Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/453/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2022.
Дата набрання законної сили: 26.04.2022
Номер судового провадження: 61-6762ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		26 квітня 2022 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 372/453/19
		 
		провадження № 61-6762св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),               Шиповича В. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,
		відповідачі: Обухівська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , товариство з обмеженою відповідальністю«Ленд Проект», 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державне підприємство «Київське лісове господарство», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у складі колегії суддів: 
		Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А., та касаційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Проект» - адвоката Коваленко Ірини Василівни на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 вересня 2020 року у складі судді Тиханського О. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2019 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та просив:
		- визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2008 року № 1634 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 8-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Копачівської сільської ради», а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 11,9824 га для ведення особистого селянського господарства на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області;
		- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння: 
		ОСОБА_3 земельні ділянки площею 1,5000 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0035, площею 1,5000 га з кадастровим номером 3223184200:07:003:0007, площею 1,5000 га з кадастровим номером 3223184200:07:003:0006, площею 1,2015 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0036; 
		ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,2015 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0037; 
		ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,8629 га з кадастровим номером 3223184200:07:003:0005; 
		ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,9318 га з кадастровим номером 3223184200:07:003:0004; 
		товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Проект» (далі - ТОВ «Ленд Проект») земельну ділянку площею 1,9862 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0034, що розташовані на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки було встановлено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2008 року № 1634 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 8-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок загальною площею 11,9824 га в адміністративних межах Копачівської сільської ради Обухівського району, зокрема, ОСОБА_6 - земельної ділянки площею 1,500 га; ОСОБА_7 - земельної ділянки площею 1,500 га; ОСОБА_8 - земельної ділянки 1,500 га; ОСОБА_9 - земельної ділянки 1,9862 га; ОСОБА_10 - земельної ділянки 1,2015 га; ОСОБА_11 - земельної ділянки 1,500 га; ОСОБА_12 - земельної ділянки 1,9318 га; 
		ОСОБА_1 - земельної ділянки 0,8629 га. 
		У подальшому, управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі на підставі вищевказаного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації вищевказаним громадянам видано державні акти на право власності на земельні ділянки. Згодом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		ОСОБА_8 та ОСОБА_11 відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 3223184200:07:002:0035, 3223184200:07:003:0007, 3223184200:07:003:0006, 3223184200:07:002:0036 на користь ОСОБА_3 . Земельна ділянка з кадастровим номером 3223184200:07:002:0037 була відчужена ОСОБА_10 на користь ОСОБА_2 . Земельна ділянка з кадастровим номером 3223184200:07:003:0004 відчужена ОСОБА_12 на користь ОСОБА_5 , який в подальшому відчужив її ОСОБА_4 . ОСОБА_5 також перейшло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:002:0034 від ОСОБА_9 .
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване розпорядження було прийнято поза межами компетенції, а набуття права власності на земельні ділянки відбулося з порушенням вимог земельного та лісового господарства. Спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, а саме до лісів Обухівського лісництва ДП «Київське лісове господарство». Вилучення земельних лісових ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, проте Обухівська районна державна адміністрація без вилучення передала у приватну власність спірні земельні ділянки для особистого селянського господарства, що свідчить про перевищення повноважень. Оспорюваним розпорядженням передано у власність земельну ділянку лісового фонду без згоди землекористувача. Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження на зміну цільового призначення спірних земельних ділянок. 
		Посилаючись на те, що звернення прокурора до суду в даних спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення державі незаконно наданих у власність земельних ділянок лісового фонду, які на даний час вільні від забудови об`єктами нерухомості, і таким чином, не порушується баланс державних (суспільних) і приватних інтересів та відсутній факт надмірного втручання держави у спірні правовідносини, просив позов задовольнити.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Обухівського районного суду Київської області 14 вересня 
		2020 року позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено.
		Визнано недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2008 року № 1634 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність восьми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Копачівської сільської ради», а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 
		11,9824 га для ведення особистого селянського господарства на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області.
		Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння: ОСОБА_3 земельні ділянки площею 1,5000 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0035, площею 1,5000 га з кадастровим номером 3223184200:07:003:0007, площею 1,5000 га з кадастровим номером 3223184200:07:003:0006, площею 1,2015 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0036; ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,2015 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0037; ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,8629 га з кадастровим номером 3223184200:07:003:0005; ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,9318 га з кадастровим номером 3223184200:07:003:0004; ТОВ «Ленд Проект» земельну ділянку площею 1,9862 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0034, що розташовані на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації 
		від 16 жовтня 2008 року № 1634 передано у власність 8 громадянам для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки одним масивом загальною площею 11,9824 га, які накладаються на землі лісогосподарського призначення, а саме виділи 5, 6, 14, 17, 18, 19 кварталу 53 Обухівського лісництва ДП «Київське лісове господарство» без вилучення їх з держлісфонду, що свідчить про перевищення районною адміністрацією передбачених законом повноважень.
		Крім того, оскаржуваним розпорядженням порушено порядок зміни цільового призначення земель, оскільки така зміна проведена не уповноваженим відповідно до вимог Земельного кодексу України органом та за відсутності згоди органу лісового господарства.
		Таким чином, вказане розпорядження Обухівської районної державної адміністрації підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить вимогам закону, тому отримані у приватну власність земельні ділянки підлягають поверненню належному власнику.
		Також суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності позивачем та прокурором не пропущений, оскільки Кабінету Міністрів України про факт таких порушень стало відомо у 2017 році, а відтак позов підлягає до задоволення і підстав для застосування строку позовної давності не встановлено.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
		Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 вересня 
		2020 року в частині задоволення позову до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 скасовано та прийнято в цій частині постанову, якою у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2008 року № 1634 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність восьми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Копачівської сільської ради», в частині, що стосується ОСОБА_10 , та витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,2015 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0037, розташованої на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області, відмовлено.
		В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області 
		від 14 вересня 2020 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги прокурора є доведеними та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, проте враховуючи, що в грудні 2008 року ним було подано два протести на розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 1365 та № 1634, суд дійшов висновку, щопрокурору було відомо про порушення прав держави ще у 2008 році, проте позов пред`явлено лише у лютому 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявляла  ОСОБА_2 . 
		Враховуючи, що з апеляційною скаргою до суду звернулась лише  ОСОБА_2 , а інші відповідачі є окремими фізичними особами і можуть самостійно оскаржити судове рішення в апеляційному порядку у випадку незгоди з ним і ОСОБА_2 не уповноважена іншими відповідачами на здійснення захисту їх прав, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення тільки в частині позовних вимог до ОСОБА_2 . 
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		У квітні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 
		2021 року.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		Також, у квітні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ТОВ «Ленд Проект» - адвоката Коваленко І. В. на рішення Обухівського районного суду Київської області 
		від 14 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 17 березня 2021 року.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ТОВ «Ленд Проект» - адвоката 
		Коваленко І. В.і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		 
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		У касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в оскаржуваній частині в силі рішення суду першої інстанції.
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц, провадження № 14-172цс18, 
		від 05 лютого 2019 року у справі № 911/479/18, від 19 травня 2020 року у справі № 303/5411/17, провадження № 61-13536св19, від 20 червня 2018 року у справі № 911/3023/15, від 05 червня 2018 року у справі № 359/2421/15-ц, провадження № 14-168цс18, від 30 травня 2018 року у справі 
		№ 359/2012/15?ц, провадження № 14-101цс18, від 17 жовтня 2018 року у справі№ 362/44/17, провадження № 14-183цс18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції в частині застосування наслідків спливу строку позовної давності не відповідають дійсним обставинам справи та дослідженим у ході розгляду справи доказам. Строк позовної давності за позовом, пред`явленим в інтересах держави, може починатись з моменту обізнаності (або можливості бути обізнаним) про наявність порушення права держави та про особу порушника уповноваженим органом державної влади, який реалізує відповідне цивільне право чи інтерес. Прокурор здійснює процесуальне представництво інтересів держави, однак не є носієм останніх, не реалізує цивільні права держави відносно предмету спору, а тому відсутні підстави пов`язувати початок перебігу строку позовної давності з моментом обізнаності прокурора про наявність (можливу наявність) порушення прав та законних інтересів держави, так як вказане не відповідає вимогам статті 256 ЦК України. 
		Вважає, що судом першої інстанції об`єктивно зазначено, що Кабінету Міністрів України, який відповідно до закону є розпорядником спірної земельної ділянки, про факт первинного порушення інтересів держави внаслідок прийняття Обухівською районною державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження відомо не було до 2017 року, оскільки останнє приймалось без його участі, погодження у випадках, передбачених законодавством, на вилучення спірних ділянок не надавалось.
		У касаційній скарзі представник ТОВ «Ленд Проект» - адвокат Коваленко І. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 922/1471/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14?208цс18, від 01 березня 2018 року у справі № 911/2032/17, у постановах Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № 21-570а14, від 29 червня 2016 року у справі № 6?1376цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга представника ТОВ «Ленд Проект» - адвоката Коваленко І. В. мотивована тим, що він також заявляв клопотання про застосування строків позовної давності щодо оскарження розпорядження Обухівської районної адміністрації про виділення земельної ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння при розгляді справи судом першої інстанції та надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримав своє клопотання та обґрунтував його, тому вважає, що відмова в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо скасування рішення суду першої інстанції в цілому є незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує норми процесуального права.
		Також вказував, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження 
		від 16 жовтня 2008 року № 1634 Обухівською районною державною адміністрацією було достовірно встановлено, що земельні ділянки, які виділялися восьми громадянам, не відносилися до земель державної власності лісогосподарського призначення та не використовувалися для ведення лісового господарства, що підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів.
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2008 року № 1634 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 8-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Копачівської сільської ради» затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 8 громадянам для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок загальною площею 11,9824 га в адміністративних межах Копачівської сільської ради Обухівського району, у тому числі наступним громадянам: ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 1,500 га; ОСОБА_7 - земельну ділянку площею 1,500 га; ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 1,500 га; ОСОБА_9 - земельну ділянку площею 1,9862 га; ОСОБА_10 - земельну ділянку площею 1,2015 га; ОСОБА_11 - земельну ділянку площею 1,500 га; ОСОБА_12 - земельну ділянку площею 1,9318 га; ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 0,8629 га.
		На підставі вищевказаного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі вищевказаним громадянам видано державні акти на право власності на земельні ділянки, які зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а саме:
		ОСОБА_6 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:002:0035 площею 1,500 га;
		ОСОБА_7 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:002:0036 площею 1,500 га;
		ОСОБА_8 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:003:0006 площею 1,500 га;
		ОСОБА_11 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:003:0007 площею 1,500 га;
		ОСОБА_9 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:002:0034 площею 1,9862 га;
		ОСОБА_10 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:002:0037 площею земельна ділянка 1,2015 га;
		ОСОБА_12 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:003:0004 площею земельна ділянка 1,9318 га;
		ОСОБА_1 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:003:0005 площею 0,8629 га, які знаходяться на території Копачівської сільської ради.
		В подальшому ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на підставі договорів купівлі-продажу від 20 грудня 2011 року відчужили належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами 3223184200:07:002:0035, 3223184200:07:002:0036, 3223184200:07:003:0006, 3223184200:07:003:0007 га на користь ОСОБА_3 , що підтверджується відмітками на державних актах серії № ЯЖ 472503, серії № ЯЖ 472504, серії 
		№ ЯЖ 472508, серії ЯЖ № 472509.
		В подальшому право власності на земельну ділянку площею 1,5000 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0037 (первинним власником якої був ОСОБА_10 ) набуто ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 11 березня 2010 року, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.
		Право власності на земельну ділянку площею 1,9318 га з кадастровим номером 3223184200:07:003:0004 (первинним власником якої ОСОБА_12 ) перейшло ОСОБА_5 , який в подальшому відчужив її ОСОБА_4 .
		Відповідно до рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 жовтня 2014 року право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_4 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:003:0004.
		Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:002:0034 площею 1,9862 га (первинним власником якої був ОСОБА_9 ) набуто ОСОБА_5 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 31 липня 2012 року № ЯМ 233716, який в подальшому відповідно до договору купівлі-продажу 
		від 23 серпня 2018 року № 1377 відчужив її на користь ТОВ «Ленд-Проект».
		ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:002:0034 площею 1,9862 га на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2490 від 21 грудня 2011 року.
		Відповідно до інформації ДП «Київське лісове господарство» 
		від 28 листопада 2017 року № 02-925 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223184200:07:002:0035, 3223184200:07:002:0036 3223184200:07:002:0037, 3223184200:07:002:0034, 3223184200:07:003:0004, 3223184200:07:003:0005, 3223184200:07:003:0006, 3223184200:07:003:0007, розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Обухівського лісництва у кварталі 53 (2003, 2014 роки) та становлять єдиний масив лісових насаджень. Погодження на вилучення вказаних лісових ділянок підприємство не надавало.
		Віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується проектами організації та розвитку лісового господарства виробничої частини державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» 2004 року, ДП «Київське лісове господарство» 2015, планово-картографічними матеріалами, планом лісонасаджень Обухівського лісництва виробничої частини ДЛГО «Київліс» (лісовпорядкування 
		2003 року).
		За інформаціями Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 21 листопада 2017 року 
		№ 584 земельні ділянки, надані у власність 8 громадянам розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2008 року 
		№ 1634, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року, відносяться до лісів Обухівського лісництва ДП «Київське лісове господарство» і накладаються на виділи 5, 6, 14, 17, 18, 19 кварталу 53 вказаного лісництва.
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;  4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а касаційна скарга представника ТОВ «Ленд Проект» - адвоката Коваленко І. В. - залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду у повній мірі не відповідає.
		 
		Щодо обґрунтованості позовних вимог
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відповідно до закону (частини перша, друга статті 84 ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.
		Статтею 57 ЛК України передбачені вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.
		Відповідно до частини першої цієї статті зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.
		Аналогічне положення міститься й у статті 20 ЗК України.
		Порядок вилучення земельних ділянок передбачений статтею 149 ЗК України, згідно з якою земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
		Згідно з частиною шостою статті 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.
		Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
		Отже, вилучення від постійних користувачів лісових ділянок державної власності площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, зміна їх цільового призначення з метою використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, та передача таких земельних ділянок у власність або постійне користування належить до повноважень Кабінету Міністрів України.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що право користування Обухівського лісництва ДП «Київське лісове господарство» лісами площею 11,9824 га відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, згідно з якими спірна лісова ділянка відносилася до земель лісогосподарського призначення.
		Отже, вищевказане розпорядження Обухівської районної державної адміністрації прийнято поза межами компетенції, у зв`язку з чим набуття права власності на вищевказані земельні ділянки зазначеними громадянами для ведення особистого селянського господарства відбулось із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.
		Відповідно до статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно не з їхньої волі.
		Суди установили, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду та вибула з володіння держави, без її волі, оскільки розпорядився земельно ділянкою не уповноважений орган.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для витребування спірного майна.
		Щодо дотримання строків позовної давності 
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
		Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_2 було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
		Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган. 
		У разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18), на яку посилається заявник в касаційній скарзі).
		Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли саме уповноваженому органу, право якого порушено внаслідок прийнятого незаконного рішення, стало відомо про таке порушення.
		Кабінет Міністрів України, який відповідно до закону є розпорядником спірної земельної ділянки, про факт первинного порушення інтересів держави внаслідок прийняття Обухівською районною державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження відомо не було до 2017 року (часу повідомлення про такі порушення прокуратурою), оскільки воно приймалось без його участі, погодження у випадках, передбачених законодавством, на вилучення спірних ділянок не надавалось. Крім того, інформація про виведення землі із складу земель лісогосподарського призначення та їх передачу у приватну власність у загальнодоступних базах даних була відсутня. Органами державного контролю своєчасно ці порушення не виявлено, у зв`язку з чим Кабінет Міністрів України на захист порушених прав держави до суду не звертався.
		Інших доказів, які б свідчили про те, що Кабінет Міністрів України мав можливість довідатися про порушення свого права раніше, відповідачами суду не надано.
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк позовної давності позивачем та прокурором не пропущений, оскільки Кабінету Міністрів України про факт таких порушень стало відомо у 2017 році, а з цим позовом перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся у лютому 2019 року, тобто в межах строку позовної давності.
		Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 червня 
		2021 року у справі № 359/11910/14-ц (провадження № 61-3296св20) та 
		від 12 січня 2022 рокуу справі № 369/4161/17 (провадження 
		№ 61-11700св20).
		Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про початок перебігу позовної давності з моменту винесення у 2008 році протесту прокурора на розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації Обухівського району Київської області від 16 жовтня 2008 року № 1634, оскільки прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, який відповідно до закону є розпорядником спірної земельної ділянки, а тому відлік позовної давності має розпочинатися саме з часу, коли стало відомо органам, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в інтересах яких звернувся прокурор, про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення в оскаржуваній частині. 
		 
		Вказане свідчить, що судом апеляційної інстанції було помилково скасовано рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, яке відповідає закону, у зв`язку із чим касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури підлягає задоволенню.
		 
		Крім того, з огляду на вказане вище у сукупності, касаційна скарга представника ТОВ «Ленд Проект» - адвоката Коваленко І. В. підлягає залишенню без задоволення.
		 
		Доводи касаційної скарги представника ТОВ «Ленд Проект» - адвоката Коваленко І. В. щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме перегляду рішення суду першої інстанції лише в межах вимог, що стосуються ОСОБА_2 , без урахування його заяви про застосування строків позовної давності, є безпідставними, оскільки інші відповідачі у цій справі є окремими учасниками справи і могли самостійно оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку у випадку незгоди з ним, а ОСОБА_2 не була уповноважена іншими відповідачами на здійснення захисту їх прав.
		 
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, постанова апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - залишенню в силі.
		 
		Щодо судових витрат 
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури підлягає задоволенню, судовий збір, сплачений ним за подачу касаційної скарги у розмірі 7 684,00 грн, підлягає стягненню з відповідача  ОСОБА_2 .
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Проект» - адвоката Коваленко Ірини Василівни залишити без задоволення.
		 
		Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року скасувати.
		 
		Рішення Обухівського районного суду Київської області 14 вересня 2020 року в частині вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2008 року № 1634 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 8-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Копачівської сільської ради», в частині, що стосується ОСОБА_10 , та витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,2015 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0037, розташованої на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області, залишити в силі.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір за подачу касаційної скарги у розмірі 7 684,00 грн.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...