Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 305/1488/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2022.
Дата набрання законної сили: 26.04.2022
Номер судового провадження: 61-17312ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                  
		 
		26 квітня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 305/1488/20
		провадження № 61-17312св21
		 
		Верховний Суд у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючої - Ступак О. В., 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), 
		Яремка В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатІльків Микола Миколайович, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 22 вересня 2021 рокуу складі колегії суддів:Готри Т. Ю., Кондора Р. Ю., Мацунича М. В., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ільків М. М., звернулася до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі 
		- МТСБУ) про стягнення страхового відшкодування.
		 
		На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 10 вересня 2017 року у с. Чорна Тиса на вул. Центральній Рахівського району Закарпатської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю водія ОСОБА_2 , який керуючи автомобілем «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який від отриманих травм помер на місці.
		 
		На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер  НОМЕР_1 , застрахована не була.
		 
		19 жовтня 2017 року вона, як матір загиблого ОСОБА_3 , направила на адресу МТСБУ заяву про виплату страхового відшкодування. До матеріалів страхової справи долучено копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017070000000191 від 10 вересня 2017 року. 
		 
		Загальна сума страхового відшкодування становила 46 945,22 грн, з яких: витрати на поховання - 8 545,00 грн та 38 400,00 грн на відшкодування моральної шкоди. 
		 
		03 січня 2019 року МТСБУ повідомило її про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю рішення у кримінальній справі за фактом вказаної ДТП, посилаючись на пункт 36.2 статті 36 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі 
		- Закон № 1961-IV).
		 
		Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
		 
		06 вересня 2019 року вона направила на адресу МТСБУ заяву про долучення додаткових документів та виплату страхового відшкодування у розмірі 123 745,00 грн, з яких: витрати на поховання - 8 545,00 грн, на відшкодування утриманцям - 115 200,00 грн.
		 
		Листами від 08 жовтня 2019 року та від 04 листопада 2019 року МТСБУ, посилаючись на пункт 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, знову відмовило їй у виплаті страхового відшкодування посилаючись на відсутність прийнятого рішення у кримінальній справі за фактом ДТП. 
		 
		Посилаючись на те, що рішення МТСБУ про відмову у виплаті страхового відшкодування є неправомірним, оскільки відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України відповідальність водія настає незалежно від його вини, та з огляду на прострочення виконання грошового зобов`язання страховика у період з 06 грудня 2019 року  по 21 вересня 2020 року, що є підставою для стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, ОСОБА_1 просила стягнути з МТСБУ 145 902,72 грн, з яких: страхове відшкодування у розмірі 123 745,00 грн; пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) 
		- 17 966,69 грн; три проценти річних - 2 959,71 грн; інфляційні втрати 
		- 1 231,32 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2020 року позов   ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 123 745,00 грн, з яких: відшкодування утриманцю - 115 200,00 грн, витрати на поховання -8 545,00 грн.
		 
		Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 17 966,69 грн, три проценти річних від простроченої суми боргу - 2 959,71 грн, інфляційні втрати - 1 231,32 грн, а всього - 22 157,72 грн. 
		 
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до положень статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, тобто у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 274/4882/17-ц (провадження № 61-38295св18). До вичерпного переліку випадків, за яких не настає цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки, віднесено випадки, коли шкода була завдана внаслідок непереборної сили або мав місце умисел потерпілого. Відповідач не довів належними і допустимими доказами, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого - ОСОБА_3 .
		 
		Оскільки на момент вчинення ДТП (10 вересня 2017 року) цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована не була, то відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 500/2095/15-ц.
		 
		Положення статті 35 Закону № 1961-IV встановлюють виключний перелік документів, що мають бути додані до заяви про виплату страхового відшкодування, серед яких відсутні документи на підтвердження вини страхувальника у вчиненні ДТП, а тому відмова МТСБУ у виплаті страхового відшкодування з посиланням на відсутність вироку суду або постанови про закриття кримінального провадження є необґрунтованою та такою, що порушує право позивача на отримання страхового відшкодування.
		 
		Зважаючи на те, що за змістом статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, тоді як ОСОБА_1 починаючи з 26 серпня 2009 року є непрацездатною особою і на час смерті ОСОБА_3 перебувала на його утриманні, суд вважав обґрунтованими вимоги позивачки про стягнення з МТСБУ на її користь страхового відшкодування в розмірі 115 200,00 грн, а також понесених нею витрат на поховання сина у розмірі 8 545,00 грн, на підтвердження яких ОСОБА_1 надала товарний чек, який є розрахунковим документом у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Оскільки МТСБУ допустило прострочення у виплаті позивачці страхового відшкодування, суд також вважав наявними підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період з 06 грудня 2019 року по 21 вересня 2020 року в розмірі 17 966,69 грн, трьох процентів річних від простроченої суми боргу - 2 959,71 грн та інфляційних втрат 
		- 1 231,32 грн.
		 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 01 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МТСБУ на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області 30 листопада 2020 року. 
		 
		Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні (справа № 305/1464/19) по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 135, частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		 
		Зупиняючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд керувався пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши, що у провадженні Рахівського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 (справа № 305/1464/19) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 135, частиною другою статті 286 КК України, за фактом ДТП у результаті якої помер ОСОБА_1 . Аналізуючи положення частини п`ятої статті 1187 ЦК України та підпункту 37.1.1. пункту 37.1. статті 37 Закону № 1961-IV, суд дійшов висновку, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є, зокрема навмисні дії потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Крім того, відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Наведене, на думку суду, дає підстави для висновку, що від доведеності чи недоведеності ОСОБА_2 обставин умислу потерпілого ОСОБА_3 або його грубої необережності залежатиме наявність чи відсутність підстав для стягнення страхового відшкодування чи його зменшення. Зважаючи на викладене та доводи апеляційної скарги МТСБУ про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки факту перебування в провадженні Рахівського районного суду Закарпатської області кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , який під час розгляду має можливість довести, що шкоду ОСОБА_3 було завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого або ж його грубої необережності, що відповідно до приписів частини п`ятої статті 1187, частини другої статті 1193 ЦК України виключає відповідальність за заподіяну шкоду або ж є підставою для її зменшення, апеляційний суд дійшов висновку, що розгляд зазначеної справи з об`єктивних причин є неможливим до вирішення кримінальної справи № 305/1464/19 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 135, частиною другою статті 286 КК України.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
		 
		У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга 
		ОСОБА_1 , подана в його інтересах адвокатом Ільків М. М. , на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, у якій вона просила скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що розгляд цієї справи з об`єктивних причин є неможливим до вирішення кримінальної справи № 305/1464/19 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 135, частиною другою статті 286 КК України. Зазначав, що у справах про відшкодування шкоди заподіяної життю та/або здоров`ю внаслідок ДТП, позивач, який має право на відшкодування такої шкоди звільнений законом від обов`язку доказування вини водія у завданні ним шкоди, а тому отримання страхової виплати від відповідача не повинно залежати від ефективності діяльності органів досудового розслідування. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілими несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинуваті володільці об`єктів, які є джерелом підвищеної небезпеки. Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 274/4882/17-ц (провадження № 61-38295св18).
		 
		Апеляційний суд зазначеного не урахував, керувався необхідністю встановлення вини як водія, так і пішохода у настанні ДТП, незважаючи на те, що встановлення чи відсутність вини водія ОСОБА_2 у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування. Вказував на те, що внаслідок зупинення апеляційного провадження до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні (справа № 305/1464/19) по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 135, частиною другою статті 286 КК України, порушуються права позивачки на отримання належного страхового відшкодування в межах розумних строків. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
		 
		Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що 10 вересня 2017 року у с. Чорна Тиса на вул. Центральній Рахівського району Закарпатської області сталася ДТП за участю водія ОСОБА_2 , який керуючи автомобілем «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який від отриманих травм помер на місці.
		 
		З копії свідоцтва про народження від 28 квітня 1982 року серії НОМЕР_2 встановлено, що матір`ю ОСОБА_3 є позивачка ОСОБА_1 .
		 
		На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність водія автомобіля марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована не була.
		 
		За фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди ГУ НП в Закарпатській області 10 вересня 2017 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070000000191 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
		 
		З обвинувального акта, затвердженого прокурором та скерованого до суду вбачається, що 10 вересня 2017 року, близько 02 години 26 хвилин, водій ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним транспортним засобом марки «Skoda» моделі «Octaviа», реєстраційний номер Швеції НОМЕР_1 , рухаючись з боку смт. Ясіня, в напрямку с. Чорна Тиса Рахівського району Закарпатської області не забезпечив безпеку дорожнього руху та грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, а також не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого навпроти будівлі АДРЕСА_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , який на той час перебував у горизонтальному положенні на спині.
		 
		На час розгляду справи судами, кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 судом не розглянуто.
		 
		11 вересня 2017 року ОСОБА_1 сплатила за речі ритуального призначення 8 545,00 грн, що підтверджуються копією виданого їй товарного чеку від 11 вересня 2017 року.
		 
		Згідно з довідкою про склад сім`ї від 25 вересня 2017 року № 5458, виданою виконавчим комітетом Ясінянської селищної ради ОСОБА_1 , до складу її сім`ї входять: ОСОБА_3 (син, помер), ОСОБА_6 (син), ОСОБА_7 (невістка), ОСОБА_8 (внучка), ОСОБА_9 (внучка).
		 
		Відповідно до довідки від 25 вересня 2017 року № 5459, виданої виконавчим комітетом Ясінянської селищної ради, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав разом з матір`ю ОСОБА_1 
		 
		19 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 46 945,00 грн, у тому числі: на відшкодування моральної шкоди - 38 400,00 грн, витрати на поховання - 8 545,00 грн.
		 
		Листом від 03 січня 2019 року МТСБУ повідомило її про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю рішення у кримінальній справі за фактом вказаної ДТП, посилаючись на пункт 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV.
		 
		06 вересня 2019 року  ОСОБА_1  направила на адресу МТСБУ заяву про долучення додаткових документів та про виплату їй страхового відшкодування у розмірі 123 745,00 грн, з яких: витрати на поховання - 8 545,00 грн, на відшкодування шкоди, як особі, яка перебувала на утриманні померлого - 115 200,00 грн.
		 
		Листами від 08 жовтня 2019 року та від 04 листопада 2019 року МТСБУ повторно повідомило ОСОБА_1 про необхідність надання копії документа, що підтверджує відповідальність іншого учасника за скоєння ДТП, та надання копій документів, що підтверджують факт втрати годувальника.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
		 
		Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ільків М. М., підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
		 
		У цьому випадку провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 5 частини першої статті 253 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення ухвали).
		 
		Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
		 
		Визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли у іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
		 
		При вирішенні питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.
		 
		Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.
		 
		Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
		 
		Зупиняючи апеляційне провадження у справі, яка переглядається, апеляційний суд виходив з того, що від доведеності чи недоведеності ОСОБА_2 обставин умислу потерпілого ОСОБА_3 або ж його грубої необережності залежатиме наявність чи відсутність підстав для виплати страхового відшкодування чи його зменшення, а тому розгляд зазначеної справи з об`єктивних причин є неможливим до вирішення кримінального провадження (справа № 305/1464/19) по обвинувачення            ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 135, частиною другою статті 286 КК України.
		 
		З такими висновками суду апеляційної інстанції Верховний Суд не може погодитися з огляду на таке. 
		 
		Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		 
		Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).
		 
		За змістом частини другої статті 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла вчиненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування шкоди завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання (частина третя статті 1193 ЦК України).  
		 
		Закон № 1961-IVрегулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
		 
		За змістом абзацу другого пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		 
		Статтею 23 Закону № 1961-IV визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода пов`язана зі смертю потерпілого. 
		 
		За змістом статей 27.2, 27.4 Закону № 1961-IVстраховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, та витрат на поховання).
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження.
		 
		Таким чином, положення зазначеної процесуальної норми в контексті вирішення спору в справі, що переглядається, зобов`язує суд встановлювати обставини, які мають істотне значення для вирішення справи, зокрема перевіряти та надавати оцінку доводам сторін про наявність чи відсутність тих чи інших обставин, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення сторін. 
		     
		Зупиняючи провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі № 305/1464/19, апеляційний суд не мотивував свої висновки, чому обставини, на які посилався відповідач, зокрема наявність у діях потерпілого грубої необережності, яка сприяла виникненню шкоди не можуть бути встановлена судом самостійно, а тому неможливо розглянути зазначену справу до вирішення справи іншим судом у кримінальному провадженні, де ці обставини можуть бути встановлені. 
		 
		Крім того суду належало урахувати, що відповідно до частини третьої статті 1193 ЦК України, вина потерпілого не враховується у разі відшкодування шкоди завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
		 
		Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду про зупинення провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до апеляційного суду. 
		 
		Ураховуючи наведене, та керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу   ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ільків Микола Миколайович, задовольнити.
		 
		Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий:                                                                          О. В. Ступак
		Судді:                                                                                     І. Ю. Гулейков
		С. О. Погрібний
		Г. І. Усик
		В. В.Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...