Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/10496/2020 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.05.2022. Зареєстровано: 06.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2022.
Дата набрання законної сили: 05.05.2022
Номер судового провадження: К/9901/47107/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 травня 2022 року 
		м. Київ
		справа № 520/10496/2020
		адміністративне провадження № К/9901/47107/21 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради
		про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року (постановлену у складі судді Волошина Д.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Подобайло З.Г., суддів Григорова А.М., Бартош Н.С.),
		В С Т А Н О В И В :
		1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони, у якій просила суд замінити позивача/стягувача у виконавчому листі у справі №520/10496/2020 за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та зобов`язання провести нарахування та виплату належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, на стадії виконання рішення суду правонаступником померлої особи - ОСОБА_1 .
		2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2021 року, заяву ОСОБА_1 про заміну сторони за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
		3. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 не було подано до суду беззаперечних доказів на підтвердження успадкування нею відповідних виплат, які належали спадкодавцеві, тому вимога заявника про заміну сторони у адміністративній справі №520/10496/2020 є безпідставною і задоволенню не підлягає.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, зокрема статті 379 КАС України, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить оскаржувані рішення та скасувати та прийняти нове, яким задовольнити її заяву про заміну сторони у справі/стягувача у виконавчому листі.
		5. Скаржник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відсутність беззаперечних доказів на підтвердження успадкування ОСОБА_1 відповідних виплат, які належали спадкодавцеві. Окрім того, скаржник також зазначає про необґрунтованість твердження судів про те, що заміна стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження не вбачається можливим.
		6. Поміж іншим, ОСОБА_1 також зазначає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 серпня 2019 року у справі №523/3522/16-ц про те, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		7. Касаційна скарга надійшла до суду 21 грудня 2021 року.
		8. Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №520/10496/2020, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
		9. Ухвалою Верховного Суду від 4 травня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 5 травня 2022 року.
		10. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
		Позиція інших учасників справи
		11. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_3 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 10 січня 2022 року про відкриття касаційного провадження відповідачем отримано 18 січня 2022 року.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги
		12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		13. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		14. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		15. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		16. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2021 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
		17. З доводів та вимог касаційної скарги вбачається, що скаржник оскаржую рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм процесуального права, а саме щодо відмови у задоволенні його заяви про заміну позивача/стягувача у справі №520/10496/2020.
		18. Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
		19. Процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в судочинстві участь останнього.
		Крім того, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом і передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. Незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах.
		20. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі № 223/793/17-ц.
		21. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		22. Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
		23. Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
		24. Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 379 КАС України, згідно якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
		25. Таким чином, обов`язковою умовою для заміни сторони виконавчого провадження є вибуття однієї із сторін виконавчого провадження та правонаступництво сторони, що вибула, іншим суб`єктом з переходом прав та обов`язків.
		26. Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
		27. Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 
		1) особисті немайнові права; 
		2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 
		3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 
		4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 
		5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. 
		28. Згідно зі статтею 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		29. Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю, у тому числі кошти відповідно до судового рішення.
		30. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі №520/10496/2020 адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком; зобов`язано Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області провести ОСОБА_2 нарахування та виплату належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 16 березня 2021 року.
		31. Водночас, судами попередніх інстанцій з свідоцтва про смерть від 12 грудня 2020 року серії НОМЕР_1 було установлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до вирішення судом спору по суті.
		32. Таким чином, на момент смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) спір у справі №520/10496/2020 не був вирішений, а позивач за свого життя не набув права на отримання щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, оскільки рішення суду у вказаній справі було ухвалено уже після його смерті.
		33. Як було зазначено вище, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.
		34. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій, що спірні правовідносини не допускають правонаступництво.
		35. Зазначені у цій справі висновки суду узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме статей 1218, 1219, 1227 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеною, зокрема в ухвалах від 23 жовтня 2018 року у справі № 805/529/17-а, від 27 червня 2019 року у справі № 825/335/16, від 25 серпня 2020 року у справі № 820/2763/17 та постановах від 30 жовтня 2018 року у справі № 522/19647/17, від 13 березня 2019 року у справі № 484/3648/16-а, від 20 грудня 2019 року у справі № 496/5894/15-а, від 29 квітня 2020 року у справі № 576/1388/17 та від 20 січня 2021 року у справі №240/5485/18, і колегія суддів не знайшла підстав для відступу від неї.
		36. Колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на позицію Верховного Суду, викладену у постанові  від 14 серпня 2019 року у справі №523/3522/16-ц, оскільки у вказаній справі спір стосувався виникнення права на спадщину, у той же час спірним питанням у справі №520/10496/2020 є процесуальне правонаступництво, а саме заміна сторони виконавчого провадження.
		37. Доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме 379 КАС України, а також незастосування висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 14 серпня 2019 року у справі №523/3522/16-ц, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
		38. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		39. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		40. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди ухвалили судові рішення при дотриманні норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		41. Оскільки суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2021 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		Суддя-доповідач                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                          Н.В. Коваленко
		                                                                                          Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...