Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 931/808/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 25.04.2022. Зареєстровано: 26.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2022.
Дата набрання законної сили: 06.09.2023
Результат оскарження 06.09.2023 Волинський апеляційний суд: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/931/2/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019030000000598

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        
		 
		Справа № 931/808/19
		Провадження № 1-кп/931/2/22
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 квітня 2022 року смт. Локачі
		 
		Локачинський районний суд Волинської області в складі: 
		головуючого - судді ОСОБА_1 , 
		за участю: секретаря  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		захисника обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
		обвинуваченої - ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019030000000598 від 18.09.2019 року, про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Саранчуки Бережанського району Тернопільської області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з повною вищою освітою, одруженої, працюючої завідуючою поліклінічним відділенням КНП "Локачинська лікарня" Локачинської селищної ради Волинської області, несудимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що в період часу з 17.09.2019 по 24.09.2019 в смт. Локачі Волинської області, будучи на посаді завідувача поліклініки комунального некомерційного підприємства "Локачинська центральна районна лікарня", а також відповідно до Наказу №23-од від 11.01.2019 вищевказаного закладу, одночасно являючись головою лікарської-консультативної комісії, тобто, будучи службовою особою, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їх правові наслідки, вимагала та отримала неправомірну вигоду в сумі 5500 гривень, від ОСОБА_6 за прийняття рішення про направлення її для проходження медико-соціальної експертної комісії, щодо присвоєння групи інвалідності.
		Зокрема, відповідно до Наказу №400 ОСОБА_5 призначено на посаду завідувача поліклініки комунального некомерційного підприємства "Локачинська центральна районна лікарня", а також відповідно до Наказу №23-од від 11.01.2019 вищевказаного закладу, одночасно призначено головою лікарсько- консультативної комісії.
		Таким чином, ОСОБА_5 була наділена організаційно-розпорядчими функціями, в зв`язку з чим являлася службовою особою.
		Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, в тому числі додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.
		Крім цього, відповідно до п.п. "а" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" ОСОБА_5 , будучи на посаді завідуючої поліклініки комунального неприбуткового підприємства "Локачинська центральна районна лікарня", а також являючись головою лікарської-консультативної комісії, є особою, яка для цілей цього Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та, якій відповідно до ст. 22 вищевказаного Закону забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе, однак остання в порушення вищевказаних вимог, вчинила наступне.
		Зокрема, в серпні місяці 2019 року ОСОБА_6 в зв`язку із погіршенням свого стану здоров`я, оскільки хворіла на бронхіальну астму, проходила обстеження в комунальному некомерційному підприємстві "Локачинська центральна районна лікарня".    
		В ході поточних медичних оглядів та систематичних курсів лікування, а також на підставі спеціальних досліджень, рекомендацій лікарів, ОСОБА_6 почала готувати необхідні документи для подачі їх на розгляд до лікарсько-консультативної комісії комунального некомерційного підприємства "Локачинська центральна районна лікарня", головою якої являється ОСОБА_5 
		17.09.2019 року з метою повної підготовки документів для подачі їх на лікарсько- консультативну комісію, ОСОБА_6 звернулася за консультацією до голови даної комісії ОСОБА_5 , яка в ході їх розмови наголосила на необхідності повторно проходження нею обстеження певних лікарів.
		Крім цього, в ході даної зустрічі, яка відбувалася у службовому кабінеті ОСОБА_5 за № 13, що знаходиться на другому поверсі комунального некомерційного підприємства "Локачинська центральна районна лікарня" за адресою: Волинська область, смт. Локачі, вул. Івана Франка, 19, в останньої виник умисел на вимагання та отримання неправомірної вигоди і яка на втілення своїх злочинних намірів, заявила незаконну вимогу ОСОБА_6 , про надання їй грошових коштів в якості неправомірної вигоди в сумі 5500 гривень, для позитивного затвердження нею, як головою комісії всіх необхідних документів та подальшого їх направлення на розгляд до медико-соціальної експертної комісії.
		Таким чином, ОСОБА_5 , використовуючи своє службове становище, що проявилося у використанні своїх повноважень, створила умови, за яких ОСОБА_6 , змушена була погодитися з вимогою про надання їй грошових коштів в сумі 5500 гривень в якості неправомірної вигоди, з метою запобігання шкідливим наслідкам, щодо своїх законних інтересів, оскільки була переконана в наявності реальної небезпеки своїм правам та законним інтересам, так як ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді голови лікарсько-консультативної комісії, в разі ненадання їй неправомірної вигоди, могла з надуманих причин відмовити в затвердженні необхідних документів для їх направлення на розгляд медико-соціальної експертної комісії. 
		В подальшому, 17.09.2019 ОСОБА_6 було відкрито лікарняний, який в журналі реєстрації листків непрацездатності комунального некомерційного підприємства "Локачинська центральна районна лікарня" було зареєстровано за № 287 та пройдено додаткове обстеження лікарів.
		23.09.2019 близько 10 год. 11 хв. під час чергової зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_5 , яка відбувалася у службовому кабінеті останньої за № 13, що знаходиться на другому поверсі комунального некомерційного підприємства "Локачинська центральна районна лікарня" за адресою: Волинська область, смт. Локачі, вул. Івана Франка, 19, ОСОБА_5 запитала ОСОБА_6 чи привезла та грошові кошти в якості неправомірної вигоди.
		На зауваження ОСОБА_6 про те, що вона на даний час із собою грошей не має, і заявлена їй сума неправомірної вигоди являється великою, ОСОБА_5 повідомила, що без надання грошових коштів в якості неправомірної вигоди, ОСОБА_6 не отримає бажаного результату, тобто не отримає відповідних документів для проходження медико-соціальної експертної комісії.
		Крім цього, в ході даної розмови ОСОБА_5 наголосила ОСОБА_6 , що раз вона повідомила, яка сума коштів потрібна в якості неправомірної вигоди за вирішення даного питання, значить така сума повинна бути надана їй в якості неправомірної вигоди, бо без надання неправомірної вигоди, з діагнозом "бронхіальна астма", незважаючи на наявність даного захворювання, неможливо отримати групу інвалідності.
		Крім цього, в ході даної розмови ОСОБА_5 , діючи умисно, переслідуючи мету на отримання неправомірної вигоди, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їх правові наслідки, повідомила ОСОБА_6 , що якщо в неї немає грошових коштів в сумі 5500 гривень, щоб надати їй в якості неправомірної вигоди, то вона може надати не всю суму неправомірної вигоди повністю, а частинами, по 3000 чи 2000 гривень.
		На зауваження ОСОБА_6 , щоб зачекати з наданням неправомірної вигоди до зарплати, бо сума неправомірної вигоди дуже висока, ОСОБА_5 повідомила, що вказана нею сума неправомірної вигоди не являється великою, що за визнання осіб інвалідами, надають значно більші суми неправомірної вигоди.
		При цьому ОСОБА_5 ще раз наголосила, що в разі не надання неправомірної вигоди, ОСОБА_6 не зможе пройти комісію та отримати групу інвалідності.
		В подальшому, в той самий день, біля 14 год. 10 хв., під час повторної зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_5 , яка теж відбувалася у службовому кабінеті останньої за № 13, що знаходиться на другому поверсі комунального некомерційного підприємства "Локачинська центральна районна лікарня" за адресою: Волинська область, смт. Локачі, вул. Івана Франка, 19, ОСОБА_7 перепитала ОСОБА_6 , чи погоджується вона з її вимогами про надання зазначеної суми неправомірної вигоди.
		Отримавши відповідь ОСОБА_6 про те, що вона погоджується з вимогами про надання неправомірної вигоди, ОСОБА_5 уточнила, чи та надасть кошти в якості неправомірної вигоди частинами чи зразу ж всією сумою.
		Після того, як ОСОБА_6 повідомила, що кошти в якості неправомірної вигоди надасть відразу всією сумою, тобто 5500 гривень, то ОСОБА_5 сказала, щоб вона з коштами приїжджала наступного дня, а вона в свою чергу підготує всі необхідні документи.
		В подальшому, ОСОБА_5 маючи запевнення ОСОБА_6 про надання їй неправомірної вигоди, склала та підготувала всі необхідні документи про направлення останньої для проходження на медико-соціальну експертну комісії, для визначення групи інвалідності.
		Зокрема, ОСОБА_5 , як голова лікарсько-консультативної комісії комунального некомерційного закладу "Локачинська центральна районна лікарня", склала та підписала наступні документи:
		план медичної та професійної реабілітації ОСОБА_6 ;
		направлення на медико-соціально-експертну комісію ОСОБА_6 , яке було зареєстровано за № 230 в журналі реєстрації направлень на МСЕК;
		заключення лікарсько-консультативної комісії на хворого ОСОБА_6 , яка направляється на МСЕК для встановлення групи інвалідності.    
		При цьому, ОСОБА_5 під часскладання вищевказанихдокументів, посвідчила їх своїм підписом, як Голова лікарсько-консультативної комісії та завірила круглою печаткою комунального некомерційного підприємства «Локачинська центральна районна лікарня».
		Вищевказані та інші документи були упаковані в конверт, який було опечатано та скріплено круглою печаткою комунального некомерційного підприємства «Локачинська центральна районна лікарня», на даному конверті було написано адресат одержувача: «Голові ... МСЕКУ, вул.Львівська,5а, м.Луцьк».
		24.09.2019 близько 10 год. 39 хв. ОСОБА_5 , будучи на посаді завідувача поліклініки комунального некомерційного підприємства "Локачинська центральна районна лікарня", а також являючись головою лікарсько-консультативної комісії даного медичного закладу, знаходячись в службовому приміщенні лікарні, розташованому за адресою: Волинська область, смт. Локачі, вул. Івана Франка, 19, діючи умисно, протиправно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їх правові наслідки, вимагала та отримала від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в сумі 5500 гривень, за прийняття рішення про направлення її для проходження медико-соціальної експертної комісії, з метою визначення групи інвалідності.
		В ході цього, ОСОБА_5 надала ОСОБА_6 вищевказаний конверт із необхідними документами про направлення останньої для проходження медико- соціальної експертної комісії, для визначення групи інвалідності.
		Крім цього, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність та злочинність своїх дій та їх правові наслідки, припускаючи що її незаконні дії можуть документуватися зі сторони правоохоронних органів та з метою уникнення в майбутньому обвинувачення в отриманні неправомірної вигоди та уникнення за це кримінальної відповідальності, провела ОСОБА_6 до виходу з лікарні, щоб переконатися у відсутності в приміщенні працівників правоохоронних органів, а кошти неправомірної вигоди не взяла особисто в руки, а відкрила журнал, який спеціально взяла для цього із собою, і наказала ОСОБА_6 покласти туди грошові кошти в сумі 5500 гривень, в якості неправомірної вигоди, що остання на вимогу ОСОБА_5 і зробила.
		Отже, своїми умисними діями, що виразились у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, в поєднанні з вимаганням неправомірної вигоди, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
		ОСОБА_5 у судовому засіданні своєї вини не визнала, вважає, що її дії не вірно були кваліфіковані правоохоронними органами, факту вимагання не визнає, пояснила, що у грудні 2012 році була призначена завідуючою поліклінічним відділенням, тоді й на неї були покладені обов`язки голови ЛКК, які не оплачувалися, її ознайомили з наказом про склад комісії, засідання ЛКК мали проводитися кожного дня з 11 до 13 години, її дублером була ОСОБА_8 , склад лікарів  членів ЛКК мінявся, працювала також лікарем акушер-гінекологом поліклініки. ОСОБА_6 перший раз звернулася орієнтовно за пів року до направлення її на МСЕК, вона її знала, позаяк остання працює вчителем, тривалий час лікувалася, з березня 2019 року вона неодноразово зверталася до неї з проханням направити на МСЕК, вказувала, що віддячить, на що вона їй пояснювала, що, якщо вона буде хворіти та тривалий час перебувати на лікарняному її і так направлять на МСЕК, позаяк будь яка лікувальна установа не може видати листок непрацездатності більше ніж на 120 днів поспіль без дозволу МСЕК, яка або встановлює групу інвалідності або скеровує особу для подальшого лікування. 17.09.2019 року в черговий раз ОСОБА_6 з`явилася в лікарню із загостренням хвороби та відкриттям лікарняного, тоді вона порахувала, що остання має 110 днів тимчасової непрацездатності та підійшла до її лікуючого лікаря ОСОБА_9 , зауваживши, що ОСОБА_6 тривалий час на лікарняному і її можна направляти на МСЕК. В цей день відбулося засідання ЛКК по ОСОБА_6 у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_6 в кабінет не закликалася, чекала в коридорі, позаяк була проблема зібрати лікарів, і всі члени ЛКК знали її хворобу. ОСОБА_9 на комісії не була, вона доповіла їй попередньо про пацієнта. Було прийнято рішення скерувати ОСОБА_6 на МСЕК, затверджено протоколом та зареєстровано в журналі реєстрації протоколів засідань ЛКК, з підписами членів ЛКК. ОСОБА_6 було на руки віддано її амбулаторну карту, вона взяла документи для оформлення на МСЕК та звернулася до свого лікуючого лікаря для їх оформлення. В цей день ОСОБА_6 знову наголосила їй, що подякує за встановлення групи інвалідності, надавши кошти в сумі 200 дол.США, вона їй пояснила, що групу інвалідності не встановлює, це робить МСЕК, а проблем із скеруванням її не буде, позаяк рішення уже прийняте. 18.09.2019 року вона не з`явилася в лікарню, не проходила суміжних спеціалістів, вона подзвонила до неї, однак остання не піднімала слухавки, тоді до неї зателефонувала ОСОБА_9 та наголосила, що у неї закінчуються дні перебування на лікарняному та щоб вона не зволікала. 23.09.2019 року вона з`явилася до лікарні, пройшла лікарів і в цей день документи були готові. Враховуючи те, що документи видавалися на руки хворому, вона змушена була попередити про це МСЕК, тому в цей день зателефонувала до ОСОБА_12 та запитала, на яку годину ОСОБА_6 зможе прибути, 24.09.2019 року зранку вона мала бути у МСЕК. Вона мала намір віддати їй документи ще 23.09.2019 року, однак ОСОБА_6 відмовилася. Документи ОСОБА_6 були оформлені належним чином і сумнівів у встановленні групи інвалідності не було. Вона не домовлялася із МСЕК про встановлення ОСОБА_6 групи інвалідності, мала намір взяти кошти у ОСОБА_6 за ніби то вирішення цього питання, позаяк знала, що по її документах відсутні підстави для не встановлення їй групи інвалідності, а також у зв`язку з тим, що остання тривалий проміжок часу обіцяла їй віддячити. Факт отримання грошей заперечує, позаяк вказаних коштів в руках не тримала, при передачі їх ОСОБА_6 дала їй зрозуміти мімікою про наявність правоохоронних органів, тому вона викинула журнал, який в тримала в руках, біля лікарні. Вважає, що вчинила неправомірно, оцінює свої дії можливо як шахрайство. Її повноваження, як голови ЛКК не викладені в будь якому нормативному акті, порядок ведення засідання ЛКК нічим не регламентовано. В направленні на МСЕК і заключенні ЛКК замість ОСОБА_11 підписувалась ОСОБА_9 , позаяк остання завжди виконувала її обов`язки. Не заперечує, що підходила до ОСОБА_12 і запитувала чи приймуть ОСОБА_6 , вона погодила дату 24.09.2019 року, пізніше також телефонувала, з`ясовувала на яку годину підійти ОСОБА_6 , однак 24.09.2019 року остання не з`явилася, приїхала наступного дня.
		Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що хворіє з 2012 року, в серпні 2019 року вона звернулася до Локачинської районної лікарні у зв`язку з погіршенням стану здоров`я для обстеження та подальшого лікування. Оскільки вона хворіє давно та часто, почала готувати документи для одержання групи інвалідності, перелік документів і яких лікарів вона мала пройти їй написала ОСОБА_5 . Коли підготувала всі документи, точної дати вона не пам`ятає, зайшла до ОСОБА_5 , позаяк повинна була пройти у неї дообстеження, також остання мала підготувати повний пакет документів та затвердити своїм підписом для відправлення на МСЕК. Коли вона пройшла всіх лікарів та занесла документи, ОСОБА_5 наголосила, що вона має принести також суму в розмірі 5500 грн на підтвердження позитивного результату щодо затвердження документів ЛКК та подальшого позитивного рішення МСЕК. Коли вона сказала, що буде самостійно проходити МСЕК, обвинувачена відповіла, що вона вже подзвонила за неї та заплатила власні кошти, а тому ці кошти необхідно повернути їй бодай частинами. Оскільки такі кошти були для неї значною сумою, вона зазначила, що буде самостійно проходити МСЕК, після чого ОСОБА_5 повідомила, що на рік «за лікарняний можеш забути». Після цього вона звернулася до найближчого відділення Служби безпеки України. Кошти, які були її власними коштами, були переписані, позначені правохоронними органами та зроблені їх копії, були передані ОСОБА_5 в приміщенні лікарні та покладені нею в журнал, що надала ОСОБА_5 . При цьому вона мала принести кошти і забрати пакет документів на МСЕК. Вважає, що було місце вимагання коштів зі сторони ОСОБА_5 , позаяк вона хоча не кричала та не підвищувала голос, однак переконувала надати ці кошти. 
		Свідок ОСОБА_13 пояснила, що 24.09.2019 року близько 10 години ранку заглянула ОСОБА_6 в кабінет, ОСОБА_5 вийшла з нею, після того як остання повернулася, за нею майже одразу зайшли працівники правоохоронних органів та попросили її вийти. До цього ОСОБА_6 заходила в кабінет до ОСОБА_5 , при цьому вона не була присутня при розмовах між ними. Вона не є секретарем ЛКК, працювала з ОСОБА_5 як акушер лікаря гінеколога, засідання ЛКК з лікарями за головуванням ОСОБА_5 проводилось часто, по мірі необхідності за наявності хворих. 
		Свідок ОСОБА_14 пояснила, що працює медсестрою кабінету ЛКК Локачинської ЦРЛ, з 2020 року є секретарем ЛКК. По документах ОСОБА_6 вона підписувала направлення на МСЕК та заключення як секретар. При цьому 23.09.2019 року в післяобідню пору доби ОСОБА_5 принесла документи по ОСОБА_6 , вони були готові, з підписами лікарів, вона їх оформила, зареєструвала, пропечатала, позаяк у неї знаходилась печатка, запакувала в конверт і 24.09.2019 року зранку ОСОБА_6 прийшла із ОСОБА_5 та забрала їх. 17.09.2019 року по ОСОБА_6 було засідання ЛКК, за результатами якого прийнято рішення про те, що ОСОБА_6 направляється на МСЕК, після чого їй видано направлення на МСЕК, яке видається хворому на руки, вона проходить всіх лікарів, заповнює направлення лікуючий лікар, в даному випадку ОСОБА_9 , після цього в кінці направлення підписує ОСОБА_5 та формально перевіряє правильність заповнення документів. На засіданні ЛКК вона як секретар присутня не була, позаяк так не було заведено на той час, однак засідання ЛКК було зареєстровано в журналі реєстрації засідань ЛКК, де вказується порядковий номер протоколу засідання та результат засідання. Записи в журналі проводяться з амбулаторної картки хворого, яку останній їй приносить після засідання ЛКК.
		Свідок ОСОБА_15 зазначила, що є лікарем невропатологом Локачинської районної лікарні, членом ЛКК, ОСОБА_6 підходила до неї як лікаря, вона її оглянула, підписала направлення, на засіданні ЛКК по ОСОБА_6 вона особисто не була. Для направлення на МСЕК хвора мала мати заключення з обласної лікарні. 
		Свідок ОСОБА_16 пояснила, що працює лікарем педіатром педіатричного відділення Локачинської районної лікарні, є членом ЛКК, приймає участь в засіданні ЛКК за необхідності, що стосується дітей. В 2019 року ЛКК збиралась щоденно з 11 по 13 годину, як мінімум брали участь троє людей, зокрема, голова ЛКК, секретар та профільний лікар відповідного хворого. В направленні по ОСОБА_6 вона не підписувалась, на засіданні ЛКК по ній присутня не була.
		Свідок ОСОБА_17 пояснив, що працює завідувачем хірургічним відділенням, лікарем хірургом Локачинської районної лікарні, в 2019 році він не брав участь в засіданні ЛКК, ОСОБА_6 він оглянув як лікар хірург поліклініки та підписався в її направленні на МСЕК, в засіданні ЛКК по ОСОБА_6 він участі не брав.
		Свідок ОСОБА_9 пояснила, що працює лікарем терапевтом, зазначила, що ОСОБА_6 тривалий час перебувала на лікуванні, в тому числі в м.Луцьку, була довгий час на лікарняному у зв`язку з хворобою, а тому було вирішено спрямувати її на ЛКК для вирішення питання про спрямування її на МСЕК, вона оформляла їй направлення на МСЕК після позитивного рішення засідання ЛКК, про що свідчив запис в картці хворого, підписувала направлення на МСЕК, а також заключення ЛКК. Вона не є членом ЛКК, на засідання ЛКК по ОСОБА_6 її не викликали, однак ОСОБА_5 викликала її до себе в кабінет, де вона доповідала їй по стану здоров`я ОСОБА_6 , при цьому вона не пам`ятає, було це до засідання ЛКК чи після нього.
		Свідок ОСОБА_8 пояснила, що працює лікарем дерматовенерологом Локачинської поліклініки, у 2019 року вона на час відсутності голови ЛКК  ОСОБА_5 виконувала її обов`язки, письмово її функціональні обов`язки як голови ЛКК не були зафіксовані, після засідання ЛКК в разі прийняття позитивного рішення членами комісії, яких як правило на засіданні було 3-4 особи, про направлення на МСЕК секретар ОСОБА_14 , яка на той час була медсестрою кабінету ЛКК, видавала хворому направлення на МСЕК, після його оформлення і проставлення підписів усіма лікарями його підписувала голова ЛКК, після чого секретар ОСОБА_14 проставляла печатки і віддавала документи хворому. Кожне засідання ЛКК фіксується в відповідному журналі, де ставлять підписи голова та члени ЛКК. Вона оглядала ОСОБА_6 як лікар дерматовенеролог та підписалася в направленні на МСЕК, інших питань по вказаній хворій не вирішувала.
		Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що працює лікарем терапевтом, завідуючою терапевтичним відділенням Локачинської ЦРЛ, є членом ЛКК, хвора ОСОБА_6 тривалий час лікувалася у терапевтичному відділенні Локачинської ЦРЛ, також отримала заключення Волинської обласної лікарні, тому була скерована на МСЕК. Вона приймала учать у засіданні ЛКК по ОСОБА_6 разом із ОСОБА_5 і ОСОБА_9 та підписувалась у журналі реєстрації засідань ЛКК. Також на вказаному засіданні був чоловік обвинуваченої  лікар лор ОСОБА_10 , який на той час був членом ЛКК, також присутня була хвора ОСОБА_6 . Рішення приймається колегіально, сама ОСОБА_5 не могла прийняти таке рішення. Переглянувши документи хворої, за наявності підстав, вони на засіданні прийняли рішення про направлення ОСОБА_6 на МСЕК, подальшим оформленням документів займалась секретар. Як правило, засідання ЛКК проводилось у кількості не менше трьох осіб, у направленні на МСЕК підписувалась ОСОБА_9 як сімейний лікар ОСОБА_6 , її підпис там не був обов`язковим, також ОСОБА_9 могла підписатися за неї, позаяк виконує її обов`язки в разі її відсутності. 
		Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що працює з 2007 року головою спеціалізованого фтизіо-офтальмологічного МСЕК. В коло її обов`язків входить визначення ступеня працездатності особи по тій чи іншій патології. Пояснила, якщо людина спостерігається у лікаря районної лікарні, має відповідні виписки про стан здоров`я, знижуються показники працездатності, в такому випадку лікарі районних лікарень відправляють таку людину до обласної лікарні, які дають заключення з рекомендацією для відправлення на ЛКК, представляє хворого голові ЛКК району його лікуючий лікар, надає відповідну медичну документацію, після чого приймається рішення про направлення хворого на МСЕК і надається хворому для оформлення направлення форми №088/о, яке заповнюється лікарями, ставиться печатка, документи направляються на МСЕК поштою чи привозяться самим хворим. Голови ЛКК часто дзвонять перед направленням хворих для з`ясування робочих питань. По ОСОБА_6 обвинувачена приходила до них в заклад, викликала її з кабінету, повідомила, що в неї є пацієнтка з бронхіальною астмою та запитала, коли її можна буде прийняти, первинна, з лікарняного, вона визначила день, однак в цей день хвора не прийшла. На наступний день знову подзвонила ОСОБА_5 та зазначила, що хвора буде на наступний день, з`ясувала на яку годину, далі її викликали у відділення СБУ. Будь яких пропозицій від ОСОБА_5 про надання неправомірної вигоди їй чи членам комісії не поступало. ОСОБА_6 пізніше МСЕК було встановлено групу інвалідності. Зазначила, що якщо рішення про направлення на МСЕК було прийнято ЛКК і видане направлення хворому для його оформлення, то не може бути такого, що документи можуть бути не надіслані до МСЕК.
		Із досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_5  лікар акушер-гінеколог поліклініки була наказом №400 від 19.11.2012 року переведена на посаду завідувача підрозділом поліклініки КНП «Локачинська центральна районна лікарня» з 19.11.2012 року (а.с.98 том 2). А наказом від 11.01.2019 року № 23-од «Про організацію роботи ЛКК і визначення графіка їх роботи» створено комісію в складі: голови комісії  ОСОБА_5  завідуючої поліклінічним відділенням, дублер  ОСОБА_8  лікар дерматовенеролог, члени комісії: ОСОБА_11  районний терапевт, ОСОБА_15  районний невропатолог, ОСОБА_17  районний хірург, ОСОБА_10  НОМЕР_1 , ОСОБА_16  лікар-педіатр, та обумовлено графік роботи ЛКК щоденно з 11.00 до 13.00, крім вихідних і святкових днів (а.с. 97 том 2).
		Як вбачається з Положення про лікарсько-консультативну комісію Локачинської центральної районної лікарні, затвердженого головний лікарем Локачинської ЦРЛ, ЛКК очолює голова ЛКК; на посаду голови ЛКК призначається завідувач поліклінічним відділенням ЦРЛ; на ЛКК хворі скеровуються завідуючим відділенням ЦРЛ, лікуючими лікарями з відповідними записами у первинній медичній документації, засідання ЛКК проводяться щодня з понеділка по п`ятницю з 11.00 по 13.00; ЛКК вирішує клініко-експертні питання тільки після клінічного огляду хворого та вивчення даних клінічного обстеження; дані хворого та рішення ЛКК записують в первинну медичну документацію встановленого зразка, а також в журнал висновків ЛКК (форми 35/о) та підсумовуються підписом голови ЛКК та членів комісії; ЛКК направляє на освідчення до МСЕК, зокрема, хворих, що мають довготривалу чи постійну втрату працездатності - незалежно від строків перебування на листі непрацездатності, але не пізніше 4 місяців з дня початку непрацездатності, або не пізніше 5 місяців непрацезданості в цілому по даному захворюванню на протязі останніх 12 місяців (а.с.181-183 том 2).
		На адвокатський запит захисника обвинуваченої, головний лікар КНП "Локачинська центральна районна лікарня" листом від 28.09.2020 року №855/1-3 повідомив, що протягом останніх 5 років головним лікарем накази, розпорядження чи будь які інші нормативно-правові акти, які регулюють роботу лікарської консультативної комісії, а саме: порядок скликання комісії, проведення засідання комісії, спосіб оформлення її рішень, фіксування засідання комісії, порядок та спосіб голосування членів комісії при прийнятті рішення, права та обов`язки членів комісії ЛКК не приймалися, крім наказу про організацію роботи ЛКК і визначення графіку їх роботи та положення про ЛКК (а.с.32 том 3).
		Згідно із п.5.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 року №189, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 липня 2008 року за № 589/15280 (в редакції, чинній на час вчинення правопорушення, що інкримінується обвинуваченій) лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я: вирішує питання експертизи тимчасової непрацездатності за поданням лікуючого лікаря та завідувача відділення після особистого огляду та вивчення даних медичної облікової документації хворого щодо обстеження, подальшого лікування, надання рекомендацій щодо раціонального працевлаштування та інших питань (підп.5.3.1); приймає рішення щодо стану працездатності та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян. Рішення (висновок) ЛКК записується в медичну карту амбулаторного (стаціонарного) хворого та в журнал запису висновків ЛКК (ф. 35/о) за підписами голови та членів ЛК (підп.5.3.3); контролює правильність проведеного обстеження, встановленого діагнозу, призначеного лікування, обґрунтованість видачі та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (підп.5.3.4); вирішує питання про направлення до МСЕК на огляд або консультацію у випадках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.94 N 221 "Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності" (підп.5.3.8).
		Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №088/о «Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)», затвердженої наказом МОЗ України №110 від 14.02.2012 року, підставами для направлення на МСЕК є, зокрема, наявність ознак інвалідності, закінчення терміну інвалідності, необхідність продовження листка непрацездатності. Заповнена форма №088/о (направлення) завіряється головою лікарсько-консультаційної комісії та її членами, завіряється печаткою закладу охорони здоров`я, який направив хворого на МСЕК.
		Як вбачається з даних у судовому засіданні показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_14 17.09.2019 року по ОСОБА_6 було засідання ЛКК, за результатами якого прийнято рішення про те, що остання направляється на МСЕК. ОСОБА_11 вказала, що засідання ЛКК проводилось за її участю як члена ЛКК, а також ОСОБА_5 - голови комісії та ОСОБА_10 - лікаря лора, який є членом ЛКК. ОСОБА_11 наголосила, що рішення про направлення на МСЕК приймається колегіально за результатами дослідження медичної документації хворої, її огляду, сама ОСОБА_5 не могла прийняти таке рішення, після прийняття рішення по ОСОБА_6 була зроблено запис про таке рішення в медичній картці хворої, члени комісії розписалися в журналі реєстрації засідань ЛКК. Свідок ОСОБА_9 також пояснила, що як лікуючий лікар вона доповіла ОСОБА_5 як голові ЛКК про стан хворої ОСОБА_6 . В подальшому їй було видано направлення на МСЕК форми № №088/о для проходження лікарів, яке заповнювалось ОСОБА_9 , та підписи та печатки на якому ставили профільні лікарі після огляду хворої. Свідок ОСОБА_14 пояснила, що після заповнення направлення та проходження хворою лікарів його підписує ОСОБА_5 як голова комісії та формально перевіряє правильність заповнення документів, а вона ставить печатку поліклініки, позаяк остання знаходиться в неї як секретаря, по ОСОБА_6 документи були зареєстровані та готові повністю до відправлення 23.09.2019 року, 24.09.2019 року хвора забрала їх. Про дачу ОСОБА_5 жодних вказівок свідкам з приводу позитивного вирішення питання направлення ОСОБА_6 на МСЕК на засіданні ЛКК, прискорення та оформлення документів жоден свідок не вказав. 
		Амбулаторна картка хворої ОСОБА_6 , журнал реєстрації засідань ЛКК органом досудового розслідування не досліджувались, а також ОСОБА_10 як член ЛКК не допитувався, що не дає змогу повно дослідити всі обставини прийняття рішення ЛКК про направлення ОСОБА_6 на МСЕК.
		Однак, вищевказані покази свідків узгоджуються з показаннями обвинуваченої, яка вказала, що рішення ЛКК про направлення ОСОБА_6 на МСЕК було прийнято колегіально ще 17.09.2019 року і зібрані документи були б відправлені на МСЕК в любому випадку. Такі ж пояснення надала в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 .
		Разом з тим, ОСОБА_5 обвинувачується в отриманні неправомірної вигоди за прийняття рішення про направлення ОСОБА_6 для проходження МСЕК для визначення групи інвалідності. 
		Так, свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначила, що обвинувачена вказала їй, що на підтвердження позитивного результату щодо затвердження нею документів ЛКК та подальшого позитивного рішення МСЕК вона має надати грошову винагороду в сумі 5500 грн, у зв`язку з чим вона звернулася до УСБУ у Волинській області, однак у своїй письмовій заяві від 18.09.2019 року УСБУ зазначила, що вказані грошові кошти має надати лише для позитивного затвердження ОСОБА_5 документів та подальшого їх направлення до МСЕК (а.с.6 том 2). Отже, показання ОСОБА_6 є суперечливими. При цьому ОСОБА_5 заперечує вказаний факт, пояснюючи, що ОСОБА_6 навпаки неодноразово просила її допомогти в отриманні групи інвалідності, обіцяючи віддячити. Однак, йшлося про позитивне рішення МСЕК, а не рішення ЛКК. 
		По справі не здобуто доказів, які б підтверджували достовірність інформації, наданої свідком ОСОБА_6 з приводу попередньої вимоги ОСОБА_5 про надання коштів, їх розміру та цілей. А із досліджених в ході судового розгляду протоколів за результатами проведення НСРД від 23.09.2019 року та 24.09.2019 року з інформацією, що міститься на DVD-R дисках, реєстр. №3/517, №3/810 та SD картках №3/53, №3/54, що відтворюють розмови, що відбулися між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при зустрічах 23 та 24.09.2019 року, вбачається, що йдеться про сприяння ОСОБА_5 у позитивному вирішенні питання ОСОБА_6 щодо отримання групи інвалідності на МСЕК. При цьому ОСОБА_5 зазначає, що їй все рівно їде вона за фінансової підтримки чи без і якщо вона вирішить не платити, то так і буде, вказуючи, що перекине ці кошти на іншого хворого (а.с.23-42 том 2). Однак, ОСОБА_6 у своїх показаннях в ході судового розгляду заперечує вказані вислови обвинуваченої. Із вказаних розмов не вбачається, що ОСОБА_5 стверджує, що не підпише направлення на МСЕК ОСОБА_6 , заключення ЛКК чи буде вчиняти інші дії у перешкоджанні направлення її документів на МСЕК в разі не отримання коштів.
		При цьому, свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_5 не просила позитивно вирішити питання щодо надання ОСОБА_6 групи інвалідності, не пропонувала будь яких коштів.
		Судом також були досліджені наступні письмові докази сторони обвинувачення, а саме копії:
		- направлення на МСЕК, що видане ОСОБА_6 18.09.2019 року, перв., підписане головою ЛКК ОСОБА_5 , членами комісії, лікарями та завірене печаткою поліклініки КНП "Локачинська центральна районна лікарня" 23.09.2019 року, з додатком до нього (а.с.73, 86 том 2);
		- заключення ЛКК щодо ОСОБА_6 від 23.09.2019 року (а.с.74 том 2);
		- плану медичної та професійної реабілітації хворої ОСОБА_6 від 23.09.2019 року (а.с.75 том 2);
		- листка непрацездатності серії АДФ №212240, виданий ОСОБА_6 17.09.2019 року (а.с.85 том 2);
		- виписки із медичної карти хворої ОСОБА_6 (а.с.76, 78-84 том 2);
		- консультаційного висновку спеціаліста Волинської обласної клінічної лікарні щодо ОСОБА_6 (а.с.87 том 2);
		- виписки з акту огляду МСЕК, довідки до акта огляду МСЕК від 25.09.2019 року, з якої вбачається встановлення ОСОБА_6 ІІІ групи інвалідності (а.с.92 том 2);
		- індивідуальної програми реабілітації інваліда №1105 від 25.09.2019 року (а.с.94 том 2);
		- витягу з журналу реєстрації листків непрацезданості (а.с.99-101 том 2);
		- витягу з журналу реєстрації направлених на МСЕК, з якого вбачається що 23.09.2019 року ОСОБА_6 була зареєстрована як така, що направлена на МСЕК (а.с.102-104 том 2);
		- Статуту КНП "Локачинська центральна районна лікарня" Локачинської районної ради (а.с.105-114 том 2);
		- посадової інструкції завідувача поліклінічним відділенням Локачинської ЦРЛ ОСОБА_5 (а.с.115-121 том 2).
		Крім того, судом було досліджено наступні докази, представлені стороною обвинувачення:
		- протокол за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 25.09.2019 року (а.с.43,44 том 2);
		- протокол огляду та вручення ОСОБА_6 грошових коштів в розмірі 5500 грн, добровільно наданих останньою, від 24.09.2019 року з додатком - фотокопіями купюр (а.с.45-56 том 2);
		- протокол освідування ОСОБА_5 від 24.09.2019 року з флеш-носієм (а.с.59-61, 64 том 2);
		- протокол огляду місця події - службового кабінету ОСОБА_5 №13 від 24.09.2019 року із флеш-носієм, під час проведення якого будь яких речей, в тому числі грошових коштів, вилучено не було (а.с.62-64 том 2);
		- висновок експертизи спеціальних хімічних речовин №630 від 22.10.2019 року з ілюстративною таблицею до нього, відповідно до якого на фрагменті марлевої тканини зі змивом з правої руки ОСОБА_5 нашарувань спеціальної хімічної речовини не виявлено, а виявлена на фрагменті марлевої тканини зі змивами з лівої руки ОСОБА_5 речовина має спільну родову належність з представленою на дослідження спеціальною хімічною речовиною "Промінь-1", зразки якої було відібрано на марлевий тампон 24.09.2019 року (а.с.136-139 том 2);
		- протоколи огляду вилучених речей 24.09.2019 року під час освідування ОСОБА_5 в каб. № 13 та під час її затримання в каб. №3 з фототаблицями (а.с.141-145 том 2).
		Посилання захисника обвинуваченої на незаконність проведення освідування ОСОБА_5 та огляду місця події від 24.09.2022 року суд вважає безпідставними, позаяк такі слідчі дії проведені за добровільної згоди обвинуваченої, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваної їй було вручено 24.09.2019 року, про що свідчить її підпис, будь які зауваження ОСОБА_5 до проведення вказаних слідчих дій у протоколах відсутні, а грошові кошти в сумі 13500 грн та мобільний телефон були вилучені у ОСОБА_5 під час затримання в порядку ст.208 КПК України (а.с.191-194 том 2).
		Разом з тим, посилання сторони обвинувачення на вказані письмові докази як докази вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368КК України, судом до уваги не приймаються, позаяк такі докази беззаперечно не підтверджують наявності в діях обвинуваченої складу вказаного злочину. Вручені ОСОБА_6 кошти не були вилучені у обвинуваченої, а тому відсутні належні докази в підтвердження одержання ОСОБА_5 цих коштів в розмірі 5500 грн., а знайдений на лівій руці ОСОБА_5 фрагмент нашарування спеціальної хімічної речовини є мізерним та може пояснюватись контактом із ОСОБА_6 24.09.2019 року, як зазначила у своїй показаннях обвинувачена.
		Клопотання прокурора про визнання недопустимим доказом висновку №9447 експертного семантико-текстуального (лінгвістичного) дослідження ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз", складеного 17.01.2020 року спеціалістом ОСОБА_18 (а.с.118-128 том 1), поданим стороною захисту, підлягає задоволенню. При цьому суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 71 КПК України спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду, а також для надання висновків у випадках, передбачених пунктом 7 частини четвертої цієї статті, а саме: надавати висновки з питань, що належать до сфери його знань, під час досудового розслідування кримінальних проступків, у тому числі у випадках, передбачених частиною третьою статті 214 цього Кодексу.
		Отже, враховуючи, що кримінальне провадження, у якому обвинувачується ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, відноситься згідно зі ст.12 КК України до тяжких злочинів, а не кримінальних проступків, висновок спеціаліста не стосується технічної допомоги, особа, яка його складала, не попереджена про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому такий висновок спеціаліста № 9447 від 17.01.2020 року визнається судом недопустимим доказом.
		Водночас, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.2 постанови №5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		Таким чином, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного злочину є виконання службовою особою дій в інтересах того, хто дає хабара, з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		Як вбачається з матеріалів справи і показів свідків, хоч обвинувачена і була службовою особою, позаяк на неї покладені певні організаційно-розпорядчі обов`язки, однак вона не наділена самостійними одноособовими повноваженнями як голова лікарсько-консультаційної комісії щодо вирішення питання про оформлення та направлення документів хворих на МСЕК, також вона не наділена повноваженнями щодо встановлення особі групи інвалідності, такі обов`язки покладені на МСЕК, а доказів вчинення впливу ОСОБА_5 на голову чи членів МСЕК з використання свого службового становища в ході судового розгляду не здобуто. 
		Обвинувачення ґрунтується на припущеннях, а тому суд вважає його недоведеним належними доказами.
		Врахуючи вищенаведене, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		При цьому суд виходить з вимог статті 62Конституції України та передбаченого у ній принципу презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення особи не може ґрунтуватись на припущеннях і що всі сумніви мають тлумачитися на користь таких осіб. 
		Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст.9Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». 
		У пункті 1 ст. 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. 
		Статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського Судуз правлюдини» від23.02.2006року передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
		Так у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. 
		Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку» всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Відповідно до ст.373КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Отже, обвинувачену ОСОБА_5 слід виправдати, позаяк не доведено, що в її діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 02.10.2019 року на змиви з правої та лівої рук ОСОБА_5 , два контрольні зразки марлевих тампонів, грошові кошти в сумі 13500 грн (11 купюр номіналом по 500 грн, 12 купюр номіналом 200 грн, 1 купюра номіналом 100 грн), мобільний телефон марки «LG» чорного кольору необхідно скасувати.
		Враховуючи, що ОСОБА_5 визнано невинуватою у кримінальному провадженні № 12019030000000598 від 18.09.2019 року, про що ухвалено виправдальний вирок, судові витрати за проведення у цьому кримінальному провадженні судової експертизи хімічних речовин в сумі 942,06 грн (а.с.140 том 2) слід віднести на рахунок держави. 
		Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, а саме: змиви з правої та лівої рук ОСОБА_5 , два контрольні зразки марлевих тампонів  знищити; грошові кошти в сумі 13500 грн (11 купюр номіналом по 500 грн, 12 купюр номіналом 200 грн, 1 купюра номіналом 100 грн), мобільний телефон марки «LG» чорного кольору  повернути ОСОБА_5 .
		Керуючись ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950року,ст.ст. 100, 124, 368,370,373,374КПК України, суд 
		 
		у х в а л и в:
		 
		    ОСОБА_5 у пред`явленому їй обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, визнати невинуватою на підставі п.3 ч.1 ст.373КПК України у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад вказаного кримінального правопорушення, і виправдати.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 02.10.2019 року, на змиви з правої та лівої рук ОСОБА_5 , два контрольні зразки марлевих тампонів, грошові кошти в сумі 13500 грн (11 купюр номіналом по 500 грн, 12 купюр номіналом 200 грн, 1 купюра номіналом 100 грн), мобільний телефон марки «LG» чорного кольору - скасувати.
		Судові витрати за проведення судової експертизи хімічних речовин в сумі 942,06 грн віднести на рахунок держави. 
		Речові докази: 
		- змиви з правої та лівої рук ОСОБА_5 , два контрольні зразки марлевих тампонів, що поміщені в спеціальний пакет №3695975 та перебувають на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Локачинського районного суду Волинської області за реєстр. №931/808/19/Р3  знищити;
		- грошові кошти в сумі 13500 грн (11 купюр номіналом по 500 грн, 12 купюр номіналом 200 грн, 1 купюра номіналом 100 грн), мобільний телефон марки «LG» чорного кольору, що поміщені в спеціальний пакет № 7076160 та перебувають на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Локачинського районного суду Волинської області за реєстр. №931/808/19/Р1 та №931/808/19/Р2  повернути ОСОБА_5 .
		   Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
		       Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - якщо його не скасовано - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		       Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченій.
		 
		 
		 
		Суддя Локачинського районного суду ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...