Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/23625/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; інших фактів, з них:..
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2022. Зареєстровано: 27.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2022.
Дата набрання законної сили: 27.05.2022
Номер судового провадження: 2-о/562/26/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 569/23625/21
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(повне)
		 
		   "26" квітня 2022 р.Здолбунівський районнийсуд Рівненськоїобластів складі:головуючогосудді КоваликаЮ.А.,секретарясудових засіданьДацишиноїР.В.,за участіпредставника заявника ОСОБА_1 розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку окремогопровадження взалі судув м.Здолбунів справуза заявою ОСОБА_2 ,заінтересована особаУправління державноїміграційної службиУкраїни вРівненської області про встановлення факту постійного проживання на території України,-
		В С Т А Н О В И В:
		У січні 2022 року за підсудністю з Рівненського міського суду Рівненської області надійшла цивільна справа за заявою ОСОБА_2 , яка звернулася в суд про встановлення факту постійного проживання на території України, а саме просила ухвалити рішення, яким встановити, що вона у неповнолітньому віці постійно проживала на території України, а саме у с. Богданівка, Кіровоградського (Знам`янського) району Кіровоградської області станом на 24 серпня 1991 року.
		Обгрунтовуючи вимоги, заявник зазначила, що вона народилася в с. Шурі, Дрокійського району, Республіка Молдова, ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 1989 році її матір ОСОБА_3 разом із нею, переїхала на постійне місце проживання до с. Богданівка, Знам`янського району Кіровоградської області, де мешкала по АДРЕСА_1 безвиїзно та без реєстрації, даний факт підтверджується рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02.09.2010 року. 23 вересня 2017 року завідувачем Здолбунівського РС УДМС України в Рівненській області проведено перевірку за її заявою та встановлено особу заявника але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави. Тому вона звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, з метою оформлення паспорта громадянина України.
		Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26.01.2022 відкрито провадження у вказаній справі.
		В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 підтримала вимоги з підстав зазначених в заяві.
		Представник заінтересованої особи Управління державної міграційної служби України в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, подав до суду письмові пояснення, яким не заперечував проти задоволення заявлених вимог.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року чи 13.11.1991.
		Відповідно до п.7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991.
		У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
		Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; Проживання на території України на законних підставах проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
		Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Наведений у ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.
		Згідно з частиною першою статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
		Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право за захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законом передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
		Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
		Крім того, юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України "Про громадянство України"(13 листопада 1991 року).
		 
		Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ЦПК України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року.
		Вирішуючи питання встановлення належності до громадянства України, слід керуватися, крім Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року, також Указом Президента України від 27 березня 2001 року N 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України", яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).
		Статтею 3 Закону України «Про громадянство України» регламентовані випадки належності до громадянства України.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
		Пунктом другим цієї норми Закону встановлено, що особи, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав, також є громадянами України.
		Відповідно до пункту 7 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.
		У пункті 44 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
		Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
		Відповідно до пункту третього частини другої статті 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року № 5 із змінами і доповненнями, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються у судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
		Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року встановлено, що громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
		При цьому, поняття постійного (безперервного) проживання на території України визначено статтею 1 Закону України "Про громадянство України", якою безперервним (постійним) проживанням в Україні визнається проживання на території України особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік 180 днів.
		Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		На підтвердження своїх доводів щодо місця проживання заявник надала суду копію свідоцтва про народження від 09 жовтня 2008 року, копію довідки Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 19 серпня 2010 року, копію довідки Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 11 червня 2013 року, копію довідки Здолбунівського РС УДМС України в Рівненській області від 23 вересня 2017 року, копію посвідчення про взяття на облік бездомної особи від 18 травня 2021 року, копію довідки Суботівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 29 червня 2021 року, копію рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2010 року, копією листа Управління державної міграційної служби України в Кіровоградській області від 26 серпня 2021 року. 
		Таким чином суд приходить до висновку, що заявник на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) дійсно постійно проживала на території України, а тому наявні підстави для задоволення заяви в порядку, передбаченому ст.ст. 315-319 ЦПК України. Враховуючи викладене, зважаючи на те, що заявник у інший спосіб не може довести даний факт і зазначені обставини перешкоджають подальшій реалізації її прав у визначений законом спосіб, оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню (аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року, справа № 653/1308/18).
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.263-268, 293-294,315-319 ЦПК України, суд
		В И Р І Ш И В :
		Заяву ОСОБА_2 задовольнити.    
		Встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у неповнолітньому віці постійно проживала на території України, а саме у с. Богданівка, Кіровоградського (Знам`янського) району Кіровоградської області станом на 24 серпня 1991 року. 
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		   У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		   Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		   Заявник: ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 .
		   Заінтересована особа:Управління державноїміграційної службиУкраїни вРівненської області, місце знаходження м. Рівне, вул. Соборна, 195, Рівненської області, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 37829784.
		 
		   Суддя:                                    Ю.А. Ковалик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...