-показаннями ОСОБА_7 посилено доказову базу щодо підозрюваного ОСОБИ_3 (кримінальне провадження №52019000000000356 від 26 квітня 2019 року);
		-на підставі показань ОСОБА_7 , які підтверджені іншими доказами, притягнуто до кримінальної відповідальності ОСОБУ_4, ОСОБУ_5, ОСОБУ_7 та ОСОБУ_8 (кримінальне провадження №52018000000000098 від 12 лютого 2018 року).
		   При укладенні угоди також враховано, що:
		-угоду укладеноу провадженні щодо тяжкого та особливо тяжкого злочинів,
		-цими злочинами завдано шкоди лише державним та суспільним інтересам,
		-безпосередньо обвинуваченій ОСОБА_7 майнові права ввірені не були та у її віданні не перебували, обов`язок щодо збереження майнових прав на неї покладений не був.
		   В угоді також зазначено, що обвинувачена ОСОБА_7 повністю та беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі висунутого їй обвинувачення та зобов`язується співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень, передбачених:
		1) ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України, та/або інших правопорушень, які розслідуються детективами Національного антикорупційного бюро України (далі  НАБУ) у кримінальному провадженні №52018000000000098 від 12 лютого 2018 року;
		2) ч. 2 ст. 364, ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України, та/або інших правопорушень, які розслідуються детективами НАБУ у кримінальному провадженні №52019000000000356 від 26 квітня 2019 року за підозрою ОСОБА 3;
		3) ч.2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2, та ч. 5 ст.27, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6, у кримінальному провадженні №52019000000000355 від 26 квітня 2019 року.
		В угоді обвинувачена ОСОБА_7 підтвердила, що її співпраця має полягати у наданні повних правдивих показань відносно участі вказаних осіб у вчиненні кримінальних правопорушень та прийнятті на першу вимогу участі у всіх слідчих (розшукових) діях, негласних слідчих (розшукових) діях, у яких виникне необхідність у прокурора або органу досудового розслідування.
		При цьому ОСОБА_7 підтвердила правдивість показань, наданих нею детективам НАБУ у кримінальному провадженні №52018000000000098 під час допитів від 25 квітня 2019 року, 05липня 2019 року та 14 липня 2021 року; а також, під час одночасних допитів з ОСОБОЮ_7 та ОСОБОЮ_8 від 16 жовтня 2019 року.
		Крім того, ОСОБА_7 підтвердила в угоді правдивість показань, наданих нею під час допиту у судовому засіданні як обвинуваченою у кримінальному провадженні №52019000000000355 від 26 квітня 2019 року.
		   При вирішенні питання щодо міри покарання обвинуваченій ОСОБА_7 сторони дійшли згоди, що наявні обставини, які пом`якшують покарання, а саме:
		- щире каяття;
		- активне сприяння розкриттю злочинів;
		- вчинення злочину через матеріальну та іншу залежність.
		Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України іншими обставинами, що також можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання, в угоді визначено:
		-вчинення злочинів вперше;
		-вжиття заходів щодо усунення наслідків вчинення злочину та прийняття на себе зобов`язання щодо часткового усунення заподіяної шкоди (п. 4 угоди);
		-вік, в якому вчинено злочини  25 років;
		-позитивна характеристика за місцем роботи.
		   Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , є вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України за попередньою змовою групою осіб.
		Сторони, врахувавши наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 ККУкраїни, з урахуванням особи ОСОБА_7 , а також того факту, що цей злочин не відноситься до корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, на підставі ст. 69 КК України узгодили призначення основного покарання за вказаний злочин нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 209 КК України, але не нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині КК України. З цих же підстав сторонами узгоджено непризначення конфіскації майна як додаткового покарання за вчинення цього злочину.
		З огляду на викладене, приймаючи до уваги тяжкість злочинів, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, особу обвинуваченої, сторони дійшли згоди про призначення  ОСОБА_7  покарання:
		1)за ч.5ст.27,ч.2ст.364КК України - позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
		2)за ч.3ст.209КК України - позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, та без конфіскації майна.
		3)за ч.3ст.358КК України - позбавлення волі на строк 4 роки.
		Відповідно до ч. 1 ст.70КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим сторонами визначено та погоджено у вигляді 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, та без конфіскації майна, зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 належить зарахувати у строк покарання у виді позбавлення волі, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, перебування під вартою з 06 лютого 2019 року по 08 лютого 2019 року.
		Враховуючи можливість виправлення обвинуваченої ОСОБА_7 без відбування покарання у вигляді позбавлення волі сторонами узгоджено звільнення  ОСОБА_7 на підставіч.2ст.75ККУкраїни від відбування основного покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням.
		ОСОБА_7 роз`яснено та цілком зрозуміло, що відповідно до ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом.
		На підставіст.76КК Українисторонами узгодженопокласти на ОСОБА_7  обов`язки, передбачені п. 1 і 2 частини 1 та п. 2 частини 3 цієї статті, а саме: 
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		На підставі ст. 77 КК України сторонами узгоджено призначення додаткового покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
		   Крім цього, сторони угоди про визнання винуватості підтверджують, що її укладено добровільно, тобто така угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
		   Обвинуваченій ОСОБА_7 роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, а також, наслідки невиконання угоди.
		   В угоді також зазначено про наявність умов часткового звільнення обвинуваченої від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення нею кримінального правопорушення.
		   Зокрема, сторони угоди вважають правильним визначення шкоди, завданої вчиненим за участі ОСОБА_7 злочином, передбаченим ч.2 ст.364 КК України, на суму 67732920грн.
		Сторони дійшли згоди про часткове звільнення ОСОБА_7 від цивільної відповідальності. Умовами, внаслідок яких сторони дійшли такої згоди, є:
		-винесення Господарським судом м. Києва ІНФОРМАЦІЯ_26 рішення у справі ІНФОРМАЦІЯ_31, за позовом ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» до ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 12червня 2017 року, яким позов ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» задоволено повністю, визнано недійсним Договір купівлі?продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 12 червня 2017 року між ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» та ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18» (з усіма додатковими угодами, змінами та доповненнями до нього); 
		-залишення цього рішення в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від ІНФОРМАЦІЯ_55;
		-подання ОСОБА_7 як директором ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» до Верховного Суду клопотання про залишення касаційної скарги ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» без розгляду, внаслідок чого ухвалою Верховного Суду від ІНФОРМАЦІЯ_56 касаційне провадження у справі ІНФОРМАЦІЯ_31 закрито, що поновлює права ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» та потребує реалізації прийнятих судових рішень шляхом реєстрації за ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» прав власності на нерухоме майно, права на які було предметом злочину;
		-продаж кінцевому добросовісному набувачу лише одного об`єкта нерухомості  квартири АДРЕСА_18 вартістю згідно з висновком проведеної експертизи 2156730грн.;
		-накладення арешту під час досудового розслідування на інші об`єкти нерухомості;
		-повідомлення про підозру у вчиненні злочину, яким завдано матеріальної шкоди (ч.2 ст.364 КК України) восьми особам.
		За таких обставин, сторони дійшли згоди про необхідність добровільного відшкодування ОСОБА_7 шкоди в сумі 269591,25грн шляхом перерахування вказаних коштів на рахунокДП«ІНФОРМАЦІЯ_3».
		На виконання вимог абз. 2 п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України прокурором разом з угодою надано суду письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості від представника потерпілого ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» ОСОБА_9 .
		 
		3. Позиції учасників судового провадження щодо угоди.
		Під час судового розгляду кримінального провадження №52019000000000355 щодо обвинуваченої ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 2ст. 364; ч.3 ст. 209; ч. 3 ст.358 КК України прокурор САП  ОСОБА_5 просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 13 січня 2022 року, зазначивши про її відповідність вимогам чинного законодавства, добровільність укладення, належність даного кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також про існування достатніх фактичних даних для визнання обвинуваченою своєї винуватості у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, яка підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. 
		Представник потерпілого ОСОБА_10  у судовому засіданні зазначив, що не заперечує проти затвердження укладеної між прокурором і обвинуваченою угоди про визнання винуватості. Вказав,що згодуна укладенняугоди надавдобровільно. 
		Обвинувачена ОСОБА_7 у судовому засіданні повідомила, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді, повністю та беззастережно визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення та щиро розкаюється, просить суд затвердити угоду. При цьому ОСОБА_7 зазначила, що вона цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення, а також, що вона під час такого розгляду має право мовчати, допитати свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь. Проте, все одно обвинувачена просила затвердити укладену угоду. При цьому зазначила, що повністю усвідомлює вид покарання, визначеного в угоді про визнання винуватості, а також, інші заходи, які будуть застосовані до неї, у разі її затвердження. Крім цього, обвинувачена ОСОБА_7 повідомила, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. 
		Захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні також просив затвердити укладену з її підзахисною угоду, повідомивши, що її умови відповідають вимогам законодавства, а її укладення є добровільним. 
		 
		4. Мотиви, з яких суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогамКПК Україниі ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
		Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		Відповідно дост. 468 КПК Україниу кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		У п. 1, 2 ч. 4 ст. 469 КПК України зазначено, що угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, у тому числі, щодо нетяжких, тяжких злочинів, а також, щодо особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності НАБУ, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності НАБУ, якщо інформація щодо вчинення такою особою буде підтверджена доказами.
		Судом установлено, що між прокурором ОСОБА_5 і обвинуваченою ОСОБА_7 укладено угодупро визнаннявинуватості увчиненні кримінальнихправопорушень,передбаченихч. 5 ст. 27, ч. 2ст. 364; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст.358 КК України, а саме:
		-за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України у пособництві вчиненню генеральним директором ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» - ОСОБОЮ_2 зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе та іншої фізичної та юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам;
		-за ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону України № 770-VIII від 10 листопада 2015 року) у вчиненні дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, джерела його походження, зміну його форми (перетворення), а також володіння та використання майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі;
		-за ч. 3 ст. 358 КК України  у підробленні іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, і який надає права, з метою використання його підроблювачем та іншими особами, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
		Ці кримінальні правопорушення відповідно до ч. 4-6 ст. 12 КК України віднесено до категорії нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів.
		Суд ураховує, що обвинувачена ОСОБА_7 беззаперечно визнала свою винуватість в інкримінованих їй злочинах, надала правдиві показання стосовно своєї участі у вчиненні злочинів, під час досудового розслідування у відповідних кримінальних провадженнях, підтверджених іншими доказами, надала правдиві показання стосовно участі ОСОБИ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.3 ст.209, ч. 3 ст. 358 КК України (розслідуються у кримінальному провадженні № 52019000000000356 від 26 квітня 2019 року). Крім цього, під час досудового розслідування у відповідних кримінальних провадженнях надала показання, які підтверджені іншими доказами стосовно участі ОСОБИ_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБИ_7 та ОСОБИ_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст.364 КК України, та ОСОБИ_4 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.364, ч.3 ст.209, ч. 3 ст. 358 КК України (розслідуються у кримінальному провадженні №52018000000000098 від 12 лютого 2018 року). Обвинувачена ОСОБА_7 також надала аналогічні показання під час судового розгляду у кримінальному провадженні №52019000000000355 від 26квітня 2019 року та неодноразово наводила пояснення щодо фактичних обставин злочинів, а також способу їх вчинення під час дослідження судом інших доказів. Крім цього, ОСОБА_7 подала 13 серпня 2019 року до Верховного Суду клопотання про залишення без розгляду касаційної скарги ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» у справі ІНФОРМАЦІЯ_31, внаслідок чого завершено судовий розгляд за позовом ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» до ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18», залишено в силі рішення Господарського суду м.Києва від ІНФОРМАЦІЯ_26, яким договір від 12 червня 2017 року визнано недійсним. В такий спосіб дії ОСОБА_7 сприяли швидкому поновленню прав ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» на нерухоме майно.
		   Судом при розгляді угоди про визнання винуватості також враховано наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості осіб, які вчинили злочини, та більшої кількості злочинів, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень. 
		Судом також враховано, що прокурором разом з угодою надано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості від представника потерпілого ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» ОСОБА_9 , що відповідає вимогам абз. 2 п. 3 ч. 4 ст. 469 КПКУкраїни.
		За результатом перевірки угоди на відповідність вимогам КПК України судом не встановлено підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених у ч.7ст. 474 КПК України. Крім цього, судом зроблено висновок, що її укладено у кримінальному провадженні з дотриманням вимог п. 1, 2 ч. 4ст. 469 КПКУкраїни, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст.358 КК України, що відповідно до ч.4-6 ст. 12 ККУкраїни віднесено до категорії тяжкого, особливо тяжкого та нетяжкого злочину відповідно. Серед інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, корупційним у розумінні примітки до ст. 45 КК України є злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України.
		Суд також вважає, що угоджене сторонами в угоді покарання відповідає вимогам ст.53,55,63, 65 КК України.
		Умови угоди відповідають інтересам суспільства. Затвердження угоди свідчить про швидке здійснення судового провадження, яке забезпечить притягнення обвинуваченої до відповідальності за вчинення, у тому числі, корупційного правопорушення з метою виправлення останньої. Зазначене сприяє формуванню у суспільства антикорупційної правосвідомості та невідворотності покарання за вчинене правопорушення.
		Із досліджених судом під час розгляду справи обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, пояснень сторін вбачається, що умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, нею не вирішується питання щодо майна третіх осіб.
		Суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обґрунтованих підстав уважати протилежне судом не встановлено.
		За угодою про визнання винуватості, на ОСОБА_7 покладено обов`язок співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень, які розслідуються детективами НАБУ щодо інших фігурантів інкримінованих злочинів, пов`язаних з незаконним продажем майнових прав ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18», які попередньо належали ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» об`єктів нерухомості (24 квартири, 31 паркомісце, 7 нежитлових приміщень), на підставі підробленого договору купівлі-продажу майнових прав. 
		Фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження ОСОБА_7 цих обставин та визнання нею своєї вини у присутності захисника, дають можливість суду дійти висновку про існування обґрунтованих підстав для визнання винуватості обвинуваченою.
		Отже, підстави для відмови у затвердженні угоди відсутні, остання відповідає вимогамкримінального та кримінального процесуального закону, а тому підлягає затвердженню.
		 
		5.Призначення покарання.
		Суд, призначаючи покарання, виходить з наступного.
		За інкримінований ОСОБА_7 злочин зач.5ст.27,ч.2ст.364КК Українипередбачено покаранняу виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		За злочин за ч. 3 ст. 358 КК України  передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.
		За злочин за ч. 3 ст. 209 цього Кодексу  передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
		При цьому, на виконання вимог ч. 1, 3 ст. 5 КК України суд у вироку кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч. 3 ст.209 КК України в редакції Закону України № 770-VIII від 10 листопада 2015 року, що діяла на час вчинення інкримінованих дій, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом. Суд враховує, що у даному випадку нова редакція диспозиції цієї норми, яка наразі викладена у Законі України № 361-ІХ від 06 грудня 2019 року не має зворотної дії у часі, оскільки передбачає додаткові суспільно небезпечні діяння об`єктивної сторони складу цього злочину. Крім цього, у поточні редакції норми ст. 209 КК України не відбулось декриміналізації жодного із діянь інкримінованих згідно з обвинувальним актом ОСОБА_11 . Водночас санкцію ч. 3 ст. 209 ККУкраїни суд застосовує в новій редакції Закону України №361-ІХ від 06 грудня 2019 року, оскільки нею зменшено максимальну межу основного покарання у виді позбавлення волі з 15 до 12 років. 
		Суд також враховує, що відповідно до примітки до ст. 45 КК України серед зазначених вище злочинів корупційним є тільки передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 ККУкраїни. Інші  не відносяться до цієї категорії.
		На виконання вимог ч. 5ст.65КК України суд при затвердженні вироком угоди про примирення або про визнання вини призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
		Суд уважає, що визначене угодою покарання відповідає нормамККУкраїни та інтересам суспільства й у частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім.
		При цьому, зміст ст. 50 КК України регламентує призначення покарання з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчиненню злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Із наведеного вбачається, що суд, використовуючи право дискреції, має призначити конкретній особі за конкретний злочин максимально індивідуалізоване покарання. Це право охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. 
		Суд не вбачає будь-яких привілеїв для обвинуваченої ОСОБА_7 , яка досягла угоди із стороною обвинувачення, оскільки така угода укладена без жодного примусу, лише за бажанням сторін та спрямована на вирішення завдань кримінального провадження, визначенихст. 2 КПКУкраїни.
		Відтак, суд робить висновок, що укладена угода відповідає нормам КК Українита інтересам суспільства й у частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім, сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частиниКК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, та забезпечить досягнення мети його застосування.
		Суд визнає правильними визначені в угоді обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 , а саме:
		- щире каяття;
		- активне сприяння розкриттю злочинів;
		- вчинення злочину через матеріальну та іншу залежність.
		Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України іншими обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає:
		-вчинення злочинів вперше;
		-вжиття заходів щодо усунення наслідків вчинення злочину та прийняття на себе зобов`язання щодо часткового усунення заподіяної шкоди (п. 4 цієї угоди);
		-молодий вік, в якому вчинено злочини  25 років;
		-позитивна характеристика за місцем роботи.
		   Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , є вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України за попередньою змовою групою осіб.
		Суд, врахувавши наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, з урахуванням особи обвинуваченої ОСОБА_7 , а також того факту, що цей злочин не відноситься до корупційних кримінальних правопорушень, вважає за можливе застосувати ч. 1 ст. 69 ККУкраїни до основного покарання і призначити нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цієї норми, але не нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині ККУкраїни. 
		Обговорюючи питання щодо непризначення ОСОБА_7 додаткового покарання, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК України у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю суд бере до уваги роз`яснення, які містяться в п.17постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, із змісту якого вбачається, що якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину.
		Згідно обставин, викладених в обвинувальному акті, дії ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст.209 КК України не були пов`язані з виконанням нею організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. З цих підстав , суд не призначає ОСОБА_7 додаткове покарання  позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		Крім цього, суд також ураховує зміст ст. 77 КПК України та абз. 5 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, відповідно до якої судам необхідно мати на увазі, що при звільненні з випробуванням від відбування основного покарання суд відповідно до ст. 77 КК України може призначити додаткові покарання: штраф (за умови, що він передбачений санкцією закону, за яким засуджується особа); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Додаткові покарання підлягають реальному виконанню, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.
		За цих обставин, суд не призначає ОСОБА_7 додаткове покарання, передбачене санкцією ч.3 ст. 209 КК України  конфіскацію майна.
		Разом з цим, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 обов`язкове додаткове покарання, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України у виді штрафу, яке належить відбувати реально. 
		При звільненні ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд вважає за необхідне покласти на неї обов`язки, передбачені ст. 76 ККУкраїни.
		При призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання, суд також ураховує зміст ч. 2 ст.75 ККУкраїни, в якій зазначено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		При цьому, за ч. 3 ст. 75 КК України, у випадках, передбачених ч. 1, 2 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд визначає терміном 3 роки. 
		При визначенні тривалості іспитового строку суд враховує обсяг обвинувачення, розмір заподіяної шкоди, посткримінальну поведінку, та вважає за необхідне визначити термін звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням у максимальних межах 3 роки.
		Згідно з ч. 6ст.368КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		В постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 734/631/19 міститься висновок щодо законодавчої заборони звільнення від відбування покарання у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення в загальному порядку на підставі ч. 1ст. 75 ККУкраїни. Також, в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 203/378/17 та від 29 листопада 2018 року в справі № 761/6774/16-к міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», в п. 12 якої, зокрема, зазначено, що«чинніККі КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1ст. 75 КК, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до ч. 2, 3ст. 75 ККсуд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2)узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені, визначеніКПК(пункти 1-6 ч. 7ст. 474 КПК), відсутні».
		Отже, на підставі ч. 2ст.75КК України(яка є спеціальним випадком щодо загального, передбаченого ч. 1ст.75КК України) суд вважає за можливе при затвердженні угоди про визнання винуватості, звільнити особу від відбування покарання з випробуванням шляхом встановлення іспитового строку, в тому числі у разі її засудження за корупційне кримінальне правопорушення.
		   При цьому, суд ураховує наявність обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ч.1ст.66КК України, а саме, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, вчинення злочинів через матеріальну та іншу залежність, вчинення їх вперше, вжиття обвинуваченою заходів щодо усунення наслідків вчинення злочину та прийняття на себе зобов`язання щодо часткового усунення заподіяної шкоди, молодий вік обвинуваченої на час вчинення злочинів, позитивну її характеристику з місця роботи. Суд також ураховує обставину, що обтяжує покарання  вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст.364 КК України за попередньою змовою групою осіб.
		   З цих підстав суд вважає за можливе застосувати до призначеного ОСОБА_7 остаточного покарання звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ч. 2 ст.75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		 
		6. Відшкодування завданої шкоди.
		Судом установлено, що представником потерпілого цивільний позов у кримінальному провадженні №52019000000000355 не заявляло.
		Водночас, сторони угоди визнають правильність визначення шкоди, завданої вчиненим за участі ОСОБА_7 злочином, передбаченим ч.2 ст.364 КК України, на суму 67732920грн.
		Тому, сторони дійшли згоди про часткове звільнення ОСОБА_7 від цивільної відповідальності. Умовами, внаслідок яких сторони дійшли такої згоди, є:
		-винесення Господарським судом м. Києва рішення від ІНФОРМАЦІЯ_26 у справі ІНФОРМАЦІЯ_31, за позовом ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» до ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 12червня 2017 року, яким позов ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» задоволено повністю, визнано недійсним Договір купівлі?продажу майнових прав ІНФОРМАЦІЯ_20 від 12 червня 2017року між ДП«ІНФОРМАЦІЯ_3» та ТОВ«ІНФОРМАЦІЯ_18» (з усіма додатковими угодами, змінами та доповненнями до нього); 
		-залишення цього рішення в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від ІНФОРМАЦІЯ_55;
		-подання ОСОБА_7 як директором ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» до Верховного Суду клопотання про залишення касаційної скарги ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_18» без розгляду, внаслідок чого ухвалою Верховного Суду від ІНФОРМАЦІЯ_56 касаційне провадження у справі ІНФОРМАЦІЯ_31 закрито, що поновлює права ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» та потребує реалізації прийнятих судових рішень шляхом реєстрації за цим підприємством прав власності на нерухоме майно, права на які було предметом злочину;
		-продаж кінцевому добросовісному набувачу (інших даних під час розслідування не здобуто) лише одного об`єкта нерухомості  квартири АДРЕСА_18 вартістю згідно з висновком проведеної експертизи 2156730грн.;
		-накладення арешту під час досудового розслідування на інші об`єкти нерухомості;
		-повідомлення восьми особам про підозру у вчиненні злочину, діями яких завдано матеріальної шкоди (ч.2 ст.364 КК України).
		За таких обставин, сторони дійшли згоди про добровільне відшкодування ОСОБА_7 шкоди в сумі 269591,25грн.
		 
		7. Запобіжний захід.
		   Запобіжний захід на час розгляду кримінального провадження в суді щодо обвинуваченої не обирався.
		 
		8.Процесуальні витрати.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні під час досудового розслідування проведено витрати на залучення експерта:
		- для проведення судової економічно-будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 19/13-3/74-13-2/72-СЕ/18 від 13 грудня 2018 року у розмірі 8866 грн.,
		- для проведення судово-почеркознавчої експертизи № 19/17-3/1/267-/СЕ/18 від 27листопада 2018 року у розмірі 4433 грн.,
		- для проведення судово-почеркознавчої експертизи №19/17-3/1/248-СЕ/18 від 30жовтня 2018 року у розмірі 3146 грн.,
		- для проведення судово-технічної експертизи документів № 24588/24589/18-33 від 25березня 2019 року у розмірі 13188 грн.,
		- для проведення судово-технічної експертизи документів № 71/1 від 18 березня 2019 року у розмірі 5966,38 грн.,
		- для проведення судово-почеркознавчої експертизи № 19/17-3/1/10-СЕ/19 від 18січня 2019 року у розмірі 1144 грн.,
		- для проведення судово-почеркознавчої експертизи № 19/17-3/1/8-СЕ/19 від 28лютого 2019 року у розмірі 2288 грн.
		Водночас, при вирішенні питання щодо стягнення з ОСОБА_7 процесуальних витрат, суд бере до уваги зміст угоди про визнання винуватості від 13 січня 2022 року в частині часткового звільнення обвинуваченої від цивільної відповідальності у зв`язку з умовами, перерахованими у п.6 вироку, тому звільняє її від сплати процесуальних витрат. 
		 
		9.Вирішення долі речових доказів.
		Питання про долю речових доказів належить вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПКУкраїни.
		    Так, під час судового розгляду прокурором ОСОБА_5 заявлено клопотання про повернення обвинуваченій ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 27000 доларів США, 1900 євро, 70000 гривень, вилучених 22 червня 2018 року під час обшуку її житла. Інші речові докази, на думку сторони обвинувачення, необхідно залишити при матеріалах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000000355 від 26 квітня 2019 року та вирішити їх долю під час ухвалення остаточного рішення.
		Керуючись ст.314,373,374,474-475 КПК України, суд, - 
		у х в а л и в:
		1.Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 13 січня 2022 року між прокурором у кримінальному провадженні  прокурором третього відділууправління процесуальногокерівництва,підтримання державногообвинувачення тапредставництва всуді Спеціалізованоїантикорупційної прокуратуриОфісу ГенеральногопрокурораОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_7 за участі адвоката ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000000355 від 26 квітня 2019 року. 
		2. ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 209 (диспозиція норми в редакції Закону України №770-VIII від 10 листопада 2015 року, санкція  в редакції Закону України №361-ІХ від 06 грудня 2019 року); ч. 3 ст. 358 КК України.
		3.Призначити ОСОБА_7 покарання:
		-за ч.5ст.27,ч.2ст.364КК України - позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
		-за ч.3ст.209КК України із застосуванням ч. 1 с. 69 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, та без конфіскації майна.
		-за ч.3ст.358КК України призначити позбавлення волі на строк 4 роки.
		Відповідно до ч. 1 ст.70КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та визначити 5років позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, та без конфіскації майна, зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання у виді позбавлення волі, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, перебування під вартою з 06 лютого 2019 року по 08 лютого 2019 року.
		Враховуючи можливістьвиправлення обвинуваченої ОСОБА_7 без відбуванняпокарання увиді позбавленняволі,звільнити її напідставі ч.2ст.75КК України від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.
		4.Строк відбуття основного покарання в виді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України рахувати з дня постановлення вироку.
		5.На підставіст.76КК Українипокласти на ОСОБА_7  обов`язки, передбачені п. 1 і 2 частини 1 та п. 2 частини 3 цієї статті, а саме: 
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Відповідно до вимог ст. 77 КК України додаткове покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. після набрання вироком законної сили виконувати реально.
		6.Звільнити ОСОБА_7 від сплати процесуальних витрат.
		7.Після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_7 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 09 вересня 2016 року відділом централізованого оформлення документів головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві (орган видачі 8089), який зберігається у відділі оформлення документів № 2 централізованого міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області.
		8.Речові докази - грошові коштів в сумі 27000 доларів США, 1900 євро, 70000 гривень, вилучені 22 червня 2018 року під час обшуку житла обвинуваченої ОСОБА_7 повернути їй як законному володільцю. Інші речові докази залишити при матеріалах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000000355 від 26 квітня 2019 року, та вирішити їх долю під час ухвалення у зазначеному провадженні остаточного рішення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням обмежень, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
		   Роз`яснити учасникампровадження,що згіднозі ст.476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
		Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності заст. 389-1 КК України.
		 
		 
		 
		Головуюча суддя:                     ОСОБА_1    
		 
		 
		 
		   Судді:                         ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...