Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/2615/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2022.
Дата набрання законної сили: 20.04.2022
Номер судового провадження: 12-75гс21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		 
		 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		20 квітня 2022 року           
		м. Київ            
		 
		Справа № 910/2615/18
		Провадження № 12-75гс21
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Рогач Л. І.,
		суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.
		розглянула касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (далі - ПАТ «Київгаз») на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2021 року у справі позовом ПАТ «Київгаз» до Акціонерного товариства «Київенерго» (далі - АТ «Київенерго»), Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») про стягнення 314 994 674,72 грн.
		ВСТАНОВИЛА
		1. Історія справи та зміст заяви 
		1.1. ПАТ «Київгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому згідно з подальшими неодноразовими уточненнями та клопотаннями про залучення співвідповідачів остаточно просило стягнути з відповідачів як солідарних боржників суму основного боргу в розмірі 222 169 612,72 грн, пеню у розмірі 68 079 815,62 грн, 3% річних у сумі 6 028 359,77 грн, інфляційні втрати у розмірі 18 716 886,61 грн.
		1.2. На обґрунтування позовних вимог зазначило, що Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго»; в подальшому змінило назву на АТ «Київенерго») на порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору розподілу природного газу з урахуванням заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 29 грудня 2016 року належним чином не виконало взятих на себе зобов`язань з оплати послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою за період з вересня 2017 року по січень 2018 року, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.
		1.3. Заявляючи вимогу про стягнення заборгованості солідарно з АТ «Київенерго», ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та КП «Київтеплоенерго», позивач указав на те, що другий і третій відповідачі є правонаступниками першого відповідача відповідно за наслідками здійсненого виділу та в силу прямої вказівки закону, а саме частини третьої статті 22 Закону України «Про теплопостачання».
		1.4. Господарський суд міста Києва рішенням від 7 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2019 року, позовні вимоги ПАТ «Київгаз» задовольнив частково та стягнув з АТ «Київенерго» 222 169 612,72 грн основного боргу, 24 429 580,10 грн пені, 5 022 280,07 грн - 3 % річних, 14 807 550,71 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог до АТ «Київенерго» відмовив. Також відмовив у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та КП «Київтеплоенерго».
		1.5. Щодо позовних вимог до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» суди попередніх інстанцій зазначили, що за змістом наявних у матеріалах справи розподільних балансів усі обов`язки за окремими зобов`язаннями, що існували у ПАТ «Київенерго» до виділу, були чітко розподілені між останнім та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», і зобов`язання за договором, з приводу яких виник спір, не були передані від ПАТ «Київенерго» до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».
		1.6. Відповідно до встановлених обставин справи та положень законодавства ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» не є правонаступником ПАТ «Київенерго» у спірних правовідносинах, а підстави для солідарної відповідальності ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ПАТ «Київенерго» за приписами частини четвертої статті 109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) також відсутні. 
		1.7. Постановою від 25 лютого 2020 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду судові рішення у цій справі залишив без змін.
		1.8. 18 листопада 2019 року на виконання рішення від 7 лютого 2019 року у цій справі Господарський суд міста Києва видав відповідний наказ.
		1.9. У квітні 2021 року ПАТ «Київгаз» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони у виконавчому документі - наказі у справі № 910/2615/18 з АТ «Київенерго» на двох боржників - АТ «К.ЕНЕРГО» (як основного боржника) та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» (як субсидіарного боржника) в частині стягнення 86 344 614,98 грн основного боргу, 8 503 610,04 грн пені, 3 274 885,61 грн - 3 % річних та 11 776 747,77 грн інфляційних втрат.
		1.10. Покликалося, зокрема, на зміну назви відповідної сторони такого провадження з АТ «Київенерго» на АТ «К.ЕНЕРГО», а також на те, що оскільки ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» створене шляхом виділу з ПАТ «Київенерго», то воно в силу приписів частини третьої статті 109 ЦК України вважається субсидіарним боржником за зобов`язаннями ПАТ «Київенерго», які виникли до завершення процедури виділу. 
		1.11. Ураховуючи виникнення субсидіарної відповідальності у ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», невиконання відповідачем власних зобов`язань з оплати послуг за договором розподілу природного газу, ненадання відповіді на направлену вимогу протягом розумного строку, субсидіарний боржник вступає до правовідносин, які існують між кредитором та основним боржником щодо погашення заборгованості. Отже, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наявні підстави для заміни у виконавчому провадженні основного боржника на двох боржників - основного боржника та субсидіарного боржника задля уникнення створення перешкод для виконання зобов`язання у повному обсязі. 
		2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		2.1. Ухвалою від 22 квітня 2021 року Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому документі з огляду на те, що рішенням Господарського суду міста Києва у цій справі, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»; зміна ж найменування юридичної особи як сторони виконавчого провадження не потребує її заміни судом, а здійснюється постановою виконавця про зміну назви відповідної сторони такого провадження з АТ «Київенерго» на АТ «К.ЕНЕРГО». Також АТ «Київенерго» не вибувало з правовідносин, стороною яких воно є, у тому числі й тих, що виникли на підставі договору розподілу природного газу, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідні зобов`язання АТ «Київенерго» за підсумковим (завершальним) розподільчим балансом передані ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі». Що ж до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15, то її висновки стосуються субсидіарної відповідальності юридичної особи, з якої був здійснений виділ за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу (частина третя статті 109 ЦК України). Відповідно зазначено, що в цьому випадку для встановлення факту правонаступництва визначальним чинником є перехід до нової юридичної особи як правонаступника за розподільчим балансом усіх або частини зобов`язань юридичної особи, з якої був здійснений виділ, та щодо яких існує судове рішення і відповідне виконавче провадження. 
		2.2. Висновки щодо застосування норми права, наведені у цій  постанові, слід розглядати, враховуючи уточнення, надані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14, за змістом якої визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
		2.3. Постановою від 14 липня 2021 року Північний апеляційний господарський суд ухвалу суду першої інстанції залишив без змін. Зазначив, що у справі № 910/2615/18 при винесенні судових рішень господарські суди всіх інстанцій досліджували та оцінювали обставини правонаступництва у спірних правовідносинах за публічним договором № 295905/17, за результатом чого було відмовлено ПАТ «Київгаз» у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як правонаступника АТ «Київенерго». При цьому з часу набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/2615/18 до моменту звернення стягувача із заявою про заміну сторони виконавчого провадження не відбулось жодних змін у правовому статусі учасників спору, які б можна було розцінити як вибуття боржника з виконавчого провадження та вважати підставою для заміни боржника правонаступником (субсидіарними боржниками). Що ж до постанов Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 та від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15, то висновки у цих постановах стосуються випадків заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками у разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника після винесення остаточного рішення в судовому спорі з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою, чим відрізняються від тих, що склалися у справі № 910/2615/18. Також відмінність правовідносин полягає у наявності судового рішення у справі № 910/2615/18 про відмову в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як правонаступника АТ «Київенерго».
		3. Короткий зміст касаційної скарги, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		3.1. У серпні 2021 року ПАТ «Київгаз» подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому документі в цій справі скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити.
		3.2. На обґрунтування своїх вимог посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про неподібність правовідносин у справах № 922/4519/14 та № 905/1956/15, у яких Велика Палата Верховного Суду винесла відповідні постанови, та правовідносин, які склалися у справі № 910/2615/18. Зазначає, що оскільки ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» відповідно до вимог статей 109, 619 ЦК України, статті 86 Закону України «Про акціонерні товариства» створено шляхом виділу з ПАТ «Київенерго», то перше як юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, вважається субсидіарним боржником за зобов`язаннями ПАТ «Київенерго».
		3.3. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Київгаз» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2021 року, а ухвалою від 29 жовтня 2021 року справу разом з касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		3.4. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2019 року у справі № 905/1956/15 викладено висновок про те, що процесуальне законодавство містить норму тільки щодо заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, яка розрахована на випадок, коли сторона виконавчого провадження вибуває з відповідного матеріального правовідношення, до якого натомість вступає правонаступник цієї сторони. Водночас процесуальним законодавством не враховано, що у певних випадках до матеріального правовідношення може вступити інша особа як боржник, хоч сторона виконавчого провадження з цього правовідношення і не вибуває.
		3.5. Як установили суди при розгляді справи № 910/2615/18, за змістом наявних у справі розподільчих балансів станом на 28 лютого 2018 року всі обов`язки за окремими зобов`язаннями, що існували в ПАТ «Київенерго» до виділу, були чітко розподілені між останнім та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» в додатках до балансу, однак серед цих розшифрувань відсутні зобов`язання за публічним договором № 295905/17. Отже, зобов`язання за цим договором не були передані від ПАТ «Київенерго» до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та не можуть вважатися такими, щодо яких неможливо точно встановити обов`язки особи після виділу.
		3.6. Після ухвалення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постанови від 25 лютого 2020 року у справі № 910/2615/18 Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 уточнила правову позицію, викладену в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15, вказавши, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
		3.7. Колегія суддів погоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо субсидіарної відповідальності юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу, однак вважає, що для визначення виду відповідальності у таких правовідносинах головним чинником не є лише сам факт створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
		3.8. Колегія суддів зазначає, що частина третя статті 109 ЦК України фактично об`єднує два види відповідальності. Першим видом є субсидіарна відповідальність юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. У цьому разі, як убачається з першого речення частини третьої статті 109 ЦК України, головним чинником для визначення виду відповідальності є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника, однак без необхідності розподілу відповідних зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою. 
		3.9. У свою чергу, у другому реченні частини третьої статті 109 ЦК України передбачено, що юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. На думку колегії суддів, у такому випадку головним чинником для визначення виду відповідальності є не факт створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника, а факт передачі зобов`язань за розподільчим балансом від юридичної особи, з якої здійснено виділ, до новоствореної особи.
		3.10. Таким чином, на думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, необхідно передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від її висновку, викладеного в пункті 6.23 її постанови від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14, стосовно застосування частини третьої статті 109 ЦК України, відповідно до якого визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою. Натомість для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками та відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) з огляду на положення статті 109 ЦК України визначальною у порядку першого речення частини третьої цієї статті є сама обставина створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника, а в порядку другого речення цієї ж норми, навпаки, розподіл зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
		3.11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 грудня 2021 року прийняла до розгляду справу разом з касаційною скаргою та призначила її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		4. Позиція учасників справи 
		4.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ «К.ЕНЕРГО» просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вважаючи, що немає підстав для субсидіарної відповідальності ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».
		4.2. ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у відзиві на касаційну скаргу просить залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на ухвалення оскаржуваних судових рішень з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
		5. Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		5.1. Позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ «Київенерго», оформленими протоколом від 13 листопада 2017 року, прийнято рішення про реорганізацію ПАТ «Київенерго», шляхом виділу з нього нового акціонерного товариства - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», а 16 лютого 2018 року проведена державна реєстрація ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», що вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		5.2. Як установили суди при розгляді справи, з розподільчих балансів станом на 30 вересня 2017 року та станом на 28 лютого 2018 року вбачається, що всі обов`язки за окремими зобов`язаннями, які існували у ПАТ «Київенерго» до виділу, були чітко розподілені між останнім та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі». При цьому зобов`язання за публічним договором № 295905/17 від 29 грудня 2016 року не були передані від ПАТ «Київенерго» до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», яке не є правонаступником ПАТ «Київенерго» у спірних правовідносинах.
		5.3. 23 липня 2019 року АТ «Київгаз» пред`явило ПАТ «Київенерго» вимогу про негайне виконання зобов`язань за договором № 295905/17 від 29 грудня 2016 року.
		5.4. 7 лютого 2019 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/2615/18 стягнуто з АТ «Київенерго» заборгованість за договором № 295905/17 від 29 грудня 2016 року. Тобто на момент вирішення спору у цій справі виділ ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» був завершений, вказана юридична особа вже існувала та була у встановленому порядку зареєстрована в Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		6. Позиція Великої Палати Верховного Суду 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків. 
		Щодо розгляду скарги по суті 
		6.1. Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		6.2. Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. 
		6.3. Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Також відповідно до частин першої та другої статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. 
		6.4. Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набрання судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. 
		6.5. За приписами статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
		6.6. Процесуальне законодавство містить норму тільки щодо заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, яка розрахована на випадок, коли сторона виконавчого провадження вибуває з відповідних матеріальних правовідносин, до яких натомість вступає правонаступник цієї сторони. При цьому процесуальним законодавством не враховано, що у певних випадках до матеріальних правовідносин може вступити й інша особа як боржник, хоч сторона виконавчого провадження з цих правовідносин і не вибуває (відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15). 
		6.7. Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
		6.8. Правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Процесуальне правонаступництво фактично слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
		6.9. Статтею 109 ЦК України передбачено виділ як різновид створення юридичної особи, при якому припинення існуючої юридичної особи, з якої здійснюється виділ, не відбувається. Відповідно до частини першої статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. 
		6.10. Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.
		6.11. Отже, виділ не є різновидом припинення юридичної особи, це                   один    зі   способів  створення  юридичної   особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном. При цьому попередня юридична особа не припиняється.
		6.12. Відповідно до частини третьої статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
		 
		6.13. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням (частина четвертої статті 109 ЦК України).
		 
		6.14. Зі змісту положень частин третьої та четвертої статті 109 ЦК України убачається, що субсидіарна відповідальність нової юридичної особи, створеної шляхом виділу з основного боржника, може наставати щодо зобов`язань, які виникли до виділу та створення нової юридичної особи.
		 
		6.15. Подібні положення містяться в частині п`ятій статті 86 Закону України «Про акціонерні товариства», де визначено, що акціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом. Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося. Якщо товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ.
		 
		6.16. Отже, оскільки внаслідок виділу зберігається і юридична особа, з якої було здійснено виділ, і створюється нова юридична особа, в законі закріплено положення про взаємну субсидіарну відповідальність зазначених юридичних осіб за зобов`язаннями, боржником за якими була юридична особа, з якої здійснено виділ, та які існували перед виділом.
		 
		6.17. Згідно із частинами першою та другою статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
		 
		6.18. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред`явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а в разі пред`явлення позову - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора (частина четверта статті 619 ЦК України).
		 
		6.19. Отже, кредитор може пред`явити вимогу в досудовому порядку або звернутися до суду з окремим позовом до субсидіарного боржника в порядку позовного провадження.
		 
		6.20. У таких випадках субсидіарний боржник є не правонаступником основного боржника, а особою, яка є додатково відповідальною за зобов`язанням основного боржника в силу прямого припису закону.
		 
		6.21. У цивільно-правовому зобов`язанні може виникати, зокрема, солідарна та субсидіарна відповідальність. Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Субсидіарна ж відповідальність має додатковий характер, який полягає, зокрема, в тому, що в разі, якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується. Тому під час виконання зобов`язань важливо визначити вид відповідальності; від цього залежить порядок пред`явлення вимоги кредитора, а також порядок виконання зобов`язання боржником.
		 
		6.22. Пунктами 1, З частини першої статті 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		 
		6.23. За змістом частини сьомої статті 75 ГПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
		 
		6.24. Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 3 липня 2018 року у справі № 917/1345/17). 
		 
		6.25. Отже, судове рішення, яким вирішено спір між кредитором та основним боржником щодо стягнення заборгованості та визначено розмір такої заборгованості, не може мати преюдиційного значення для субсидіарного боржника (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3). 
		 
		6.26. При цьому в разі коли первісний боржник зобов`язань перед кредитором за розподільчим балансом не передавав та залишається основним боржником за зобов`язаннями, щодо яких винесено судове рішення, стягувач не втрачає права та можливості звернення до особи, яку він вважає субсидіарним боржником, з окремим позовом.
		 
		6.27.При розгляді справи про звернення кредитора з позовом до субсидіарного боржника останній може заперечувати проти суми заборгованості за зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до основного боржника, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі.
		6.28. Заміна ж основного боржника у виконавчому документі на двох боржників - основного та субсидіарного - без існування судового рішення щодо останнього позбавить субсидіарного боржника можливості реалізації в повному обсязі своїх процесуальних прав, які б він мав можливість реалізувати під час позовного провадження.
		6.29. Щодо ж до захисту прав кредитора, то умови та порядок такого захисту, зокрема, при виділі з акціонерного товариства були передбачені статтею 82 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції, чинній на час виникнення спору). Так, протягом 30 днів з дати прийняття загальними зборами рішення про припинення акціонерного товариства шляхом поділу, перетворення, а також про виділ, а в разі припинення шляхом злиття або приєднання - з дати прийняття відповідного рішення загальними зборами останнього з акціонерних товариств, що беруть участь у злитті або приєднанні, товариство зобов`язане письмово повідомити про це кредиторів товариства і опублікувати в офіційному друкованому органі повідомлення про ухвалене рішення. Публічне товариство зобов`язане також повідомити про прийняття такого рішення кожну фондову біржу, на якій воно пройшло процедуру лістингу. Кредитор, вимоги якого до акціонерного товариства, діяльність якого припиняється внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення або з якого здійснюється виділ, не забезпечені договорами застави чи поруки, протягом 20 днів після надіслання йому повідомлення про припинення товариства може звернутися з письмовою вимогою про здійснення на вибір товариства однієї з таких дій: забезпечення виконання зобов`язань шляхом укладення договорів застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов`язань перед кредитором та відшкодування збитків, якщо інше не передбачено правочином між товариством та кредитором. У разі якщо кредитор не звернувся у строк, передбачений цією частиною, до товариства з письмовою вимогою, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо зобов`язань перед ним. Злиття, приєднання, поділ, виділ або перетворення не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами. Якщо розподільний баланс або передавальний акт не дає можливості визначити, до кого з правонаступників перейшло зобов`язання або чи залишилося за ним зобов`язаним товариство, з якого був здійснений виділ, правонаступники та товариство, з якого був здійснений виділ, несуть солідарну відповідальність за таким зобов`язанням.
		6.30. З викладеного можна виснувати, що законодавець врегулював питання забезпечення прав позивача як кредитора акціонерного товариства у випадку виділу з такого, пов`язавши можливість здійснення процедури виділу із задоволенням вимог кредитора. Також під час судового розгляду кредитор як позивач наділений процесуальним правом звертатися до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення свого позову, якщо існують обставини, які істотно ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
		6.31. Судове рішення про стягнення заборгованості з АТ «Київенерго» як основного боржника за зобов`язанням, які виникли з публічного договору № 295905/17, прийняте після завершення процедури виділу новоствореної юридичної особи - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», не встановлює обставин субсидіарної відповідальності ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», не може мати преюдиційного значення для останнього щодо його прав та обов`язків як субсидіарного боржника, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення заяви ПАТ «Київгаз» про заміну основного боржника у виконавчому документі на двох боржників - АТ «К.ЕНЕРГО» (змінено назву з АТ «Київенерго») як основного боржника та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як субсидіарного. Водночас судовим рішенням щодо основного боржника ПАТ «Київгаз» не позбавлялося можливості звернутися до суду з окремим позовом до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як до субсидіарного боржника за зобов`язаннями, які виникли у АТ «Київенерго» до завершення процедури виділу.
		6.32. Правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 та постанові від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14, стосуються обставин заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним у разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника після ухвалення остаточного судового рішення щодо зобов`язань останнього, які виникли до завершення процедури виділу. 
		6.33. При цьому Велика Палата Верховного Суду враховувала, що передача основним боржником - стороною у виконавчому провадженні правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу основної кількості прав, зокрема, нерухомого майна та залишення за собою лише зобов`язань, на що кредитор не впливає, може ускладнити виконання цих зобов`язань, наприклад, за рахунок відповідного нерухомого майна, тобто такий спосіб реорганізації може бути спрямований на ухилення основного боржника від виконання своїх зобов`язань. Водночас забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правова визначеність, доступ до правосуддя, законність. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності (пункти 6.16. та 6.18 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14). В іншому ж випадку формальне дотримання положень частини другої статті 619 ЦК України до випадку виникнення субсидіарного боржника за наслідками процедури виділу призводить до висновку про можливість повторного судового розгляду справи, спір у якій уже було вирішено судом у повному та належному складі сторін, зобов`язаних у матеріальних правовідносинах (пункт 6.15 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14).
		6.34. Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволення заяви ПАТ «Київгаз» про заміну боржника у виконавчому документі, однак помилково вважали, що основною підставою такої відмови є наявність рішення у справі № 910/2615/18, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Київгаз» до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як до правонаступника АТ «Київенерго» та солідарного боржника АТ «Київенерго» за зобов`язанням, яке виникло в АТ «Київенерго» перед ПАТ «Київгаз» за публічним договором № 295905/17, не застосувавши норми матеріального права про умови та порядок субсидіарної відповідальності боржника.
		Щодо відступу від висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14
		6.35. Мотивуючи ухвалу про передачу справи № 910/2615/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про необхідність відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 6.23 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14, стосовно застосування частини третьої статті 109 ЦК України, відповідно до якого визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
		6.36. Як уже зазначалося, відповідно до першого та другого речень частини третьої статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.
		6.37. Статтею 619 ЦК України визначено право кредитора пред`явити вимогу (позов) як до основного, так і до субсидіарного боржника.
		6.38. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 викладено правовий висновок щодо субсидіарної відповідальності юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу (що відповідає змісту другого речення частини третьої статті 109 ЦК України), після ухвалення рішення про стягнення заборгованості. 
		6.39. За обставинами справи № 922/4519/14, після ухвалення рішення про стягнення заборгованості з Комунального підприємства «Фармація» останнє було реорганізовано, з нього утворено шляхом виділу Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація Північ», затверджено розподільчий баланс щодо такого виділу, а спірні зобов`язання до утвореної юридичної особи не перейшли (що відповідає змісту першого речення частини третьої статті 109 ЦК України).
		6.40. Оскільки внаслідок виділу зберігається і юридична особа, з якої було здійснено виділ, і створюється нова юридична особа, то в законі закріплено положення про взаємну субсидіарну відповідальність зазначених юридичних осіб за зобов`язаннями, боржником за якими була юридична особа, з якої здійснено виділ, та які існували перед виділом (подібний висновок міститься у пункті 6.12 постанови від 16 червня 2020 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/4519/14). 
		6.41. У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду пунктом 23 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14уточнила правову позицію, викладену в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15, вказавши, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
		6.42. Викладені Великою Палатою Верховного Суду правові висновки в постанові від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 стосуються випадків заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним у разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника після ухвалення остаточного судового рішення щодо зобов`язань останнього, які виникли до завершення процедури виділу. 
		6.43. Підстав для висновку про те, що в частині третій статті 109 ЦК України йдеться про два види субсидіарної відповідальності, та відповідно для відступу від правових висновків, викладених у пункті 23 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14, не вбачається. 
		7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		7.1. За частинамипершою, третьою та четвертою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням нормматеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		7.2. Ураховуючи викладене вище, касаційну скаргу ПАТ «Київгаз» слід задовольнити частково, змінити мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2021 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2021 року, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2021 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2021 року справі № 910/2615/18 залишити без змін. 
		8. Щодо судового збору
		8.1. За змістом статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру їх задоволених вимог.
		 
		8.2. Оскільки за наслідками розгляду касаційної скарги вимоги заяви ПАТ «Київгаз» про заміну сторони у виконавчому документізадоволені не були, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи № 910/2615/18 у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Київгаз» задовольнити частково.  
		Змінити мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2021 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2021 року, виклавши її в редакції цієї постанови. 
		В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2021 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2021 року у справі № 910/2615/18 залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                 Л. І. Рогач 
		Судді:     В. В. Британчук                                           Г. Р. Крет Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко Д. А. Гудима К. М. Пільков Ж. М. Єленіна          О. Б. Прокопенко І. В. Желєзний  В. В. Пророк О. С. Золотніков О. М. Ситнік Л. Й. Катеринчук В. М. Сімоненко В. С. Князєв І. В. Ткач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...