Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/4429/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.05.2022. Зареєстровано: 12.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2022.
Дата набрання законної сили: 11.05.2022
Номер судового провадження: К/9901/36281/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 травня 2022 року 
		м. Київ
		справа № 810/4429/18
		адміністративне провадження № К/9901/36281/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Дашутіна І.В.,
		суддів: Шишова О.О.,  Яковенка М.М., 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року у складі головуючого судді Лапій С.М. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Костюк Л.О. (головуючого), Бужак Н.П. та Кобаля М.І. у справі №810/4429/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		1.          Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів»  (надалі - ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Київській області (надалі - ГУ ДПС у Київській області, відповідач)  про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2018 № 0022111411, № 0022121411, № 0020881411 та № 0022061406.
		2.          Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, позов задоволено повністю.
		2.1.          Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.07.2018 № 0022111411, № 0022121411, № 0020881411 та № 002261406.
		2.2.          Стягнуто на користь ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Залізнична, 8, ідентифікаційний код 34514827) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, ідентифікаційний код 39393260) судові витрати у сумі 36 186 (тридцять шість тисяч сто вісімдесят шість) грн. 64 коп.
		3.          Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
		3.1.          За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів»   з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове  державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 30.09.2017, відповідачем складено акт від 25.06.2018 № 538/10-36-14-11/34514827, в якому зафіксовано порушення: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2775-IV (із змінами та доповненнями), у результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2017 року на суму 583 324 грн; п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірвся, на загальну суму 648 137 грн, у тому числі у розрізі звітних періодів: лютий 2017 року - 436 175 грн, березень 2017 року - 211 962 грн; ст. 1 Закону України від 23.09.1994  № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (із змінами та доповненнями) при здійсненні розрахунків по контракту №16-01-2017 від 16.01.2017; п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Мінюсті України 13.01.2005 за №40/10320 (із змінами та доповненнями), а саме: несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у касі підприємства на загальну суму 101 009,52 грн.     
		3.2. На підставі результатів проведеної перевірки 18.07.2018 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
		3.2.1. №0022111411 про визначення грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 729 155 грн, у тому числі: 583 324 грн основного платежу та 145 831 грн штрафних (фінансових) санкцій;
		3.2.2. №0022121411 про визначення грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 972 206 грн, в тому числі: 648 137 грн основного платежу та 324 069 грн штрафних (фінансових) санкцій;
		3.2.3. №0020881411 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 206 034,28 грн;
		3.2.4. №0022061406 про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 505 047,60 грн.
		3.3.   Висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ПК України грунтуються на відсутності реальності господарських операцій у спірному періоді між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Вігол Агро» (далі - ТОВ «Вігол Агро», контрагент), оскільки згідно даних ЄРПН та баз даних ІС Податковий блок, неможливо встановити походження сої, придбаної позивачем у контрагента у січні, лютому 2017 року, а також неможливість придбання та подальшої реалізації сої по ланцюгу постачання, що свідчить про відсутність у ТОВ «Вігол Агро» у січні, лютому можливості поставки сої, тому, на думку відповідача, операції за угодою між позивачем і ТОВ «Вігол Агро» є нереальними, а документи, складені таким контрагентом, не підтверджують факт проведення відповідних господарських операцій (придбання сої).
		3.4. Порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності встановлено за екпортною операцією від 09.03.2017 (контракт № 16-01-2017 від 16.01.2017, укладений ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» (ппродавець) та «Premium Vertex General Trading LLC», ОАЕ (покупець)) на суму 188108,00 доларів США, яка, на думку податкового органу, закрита з порушенням законодавчо встановлених термінів здійснення розрахунків, сума порушення 176408,00 доларів США, кількість днів порушення, на які нараховується пеня - 15 днів (з 06.09.2017 по 20.09.2017).
		3.5. Порушення позивачем п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 №637 ґрунтується на несвоєчасному оприбуткуванні готівкових коштів у касі підприємства у сумі 101 009,52 грн у зв`язку із засвідченням підписами головного бухгалтера ОСОБА_1 прибуткових касових ордерів та аркушів касової книги, яка в період з 04.05 по 06.05.2016 перебувала у відпустці.
		4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів; при укладенні договору позивач обґрунтовано керувався економічною доцільністю та метою одержання прибутку; придбання товару відбувалося у межах статутної діяльності позивача та з метою використання таких товарів у подальшій господарській діяльності, що підтверджується наступною реалізацію товару іншим суб`єктам господарської діяльності; позивач і ТОВ «Вігол Агро» були зареєстровані як платники податку на додану вартість на час укладання та виконання правочину, мали статус платників податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем; договір, укладений між позивачем і контрагентом виконано, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, він є дійсним та не був оскаржений у судовому порядку, відсутні правові підстави вважати його нікчемним, та, відповідно, збільшувати позивачу грошові зобов`язанні по сплаті податків і застосовувати штрафні санкції; щодо порушення у сфері ЗЕД, то дата оформлення вантажної митної декларації не обов`язково збігається з датою фактичного перетину митного кордону України, оскільки додаткова митна декларація є документом, що підтверджує права особи на розміщення товарів у заявленому митному режимі і права та обов`язки зазначених у ній осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій, а помилкове встановлення податковим органом дати відраховування 180-денного з дати оформлення додаткової митної декларації вплинуло на розрахунок пені у частині курсової різниці суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, яка перераховується у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості; щодо порушення норм регулювання обігу готівки, то матеріалами справи спростовано виявлене порушення, оскільки згідно наказу від 04.05.2016 № 104/1-КВ головного бухгалтера Мазур О.В. було відкликано з відпустки з 05.05.2016, що також підтверджується заявою ОСОБА_1 від 04.05.2016 про її згоду на відзив з відпустки.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
		5.          Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю та відмовити в задоволенні позову.
		6.          Підставою для касаційного оскарження судових рішень в частині податкових повідомлень-рішень від 18.07.2018 №0022111411 та  №0022121411 зазначено п. п. 1, 4 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 
		6.1.          у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 826/8114/15, де зазначено, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з податку на додану вартість; 
		6.2. суд апеляційної інстанції не врахував у своєму рішенні зазначену в апеляційній скарзі ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2018 у справі №757/5236/18-к, якою встановлено, що «невстановлена досудовим розслідуванням особа, використовуючи фіктивний суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ «Мрія-к», без відома Особа_1, яка рахувалась засновником Товариства в період з 24.07.2015 по 07.11.2017 та директором з 25.07.2015 по 27.04.2017, незаконно здійснювала формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до ухилення від сплати податків та можливість в подальшому здійснювати прикриття незаконної діяльності реального сектору економіки, а саме: ТОВ «Вігол Агро» (код ЄДРПОУ 38514768)...»;
		6.3. у постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № №804/8943/13-а (провадждення № К/9901/2529/18) наведений висновок, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій, сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції;
		6.4. у постанові Верховного Суду від 18.01.2018 у справі № 2а-7075/12/2670 (провадження № К/9901/1478/18) зазначено, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть вважатись легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
		7. Підставою для оскарження судових рішень в частині податкових повідомлень-рішень від 18.07.2018 № 0020881411 та №0022061406 скаржником зазначено п. п. 3, 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суди попередніх інстанцій зовсім не взяли до уваги, що фактичний перетин кордону відбувся приблизно в тіж самі строки коли виписано митну декларацію, а тому обгрунтування суду в своїх рішеннях протиправністю дій податкового органу є безпідставним, а не встановлення порушень позивача не відповідає нормам права, оскільки правопорушення відбулося та доказова база підтверджує дані факти; під час проведення перевірки позивача наказ від 04.05.2016 № 104/1-КВ, яким старшого бухгалтера ОСОБА_1 було відкликано з відпустки з 05.05.2016 перевіряючим не надавався.
		8.          У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
		9. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		10. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
		11. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
		12. Податковим кредитом у розумінні підпункту  14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України  визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно  з розділом V цього Кодексу.
		13. Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено  статтею 198 ПК України.
		14. Згідно з пунктом  198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту віднесяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
		15. Положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України врегульовано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		16. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		17. Тобто, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків обліку витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		18. При цьому, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. 
		19. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 зазначеної статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		20. Крім того, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон № 996-XIV).
		21. Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		22. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		23. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		24. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
		25. За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		26. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
		27. Господарські операції для визначення об`єкта оподаткування мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		28. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» (Покупець) і ТОВ «Вігол Агро» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 20 від 28.11.2016, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність, а Покупець - прийняти і оплатити товар.
		29. Пунктом 1.4 Договору визначено, що умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс (в редакції 2010 року), які викладені у Специфікації до Договору та застосовується з урахуванням особливостей, що випливають із умов цього договору.
		30. На підставі Договору сторонами були підписані Специфікація № 1 від 28.11.2016 та Специфікація № 2 від 17.01.2017, якими погоджено вид товару, кількість, ціну та вимоги до товару (а.с. 124, 125).
		31. Також сторонами було підписано видаткові накладні: від 30.11.2016 № 149 на кількість товару - 141,509 т. загальною вартістю 1 500 000,00 грн, від 30.01.2017 № 13 на кількість товару - 55 т. загальною вартістю 583 000,00 грн, від 16.02.2017 № 15 на кількість товару - 300 т. загальною вартістю 3 180 000,00 грн; від 16.02.2017 № 16 на кількість товару - 11,891 т. загальною вартістю 126 044,60 грн.
		32. До вказаних видаткових накладних було додано відповідні рахунки на оплату: від 30.11.2016 № 37 (а.с. 127), від 30.01.2017 № 13 (а.с. 129), від 16.02.2017 № 14 (а.с. 132).
		33. За наслідком виконання умов даного Договору ТОВ «Вігол Агро» виписано податкові накладні: від 30.11.2016 № 60, від 30.01.2017 № 10, від 16.02.2017 № 8, від 16.02.2017 № 9 (а.с. 133 - 136).
		34. Оплата за поставлений товар згідно Договору здійснена позивачем у повному обсязі, що не заперечувалось відповідачем під час проведення перевірки та судового розгляду справи.
		35. Також судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що придбаний у ТОВ «Вігол Агро» товар (соя) у подальшому був реалізований позивачем згідно зовнішньоекономічного контракту від 16.01.2017 №16-01-2017 компанії PREMIUM VERTEX GENERAL TRADING LLC (а.с. 137 - 145).
		36. Ураховуючи підтвердження матеріалами справи реальності господарської операції позивача з ТОВ «Вігол Агро» на основі первинних документів, які складені у відповідності до вимог законодавства та фіксують факти здійснення господарських операцій (отримання товару позивачем та його подальшу реалізацію), встановлення договірних відносин купівлі-продажу, є підставою для виникнення обов`язку позивача щодо здійснення розрахунків за товар, а отже відповідні документи є підставою для формування відповідних показників податкової звітності, при цьому доказів (фактичних обставин) протилежного відповідачем в акті перевірки не зазначено.
		37. Щодо посилання скаржника в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі правових позицій, викладених Верховним Судом у справах № 826/8114/15, №804/8943/13-а, № 2а-7075/12/2670.
		38. Колегія суддів зауважує, що наведені позиції Верховного Суду у зазначених справах сформовані Судом за результатом розгляду вказаних справ, зважаючи на обсяг наданих сторонами доказів. При цьому, така позиція Суду не суперечить порядку застосування норм права судами попередніх інстанцій у даній справі.
		39. Також контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені відповідними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
		40.  Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей тощо.
		41.  Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 листопада 2020    року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог  закону  щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		42. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява №    6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».
		43. Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.
		44. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
		45.  За відсутності доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум витрат та формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Вігол Агро».
		46.  Неприйнятними є доводи податкового органу в частині посилання на матеріали справи №757/5236/18-к Печерського районного суду міста Києва у справі: щодо діяльності контрагента позивача у ланцюгу - ТОВ «Мрія-к», оскільки відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		47. Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
		48. Разом з цим, Суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб безпосереднього контрагента позивача відсутня.
		49. Водночас факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами та підлягають оцінці з іншими доказами у їх взаємній сукупності.
		50. Аналогічні правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18), від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18), від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170).
		51. Отже, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 18.07.2018 №0022111411 та №0022121411 є протиправними та підлягають скасуванню.
		52. Щодо порушення позивачем вимог закону стосовно термінів розрахунків у сфері ЗЕД, які покладені в основу податкового повідомлення-рішення від 18.07.2018 № 0020881411, слід зазначити наступне.
		53. Як установлено судами з підтвердженням матеріалів справи, між ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» і компанією Premium Vertex LLC, ОАЕ було укладено Контракт від 16.01.2017 № 16-01-2017.
		54. Відповідно до п. 1.1 Контракту, позивач (Продавець) зобов`язується продати та поставити, а Premium Vertex LLC, (Покупець) прийняти та купити товари за цінами та на умовах визначених Контрактом, специфікацією.
		55. Згідно з умовами специфікації від 16.01.2017 № 1, оформленої до Контракту, Покупець оплачує 100% вартості товару протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання супровідних документів (оригіналів чи копій): вантажно-митна декларація, рахунок-фактура (Інвойс), реєстр розвантажених транспортних засобів, ветеринарне свідоцтво, лист експедитора на місці поставки яким підтверджується отримання повного пакету документів, необхідних для митного оформлення експорту товару та у разі необхідності інші документи визначені в інструкціях Покупця.
		56. Відповідно до п. 4.3 Контракту загальна ціна контракту складається з суми всіх інвойсів, виставлених у відповідності до специфікації, які визначають фактичну вартість Товару, оформлену в період дії Контракту. Інвойсом від 17.02.2017 № 021717 визначена загальна вартість Товару 188 108,00 доларів США,
		57. 04 серпня 2017 року підписано Договір № 04-08, згідно якого компанія Premium Vertex LLC передає, а компанія Ahieve Hight International L.P. приймає на себе заборгованість у вигляді грошового зобов`язання у сумі 188 108,00 дол. США, яка виникла на підставі Контракту від 16.01.2017 № 16-01-2017.
		58. Відповідно до п. 2.2. Договору № 04-08 новий боржник (Компанія Ahieve Hight International L.P.) зобов`язана виконати на користь ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» грошове зобов`язання у сумі 188 108,00 дол. США протягом 10 календарних днів з моменту підписання Договору.
		59. Між ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» і компанією Ahieve Hight International L.P. 23.08.2017 укладено додаткову угоду від 23.08.2017 № 1 до Договору № 04-08, відповідно до якої сторони погодили змінити валюту по Договору № 04-08 про переведення суми боргу з Долара США на Євро у співвідношенні валютного курсу НБУ на день підписання Додаткової угоди і складає 1,17 одиниці ціни Договору - долара США.
		60. Також судами встановлено, що 20.02.2017 складено попередню митну декларацію № 508040001/2017/843 згідно Контракту, а 09.03.2017 складено додаткову митну декларацію №508120/2017/001262 згідно Контракту на загальну суму 188 108,00 доларів США.
		61. Згідно наявного в матеріалах справи електронного повідомлення Херсонської митниці ДФС від 30.10.2018 підтверджено перетин митного кордону України згідно ПМД від 20.02.2017 №508040001/2017/843 та вказано дату перетину кордону - 02.03.2017.
		62. Компанією Ahieve Hight International проведено часткові оплати за товар згідно Контракту: 04.09.2017 на суму 10 000 євро та 20.09.2017 на суму 52 500 євро.
		63. У зв`язку з простроченням строку сплати заборгованості згідно Контракту, позивачем 21.09.2017 було подано до Господарського суду Київської області позовну заяву про стягнення заборгованості з нерезидента Ahieve Hight International у сумі 98 276,00 євро та ухвалою Господарського суду Київської області від 21.09.2017 порушено провадження у справі № 911/2827/17.
		64. Відповідно до статті 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон № 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
		65. Отже, проведення розрахунків у іноземній валюті підлягає зарахуванню на валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені у контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення.
		66. За порушення резидентами вказаних строків передбачене стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості (ч. 1 ст. 4 Закону).
		67. Експортом згідно абзацу 10 статті 1 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон № 959-XII) визнається продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою у не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.
		68. При цьому, моментом здійснення імпорту/експорту відповідно до абзацу 38                    статті 1 Закону 959-XII є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
		69. Тобто момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.
		70. Таким чином, моментом вчинення експортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 1, 4 Закону №185/94-ВР є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України.
		71. Указана правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.10.2019 у справі № 810/3506/16 та від 27.02.2018 у справі № П/811/2370/15, від 20.07.2021 у справі №806/1301/16 та ін. 
		72. З огляду на викладене, Суд зазначає про обгрунтований висновок судів попередніх інстанцій, що моментом вчинення експортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 1, 4 Закону №185/94-ВР є момент фактичного перетину товаром митного кордону України. 
		73. За встановлення в судовому порядку з підтведженням матеріалів справи неправомірного нарахування позивачу пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД, оскільки контролюючим органом не враховано фактичну дату перетину митного кордону України згідно Контракту, що стало підставою для невірного встановлення дати початку нарахування та розрахунку пені, а також не враховано контролюючим органом зміну валюти розрахунку за контрактом та здійснення часткових оплат за Контрактом позивачу Компанією Ahieve Hight International 04.09.2017 у розмірі 10 000 євро та 20.09.2017 у розмірі 52 500 євро, тому є безпідставним прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.07.2018 №0020881411.
		74. Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.07.2017 №002261406, прийнятого на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» слід зазначити наступне.
		75. Податковий орган указує на факт порушення позивачем пункту 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320   (далі - Положення №637), а саме - несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у касі підприємства на загальну суму 101 009,52 грн, у зв`язку із засвідченням підписами головного бухгалтера ОСОБА_1 прибуткових касових ордерів та аркушів касової книги, яка в період з 04.05 по 06.05.2016 перебувала у відпустці.
		76. Згідно з пунктом 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
		77. Цим Положенням визначено, що касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.
		78. Пунктом 4.2 Положення № 637 визначено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).
		79. Відповідно до пункту 4.4 Положення № 637 записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року.
		80. Форму касової книги затверджено наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій».
		81. Згідно з пунктом 7.3 Положення №637 відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою органами ДПС притягуються до відповідальності.
		82. Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ №436/95) визначена відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у вигляді фінансової санкції (штрафу).
		83. Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон  №265/95-ВР) передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: за встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням РРО або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями.
		84. Аналіз зазначених положень свідчить про те, що об`єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу №436/95, так і того, що визначене пунктом 1 частини першої статті 17 Закону №265/95-ВР фактично полягає у одних і тих самих діях.
		85. Як убачається зі змісту статті 25 Конституційного Договору, метою прийняття Указу №436/95 було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб`єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону.
		86. Оскільки шляхом прийняття Закону №265/95-ВР ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ №436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.
		87. Водночас, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у подібних правовідносинах (постанова від 20.05.2020, справа № 1340/3510/18, провадження № 11-1160апп19), де Верховний Суд, зазначає про протиправність застосування до спірних правовідносин положень абзацу третього статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
		88. З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 18.07.2018 №0022061406 про нарахування позивачу штрафних санкцій у сумі 505 047,60 грн підлягає скасуванню, однак з підстав, зазначених у даній постанові.
		89. Крім того, слід звернути увагу суду першої інстанції, яким допущено описку по тексту рішення, а саме: в номері податкового повідомлення-рішення  від 18.07.2018 зазначено 002261406, замість 0022061406, яку можна виправити у порядку, визначеному статтею 253 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		90. Відповідно до частини першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержавнням норм матеріального і процесуального права.
		91. Відповідно до положень частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		92. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах касаційної скарги та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін.
		93. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		94. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.
		95. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі №810/4429/18 - залишити без змін.
		96. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                                                                                               І.В. Дашутін
		Судді                                                                                                                                                                                                        О.О. Шишов        
		                                                                                                                                                                                                                           М.М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...