Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/7747/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2022.
Дата набрання законної сили: 14.04.2022
Номер судового провадження: 61-8812ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                           
		Іменем України
		14 квітня 2022 року 
		м. Київ
		справа № 205/7747/18
		провадження № 61-8812св21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
		суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС»,
		третя особа- ОСОБА_3 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 04 грудня 2019 року у складі судді Шавули В. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Макарова М. О., Ткаченко І. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 
		до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС»), третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
		Позовна заява мотивована тим, що 19 травня 2017 року з вини  ОСОБА_2 відбулася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль Lexus RX400Н, під керуванням ОСОБА_3 . Вина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеної ДТП підтверджена вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 29 грудня 2017 року у справі № 205/4175/17. 
		Цивільно-правова відповідальність  ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС», розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 100 000 грн на одного потерпілого. Відповідно до висновку експерта матеріальна шкода, спричинена власнику автомобіля Lexus RX400Н у результаті ДТП, складає 592 596,49 грн. Вартість відновлювального ремонту складає 724 848,56 грн, що перевищує його ринкову вартість (592 596,49 грн) та є економічно недоцільним. Вартість проведено експертного дослідження становить 1 500 грн.
		Вказував, що страхова компанія повинна відшкодувати позивачу завдані збитки у межах суми страхової виплати, а із заподіювача шкоди підлягає до стягнення різниця між завданими збитками та сумою страхового відшкодування, а також вартість проведеного експертного дослідження.
		На підставі викладеного  ОСОБА_1 просив стягнути матеріальну шкоду: з  ОСОБА_2 у розмірі 494 096,49 грн, з ПрАТ «СГ «ТАС» - 100 000 грн.
		Короткий зміст судових рішень
		Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 04 грудня 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 17 лютого 2020 року про виправлення описки, позов задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 494 096,49 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 4 940,96 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довів факт заподіяння йому майнової шкоди внаслідок ДТП, яка сталась з вини 
		ОСОБА_2 , тому наявні підстави для стягнення з останнього 492 596,49 грн як відшкодування такої шкоди.
		Разом з тим, ПрАТ «СГ «ТАС» правомірно відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування відповідно до статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки останній перевищив термін подачі заяви про страхове відшкодування. Отже, заявлені до страхової компанії вимоги не підлягають задоволенню.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, 
		а також зазначив, що Закон України «Про обов`язкове страхування 
		цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює правовідносини щодо відшкодування матеріальної 
		шкоди між фізичною особою та страховою компанією, тому не може застосовуватись до правовідносин щодо відшкодування фізичною особою майнової шкоди іншій особі. Отже, безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на частину другу статті 30 вказаного Закону, відповідно до якої, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволених до нього позовних вимог, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до ПрАТ «СГ «ТАС» не оскаржені до касаційного суду, тому відповідно до вимог частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не є предметом касаційного перегляду в цій частині.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі ОСОБА_2 як на підставу оскарження 
		постанови апеляційного суду посилається на пункт 1 частини другої 
		статті 389 ЦПК України. Зокрема, вказує, що суд апеляційної інстанції 
		не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 643/4161/15-ц (провадження № 61-13692св18), 
		від 15 березня 2018 року у справі № 564/2464/14-ц (провадження 
		№ 61-5059св18).
		Також у касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу) як на підставу оскарження судових рішень.
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин частини другої статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування 
		цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а не повну вартість автомобіля на час ДТП. 
		При цьому суди не звернули уваги, що ОСОБА_1 до ухвалення рішення по суті продав пошкоджений автомобіль (його залишки) за 429 312,34 грн, що підтверджено матеріалами справи. Позивач не підтвердив належними та допустимими доказами розмір завданої йому майнової шкоди. Відповідач був позбавлений можливості визначити залишкову вартість пошкодженого автомобіля Lexus RX400Н шляхом призначення відповідної судової експертизи, оскільки цей автомобіль був відчужений позивачем.
		Крім того суд помилково стягнув витрати на проведення експертного дослідження, оскільки наданий позивачем прибутково-касовий ордер не відповідає ознакам розрахункового документу.
		Доводи інших учасників справи
		ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
		Вказував, що вироком суду, який набрав законної сили, підтверджено вину ОСОБА_2 у заподіянні позивачу збитків. Розмір завданих збитків підтверджено висновком експерта та не спростовано відповідачем. Суди правильно застосували норми матеріального права. Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відчуження автомобіля Lexus RX400Н після ДТП не впливає на права та інтереси ОСОБА_2 , оскільки вказана вище норма матеріального права не застосовується до спірних правовідносин. Вартість відчуженого після ДТП автомобіля не пов`язана із завданням майнової шкоди позивачу.
		ОСОБА_3 подав до суду письмові пояснення на касаційну скаргу, 
		в яких просив рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
		Вказував, що саме з вини ОСОБА_2 сталася ДТП. Крім заподіяних позивачу збитків, ОСОБА_3 як водій автомобіля Lexus RX400Н зазнав тяжких тілесних ушкоджень, проходив курс лікування, а внаслідок ДТП був позбавлений можливості працювати. Разом з тим, ОСОБА_2 не відшкодував ОСОБА_3 майнової та моральної шкоди. Позивач під час розгляду цієї справи повністю довів заявлені у справі вимоги до ОСОБА_2 .
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
		15 липня 2021 року справу передано до Верховного Суду.
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 
		від 21 лютого 2022 року справу призначено до розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що 19 травня 2017 року з вини ОСОБА_2 відбулася ДТП внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль Lexus RX400Н, під керуванням ОСОБА_3 .
		Вина  ОСОБА_2 у вчиненні зазначеної ДТП підтверджена вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 29 грудня 2017 року у справі № 205/4175/17, який набрав законної сили.
		На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Nissan 
		Tiida, яким керував ОСОБА_2 , була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС», ліміт страхового відшкодування за завдану майну шкоду - 100 000 грн, 
		франшиза - 0 грн.
		17 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної у результаті вищевказаної ДТП.
		Листом ПрАТ «СГ «ТАС» від 31 серпня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про перевищення ним терміну подачі заяви про страхове відшкодування та відповідно до статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відмовлено у виплаті страхового відшкодування.
		Відповідно до висновку експерта по кримінальному провадженню, складеному 27 червня 2017 року судовим експертом, матеріальна шкода, спричинена власнику автомобіля Lexus RX400Н у результаті його пошкодження при ДТП 19 травня 2017 року, складає 592 596,49 грн. Вартість відновлювального ремонту складає 724 848,56 грн, що перевищує його ринкову вартість та є економічно недоцільною. Ринкова вартість автомобіля Lexus RX400Н на час ДТП складала 592 596,56 грн. Вартість проведено експертного дослідження становить 1 500 грн.
		Згідно з договором купівлі-продажу від 20 березня 2019 року ОСОБА_1 відчужив автомобіль Lexus RX400Н після ДТП за 429 312,34 грн. Зазначений автомобіль перед відчуженням було оглянуто експертом та надано висновок експертного дослідження. В указаному висновку зазначено, що автомобіль - після ДТП, оглядався на евакуаторі.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених 
		у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
		Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП не відповідає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - 
		ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій 
		статті 16 ЦК України.
		У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту 
		і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 завдану внаслідок ДТП шкоду у розмірі 494 096,49 грн (592 596,49 грн (ринкова вартість автомобіля на час ДТП) + 1 500 грн (вартість проведено експертного дослідження) - 100 000 грн (ліміт страхового відшкодування)).
		На підтвердження вартості завданих збитків посилався на висновок експерта по кримінальному провадженню, складеному 27 червня 2017 року судовим експертом.
		Заперечуючи проти заявлених у справі вимог, ОСОБА_2 вказував, що вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля перевищує його ринкову вартість, тому останній відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на відшкодування різниці між вартістю цього автомобіля до та після ДТП, а не повної вартості автомобіля на час ДТП.
		Задовольняючи позовні вимоги до ОСОБА_2 , суди вважали за необхідне стягнути завдану позивачу шкоду у розмірі, який дорівнює вартості автомобіля на час ДТП. При цьому суди виходили з того, що відсутні правові підстави для відшкодовування позивачу як власнику знищеного автомобіля різниці між вартістю цього автомобіля до та після ДТП з тих підстав, що норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не можуть застосовуватись до правовідносин щодо відшкодування фізичною особою майнової шкоди іншій особі.
		Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з вказаними висновками судів, враховуючи наступне.
		Положення цивільного законодавства свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки.
		Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
		Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
		Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
		Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати                        (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди 
		і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. 
		В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
		Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).
		Слід також зазначити, що відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.
		Зміст суб`єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права 
		в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).
		Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб`єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить по свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов`язків на власний розсуд.
		Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права 
		й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування 
		цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених зазначеним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ)) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за вказаним Законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). 
		Разом з тим принцип повного відшкодування шкоди, закріплений 
		у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, 
		у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди 
		і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду 
		від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).
		Встановлено, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Nissan Tiida, яким керував ОСОБА_2 , була застрахована 
		у ПрАТ «СГ «ТАС», ліміт страхового відшкодування за шкоду завдану майну - 100 000 грн, франшиза - 0 грн.
		Отже, частка відповідальності ОСОБА_2 становить різницю між фактичним розміром шкоди і лімітом страхового відшкодування - 
		100 000 грн.
		Вирішуючи питання про відшкодування потерпілій особі різниці між фактичним розміром шкоди, завданої його автомобілю у ДТП, і страховою виплатою, яка підлягала виплаті потерпілому, Верховний Суд виходить з наступного.
		Відповідно до висновку експерта по кримінальному провадженню, складеному 27 червня 2017 року судовим експертом, вартість відновлювального ремонту автомобіля Lexus RX400Н у результаті його пошкодження при ДТП 19 травня 2017 року складає 724 848,56 грн, що перевищує його ринкову вартість (592 596,49 грн), та є економічно недоцільним.
		Вказаним вище висновком судового експерта також встановлено, що вартість автомобіля Lexus RX400Н до ДТП складала 592 596,56 грн.
		Згідно зі статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування 
		цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.  Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
		Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
		Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 204/5314/18 (провадження № 61-17280св20), 
		від 02 грудня 2021 року у справі № 753/17190/18 (провадження 
		№ 61-4879св21).
		Враховуючи викладене, помилковими є висновки судів, що на користь позивача необхідно стягнути саме вартість автомобіля на час ДТП, а не різницю між вартістю цього автомобіля до та після ДТП, з тих підстав, що норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.
		Отже, порядок відшкодування завданої позивачу шкоди повинен відбуватися у порядку, визначеному статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Установлено, що висновком експерта від 27 червня 2017 року не визначено вартість автомобіля Lexus RX400Н після ДТП, а ОСОБА_2 під час 
		розгляду справи наполягав на застосуванні до спірних правовідносин 
		статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», частиною другою якої і передбачено порядок визначення шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу. 
		Суд першої інстанції не звернув уваги на норми статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які підлягали до застосування, та на доводи ОСОБА_2 , викладені у відзиві на позивну заяву, щодо необхідності застосування до спірних правовідносин зазначеної статті Закону, тобто не правильно застосував норми матеріального права, тому не правильно вирішив заявлений у справі спір.
		ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначав, зокрема, про неправильне застосування статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, з метою правильного вирішення справи та встановлення вартості автомобіля позивача після ДТП, представником ОСОБА_2 подано до суду інформаційну довідку Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 24 грудня 
		2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 20 березня 2019 року відчужив за договором купівлі-продажу автомобіль Lexus RX400Н, вартість придбання склала - 429 312,34 грн.
		Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначав, що позивач навмисне приховав від суду обставини щодо продажу пошкодженого автомобіля після ДТП. Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні 
		26 січня 2021 року не заперечував щодо долучення до матеріалів справи вказаної інформаційної довідки від 24 грудня 2020 року.
		Апеляційний суд долучив вказану інформаційну довідку від 24 грудня 
		2020 року до матеріалів справи, що підтверджується, зокрема, протоколом судового засідання від 26 січня 2021 року.
		Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні 02 березня 2021 року також зазначав щодо необхідності врахування вартості автомобіля Lexus RX400Н після ДТП, що підтверджено інформаційною довідкою від 24 грудня 
		2020 року, з тих підстав, що завдана шкода визначається саме різницею між вартістю цього автомобіля до та після ДТП, а не його повною вартістю.
		З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи Дніпровський апеляційний суд 03 березня 2021 року звернувся до зазначеного вище Регіонального сервісного центру із запитом, в якому просив надати належним чином завірену копію договору купівлі-продажу автомобіля Lexus RX400Н від 20 березня 2019 року та всіх додаткових документів на цей автомобіль.
		На вказаний запит були надані належним чином завірені копії 
		документів, що підтверджується листом Регіонального сервісного центру 
		Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 26 березня 2021 року, які були долучені апеляційним судом до матеріалів справи.
		Так, згідно з договором купівлі-продажу від 20 березня 2019 року 
		ОСОБА_1 відчужив автомобіль Lexus RX400Н після ДТП за 429 312,34 грн. Зазначений автомобіль перед відчуженням було оглянуто експертом та надано висновок експертного дослідження. В указаному висновку зазначено, що автомобіль - після ДТП, оглядався на евакуаторі.
		Представник позивача в судовому засіданні 20 квітня 2021 року підтвердив, що на час продажу (20 березня 2019 року) автомобіль Lexus RX400Н був після ДТП, тобто був пошкоджений і в такому стані, що не підлягає відновленню.
		За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини друга та четверта статті 83 ЦПК України).
		Встановлено, що позивач не подав до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження вартості автомобіля після ДТП іншої, ніж та, за яку ним було його відчужено після ДТП.
		Представник відповідача вказував, що вищевказані докази щодо відчуження та вартості автомобіля Lexus RX400Н після ДТП не було подано до суду першої інстанції, оскільки йому не було відомо про продаж цього майна. Апеляційний суд дав належну оцінку доводам представника відповідача та долучив докази щодо відчуження та вартості автомобіля позивача після ДТП, про що представник останнього не заперечував.
		Позивач наполягав саме на відшкодуванні повної вартості автомобіля на час ДТП, зазначав про відсутність підстави для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		При цьому, позивач залишив собі пошкоджений після ДТП автомобіль Lexus RX400Н та у подальшому продав його залишки на користь іншої особи, що унеможливлює передачу залишків цього майна страховику або заподіювачу шкоди, відповідно, і відшкодування  ОСОБА_1 вартості зазначеного автомобіля на час (до) ДТП.
		Верховний Суд також враховує принцип добросовісності, який полягає у певному стандарті поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Особи, яка бере участь у справі, зобов`язана добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки.
		Поведінка позивача щодо залишення собі залишків автомобіля і їхня реалізація, а також вимога про відшкодування йому повної вартості вказаного автомобіля за ціною станом на час ДТП не є добросовісними.
		Отже, суди неправильно застосували норми статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому безпідставно не дали належної оцінки різниці вартості автомобіля до та після ДТП, оскільки саме вказана сума, за вирахуванням суми страхового відшкодування, і підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача як заподіювача збитків.
		Вказані висновки підтверджуються практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 06 грудня 2021 року у справі № 757/22936/19-ц (провадження № 61-12685св21), від 20 жовтня 2021 року у справі № 205/1314/16-ц (провадження № 61-6829св20).
		Встановлено, що вартість автомобіля Lexus RX400Н до ДТП становила 592 596,49 грн, а після ДТП - 429 312,34 грн.
		Таким чином, ОСОБА_1 має право на стягнення з ОСОБА_2 
		63 284,15 грн у відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням автомобіля Lexus RX400Н (592 596,49 грн (вартість автомобіля до ДТП) - 429 312,34 грн (вартість автомобіля після ДТП) - 100 000 грн (сума страхового відшкодування)).
		Також позивачем заявлено вимоги про стягнення вартості висновку експерта по кримінальному провадженню, складеному 27 червня 2017 року судовим експертом, у розмірі 1 500 грн.
		Оскільки вимоги про стягнення шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням автомобіля, задоволено частково, тому вимоги про стягнення вартості складеного висновку експерта підлягають задоволенню пропорційно 
		у розмірі 160,20 грн (1 500 грн (вартість висновку експерта) ? 10,68 % (63 284,15 ? 100 ? 592 596,49) (відсоток задоволеної вимоги про стягнення шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням автомобіля)).
		Отже, з    ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 
		63 444,35 грн (63 284,15 грн + 160,20 грн) на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
		При розгляді справи суди не правильно застосували норми матеріального права, зокрема, статтю 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
		Відповідно до положень статей 12 і 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
		Викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи третьої особи про заподіяння йому тілесних ушкоджень при ДТП, внаслідок яких він проходив курс лікування, не впливають на результат розгляду цієї справи, оскільки предметом позовних вимог є відшкодування позивачу майнової шкоди, завданої пошкодженням в ДТП автомобіля.
		Встановлені судами обставини, а також наявні у матеріалах справи докази дають підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 , з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаних вимог частково.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права, це порушення призвело до ухвалення незаконних судових рішень в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 , то оскаржувані судові рішення необхідно скасувати у цій частині та прийняти нову постанову про задоволення вказаних вимог частково.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 04 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 
		2021 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок 
		дорожньо-транспортної пригоди, ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних вимог частково.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь 
		ОСОБА_1 63 444 (шістдесят три тисячі чотириста сорок 
		чотири) гривні 35 копійок на відшкодування шкоди, завданої внаслідок 
		дорожньо-транспортної пригоди.
		У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                    І. М. Фаловська
		Судді                                                                                                В. М. Ігнатенко
		С. Ю. Мартєв
		В. В. Сердюк
		В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...