Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/34072/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2022.
Дата набрання законної сили: 27.04.2022
Номер судового провадження: 61-2553ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		27 квітня 2022 року
		м. Київ
		справа № 757/34072/21
		провадження № 61-2553ск22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 7 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання зобов`язань припиненими, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Українське бюро кредитних історій», Акціонерного товариства Комерційний банк (далі - АТ КБ) «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Вердикт Капітал», в якому просив:
		- визнати зобов`язання перед АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № 26254920300985 від 10 грудня 2013 року на суму 2 545,25 грн із поточною заборгованістю у розмірі 3 974,45 грн та поточною простроченою заборгованістю у розмірі 2 545,25 грн припиненим;
		- визнати зобов`язання перед ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором № 001-04066-161213 від 16 грудня 2013 року на суму 15 109,06 грн із загальною поточною заборгованістю у розмірі 25 813,63 грн припиненим; 
		- визнати інформацію, яка надана АТ КБ «Приватбанк» для формулювання кредитної історії за кредитним договором № 26254920300985 від 10 грудня 2013 року, недостовірною; 
		- зобов`язати ТОВ «Українське бюро кредитних історій» видалити зі своєї бази кредитних історій інформацію про заборгованість за кредитними договорами № 26254920300985 від 10 грудня 2013 року та № 001-04066-161213 від 16 грудня 2013 року; 
		- зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» звернутися до осіб, які адмініструють бази кредитних історій та розповсюджують інформацію про заборгованість за кредитними договорами № 26254920300985 від 10 грудня 2013 року та 
		№ 001-04066-161213 від 16 грудня 2013 року, щодо вилучення недостовірної інформації про ці договори; 
		- стягнути з ТОВ «Українське бюро кредитних історій», АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Вердикт Капітал» по 29 788,08 грн з кожного у відшкодування моральної шкоди.
		 
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Київського апеляційного судувід 7 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року - без змін. 
		16 лютого 2022 року до Верховного Суду подана касаційна скарга
		ОСОБА_1 , в якій заявник просить скасувати рішенняПечерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 7 лютого 2022 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
		На виконання вимог статті 33 ЦПК України касаційну скаргу передано судді Верховного Суду Каларашу А. А.
		У зв`язку з увільненням від роботи на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони судді Калараша А. А. на підставі службової записки Секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за касаційним провадженням № 61-2553ск22.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 квітня 2022 року справу за касаційним провадженням № 61-2553ск22 передано судді-доповідачу Карпенко С. О.
		Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
		Згідно з пунктами 1, 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
		Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2022 року становить 2 481 грн.
		Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що ціна позову  ОСОБА_1 складає 89 364,24 грн і не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 100 = 248 100 грн).
		Отже, справа в частині вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Українське бюро кредитних історій», АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Вердикт Капітал» по 29 788,08 грн з кожного у відшкодування моральної шкоди є малозначною в силу вимог закону.
		Справу в іншій частині Верховний Суд також вважає малозначною, оскільки доходить висновку про її незначну складність у цій частині. Справа не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої 
		статті 19 ЦПК України.
		Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи. 
		У касаційній скарзі заявник посилається на незаконність рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. 
		Касаційна скарга не містить обґрунтувань випадків, передбачених 
		пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
		Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
		Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
		Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).
		Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої 
		статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
		Зазначення у постанові Київського апеляційного судувід 7 лютого 2022 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
		Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 
		УХВАЛИВ:
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняПечерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 7 лютого 2022 року.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                                        С. О. Карпенко 
		В. М. Ігнатенко 
		В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...