Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 601/2543/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.05.2022. Зареєстровано: 13.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2022.
Дата набрання законної сили: 11.05.2022
Номер судового провадження: 22-ц/817/473/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Справа № 601/2543/21Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А. Провадження № 22-ц/817/473/22 Доповідач - Парандюк Т.С.Категорія -   
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		11 травня 2022 року     м. Тернопіль
		Тернопільський апеляційний суд в складі: 
		 
		головуючого - Парандюк Т.С. 
		суддів - Дикун С. І., Костів О. З., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу №601/2543/21 за апеляційною скаргою акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 лютого 2022 року, ухваленого суддею Коротичем І.А., у справі за позовом акціонерного товариства Комерційний банк Приват Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		   у жовтні 2021 року АТ КБ Приват Банк звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.07.2016 у розмірі 47 519 гривень 58 копійок.
		   В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.07.2016 року між ПАТ КБ "ПриватБанк"( правонаступником якого є АТ КБ "Приват Банк") та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг б/н, відповідно до умов якого відповідачці відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшено до 39000 гривень. Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором. Сторони визначили, що договір складається з анкети-заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифів.
		   Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дає свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. 
		   Станом на 14.09.2021 загальна сума заборгованості відповідачки становить - 47 519 гривень 58 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі - 38 748.42 гривень; в тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту в розмірі - 28 755.87 гривень; заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі - 9992.55 гривень; заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі - 2006.55 гривень; заборгованість за простроченими відсотками в розмірі - 6 764.61 гривень.
		   Проте, позичальник не дотримується умов кредитного договору, не сплачує кредит, проценти за користування ним у розмірі та порядку, визначеному договором. 
		   Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 22лютого 2022 року в позові АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 47519 грн. 58 коп за кредитним договором № б/н від 11.07.2016 року та судових витрат у розмірі 2270 грн. - відмовлено.
		   В апеляційній скарзі представник АТ КБ Приват Банк Власенко А.О. просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 лютого 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		   В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянт зазначив, що відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що банк не повідомив споживача про умови кредитування та що із позичальником узгоджено саме ті умови, про які вказує банк. До суду була надана копія заяви, в якій відповідач особистим підписом засвідчила, що вона згідна із заявою разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між позичальником та Банком договір про надання банківських послуг.
		   Підписуючи анкету-заяву, відповідачка пройшла ідентифікацію в банку, а тому повторне заповнення будь-яких анкет  заяв або підписання інших додаткових документів не вимагалося згідно до процедури, що затверджена наказами по банку, що не суперечить чинному законодавству. Також, відповідачка 08.04.2021 року підписано паспорт споживчого кредиту.
		    ОСОБА_1 після отримання картки здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. Активація картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток.
		   Відповідачка не надала суду жодних належних та допустимих доказів того, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи викладені не в тій редакції, яка діяла на час підписання нею анкети-заяви, а також що вона не знала про умови кредитування. Розмір наявної заборгованості відповідачкою не спростовано.
		   Відмовляючи в стягнення заборгованості, суду вважав, що заборгованість за договором у відповідача відсутня, а натомість наявна переплата, оскільки сума внесених на погашення коштів перевищує суму фактичних коштів. Суд не звернув уваги на те, що відповідачка не оспорювала факт погодження умов кредитування, у тому числі щодо порядку погашення заборгованості.
		   Тобто, якщо суд не погодився з наданим банком розрахунком заборгованості, він повинен був встановити дійсний розмір заборгованості, у тому числі за процентами. Висновки суду щодо погашення заборгованості та наявності переплати суперечать як умовам договору, так і ст. ст. 534, 1048 ЦК України, адже факт погашення заборгованості за процентами не доводився відповідачкою та не встановлювався судом, відповідно, факт переплати встановлено передчасно.
		    ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу АТ КБ Приват Банк у якому зазначила, що позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував, що між ними укладено кредитний договір.
		   Посилання апелянта у апеляційній скарзі на "паспорт споживчого кредиту", як на документ у якому сторони погодили умови кредитного договору, в тому й числі і відсоткову ставку, не заслуговують на увагу виходячи із наступного.
		   Надана позивачем анкета-заява не містить положень про те, що паспорт споживчого кредиту є складовою частиною договору банківського обслуговування.
		   Також, паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо типу кредитного продукту як "Універсальна", так і "Універсальна Голд" та інші продукти банку, за якими вказані різні умови. У ньому зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
		   У третьому розділі паспорту визначено максимальну суму ліміту на кредитній картці до 800 000,00 грн, однак відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці.
		   У розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
		   Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
		   Окрім того, звернутає увагу суду, що дата підпису споживачем зазначеного паспорту споживчого кредиту  08.04.2021 рік.
		   Інформація зазначена у ньому надається станом на 08.04.2021 року та чинна лише до 23.04.2021 року.
		   Як вбачається із позовної заяви та апеляційної скарги, період за який позивач просить стягнути заборгованість за договором, нібито, укладеним 11.07.2016 року.
		   Тобто, залучений у якості доказу, позивачем паспорт споживчого кредиту, було надано споживачеві майже через 5 років після нібито укладення договору.
		 
		   Також, позивач, у своїй позовній заяві, та апеляційній скарзі систематично посилається на роздруківку, яку він, називає "виписку по рахунку".
		   Вважає таке посилання навмисним намаганням ввести суд в обману та заплутати його, виходячи із наступного.
		   Назва наданого до суду документу зазначається "Виписка по договору б/н..." отже про "виписку по рахунку" взагалі не ведеться мова.
		   У вказаній виписці, відсутній рахунок щодо, якого стосується дана виписка. В ній зазначені лише номери карток.
		   Щодо розрахунку заборгованості, на який посилається Позивач у своїй апеляційній скарзі.
		   Розрахунок не підписаний ні керівником відділення, ні головним бухгалтером філії відповідача, а відтак, в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, положень ДСТУ 4163-2003 Вимоги до оформлювання документів і п. 3.15 ДСТУ 2732: 2004 Діловодство і архівна справа обліковим документом не являється.
		   Жодна із сум, зазначених в розрахунку, відповідачем не підтверджується.
		   Таким чином, розрахунок є неналежним, недопустимим і недостовірним доказом.
		   Інших доказів позивачем, які би підтверджували перерахування саме Позивачем коштів саме на рахунок відповідача, та перерахування таких коштів саме на виконання, ніби то, укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, не надано.
		   Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
		   Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
		   Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи..
		   Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		   Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
		   Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік встановлено, що з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 481 грн.
		   Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. 
		   Ціна позову у цій справі становить 47519,58 грн, що станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 100 =248100 грн).
		   Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		   Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку, передбаченому ст. 369 ЦПК України.
		   Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 
		   Судом встановлено, що 11.07.2016 року ОСОБА_1 уклала кредитний договір з АТ КБ «Приват Банк» № б/н, ознайомившись з Умовами та Правилами банківських послуг, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приват Банк», згідно якої отримала кредитну картку, відповідно до умов якого відповідачці відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшено до 39000 гривень.
		   Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. 
		   Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідачка при укладенні договору дає свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. 
		   Згідно п. 2.1.1.12.7.2 кредитного договору, в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 договору. 
		   У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п.2.1.1.12.6.1 кредитного договору, клієнт сплачує банку пеню в розмірі зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування.
		   Відповідно до пп. 2.1.1.12.10 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором. 
		   Згідно з наданим банком розрахунком, ОСОБА_1 станом на 14.09.2021 має заборгованість за кредитним договором, яка становить - 47 519 гривень 58 копійок, та складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі - 38 748.42 гривень; в тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту в розмірі - 28 755.87 гривень; заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі - 9992.55 гривень; заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі - 2006.55 гривень; заборгованість за простроченими відсотками в розмірі - 6764.61 гривень.
		   Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		   За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		   Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		   У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		   Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		   Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		   Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		   Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з розрахунку заборгованості станом на 14.09.2021 року утворилася заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 38748,42 грн.
		Із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти ОСОБА_1 видно, що кредитний ліміт у 2017 році становив 5000 гривень, який згодом збільшувався до 39 000,00 гривень 19.04.2018 року, а з 13.06. 2019 року зменшено до 0,00 гривень (а.с. 13).
		Матеріали справи не містять даних про видачу кредиту у більшому розмірі.
		   Отже, враховуючи те, що банком відповідачу зменшено кредитний ліміт з 13.06. 2019 року до 0,00 гривень, а видачу кредиту в період з 2019 по 2021 роки в більшому розмірі не доведено, тому підстав стягувати вказану заборгованість за простроченим тілом кредиту не має.
		   Крім цього, відповідно до виписки по рахунку за період з 15.03.2017 по 17.09.2021 роки, наданої позивачем, вбачається, що тіло кредиту в гривнях без списання відсотків та штрафних санкцій становить 38748,42 грн, а погашення тіла кредиту ОСОБА_1 становить 130657,74 грн.
		Отже, ОСОБА_1 було переплачено банку 91909,32 грн (130657,74-38748,42).
		Таким чином, із доказів, поданих позивачем, вбачається повернення у повному обсязі фактично отриманих ОСОБА_1 грошових коштів за спірним договором б/н від 11.07.2016 року, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої у випадку, коли заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. У цьому випадку АТ КБ «Приват Банк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
		   З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в стягненні з ОСОБА_1 на користь АТ КБ Приват Банк заборгованості за простроченим тілом кредиту.
		   Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		   За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		   Статтею 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		   Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		   Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		   За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		   Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		   Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		   Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
		   Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту.
		   Відповідно до вимог ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		   За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		   Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		   Не заслуговує на увагу посилання апелянта про те, що відповідачем 08.04.2021 року підписано паспорт споживчого кредиту в якому вона особистим підписом підтвердила, що ознайомлена з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки.
		   Підписана анкета - заявка в 2016 році не містила положень про те, що Паспорт споживчого кредиту є складовою частиною договору банківського обслуговування. 
		   Залучений у якості доказу, банком паспорт споживчого кредиту, було надано споживачеві через 5 років після укладення договору.
		   Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що роздруківка із сайту позивача, яка долучена до матеріалів справи, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
		   В даному випадку, також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
		   Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті  заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
		   З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 9992,55 грн - заборгованість за простроченими відсотками, нараховану позичальнику відповідно до Умов і правил надання банківських послуг і Тарифів, яка достовірними та достатніми доказами не підтверджена.
		   Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
		   Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		   Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
		   Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
		   Керуючись ст. ст. 274, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		   Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк Приват Банк - залишити без задоволення.
		   Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22лютого 2022 року  без зміни.
		   Судові витрати у вигляді сплати судового за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на сторони в межах ними понесених.
		   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених статтею 389 частиною 3 ЦПК України.
		   Повний текст постанови складено 11 травня 2022 року.
		 
		Головуюча                                     Т.С. Парандюк
		 
		Судді:                                     С.І. Дикун
		 
		                                        О.З. Костів

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...