Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/741/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.05.2022. Зареєстровано: 12.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2022.
Дата набрання законної сили: 11.05.2022
Номер судового провадження: К/9901/24359/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 травня 2022 року 
		м. Київ
		справа № 420/741/20
		адміністративне провадження № К/9901/24359/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Шишова О.О.,
		суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат 2019" до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року (прийняте у складі головуючого судді- Бойко О.Я.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Семенюк Г.В., суддів: Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.)
		УСТАНОВИВ:
		 
		РУХ СПРАВИ
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Агат 2019" (далі - підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) в якому просило:
		 
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення  №0000200402, видане Головним управлінням ДПС в Одеській області 03.02.2020 року;
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000210402, видане Головним управлінням ДПС в Одеській області 03.02.2020 року;
		 
		- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «Агат 2019» у розмірі 26598017 грн.
		 
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково.
		 
		Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач діяв не у спосіб, що передбачений статтею 44 ПК України - не переніс термін проведення перевірки, чим позбавив права позивача на відновлення втрачених документів та надання їх для перевірки.
		 
		24 вересня 2020 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року у справі №420/741/20 на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та витребувано справу з Одеського окружного адміністративного суду.
		 
		03 листопада 2020 року справа № 420/741/20 надійшла до Верховного Суду. 
		 
		ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 420/741/20 є пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, просить суд відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №820/15224/14.
		 
		ГУ ДПС в Одеській області зауважує на необхідності відступлення від правового висновку викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 18.09.2018 року по справі № 820/15224/14.
		 
		Зокрема зазначає, що застосування норми матеріального права - пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями), яка визначає, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
		 
		У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 18.09.2018 року по справі № 820/15224/14 зазначалось: «...Як правильно зазначено судом першої інстанції відповідач, незважаючи на повідомлення позивача про неможливе надання первинних документів з поважних та незалежних від позивача причин, не вчинив передбачених статтею 44 Податкового кодексу України дій щодо перенесення термінів проведення перевірки, та здійснив перевірку без дослідження первинних документів позивача.
		 
		Факт здійснення документальної перевірки без дослідження та оцінки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не заперечується і самим контролюючим органом...»
		 
		При настанні випадків перерахованих в п. 44.5 статті 44 Податкового кодексу України Податкового кодексу України існує певний порядок фіксування та дослідження обставин пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності.
		 
		Так, відповідно до п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 №88 (далі Положення № 88) у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.
		 
		Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.
		 
		Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи.
		 
		Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.
		 
		Дотримання платником податків вказаних положень з урахуванням вимог п. 44.5 статті 44 Податкового кодексу України надасть змогу визначити перелік які саме первинні документи втрачені/пошкоджені, за який період та чи відносяться вони до предмету перевірки, що і надасть підставу контролюючому органу переносити терміни проведення перевірки на визначений законом строк
		 
		З огляду на викладене , Головне управління ДПС в Одеській області вважає наявність підстав для оскарження рішень Одеського окружного адміністративного суду та П`ятого апеляційного адміністративного суду з огляду на неправильне застосування відповідними судами норм матеріального права .
		 
		Відповідач просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі №540/1347/19, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Підприємства в повному обсязі.
		 
		02 листопада 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив Підприємства на касаційну скаргу відповідача, позивач просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що товариство з обмеженою відповідальністю «Агат 2019» є суб`єктом господарювання, зареєструвався платником податку на додану вартість 02.04.2019р. Фактичний вид діяльності - 46.41 - ОПТОВА ТОРГІВЛЯ ТЕКСТИЛЬНИМИ ТОВАРАМИ ( том ІІ а.с.37).
		 
		Згідно з поданою позивачем до ГУ ДПС в Одеській області декларацією з ПДВ за жовтень 2019р. (від 18.11.2019р. №9274325065) з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість розрахунком бюджетного відшкодування ПДВ (додаток №3 до декларації з ПДВ) сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку відображена у рядку 20.2.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, нарахованою за попередні звітні (податкові) періоди, у загальній сумі 26598017 грн., у тому числі: жовтень 2019р. - 26598017 грн.
		 
		29.11.2019 року позивач подав заяву до Хаджибеївського відділення поліції Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області про втрату звітної документації (том ІІ а.с.69).
		 
		02.12.2019 року ТОВ «Агат 2019» повідомило листом №03/12 відповідача про втрату документів бухгалтерського та податкового обліку за період з 17.09.2019р. по теперішній час. У листі вказав, що даний факт підтверджується листом Хаджибеївського відділення поліції Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області №ЖЕО 17090 від 29.11.2019р. Зазначений лист позивач додав до повідомлення про втрату (том ІІ а.с.68).
		 
		На підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 16.12.2019р. №2595 відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку законності декларування від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тисяч грн. та визначеного в додатку №3 до декларації з ПДВ за жовтень 2019р. Перевірка проводилася з 10.01.2020р. по 15.01.2020р.(том І а.с.10).
		 
		10.01.2020 року директору ТОВ «Агат 2019» відповідач вручив запит про надання оригіналів документів та призначення інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей щодо наявності залишків ТМЦ на складі, які є підставою для нарахування від`ємного значення з ПДВ, яке позивач заявив до бюджетного відшкодування.
		 
		13.01.2020 року, 14.01.2020 та 15.01.2020р.р. відповідач склав акти про відмову у наданні документації щодо законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість та відмову у призначенні (проведенні) інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей щодо наявності залишків ТМЦ на складі (том ІІ а.с.65-67).
		 
		15.01.2020 року позивач у своєму листі №014/20 повідомив, що директор станом на теперішній час не зможе організувати та прийняти участь в обстеженні складських приміщень з причини погіршення стану здоров`я та захворювання на гостру респіраторну вірусну інфекцію, що підтверджується довідкою №31 від 15.01.2020р. Також позивач повідомив, що готовий надати складські приміщення для обстеження після покращення стану здоров`я (том ІІ, а.с 72).
		 
		За результатами перевірки відповідач склав акт №32/15-32-04-02/42922321 від 16.01.2020 року. В акті перевірки (п.3.15) відповідач зазначив, що оригінали первинних документів, які є підставою для нарахування від`ємного значення з ПДВ, яке було у подальшому заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 20198 року посадові особи позивача не надали, інформація про втрату оригіналів первинних документів не надавалася.
		 
		Також, в акті перевірки відповідач зробив висновки про відсутність у позивача господарської діяльності, наміру одержати економічний ефект по реалізації ТМЦ на адресу нерезидентів або резидентів України, що унеможливлює право підприємства на відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за жовтень 2019 року.
		 
		Таким чином, відповідач в акті перевірки констатував порушення позивачем пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, 44.6 ст.44, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.189.1 ст.189, абз. г), п.198.5, ст. 198, п.200.1 ст.200, абзацу б) та в) п.200.4 ст.200, п.201.14 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 №2755-УІ , ТОВ «АГАТ 2019» занижено податкові зобов`язання з ПДВ, що призвело до завищення від`ємного значення р.19 декларації з ПДВ за жовтень 2019 р. у розмірі 27001601 грн., що відповідно призвело до завищення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з Г1ДВ за липень у розмірі 26598017 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21 декларації з ПДВ) за жовтень 2019 р. у сумі 403584 грн.
		 
		На підставі даного акту ГУ ДПС в Одеській області винесло податкові повідомлення-рішення №0000200402 від 03.02.2020 року; №0000210402 від 03.02.2020р.
		 
		Позивач уважаючи, що вищевказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду з відповідним позовом.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою  статті 19 Конституції України визначено, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Згідно з пп. 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податковою кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої с своєчасність, достовірність, повноти нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		 
		Відповідач у пункті 3.15 акту перевірки вказує на те, що в ході проведення перевірки оригінали первинних документів, які є підставою для нарахування від`ємного значення з ПДВ, яке у подальшому було заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства по декларації з ПДВ за жовтень 2019 року, посадовими особами ТОВ «АГАТ 2019» не надано, також посадовими особами ТОВ «АГАТ 2019» інформація про втрату оригіналів первинних документів не надавалась.
		 
		Разом з тим, в матеріалах справи є довідка Хаджибеївського ВП Суворовського ВП у м.Одесі ГУНП в Одеській області від 29.11.2019р. №ЖЕО17090, зміст якої підтверджує звернення позивача до органу поліції із заявою про втрату документів 29.11.2019р. (том ІІ, а.с.69). Крім цієї довідки також у справі є копія листа - повідомлення № 03/12, яким позивач повідомляє відповідача про втрату документів бухгалтерського та податкового обліку за період з 17.09.2019р. по теперішній час та додає копію відповіді з органу поліції. Відповідно до штампу вхідної кореспонденції відповідач отримав та зареєстрував повідомлення 02.12.2019р. (том ІІ, а.с.68).
		 
		Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		 
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		 
		Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		 
		З сукупного аналізу вказаним правових норм, слідує, що для підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного, право платника на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.
		 
		Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.
		 
		Згідно з приписами пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог - законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
		 
		Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України (чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
		 
		Указана норма права встановлює для відповідача безумовний обов`язок перенести термін проведення перевірки до 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу, оскільки проведення перевірки правомірності формування податкового кредиту та витрат виробництва в будь - якому випадку пов`язане з необхідністю дослідження первинних бухгалтерських документів.
		 
		При цьому норми Податкового кодексу України не передбачають іншого засобу фіксації початку перебігу 90-денного строку, ніж повідомлення про втрату, зроблене податковому органу.
		 
		Відповідно до пункту 1.4.7.1. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 №22 (надалі - Наказ №22), у разі надходження до органу ДФС за місцем обліку від платника податків повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів (відповідно до пункту 44.5 статті 44 Кодексу) такий орган ДФС не пізніше наступного робочого дня повідомляє про такий факт відповідний територіальний орган ДФС, що здійснює (очолює) перевірку (у разі її проведення іншим органом ДФС, ніж орган ДФС за місцем обліку) та, у разі необхідності, передає йому копії наведених вище повідомлень та отриманих від платника податків документів, що підтверджують втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, звернення платника із заявою до правоохоронних органів тощо (за наявності).
		 
		У разі якщо під час проведення документальної перевірки або у будь-який час після прийняття рішення про проведення перевірки до її початку до відповідного територіального органу ДФС, що здійснює (очолює) таку перевірку, надійшло повідомлення платника податків про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів (відповідно до пункту 44.5 статті 44 Кодексу), або отримано інформацію та копії протоколів про вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (пункт 85.9 статті 85 Кодексу), у зв`язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість подальшого проведення перевірки або її початку у терміни, визначені у наказі, такі особи складають акт про неможливість проведення перевірки довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 цього розділу Методичних рекомендацій.
		 
		В акті зазначаються причини неможливості продовжувати (розпочати) перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.
		 
		При цьому до такого акта додаються копії отриманих від платника податків та органу ДФС за місцем обліку документів, що підтверджують виникнення передбачених пунктом 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 Кодексу обставин.
		 
		На підставі цього акта органом ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, видається наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки у порядку, визначеному підпунктом 1.2.6 пункту 1.2 розділу I Методичних рекомендацій.
		 
		За змістом вищенаведених норм, перенесення термінів перевірки є обов`язком податкового органу, оскільки без дослідження первинних документів неможливо скласти акт перевірки. Приписи вказаних норм податковим органом у даному випадку дотримано не було, оскільки не перенесено розпочату перевірку до дати отримання копії документів.
		 
		Отже, закінчення проведення перевірки та оформлення результатів проведення перевірки є передчасним без дослідження первинних документів, які відповідач повинен був отримати за умови виконання вимог пункту 44.5 статті 44 ПК.
		 
		Суд звертає увагу податкового органу на те, що 02.12.2019 р., тобто у строк та у спосіб визначений п.44.5 статті 44 ПК України (чинним на час виникнення спірних правовідносин), позивач повідомив податковий орган про втрату документів із наданням підтверджуючого документу - довідки з поліції. Проте, вказані аргументи відповідач проігнорував, про що свідчать складені акти від 13.01.2020 р №13/15-32-04-02, від 14.01.2020 р №14/15-32-04-02, від 15.01.2020 р. №18/15-32- 04-02.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що  при винесенні рішень, що оскаржуються, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений статті 44 ПК України - не переніс термін проведення перевірки, чим позбавив права позивача на відновлення втрачених документів та надання їх для перевірки.
		 
		Посилання податкового органу, як на підставу відступлення від правового висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 18.09.2018 у справі №820/15224/14 є порушення п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 №88.
		 
		Проте, суд уважає вказані посилання податкового органу помилковими, оскільки пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України (чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
		 
		Тобто, норми Податкового законодавства встановлювали єдиний перелік зобов`язання платника податку у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
		 
		Указані норми Податкового законодавства (чинним на час виникнення спірних правовідносин) позивач виконав, а саме 02.12.2019 р., тобто у строк та у спосіб визначений п.44.5 статті 44 ПК України (чинним на час виникнення спірних правовідносин), позивач повідомив  податковий орган про втрату документів із наданням підтверджуючого документу - довідки з поліції.
		 
		Суд визнає однакове застосування положень п.44.5 статті 44 Податкового кодексу України у справах № 420/741/20 та № 820/15224/14. Підстави для відступлення від висловленої правової позиції у справі 820/15224/14під час розгляду справи №420/741/20 відсутні.
		 
		Також суд вбачає за необхідне зазначити, що редакція абзацу першого пункту 44.5 статті 44 ПК України було змінено згідно із Законом 466 - IX від 16.01.2020, яка набрала чинності 23.05.2020.
		 
		Так, відповідно до абзацу пункту 44.5 статті 44 ПК України (після змін) у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
		 
		Тобто, вказані зміни встановлювали певну процедуру повідомлення податкового органу про втрату первинних документів (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів), а саме відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 №88.
		 
		Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази, перевірка яких знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.
		 
		Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
		 
		У зв`язку з цим доводи касаційної скарги щодо зазначених обставин є необґрунтованими, вони лише зводяться до суб`єктивної переоцінки відповідачем встановлених судами фактичних обставин справи та його власного бачення застосування норм чинного законодавства України. Безпідставність таких доводів встановлена під час касаційного розгляду справи.
		 
		Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги Управління слід відмовити.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		199. З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін. 
		 
		СУДОВІ ВИТРАТИ
		 
		З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають..
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області залишити без задоволення.
		 
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі № 420/741/20 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                        О.О. Шишов 
		 
		Судді                                                                                                  І.В. Дашутін
		 
		                                                                                                  М.М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...