Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/20933/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 11.05.2022. Зареєстровано: 11.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2022.
Дата набрання законної сили: 27.05.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		06.05.2022Справа №  910/20933/21
		Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
		 
		за позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю «І АМ ГРУП»
		до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс СМ»
		про                   стягнення 35.211,13 грн
		 
		Представники сторін: не викликались
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		16.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «І АМ ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс СМ» про стягнення 35.211,13 грн.
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.05.2021 відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем Renault Magnum 440, д.н.з. НОМЕР_2 з причепом Schwarzmueller SHA 3/E, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Дніпровського районного суду міста Києва № 755/8662/21 від 04.08.2021 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені ДТП. У зв`язку з тим, що цивільно правова відповідальність водія транспортного засобу Renault Magnum 440, д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Перша» (поліс № АР/5193589), позивач звернувся до ПрАТ «СК «Перша» із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до звіту про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу № 0435-VV від 01.10.2021, проведеного на замовлення позивача, загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 120.052,69 грн. Оскільки ПрАТ «СК «Перша» було виплачено позивачу лише 83.841,56 грн, позивач звернувся до відповідача, як до власника транспортного засобу Renault Magnum 440, д.н.з. НОМЕР_2 , з вимогою про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП. Враховуючи викладене та те, що відповідачем не було сплачено позивачу різницю між фактичним розміром завданої шкоди та страховою виплатою, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 35.211,13 грн.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 відкрито провадження у справі №   910/20933/21; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
		У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.12.2021 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105491704868 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 14007, м. Чернігів, вул. Любченка, 16, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
		Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України  днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
		Відповідач ухвалу суду від 23.12.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 10.01.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105491704868, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 25.01.2022 включно.
		20.01.2022 на адресу електронної пошти суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс СМ» - Селюх А.В. надійшов відзив на позов (вх. № 01-37/4083/22 від 20.01.2022).
		21.01.2022 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс СМ» - Селюх А.В. на адресу суду надійшов відзив на позов (вх. № 01-37/4695/22 від 21.01.2022).
		Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20933/21 від 27.01.2022 відзиви Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс СМ» (вх. № 01-37/4083/22 від 20.01.2022 та вх. № 01-37/4695/22 від 21.01.2022) повернуто без розгляду з огляду на їх не відповідність вимогам ст.ст. 165, 170 Господарського процесуального кодексу України.
		21.02.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку 16.02.2022), в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає про відсутність у нього обов`язку із відшкодування різниці між фактичним розміром завданої шкоди та страховою виплатою ПрАТ «СК «Перша», оскільки, заподіяна майнова шкода у розмірі 120.052,69 грн не перевищує ліміту відповідальності ПрАТ «СК «Перша» як страховика. Окрім того, відповідач вважає необґрунтованою заявлену до стягнення позивачем суму відшкодування шкоди завданої власнику транспортного засобу Renault Magnum 440, д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП, оскільки вартість матеріального збитку повинна розраховуватися із врахування значення коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості, у зв`язку з чим належною сумою страхового відшкодування за завдану шкоду становить 83.841,56 грн, яка була сплачена страховиком відповідача в повному обсязі. 
		При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач просить поновити строк для його подання та прийняти останній до розгляду. В обґрунтування відповідач зазначає, що ухвалу суду від 27.01.2022 про повернення відзивів відповідач отримав 12.02.2022 (вихідний (неробочий) день субота) та 15.02.2022 невідкладно передав адвокату Селюх А.В. для перенаправлення відзиву на позов до суду з врахуванням положень ст. 170 Господарського процесуального кодексу України. 
		За приписами частин 1, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
		Суд враховуючи наведені відповідачем обставини на підставі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе поновити пропущений відповідачем процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву. 
		08.02.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (подана до відправлення до поштового відділення зв`язку 28.01.2022), в якій позивач не погоджується із аргументами відповідача та зазначає, що відповідачем помилково ототожнюється поняття ліміту відповідальності страховика та виплаченої страхової суми відшкодування з огляду на те, що обов`язок із повного відшкодування шкоди, у разі недостатності страхової виплати, лежить саме на власнику джерела підвищеної небезпеки, яким у даній справі є відповідач. При цьому позивач також вказує на те що витрати за проведення оцінки майна (звіту про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу № 0435-VV від 01.10.2021) є судовими витратами, пов`язаними із розглядом справи і підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуально кодексу України. 
		Разом з цим, оскільки відповідь на відзив від позивача надійшла поза строком, визначеним в ухвалі Господарського суду міста Києва від 23.12.2021, позивач просить поновити строк на його подання. 
		За приписами частин 1, 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
		Як вбачається із системного тлумачення вищезазначеної норми, відповідь на відзив подається після отримання позивачем відзиву на позовну заяву в розумний строк, тому подана позивачем 08.02.2022 відповідь на відзив є такою, що подана у розумний строк та приймається судом до розгляду.
		Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
		Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, у зв`язку із запровадженням Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану з 24.02.2022.
		Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		17.05.2021 о 22 год 30 хв ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Renault Magnum 440, д.н.з. НОМЕР_2 з причепом Schwarzmueller SHA 3/E, д.н.з. НОМЕР_3 , на просп. Броварський (з`їзд з мосту станції метро «Чернігівська» у напрямку м. Бровари), під час зміни напрямку руху, а саме виконуючи поворот праворуч не з крайнього правого положення, через габарити свого транспортного засобу не впевнився у безпечності, не дотримався безпечного інтервалу та створив перешкоду для транспортного засобу Toyota Сorolla, д.н.з. НОМЕР_1 , що рухався праворуч. У результаті зіткнення обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
		ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 10.1, 10.6, 13.1   Правил дорожнього руху України. 
		Постановою Дніпровського районного суду міста Києва № 755/8662/21 від 04.08.2021 водія автомобіля Renault Magnum 440, д.н.з. НОМЕР_2 з причепом Schwarzmueller SHA 3/E, д.н.з. НОМЕР_3 гр. ОСОБА_2  визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого   статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення   та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.
		Згідно з договором (полісом) серії № АР/5193589 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля Renault Magnum 440, д.н.з. НОМЕР_2 з причепом Schwarzmueller SHA 3/E, д.н.з. НОМЕР_3 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» із встановленим розміром франшизи - 1.000,00 грн та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі   130.000,00 грн.
		Відповідно до звіту ФОП Абрамкіна Богдана Петровича (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 71/21 від 03.02.2021) про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу № 0435-VV від 01.10.2021, проведеного на замовлення позивача, загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 становить 120.052,69 грн (з врахуванням ПДВ 20% на запчастини та матеріали). 
		18.05.2021 власник пошкодженого автомобіля Toyota Сorolla, д.н.з. НОМЕР_1  - ТОВ «І АМ ГРУП» подало до страховика винної у ДТП особи - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» повідомлення про ДТП та заяву про страхове відшкодування.
		За результатом розгляду ПрАТ «СК «Перша» заяви позивача про виплату страхового відшкодування щодо пошкодження транспортного засобу Toyota Сorolla, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 83.841,56 грн.
		Оскільки ПрАТ «СК «Перша» було виплачено позивачу лише 83.841,56 грн, позивач звернувся до відповідача, як до власника транспортного засобу Renault Magnum 440, д.н.з. НОМЕР_2 , з вимогою про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, однак відшкодування не отримав, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
		З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що транспортний засіб Renault Magnum 440, д.н.з. НОМЕР_2 з причепом Schwarzmueller SHA 3/E, д.н.з. НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Toyota Сorolla, д.н.з. НОМЕР_1 , належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс СМ» та знаходився під керуванням ОСОБА_2 , який станом на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем.
		Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Статтею 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.
		При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.
		Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		З аналізу наведених норм права вбачається, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є саме законний володілець джерела підвищеної небезпеки.
		Відтак, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
		За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
		Вина особи, яка керувала автомобілем Renault Magnum 440, д.н.з. НОМЕР_2 з причепом Schwarzmueller SHA 3/E, д.н.з. НОМЕР_3 , встановлена у судовому порядку та повинна бути відшкодована Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс СМ», як роботодавцем винної у вчиненні ДТП особи.
		При цьому, судом встановлено, що ПрАТ «СК «Перша» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформлений полісом № АР/5193589, який був також діючим на момент ДТП - 17.05.2021, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем Renault Magnum 440, д.н.з. НОМЕР_2 з причепом Schwarzmueller SHA 3/E, д.н.з. НОМЕР_3 .
		Згідно п.п. 1.1, 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
		Таким чином, відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації автомобіля Renault Magnum 440, д.н.з. НОМЕР_2 з причепом Schwarzmueller SHA 3/E, д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована ПрАТ «СК «Перша».
		Згідно з ч. 2 ст. 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено частиною третьою статті 985 Цивільного кодексу України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
		Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
		При цьому, за приписами п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
		За загальним правилом згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		В той же час, спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
		Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
		Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
		Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Таким чином, треті особи, як страховики відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснюють відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та за мінусом франшизи, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
		Під час розгляду справи встановлено, що ПрАТ «СК «Перша» із врахуванням значення визначеного у звіті про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу № 0435-VV від 01.10.2021 коефіцієнта фізичного зносу 0,2650, визначених полісом № АР/5193589 розмірів лімітів відповідальності та франшизи, було прийнято рішення про сплату на рахунок позивача страхового відшкодування в загальному розмірі 83.841,56 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2474 від 25.08.2021 на суму 72.932,73 грн та № 3267 від 08.11.2021 на суму 10.908,83 грн.
		При цьому суд звертає увагу, що не дивлячись на те, що заподіяна майнова шкода у зазначеному розмірі не перевищує ліміту відповідальності ПрАТ «СК «Перша», покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на відповідача не суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності з огляду на наступне.
		Відносини між відповідачем та його страховиком регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
		Оскільки страховиками відповідача виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу), то у страховика не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності).
		Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 686/17155/15-ц та від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17.
		Так само у страховика відповідача не виникло обов`язку з відшкодування суми франшизи (1.000,00 грн) за полісом № АР/5193589, оскільки страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»), а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (частина вісімнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
		Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (пункт 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Відповідно до пункту 36.6 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
		З огляду на зміст цих приписів у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, якщо сторони її передбачили у відповідному договорі. Суму франшизи потерпілому має компенсувати страхувальник або інша особа, відповідальна за завдані збитки.
		Аналогічна правова позиція відображена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19.
		При цьому, як вбачається із наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 660 від 03.11.2021 відповідачем було сплачено на користь позивача суму франшизи у розмірі 1.000,00 грн.
		Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, зважаючи на вимоги статті 1194 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), суд прийшов до висновку про виконання ПрАТ «СК «Перша» свого обов`язку як страховика відповідача із виплати страхового відшкодування в повному обсязі та, відповідно,  наявність у відповідача, як роботодавця винної у ДТП особи, у відповідності до приписів статті 1172 Цивільного кодексу України обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму, яка є різницею між фактичним розміром шкоди та здійсненим страховим відшкодуванням.
		Водночас, статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»   передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
		Згідно абзацу другого пункту 36.2   статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
		За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.
		Таким чином, вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.
		Аналогічна правова позиція висловлена в постановах  Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, від 02.10.2018 у справі № 910/171/17 та      від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17.
		Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених ним збитків надано тільки звіт ФОП Абрамкіна Богдана Петровича про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу № 0435-VV від 01.10.2021, в якому визначена загальна вартість відновлювального ремонту із врахуванням ПДВ у розмірі 120.052,19 грн, в той час як жодних доказів здійснення відновлювального ремонту автомобіля Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 у платника ПДВ позивачем не надано.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір шкоди у спірних правовідносинах, який підлягає стягненню з відповідача, має визначатися згідно звіту № 0435-VV від 01.10.2021 виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля, без урахування ПДВ на запчастини та матеріали, у розмірі 99.962,15 грн (17.328,89 грн + 80.123,80 грн + 3.000,00 грн - 20% + 19.600,00 грн).
		Враховуючи вищевикладене, різниця між завданою шкодою (99.962,15 грн) та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 84.841,56 грн (83.841,56 грн - виплачене страхове відшкодування ПрАТ «СК «Перша» + 1.000,00 грн - розмір франшизи, сплаченої відповідачем на користь позивача) складає 15.120,59 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «І АМ ГРУП» підлягають задоволенню частково.
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти.
		З огляду на викладене, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «І АМ ГРУП» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
		Згідно з п. 2 ч. 1   ст. 129 Господарського процесуального кодексу України   судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в сумі 974,80 грн.
		Разом з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на замовлення проведення оцінки майна (складання звіту № 0435-VV від 01.10.2021) у розмірі  1.500,00 грн, які належить до витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, передбачених частиною другою статті 128 Господарського процесуального кодексу України.
		Зокрема, відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Стаття 128 Господарського процесуального кодексу України унормовує, що особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.   У випадках, коли сума витрат пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. 
		На підтвердження витрат, пов`язаних з підготовкою справи до розгляду, а саме замовлення проведення оцінки майна (складання звіту № 0435-VV від 01.10.2021) позивачем надані копії звіту про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу № 0435-VV від 01.10.2021, договору № 0435-VV від 10.06.2021 про проведення оцінки майна, рахунку № 0435-VV від  10.06.2021, акту виконаних робіт № 0435-VV від  01.10.2021 вартістю 1.500,00 грн та квитанції № 0.0.2308659390.1 від 19.10.2021 на суму 1.500,00 грн.
		Згідно п. 1.2 договору № 0435-VV від 10.06.2021 про проведення оцінки майна, замовник замовляє виконавцю послуги по проведенню експертної оцінки з метою визначення матеріального збитку внаслідок пошкодження при ДТП автомобіля марки Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 , проведенню оцінки транспортного засобу для визначення матеріальних збитків замовника. 
		Оплата за цим договором здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування замовником коштів у національній валюті України на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання рахунку наданих послуг (п. 4.7 договору).
		Як вбачається із квитанції № 0.0.2308659390.1 від 19.10.2021 на суму 1.500,00 грн, виконані за договором послуги оплачені позивачем в повному обсязі.
		За таких обставин, враховуючи, що звіт про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу № 0435-VV від 01.10.2021 був прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу при прийнятті рішення у даній справі, суд дійшов висновку, що витрати позивача на проведення оцінки майна (складання звіту № 0435-VV від 01.10.2021) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 644,14 грн.
		Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 7.000,00 грн.
		Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги № 01Б-1/103 від 13.04.2020, укладеного між Адвокатським бюро «Лідії Поліщук» та ТОВ «І АМ ГРУП», додаткової угоди № 3 від 18.05.2021 до договору про надання правової допомоги № 01Б-1/103 від 13.04.2020, розрахунку № 1 суми гонорару за надану правову допомогу 01.12.2021, рахунку № 58.12 від 01.12.2021 на суму 7.000,00 грн, акту виконаних робіт № 58.12 від 02.12.2021, платіжного доручення № 193 від 02.12.2021 на суму 7.000,00 грн, ордеру серії АІ № 1179890 від 13.12.2021 виданого адвокатським бюро Лідії Поліщук» на ім`я адвоката Поліщук Лідії Іванівни, та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 6202/10 від 06.10.2017 та посвідчення адвоката Поліщук Л. І.
		Відповідно до пункту 1.1 договору № 01Б-1/103 від 13.04.2020 клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання надати йому правові послуги у вигляді представництва інтересів клієнта в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднаннях, у всіх установах України, страхових компаніях, Національній поліції України, перед громадянами, посадовими особами і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні, а також надати  інші вили правової допомоги у зв`язку з відшкодуванням шкоди, що була завдана транспортним засобам, які належать на праві приватної власності ТОВ «І АМ ГРУП».
		Згідно пункту 1.2 договору № 01Б-1/103 від 13.04.2020 до інших видів правової допомоги належить надання бюро клієнту правової допомоги з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складання та подання позовних заяв, клопотань, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення, виконання інших конфіденційних завдань клієнта, а також здійснює інші  види адвокатської діяльності, що є необхідними для виконання договору, не заборонені законом.
		За послуги передбачені п. 1.1 цього договору клієнт сплачує гонорар розмір якого зазначається у додатках до цього договору та актах виконаних робіт (п. 4.1 договору).
		Додатковою угодою № 3 від 18.05.2021 до договору про надання правової допомоги № 01Б-1/103 від 13.04.2020 сторони погодили, що вартість години часу роботи адвоката Поліщук Лідії Іванівни, яка діє від імені бюро з надання клієнту правової допомоги, яка полягатиме у підготовці до розгляду та участі у судовому розгляді справи у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП від 17.05.2021 буде складати - 1.000,00 грн.
		Згідно акту виконаних робіт № 58.12 від 02.12.2021 бюро в особі керуючої бюро, адвоката Поліщук Лідії Іванівни повністю надало, а клієнт прийняв послуги з правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги № 01Б-1/103 від 13.04.2020, а саме: написання адвокатського запиту до Дніпровського районного суду міста Києва від 22.10.2021 вартістю 1.000,00 грн, написання вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП до ТОВ «Глобал транс СМ» від 25.10.2021 вартістю 2.000,00 грн, підготовка та подання позовної заяви до суду: визначення підсудності розгляду позовної заяви; розрахунок ціни позову та суми судових витрат та підготовка та написання позовної заяви та подання в суд загальною вартістю 4.000,00 грн.
		Відповідно до п. 2 акту сторони підтвердили, що клієнт сплатив бюро кошти у розмірі 7.000,00 грн згідно виставленого рахунку. Сплата коштів також підтверджується платіжним дорученням № 193 від 02.12.2021.
		Судом встановлено, що Поліщук Лідія Іванівна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
		За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
		Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
		Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
		Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. 
		Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
		Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
		При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, не підтверджено жодними засобами доказування неспівмірність розміру цих витрат. 
		Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.
		Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг і їх обсягу, сплати цих послуг, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 3.005,99 грн. 
		Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		 
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс СМ» (14007, м. Чернігів, вул. Любченка, 16; ідентифікаційний код 37804487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «І АМ ГРУП» (02160, м. Київ, вул. Каунатська, 13, оф.8, ідентифікаційний код 41738295) 15.120 (п`ятнадцять тисяч сто двадцять) грн 59 коп. страхового відшкодування, 974 (дев`ятсот сімдесят чотири) грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору, 644 (шістсот сорок чотири) грн 14 коп. витрат на проведення оцінки майна та 3.005 (три тисячі п`ять) грн 99 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		 
		 
		Суддя                                            В.В.Сівакова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...