Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/7402/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 21.04.2022. Зареєстровано: 22.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2022.

Номер судового провадження: 2/405/1238/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 405/7402/20
		2/405/1238/20
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 лютого 2022 року                             м. Кропивницький
		 
		   Ленінський районний суд міста Кіровограда у складі:
		головуючого судді             Драного В.В.
		за участю секретаря              Дятел О.В.
		представника відповідача             Русіна В.С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Кіровоградського обласного управління про стягнення грошових коштів та моральної шкоди, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		   Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Кіровоградського обласного управління про стягнення грошових коштів за договором позики та моральної шкоди. В обґрунтування позову вказала, що 07.04.2015 року вона уклала з відповідачем договір банківського вкладу (депозиту) № 12014210 «Капітал», загальна сума вкладу  2022,89 доларів США на строк 6 місяців, а саме до 07.10.2015 року включно зі сплатою процентів. 12.01.2019 року позивач звернулася до банку із заявою про повернення вкладу (депозиту), однак відповідач вклад у повному обсязі не повернув. Залишок вкладу складає 2022,89 доларів США. На неодноразові звернення позивача працівники банку повідомляють, що повернути вклад немає можливості у зв`язку зі здійсненням досудового розслідування в кримінальному провадженні за фактом здійснення працівниками банку сумнівних операцій по рахунках клієнтів. 
		   Крім того, зазначила, що за весь час невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором вкладу позивачу були завдані моральні страждання, що виразилися в душевних стражданнях і переживаннях, так як позивач розраховувала на чесність та порядність даної банківської установи. Відмова у поверненні вкладу порушила плани позивача в частині розпорядження власними коштами та стала для неї шоком від нахабства і незаконності дій відповідача стосовно своїх вкладників, які довірилися банку, а у відповідь отримали невдячність та недбале ставлення до виконання банком своїх зобов`язань. За таких обставин просить стягнути з відповідача на користь позивача залишок вкладу у розмірі 2022,89 доларів США, відсотки за депозитом у розмірі 758,40 доларів США, пеню у розмірі 88542,40 грн., інфляційні втрати у розмірі 31635,60 грн.; суму трьох відсотків річних у розмірі 306,43 доларів США та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.11.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
		08.02.2021 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та вказав, що позивач не довела належними та допустимими доказами факту наявності між сторонами договірних зобов`язань, внесення позивачем коштів в якості банківського вкладу в АТ «Ощадбанк», докази звернення позивача до банку 12.01.2019 року, завдання їй моральної шкоди. Надана позивачем копія договору банківського вкладу містить різні дописи, що позбавляє можливості однозначно з`ясувати зміст даного документу. Також зазначив, що позивач пропустила строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені), інфляційних втрат та 3% річних. При цьому зазначив, що вимоги про стягнення індексу інфляції не поширюються на грошові зобов`язання в іноземній валюті, а оскільки за твердженням позивача банківський вкладу було здійснено в іноземній валюті, то дані вимоги є безпідставними. Також зазначив, що Кіровоградське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» являється філією, а не юридичною особою, не має цивільної правоздатності та дієздатності, а тому не належним відповідачем у даній справі. За таких обставин просить суд застосувати у справі позовну давність та повністю відмовити у задоволенні позову.
		Ухвалою суду від 12.05.2021 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
		03.02.2022 року представник позивача подав до суду заяву, зі змісту якої вбачається, що він позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу без його участі.
		Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, доводи відзиву на позовну заяву підтримав, просив відмовити у задоволенні позову.
		Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
		Судом встановлено, що 07.04.2015 року АТ «Ощадбанк» в особі завідуючої операційного сектору ТВБВ № 10010/093 Струк Ю.В. та ОСОБА_1 (вкладник) уклали договір № 12014210 на вклад «Капітал» на ім`я фізичної особи (а.с. 5-6). 
		Згідно умов вказаного договору вкладник вносить, а банк приймає на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 кошти у розмірі 2022,89 доларів США строком на 6 місяців. Днем повернення даного депозиту є 07.10.2015 року. Процентна ставка -7,5 %, які нараховуються щомісячно (розділ 1 цього договору).
		Відповідно до п. 2.5 цього договору якщо вкладник в день повернення депозиту не з`явився в установу банку для його отримання, строк дії даного договору та зберігання депозиту автоматично продовжується на 6 місяців, на умовах, що діятимуть в банку по даному виду вкладу на момент подовження. Сторони погодили, що строк зберігання депозиту та дія цього договору не подовжується автоматично у випадку розміщення банком публічного письмового оголошення в установі банку, в якому зазначається дата, з якої автоматичне подовження строку зберігання депозиту та дії цього договору не здійснюватиметься.
		Згідно п. 3.1, п. 3.4 цього договору вкладник має право до закінчення строку дії договору витребувати з рахунку всю суму депозиту або його частину. Вкладник зобов`язується при намірі витребування з рахунку всієї суми депозиту або його частини до закінчення строку дії договору письмово повідомити банк про дату та розмір витребування коштів з рахунку не менш ніж за 5 робочих днів до дня витребування.
		12.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» із заявою про виплату грошових коштів по депозитному договору. Листом від 08.02.2019 року банк повідомив їй, що відділом розслідування ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом здійснення працівниками ТВБВ № 10010/093 сумнівних операцій по рахунках клієнтів банку. Також у листі вказано, що матеріали ОСОБА_1 є частиною даного кримінального провадження. Для можливості виплат по вкладам банк проводить ряд дій, спрямованих на вирішення питань по поверненню коштів кожного вкладника окремо. Також, банк повідомив позивача, що в рамках кримінального провадження по матеріалам внесення коштів по депозитному договору буде проведено почеркознавчу експертизу. Після надання висновку експерта, який підтвердить підпис позивача в документах на отримання коштів, банк прийме рішення про повернення коштів (а.с. 12).
		В подальшому, позивач 16.07.2019 року повторно звернулася до відповідача із заявою про виплату грошових коштів по депозитному договору. Листом від 02.08.2019 року банк повідомив здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом здійснення працівниками ТВБВ № 10010/093 сумнівних операцій по рахунках клієнтів банку та належність матеріалів ОСОБА_1 до даного кримінального провадження. Також банк повідомив, що задоволення заяви позивача про виплату грошових коштів по депозитному договору можливе після прийняття судом рішення 9вироку), яким буде встановлено та притягнуто винних осіб до відповідальності (а.с. 10).
		Аналогічна відповідь листом від 05.12.2019 року була надана відповідачем і на заяву позивача про виплату грошових коштів по депозитному договору від 01.11.2019 року (а.с. 11).
		Згідно ст.ст. 319, 321ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 1058 ЦК Україниза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовується положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору вкладу.
		Згідно ч. 2ст. 1060 ЦК Україниза договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
		Відповідно дост. 1074 ЦК Україниобмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
		Згідно ст.ст.525, 526, 615ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.
		Статтею 612ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
		Таким чином, обмеження права позивача щодо отримання коштів, які є його власністю є безпідставним та таким, що суперечать чинному законодавству України.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язання за вказаним депозитним договором належним чином не виконав, на вимогу вкладника ОСОБА_1 від 12.01.2019 року, 16.07.2019 року та 01.11.2019 року вклад не повернув, у зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вклад у розмірі 2022,89 доларів США, що в еквіваленті на день винесення рішення становить 54409,61 грн.
		Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
		Позивач заявила вимоги про стягнення відсотків за депозитом у розмірі 758,40 доларів США за період 60 місяців (5 років), про що додано відповідний розрахунок. Однак, суд відзначає, що даний розрахунок здійснено за неправильною формулою, а тому самостійно здійснює розрахунок відсотків за вкладом у межах позовних вимог за 5 років за період з 07.04.2015 року по 06.04.2020 року, а саме: 2022,89 доларів США х 0,075 х 5 років = 758,58 доларів США. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відсотки у розмірі 758,40 доларів США, що в еквіваленті на деньвинесення рішення становить 21523,39 грн.
		   Згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разіколи виконавецьне можевиконати (прострочуєвиконання)роботу (наданняпослуги)згідно здоговором,за кожнийдень (кожнугодину,якщо тривалістьвиконання визначеноу годинах)прострочення споживачевісплачується пеняу розмірітрьох відсотківвартості роботи(послуги),якщо іншене передбаченозаконодавством.У разіколи вартістьроботи (послуги)не визначено,виконавець сплачуєспоживачеві неустойкув розмірітрьох відсотківзагальної вартостізамовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.
		   Так, позивач заявила вимогу про стягнення пені у розмірі 88542,40 грн. за період з 07.10.2015 року по 23.10.2020 року та надала відповідний розрахунок (а.с. 18-19). Однак, даний розрахунок суд не бере до уваги, оскільки він є неправильним так як позивач застосувала неправильну формулу для обрахування пені. 
		   Відтак,суд,враховуючи,що відповіднодо п.1ч.2ст.258ЦК Українипозовна давністьв одинрік застосовується,зокрема,до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) самостійно здійснив розрахунок пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 23.11.2019 року по 23.10.2020 року, а саме: 57409,62 грн. (сума вкладу в національній валюті за курсом валют на дату винесення рішення) х 0,03 х 336 днів = 578688,97 грн.
		За таких обставин, суд відповідно до положень ч. 1ст.13ЦПК України визначає неустойку (пеню) за прострочення у межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, тобто у розмірі 88542,40 грн.
		Статтею 625ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Поряд з цим, за змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
		Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
		Відтак, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає. Норми ч. 2ст. 625 ЦК Українищодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.
		Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі № 6-284цс17, постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 686/18697/14, від 25.11.2019 року у справі № 130/1058/16.
		Отже, враховуючи, що позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у грошовому зобов`язанні, яке було встановлено в іноземній валюті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
		При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зроблено висновок, що у контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
		Отже, у частині другій статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Нарахування трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		   Відтак, з відповідача на користь позивача з урахуванням трирічного строку позовної давності підлягає стягненню 3 % річних від простроченої суми за період з 23.11.2017 по 23.11.2020 року, а саме: 2022,89доларів СШАх 0,03х 3роки =182,06доларів США, що в еквіваленті на день винесення рішення становить 5166,86 грн.
		Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Відповідно достатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частини перша, друга статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Вимоги Закону України«Про захистправ споживачів» поширюється на спірні правовідносини.
		Також слід вказати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей16та23 ЦК Україниістатей 4та 22Закону України «Про захист прав споживачів»навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
		Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі № 216/3521/16-ц.
		В абзаці другому пункту 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. 
		Захист порушеного права у сфері грошових зобов`язань забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, стягнення коштів), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її цивільні права та інтереси.
		Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення банком прав вкладника, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння йому моральної шкоди.
		Із змісту позовних вимог вбачається, що позивач вказує на те, що відмова у поверненні вкладу порушила плани позивача в частині розпорядження власними коштами та стала для неї шоком від нахабства і незаконності дій відповідача стосовно своїх вкладників, які довірилися банку, а у відповідь отримали невдячність та недбале ставлення до виконання банком своїх зобов`язань. 
		Крім того, позивач тривалий час перебувала в умовах невизначеності щодо її вкладу, оскільки відповідач не надавав конкретної відповіді на її вимоги про витребування вкладу, посилаючись на здійснення досудового розслідування кримінального провадження.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи позивача про спричинення їй моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з неповерненням вкладу, яка завдана з вини відповідача, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
		Однак, беручи до уваги характер та тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій відповідача, характер немайнових втрат та можливість їх відновлення та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір компенсації в сумі 2000 грн., що підлягає стягненню на користь позивача із відповідача у відшкодування моральної шкоди.
		Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та враховує моральні страждання, які зазнав позивач внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань.
		Щодо заперечень відповідача суд вважає за необхідне вказати таке.
		Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.77-80цього Кодексу.
		Згідно ч.ч.3,4ст.12ЦПК Україникожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Відтак, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, встановлені ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд позбавлений можливості самостійно витребовувати від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи та докази наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання договору довічного утримання недійсним.
		Однак в порушення вказаних вимог процесуального закону відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, зокрема, не надано жодних відомостей про кримінальне провадження, на яке відповідач посилався при відмові у поверненні позивачу її вкладу. При цьому, суд відзначає, що відповідач правом на подання до суду клопотань про витребування доказів, виклик свідків, призначення експертизи не скористався.
		   Доводи відповідача про те, що Кіровоградське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» являється філією, а не юридичною особою, а тому є неналежним відповідачем є надуманими та безпідставними, оскільки норми ч. 1 ст. 92, ст. 95 ЦК України прямо та однозначно передбачають можливість філії як відокремленого підрозділу юридичної особи здійснювати всі або частину функцій юридичної особи, в тому числі бути стороною у справі.
		Отже, позивач довела належними та допустимими доказами факт наявності між сторонами договірних зобов`язань, внесення позивачем коштів в якості банківського вкладу в АТ «Ощадбанк», звернення до банку 12.01.2019 року із заявою про витребування вкладу, завдання їй моральної шкоди, а відповідач дані обставини належними та допустимими доказами не спростував.
		Згідно ч. 3 ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано угоду від 20.10.2020 року, згідно якої адвокат Нестеров В.А. надає правову допомогу ОСОБА_1 з приводу представництва та захисту ї інтересів у судах, органах державної виконавчої служби всіх рівнів в якості представника у цивільній справі. Суму погодженого гонорару клієнт сплачує згідно окремого рахунку або відомості (а.с. 66).
		Однак позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), що були виконані адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також доказів, які підтверджують здійснення позивачем відповідних витрат, на підставі яких суд міг би встановити обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, що сплачена або підлягає сплаті позивачем. Більш того, з угоди від 20.10.2020 року не вбачається у якій саме цивільній справі адвокат Нестеров В.А. надає правову допомогу позивачу. Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.
		Оскільки, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача пропорційно до задоволених вимог підлягає стягненню 1746,42 грн. судового збору в дохід держави.
		На підставі ст.ст.319, 321, 526, 625, 1058, 1059, 1074 ЦК України,керуючись ст.ст.19,76,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		   Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Кіровоградського обласного управління про стягнення грошових коштів та моральної шкоди  задовольнити частково.
		   Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Кіровоградського обласного управління (25006, м. Кропивницький, вул. Декабристів, 9, ЄДРПОУ 09323408) на користь ОСОБА_1 (27247, Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Кетрисанівка, РНОКПП НОМЕР_2 ) суму вкладу за договором № 12014210 на вклад «Капітал» на ім`я фізичної особи від 07.04.2015 року у розмірі: 2022,89 доларів США, що в еквіваленті становить 57409 (п`ятдесят сім тисячі чотириста дев`ять) грн. 61 коп.; 
		   відсотки за депозитом в сумі 75,85 доларів США, що в еквіваленті становить 2152 (дві тисячі сто п`ятдесят дві) грн. 62 коп.; 
		   3 % річних в сумі 182,06 доларів США, що в еквіваленті становить 5166 (п`ять тисяч сто шістдесят шість) 86 грн.; 
		   пеню в сумі 88542 (вісімдесят вісім тисяч п`ятсот сорок дві) грн. 40 коп., а також моральну шкоду в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 
		       У задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		   Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Кіровоградського обласного управління (25006, м. Кропивницький, вул. Декабристів, 9, ЄДРПОУ 09323408) в дохід держави судовий збір в сумі 1552,71 грн. 
		   Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннябезпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
		   Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		       У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		       Повне судове рішення складено 11.02.2022 року.
		 
		Суддя Ленінського районного суду 
		м. Кіровограда                                    В.В. Драний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...