Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/32377/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано судом: 13.05.2022. Зареєстровано: 14.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2022.
Дата набрання законної сили: 13.05.2022
Номер судового провадження: К/990/2847/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 травня 2022 року 
		м. Київ
		справа № 640/32377/20
		адміністративне провадження № К/990/2847/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
		суддів: Дашутіна І.В., Шишова О.О.,
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 вересня 2021 року (суддя Маруліна Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Кузьмишина О.М., судді - Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Есфаєр Трейд» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		установив:
		У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Есфаєр Трейд» (далі за текстом - ТОВ «Есфаєр Трейд», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі за текстом - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 4 вересня 2020 року №00092615070105 та №00102615070105. Обґрунтовуючи наявність підстав до скасування спірних податкових повідомлень-рішень позивач вказував на порушення контролюючим органом процедури проведення податкової перевірки, що, на його думку, має наслідком незаконність її наслідків (рішень).
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року, позов задоволено в повному обсязі.
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
		Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження відповідач звертає увагу на застосування судами норми права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у постановах від 11 лютого 2021 року у справі №802/549/16-а, від 14 січня 2021 року у справі №820/6564/17, від 20 березня 2020 року у справі №2а-9423/12/2670, від 9 жовтня 2019 року у справі №808/9397/13-а, від 5 травня 2020 року у справі №826/678/16.
		У наведених вище судових рішеннях Верховний Суд, здійснюючи правовий аналіз відповідних положень Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України), які регламентують порядок проведення податкових перевірок платників податків, дійшов висновку, що «проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, є процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником законодавства у межах податкового контролю. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови або надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Вказаному кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень від податкових органів. Необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього». Також, у наведених вище рішеннях КАС ВС зазначав, що «платник податків, у разі ненадання документів під час проведення перевірки, не позбавлений права надання таких і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення».
		Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 17 липня 2020 року №4786 та повідомлення від 17 липня 2020 року №190/26-15-05-01-05 посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Есфаєр Трейд» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на дану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за травень 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19 червня 2020 року №9141069289), за результатами якої 11 серпня 2020 року складено акт №238/26-15-05-01-05/41956999.
		Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Есфаєр Трейд» вимог податкового законодавства України, а саме: пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2313040,00 грн (за травень 2020 року); пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України, оскільки посадовими особами платника податку не надано документів під час перевірки.
		4 вересня 2020 року ГУ ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від №00092615070105, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму 2313040,00 грн та №00102615070105, якими застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1020,00 грн.
		Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
		Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, що наказ та повідомлення про призначення перевірки отримані Товариством після того, як таку перевірку було розпочато контролюючим органом, що нівелює її результати, - оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення. 
		Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
		Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.  Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
		Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави, як подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
		Статтею 79 ПК України регламентовано особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Відповідно до приписів означеної статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
		Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному    статтею 42    цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
		Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.
		Проаналізувавши зміст наведених вище норм ПК України, Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи спір за подібних правовідносин, у постанові від 8 вересня 2021 року (справа №816/228/17) дійшла наступних висновків:
		«Незважаючи на необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
		За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (пункт 79.5 статті 79 ПК).
		Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).
		При цьому абзац другий пункту 79.2 статті 79 ПК визначає, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
		Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС.
		З урахуванням наведеного колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.»
		Як з`ясували суди попередніх інстанцій відповідно до наказу від 17 липня 2020 року №4786 ГУ ДПС у м. Києві призначило проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Есфаєр Трейд» з 22 липня 2020 року по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів, про що того ж дня прийнято повідомлення платнику податків за №190/26-15-05-01-05.
		Досліджуючи список згрупованих поштових відправлень, чек АТ «Укрпошта» до зазначеного списку, дані поштового конверту за номером відправлення №0315123803257, вмістом якого був наказ про призначення перевірки та повідомлення платнику податків, судами попередніх інстанцій встановлено, що означені документи були направлені відповідачем на податкову адресу ТОВ «Есфаєр Трейд» (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, буд. 6). В той же час, судами встановлено, що згідно з відбитком штемпеля АТ «Укрпошта» поштове відправлення за №0315123803257 отримано уповноваженою особою ТОВ «Есфаєр Трейд» 23 липня 2020 року, про що стверджується й безпосередньо контролюючим органом в акті перевірки.
		Отже, за з`ясованими в цій справі фактичними обставинами, Товариство отримало наказ про призначення та проведення щодо нього документальної позапланової невиїзної перевірки вже після того, як таку перевірку фактично розпочато контролюючим органом, що, як правильно зазначили суди, свідчить про незаконність такої перевірки.
		Тут варто зазначити, що у постанові від 22 вересня 2020 року (справа №520/8836/18) Верховний Суд зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.
		Враховуючи викладене, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень). 
		Такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій повною мірою відповідає правозастосуванню, сформованому КАС ВС та ВП ВС з означеного питання, й про необхідність відступу від такої правової позиції у касаційній скарзі не зазначається.
		У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах за подібними правовідносинами. Дослідивши матеріали цієї справи та встановлені судами фактичні обставини спору, Суд дійшов висновку, що, незважаючи на те, що спірні правовідносини в означених справах та у справі, що розглядається, регламентуються переважно одними й тими ж нормами ПК України, обставини цих справ в кожній окремій ситуації все ж є відмінними (зокрема, різними є обставини щодо способів направлення/вручення платнику податків наказу про призначення податкової перевірки). Наведені відповідачем цитати із вказаних судових рішень не доводять, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
		Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені позивачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам. 
		Отже, доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи. 
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України). 
		У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 
		п о с т а н о в и в :
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                               І.Л. Желтобрюх 
		 
		Судді                                                                                                    І.В. Дашутін
		 
		                                                                                                             О.О. Шишов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...