Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15260/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2022. Зареєстровано: 27.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2022.
Дата набрання законної сили: 08.02.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 лютого 2022 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/15260/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
		 
		представники учасників справи 
		представників позивача Гуленка О.М. - адвоката;  Мостепанюка В.І. - адвоката;
		представник відповідача 14   Якушева С.І. - адвоката;
		представник відповідача 1     Шевченка А.В. - адвоката;
		представник відповідача 5     Кобука Р.А. - адвоката                                                      
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
		 
		на рішення Господарського суду міста Києва
		(суддя Щербакова С.О.)
		від 16.01.2020 
		 
		та постанову Північного апеляційного господарського суду
		(головуючий - Сітайло Л.Г., судді - Буравльов С.І., Пашкіна С.А.)
		від 10.06.2020
		 
		у справі за позовом  Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт"
		 
		до 1. ОСОБА_1 ,
		2. ОСОБА_2 ,
		3. ОСОБА_3 , 
		4. ОСОБА_4 ,
		5. ОСОБА_5 ,
		6. ОСОБА_6 ,
		7. ОСОБА_7 ,
		8. ОСОБА_8 ,
		9. ОСОБА_9 ,
		10. ОСОБА_10 ,
		11. ОСОБА_11 ,
		12. ОСОБА_12 ,
		13. ОСОБА_13 ,
		14. ОСОБА_14 ,
		15. ОСОБА_15 ,
		16. ОСОБА_16 ,
		17. ОСОБА_17 ,
		18. ОСОБА_18 ,
		19. ОСОБА_19 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача  - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Стандарт"
		про стягнення 764 447 419,30 грн,
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		1.          У листопаді 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд, позивач), що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" (надалі - Банк), звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_2 , відповідач - 1), ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , відповідач - 2), ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 , відповідач - 3), ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4 , відповідач - 4), ОСОБА_5 (надалі - ОСОБА_5 , відповідач - 5), ОСОБА_6 (надалі - ОСОБА_6 , відповідач - 6), ОСОБА_7 (надалі - ОСОБА_7 , відповідач - 7), ОСОБА_8 (надалі - ОСОБА_8 , відповідач - 8), ОСОБА_9 (надалі - ОСОБА_9 , відповідач - 9), ОСОБА_10 (надалі - ОСОБА_10 , відповідач - 10), ОСОБА_11 (надалі - ОСОБА_11 , відповідач - 11), ОСОБА_12 (надалі - ОСОБА_20 , відповідач - 12), ОСОБА_13 (надалі - ОСОБА_13 , відповідач - 13), ОСОБА_14 (надалі - ОСОБА_14 , відповідач - 14), ОСОБА_15 (надалі - ОСОБА_15 , відповідач - 15), ОСОБА_16 (надалі - ОСОБА_16 , відповідач - 16), ОСОБА_17 (надалі - ОСОБА_17 , відповідач - 17), ОСОБА_18 (надалі - ОСОБА_18 , відповідач - 18), ОСОБА_19 (надалі - ОСОБА_19 , відповідач - 19) про солідарне стягнення з відповідачів шкоди у розмірі 764 447 419, 30 грн.
		 
		2.          В обґрунтування позовних вимог позивач стверджував, що під час здійснення процедури ліквідації Банку встановлено недостатність майна для покриття всіх вимог кредиторів у розмірі 510 747 094,52 грн, а також встановлено, що пов`язані особи Банку (члени Спостережної Ради, Правління, Кредитного комітету) не забезпечили здійснення Банком своєї діяльності у відповідності до нормативів Національного банку України, вимог законодавства, допускали здійснення банком ризикових кредитних операцій у вигляді видачі незабезпечених кредитів на задоволення потреб групи компаній, які зв`язані між собою та власниками банку, що призвело до втрати Банком ліквідності, неможливості виконання зобов`язань перед вкладниками, визнання банку неплатоспроможним та завдання шкоди Банку, вкладникам та іншим його кредиторам (понесення втрат).
		 
		3.          Позивач визначає заявлену до стягнення шкоду у розмірі суми, що стягнута за рішеннями судів по кредитним операціям, що не були виконані.
		 
		4.          Підставою для покладення відповідальності на відповідачів, як пов`язаних осіб Банку, позивач визначає норми статті 52, частин п`ятої та шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 1190 ЦК України.
		 
		Фактичні обставини справи, установлені судами 
		 
		5.          18 червня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову №385 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт", на підставі якої згідно з рішенням №120 від 19.06.2015 виконавчою дирекцією Фонду розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення ліквідації Банку.
		 
		6.          16.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи - ПАТ "КБ "Стандарт".
		 
		7.          Під час здійснення процедури ліквідації Банку встановлено, що:
		 
		-          розмір зобов`язань Банку відповідно до затверджених змін рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2018 № 2214 до реєстру акцептованих вимог кредиторів становить 552 242 835, 94 грн;
		-          оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси Банку, за результатами інвентаризації майна складає 41 495 741, 42 грн, з урахуванням висновку суб`єкта оціночної діяльності  (ТОВ "Експертна компанія "Професіонал", сертифікат СОД № 14108/12 від 24.12.2012).
		 
		8.          Також на замовлення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "Експертна компанія "Професіонал" проведено оцінку прав грошової вимоги по кредитам ПАТ КБ "Стандарт" та виявлено значні розбіжності між балансовою вартістю кредитів та їх реальною вартістю. Зокрема, балансова вартість кредитів становила 880 507 717,54 грн, натомість їх ринкова вартість становила лише 35 773 606,00 грн.
		 
		9.          Пов`язаними особами (особи, які мають істотну участь, керівники тощо) ПАТ "КБ "Стандарт", якими прийнято рішення/вчиненні дії, які спричинили, на думку позивача, збитки банку та його кредиторам, є наступні особи:
		 
		1) ОСОБА_1 - голова Спостережної ради, власник істотної участі;
		2) ОСОБА_2 - член Спостережної ради;
		3) ОСОБА_3 - заступник голови Спостережної ради;
		4) ОСОБА_4 - член Спостережної ради; 
		5) ОСОБА_5 -   член Спостережної ради; 
		6) ОСОБА_17 - член Спостережної ради; 
		7) ОСОБА_18 - член Спостережної ради; 
		8) ОСОБА_14 - голова Правління, член Правління;
		9) ОСОБА_13 - заступник голови Правління, член Правління, член Кредитного комітету;
		10) ОСОБА_16 - заступник голови Правління, член Правління, член Кредитного комітету;
		11) ОСОБА_8 - заступник голови Правління, член Правління, член Кредитного комітету;
		12) ОСОБА_15 - заступник голови Правління, член Правління, член Кредитного комітету;
		13) ОСОБА_6 - заступник голови Правління, член Правління, член Кредитного комітету;
		14) ОСОБА_19 - член Кредитного комітету;     
		15) ОСОБА_10 - член Кредитного комітету;
		16) ОСОБА_9 - член Кредитного комітету;
		17)   ОСОБА_11 - член Кредитного комітету;
		18) ОСОБА_12 - член Кредитного комітету;
		19) ОСОБА_7 - член Кредитного комітету.
		 
		10.          Відповідно до пункту 11.3. Статуту Банку (затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів, протокол № 4 від 17.12.2010 та погодженого 04.02.2011 Національним банком України), п. 12.22 Статуту Банку (затвердженого рішенням акціонера ПАТ "КБ "Стандарт" № 1 від 16.04.2014 та погодженого 02.06.2014 Національним банком України) та Положення про Спостережну раду ПАТ "КБ "Стандарт", Спостережна рада банку контролює та регулює діяльність Правління. До виключної компетенції Спостережної ради Банку належить, зокрема, прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є їх предметом, становить від 10 до 25 % вартості активів банку, в тому числі прийняття рішень щодо укладення банком господарських договорів (крім договорів, спрямованих на реалізацію кредитних операцій банку) на суму, що дорівнює або перевищує еквівалент 3 000 000,00 доларів США.
		 
		11.          Згідно з пунктом 11.4 Статуту Банку (затверджений позачерговими загальними зборами акціонерів, протокол № 4 від 17.12.2010 та погоджений 04.02.2011 Національним банком України), пункту 13 Статуту Банку (затверджений рішенням акціонера ПАТ "КБ "Стандарт" № 1 від 16.04.2014 та погоджений 02.06.2014 Національним банком України) та Положення про Правління ПАТ "КБ "Стандарт" до компетенції Правління належить, зокрема, прийняття рішення про вчинення правочинів, укладення договорів (угод) (крім договорів, спрямованих на реалізацію кредитних операцій банку), здійснення інших значимих юридичних дій, які мають наслідком виникнення у банку прав та/або обов`язків, зменшення та/або збільшення вартості активів (майна, майнових прав) банку на суму, що перевищує еквівалент 1 000 000,00 доларів США, але є меншою 3  000 000,00 доларів США.
		 
		12.          У період 2013-2014 років ПАТ КБ "Стандарт" укладено ряд кредитних договорів, в забезпечення вимог за якими укладено договори застави, а саме:
		 
		1)          ТОВ "АПБ-Україна" кредитний договір № 50/КЛ-0614 від 25.06.2014, дата повернення кредиту - 20.03.2015, сума кредиту - 30500000,00 грн; договір застави цінних паперів №04/МП-50/КЛ-0614 від 11.02.2015. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2015 у справі №904/5474/15 стягнуто з ТОВ "АПБ-Україна" на користь Банку 23000000 грн заборгованості за кредитом, 2011397,27 грн процентів за користування кредитом, 1193835,62 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 128438,97 грн пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.
		 
		2)          ТОВ "Мега-Інвест Дніпро" кредитний договір № 74/КЛ-0714 від 29.07.2014, дата повернення кредиту - 30.04.2015, сума кредиту - 30000000,00 грн; договори про заставу майнових прав №01/МП-74/КЛ-0714 від 31.07.2014, №02/МП-74/КЛ-0714 від 31.10.2014, №03/МП-74/КЛ-0714 від 28.11.2014, №04/МП-74/КЛ-0714 від 28.11.2014, №05/МП-74/КЛ-0714 від 28.11.2014, №06/МП-74/КЛ-0714 від 30.12.2014, договір застави цінний паперів № 07/МП-74/КЛ-0714 від 11.02.2014. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2015 у справі № 904/7344/15 стягнуто з ТОВ "Мега-Інвест Дніпро" на користь Банку 30000000,00 грн заборгованості по кредиту, 2085562,43 грн заборгованості по сплаті процентів, 1065123,29 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 95314,71 грн пені за несвоєчасне погашення процентів.
		 
		3)          ТОВ "Мега Інвест Компані" кредитний договір № 18/КЛ-0214 від 28.02.2014, дата повернення кредиту - 06.03.2015, сума кредиту 30000000,00 грн; договори застави майнових прав №01/МП-18/КЛ-0214 від 28.02.2014, №02/МП-18/КЛ-0214 від 29.08.2014, №03/МП-18/КЛ-0214 від 30.09.2014, №04/МП-18/КЛ-0214 від 28.11.2014, №05/МП-18/КЛ-0214 від 30.12.2014, договір застави цінних паперів №07/МП-18/КЛ-0214 від 11.02.2015. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2016 у справі № 904/7248/15 стягнуто з ТОВ "Мега Інвест Компані" на користь Банку 30000000,00 грн заборгованості за кредитом, 2 978 630,14 грн заборгованості за процентами, 4635616,44 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 300152,86 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів, 1250000,00 грн  заборгованості по комісії.
		 
		4) ТОВ "Оффсайд" кредитний договір № 20/КЛ-0314 від 07.03.2014, дата повернення кредиту - 29.05.2015, сума кредиту - 30300000,00 грн; договори про заставу майнових прав № 01/МП-20/КЛ-0314 від 30.05.2014, №02/МП-20/КЛ-0314 від 27.06.2014, №03/МП-20/КЛ-0314 від 31.07.2014, №04/МП-20/КЛ-0314 від 29.08.2014, №05/МП-20/КЛ-0314 від 29.08.2014, №06/МП-20/КЛ-0314 від 30.09.2014, №07/МП-20/КЛ-0314 від 31.10.2014, №08/МП-20/КЛ-0314 від 28.11.2014, №09/МП-20/КЛ-0314 від 11.02.2014 та договір застави цінних паперів №09/МП-20/КЛ-0314 від 11.02.2014. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2015 у справі № 904/5475/15 стягнуто з ТОВ "Оффсайд" на користь Банку 30059200,00 грн заборгованості по кредиту, 3182157,50 грн заборгованості за процентами, 2029127,93 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 218579,53 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.
		 
		5) ТОВ "Регион-Промекс" кредитний договір № 23/КЛ-0314 від 21.03.2014, дата повернення кредиту - 11.05.2015, сума кредиту 30 000 000, 00 грн; договір застави цінних паперів № 04/МП-23/КЛ-0314 від 11.02.2015. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2015 № 904/5364/15 стягнуто з ТОВ "Регион-Промекс" на користь Банку заборгованості за кредитом в сумі 30000000,00 грн, заборгованості за процентами в сумі 3084657,54 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 2501095,89 грн та пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 214735,57 грн.
		 
		6) ТОВ "СКФ-ТРЕЙД" кредитний договір № 35/КЛ-1113 від 14.11.2013, дата повернення кредиту - 20.01.2016, сума кредиту 31500000,00 грн; договір застави цінних паперів №04/МП-23/КЛ-0314 від 11.02.2015. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі № 904/5365/15 стягнуто з ТОВ "СКФ-ТРЕЙД" на користь Банку 30000000,00 грн заборгованості за кредитом, 2606301,36 грн заборгованості за процентами, 1343465,75 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 211278,51 грн  пені за несвоєчасну сплату процентів.
		 
		7) ТОВ "Транс Трейдінг": кредитний договір № 13/КЛ-0713 від 23.07.2013, дата повернення кредиту - 06.03.2015, сума кредиту - 23500000, 00 грн та кредитний договір №14/КЛ-0713 від 23.07.2013, дата повернення кредиту - 31.07.2015, сума кредиту - 6500000,00 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровського області від 18.01.2016 у справі №904/5472/15 стягнуто з ТОВ "Транс Трейдінг" на користь Банку - 22500000,00 грн заборгованості за кредитним договором № 13/КЛ-0713 від 23.07.2013, 2 327054,81 грн процентів за користування кредитом, 3180821,92 грн за несвоєчасне повернення кредиту, 185601,56 грн пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2015 у справі № 904/5473/15 стягнуто з ТОВ "Транс Трейдінг" на користь Банку 6450000,00 грн - заборгованості за кредитним договором № 14/КЛ-0713 від 23.07.2013, 667089,03 грн - процентів, 53205,79 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів.
		 
		8) ТОВ "Українська Інвестиційно - Депозитарна Компанія" кредитний договір № 38/КЛ-1113 від 26.11.2013, дата повернення кредиту - 26.11.2015, сума кредиту -30300000,00 грн; договори застави цінних паперів №01/ЦП-38/КЛ-1113 від 29.11.2013, № 02/ЦП-38/КЛ-1113 від 30.12.2014. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2015 у справі № 905/2000/15 стягнуто з ТОВ "Українська Інвестиційно - Депозитарна Компанія" на користь Банку 7560877,66 грн - заборгованості зі сплаті процентів, 937044,23 грн - пені за несвоєчасне погашення кредиту.
		 
		9) ТОВ "САМРА" кредитний договір № 76/КЛ-0714 від 30.07.2014, дата повернення кредиту - 30.07.2015, сума кредиту - 30 000 000, 00 грн.; договори застави майнових прав № 01/МП-76/КЛ-0714 від 31.07.2014, № 02/МП-76/КЛ-0714 від 29.08.2014, № 03/МП-76/КЛ-0714 від 30.09.2014, № 04/МП-76/КЛ-0714 від 31.10.2014, № 05/МП-76/КЛ-0714 від 28.11.2014, № 06/МП-76/КЛ-0714 від 28.11.2014, № 07/МПК-76/КЛ-0714 від 30.12.2014, договори застави цінних паперів № 08/ЦП-76/КЛ-0714 від 26.01.2015, №09/МП-76/КЛ-0714 від 11.02.2015. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2015 у справі № 910/21175/15 стягнуто з ТОВ "САМРА" на користь Банку заборгованість по кредиту 30000000,00 грн, заборгованість по сплаті процентів 2372054,77 грн, пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 1628449,32 грн, пені за несвоєчасне погашення процентів 82040,96 грн.
		 
		10) ТОВ "ГІАЛА" кредитний договір № 77/КЛ-0714 від 30.07.2014, дата повернення кредиту - 30.07.2015, сума кредиту - 30000000,00 грн; договори застави майнових прав № 01/МП-77/КЛ-0714 від 31.07.2014, № 02/МП-77/КЛ-0714 від 29.08.2014, № 03/МП-77/КЛ-0714 від 30.09.2014, № 04/МП-77/КЛ-0714 від 31.10.2014, № 05/МП-77/КЛ-0714 від 28.11.2014, № 06/МП-77/КЛ-0714 від 28.11.2014, № 07/МПК-77/КЛ-0714 від 30.12.2014, договір застави цінних паперів № 08/ЦП-77/КЛ-0714 від 26.01.2015, № 09/МП-77/КЛ-0714 від 11.02.2015. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі №910/13212/15 стягнуто з ТОВ "ГІАЛА" на користь Банку 30000000,00 грн заборгованості по кредиту, 2372054,79 грн заборгованості по сплаті процентів, 82040,96 грн пені за несвоєчасне погашення процентів.
		 
		11) ТОВ " Вілкос" кредитний договір № 78/КЛ-0714 від 30.07.2014, дата повернення кредиту - 30.07.2015, сума кредиту 30000000,00 грн; договори про заставу майнових прав №01/МП-78/КЛ-0714 від 31.07.2014, №02/МП-78/КЛ-0714 від 29.08.2014, №03/МП-78/КЛ-0714 від 30.09.2014, №04/МП-78/КЛ-0714 від 31.10.2014, №05/МП-78/КЛ-0714 від 28.11.2014, №06/МП-78/КЛ-0714 від 28.11.2014, №07/МП-78/КЛ-0714 від 30.12.2014, договори застави цінних паперів №08/МП-78/КЛ-0714 від 11.02.2015, №09/МП-78/КЛ-0714 від 11.02.2015, №10/МП-78/КЛ-0714 від 11.02.2015. Рішенням Господарського суду міста Києва 22.07.2015 у справі №910/13198/15 стягнуто з ТОВ "Вілкос" на користь Банку 29300000,00 грн  заборгованості за кредитним договором, 2316706,83 грн заборгованості за процентами, 80126,66 грн  пені.
		 
		12) ТОВ "Орісса" кредитний договір № 79/КЛ-0714 від 30.07.2014, дата повернення кредиту - 30.07.2015, сума кредиту - 30 000000,00 грн; договір про заставу майнових прав №01/МП-79/КЛ-0714 від 31.07.2014, №02/МП-79/КЛ-0714 від 29.08.2014, №03/МП-79/КЛ-0714 від 30.09.2014, №04/МП-79/КЛ-0714 від 31.10.2014, №05/МП-79/КЛ-0714 від 28.11.2014, №06/МП-79/КЛ-0714 від 28.11.2014, №07/МПК-79/КЛ-0714 від 30.12.2014, договори застави цінних прав № 08/ЦП-79/КЛ-0714 від 26.01.2015, № 08/МП-79/КЛ-0714 від 11.02.2015. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 у справі №910/14799/15 стягнуто з ТОВ "Орісса" на користь Банку заборгованість по кредиту в розмірі 29000000,00 грн, заборгованість по відсоткам в розмірі 2313643,84 грн, пеню за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 1729726,03 грн та пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 81309,76 грн.
		 
		13) ТОВ "Феймос Грос" кредитний договір № 127/КЛ-1114 від 21.11.2014, дата повернення кредиту - 20.11.2015, сума кредиту - 30000000,00 грн; договори про заставу майнових прав № 01 від 28.11.2014, від 30.12.2014, договори застави цінних паперів № 03 від 26.01.2015 та № 04 від 11.02.2015. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 у справі №910/14798/15 стягнуто з ТОВ "Феймос Грос" на користь Банку заборгованість по кредиту в розмірі 30000000,00 грн, заборгованість по відсоткам в розмірі 2417671,25 грн, пеню за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 456164,38 грн та пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 110865,58 грн.
		 
		14) ТОВ "Скотіш Лідер" кредитний договір № 128/КЛ-1114 від 21.11.2014, дата повернення кредиту - 20.11.2015, сума кредиту - 30000000,00 грн; договори про заставу майнових прав №01 від 28.11.2014, №02 від 30.12.2014, договори застави цінних паперів № 03 від 26.01.2015 та №04 від 11.02.2015. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі №910/21170/15 стягнуто з ТОВ "Скотіш Лідер" на користь Банку 30000000,00 грн заборгованості за кредитом, 2461232,89 грн заборгованість зі сплати процентів, 394520,55 грн пеню за несвоєчасне погашення кредиту та 117310,32 грн пеню за несвоєчасне погашення процентів.
		 
		15) ТОВ "Блек Ботл" кредитний договір №129/КЛ-1114 від 21.11.2014, дата повернення кредиту - 20.11.2015, сума кредиту - 30000000, 00 грн; договір №01/МП-129/КЛ-1114 про заставу майнових прав від 28.11.2014, договір застави цінних паперів № 02/ЦП-129/КЛ-1114 від 30.12.2014. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2015 у справі № 910/13205/15 стягнуто з ТОВ "Блек Ботл" на користь Банку 30000000,00 грн заборгованості по кредиту, 2 461  232,88 грн заборгованості за відсотками по кредиту, 590753,42 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту та 117  310,32 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.
		 
		16) ТОВ "Хайленд Легенд" кредитний договір № 130/КЛ-1114 від 21.11.2014, дата повернення кредиту - 20.11.2015, сума кредиту - 30000000,00 грн; договір про заставу майнових прав від 28.11.2014, договори застави цінних паперів №02 від 30.12.2014, №03 від 26.01.2015, №04 від 11.02.2015. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 у справі № 910/21168/15 стягнуто з ТОВ "Хайленд Легенд" на користь Банку 30000000,00 грн  заборгованості за кредитом, 2461232,88 грн заборгованості за процентами, 590753,42 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 117310,32 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.
		 
		17) ТОВ "Гленрозис Селект" кредитний договір № 131/КЛ-1114 від 25.11.2014, дата повернення кредиту - 24.11.2015, сума кредиту - 30000000, 00 грн; договори застави цінних паперів № 02/ЦП-131/КЛ-1114 від 30.12.2014, № 03/МП-131/КЛ-1114 від 11.02.2015. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 у справі №910/13210/15 стягнуто з ТОВ "Гленрозис Селект" на користь Банку заборгованість за кредитом в розмірі 30000000,00 грн, суму заборгованості за процентами в розмірі 2526575,34 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 601541,10 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 126977,42 грн.
		 
		18) ТОВ "Бріна" кредитний договір № 132/КЛ-1114 від 25.11.2014, дата повернення кредиту - 24.11.2015, сума кредиту - 30000000,00 грн; договори про заставу майнових прав №01/МП-132/КЛ-1114 від 28.11.2014, №02/МП-132/КЛ-1114 від 30.12.2014, договори застави цінних паперів №03/ЦП-132/КЛ-1114 від 26.01.2015, № 04/ЦП-132/КЛ-1114 від 11.02.2015.
		 
		19) ТОВ "Одінер" кредитний договір № 134/КЛ-1114 від 25.11.2014, дата повернення кредиту - 24.11.2015, сума кредиту - 30000000,00 грн; договір про заставу майнових прав № 01/МП-134/КЛ-1114 від 28.11.2014, договори застави цінних паперів № 02/ЦП-134/КЛ-1114 від 26.01.2015, №03/МП-134/КЛ-1114 від 11.02.2015. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2015 у справі № 910/13203/15 стягнуто з ТОВ "Одінер" на користь Банку заборгованість за кредитом в розмірі 30000000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 1241506,85 грн, пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 1397260,27 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 17758,83 грн.
		 
		20) ТОВ "Кілбегган" кредитний договір №135/КЛ-1114 від 25.11.2014, дата повернення кредиту - 24.11.2015, сума кредиту - 30000000,00 грн; договори про заставу майнових прав № 01/МП-135/КЛ-1114 від 28.11.2014, № 02/МПК-135/КЛ-1114 від 30.12.2014; договори застави цінних паперів № 03/ЦП-135/КЛ-1114 від 26.01.2015, № 05/МП-135/КЛ-1114 від 11.02.2015. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі № 910/13209/15 стягнуто з ТОВ "КІЛБЕГГАН" на користь Банку заборгованість по кредиту в сумі 30000000,00 грн; заборгованість по сплаті процентів в сумі 2526575,34 грн; пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 1482739,73 грн; пеню за несвоєчасне погашення процентів в сумі 126977,42 грн.
		 
		21)ТОВ "Сантаріус" кредитний договір №133/КЛ-1114 від 25.11.2014, дата повернення кредиту - 24.11.2015, сума кредиту - 30000000,00 грн; договори про заставу майнових прав № 01 від 28.11.2014, №02 від 30.12.2014 та договори застави цінних паперів № 03 від 26.01.2015, №04 від 11.02.2015. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 у справі №910/14805/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантаріус" на користь Банку основну заборгованість у розмірі 29000000,00 грн, 2442356,17 грн заборгованості за відсотками, 1773452,05 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 122744,83 грн пені за несвоєчасне погашення процентів.
		 
		22) ТОВ "НОЙ АРАСПЕЛ" кредитний договір № 136/КЛ-1114 від 26.11.2014, дата повернення кредиту - 25.11.2015, сума кредиту - 30000000,00 грн; договір № 01/МП-136/КЛ-1114 про заставу майнових прав від 28.11.2019, договори застави цінних паперів №02/ЦП-136/КЛ-1114 від 30.12.2014, № 03/ЦП-136/КЛ-1114 від 11.02.2015. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі №910/13199/15 стягнуто з ТОВ "НОЙ АРАСПЕЛ" на користь Банку 30000000,00 грн заборгованості по кредиту, 2526575,34 грн заборгованості по сплаті процентів, 594863,01 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 126977,42 грн пені за несвоєчасне погашення процентів.
		 
		23) ТОВ "Хайленд КАП" кредитний договір № 137/КЛ-1114 від 26.11.2014, дата повернення кредиту - 25.11.2015, сума кредиту - 30000000,00 грн; договори про заставу майнових прав № 01, № 02 від 28.11.2014 та договори застави цінних паперів № 03 від 30.12.2014 та №04 від 11.02.2015. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 у справі №910/14797/15 стягнуто з ТОВ "Хайленд КАП" на користь Банку кредит в сумі 30000000,00 грн; проценти за користування кредитом в сумі 2766164,38 грн; пеню за невчасне повернення кредиту в сумі 849452,05 грн; пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 162423,47 грн.
		 
		24) ТОВ "Неввіль" кредитний договір № 150/ОВ-1214 від 26.12.2014, дата повернення кредиту - 25.12.2015, сума кредиту - 30000000,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 у справі №910/21172/15 стягнуто з ТОВ "Неввіль" на користь Банку 29460215,19 грн заборгованості за кредитом, 4780937,77 грн заборгованості за процентами, 655220,75 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.
		 
		25) ТДВ "Страхова компанія "Авангард" кредитний договір № 99/КЛ-0914 від 16.09.2014, дата повернення кредиту - 16.09.2015, сума кредиту - 15000000,00 грн, договір застави цінних паперів №01/ЦП-99/КЛ-0914 від 16.09.2014, договір № 01/МП-99/КЛ-0914 про заставу майнових прав від 28.11.2014. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.10.2015 у справі № 922/4898/15 стягнуто з ТДВ "Страхова компанія "Авангард" на користь Банку заборгованість за кредитним договором №99/КЛ-0914 (про надання відновлювальної кредитної лінії) від 16.09.2014 у сумі 15139720,74 грн, в тому числі 13000000,00 грн заборгованості за кредитом, 1887671,25 грн заборгованості за процентами, 252049,49 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		 
		13.          Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з підстав недоведеності.
		 
		14.          Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:
		 
		-          позивач стверджує, що недостатність майна Банку для покриття вимог кредиторів банку становить 510 747 094, 52 грн, в той же час просить суд стягнути солідарно з відповідачів 764 447 419, 30 грн;
		-          термін "недостатність майна" був включений до редакції Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" лише 12 серпня 2015 року, тоді як дії (бездіяльність) відповідачів, на які посилається позивач, вчинялись в період з 2013 по 2014 рік;
		-          нова редакція статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки не має зворотної дії;
		-          тому підлягає застосуванню Закон України "Про банки і банківську діяльність" та Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, яка діяла до внесення змін згідно Закону України від 02.03.2015 №218-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов`язаних із банком осіб", тобто на час здійснення відповідачами своїх повноважень;
		-          відповідно до статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відповідальність керівників банку у випадку віднесення його до категорії неплатоспроможних наступає лише за наявності їх вини;
		-          жодна пов`язана особа Банку не була визнана винною та притягнута до кримінальної відповідальності за статтею 218-1 КК України "Доведення банку до неплатоспроможності";
		-          Фонд документально не підтвердив жодного елементу цивільно-правової відповідальності; не доведено розмір шкоди; вину осіб, які визначені відповідачами; причинно-наслідковий зв`язок між їх діями і визначеною Фондом сумою шкоди;
		-          Фонд, посилаючись на економічну необґрунтованість укладених правочинів і порушення процедури укладення, не подав докази виявлення правочинів нікчемними у порядку статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" або пред`явлення позову про визнання цих договорів недійсними за відповідними положеннями ЦК України.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження 
		 
		15.          06.07.2020 Фонд звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		16.          Скаржник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень неправильне застосування норм статей 92, 261, 543, 1166, 1190 ЦК України, статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 43, 44, 49, 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 89, 346 ГК України, статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства" та відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, щодо застосування частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).
		 
		17.          Також скаржник посилається на те, що суди не дослідили докази у справі, що є підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		18.          Скаржник стверджує, що суди:
		-          не дослідили рішення Спостережної ради та протоколи Кредитного комітету Банку, які підтверджують обставини протиправності дій відповідачів, і безпідставно зазначили, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин стосовного того, що безпосередньо діями/бездіяльністю відповідачів заподіяно шкоду Банку, вкладникам та іншим його кредиторам; не доведено розміру такої шкоди саме у сумі 764447419,30 грн та протиправність (неправомірність) конкретних рішень відповідачів, 
		-          встановили операції з кредитування, але не надали жодної оцінки доказам їх протиправності, економічної недоцільності, безпідставності ухвалення рішення, наявності ризикової діяльності Банку внаслідок вчинення відповідних дій відповідачами, колишніми керівниками. Іншими словами, підстави позову не були розглянуті та досліджені, оскільки позивач звертає увагу не на факт проведення кредитних операцій, а їх протиправний безпідставний характер, наслідком якого є завдання збитків кредиторам Банку;
		-          не оцінили рішення керівників Банку (відповідачів) щодо видачі кредитів неплатоспроможним позичальникам без належного забезпечення, а також про постійні відтермінування строків повернення цих кредитів та надання нових кредитних траншів для оплати Позичальниками відсотків за цими кредитами, на предмет добросовісності та розумності таких рішень; звіт (висновок) Національного Банку України про результати перевірки ПАТ "КБ "Стандарт" від 15.03.2016 (т. 4 арк. 25-186), яким було встановлено факт здійснення керівниками Банку ризикової діяльності: кредитування в значних обсягах пов`язаних між собою позичальників без належного забезпечення на невигідних для банку умовах, численні факти неодноразової пролонгації кредитної заборгованості цих позичальників та надання їм додаткових кредитних коштів для погашення кредитної заборгованості; матеріали документальних перевірок Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку, що проводилась відповідно до наказу від 05.01.2016 №1/1 "Про здійснення перевірки кредитних договорів/справ позичальників" (т.4 та т.5 додатків до позову); докази, що підтверджують розмір заборгованості, що була списана у збиток Банку та склала 1 462 101 681,23 грн. Довідка за підписом уповноваженої особи Банку від 14.05.2019 №14/05/-4 міститься в матеріалах справи, підтверджує розмір збитків; 
		-          не навели мотиви відхилення аргументів Фонду, що за результатами перевірки матеріалів кредитних справ позичальників були відсутні висновки уповноважених фахівців (підрозділів) Банку щодо оцінки кредитоспроможності боржника. При цьому, наявні в кредитній справі висновки працівників уповноважених підрозділів Банку не відображають здійснення повного та належного аналізу/оцінки кредитоспроможності позичальника, перевірки чинності документів та відсутності будь-яких інших негативних факторів для Банку;
		-          безпідставно не застосували норми статей 42 та 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність", що при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних; норму статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства", яка була порушена керівниками Банку в частині приймання участі в голосуванні з питань вчинення правочинів, будучи заінтересованими особами (заставу по деяким кредитам надавали Голова та члени Спостережної ради Банку; ТОВ "КУА "АВЕНІР-ІНВЕСТ", іменні інвестиційні сертифікати якого передавались в заставу, протягом 2013-2014 р.р. було інсайдером банку та контролювалось власниками Банку);
		-          не оцінили аргументи Фонду, що відповідачі, видаючи спірні кредити, порушили вимоги Положення про Кредитний комітет Банку, затвердженого рішенням Правління Банку від 07.08.2014 №36, статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 №23;
		-          помилково не застосували норму частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки ця норма незалежно від змісту її редакцій (2014 рік та/або 2019 рік) є нормою процедурного/процесуального характеру, визначає суб`єкта звернення до суду за захистом порушених прав або законних інтересів (хто є позивачем у даних правовідносинах та має право на відшкодування шкоди); встановлює коло осіб, які є відповідальними за діяння, що призвели до заподіяння шкоди неплатоспроможному банку та/або його кредиторам та зобов`язані її відшкодувати (компенсувати) (хто є відповідачем у даних правовідносинах); умови та порядок звернення за захистом порушеного права або законного інтересу;
		-          помилково зазначили, що в матеріалах справи відсутні докази звернення Уповноваженої особи Фонду чи Фонду до правоохоронних органів з заявами про вчинення злочину стосовно операцій, які викладені в позовній заяві. Такі обставини не входять до предмету доказування, оскільки питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова Великої Палати Верховного Суд від 12.03.2019 у справі № 920/715/17);
		-          безпідставно вказали на відсутність доказів виявлення правочинів нікчемними або пред`явлення позову про визнання вказаних договорів та управлінських рішень Відповідачів недійсними за відповідними положеннями Цивільного кодексу України , оскільки дії Фонду (уповноваженої особи Фонду - у разі делегування повноважень) як ліквідатора банку з формування ліквідаційної маси банку, зокрема, з виявлення нікчемних правочинів в порядку частин другої та четвертої статті 38 України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не перебувають в залежності та не впливають на обсяг та підстави відповідальності пов`язаних з банком осіб, в тому числі керівників банку, передбаченої частиною п`ятою статті 52 цього Закону;
		-          дійшли помилкового висновку щодо обов`язку Фонду, як позивача, доводити наявність всіх елементів цивільно-правового правопорушення, оскільки господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова Великої Палати Верховного Суд від 12.03.2019 у справі № 920/715/17), і законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір;
		-          не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від у справі №911/2129/17, що "...правовідносини між товариством та керівником мають довірчий характер, а протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень. Положеннями статті 92 ЦК України та статті 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи...".
		 
		19.          Представник Власова Д.С. подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечував проти задоволення касаційної скарги, посилаючись на те, що суди обґрунтовано відмовили в позові з тих підстав, що Фондом документально не підтвердженого жодного елементу цивільно-правової відповідальності; не доведено розмір шкоди; вину осіб, які визначені відповідачами; причинно-наслідковий зв`язок між їх діями і визначеною Фондом сумою шкоди, а Верховний Суд не наділений повноваженнями оцінювати докази, а лише перевіряє дотримання норм матеріального та процесуального права.  
		20.          Відповідач також зауважив, що: 
		-          позивач, покладаючи обов`язок доказування відсутності вини на відповідачів з посиланням на статтю 1166 ЦК України, як загальну норму, не враховує спеціальні норми статті 58 Закон України "Про банки і банківську діяльність" та статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно яких за завдану шкоду банку у пов`язаних осіб настає виключно за наявності їх вини в цьому. Тобто, за спеціальним нормами закону, саме позивач має встановити наявність вини в діях відповідачів для того, щоб отримати право вимагати від них відшкодування збитків;
		-          позивач безпідставно визначив усіх пов`язаних осіб з банком солідарними співвідповідачами, не визначаючи сукупність ознак, що зумовлюють обов`язок відшкодування шкоди стосовно кожного з них окремо;
		-          Фонд звернувся до суду з вимогою про стягнення майна з пов`язаних осіб для задоволення вимог кредиторів, які на момент винесення рішення є вже погашеними;
		-          позивач порушив права об`єднання позовних вимог. 
		21.           ОСОБА_18 у відзиві на касаційну скаргу просила залишити судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки скаржник обґрунтував вимоги касаційної скарги та позовні вимоги нормами законодавства, які набрали чинності після закінчення спірних правовідносин (припинення членства відповідачів в Спостережній раді Банку), а також не надав судам першої та апеляційної інстанцій достовірних доказів нанесення шкоди банку, яка підлягає відшкодуванню за правилами статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент членства відповідачів в Спостережній раді Банку.
		 
		22.          Представник ОСОБА_17 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної  скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, оскільки позивач не обґрунтував підстави для передачі справи на новий розгляд та не довів, що суди не дослідили зібрані у справі докази. 
		 
		23.           ОСОБА_19 подав письмові пояснення по справі, в яких просив закрити провадження у справі, посилаючись на те, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 строк позовної давності сплив 11.11.2018  і позивач пропустив цей строк. Окрім того, зауважує, що посада керівника відокремленого підрозділу не відноситься до поняття "керівника банку".
		 
		24.          Відповідачі також вказували на наявність підстав для відмови у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.
		 
		25.          Позивач також подав пояснення, в яких, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, вказував на наявність підстав для задоволення позову, оскільки невиважені (протиправні) рішення відповідачів про вчинення невиправдано ризикових операцій без належної перевірки контрагентів та запропонованого забезпечення призвело до отримання Банком збитків саме внаслідок неплатоспроможності позичальників та неліквідності цінних паперів, які були прийняті банком в якості забезпечення за виданими кредитами.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		26.          Верховний Суд, обговоривши доводи учасників справи, наведені у касаційній скарзі та відзивах на касаційну скаргу, перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		27.          Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		28.          Після надходження касаційної скарги у цій справі Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 у спірних правовідносинах, що є подібними до правовідносин у справі, що переглядається. 
		 
		29.          Відтак при перегляді цієї справи Верховний Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 (з урахуванням відмінностей у законодавстві, яке діяло на момент вчинення відповідачами дій, як членів органів управління банку), а також висновки, викладені у постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 14.09.2021 у справі № 11371/18, від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20. 
		 
		30.          Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		 
		31.          Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як - неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;  наявність шкоди,  причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою,  вина заподіювача шкоди. 
		 
		32.          При зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. 
		 
		33.          Позивач у цій справі мав довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.
		 
		34.          Натомість відповідачі мали право та можливість спростувати доводи та докази позивача, а також навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема глави 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо (пункти 7.4, 7.7, 7.34, 7.35 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).
		 
		35.          У постанові від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, розглядаючи спір у подібних правовідносинах, визначив, що відповідно до заявлених позивачем предмету та підстав позову предметом доказування у цій справі та обставинами, що складають предмет дослідження судами, є:
		 
		1)          належність відповідачів до пов`язаних з Банком осіб: зокрема до власників істотної участі, керівників банку; дати набуття статусу власника істотної участі, дати обрання / призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; персональний склад органів управління Банку у період, визначений позивачем як спірний період;
		2)          факти протиправної поведінки відповідачів (здійснення ризикових кредитних операцій та яких саме, недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів Національного банку України, обставини, що підтверджують невиваженість кредитної політики Банку та її ризикованість, обставини приховування реального фінансового стану банку, відсутність у Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів, вчинені всупереч інтересам Банку тощо);
		3)          розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір шкоди Банку та шкоди, завданої кредиторам Банку невиваженою внутрішньою політикою управління, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації Банку);
		4)          наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та завданою шкодою (обставини того, що існуюча недостатність майна Банку є наслідком саме протиправних дій відповідачів).
		 
		Крім того відповідачі мають довести відсутність своєї вини у завданні шкоди, а суди дослідити обставини наявності / відсутності вини відповідачів у її заподіянні. 
		 
		36.          У частині першій статті 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Таким чином, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди ("поведінкова концепція вини").
		 
		37.          Таким чином, саме відповідачі, а не позивач мали доводити суду відсутність вини, тобто вжиття ними всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди Банку, свою добросовісну і розумну поведінку, як керівників Банку.
		 
		38.          Суди обох інстанції, хоча й правильно вказали, що особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини, одночасно дійшли помилкового висновку, що позивач має доводити вину, та відмовили в позові з підстав недоведеності наявності вини відповідачів у заподіянні шкоди.
		 
		39.          Заперечення відповідача ОСОБА_5 , викладені у відзиві на касаційну скаргу, що у даному випадку слід застосовувати не норму статті 1166 ЦК України, а спеціальні норми статті 58 Закон України "Про банки і банківську діяльність" та статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно яких саме позивач має встановити наявність вини в діях відповідачів для того, щоб отримати право вимагати від них відшкодування збитків, Верховний Суд відхиляє, оскільки, по-перше: Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 ЦК України; по-друге: Закони, на які посилається скаржник, не регулюють цивільні відносини щодо вини заподіючів шкоди інакше, ніж ЦК України.  
		 
		40.          Крім того, Верховний Суд зауважує, що суди, зазначаючи про недоведеність шкоди й протиправної поведінки, одночасно вказують й про недоведеність причинного зв`язку. Наведені висновки є суперечливими та взаємовиключними, оскільки неможливо встановлювати наявність причинного зв`язку між шкодою, яка за твердженням суду не доведена, та поведінкою відповідача, неправомірність якої за висновком суду також не доведена. Питання про причинно-наслідковий зв`язок постає лише після встановлення причини (протиправне діяння у деліктних правовідносинах) та настання шкідливого наслідку (шкоди).
		 
		41.          Висновки судів щодо недоведеності протиправної поведінки відповідачів є передчасними, оскільки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та неповному дослідженні наданих Фондом доказів. 
		 
		42.          Згідно з частиною четвертою статті 238 ГПК у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції зазначаються:
		-          перелік обставин, які є предметом доказування у справі;
		-          перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;
		-          висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів;
		-          мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;
		-          мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		 
		43.          Фонд у касаційній скарзі зазначає, що суди не дослідили протоколи засідань Спостережної ради та Кредитного комітету Банку на предмет обґрунтованості прийнятих управлінських рішень, не було надано жодної оцінки іншим доказам (звіту (висновку) Національного Банку України про результати перевірки Банку від 15.03.2016р. (т.4 арк. 25-186), яким було встановлено факт здійснення керівниками Банку ризикової діяльності: кредитування в значних обсягах пов`язаних між собою позичальників без належного забезпечення на невигідних для банку умовах, численні факти неодноразової пролонгації кредитної заборгованості цих позичальників та надання їм додаткових кредитних коштів для погашення кредитної заборгованості; матеріалам документальних перевірок Уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію Банку, що проводилась відповідно до наказу від 05.01.2016 №1/1 "Про здійснення перевірки кредитних договорів/справ позичальників" (т.4 та т.5 додатків до позову); довідці, за підписом уповноваженої особи ПАТ "КБ "Стандарт" від 14.05.2019 №14/05/-4, що підтверджує розмір заборгованості, що була списана у збиток Банку та склала 1 462 101 681,23 грн),  а також не надано оцінку його аргументам щодо порушення вимог Положення про Кредитний комітет Банку, затвердженого рішенням Правління Банку від 07.08.2014 №36, статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 №23. 
		 
		44.          Верховний Суд погоджується з цими доводами, оскільки всупереч вимогам ГПК України суд першої інстанції не описав наданих Фондом доказів, не здійснив їх оцінки, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 
		 
		45.          Суд дійшов висновку про недоведеність позивачем складу деліктного порушення без мотивованого пояснення зроблених висновків, ґрунтовного аналізу аргументів сторін, оцінки наданих ними доказів, встановлення обставин справи, які належать до предмета доказування, зокрема, не оцінив дії відповідачів на предмет дотримання вимог чинного законодавства та їх фідуціарних обов`язків, не проаналізували дії/бездіяльність відповідачів на предмет дотримання приписів нормативних актів, які регулюють банківську діяльність. Ця помилка не була виправлена й судом апеляційної інстанції.
		 
		46.          Так само передчасними є висновки судів щодо недоведеності наявності шкоди та її розміру. 
		 
		47.          Верховний Суд виходить з того, що за загальним правилом розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. 
		 
		48.          Отже, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо.
		 
		49.          Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Тобто у цьому разі розмір недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів є мінімальною оцінкою шкоди, завданої банку.
		 
		50.          Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у пунктах 7.59. - 7.61. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 та у пункті 203 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18.
		 
		51.          Суди, відмовляючи у позові з тих підстав, що позивач стверджує, що недостатність майна Банку для покриття вимог кредиторів банку становить 510 747 094, 52 грн, в той же час просить суд стягнути солідарно з відповідачів 764 447 419, 30 грн, не з`ясували та не перевірили, яким чином Фонд визначає відповідну суму, хоча у позовній заяві прямо зазначено, що це є сумою, яка стягнута за рішенням судів по кредитним операціям, які завдали шкоду Банку та його кредиторам (в тому числі вкладникам); не обґрунтували як висновок щодо неможливості стягнення шкоди у розмірі недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, що має наслідком часткове задоволення позову, так і висновок щодо неможливості відшкодування шкоди у більшому розмірі. 
		 
		52.          Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню редакція цих норм, чинна станом на дату подання Фондом позову у цій справі, а підлягають застосуванню зазначені норми Законів України "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакціях, чинних у період здійснення відповідачами як власниками істотної участі та керівниками Банку своїх повноважень у 2013 - 2014 роках.
		 
		53.          Однак Верховний Суд не може повністю погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
		 
		54.          Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, що була чинна протягом 2013-2015 років, до внесення змін до цієї норми за Законом України № 629-VIII від 16 липня 2015 року, що набрав чинності 12 серпня 2015 року) Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.
		 
		55.          Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.
		 
		56.          Отже різниця між попередньою та новою редакцією зазначеної норми полягає у тому, що:
		 
		1)          редакція норми, чинна станом на дату подання позову у цій справі, містила більш широке коло осіб, до яких Банк може звертатися з вимогою, - не лише до власників істотної участі, контролерів та керівників Банку, а й до будь-яких осіб, пов`язаних з банком;
		2)          редакція норми, чинна станом на дату подання позову у цій справі, передбачала недостатність майна Банку для розрахунків з кредиторами як обов`язкову умову, за наявності якої Фонд мав право звернутися з позовом.
		 
		57.          Відповідно до пункту 6-2 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній з 12 серпня 2015 року до 22 травня 2020 року) недостатність майна банку - перевищення розміру зобов`язань банку відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів над оціночною вартістю ліквідаційної маси банку, за винятком майна банку, що є предметом застави та використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя.
		 
		58.          Крім того питання відповідальності банку за своїми зобов`язаннями урегульовані статтею 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
		 
		59.          Відповідно до частин четвертої - шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, що була чинна протягом 2013-2015 років, до внесення змін до цієї норми згідно із Законом України № 218-VIII від 02 березня 2015 року, що набрав чинності 08 березня 2015 року) власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
		 
		Власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність.
		 
		На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.
		 
		60.          Згідно з частинами четвертою - шостою статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на час звернення Фонду до суду з позовом у цій справі) власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
		 
		Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.
		 
		Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном.  Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.
		 
		61.          Верховний Суд зазначає про те, що до норм матеріального права належать норми, які визначають осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності. Тоді як до процесуальних, процедурних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.
		 
		62.          Норми права, що визначають порядок дій Фонду як ліквідатора банку, зокрема щодо вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання - до суду, є процесуальними, процедурними нормами.
		 
		63.          Відповідно до правовідносин, учасником яких є Фонд як ліквідатор неплатоспроможного банку (який вчиняє дії з виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватися редакції статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.
		 
		64.          Водночас норми статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (статті 58 Конституції України). Такі норми поширюють свою дію тільки на ті відносини, що виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. <…> Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №1-зп/1997 від 13 травня 1997 року).
		 
		65.          Отже при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення такими особами відповідних дій, тобто у спірних правовідносинах у 2013 - 2014 роках.
		 
		66.          Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частин четвертої - шостої статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" стосовно процесуального чи матеріального характеру цих норм викладений у пунктах 131 - 148 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18.
		 
		67.          З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не здійснили розмежування зазначених норм в залежності від їх характеру (на матеріальні та процесуальні), не врахували, що Фонд, звертаючись до суду з позовом у цій справі, реалізував своє процесуальне право на пред`явлення до суду вимоги про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, передбачене частиною п`ятою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі, та, вчиняючи такі дії, правильно керувався редакцією цієї норми, чинною станом на дату подання ним позову, яка вже містила такі терміни як "недостатність майна" та "пов`язані з банком особи". Суди попередніх інстанцій помилково не застосували зазначену норму у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі до спірних правовідносин, не врахували, що станом на дату подання Фондом позову наявність такого показника як "недостатність майна банку" була умовою для пред`явлення такого позову. 
		 
		68.          Отже висновок судів попередніх інстанцій про те, що редакція Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", чинна станом на дату подання Фондом позову у цій справі, не підлягає застосуванню, є помилковим.
		 
		69.          Разом з цим Верховний Суд зауважує, що до правовідносин, що стосуються здійснення відповідачами своїх повноважень у період 2013 - 2014 роки, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності, підлягають застосуванню Закон України "Про банки і банківську діяльність" та Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакціях, чинних у відповідні періоди здійснення відповідачами своїх повноважень.
		 
		70.          Як вже зазначалось, належність відповідачів до пов`язаних з Банком осіб: зокрема до власників істотної участі, керівників банку; дати набуття статусу власника істотної участі, дати обрання / призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; персональний склад органів управління Банку у період, визначений позивачем як спірний період, є обставиною, яка входить до предмету доказування у цій категорії спорів. 
		 
		71.          З оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій не вбачається, що суди встановили ці обставини з достовірністю, оскільки обставини щодо приналежності відповідачів до власників істотної участі, керівників Банку, пов`язаних з Банком осіб зазначені в оскаржуваних судових рішенням не як достовірно встановлені обставини, а лише в ракурсі доводів позивача, тобто того, як на ці обставини посилається позивач. 
		 
		72.          Суди не встановили та не зробили прямий висновок, чи належать відповідачі до кола осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності, підлягають застосуванню Закон України "Про банки і банківську діяльність" та Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакціях, чинних у відповідні періоди здійснення відповідачами своїх повноважень. Встановлення цих обставин має істотне значення для правильного вирішення питання щодо належності відповідачів.
		 
		73.          Верховний Суд погоджується також з доводами скаржника, що суди повинні були застосувати норму статті 92 ЦК України до спірних правовідносин, яку застосовано не було. 
		 
		74.          Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		 
		75.          Внутрішня воля юридичної особи формується її органами. Для вчинення правочину юридична особа (яка є по суті юридичною фікцією) має сформувати своє волевиявлення. В акціонерних товариствах, банках процес волевиявлення залежно від ознак правочину формується одним або декількома органами і складається з двох етапів: 1) ухвалення рішення про вчинення правочину; 2) вчинення самого правочину (статті 33, 52, 58 60, 70, 72 Закону "Про акціонерні товариства", статті 38 40, 52 Закону "Про банки і банківську діяльність" у редакції на момент вчинення сумнівних правочинів). Такі дії є нерозривними, вони у сукупності направлені на формування внутрішньої волі та волевиявлення юридичної особи (яке має бути вільним, водночас має відповідати внутрішній волі).
		 
		76.          У статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює  їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
		 
		77.          Обов`язки виступати від імені юридичної особи, обов`язки щодо представництва у контексті статті 92 ЦК України охоплюють як дії щодо формування внутрішньої волі, так і дії щодо формування її волевиявлення. 
		 
		78.          З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, випливає, що у статті 92 ЦК України йдеться про фідуціарні обов`язки та солідарну відповідальність членів органів управління банку в цілому, а не лише тих членів виконавчого органу, які представляють банк у відносинах з третіми особами. 
		 
		79.          Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах викладені у пунктах 149 - 155 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18.
		 
		80.          Тому Верховний Суд вважає помилковим незастосування судами попередніх інстанцій статті 92 ЦК України.
		 
		81.          Суди встановили, що Фонд або уповноважена особа Фонду не ухвалювали рішень про віднесення правочинів до нікчемних і не зверталися з позовами до контрагентів Банку в порядку, передбаченому статтею 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Банк також не звертався з позовом про визнання правочинів недійсними в порядку, передбаченому ЦК України. Суди попередніх інстанцій вважали, що це також свідчить про правомірність операцій і дійсність зазначених договорів.
		 
		82.          Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про помилковість зазначених висновків з огляду на таке.
		 
		83.          Виявлення нікчемних правочинів та застосування наслідків їх нікчемності потенційно може впливати на загальну вартість ліквідаційної маси і, відповідно, може як збільшити, так і зменшити розмір непокритих активами Банку вимог кредиторів. Водночас якщо контрагенти за договорами мають ознаки фіктивності, а звернення до них з позовами не мало б позитивних наслідків, це призвело б лише до додаткових витрат Банку. Велика Палата Верховного Суду вказала, що невчинення Фондом таких дій, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення їх від відповідальності (пункти 7.70 - 7.71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).
		 
		84.          Заперечення, викладені у касаційній скарзі, щодо порушення правил об`єднання позовних вимог, Верховний Суд відхиляє, оскільки заявлені Фондом на підставі статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" позовні вимоги до власників істотної участі, керівників банку, пов`язаних з банком осіб мають розглядатися разом у межах однієї справи. Адже у випадку завдання шкоди банку діями його посадових осіб, внаслідок чого настала неплатоспроможність банку, які несуть солідарну відповідальність перед банком як члени органу (органів) управління, повний склад правопорушення можна встановити лише шляхом системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності посадових осіб, у тому числі дослідження проведених банківських операцій та їх вплив на фінансове становище банку в цілому. Операції банку та їх наслідки для його платоспроможності не можна розглядати окремо (пункти 7.77 постанови Великої Палати Верховного суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18).
		 
		85.          Щодо аргументів, викладених у відзивах на касаційну скаргу,  стосовно спливу строку позовної давності, то Верховний Суд зауважує, що якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди. Розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів має бути виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. У таких випадках перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох зазначених вище документів (пункт 8.4 постанови Великої Палати Верховного суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18). Перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, не досліджуючи питання позовної давності (пункт 128 постанови Великої Палати Верховного суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		86.          Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
		 
		87.          За змістом пунктів 1 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		 
		88.          Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		89.          З огляду на те, що заявлені позивачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у цій справі знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими, суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального та порушили норми процесуального права, враховуючи межі розгляду справи у суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
		 
		90.          При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити надані учасниками справи докази та доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
		 
		Розподіл судових витрат
		 
		91.          Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.
		 
		Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 910/15260/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                      І. Кондратова
		 
		 
		Судді                                                                                   О. Кролевець 
		 
		                          
		                                                                                             Л. Стратієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...