Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/3456/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, з них.
Надіслано для оприлюднення: 02.05.2022. Зареєстровано: 03.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2022.

Номер судового провадження: 2-а/755/147/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 755/3456/22
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"02" травня 2022 р. "02" травня 2022 р.                                                                 м. Київ
		Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді                   Коваленко І.В.
		при секретарі                            Ковшобі А.К.,
		за участі сторін:
		представника позивача          Родіонової О.О.,
		відповідача                             ОСОБА_1 (в режимі відео-конференції),
		перекладача                         Каримшакова Н.А.,
		розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва адміністративну справу за позовною заявою Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в України, строком на 6 (шість) місяців, 
		 
		в с т а н о в и в:
		Позивач, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі за текстом - ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), звернувся до суду з позовом до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в України, строком на 6 (шість) місяців. 
		Позовні вимоги мотивовано тим, що 29.04.2022 року співробітниками ДСР НП України виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: проживав без документів, які б надавали йому право на проживання в Україні. В подальшому його було доставлено до службового приміщення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області. За результатами проведеної ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області перевірки встановлено, що відповідач ОСОБА_1 прибув до України 01.05.2017 року з приватною метою, перетнувши державний кордон через пункт пропуску «Гоптівка». На момент затримання відповідач не надав оригінал паспортного документа через його відсутність. Із заявою про отримання статусу біженця чи додаткового захисту в Україні до компетентних органів відповідач не звертався. Отже, будь-які документи, які б підтверджували законне перебування відповідача на території України, відсутні, що унеможливлює його ідентифікацію. Викладене свідчить про те, що відповідач, не звернувшись до ДМС з заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а тому, на думку позивача, відповідач підлягає затриманню з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконного перебувають на території України з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів про реадмісію. 
		Ухвалою суду від 02.05.2022 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.
		Відповідач в судовому засіданні частково заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити у позові. При цьому, зазначав, що до України він приїхав 01 травня 2017 року з м. Курськ Російської Федерації, проживав у м. Львові, не заперечував своє перебування на території України без будь-яких документів, які б підтверджували його законне перебування на території України. 
		Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
		Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		За змістом довідки про особу, вона складена щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, місце проживання: АДРЕСА_1 , якого виявлено у АДРЕСА_2 , документ що посвідчує особу відсутній та відсутня інформація про особу за обліками ДМС.
		Як вбачається з рапорту, складеного головним оперуповноваженим ДСР НП України Ю.Руленком, 24.04.2022 року по вулиці Волоська, 81 в м. Києві, за результатами проведення оперативно-пошукових заходів по виявленню осіб, причетних до диверсійно-розвідувальних груп на території м. Києва, виявлено особу, яка представилась, як громадянин Російської Федерації, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не зміг надати документи, що встановлюють особу, а також документи, підтверджуючі законні підстави для легального перебування на території України. В подальшому ОСОБА_1 було запрошено до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області для встановлення причин та обставин правопорушення та подальшого прийняття рішення відносно нього. За оперативною інформацією стало відомо, що ОСОБА_1 не має намір самостійно залишити територію України, що тягне за собою необхідність помістити останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою його примусового видворення за межі України. 
		Відповідно до наданих відомостей про осіб, які перетнули державний кордон в період з 29.04.2017 року по 29.04.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , двічі перетинав кордон України на вїзд - 01.05.2017 року та на виїзд - 29.04.2017 року. 
		29.04.2022 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Гулящим С.І. складено протокол про адміністративне правопорушення №МКМ 010346 про вчинення громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП. 
		29.04.2022 року рішенням заступника начальника відділу протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області В.Гулящим громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поміщено у Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства ДМС України, які незаконно перебувають на території України, за адресою: АДРЕСА_3 , для підготовки адміністративного позову про затримання, з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України ДМС України, та подальшому виконання рішення суду про реадмісію. 
		Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Про прийняте рішення повідомлено прокурора міста Києва та Департамент консульської служби МЗС України. 
		30.04.2022 року працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та Волинського ПТПІ складено акт про приймання-передавання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		02.05.2022 року громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під розписку, доведено до відома позов про затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Копію позову відповідач ОСОБА_1 отримав.
		Відповідно до п. 14 ст.1ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон), нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
		Частиною 3 ст. 3 Закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
		Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону, іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
		Проте, документи, які б підтверджували законне перебування відповідача на території України відсутні, що унеможливлює його ідентифікацію. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону, в`їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		За змістом статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
		Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі Chahal v. The U.K . Арр. 22414/93, 15 November 1996 будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод буде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.
		Європейський Суд з прав людини у справі «Amuur v. France», Арр. 19776/92, 25 June 1996 та у справі «Dougoz v Greece», App. no. 40907/98, 6 March 2001 вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.
		З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі. 
		Приписи ч. 1 ст. 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначають, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
		Частиною 1 ст.29 Закону передбачено, що передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.
		Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про реадмісію» від 05.06.2013 за №324-VII ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про реадмісію.
		В абзаці першому п.4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
		Пунктом 1 розділу VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом МВС, Адміністрації Держприкордонслужби та Служби безпеки України 23.04.2012 №353/271/150, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2012 за №806/21119, визначено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування. 
		З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство. 
		Підстав для того, щоб вважати, що відповідач підпадає під захист ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» суд не вбачає. Доказів протилежного не надано.
		В судовому засіданні встановлено, що за весь час перебування на території України, саме з 2017 року, відповідач за отриманням посвідки іноземця на тимчасове проживання на території України не звертався. 
		На виконання абзацу 3 пункту 3 розділу IV «Прикінцеві положення» Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110, з метою нормативно- правового врегулювання порядку дій посадових осіб пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, територіальних органів та територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону з питань розміщення іноземців та осіб без громадянства в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, їх утримання, ідентифікації, примусового видворення, а також звільнення з пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 лютого 2016 року
		№ 141 затверджено Інструкцію про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - Інструкція № 141). 
		Згідно із пунктом 12 Розділу II Інструкції № 141 іноземці та особи без громадянства утримуються в ПТПІ протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду: про примусове видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, але не більш як 18 місяців. 
		У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою. 
		Згідно із частиною першою статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» органи Державної міграційної служби України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця або особу безгромадянства, якщо така особа не виконала в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обгрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення. У відповідності до частини третьої статті 30 зазначеного Закону органи Державної міграційної служби України на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщають іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. 
		Підставами вважати, що відповідач буде ухилятися від виїзду є: відсутність законних підстав для перебування іноземця на території України, передбачені статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; відсутність документів, які б надавали право на перетин кордонів для виїзду з території України; відсутність документів, на право перебування на території України; відсутність на території України родинних зв`язків; відсутність дозволу на працевлаштування та постійного місця проживання та законного джерела отримання коштів. 
		Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , грубо порушив статті 4, 9, 15, 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» і на виконання вимог частин першої, третьої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підлягає поміщенню до пункту тимчасового перебування, з метою ідентифікації та забезпечення передачі його відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
		Відповідно до Положень «Про Державну міграційну службу України», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує Державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидій нелегальній (незаконній) міграції.
		Згідно із положенням частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
		Відповідно до частини першої статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, нейтральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
		Зважаючи на те, що у відповідача відсутні будь-які документи, що посвідчують особу та надають йому право перебування на території України, відсутній факт звернення до ДМС з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідач підлягає затриманню з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, встановлені наступні обставини справи, зокрема: відповідач не має законних підстав перебувати на території України; у громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні документи, що посвідчують особу та на підставі яких він може вибути з території України - цей факт є обставиною, яка перешкоджатиме реалізації процедури реадмісії. 
		Наведені обставини у розрізі викладених вище мотивів та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 289 КАС України дають підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. 
		На підставі вищезазначеного, на основі всіх встановлених обставин справи, суд вважає позовні вимоги Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статтями 2, 4, 5, 6, 194, 211, 217, 241, 245, 246, 289 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -   
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позовну заяву Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (Код ЄДРПОУ 42552598, адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А) до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в України, строком на 6 (шість) місяців, задовольнити.
		Затримати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6(шість) місяців. 
		На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
		Відповідно до ч. 16 ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст судового рішення складено 02 травня 2022 року.
		Суддя                                                                                        І.В.Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...